Левковские

Пану slovehno

Ви задали дуже складне питання. Щоб розібратись, чому Немира повязаний с Каменщизною або Каменецькою волостю Вам потрібно ознайомитися з 161 сторінкою форуму " Левківськи". Крім того знати історію роду Можаровських, який майже 300 років боровся з Віленською Капитулою за Каменщизну та своє князівське та шляхетське походження. Це дуже цікава історія.
Якщо Ви не бачите звязку Немири з Каменщизною, то можете викласти свій погляд.

Правда ли, что Митко Петрович - дед Русиновичей, родной брат Немири и Казарина Резановичей?

В общем, принципиально я согласен в главном: вся огромная земля Каменщизна-Немиричизна первоначально выслужена "Черным Немирой" (об этом Петре Грицковиче и писал Несецкий и ссылался на документ, который нашел А. Коновальчук в архиве Ельцов), только одно замечание - Городец все-таки считался капитульным селом.

У меня появилась еще одна интересная находка:

Вот здесь https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o= я привожу документ, где братья Русан, он же Сенько Русин (от него Русиновичи) и Ганус получили вместо отчизны именье Чаруков под Луцком и подтвердили его у короля Казимира в 1452 году, но обратите внимание, что это именье им дал еще князь Свидригайло:

[q]

...то ему з братомъ противъ отчины далъ Швитрикга[й]л[о], коли у Литве былъ...

[/q]

Вот этот документhttps://forum.vgd.ru/file.php?fid=191731&key=706787320 полностью доказывает, что Андрушко Русинович был сыном именно того самого Русана, в которого брат Ганус, причем Чаруковское подворье, которое в 1494 году земянин луцкий Андрушко Русинович (Русанович, в самом привилее буква И исправлена на А) продает княгине Марии Ровенской, как отчизну свою (Архив Сангушков, Т. 1, стр. 101-102) имелось ввиду лишь подворье от имения, а не само имение, причем это подворье находилось не под Луцком, а в самом Луцке, как и сказано в документеhttps://forum.vgd.ru/file.php?fid=184270&key=1722365875.

А отчизное Чаруковское имение под Луцком (теперь село Чаруков (укр. Чаруків) — село на Украине, находится в Луцком районе Волынской области) после смерти Русана осталось тогда за Андрушком Русиновичем (Русановичем) и его сестрой, поскольку в 1517 году Зенко и Микита Андрушковичи Русановичи судились уже за него со своими зятьями (Архив Сангушков, Т. 3, стр. 152-153), я об этом писал здесьhttps://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o=.

А теперь, внимание, фокус:
В Актах на имения князей Чорторыйских, предъявленные князем Александром Федоровичем Чорторыйским в 1547 году
имеется документ №4:
1450 г., (инд. 10), дек. 29. Жалованная грамота вел. князя Свидригайла князю Михайлу Васильевичу Чорторыйскому и его жене Марии Немирич Резановне на имения в Луцком повете: села Алышев, Деревянное, Деков, Суховес, монастырь св. Николы на Клевани и село Чаруковец,
в котором сказано, что в 1450 году князь Свидригайло в числе других имений в Луцком повете дает князю Михайлу Васильевичу Чарторыйскому село

[q]

...Чаруковець на реце на Полоной, и со въсими пожитъки и платы...http://www.runivers.ru/bookrea...8/mode/1up

[/q]

,
то есть это то же самое село Чаруков в Луцком повете, которое в 1452 году Русан и Ганус подвердили у Казимира, а это была данина им еще от тог же князя Свидригайла. Другими словами, этот странный факт можно объяснить тем, что князь Свидригайло одновременно одно и то же имение Чаруков в Луцком повете дал князю Михаилу Васильевичу Чарторыйскому и его жене Марии Немирич и братьям Ганусу и Русану - сыновьям Митка Петровича Немирича, то есть фактически двоюродным братьям жены князя Михайла. Причем, в 1517 году, когда решался вопрос об этом имении в деле Зенька и Микиты Андрушковичей Русиновичей, при выроке присутствовал сын Михайла Васильевича - князь Федор Михайлович Чарторыйский, который между прочим, не заявлял никаких претензий на Чаруково, а наоборот, способствовал вынесению решения в их пользу. Так не является ли это еще одним твердым доказательством того, что Русиновичи, как потомки Митка Петровича, родного брата Немири и Казарина Резановичей не могли иметь никаких противоречий с князем Михайлом Васильевичем Чарторыйским, женатым на Марии - дочери того же Немири Резановича, поскольку имение Чаруков они получили от князя Свидригайла одновременно и владели им на условиях общей родовой клановой собственности?

Кстати, вышеуказанная Жалованная грамота вел. князя Свидригайла князю Михайлу Васильевичу Чорторыйскому в другом источнике датируется 1446 годом и я с этим соглашусь, поскольку в документе указан индикт 10-й, который отвечает 1447 году, а поскольку это было 29 декабря, то учитывая то, что Свидригайло, вероятно, пользовался юлианским календарем, следовательно год нужно уменьшить на 1, поскольку Новый год начинался с 1 сентября, а значит - это 1446 год, как и подано в Архиве Сангушков, Том 3.https://forum.vgd.ru/file.php?fid=195744&key=1351949491

Кроме того, согласно вышеупомянутого документа 1517 годаhttps://forum.vgd.ru/file.php?fid=191731&key=706787320, Зенко и Микита Андрушковичи Русановичи жаловались, что их отчизну Чаруков неизвестно почему держат их зятья: Микита Викгур, Яцко Яковицкий и Михно Лосятинский. На что те отвечали, что они держат Чаруков и Ходорков по тестю своему Роману Ботенчичу; этот Ботенчич был женат на дочери Русана Чаруковского, которая (их теща, она же жена Романа) получила в вено от отца своего Русана Чаруков в сумме 50 коп широких грошей литовских и этот долг Роман Ботенчич выплатил родному брату его жены - Андрушку Русановичу, за что тот записал Чаруков Роману Ботенчичу на вечность. Присутствовавшие на разборе этого дела волынские князья, в том числе и сын Михайла Васильевича - князь Федор Михайлович Чарторыйский отметили, что

[q]

"...отец их Андрюшко неслушне все имене записал, детей своих отдаляючи, чого ж и в панстве господаря нашого, в правах христианских нет..."

[/q]

и постановили вернуть Миките и Зенку Андрушковичам Русановичам отчизное имение Чаруков ("тое имение в своей руце взяти") и выплатить их зятьям Миките Викгуру, Яцку Яковицкому и Михну Лосятинскому фактическу ту же сумму, которую в свое время уплатил отец их жен - Роман Ботенчич, а именно 86 коп грошей личбы полугрошковых и 15 коп, коими платили, то есть широкими. Согласитесь, довольно редкое судебное решение: возвращение прав прежним владельцам, без каких-либо юридических причин. А значит на это были другие причины - родственные между князьями Чарторыйскими и Русиновичами, ведь князь Федор Михайлович Чарторыйский приходился троюродным дядей волынским земянам Миките и Зенку Андрушковичам Русановичам по матери своей Марии Немирич.

Продолжение данной истории обнаруживаем, когда посмотрим на раздел имений уже между сыновьями князя Федора Михайловича Чарторыйского - Иваном и Александром в 1547 году.http://www.runivers.ru/bookrea...6/mode/1up В этом разделе опять всплывает то же самое имение Чаруков, которое в добровольном согласии братьев выбрал себе князь Иван Федорович Чарторыйский, причем заметьте, что

[q]

..."Чаруковъ, который бояринъ Викгура держить"...

[/q]

Как же так (и мои оппоненты уже потирают руки), неужели бояре Русиновичи просто клиентелла князей Чарторыйских и фактически просто их слуги, а не собственники имения Чаруков?

Должен разочаровать своих уважаемых рецензентов. Заметьте, что князья Чарторыйские взяли на себя лишь ту часть Чарукова, которую держал боярин Викгура, то есть один из зятей Романа Ботенчича (Микита Викгур). Почему? Видимо, потому, что Микита и Зенко Андрушковичи Русиновичи так и не уплатили ему положенную его часть суммы, согласно документа 1517 года, и это, естественно, сделали (или были намерены сделать) за них князья Чарторыйские, что бы сохранить родовое владение Немиричей-Чарторыйских. А что же с остальной частью Чарукова? Вероятно, эту часть Русиновичи успешно оплатили двум остальным зятьям и поэтому в описи Луцкого замка 1545 года мы успешно можем наблюдать городню уже знакомых нам сыновей Андрушка Русиновича тех же Никиты и Зенька, которые в 1517 году позывались к своим зятьям:

[q]

...Никиты и Зенька Чаруковскихъ съ Чарукова...https://books.google.com.ua/bo...mp;f=false

[/q]

Уверенности в этом придает тот факт, что, например, указанные в разделе братьев Чарторыйских имения: Чорторыйск, Литовиж, Шпрахи, Клевань, Шапле, крепость Белгород (Белев)http://www.runivers.ru/bookrea...6/mode/1up уже в той же описи Луцкого замка 1545 года четко фиксируются именно за князьями Чарторыйскими, но не за их мещанами или служилыми боярами: Литовиж с приселками 18 сел (стр. 18, 177), Жарки или Джарки (стр. 19), Чарторыйск (стр. 62-65, 132), Подложецк (стр. 76), Шепля (стр. 84), Дядьковичи (стр. 105, 188), Белев и Клевань (стр. 129, 139, 188), Осмытычин, Викорыч, Шпрахов (стр. 109), Земно (стр. 133), Пересопница, Грабово, Макотерти (стр. 188).

А отсюда, я думаю Вы согласитесь, что на мой вопрос в заглавии сообщения можно ответить положительно.

Ivan Levkovskiy написал:

[q]

Irena SuŁkowska-Kuraś "Bullarium Poloniae : litteras apostolicas aliaque monumenta Poloniae Vaticana continens. 5. 1431 - 1449"; 1995,
где на странице 286 должна быть эта информация. (К сожалению, эту книгу (том 5) не получается пока приобрести). Кстати, тот же автор "Літоўская знаць", ссылаясь на тот же Секретный архив, который описал Коцебу и где я нашел уже два письма с упоминанием Немири, говорит, что Немира в 1432 году служил покоевым в Свидригайла и был послом к Ягайлу, то есть заведовал его покоями. К сожалению, в этих письмах, я нашел лишь комнатного Свидригайла и посла к Ягайлу некоего русича Юшка. (стр. 153-155) Известно, что в 60-х годах упом. Юшко Чижевич, может быть это он?

[/q]

давайте я попробую внести свой вклад в дискуссию, поскольку заинтересована в поисках Юшки, только Корсака.

https://forum.vgd.ru/1228/60136/30.htm?

[q]

1. Шаланда Аляксей. Таямнічы свет беларускіх гербаў: шляхецкая геральдыка Вялікага княства Літоўскага - See more at: http://www.prastora.by/knihi/s...geFx6.dpuf
> --
там есть такая фраза:
"... Аб гэтым сведчыць з'яўленне польскага герба “Ястрабец” на пячатках полацкага баярына Юшкі ці Юрыя Корсака яшчэ ў 1431–1432 гг." к сожэалению, больше ничего по этому поводу нет - посмотрела книгу.

Но! Вот что еще выцепила в сети:

Full text of "Herbarz polski"

Oprócz tych połączonych w jeden rodowód Korsaków, było i jest jeszcze
wiele gałązek i pojedynczych osób, których zamieścić w drzewie genealogicznem
nie zdołaliśmy. ...


. Semen i Jaszko Żdanowicze otrzymali 1667 r. od Zygmunta Augusta potwierdzenie, posiadania Maniukowiec, nadanycl) pradziadowi icli, Jaszkowi Afanasiewiczowi Korsakowi. Semen Zdanowicz był posłem do Moskwy 1566 r...

https://archive.org/stream/her...g_djvu.txt

[/q]

Ivan Levkovskiy написал:

[q]

yurochka
В моем сообщении "Ян Немира и Немира Резанович: что общего?"https://forum.vgd.ru/1231/18290...iew&o= смотрите файлы из работы Semkowicz W., «O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle roku 1413, w: Lithuano-Slavica Posnaniensia. Studia Historia, t. III, Poznań 1989, S. 96-103,
там есть немного о Юшке Корсаке (файлы 5, 6, 7), который правда ничем не связан с Немирой, кроме герба.

[/q]

спасибо большое!!! Я с Вашего позволения сделаю "перепост" Вашего сообщения в тему Корсаки - странички с упоминанием о Юшке.

Грамота (писанная руським письмом) городу Каменцу от 7 ноября 1374 года: "Hrinko Czerwonogrodzki wojewoda"

На стр. 161https://forum.vgd.ru/1231/1829...iew&o= я писал о грамоте (писанной руським письмом) от 7 ноября 1374 года, где речь идет о литовских князьях - братьях Юрии и Александре Корьятовичах. Но, ведь в ней еще упоминается и Гринко Соколецкий, как Гринько Червоногродский воевода (Hryńko czerwonogrodzki wojewoda).

По словам Е. Сицинского, датировавшего грамоту в отличие от Каменецкой редакции (7 ноября 1374 года) по изданию М. Грушевского от 7 февраля 1374 года (7 січня, треба “лютий” розуміти, як “січень”):

Грамота князей Юрія и Александра Коріятовичей місту Камянцю. 7 січня 1374 р. Князь Юрій Коріятович разом зі своїм братом Александром дає грунти й права міщанам міста Кам’янця. Грамота була написана на руській мові, але ні подлинної грамоти, ні руського текста її не збереглося, а тільки польський переклад пізнішого часу. Що грамота була на руській мові, найранійша офіціальна вказівка відноситься до 1564 р. і в книзі люстрації Теребовельського замку значиться такий запис 1564 р.: “Rayce i mieszczanie Kamienieccy prava Maydeburskiego…ukazali list stary Ruski Iurego Kmietowicza (очевидно помилка, – замість: Koriatowicza) kniazia Podolskiego i brata iego kniazia Alexandra na zasadzenie miasta Kamienieckiego tysiącznego trzechsetnego siedmdziesiątego czwartego, dobry list stary quatenus in usu”1


1 Книга Київ(ського) Центр(ального) Архіву №4562, fol 690; Молчановський, 206 (Тут і далі такий варіант посилання Ю. Сіцінський робить на працю: Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле до 1434 г. (Преимущественно по летописям). – К., 1887. – упорядн.)

Грамота ця в польськім перекладі видана в таких виданнях:

1) Матеріали до історії суспільно – політичних і економічних відносин західньої України. Зібрав і видав Михайло Грушевський. Частина І. У Львові 1906 (Передрук з тт. LXIII, LIV и LXIX Записок Наукового Тов(ариства) ім. Шевченка), док. №ІІ, ст. 2–3. Текст виданий по виписі “з ревізії прав 1564 р.” – Литовська Метрика Москво(ського) арх(іва) міністерства СправедливостіX, IV. В. кн.17, с. 44. По тій виписі грамота не повна: нема початку и кінця. Грушевський зазначує дату грамоти: 7 січня, треба “лютий” розуміти, як “січень”

2) Podole, Wolyń, Ukraina – obrazy meisc i czasów”, przez Alexandra Przezdzieckogo”. Tom pierwszy, Wilno, 1841 р., ст. 140– 143. Грамота надрукована по двом редакціям: по виписі 1564 р. в підтвердженню короля Станіслава Августа 1780 р. і по виписі з якихось “книг Коріятовичів”, що зберігалася колись в Кам’янецькім магистраті. В тій останній редакції грамота має початок, з зазначенням имени князя й кінець з показанням свідків. Передруковано в книжці Сементовського: “Каменець – Подольскій” ст. 41–42.

3) “Очеркь известій о Подольской земле до 1434 года”. Н. Молчановського, ст. 206–209. Тут надрукована сводка грамоти по виписі 1564 р. з Коронної Метрики и копії, що збереглася в Кам’янецькім магистраті.

4) “Каменецкій Свято – Троицкій первоклассный монастирь” Д. Синицького, Каменец – Под(ольский), 1868, ст. 54–56. Тут надрукована грамота по копії, завіреній президентом Кам’янця Аслановичем, але не зазначено де та копія збереглася. В тій копії є якісь нісенітниці: грамота дається якомусь місту Саткам.

[q]

Грамота 1374 р. по виписі з коронної Метрики 1564 р. з доповненням по Редакції Кам’янецькій кінця XVIII в.[3]
“Stanislaus Augustus, Dei gratia Rex Poloniae, Magnus Dux Lithvaniae, Russiae, Mazoviae, Samogitiae, Kіjoviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae et Czernigoviae.
Significamus praesentibus literis Nostris, quorum interest, universis et singulis reperiri in archivio Metrices regni librum vulgo intitulatum: fransumpta literarum Palatinatus Podoliae in conventu Regni generali anno 1564 Varsaviae celebrato per incolas ejusdem Palatinatus productarum, in eoque contineri sub die nona februarii, folio 44, privilegium a civibus Camenecensibus exhibitum tenoris sequentis:
[Камен(ецька) редакція): W imie Ojca i Syna i Ducha Swiętego Amen. Mi Kniaż Jorgiey Kuriatowicz Bożą miłością Kniaż y Hospodar Podolskiey ziemie, z bratem swoim Kniazem Alexandrem,czyniemy wiadomo swoim listem, y to będzie wiadomo każdemu]XI kto na ten list wejzzy [Кам(’янецька) ред(акція): popatrzy], iz eśmy [Кам(’янецька) ред(акція): ześmy] przyzwali k sobie mieszczany do Camienieczkiego miasta a daliśmy wolą na dwadzieścia lat [Кам(’янецька) ред(акція): na 24 lata) a dwieście [Кам(’янецька) ред(акція): 204] lanow dalismy ku miastu a między Muxą a Bagowiezą od Tarnawskiej drogi lasz od Korowi ziemie the asz do Dniestru daliśmy k miastu tam im łany wymierzy [Кам(’янецька) ред(акція): niemierząc], y daliśmy rzeki brzeg Nistru od ujścia Muxe az do ujścia Bakowice. A jeszcze krom tego daliśmy k miastu pastwy wygon od miejskiej krynice do Muxe a Muxą dołem do xięzich nizo [niw? Кам(’янецька) ред(акція): win]. A kiedy wolą wysiedzą mieszczanie, maja dawać od lanow po dwadzieścia groszy szerokich płatu. A sądzic się im przed swem prawem, przed swemi rajcami, a wojewodzie nie treba sie w to wstepowac nic. Jesli będzie ktory bojarrin albo służebnik niaziXII albo ziemianin uczyni krozą winę w mieście, y z tej winy dostoien będzie śmierci mieszczanow niekarząc go w książece karanie na zamek, niechajże sam kniaż karze swoie ludze. Jeśli będze kniasz zemianin albo dworzanin miec będą sąd z mieszczaninem, tedy sądzić wojewodze z wojtem, i bęndzeli winował kniasz dworzanin albo ziemianin, niechajże wojewoda bierze winę na kniazic ludziach, a jeśli będzie mieszczanin winował, tedy wojt winę wezmie. A cokolwiek win będzie wszistkich, przyidzie wojtowi trzecia część winy, a dwie części winy to kniaż daie ku miastu na pomoc. A jatki sukenne i kramne i szewcze i chlebne, rzeznicze i łasnią to kniaż odpuscił k miastu, co przyidzie kolwiek pieniędzy z tego, to miastu nalezeć ma. Mieszczanom mocnić miasto dla siebie; jesli by mieszczanie nie chcieli budować miasta temi pieniędzmi, tedy te pieniądze od mieszczan zaś mają byc dane kniaziowi w skarb. A cokolwiek się stanie po grzechu, czego Boze niedai, aż ktory czlowiek Bozym przepuszczeniem umrze i z domem wszystek i ż zoną, wojtowi i mieszczanom dzierżec ten dom rok i sześć niedziel a nic z tego domu nie ruszać aż się najdzie przirodni jakis jego plemienia. Zaten rok I za sześć niedziel jesli się nie najdzie nikt jego pokolenia, tedy ten dom dać kniaziu, to na jego woli będzie, kogo zechce, tego w ten dom posadzi. A wysiedziawszy wolą dwadzieśca [Кам(’янецька) ред(акція): 24] lat, mieszczanie mają dawać plat, a wojt i mieszczanie mają mnie kniaziu sprzyjać i byc sprawedliwemi i wiernemi, a z wojewoda i boiary i z dworzany być z nami wespol przy złym I przy dobrym, i mają być pomocnicy i wczyntkiem i słowem i przyjażnią i mocą i radą bez wszelakiej chitrości. [Кам(’янецька) ред(акція): A na to zapisaliśmy swoi list i pieczęc zawiesili swego xięstwa. Swiatkowie na to Kamieniecki wojewoda Ostaphy Matwy Malentowic i z bratem swoim Siemionem, Hrinko Czerwonogrodzki wojewoda, Olesko Smotrycki wojewoda, Olesko Holodowic, Wasko Kobiak]. Pisan ten list na samku w Kamiencu 1374 od Bożeho Narodzenia miesiacza Lutego 7 dnia w dzien S. Jana Krzciciela [Кам(’янецька) ред(акція): A pisan list w zamku Kamienieckim roku 1374 po Bożim Narodzieniu miesiacza Nowembra siodmego dnia na Swiętego Jana Krzciciela. Ręko Suprona Pisara Kniazieho]. Jacobus Chacziński consul Camenensis accepit literas superius scriptas. – Anod ejusmodi Priwilegium pront in praefato libro continetur, Nos rescribi et parti requirenti authentice extradi permisimus. In quarum fidem siggilum Regni praesentis est appressum.
Datum Varsaviae decimal octava mensis Novembris anno Domini millesimo septingentesimo octuagesimo, Regni vero Nostri decimo septimo. Antonius Okęcki E(piscopus) P(oznaneusis) S(upremus) R(egni) Canc(ellarius)”.

Реставрируємо текст грамоти так, по – українськи:

“Во им’я Отця й Сина й Святого Духа, амінь XIII.
Ми, князь Юрий Коріятович, Божою милост’ю князь і господар Подольскої землі, з братом своїм князем Олександром, чинимо відомо своїм (цим)XIV листом, і тоє (най) буде відомо каждому, хто на той лист гляне, що ми призвали до себе міщан до міста Кам’янця і далисьмо (їм) волю на 20 літ і 200 ланів дали до міста, між МукшоюXV й БаговицеюXVIвід Тарнавської дороги, ліс Откоров[4], землі ті, аж до Дністра далисьмо місту та їм лани виміряти, і дали ми берег ріки Дністра від устя Мукши аж до устя Баговиці, і ще, крім того, далисьмо місту (для) пасовиська вигін од мійської криниці до Мукши, а Мукшою долом до Княжих нив. А коли волю виседять міщане, мають давати від ланів по 20 широких грошей[5] плати. А судитися їм по своїм правам перед своїми райцами, а воєводі не треба в те втручатися. А як трапиться, (що) якийсь боярин, або служебник княжий, або земянин учинить якусь вину в місті і через ту вину достоін буде сметри, то міщанам не карати його именем князя (на замок), нехай сам князь карає своїх людей. Коли буде княжий земянин, або дворянин мати суд з міщанином, тоді судити воєводі з війтом. Як буде винен княжий дворянин чи земянин, нехай воєвода бере вину (штраф) з княжих людей, а як буде винен міщанин, тоді війт най возьме вину. А скільки буде всіх вин, пійде войтові третя частина вин, а дві частині вин князь дає місту на поміч. А ятки суконні, крамні, шевські, хлібні, різничі и лазню князь віддає місту: скілько буде прибутку з того, те місту має належати, щоби міщанам зміцнити місто для себе. А як би міщане не захотіли підкріпляти (укріпляти – упорядн.) місто на ті гроші, тоді ті гроші від міщан мають бути віддані князеві в скарб. А як би сталося, на жаль, чого най Бог боронить, що якийсь чоловік, з Божого попущення, вмер зо всіма в домі і женою, тоді війтові і міщанам держати той дім рік і шість неділь і нічого з того дому не рухати, бо, може, знайдеться якась його рідня; а як за рік і шість неділь не знайдеться з його рідні (нікого – упорядн.), тоді той дім дати князеві, і тоді від волі його буде залежати – кого захоче, того й посадить в той дім. А міщани, висидівши волю 20 літ, мають давати плату. А війт і міщане мають мені, князеві, сприяти, бути справедливими и вірними, а з воєводою, боярами і дворянами мають бути разом, в одності при злих і добрих (обставинах) і мають бути помішниками й ділом й словом, і приязн’ю и міцью и порадою, без всякої хитрости.
Писаний той лист в замку, в Кам’янці, 1374 року від Божого народження місяця листопада 7 – го дня, в день св. Іоанна Хрестителя. А на то, записалисьмо свій лист і печать привісили свого князівства. Свідки на то були: Кам’янецький воєвода Остафій Матвій Малентович з братом своїм Семеном, Гринко Червоногородський воєвода, Олеско Смотрицький воєвода, Олеско Голодович, Васко Кобяк. Рукою Супрона, княжого писаря. Яков Хочинський. Радца Кам’янецький, одержав вищезазначену грамоту”.

См. Сіцінський Ю. Поділля під владою Литви / Упорядники Ващук Д., Мошак М. НАН України. Інститут історії України. - Кам’янець-Подільський, 2009. - 160 с. http://history.org.ua/LiberUA/...8-27-2.pdf

[/q]

Червоногородский замок находился в исчезнувшем г. Червоноград на территории современной Тернопольской области Украины в непосредственной близости от села Нырков Залещицкого района (см. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich › Tom I › strona 845http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_I/845; Люстрація Червоногородського староства 1665 рокуhttps://litopys-skaly.blogspot.com/2019/01/1665.html)



Копия конца XVIII века (с двух польских 1735 и 1765 гг.):
Lwowska Naukowa Biblioteka im. W. Stefanyka NAN Ukrainy. Oddział Rękopisów.
Zespół (fond) 141.
ZBIÓR ALEKSANDRA CZOŁOWSKIEGO
Dział (opis) I
2250. Zbiór przywilejów m. Kamieńca 1374-XIX w. S.1-2:

bazy.oss.wroc.pl/kzc/pobpdf.php?fond_141_d_1/E_a_rkps_2250.pdf