Малороссийские казаки

Шаталов Д. Уявлення про козацтво. Українське козацтво у суспільній думці другої половини XVIII – першої половини ХІХ ст. .
Дніпро: Домінанта Прінт, 2017. . 256 с.


Монографію присвячено українському козацтву у добу, коли воно вже завершило своє існування у якості військової спільноти. Втім, головними героями книги є козаки не реальні, а уявні. У центрі дослідження – уявлення про козаків, які побутували у суспільній думці Російської імперії у другій половині ХVIII – першій половині ХІХ ст. Зокрема, показано як сучасники побачили процес ліквідації козацького війська на Лівобережжі та як потім сприймали нащадків тамтешніх козаків. Мова йде також про основні стереотипи щодо сприйняття козацтва сучасниками у першій половині ХІХ ст. Зроблено спробу з’ясувати рівень повсякденних знань про історію українського козацтва у представників російського соціуму першої половини ХІХ ст. та показано напрямки концептуалізації козацької історії у полеміці 1830–1850-х рр.

Зміст
Від автора
5 ВСТУП
7 І. САМОПРЕЗЕНТАЦІЯ КОЗАЦТВА НАПРИКІНЦІ СВОЄЇ ІСТОРІЇ
36 Козацтво Лівобережної України
37 «Голос» слобідського козацтва у Комісії
46 Позиції козацтва Степової України

59 ІІ. МАЛОРОСІЙСЬКІ КОЗАКИ В УЯВЛЕННЯХ СУЧАСНИКІВ
73 Від вояка до поселянина: трансформація лівобережного козацтва очима сучасників
74 Малоросійські козаки у «зовнішньому» сприйнятті
84 Козаки-селяни в оцінках дворян-поміщиків
93 Стереотипи у ставленні до козацтва як фактор соціальної дійсності

106 ІІІ. ПОВСЯКДЕННІ ЗНАННЯ ПРО КОЗАЦЬКЕ МИНУЛЕ
121 В. Т. Наріжний та уявлення з історії козацтва
121 Топографія козацького минулого у літературі
144 Запорожці у живому сприйнятті

159 IV. ІСТОРИКО-ПУБЛІЦИСТИЧНА ПОЛЕМІКА 1830–1850-х рр. ТА РІЗНІ ОБРАЗИ КОЗАЦТВА
173 Епізод перший: 1830–1840-ті рр.
175 Епізод другий: 1850-ті рр.
202 ВИСНОВКИ
215 Список скорочень
219 Джерела та література
220 Іменний покажчик

Шановні учасники форуму. Чи можна розшукати формуляр військових товаришів часів катерининських воєн? Вихідні відомості:

Цікавлять два персонажі – Військовий товариш Олексій Іванович Крамаревський-Семененко та Військовий товариш Василь Іванович Крамаревський-Семененко (прізвище могло писатися також: Семененко-Крамаревський, Семененко, Семененков).
Вже розшукано два архівні документи, патенти за підписом графа Петра Олександровича Румянцева-Задунайського (1725 – 1796). Архівіст прочитав дату документів: 1782 року.
Перший патент (виданий в Україні, в селі Вишеньках, 16 жовтня 1782 р.): полку Миргородського Значкового товариша Василя Семененкова, який перебував у службі з 1758 р., за результатами дій проти ворога 14 жовтня того ж року граф зробив Військовим товаришем.
Другий патент (виданий в Україні, в селі Вишеньках, 7 серпня 1782 р.): полку Миргородського Значкового товариша Олексія Семененка, який перебував у службі з 1764 р., за результатами дій проти ворога граф зробив Військовим товаришем.
Підпис: Яя Імператорської Величності Государині моєї генерал-фельдмаршал Головнокомандувач Кавалерій та Української дивізії, сенатор Київський, Чернігівський… Колегії Малоросійської Президент, різних орденів кавалер граф Румянцов Задунайський.
У 1784 р. військовий товариш Олексій Семененков жив у повіті Городизькому (пізніше це місце називалося: м. Градизьк Кременчуцького повіту Полтавської губернії), там же пізніше десятиліттями жили та його нащадки. Про місце проживання Василя невідомо.
Цікавлять формуляри двох братів, відомості про дітей, які мають бути у цих формулярах. Буду вдячний за пораду.

_______________________________________________________

Уважаемые участники форума. Можно ли разыскать формуляр Войсковых товарищей времён екатерининских войн? Исходные сведения:

Интересуют два персонажа – Войсковой товарищ Алексей Иванович Крамаревский-Семененко и Войсковой товарищ Василь Иванович Крамаревский-Семененко (фамилия могла писаться также: Семененко-Крамаревский, Семененко, Семененков).
Уже разысканы два архивных документа, патенты за подписью графа Петра Александровича Румянцева-Задунайского (1725 - 1796). Архивист прочитал дату документов: 1782.
Первый патент (выдан в Украине, в селе Вишенках, 16 октября 1782 г.): полку Миргородского Значкового товарища Василя Семененкова, находившегося в службе с 1758 г., по результатам действий против неприятеля 14 октября того же года граф произвел Войсковым товарищем.
Второй патент (выдан в Украине, в селе Вишенках, 7 августа 1782 г.): полку Миргородского Значкового товарища Алексея Семененка, находившегося в службе с 1764 г., по результатам действий против неприятеля граф произвел Войсковым товарищем.
Подпись: Ея Императорского Величества Государыни моей генерал-фельдмаршал Главнокомандующий Кавалерий и Украинской дивизию, сенатор Киевский, Черниговский… Коллегии Малороссийской Президент, разных орденов кавалер граф Румянцов Задунайский.
В 1784 г. Войсковой товарищ Алексей Семененков жил в уезде Городижском (позднее это место именовалось: г. Градижск Кременчугского уезда Полтавской губернии), там же позднее десятилетиями жили и его потомки. О месте жительства Василия неизвестно.
Интересуют формуляры двух братьев, сведения о детях, которые должны быть в этих формулярах. Буду благодарен за совет.

Дело о поселении 1000 семей малороссийских казаков в кр.Анапа 1831г. (РГВИА ф.14719, оп.3, д.23, л.49)
Мнение Малороссийского Военного губернатора Генерал-Адьютанта Кн.Репнина на счет переселения 500 семейств казачьих в кр. Анапу. г.Полтава 7августа 1828г.
Малороссийские казаки в прибрежных местах к Днепру и в степях, особенными хуторами живущие, вполне сохранили воинственный дух предков своих; и им перешло некоторое наследственное самоуважение и гордость, от которой пологают они себя выше прежнего посполитства, ныне преобразившееся в мещан, казенные и помещечьи крестьяне; они почитая военную службу отличием, охотно в оную вступают и продолжают её с усердием и мужеством, а возвращаясь на родину пользуются уважением собратей своих, переходящим даже за пределы гроба через обыкновение, между ими сохраняющееся водружать на могиле служившаго казака маленькое знамя подле креста, в докозательство, что он был воином. Но казаки живущие в лесах и между болотами северной части Черниговской губернии, весьма различествуют от выше упомянутых собратий своих, как в физическом отношении так и нравственности. Скудость унизила характер их , а по частым своим сношениям и женитьбам с Белорусскими и Смоленскими жителями они приняли совершенный их вид, почему в Малороссии простолюдины и называют их литвинами: даже в наречии их последовало значительное изменение. Равномерно и некоторые казаки из поселившихся в городах или больших местечках потеряли воинственный дух предков своих; они занимаясь торговлею и ремеслами, быв в безпрестанном общежитии, сделались более скромными, более покорными начальству, но предались слабостям и порокам горожанам свойственным. Следовательно единственно из казаков прибрежных к Днепру и степных должно вызывать у желающих к переселению в Анапу, т.е. из поветов: Черниговской губернии: Остерского, Козелецкого и Полтавской губернии: Преяславского, Золотоношского, Кременчугского, Кобеляцкого и Константиноградского; в случае же недостатка из других смежных поветов……………………………………………………………………………………………………………………………………………

P.s. самого списка переселяемых в деле нет, в основном переписка.

Перепись Тобольской губернии 1897 г. (Тобольск Ф.417, о.2, д.5)
Каторжная тюрьма №2 г. Тобольск (Пленка 2160060, кадр 0768)

0792 Труба Карп Иванович, казак - Черниг.г., Сосницк.у., Сосницк.общ. 50 Правосл., малорус.
0796 Хомяков Степан Евдокимов, казак - Черниг.г., Стародуб.у., Гринев.в., Новосел.общ. 41 Правосл., малорус.

Добрый день! ищу казаков по фамилии Шкапа (Шкапо, Шкап ) если вдруг кому попадались- буду очень признательна за информацию