Старообрядчество

>> Ответ на сообщение пользователя 89153056836 от 4 февраля 2025 16:07

Например:

К слову о метрических книгах старообрядцев. В лохматые годы на барахолке в Нижнем купил по случаю пару метрических книг (как они туда попали - ответить затрудняюсь). В итоге их отреставрировал, переплел и поставил на полку со старопечатными книгами.
Если кому понадобится информация - пишите.
Книг 2:
1. Книга о родившихся за 1908 год Елесинской старообрядческой общины Белокриницкой иерархии Семеновского уезда.
2. Метрическая книга о родившихся на 1916 год старообрядческой общины Белокриницкой иерархии в деревне Елесине Семеновского уезда Нижегородской губернии.

Оцифровать, разумеется, нужно.

>> Ответ на сообщение пользователя TatianaLGNN от 9 февраля 2025 22:08

Да я вот думал об этом, тут главное во время манипуляций не повредить сохранившиеся сургучные печати, а то они не внушают оптимизма на длительное существование вне покоя

О.М. Ігнатуша в огляді архівних документів вказує на представників серед старообрядницького населення м. Олександрівська, котрі залишили помітний слід в його економічному розвитку та громадському житті. Такими, зокрема, були фігури купців Мінаєвих. Як повідомляють документи, нерухома власність Олександра Андріановича Мінаєва у 1890 р. оцінювалась в 3500 руб., на підставі чого його власника було включено до списку осіб, котрі мали право обирати представників до міської влади. Його брат Дмитро Андріянович Мінаєв наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. також був відомою людиною – купцем ІІ гільдії, власником багатьох торгівельних і промислових кладів міста, меценатом6. Проте, до сьогодні нема жодного дослідження, присвяченого цій родині, її внеску в розбудову Катеринославської губернії. Саме тому родина Мінаєвих і стала предметом даної розвідки.
Невід’ємною складовою соціальної структури будь-якого міста Російської імперії у другій половині XIX ст. виступало купецтво. Це – напівпривілейований стан тогочасного суспільства, який становив одну десяту від загальної кількості населення міста Олександрівська. До цього стану належали й брати Мінаєви. Нам поки, на жаль, невідомо, як вони стали купцями, звідки вони родом, як заробили свій перший капітал та потрапили до Олександрівська – ми можемо лише розмірковувати та висувати різні версії щодо їх походження, статків. Вони проживали в м. Олександрівськ Катеринославської губернії.
У пам’яті поколінь, матеріалах обласної бібліотеки, вони залишаться як будівельники, купці, меценати. Проте практично в жодних джерелах, окрім архівних, вони не згадуються як ті, що належать до старообрядницької громади.
Брати Мінаєви були внесені до Загального списку осіб, які мали право бути присяжними засідателями в Олександрівському повіті Катеринославського Окружного Суду. Станом на 1908 рік: Данило Андріанович – 54 роки, Дмитро Андріанович – 59 років, Олександр Андріанович – 52 роки. Перші два брати мали звання купців, а третій – міщанина. Цікавим є той факт, що всі брати значилися в цьому переліку як православні. А син Дмитра Андріановича – Гнат, який записаний міщанином, у колонці "віросповідання" зафіксований як старообрядець. Щоправда, весь рядок потім був закреслений. Цей факт може свідчити або про помилку у внесенні графи "віросповідання", або про виключення людини із переліку засідателів7. Що стосується суперечливості в архівних документах щодо їх релігійної приналежності – православні чи старообрядці, то звичайно, вони належали до старообрядців. Адже вони належали до старообрядницької громади, а влада просто заплющувала очі з огляду на їх активну участь в житті міста.
...

6. Ігнатуша О.М. Джерела Державного архіву Запорізької області до вивчення суспільно-політичних та релігійних процесів в старообрядському середовищі (ХІХ – ХХ ст.) // Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – 2000 Вип. 6. – С. 40.
7. Документы по формированию списков лиц, имеющих право по недвижимому имуществу и гильдейским свидетельствам быть присяжными заседателями ведомства Екатеринославского окружного суда (переписка, списки) за 1907 – 1912 гг. // Державний архів Запорізької області, ф.24, оп. 1, спр. 1659, 74 арк. Арк. 6 зв., 7.


Джерело:
Мірошниченко О.В. Купці-старообрядці Мінаєви: від промислової до доброчинної діяльності на территорії Східної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. // Zaporizhzhia Historical Review. 2020. Вип. 2(54). C. 107.