Кобелякский уезд (Украина (Україна)) - Генеалогический форум

Кобелякский уезд — административно-территориальная единица в составе Полтавской губернии Российской империи, существовавшая в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки.

В 1913 году в состав уезда входила 21 волость:

Бреусовская — с. Бреусовка,
Село возникло на базе Зинковских хуторов, известных с XVIII века, среди которых был и казачий хутор Бреусовка
В настоящее время Бреусовка (укр. Бреусівка) — село, Бреусовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область. Является административным центром Бреусовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Винники, Красноселье, Новосёловка, Александровка Вторая, Хмарино и Чечужино.

Бригадировская — с. Бригадировка,
В настоящее время Бригадировка (укр. Бригадирівка) — село, Оленовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область.

Бродщинская — с. Бродщина,
В настоящее время Бродщина (укр. Бродщина) — село, Бродщинский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Бродщинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Леваневское, Николаевка, Павловка и Самарщина.

Беликская — м. Белики,
В настоящее время Бе́лики (укр. Білики) — посёлок городского типа, Беликский поселковый совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Велико-Кобеликская — с. Столбина Долина, Давидовский хут.,
В настоящее время Столбина Долина (укр. Стовбина Долина) — село, Столбино-Долинский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Столбино-Долинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Грекопавловка, Давыдовка и Кобы.

Волчеречская — хут. Волчереч, Великий Кобелячек, с., Волчереч, хут., Морковка (Граповка), с., Попово, с., Супротивная Балка, хут.
В настоящее время Великий Кобелячек (укр. Великий Кобелячок) — село, Великокобелячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Великокобелячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Козубы, Сулимы и Шелкоплясы.
В настоящее время Супротивная Балка (укр. Супротивна Балка) — село, Супротивнобалковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Супротивнобалковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Кальницкое и Пасечное.

Китай-Городская — м. Китай-Городок, Китайгород, м., Рудчанский хут.
В настоящее время Кита́йгород (укр. Китайгород) — село, Китайгородская сельская территориальная община, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Китайгородской сельской территориальной общины, в которую входят также сёла Рудка, Кравцовка, Рыбалки и Щербиновка.

Кишенская — м. Кишенка, Куты, д., Переволочна, м.
В настоящее время Кише́ньки (укр. Кише́ньки) — село, Светлогорский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Клюсово-Зачепиловская — хут. Клюсовские, Зачепловские хут., Пологовские хут.
В настоящее время Клюсовка (укр. Клюсівка) — село, Клюсовский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область.

Кобелякская — г. Кобеляки, Волчья Речка, с., Горешние Млины, с., Заворсклянский хут., Таранушечевский хут.
С 1765 года Кобеляки входили в Екатерининскую провинцию Новороссийской губернии,
здесь дислоцировался штаб Днепровского пикинёрного полка и его 4-я рота.
В 1773—1783 годах — ротный город 4-й роты Днепровского пикинёрского полка,
с 1796 года — входили в Кременчугский уезд Малороссийской губернии.
В настоящее время Кобеляки (укр. Кобеляки) — город, административный центр Кобелякского района Полтавской области.

Куликовская — хут. Куликовские, Задовчанский хут., Михновка, с., Николаевка, д. (Мазуровка), Пащенков хут., Решетиловские хут.
Шатраевка, д.

Кустоловская — с. Кустолово, Великий Степ, хут., Дробиновка, слоб., Кустоловский хут., Солонцы, хут.,
В настоящее время Кустолово (укр. Кустолове) — село, Кустоловский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Кустоловского сельского совета, в который, кроме того, входит село Малые Солонцы.

Лашковская — с. Лашково,
В настоящее время Ля́шковка (укр. Ляшківка) — село, Ляшковский сельский совет, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Ляшковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Назаренки, Орловка и Шаровка.

Маячская — м. Маячка, Андреевка, с., Канавы, хут., Ливенское, с., Михайловка, с., Шидеева, д.
В настоящее время Маячка (укр. Маячка) — село, Маячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Маячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Губаревка и Рекуновка.

Ново-Сенжаровская — м. Ново-Сенжары, Забродки, хут., Лелюховка, с.,
В настоящее время Но́вые Санжа́ры (укр. Нові Санжари) — посёлок городского типа, Новосанжарский поселковый совет, Новосанжарский район, Полтавская область.
Лелюховка (укр. Лелюхівка) — село, Лелюховский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Лелюховского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Забродки.

Озерская — м. Озеры, Бригадировка, с., Комендантовка, д., Солошино, с.
В настоящее время Озера (укр. Озера) — село, Озерянский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Озерянского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Морозы, Поводы и Прощурады.

Орликская — м. Орлик, Заоченское, с.,Новый Орлик, м., Старый Орлик, м.
В настоящее время Орлик (укр. Орлик) — село, Орликский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Сокольская — м. Соколка, Дашковы хут., Дриждовы, хут., Лучки, с., Ханделеевка, с.
В настоящее время Левобережная Соколка (укр. Лівобережна Сокілка) — село, Ольховатский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Хорошковская — с. Хорошки, Буняковка, м., Голтва (с предместьем Горы), м., Замостье, с., Прилепка, д., Хорошковские хут., Юрки, с.
В настоящее время Хоришки́ (укр. Хорішки)— село, Хоришковский сельский совет, Козельщинский район Полтавская область. Является административным центром Хоришковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Вольное, Загребелье, Костовка, Пашеновка, Юрки и Юрочки.

Царичанская — м. Царичанка, Тарасовский хут.
Царича́нка (укр. Царичанка) — посёлок городского типа, Царичанский поселковый совет, Царичанский район, Днепропетровская область, Украина. Является административным центром Царичанского района и административным центром Царичанского поселкового совета, в который, кроме того, входят сёла Драговка, Дубовое, Калиновка, Лысковка, Пилиповка, Селяновка, Тарасовка и Турово.

Чорбовская — с. Чорбовка, Ивановка, с., Комаровка, с., Кустолова Чорбовка, с.
Чорбовка (укр. Чорбівка) — село в Кобелякском районе Полтавской области Украины. Является административным центром Чорбовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Белоконовка, Комаровка и Червоное.

http://nekhvoroscha.at.ua/inde...astir/0-52

Цей загадковий нехворощанський монастир

Від часів виникнення війська Запорізького його духовними й світськими справами опікувалася Українська православна церква, із Києва та інших міст до козацьких поселень на велику Україну та Запоріжжя прибували священики будівничих храмів, учителі, лікарі. У монастирських та церковних шпиталях знаходили притулок старі, немічні й скалічені в боях козаки.
Першим козацьким монастирем, наданим козацтву королівським привілеєм від 1578 року був Трахтемирівський, Зарубський, Успенський (він же Хрестовоздвиженський) монастир, заснований ще за часів Київської Русі. У XVII столітті духовним оберегом Війська Запорізького стає Києво-Межигірський Спасо-Преображенський монастир. На Запоріжжі в XVII-XVIII ст. Існувало два козацькі монастирі, що підлягали духовній юрисдикції Київської метрополії чи відповідних церковних установ Російської держави, а в світському відношенні - Кошу Запорізької Січі: Самарський Миколаївський та Нехворощанський Успенський.

Нехворощанський монастир було засновано, очевидно, одночасно із Слободою, згодом Сотенним містечком Полтавського полку Нехворощею та іншими поорільськими містечками - Маячкою, Китайгородом, Царичанкою. Орликом, які були заселені, зокрема, прибульцями із Правобічної України в 70-х роках XVII ст.
Стояв монастир на лівому, татарському березі Орелі проти Нехворощі. Тому зазнавав неодноразових татарських нападів та руйнувань. Згідно із заснованими всередині XIX ст. переказами місцевих жителів, наприкінці XVI] ст. на місці Нехворощанського монастиря була капличка, що засвідчувала місце подовження зруйнованого борного храму. У капличці жив і доглядав ц чернець. Через кілька років після „Швецької баталії" за Ігумена Федора Несторовича до монастиря перенесли дерев"яну Миколаївську трапезну церкву та інші будівлі з якогось орільського острова неподалік Царичанки і бо цей острів затоплювали весняні повені ). Згодом вибудували монастирська-соборну Успенську церкву, келії та інші споруди. 1709 року гетьман Іван Скоропадський надав Нехворощанському монастирю та його ігуменові Ф Несторовичу привілей на володіння млинами, озерами, луками, лісами на Орелі. За описом 1731 року монастир володів млином на Орелі, розташованим за Нехворощею, вище від місця, де впадала у річку її притока, а на лівому березі Орелі - лісом, уступом, що звався Тира, двома рибними озерами млином. Одне з озер звалося Святим, а ліс - рідкодубом. Монастир володів слободами Гупалівкою та Нехворощанською Чернетчиною.

Під час російсько-турецької війни 1735-1739 pp. Монастир оточили земляними валами бастіонних абрисів, ровами, рогатками та палісадовими огорожами. На плані Нехворощі тих років є монастир. Його територія окреслена укріпленнями, формою наближалася до квадрата розміром на 50x50 сажнів. За валами на щільно збудованому подвір"ї, на плані видно соборну та трапезну церкви, келії, будиночок настоятеля, господарські та інші споруди Соборна Успенська церква була за планом трирубною, трибанною? Миколаївська - однобанною. Згаданий план та інші документи дали змогу виконати цілком вірогідну реконструкцію загального вигляд Нехворощанського монастиря на середину XVIII ст.
Історичні джерела XVIII - свідчать, що Нехворощанським монастирем, розташованим на землях Орільської паланки війська Запорізького опікувався Кіш, а його прочанами та ченцями були козаки-запорожці. Монастир називався „Войськовим" і відбував певні повинності на користь війська. З часом, щодо цього, між монастирем і Кошем були певні незгоди.

Найзагадковіше те, що у монастир засилали на покаяння бунтівників проти духовної влади та самого Бога. Ігумен монастиря Яновський був справжнім інквізитором. У 1740 році в ньому надовго зупинялися делегації від цариці Анни Іоаннівни та турецького султана, що готували тут межові матеріали до Бєлгородської мирної угоди 1740 року. Після цієї угоди вперше реально стала зникати загроза постійних нападів кримчаків та ногайців на кордони Російської імперії.
Документи свідчать про численні пожертви Запорозької Січі на користь монастиря і козаків - книги, церковне начиння, коштовності, гроші тощо. У монастирі зберігалися Євангеліє Московського друку 1717 року з дарчим записом: „ Ція книга Євангеліє Господа і Бога Спаса нашого Ісуса Хреста данна із Сечі Запорожськой пам"ять предбудущія лета Боголюбивим всечетієм архімадрітом і Гавріілом в Монастирь Нехворощанський в церквь Успеніяс присвятне Богородице за Ігумена той же обителі Ієромонаха Гавриіла Шишацького 1731 года сентября 19". Цей дарунок надіслано, судячи з дати, із Кам"янської Січі. На виставці церковних старожитностей Археологічного з"їзду в Катеринославі експонувалося Євангеліє, друковане 1735 року з таким написом: „ Сіє Євангеліє купленоє за покойного Никифора прозиваємого Рябошапку, знатного товарища куреня Поповичевского за отпущения грехов до монастиря Святоуспенского Нехворощанского Зорілского тщанием висицв Богу преподобнейшего отца Архимандрита Гавриіла Яновского, того ж монастиря вишеозначеного начальника ценою рублей 15 із половиною без серебра, 1740 года месяца Мая шостого дня". На дзвіниці Звиженської церкви в Катеринославі напередодні Жовтневої революції ще висів козацький дзвін. Напис на ньому сповіщав: „ 3делан сей дзвон до обители Нефорощанскій до храму Успеня Богоматери особливи коштом Славного войска Запорожского атамана кошового Павла Иванова, а в монашестве, тоя ж обители Петра, 1754 года месяца октября 20 дня, а весу в нем 23 пуда і фунтов 10, за всякий фунт по 9 рублей, а всего кошту 20040 и 3".Дзвін виготовлено коштом Павла Кзелецького кошового отамана Запорізької Січі 1747 року.

У листі від 21 червня 1773 року до військового судді Івана Глоби намісник Нехворощанського монастиря повідомляв: „ Сего 1773 года июня 20 дня по повелениям Коша Войска Запорожского все здешнево Войскового Нефорощанского монастыря люди до последнего человека лычковскою паланкою до кошения сена рады войсковой надобности на 15 скирт, как на войсковые, так и на те, как близь монастырского футора луках имеются выгнаны...". Він скаржився, що монастирські люди, зайняті загальновійськовими роботами не косять сіно для потреб монастиря.
Після ліквідації Січі Нехворощанський монастир почав занепадати. Тут певний час доживали свій вік колишні Запорожці. 1780 року в монастирі розташувалося Катеринославське духовне правління, а 1786 року монастир було ліквідовано. На його території ще й по тому стояли храми, келії, інші споруди. 1799 року з дозволу метрополита Новоросійського і Дніпровського Гавриіла соборно Успенську церкву перенесли до Нехворощанської Чернетчини, а на другому місці 1853 році поставили капличку.
Невдозі зникли і інші монастирські будівлі, загладилися захисні Невисокий піщаний пагорб, що звався Монастирищем став цвинтарем. Згодом і його пам"ятника-капличка, надгробники, хрести почали зникати.

Кобелякский уезд

уезд по АТД в составе Полтавской губ., существовавший в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки