Старообрядчество

О.М. Ігнатуша в огляді архівних документів вказує на представників серед старообрядницького населення м. Олександрівська, котрі залишили помітний слід в його економічному розвитку та громадському житті. Такими, зокрема, були фігури купців Мінаєвих. Як повідомляють документи, нерухома власність Олександра Андріановича Мінаєва у 1890 р. оцінювалась в 3500 руб., на підставі чого його власника було включено до списку осіб, котрі мали право обирати представників до міської влади. Його брат Дмитро Андріянович Мінаєв наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. також був відомою людиною – купцем ІІ гільдії, власником багатьох торгівельних і промислових кладів міста, меценатом6. Проте, до сьогодні нема жодного дослідження, присвяченого цій родині, її внеску в розбудову Катеринославської губернії. Саме тому родина Мінаєвих і стала предметом даної розвідки.
Невід’ємною складовою соціальної структури будь-якого міста Російської імперії у другій половині XIX ст. виступало купецтво. Це – напівпривілейований стан тогочасного суспільства, який становив одну десяту від загальної кількості населення міста Олександрівська. До цього стану належали й брати Мінаєви. Нам поки, на жаль, невідомо, як вони стали купцями, звідки вони родом, як заробили свій перший капітал та потрапили до Олександрівська – ми можемо лише розмірковувати та висувати різні версії щодо їх походження, статків. Вони проживали в м. Олександрівськ Катеринославської губернії.
У пам’яті поколінь, матеріалах обласної бібліотеки, вони залишаться як будівельники, купці, меценати. Проте практично в жодних джерелах, окрім архівних, вони не згадуються як ті, що належать до старообрядницької громади.
Брати Мінаєви були внесені до Загального списку осіб, які мали право бути присяжними засідателями в Олександрівському повіті Катеринославського Окружного Суду. Станом на 1908 рік: Данило Андріанович – 54 роки, Дмитро Андріанович – 59 років, Олександр Андріанович – 52 роки. Перші два брати мали звання купців, а третій – міщанина. Цікавим є той факт, що всі брати значилися в цьому переліку як православні. А син Дмитра Андріановича – Гнат, який записаний міщанином, у колонці "віросповідання" зафіксований як старообрядець. Щоправда, весь рядок потім був закреслений. Цей факт може свідчити або про помилку у внесенні графи "віросповідання", або про виключення людини із переліку засідателів7. Що стосується суперечливості в архівних документах щодо їх релігійної приналежності – православні чи старообрядці, то звичайно, вони належали до старообрядців. Адже вони належали до старообрядницької громади, а влада просто заплющувала очі з огляду на їх активну участь в житті міста.
...

6. Ігнатуша О.М. Джерела Державного архіву Запорізької області до вивчення суспільно-політичних та релігійних процесів в старообрядському середовищі (ХІХ – ХХ ст.) // Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – 2000 Вип. 6. – С. 40.
7. Документы по формированию списков лиц, имеющих право по недвижимому имуществу и гильдейским свидетельствам быть присяжными заседателями ведомства Екатеринославского окружного суда (переписка, списки) за 1907 – 1912 гг. // Державний архів Запорізької області, ф.24, оп. 1, спр. 1659, 74 арк. Арк. 6 зв., 7.


Джерело:
Мірошниченко О.В. Купці-старообрядці Мінаєви: від промислової до доброчинної діяльності на территорії Східної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. // Zaporizhzhia Historical Review. 2020. Вип. 2(54). C. 107.

Як зазначив сучасний російський історик О.Л. Шахназаров, економічне процвітання старообрядництва стало однією з умов його існування – це, по-перше, а по-друге, побори були такі великі, що заохочували розвиток колективного захисту. Підприємницька діяльність на благо громади стала розглядатися як засіб порятунку душі. Тому і не дивно, що брати Мінаєви були меценатами, благодійниками, активно підтримували старообрядницьку громаду, до якої очевидно входили.
Поява Указу Миколи ІІ у 1905 р. про проголошення свободи віросповідання активізувала старообрядців та сприяла до відновлення богослужінь у власних церквах та побудові нових храмів. Так, у 1905 р. старообрядницька громада звернулася до Міської Управи із листом щодо виділення їм земельної ділянки для побудови старообрядницького храму на таких же пільгових умовах, як і римо-католицькій общині. Серед 24 активістів, які підписали дане клопотання, були Данило, Дмитро, Олександр Андріановичі та Олександр Олександрович Мінаєви.
Вони належали до старообрядницької громади, бо особисто підписувалися в даному зверненні. Крім того, слід відмітити, що від моменту подачі клопотання, висновку земельної комісії, неодноразових засідань Міської Управи щодо виділення ділянки пройшло не так багато часу – з 24 жовтня 1905 р. по 5 квітня 1906 р. Також старообрядницька громада мала б викупити запропоновану вільну ділянку для побудову храму та церковного будинку у кількості 900 кв. саж. по 3 крб. за кв. саж. Проте було внесено до Міської Управи тільки по 10 коп. за кв. саж. Тобто замість 2700 крб. заплатили лише 90 крб. Можна припустити, що різницю в сумі сплатили або купці, або нараховану суму було знижено за їх активну участь у житті міста. Так швидко вирішили цю справу у виділенні ділянки в натурі – 10 квітня 1906 року можливо із-за того, що в клопотанні підписались старообрядці, які входили до купецької гільдії і були дуже заможними та знаковими постатями в житті міста Олександрівськ.
...


Джерело:
Мірошниченко О.В. Купці-старообрядці Мінаєви: від промислової до доброчинної діяльності на территорії Східної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. // Zaporizhzhia Historical Review. 2020. Вип. 2(54). C. 109.

Natalyzai написал:

[q]

Буду благодарна за любую инфу.

[/q]

Для начала напишите, где этот молельный дом находился (губерния, уезд, волость).

Всем доброго времени суток!
Я ищу информацию о раскольниках Краснопёровых из х. Землянуха (1-ый Донской округ, юрт Чертковской станицы).
Может быть, кто-нибудь знает, где можно найти сведения о приверженцах данного течения старообрядчества из той местности?
Буду очень признательна за любую подсказку!

Dzhentelmenudachi написал:

[q]

То чувство, когда долгожители и локомотивы форума не знают/не вспоминают про перепись 1869-1871 годов по населённым пунктам волостей Московской губернии (архив ЦГА г. Москвы, отдел хранения документов до 1917 года, фонд 184 опись 10, по Чулковской волости - дело 2165):

[/q]

Ещё раз спасибо за подсказку! Нашёл семью прапрадеда (и его самого!) супруги в подворной переписи 1869-1971 годов - причём чётко подтвердилась семейные истории про то, что его мать уехала работать на бумаготкацкую фабрику (будущую Никольскую мануфактуру Морозовых) и забрала его с собой (об этом идёт отметка в переписи). Более того - по исповедным ведомостям Покровской церкви села Еганово (в ней после бывших на исповеди указывали и всех раскольников) отследил ветку до 1710-ых годов.

Интересное наблюдение / вопрос:
В 1750-ых семья ещё не ушла в раскол, затем к середине 1750-ых показано, что они пропустили исповедь по совету духовника, в 1760-ых уже просто указаны пропустившими исповедь и в 1771 году - раскольники. Это плюс минус обычная практика? Что могло случится? Как-то сагитировали (причём таким образом четверть села Еганова в раскол подалась)? Местный священник оказался неубедительным? Мне как-то казалось, что если уж были старообрядцами то с самого начала - с Никоновских времён...

Вопрос второй:
Прапрадед с конца 1860-ых до 1898 года работал на Никольской мануфактуре Морозовых (прошёл путь от подмастерья до ткацкого мастера), затем же с 1898 по начало 1930-ых сменил с десяток фабрик:

с 1898 по 1900 годы - ткацкий мастер на Юдинской мануфактуре в городе Павловском Посаде Богородского уезда Московской губернии;
с 1900 по 1902 годы - ткацкий мастер на Мануфактуре Коншиных в городе Серпухове Московской губернии;
с 1902 по 1905 годы - ткацкий мастер на Мануфактуре Балина в городе Юже Вязниковского уезда Владимирской губернии;
с 1905 по 1906 годы - ткацкий мастер на Мануфактуре Хлудова в городе Ярцево Духовщицкого уезда Смоленской губернии;
с 1906 по 1908 годы - ткацкий мастер на фабрике Кацепова близ станции Конобеево Бронницкого уезда Московской губернии;
с 1908 по 1910 годы - ткацкий мастер на фабрике Севрюгова в городе Кинешме Костромской губернии;
с 1910 по 1913 годы - снова ткацкий мастер на Мануфактуре Балина в городе Юже Вязниковского уезда Владимирской губернии;
с 1913 по 1914 годы - заведующий ткацкой фабрикой Треумова в городе Коврове Владимирской губернии;
с 1914 по 1917 годы - ткацкий мастер на фабрике Братьев Разореновых в городе Вичуге Кинешемского уезда Костромской губернии
с 1917 по 1923 годы - заведующий ткацкой фабрикой бывшей Братьев Разореновых в городе Вичуге Кинешемского уезда Костромской губернии;
с 1923 по 1925 годы - заведующий ткацкой фабрикой бывшей Новинской мануфактуры Московского государственного вигоневого треста в городе Орехово-Зуево
с 1925 по 1931 годы - заведующий ткацкой фабрикой бывшей Мануфактуры Балина в городе Юже Вязниковского уезда Владимирской губернии (позднее Ивановской области);
с 1931 по 1932 годы - заведующий ткацкой фабрикой "Красный луч" в городе Муром Владимирской области
В общем славная трудовая биография.

При этом основным местом его условной "прописки" продолжало оставаться село Еганово Чулковской волости Бронницкого уезда Московской губернии, какова была практика старообрядцев "регистрации" (крещение / венчание / смерть) семейных актов? Поясню, вот жил он например (в связи с работой) в служебном жилье при фабрике (доме или квартире), рождались у него дети - он их ехал крестить к себе в общину (в Еганово) или мог зарегистрировать в старообрядческой общине по месту жительства (например в Никольском, Юже или в Ярцево), тоже самое и с браками (куда он ехал венчаться, как было принято?)? В случае "обычного" православия вроде бы не было заморочек - покрестил в ближайшей церкви и всё, а как было принято у старообрядцев? Не исключаю также что семья (жена и маленькие дети не мотались за мужем и жили на постоянке в Еганово). Почему задаю вопрос: у старшей дочери (1896 г.р., когда по идее жили в Никольском) паспорт выдан был Чулковским волостным правлением и местом рождения указано Еганово; у средних детей (1906 и 1908 г.р.) также местом рождения указано Еганово, у младшей дочери (1911 г.р., прабабушка жены) местом рождения указана Южа, но она восстанавливала актовую запись о рождении через ЗАГС уже в 1950-е годы (именно восстанавливала, а не просто получала дубликат, ещё и годик себе там скинула)...

Очень хочется найти какую-то запись о втором браке прапрадеда, произошедшим между 1896 и 1906 годами и не понимаю пока где его лучше искать? Если в Рогожских документах нету - то скорее всего малоперспективно?