Метрические книги евреев

Dr Livsi написал:

[q]

В ревизиях, посемейньіх списках и списках купцов караимьі тоже отдельно отмечались?

[/q]

Возможно и вместе.
Вот, смотрите, что пишут:


Одесская городская управа, г. Одесса Херсонской губ.
Ф. 16, 1873 – 1920, 38181 д.

Создана в августе 1873 г. в соответствии с Городовым положением от 16 июля 1870 г. и утвержденными вслед за тем особыми "Правилами применения Городового положения... к столицам и к городу Одессе". Возглавлялась городским головой и являлась исполнительным и хозяйственно-распорядительным органом Одесской городской думы (см. выше ф. 4) и, как и последняя, наряду с прочими структурными подразделениями имела специальное Еврейское отделение. Упразднена советской властью в 1920 г.

В фонде - 78 описей, систематизированных по структурно-хронологическому принципу. Подавляющее большинство дел по теме путеводителя сконцентрировано в разделе "Еврейское отделение" (оп. 107-110 и 124, ч. 2). При этом оп. 104 и 107 находятся в томе с аналогичными описями ф. 4 (Одесская городская дума) и после 1874 г. имеют отдельную нумерацию дел в каждом годовом разделе.
...
Имеются также сведения и переписка о подлежавших призыву на воинскую службу лицах иудейского вероисповедания (оп. 110, 124); письма одесского городского раввина к градоначальнику с разъяснениями о том, под какими именами следует вносить евреев в ревизские сказки, и как, согласно "еврейским религиозным законам", евреи могут называть своих детей (оп. 108, 1886); дела об увековечивании памяти умершего председателя Попечительного совета Одесской еврейской больницы купца Г.С. Люльки (оп. 108, 1893) и об установке в помещении Одесского еврейского женского профессионального училища портрета его пожизненной попечительницы С. И. Бродской (оп. 110, 1908); журнал городской думы о почетных гражданах г. Одессы, составленный в 1854 – 1897 гг., в котором, наряду с другими наиболее авторитетными ее жителями, фигурируют 96 евреев и караимов (оп. 125); дела и переписка о евреях, перешедших в христианство; описи дел Еврейского стола, сданных в архив управы, и др.





Одесское уездное казначейство, г. Одесса Херсонской губ,
Ф. 32. 1827 – 1920, 508 д.

Создано в 1827 г.; было подотчетно Херсонской казенной палате. Осуществляло прием и хранение средств государственных учреждений, доходов и депозитов, выдачу свидетельств на право торговли и промыслов, продажу гербовой бумаги, марок, бланков и т. п. Упразднено в 1920 г.

В фонде – две описи, систематизированные по тематически-хронологическому принципу.
Среди отложившихся в фонде (оп. 1) материалов - списки купцов первой, второй и третьей гильдий, получивших из Одесского уездного казначействальготные свидетельства на право торговли, включая "евреинов" и караимов (1833); ведомость о купцах, объявивших в 1834 г. свои капиталы по Одесскому уезду, включая еврейских и караимских, с подразделением на гильдии по городам Одессе и Очакову; списки николаевских мещан-евреев, причисленных к г. Одессе, с указанием возраста и номера по последней ревизии, и австрийско-подданных евреев, принявших присягу "на верность России" и причисленных в одесские мещане (1834); купцов, в т. ч. еврейских, получивших свидетельства на право торговли в 1841 г.
...


Источник:
Документы по истории и культуре евреев в региональных архивах Украины: Путеводитель / Науч. ред.-сост. Е.И. Меламед: Рос.гос. гуманит. ун-т и др. – К.: Издательский дом "Стилос", 2014. – [Т. 2]: Николаевская, Одесская, Херсонская области. С. 212, 230.

Dr Livsi написал:

[q]

В ревизиях, посемейньіх списках и списках купцов караимьі тоже отдельно отмечались?

[/q]

Нужно ещё смотреть и по годам документов:


У 1804 р. в Таврійській губернії було проведено перепис єврейського населення, але він не торкнувся караїмів, хоча в офіційних документах вони іменувалися не інакше, як "євреї-караїми". Цей перепис було приурочено до видання затвердженого 9 грудня 1804 р. "Положення про улаштування Євреїв" [37, сс. 731, 732, 734, 737]. У 1829 р. Микола I проголосив, що євреї, які не були військовослужбовцями, повинні покинути Севастополь і Миколаїв, оскільки їх перебування там влада признала "незручним і шкідливим", і "велено ним було звідти переселитися в інші міста, де їм перебування дозволене" (з обмовкою, що солдатам, які знаходилися на військовій службі, і матросам з євреїв залишатися в місті дозволялося) [25, с. 111]. В тому ж указі йшлося і про права караїмського населення: "Все ці заходи не повинні відноситься до Євреїв-Караїмів, яким зовсім не забороняється жити і володіти власністю в Севастополі і Миколаєві на дотеперішній основі" [25, с. 117].
13 квітня 1835 р. караїми добилися від влади зміни офіційної назви своєї громади. Замість "євреї-караїми" (ця самоназва громади зустрічалася в документах кінця XVIII – початку XIX ст.) представників даної етноконфесійної групи почали іменувати "російські караїми старозавітного віросповідання", а пізніше ця назва скоротилася до "караїми". У березні 1837 р. було прийняте "Положення про улаштування Таврійського Караїмського духовного правління", якому надавалося право регулювати релігійну діяльність в караїмських громадах. Караїми, що "мешкають в межах Таврійської губернії, клопочуть про улаштування стану їх духівництва і про дарування ним деяких з тих прав, якими користується магометанське духівництво", – свідчив один з пунктів документа [25, с. 126]. Російський уряд визнав подібне прохання "шанобливим", та узаконив проект караїмського духовного правління в Державній Раді. Правління було назване "Кримською і Одеською караїмською громадою Таврійського губернатора".
Згідно закону, прийнятому 8 квітня 1863 р., "караїми, знаходячись під заступництвом спільних законів Російській Імперії, користуються всіма правами, наданими російським поданим, дивлячись по достатку до якого хто з них належить" [25, сс. 179, 182]. Цей документ закріплював за караїмами всі права і свободи, які було надано ним раніше. Відтепер караїми офіційно отримували право служити в армії, вчитися в університетах, обіймати державні посади і т. п.
...

25. [Фиркович З.А.] Сборник старинных грамот и узаконений Российской империи касательно русско-подданных караимов / Изд-ие З.А. Фирковича. – СПб.: паровая скоропечатня П.О. Яблонского, 1890.
37. № 21. 547. Декабря 9 1804 г. Высочайше утвержденное положение о устройстве Евреев // Полное собрание законов Российской империи. Собр. 1. Т. XXVIII, с 1649 г. – СПб.: Тип. II Отд-ия Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830. – Т. XXVIII: 1804 – 1805. – С. 731 – 737.


Джерело:
Прохоров Д.А. Караїмські громади Криму наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст.: правове становище, чисельність і географія розселення // Музейний вісник – Запоріжжя, 2011 – № 11. С. 36.

ARChivesinUkraine написал:

[q]

Helen V написал:

[q]

Была например в Харькове (метрик не сохранилось).

[/q]

сохранились,пока...

[/q]

Вы уверены? В каком фонде?

orlovvv написал:

[q]

Helen V написал:

[q]

ARChivesinUkraine написал:

[q]

Helen V написал:

[q]

Была например в Харькове (метрик не сохранилось).

[/q]

сохранились,пока...

[/q]

Вы уверены? В каком фонде?

[/q]

В 2007 году,Александра Лошак изучала в Харькове по метрическим книгам раввитната,вот фото по моему запросу. Это за 1888год.

[/q]

Это караимская метрическая книга?

orlovvv написал:

[q]

Честно говоря я не помню,много времени прошло,в Харьковском архиве

[/q]

То есть это не караимская синагога и вы не видите разницы?