Бердичевский (Махновский) уезд Киевской губернии

фамилии Погребищенского костела на посл.чверть 19в.

Баерский
Бачинский
Березовский
Бржымский
Валичко
Верцинский
Витвицкий
Вишневский
Войнаровский
Войцеховский
Вонсович
Вроблевский
Выясневский
Галимский
Гвяздовский
Голынский
Грабовецкий
Гуркоский
Данилецкий
Даниловский
Добржанский
Долецкий
Долинский
Доляновский
Древняк
Журавский
Завакевич
Задерковский
Зволинский
Земский
Ильницкий
Калиновский
Каневский
Кобылянский
Когутницкий
Козик
Конарский
Кохановский
Кравчинский
Крачкоский
Кржыжановский
Кржыжевский
Кривчинский
Куташевский
Леванский
Линевич
Логановский
Ляташинский
Малицкий
Машевский
Медынский
Мельницкий
Мигалевич
Милянский
Михаловский
Мончинский
Мяловидзкий
Нивинский
Новицкий
Островский
Павловский
Пацановский
Пашковский
Пиур
Понятовский
Поплавский
Пясецкий
Радецкий
Реминский
Рожанский
Рожковский
росецкий
Ружицкий
Русякевич
Рыдванский
Рысич
Сакович
Свищевский
Скрдицкий
Сливинский
Собестьянский
Соколовский
Сох
Спорышко
Стахурский
Сухоцкий
Тарчевский
Туравский
Урбанский
Хмелевский
Цисойн
Чайн
Шкуратовский
Шоломицкий
Штиль
Штокович
Янковский
Ярынский
Ясенка
Ясинский

Въ метрикѣ объ умершихъ одного изъ селъ Махновскаго уѣзда за 1826 годъ в графѣ причины смерти 2-хъ лѣтнего мальчика написано: "наважденіемъ бѣсовемъ"

Список військовополонених-повстанців армії УНР, розстріляних 23 листопада 1921 р. під селищем Базар Волинської губернії
(подано згідно списку)

10. Онуфрійчук Герасим Семенович, 1888, с. Вікторівка Бердичівського пов.Київської губ.
193. Мокрицький Діонісій Іванович, 1900, Чернявська вол. Бердичівського пов. Київської губ.
288. Слободянюк Павло Панасович, 1896, с. Андріївка Бердичівського пов. Київвської губ.
296. Мердієвський Антон Аврамович, 1895, с. Розкопане Бердичівського пов. Київської губ.

Бердичевъ. (1886г.)
Годичная осенняя ярмарка, открываемая въ Бердичевъ въ день Косьмы и Деміана, въ настоящемъ году прошла очень вяло. Лошади и рогатый скотъ были чрезвычайно дешевы, и все таки покупателей на нихъ было очень мало. Чтобы судить, насколько дешевъ рогатый скотъ, достаточно сказать, что въ настоящее время фунтъ мяса въ Бердичевѣ продается по четыре копѣйки. Такое пониженіе цѣнъ объясняютъ съ одной стороны боязнью чумы, а съ другой – неурожаемъ кормовыхъ травъ, вслѣдствіе сухого лѣта, и хозяева боятся, что если не чума, то отсутствіе корма заставитъ ихъ къ веснѣ остаться безъ скота, и потому спѣшатъ сбывать его теперь, пока онъ не успѣлъ еще захудать.
Цѣны на хлѣбъ стоятъ почти прежнія: овесъ 3 руб. за четверть, пшеница отъ 80 коп. до 1 руб. 15 к. пудъ, смотря по сорту, рожъ 65 коп. пудъ.
Во время прилива въ Бердичевъ ярмарочной публики какая то еврейка въ сопровожденіи молодого человѣка, тоже еврея, пріѣхали по желѣзной дорогѣ изъ Бреста и на Бердичевской станціи вдвоемъ зашли въ ретирадное мѣсто. Служащіе на станціи видѣли, какъ еврейка несла что то завернутое въ рукахъ, изъ ретирадного-же мѣста она вышла безъ свертка. Послѣ ихъ ухода прохожіе услышали плачъ ребенка, раздававшійся изъ ретираднаго мѣста; позвали полицію и при ея помощи извлекли оттуда крошечнаго мальчика, которому при паденіи удалось зацѣпиться и повиснуть надъ выгребной ямой. Виновные въ преступленіи пока не отысканы.

http://keenander.narod.ru/beauvois/bov04.htm
...
Проте в 1879-1880 роках київський губернатор уже не зміг приховати розмаху бунтів у двох найбільших польських володіннях. Вони відбувалися на тлі маршу армії на війну з Туреччиною, який цілком перевернув плин щоденного життя. Аби вразити неосвічених і наївних селян, влада вирішила перетворити межування на урочисті релігійні церемонії. Понятим разом з землемірами пропонували складати присягу в православній церкві, щоб «гарантувати» правдивість вимірювання й уникнути суперечок. Та це не ошукало селян с. Ксаверівка у величезних маєтностях Браницьких під Білою Церквою: вони заблокували церкву й не дозволили провести церемонію. Цей приклад наслідували у сусідніх селах Пінчуки, Мар’янівка і Митниця Васильківського повіту. Селяни відмовилися рахуватися з землемірними роботами, які все-таки були проведені, наміряючись й далі працювати на землі, обробленій їхніми батьками й дідами. Викликана сотня козаків наштовхнулася на солідарність усіх згаданих сіл, мешканці яких уже визволили тих, кого заарештувала місцева поліція. Як уже згадувалося, цей рух підтримала навіть польська декласована шляхта, котра, як підкреслював губернатор, не мала жодного відношення до справи. Доки частину бунтівників кували в кайдани, інші захопили землемірів і свідків, котрих вдалося визволити аж після того, як козаки побили багатьох батогами. Прибуття на місце події Гессе завершило упокорення, козаки стали на постій у п’яти селах, Браницький з задоволенням спостерігав за землемірними роботами під їхньою охороною.

Траплялося, за висловом Гессе, і «дещо прикріше». У 1880 р. схожий до згаданого інцидент мав місце в с.Павлівка біля Бердичева у маєтку поляків Плуховського і Ковальської. Тут селяни не дозволили провести урочисту церемонію з присягою, прогнали московських землемірів, а солдатам, які прибули на допомогу польським панам, довелося воювати з натовпом нещасних, що виставили наперед вагітних і жінок з немовлятами. Але губернатора, котрий прибув особисто, аби нагнати страху на повсталих, найбільше бентежив характер вимог. Вони свідчили, що українці мають добру пам’ять. Вони розмахували відомою листівкою, виданою росіянами в 1863 р. з метою антипольської агітації — «Зверненням до російського народу, який проживає у Південно-Західній та Західній Росії», де народу обіцяли землю. Отже, тут, як і в маєтку Браницьких, Гессе не зміг покарати натовп з бажаною суворістю, слухаючи викрики й образи: страх і усвідомлення двозначності ситуації примусили його бути обережним і стриманим