Верхнеднепровский уезд Екатеринославской губернии

Жито – від слова «життя»
Нам треба знати історію, якою б гіркою вона не була. Не ідеалізувати, і не чорнити. По-різному оцінюється та чи інша подія різними людьми. Один старий чоловік сказав мені: «Отой голодомор видумали бандери. Я в той час працював в НКВД. Їла моя сім'я все, але не розкошувала. Довелося арештовувати ворогів народу. Пам'ятаю, одного брав з Боровківки. Зайшов до них в хату – порожньо. На печі щось поворушилось. А потім сімейство почало злазитись до мене. Троє дітей пузатих з острахом дивились на незнайомих. Жінка квилить, чіплялась за чоловіка. Він ледь ноги переставляв. Я вигнав його з хати, сам сів на коня і погнав до району, їхав і підганяв арештованого нагайкою. Той падав, ледь підіймався (так йому і треба, ворогу). За що засуджений був, мене не цікавило. Я виконував наказ.
Що потім, з ним було – не знаю. А оце років три тому зустрічається мені один старик. Пильно так, з презирством заглянув у вічі: «Не впізнаєш, гадино? – видавив із себе. – Згадуй, – вхопив за петельки. – Згадуй, як мою сім'ю осиротив і гнав мене голодного з Боровківки через луки».
– Та цур, тобі, – відмахнувся він. – Коли це було. Не заробив би, не сидів...»
Мій співрозмовник посміхнувся, вимовивши останні слова: «А що? Кожен жив, як міг», – ніби виправдовувався він.
Я б додала ще – як дозволяла совість.
Але за що страждали діти, оті невинні жертви голодомору 33-го? Давайте більше звертатись до живих свідків тієї трагедії і записувати, закарбовувати в пам'яті оту народну трагедію, щоб подібне ніколи не повторилося.
Ми розмовляли з Килиною Федорівною Гораш довго. Але жінка таки намагалась обійти свої криваві спогади. Не хотілось тривожити їй знову і знову пам'ять серця. То ж вибачте мене вкотре, шановна Килино Федорівно, що читаючи цей матеріал, вам доведеться тяжко. Це потрібно для нащадків. Для ваших внуків і правнуків.
Родом К. Ф. Гораш з Одеської області. Є таке село там – Дубинове.
– Було в нашого батька п'ятеро дітей, двоє коней, корова, – розповідала вона. – Як тільки колгосп організувався, він все те добро здав добровільно. Але в чомусь недогодив і його, як підкуркульника, засудили. З хати нас, дітей, вигнали, все майно забрали. Правда, знайшлися добрі люди, приютили.
– То ваша мати сьорбнула з вами? – запитую.
– Вона кинула нас. Забрала старшу Ганну і майнула в ближній радгосп. Жили ми з чужою бабусею. Вона, від себе відривала кусень хліба і нам давала. А той хліб їй рідня приносила з колгоспу, зароблений на трудодень. Ще один знайомий дядько давав нам трохи макухи. А мати... Бог їй суддя, – сказала вона.
Діти залишились наодинці з голодом, в холоді і чужі й хаті. Килині було тоді чотирнадцять, а найменшій Мілі – шість. Ще був малий Михайлик і старший від усіх Андрій. Добре пам'ятає жінка, як, Андрій одного разу пішов роботу шукати, а їм сказав: «Чекайте на мене, їжте квіточки, травичку, тримайтесь. Я зароблю грошей і всіх вас заберу». І після того вони його вже більше не бачили. Розповідали люди, що зайшов до однієї хати на ночівлю проситися, та більше з неї не вийшов. З вигляду був міцний хлопець, от і, говорять, з'їли його.
Чекати більше не було на кого. А в радгоспі, де мати працювала, давали по 800 грамів хліба... Михайлик опух увесь і вже не міг пересуватися. Була весна 33-го. Зазеленіло жито. Меншенькі просили їсти. Тоді Килина пішла на ризик. Залишала обабіч поля Милю, щоб та про об'їждчика повідомляла. А сама рвала зелені колоски. Натерла їх об камінці і зварила суп. Невдовзі зійшла й картопля, посаджена з кожуриння. Накопала дрібненької, додала отого зеленого жита і зварила кандьор.
– Ми сьорбали його з великого казана, – вела далі жінка, аж доки увесь не поїли. Вночі Михайлик просив пити, а потім почав хрипіти. Я покликала бабусю, в котрої жили. Подивилася вона на нього та й каже: «Вже його Господь забирає. Нехай хоч воно тут не мучиться».
Помер Михайлик. Переказувала Килина матері, але та прийшла лише через два дні. Хлопчик так і лежав в хаті, а вона бідкалася про труну і яму. Зробили знайомі ящик і в ньому брата поховали.
Пізніше і вона пішла на роботу в радгосп, де жила мати з Ганною. А Милю забрав рідний дядько до Одеси. Виконувала вона будь-яку роботу в хаті. Вже і їй перепадало по 800 грамів хліба та густий суп.
Зазнала всього. Бо хто не хотів, той і не зобиджав. І не лише їй одній випала така участь. А скільки тих маленьких могилок по землі українській!
Була і в няньках, вчилася у фабзаучі, досталося їй і раннього і пізнього. А коли вийшла заміж, то ще перед війною переїхала до Верхньодніпровська. Більше двадцяти років хліб пекла. Спочатку в старій пекарні. А на пенсію її виряджали з нового хлібозаводу. Вона воістину знає ціну хлібові.
Л. Ігнатенко
Придніпров. комунар.– 1993.– 11 верес.– С. 2.

Какими могли быть церкви в сельской местности
Атласъ плановъ и фасадовъ церквей, иконостасовъ къ нимъ и часовень, одобренныхъ для руководства при постройках церквей и часовен в сельской местности.Изданное Святейшим Синодом в 1911 году собрание фасадов, планов и разрезов каменных и деревянных церквей, одобренных для руководства при постройках церквей и часовен в сельской местности.Помимо общих чертежей, есть разрезы разных куполов, подробно показывающих связь между внешней и внутренней оболочкой купола. ссылка

Ищу информацию о жителях села Бородаевка и Павло-Григорьевка Верхнеднепровский уезд
До военного времени, буду благодарна за любою инф-ю.

Родственники Задорожный Василий и его отец Задорожный Моисей.

Фонд 803 УЧИЛИЩНЫЙ СОВЕТ ПРИ СИНОДЕ
Наибольший интерес представляют так называемые «школьные листки» за 1910-1916 годы (опись 16), содержащие информацию о школьных зданиях, капиталах, числе учеников по каждой церковно-приходской и церковно-учительской школе и сведения о приходском духовенстве. читать опись(стр.47-50)

Фонд 804 ПРИСУТСТВИЕ ПО ДЕЛАМ ПРАВОСЛАВНОГО ДУХОВЕНСТВА ПРИ СИНОДЕ
В фонде собраны обширные сведения о многих сельских приходах, о материальном положении сельского духовенства. Сгруппированные по территориальному признаку, они представляют собой сводные таблицы о количестве земли и капиталов по каждой церкви, а также собственно-ручные записки многих сельских настоятелей.читать опись(стр.45-46)

Постановления Верхнеднепровского уездного земского собрания на ... год библиотека РГБ
Интересный печатный источник при детальном изучении которого можно почерпнуть много полезной информации
Как пример Постановления Верхнеднепровского уездного земского собрания на 1916