✔ПОЛТАВСКАЯ ГУБЕРНИЯ / ОБЛАСТЬ

Lorelei,
Благодарю Вас за сообщенный сайт. К сожалению, из-за недостаточности у меня данных о Рябухиных и Михайловых он мне ничего не открыл. Но я , с благодарностью, воспользуюсь им после уточнения данных о них.
Желаю Вам здоровья и благополучия в Новом году!

Csiga

Добридень. См. футор Юска Портянки, сотни Потоцкой на http://library.kr.ua/elib/pivovar/pivo01.html
село Барановка (укр. с. Баранівка, Шишацький р-н, Полтавська обл.) на http://town-map.com.ua/baranovka_shishatskiy_poltavskaya.htm
1900 год, в списке волостей Миргородского повіту є Шишацька волость, значит до образования в 1923 Шишацкого района, Барановка входила в состав Миргородського повіту.
Более подробных данных пока нет.

Есть ли данные по количеству и составу населения,по землевладельцам? - в каких конкретно поселениях?
С уважением, patelariy. Веселых святок!

Csiga
А меня интересует история названия "Портянки".

День добрый!

А можно по Прилуцкому уезду?

С уважением,

Csiga

Село Баранівка засноване на початку ХVІ століття козацьким полковником Барановим, який утік від польських утисків на вільні землі. У літописах перша згадка про село зустрічається в першій половині ХYІІ століття.

Восени 1658 року, коли гетьман України Виговський, після придушення повстання Полтавського полковника Мартина Пушкаря віддав наш край на розграбування татарам, на озері відбулась битва , де Шишацька, Яреськівська, Ковалівська і Баранівська сотні повністю розбили татар і після цього це озеро має назву Татарка.

За часів Богдана Хмельницького Баранівка входила в Сорочинську сотню Миргородського полку і по ревізії 1730 року налічувала 112 дворів. На той час це містечко було вільне, без власників.

У 1863 році в Баранівці нараховувалось 250 дворів, в яких мешкало 1881 чоловік.

У 1883 році Баранівка значиться як волосний центр. Селу належало 5437 десятин ріллі, 93 десятини вигону, 31 десятина лісу, 198 сінокосів. Всього пригодної землі 6012 десятин. Крім того, під дорогами було зайнято 98 десятин та під водою - 8.

У 1900 році із 252 господарств Баранівки 198 було козацькими, 36 селянськими, 13 привілегійованих.

На той час в Баранвіці працював водяний турбінний вальців млин, який виробляв борошно на експорт. Другий двоповерховий млин молов просте борошно, вальцову крупчатку для місцевого заможного населення. Поруч з млинами стояла величезна сукновальня, крупорушка, складські приміщення для зберігання зерна, борошна. Посеред села височила церква, поблизу неї у великому будинку розташувався волосний суд. Напроти волості побудував магазин багатий крамар Водяник. Більшість господарств у Баранівці були малоземельними , тому засобами їх існування були допоміжні промисли. Так в пошуках кращої долі в 1900 році 46 родин покинуло Баранівку, з них 13 – безземельних. В середньому щороку на заробітки в Крим, на цукрові плантації Полтавщини та Харківщини відбували 52 мешканці.

У полтавській губернії революційні ідеї почали швидко підхоплюватися населенням наприкінці ХІХ століття. Особливо розгорнувся селянський рух в березні 1902 року, який охопив значну частину населених пунктів Миргородського повіту. В грудні 1917 року в селі була проголошена радянська влада. Після закінчення громадянської війни (1918-1920 р.р.) народ перейшов до мирної праці, до відбудови народного господарства. За переписом 1926 року на території Баранівської сільської ради мешкало 2176 чоловік, 450 господарств, які володіли 2165 десятинами землі.