✔Полтавская губерния / область -

В культурному просторі України сталася високодуховна подія...

Храмове свято!

В храмі без вікон, дверей і маківок над головою чи не вперше в українській державі правилася архієрейська служба. Сім священиків на чолі з єпископом у день Святого Георгія возносили до неба молитву у храмі Святого Георгія.

А що ще цікаво, символічний збіг обставин чи, може, Боже провидіння, в рік Перемоги, 1945-го, Великдень випав якраз на День Святого Георгія-Переможця!!! 6 травня був Великдень, а 9-го 1945 року - Перемога! Знаково, бо якраз Георгія-Юрія-Змієборця і вважають Святим перемог!

На честь Побідоносця назвали і Георгія Тарновського поміщика-мецената, якому належали і знаменита чернігівська Качанівка і полтавські Білоцерківці. 1848 -го року він зводить на честь свого Небесного Покровителя кам'яну церкву за проектом відомого архітектора ХІХ століття, обрусілого німця, Костянтина Андрійовича Тона, придворного архітектора царя Миколи І, ректора Імператорської Академії мистецтв. Він славився своїми палацами в Санкт-Петербурзі, Московському Кремлі, а головним дітищем вважав храм Христа Спасителя в Москві.

Старі люди кажуть, що заради Георгіївської церкви біля ставу побудували цегляний заводик. І від нього до пагорба, де церкву зводили, до 5000 людей вишикувалося в живий ланцюг, передавали з рук в руку кожну цеглину.

За переказами, коли Тарас Шевченко гостював у Тарновських на Пирятинщині, намалював для Георгіївського храму в Білоцерківцях ікону Спаса Нерукотворного.

Де та Тарасова ікона - вже ніхто не знає... А от Євангеліє знайшлося! Цього року сталося велике диво!!! Черниця Марія сприймає це як Боже Благословення для храму і села!!!

Нещодавно до Білоцерківців приїхали люди, які передали матушці Марії Євангеліє, від якого захопило дух... Виявляється, саме за цим фоліантом правилося в білоцерківському храмі до його знищення. Про це свідчать написи і розповіді людей, які зберігали Святе Письмо півстоліття і повернули його, коли почули, що в селі буде монастир. Тими людьми, на яких тепер моляться в Білоцерківцях, є мама та сестра покійного народного депутата, "батька Конституції", Михайла Сироти. Його тато, як з'ясувалося, народжений в цьому селі. І коли храм почали ганьбити, його родина переховувала в своїй хаті заборонену церковну книгу.

В ній кілька записів. Один про Марію Петрівну, яка, схоже, й привезла це Євангеліє з Києва в травні 1917 року "на добрий спомин" і подарувала своєму племінникові.
1917 рік

А другий свідчить, що в 1942-ому році, якраз на час другої світової війни, в Свято-Георгіївському храмі поновили богослужіння. Розгублений через втрати й поразки Сталін, який замолоду вчився в духовній семінарії, можливо збагнув, що без підтримки Отця Небесного війну не виграти... І наказав відкривати церкви й вимолювати перемогу... Священнослужителі впевнені, що це і врятувало країну...
1942 рік

Перемогу вимолили, а про Святого, якому дякують за перемоги, забули... Свято-Георгієвський храм й закривали, й розкрадали, й підпалювали... Від пам'ятки архітектури лишилися хіба-що цегляні стіни метрової товщини...

Дякувати Богові, що хоч стіни лишилися... В них і відбулася особлива служба! Особлива - бо перемога, бо храмове свято, бо Євангеліє повернулося, особлива й за живописністю!!!

Коли священики , виголошуючи молитовні переможні пісні, закликали всіх присутніх "До Неба піднесімо серця!" - це було так легко зробити в храмі, де замість покрівлі - просто Небо!!! Сонце усміхається всім прямо з вівтаря!!! А горобці змагаються з церковним хором!

Коли пролунало зворушливе єпископське слово, у баби Катерини полилися сльози - не вірила старенька, що доживе, коли в її рідній церкві знову правитимуть, та ще й не один, а одразу 7 священиків! Ну як людям не дякувати за перемоги?

Це була незабутня служба...

Народному артистові Богдану Бенюку, улюбленцю й всієї країни й цього окремо узятого полтавського села, під час хресної ходи доручили нести хоругву. Нещодавно родина Бенюків стала рідною полтавцям. Тепер вони мають тут садибу.

Справа в тім, що дружина Богдана Бенюка - Уляна до одруження мала прізвище Яцина, а тут поруч село Яцини. Коли Уляна Бенюк дослідила свій родовід - то з'ясувала, що дійсно, її предок - козак з цього полтавського села, який пізніше пустив коріння в галицькому краї. Тому питання купувати чи ні хату на Полтавщині? - одразу вирішилося. Тепер греко-католик Бенюк один з найщиріших прихожан Георгіївського храму.

Фактично відродження православного храму почалося з ідеї та фінансів двох галичан - греко-католиків - артиста Богдана Бенюка та екс-депутата Євгена Жеребецького, який першим і придбав садибу в Білоцерківцях. З тієї садиби і почалося становлення культурного села... В духовній відзнаці від єпископа Полтавського і Кременчуцького доброді Жеребецькому є такі слова Святого Феофана Затворника:

"Благодійним є улаштування училищ, благодійне заснування лікарень, благодійне будівництво приютів та інших місць заспокоєння нужденних та стражденних. Але зведення храму благодійніше від усього цього, бо Храм Божий є й училище, і духовна лікарня і притулок для подорожніх".

Єпископ Полтавський і Кременчуцький Федір в своїй промові наголосив, що храм - це Душа села, а коли Душа оживає - то з цього починається і нове народження людини, і відродження всієї країни.

Після спільної молитви, їжі духовної, була спільна трапеза, їжа тілесна! Всі дружньо смакували куліш з 40-літрового казана! Кожен приніс щось своє до спільного столу, кияни - "Київських тортів", бабуня Дуня, зігнута літерою "Г" від старості й хвороб, принесла мисочку вареничків, а директор пирятинського базару - смажених курочок й інших делікатесів. Всім було смачно! Все було дружньо! Істинне храмове свято!!!

В Білоцерківцях сподіваються, що з кожним роком на храм буде людей все більше і більше та й з "телевізора нарешті поприїжджають".

Є мрія в живописних історичних руїнах влаштувати світову прем'єру! Дослідники мають намір розшукати псалми і канти в рукописному доробку з 92-х томів праць видатного богослова і вченого, ректора Київської духовної академії та настоятеля Свято-Михайлівського Золотоверхого монастира архієпископа Іринея Фальковського, народженого в 1762 році в с.Білоцерківці Пирятинського району Полтавської області.

Уявіть, наскільки це буде поетично! Руїни, бомонд і духовна музика просто неба...

P.S: І авторка цих рядків підняла чарочку, а потім переказувала щирі вітання білоцерківцям, пирятинцям і полтавцям від тих успішних, народжених на Полтавській землі, хто не приїхав.

Жінки з пирятинського церковного хору особливо дякували Ользі Герасимьюк (яка того дня була на засіданні ПАРЄ), сказали (дослівно): "Вона так багато грошей на нашу церкву дала!".

Для тих, хто вважає необхідним пожертвувати і хто знає, що від цього не збіднішає, а навпаки стане багатшим - розрахунковий рахунок управління Полтавської єпархії

р/р 260041434 АБ "Полтава-Банк" МФО 331489 код ЗКПО 25161684 з поміткою "На Свято-Георгіївський монастир" і вказуйте, будь ласка, імена, щоб знати за чиї перемоги молитися!

Леся Сакада, активіст руху "Культура об'єднає Україну!"

Весь матеріал, можете переглянути за посиланням http://life.pravda.com.ua/columns/4be7cda466340/

Можно воспользоваться онлайн переводчиком - http://perevod.uaportal.com/ или в "гугле" - переводчик \ перекладач

Вот перевод "гугля":

Храмовый праздник!

В храме без окон, дверей и маковок над головой едва ли не впервые в украинском государстве правилась архиерейская служба. Семь священников во главе с епископом в день Святого Георгия возносили к небу молитву в храме Святого Георгия.

А что еще интересно, символический стечение обстоятельств или, может, Божье провидение, в год Победы, 1945-го, Пасха выпал как раз на День Святого Георгия-Победоносца! 6 мая был Пасху, а 9-го 1945 - Победа! Знаково, потому что как раз Георгия-Юрия-Победоносца и считают Святым побед!

В честь Победоносца назвали и Гэоргия Тарновського помещика-мецената, которому принадлежали и знаменитая черниговская ~~Качановка~~ Качанивка и полтавские ~~Белоцерковке~~ Билоцэркивци. 1848-го года он сводит в честь своего небесного Покровителя каменную церковь по проекту известного архитектора XIX века, обрусели немца Константина Андреевича Тона, придворного архитектора царя Николая I, ректора Императорской Академии художеств. Он славился своими дворцами в Санкт-Петербурге, Московском Кремле, а главным детищем считал храм Христа Спасителя в Москве.

Старые люди говорят, что ради Георгиевской церкви возле пруда построили кирпичный заводик. И от него до холма, где церковь возводили, до 5000 человек выстроились в живую цепь, передавали из рук в руки каждый кирпич.

По преданию, когда Тарас Шэвчэнко гостил в Тарновских на Пырятынщине, нарисовал для Георгиевского храма в Билоцэркивцях икону Спаса Нерукотворного.

Где и Тарасова икона - уже никто не знает ... А вот Евангелие нашлось! В этом году произошло большое чудо! Монахиня Мария воспринимает это как Божье благословение для храма и села!

Недавно в Билоцэрковци приехали люди, которые передали матушке Марии Евангелие, от которого захватило дух ... Оказывается, именно за этим фолиантом правилося в билоцэрковськом храме до его уничтожения. Об этом свидетельствуют надписи и рассказы людей, которые хранили Писание полвека и вернули его, услышав, что в селе будет монастырь. Теми людьми, на которых теперь молятся в Билоцэрковцах, есть мама и сестра покойного народного депутата, "отца Конституции", Мыхайла Сыроты. Его отец, как выяснилось, рожденный в этой деревне. И когда храм начали позорить, его семья прятала в своем доме запрещенную церковную книгу.

В ней несколько записей. Друг о Марию Пэтривну, которая, похоже, и привезла это Евангелие из Киева в мае 1917 года "на добрый воспоминание" и подарила своему племяннику.
1917

А второй гласит, что в 1942-ом году, как раз на время второй мировой войны, в Свято-Георгиевском храме возобновили богослужения. Растерянный через потери и поражения Сталин, который в молодости учился в духовной семинарии, возможно понял, что без поддержки Отца Небесного войну не выиграть ... И приказал открывать церкви и вымаливать победу ... Священнослужители уверены, что это и спасло страну ...
1942

Победу вымолила, а о Святом, которому благодарят за победы, забыли ... Свято-Георгиевский храм и закрывали, и разворовывали, и поджигали ... От памятника архитектуры остались разве что кирпичные стены метровой толщины ...

Слава Богу, что хоть стены остались ... В них и состоялась особая служба! Особое - потому победа, потому храмовый праздник, потому Евангелие вернулось, особенная и за живописностью!

Когда священники, произнося молитвенные победные песни, призывали всех присутствующих "К Неба Возвысим сердца!" - Это было так легко сделать в храме, где вместо крыши - просто Небо! Солнце улыбается всем прямо из алтаря! А воробьи соревнуются с церковным хором!

Когда прозвучало трогательное епископское слово, у бабы Катэрыны полились слезы - не верила старушка, что доживет, когда в ее родной церкви снова будут править, да не один, а сразу 7 священников. Ну как людям не благодарить за победы?

Это была незабываемая служба ...

Народный артист Богдан Бэнюк, любимцу и всей страны и этого отдельно взятого полтавского села, во время крестного хода поручили нести знамя. Недавно семья Бэнюк стала родной полтавчанам. Теперь они имеют здесь усадьбу.

Дело в том, что жена Богдана Бэнюка - Ульяна до бракосочетания имела фамилия Яцына, а тут рядом село Яцыны. Когда Ульяна Бэнюк исследовала свою родословную - то выяснила, что действительно, ее предок - казак с этого полтавского села, который позже пустил корни в галичском крае. Поэтому вопрос покупать или нет хату на Полтавщине? - Сразу решился. Теперь греко-католик Бэнюк один из искреннейших прихожан Георгиевского храма.

Фактически возрождение православного храма началось с идеи и финансов двух галичан - греко-католиков - артиста Богдана Бэнюка и экс-депутата Евгэна Жэрэбэцького, первым и приобрел усадьбу в Билоцэркивцях. По той усадьбы и началось становление культурного села ... В духовной отличии от епископа Полтавского и Крэмэнчугского пана Жэрэбэцького есть такие слова Святого Феофана Затворника:

"Благотворительным является устройство училищ, благотворительное основания больниц, благотворительное строительство приютов и других мест успокоения нуждающихся и страждущих ... Но возведение храма благодийнише от всего этого, потому Храм Божий есть и училище, и духовная больница и приют для путников.

Епископ Полтавский и Крэмэнчугский Фэдир в своей речи отметил, что храм - это душа села, а когда душа оживает - то с этого начинается и новое рождение человека, и возрождение всей страны.

После общей молитвы, пищи духовной, была общая трапеза, еда телесная! Все дружно смаковали кулеш с 40-литрового казана! Каждый принес что-то свое к общему столу, кыяны - "Кыйивских тортов", бабушка Дуня, согнутая буквой "Г" от старости и болезней, принесла миску вареников, а директор пырятынського базара - жареных курочек и других деликатесов. Всем было вкусно! Все было дружно! Истинное храмовый праздник!

В Билоцэркивцях надеются, что с каждым годом на храм будет людей все больше и больше и с "телевизора наконец Приедут.

Есть мечта в живописных исторических развалинах устроить мировую премьеру! Исследователи намерены разыскать псалмы и канты в рукописном наследии с 92-х томов трудов выдающегося богослова и ученого, ректора Киевской духовной академии и настоятеля Свято-Михайловского Златоверхого монастыря архиепископа Иринея Фалькивский, рожденного в 1762 году в с.Билоцэркивцях Пырятынского района Полтавской области.

Представьте, насколько это будет поэтически! Руины, бомонд и духовная музыка под открытым небом ...

PS: И автор этих строк подняла рюмку, а затем передавала искренние поздравления билоцэрковцам, пырятынцам и полтавчанам тех успешных, родившихся на Полтавской земле, кто не приехал.

Женщины с пырятынского церковного хора особенно благодарили Ользи Гэрасымьюк (которая в тот день была на заседании ПАСЕ), сказали (дословно): "Она так много денег на нашу церковь дала!"

Для тех, кто считает необходимым пожертвовать и кто знает, что от этого не збиднишае, а наоборот станет богаче - расчетный счет управления Полтавской епархии

р / с 260041434 АБ "Полтава-Банк" МФО 331489 код ОКПО 25161684 с пометкой "На Свято-Георгиевский монастырь" и указывайте, пожалуйста, имена, чтобы знать за чьи победы молиться!

Лэся Сакада, активист движения "Культура объединит Украину!"

✔Полтавская губерния / область

▶ Диалоговая тема по региону (вопросы/ответы)