Фотоателье

Булла Карл Карлович

Родился в местечке Леобшюц, в Силезии, в семье купца. В возрасте десяти (или двенадцати) лет приехал в Петербург; работал посыльным, а затем техником в фирме ъДюнантъ, где овладел профессией фотографа. В 1874 г. открыл собственное ателье на Садовой ул. (дом 61). В июне 1876 г. ъкупеческий приказчикъ Булла вместе с женой Розалией, урожденной Глинска, получил русское подданство. В 1883 г. основал лабораторию по производству сухих броможелатиновых пластин на Казанской ул. (дом 17); в 1889 г. она размещалась на Васильевском острове, 3 линия, дом 14. Фотоателье Буллы располагались на Екатерининском канале (дом 66), на Невском пр. - дом 110, дом 48 (ъПассажъ) и с 1908 г. - дом 54.

Булла был участником первой в России фотографической выставки в Петербурге (1888), ИИ и ИИИ выставок В Отдела ИРТО в Петербурге (1889, 1891), Франко-русской художественно-ремесленной и кустарной выставки в Петербурге (1899, золотая медаль), Международной выставки в Дрездене (1909), Первой Международной воздухоплавательной выставки в Петербурге (1911, похвальный лист), Второй Международной выставки журнала ъФотографические новостиъ (1912, похвальный лист), Международной выставки печатного дела и графики в Лейпциге (1914). Булла был самым оперативным в столице фотографом и, как писал в объявлении: ъВсегда подготовлен к выездуъ. В 1886 г. получил официальное разрешение на правоъснятия фотографических видов столицы и ее окрестностейъ, в результате чего стал летописцем петербургской жизни, одним из пионеров развивающегося фоторепортажа. Снимки Буллы печатались во многих русских газетах, в журналах - ъНиваъ, ъОгонекъ, ъСтолица и усадьбаъ, в зарубежной периодике: ъДие Wочеъ, ъИллустрирте Зеитунгъ, ъИллустратионъ и др. Имея с 1896 г. звание ъФотограф Императорского двораъ и специальный значок ъФотограф Санкт-Петербургаъ, Булла снимал официальные церемонии, военные маневры, заседания Государственной Думы, уличные баррикады, революционные манифестации. В 1904 г. Булла стал попечителем Мариинской школы глухонемых, часто фотографируя жизни этого учреждения. В 1905 г. по снимкам Буллы был издан альбом ъИмператорское воспитательное общество благородных девицъ. В 1910 г. за серию снимков сиротских домов Карлу Булле было присвоено звание потомственного почетного гражданина Санкт-Петербурга, которое распространялось и на двух его сыновей - Александра и Виктора. В феврале 1912 г. Булла получил звание поставщика двора вел. кн. Марии Павловны. В столичном ателье Буллы фотографировались многие известные деятели русской культуры, модные артисты, политики; в 1908 г. Булла снимал Льва Толстого в Ясной Поляне, выпустив затем по своим фотографиям серию открытых писем. Булла был официальным фотографом Императорской Публичной библиотеки (с 1904 г.), Российского общества Красного Креста, Императорского Российского пожарного общества, Управления Санкт-Петербургского градоначальства.

Среди наград Буллы были: Крест румынской короны (1900), персидский ъОрден льва и солнцаъ (1901). В работе Булле помогали сыновья, которые продолжили заниматься фотографией в Петрограде после отъезда Карла Буллы в Эстонию, на остров Эзель (ныне Сааремаа). Созданные семейством Булла свыше 130000 негативов и снимков по распоряжению правительства были переданы в период 1929-1938 гг. в Ленинградское областное архивное бюро и ныне хранятся в Государственном архиве кинофотодокументов в Санкт-Петербурге.

Е.В. Бархатова.

Основные даты жизни и творчества.

1855, 26 февраля - родился в Пруссии в провинции Леобшютц в семье купца
1865 или 1867 - переезд в Петербург, определен на службу в фирму по изготовлению и продаже фотопринадлежностей.
1875 - открыл первое фотоателье в Петербурге на Садовой улице, в доме № 61, где занимался павильонной съемкой в течении десяти лет. Позднее, будучи известным фотографом, он открыл еще несколько фотозаведений: на Екатерининском канале в доме № 66, на Невском проспекте в доме № 110, Невском проспекте в доме № 48 (в здании «Пассажа»).
1886 - начало фоторепортажной съемки: получил «разрешение на право производства всякого рода фотографических работ вне дома, как-то: на улицах, квартирах и в местах ближайших окрестностей Петербурга».
1894 - открывает типографию для печати открыток в жанре фоторепортажа на «бланках открытых писем частного изготовления» в стандарте Всемирного почтового союза.
1897 - фотографии Буллы начали появляться в одном из самых популярных российских журналов «Нива».
1904 - получил разрешение снимать «виды столицы» и особ царствующего дома; производить съемку «маневров, смотров, учений, спусков и закладок судов и вообще всех событий, касающихся морской жизни»; производить фотографические снимки «санитарных поездов, различных обозов, грузов, транспортов, фургонов, санитарных отрядов“.
1908 - приобрел помещение для мастерской по Невскому проспекту в доме № 54. Это последнее фотоателье было оборудовано по последнему слову техники.
1916 или 1917 – передал свое фотографическое дело сыновьям — Александру и Виктору; отъезд в Эстонию.
1929- скончался на острове Эзель (современный Сааремаа) в Эстонии.

Судьба наследия К.К. Буллы.

Наследие Карла Булла составляет около 230 тысяч негативов фотографий конца XИX — начала XX века.

После отъезда К. К. Буллы его сыновья Александр и Виктор сохранили негативы отца. На основании постановления ВЦИК и Совета Народных Комиссаров РСФСР от 28 января 1929 года и Постановления Президиума Ленинградского Совета от 29 апреля 1929 года из семьи Булла начали поступать негативы в Ленинградское областное архивное бюро. Передача материалов длилась до 1938 года. В архив поступило более 130 тысяч негативов, из которых почти половина создана К. К. Буллой или при его участии.

В настоящее время фотографии К.К. Буллы находятся:

Государственный архив кинофотофонодокументов Санкт-Петербурга (до 200 тысяч стеклянных негативов),
Государственный Эрмитаж,
Российская национальная библиотека (РНБ),
Государственный музей истории Санкт-Петербурга,
а также частные собрания.

Литература:
Никитин В.А. Рассказы о фотографах и фотографиях. Л., 1991. С. 71-91; Бархатова Е.В. Карл Булла. Государственная Дума // Второй Международный месяц фотографии в Москве. Фотобиеннале'98. М., 1998. С. 160; Санкт-Петербург. 1903 г. в фотографиях Карла Буллы: кат. выст. СПб., 2003; Бархатова. С. 361-362.

Источник

ПІОНЕРИ КАМ’ЯНЕЦЬКОЇ ФОТОГРАФІЇ

У День міста тисячі кам’янчан і приїжджих гостей вийдуть на святкові вулиці та майдани з фотоапаратами в руках. І невдовзі зроблені знімки заполонять численні сайти, з’являться на шпальтах газет чи просто поповнять папки фотографій у домашніх комп’ютерах… А хто ж був піонером кам’янецької фотографії? Щоб з’ясувати це, перенесемося в другу половину XIX ст., коли в місті стали відкриватися перші фотосалони.
Найвідомішим фотомайстром тих часів, безумовно, був Михайло ГРЕЙМ. Але чи був він першим серед тих, хто почав фотографувати кам’янчан і місцеві краєвиди? Подільський адрес-календар, укладений секретарем Подільського губернського статистичного комітету Віктором ГУЛЬДМАНОМ і розтиражований 1895 р. друкарнею Подільського губернського правління, засвідчує, що тоді в місті діяло п’ять фотографій. Найдавнішою з них, відкритою ще 1870 р., була фотографія прусського підданого Августа Карловича ЕНГЕЛЯ. Через рік, тобто 1871 р., розпочав діяльність як фотограф громадянин Михайло Йосипович ГРЕЙМ. 1889 р. одеський міщанин Михайло Григорович МОЛЧАНОВ відкрив фотографію на Підзамчі. Дві останні фотомайстерні з’явилися в місті 1893 р. - дворянина Адама ЖИЛІНСЬКОГО та колоніста Франца КОДЕША.
Отже, бачимо, що Август ЕНГЕЛЬ на рік випередив Михайла ГРЕЙМА. Фотосалон ЕНГЕЛЯ розташовувався в Старому місті, на Центральній площі (нині майдан Польський ринок), у будинку ЛАСТА. Дві фотографії ЕНГЕЛЯ (вигляд Кам’янця з боку Польських фільварків і вигляд Кам’янця з південно-східного боку) використав Юхим СІЦІНСЬКИЙ для ілюстрування книги «Місто Кам’янець-Подільський. Історичний опис» (Київ, 1895).
Якщо Август Карлович залишився по суті кам’янецьким фотографом, то його рідний брат Олександр ЕНГЕЛЬ (1848-1918) зажив всеросійської слави. Перш ніж стати фотографом, він був художником пейзажу. Працював у Центральній Азії та на Північному Кавказі. 1879 р. отримав срібну медаль Географічного Санкт-Петербурзького товариства, 1881 р. був дипломований від Міжнародного конгресу географів. Від 1879 р. Олександр ЕНГЕЛЬ - член Російського Імператорського географічного товариства. Автор альбому закаспійських пейзажів. У грудні 1890 р. Олександр Карлович відкрив студію фотографії в Тифлісі, 1895 р. створив студію літографованої фотографії. Від 1896 р. працював як фотограф Транскавказької залізниці.
І все ж, виявляється, що не Август ЕНГЕЛЬ був піонером кам’янецької фотографії. А хто ж? З’ясувати це ім’я нам допоміг польський дослідник Юліуш ГАРЖТЕЦЬКИЙ, який видав книги «Позабутий майстер. Про Михайла Грейма з Кам’янця» (Краків, 1972) та (у співавторстві з Гражиною ПЛУТЕЦЬКОЮ) «Нетипові фотографи» (Краків, 1987). З цих досліджень випливає, що піонером фотографічної справи в Кам’янці-Подільському був Юзеф КОРДИШ (1824-1896). Він працював фотографом в Одесі, Кам’янці-Подільському, а надалі осів у Києві, залишивши кам’янецьку філію на опіку свого довголітнього помічника Влодзімежа ЗАГУРСЬКОГО. Але в того справи не пішли, тож КОРДИШ надумав продати нерентабельну філію. Наприкінці 1871 р. її придбав на виплат за 1200 рублів Михайло ГРЕЙМ.
Юзеф КОРДИШ писав із Києва новому власникові: «Маю велику надію, що у Вас справи підуть краще, ніж у пана ЗАГУРСЬКОГО. Дай то, Боже. Обіцяю завжди панові допомагати як помічників, так і ретушерів підшуковувати». А ще КОРДИШ радив новому колезі остаточно розв’язатися з улюбленою друкарнею (як відомо, ГРЕЙМ у 1856-1872 рр. був директором губернської друкарні), натомість увесь час віддавати фотографічній справі, щоб самому все добре знати і не особливо покладатися на помічників.
Як зазначав дослідник історичної топографії Кам’янця-Подільського Микола ПЕТРОВ, фотографії Кам’янця, зроблені Юзефом КОРДИШЕМ у 1860-х рр., мають особливу цінність. Так, на одній з таких фотографій ми бачимо велику башту Святої Анни на західному кінці Замкового мосту (з боку Старого замку). 1876 р. для розширення дороги її розібрали, тож пізніші фотографи, які охоче знімали міські краєвиди, вже не змогли її зафіксувати.
Нотатки КОРДИША, зроблені 1865 р. в Кам’янці-Подільському, зберігалися в Олександра ПРУСЕВИЧА, який у 1907-1915 рр. працював головним охоронцем Кам’янецького давньосховища (історичного музею). Олександр Миколайович використав їх при написанні історико-топографічного нарису «Кам’янець-Подільський», виданого 1915 р. польською мовою.

Юзеф КОРДИШ, живучи в Києві, постійно листувався з Михайлом ГРЕЙМОМ, що продовжував його справу в Кам’янці-Подільському. В листі від 8 грудня 1887 р. КОРДИШ цікавиться: «Як там ЕНГЕЛЬ поживає?», - і повідомляє: «Його брат Олександр пропонує мені купити один чи два фотографічні заклади у Владикавказі. Один даватиме 6 тисяч річного прибутку, а другий - три, бо тільки чотири місяці, під час приїзду на води, там є робота. Хоче 4 тисячі».
1894 р., за два роки до смерті, Юзеф КОРДИШ втратив старшого сина. Його розпач долинув у листі до Кам’янця: «Ось чого я дочекався у 70 років свого життя, аби такого сина, на якого великі надії покладав, поховати в 26 років 2 місяці та 16 днів його життя…О, Боже, змилуйся над нами! КОРДИШ». Надію батька виправдав молодший син Леон. Він став фізиком-теоретиком, професором Київського університету та Київської політехніки.
Підсумовуючи, скажемо, що не так уже важливо, хто з них раніше - Юзеф КОРДИШ, Август ЕНГЕЛЬ чи Михайло ГРЕЙМ - започаткував фотосправу на кам’янецькій землі. Усіх цих трьох майстрів із повним правом можна назвати піонерами кам’янецької фотографії.

Источник

Каменец-Подольский: вокруг Старого города по реке Смотрич
111 дореволюционных открыток и фотографий
http://q12.be/kamenets-podolskiy.html

Фотографи давнього Кам’янця
Додано Дмитро Бабюк 05.03.2013

Фотограф минулого століття
Сьогодні майже кожен, в кого є фотокамера, вважає себе фотографом. Варто тільки натиснути кнопку, а потім, якщо потрібно, підправити дещо в комп’ютерних програмах і вуаля – готово! Звичайно, це не камінь в грядку тим, хто займається фотографією. Я веду до того, що зробити фотографію сьогодні не представляє жодних труднощів, дякуючи розвитку техніки. В епоху розквіту цифрового фото ми можемо ще до друку переглянути світлину і, в разі чого, перефотографувати об’єкт.
А уявіть як було в епоху негативів. Після натискання кнопки ти до проявки плівки не знаєш, яким саме вийде фото. Весь цей час тебе ріжуть думки, типу:«А чи я не моргнув часом?» і таке інше. А вийти все має з першого разу. Тим більше що ще сто років тому фотографія була настільки рідкісним явищем, що, переважно фотографуючись один раз, люди відносили цю подію до знакових у своєму житті. Спеціально до цього дня вдягали найкращий одяг, робили дорогі зачіски. У той час людина могла зробити декілька особистих чи сімейних фотографій, або взагалі жодної за все своє життя. Все залежало від статків. Особисту фотокамеру могли мати тільки найбагатші люди, а ті, хто її не мав, мали ходити у спеціальні фотоательє. Сьогодні, правда, вони теж існують, але звертаються туди вже менше, переважно віддаючи перевагу власним силам і майстерності.
Але повернемось до давніх часів. Коли задати людям питання, яких фотографів давнього Кам’янця вони знають, більшість взагалі промовчать і тільки деякі називають таких, як Михайло Грейм і… все. Виявляється, що ця тема досить мало досліджена. Ще менше вона висвітлена у різних виданнях. Найбільше публікацій ми зустрінемо саме про Михайла Грейма. Звичайно, він був унікальний своїм талантом, робив багато фотографій нашого краю, по яких зараз вивчають минуле міста і не тільки, він приймав участь у багатьох виставках, був відзначений нагородами, медалями і т.д. Але крім нього були і інші фотомитці, які теж мали власні фотоательє і теж діяли на території нашого міста. І не менш важливим є той факт, що вони теж фіксували красу нашого краю. Щоправда, сьогодні в силу недостатньої дослідженості, або через звичайну неуважність багатьом фотографіям помилково приписується авторство М. Грейма. Звичайно, я не хочу применшувати його майстерність, але ми повинні пам’ятати, що окрім нього теж були фотографи, які теж залишили свій слід в історії міста.
Вашій увазі я представляю список цих фотографів, їхню адресу і власне їхні фотографії, на які вони ставили свою фірмову печатку. Список розроблений харківським дослідником С. Володарським.

Фотографи Кам’янця-Подільського:

Вассерман Герш Хаимович «Парижская художественная фотография»
Гиллер С.. (Поштова вулиця., буд.Раковського) (Петропавловский пер., д.Студница)
Голеневич Станислав
Грейм Михаил Осипович (д.Ядловского)
Жилинский А.
Кодеш Франц Алозиевич (Центральна площа, буд.Новаковського) (д.Студница)
Кордыш Иосиф
Розенберг Казимир Романович
Энгель Август Кириллович (д.Ласта; Главная пл., д.Белецкой)

Цікавим є той факт, що адреса вказується не так, як ми звикли бачити. Тоді будинки переважно носили не номер, а ім’я його власника, так само, як і назви деяких кварталів міста, типу Шарлотка (від власниці магазину капелюшків на ім’я Шарлотта), Журавльовка (від власника Журавльова) та інші. Звичайно, деякі фотографи могли мати свої представництва і в інших містах, наприклад С. Голеневич і Й. Кордиш мали фотоательє в Києві, Г. Вассерман – в Сороках і Могилеві-Подільському, К. Розенберг – в Летичеві.

P.S.Щиро дякуємо Юрію Савіну за надані фото.
Источник

http://kphistory.com.ua/kamyanetskyj-fotohraf-avhust-enhel/

Биографии фотохудожников