Униатство, униаты (грекокатолики)

В научной литературе опубликован проект унии для Киево-Галицкой православной церкви на Руси, что разработал князь Восилий-Константин Острожский. Выкладываю здесь тезисы князя об унии, его виденье воссоединения Христовой Церкви западного и восточного обрядов.

Вот что пишется об проекте Острожского в книге: http://www.history.org.ua/?litera&id=8131&navStart=3 Василь Уляновський. Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у галереї предків та нащадків. Київ. Видавничий дім «Простір» 2012 р.]С. 1051 разділ: Унія в теорії та практичних заходах Острозького: pro et contra.

[q]

У 1593 р. князь виступив уже безпосереднім ініціатором і організатором власного унійного процесу. Однак при цьому він прагнув підтримки та освячення Синодом єпископів, які й мали б фактично втілити весь проект. Острозький розумів, що світські особи не можуть брати на себе таку високу відповідальність за Церкву, - це прераготивою виключно єпископів (як і визначав сам Господь у Новому Завіті), а він в усьму цьому відіграватиме лише другорядну роль. 849 (Melnzk M. Zagadnienia soteriologiczne... S.105)
:До розглянутого "інструктивного" листа Острозький долучив свої пункти щодо унії. Тут варто зберегти їхню послідовність, що вказує на пріорітети в унійній програмі Острозького.
:По-перше, зазначалася потреба збереження всіх східних обрядів.
:По-друге, вимагався статус-кво православних церков та їхніх надань.
:По-третє, православним були заборонені переходи в католицизм як із власної волі, так і з примусу; змішані шлюби ж слід укладати за старою традицією (тобто за конфесією чоловіка, а дітей хрестити почергово - хлопчиків за батьковим, дівчат за мотериним віровизнанням).
:По-четверте, гідність православного священства не має відрізнятися від католицького, зокрема щодо участі митрополита і єпископів у Раді, сенаті та сеймах.
:По-п'яте, задля надання законності унії потрібно отримати згоду Східних Патріархів: «жебы се до згоды склонили жебысьми единым сердцем и едиными усты пана Бога хвали».
:По-шосте, таку згоду мали б дати також московський цар і волоський господар, задля чого за погодженням із митрополитом та Синодом єпископів, а також із дозволу королівської влади (це варто підкреслити) відрядити до Москви єпископа Іпатія Потія, а до Молдови - Гедеона Балобана. Особливу увагу Острозький акцентував на посольстві до Москвського царства, де Потій мав оповісти про плачевне становище Київської митрополії, переслування і ураження православних, образу руських обрядів, канонів і церемоній. Потій мав закликати царя (''далі по тексту - фактичного голову московської церкви'' та Патріарха підтримати ідею єдності, аби Церква Христова роздерта не була та її галузки не ворогували. (Дослідники підкреслюють, що Острозький не мав уявлення, яким чином вести переговори з підсултанським Вселенським Патріархом 850(Ibid. S. 109)).
:По-сьоме, князь указував на необхідність «поправы некоторых речей в церквах наших, а звлаща около вымыслов людских».
:По-восьме, підкреслювалася нагальна необхідність «закладанья школ и наук вольных, а звлаща для цвиченья духовным пильно потреба, жебыхмо мели учоные презвитеры и казнодеи добрые, бо за тым, иж наук нет, великое грубиянство в наших духовных умножилося»851 (СПб. ИРИ. Архив. К. 52, оп. 1, ед. 48-акты, л. 1-4; АЗР.СПб.,1851.Т.4.№45.С.64-65;РИБ.СПБ.,1878.Т.4.Стб.274-278;СПб.,1903.Т.XIX.С582-588;DUB.№.P.17-20;Monumenta confraternitatis Stauropigianae Leopoliensis. T1.N287.P.471-474.

[/q]

Как видно из проекта князя Острожского он имел свой собственный проект унии и активно участвовал в унийных процессах, он был противником присоединения Киево-Галицкой Церкви Руси (после чего собственно и выступил в Бресте), он был сторонником унии на равноправных началах, за сохранение древних прав и вольностей.

Дзяніс Васільевіч Лісейчыкаў, Уніяцкія парафіі Мінска ў XVII–XIX стст.[1] http://niab.by/stat/lisejczyk_unijaminsk/

Вот здесь - о костеле.
http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_I/782

Вот такая книга стряслась...
Всеобщая история архитектуры в 12 томах. Том 6. Архитектура России, Украины и Белоруссии XIV-первая половина XIX вв
М.: Стройиздат, 1968. - 568 с.
Двенадцатитомная "Всеобщая история архитектуры" - одно из наиболее значительных по масштабу изданий в существующей специальной литературе. Проанализированы закономерности развития архитектуры в разные эпохи и у разных народов. Архитектура рассматривается как многообразная сфера человеческой деятельности, исторически обусловленная социально-экономическими и культурными процессами и одновременно выступающая как великое искусство, материально и духовно влияющее на жизнь людей. Издание рассчитано не только на специалистов: архитекторов, инженеров, историков, искусствоведов, но и на широкий круг читателей, интересующихся историей мировой культуры.
http://www.twirpx.com/file/270394/?rand=8703653


[ Изображение на стороннем сайте: d5461f5a5042t.jpg ]


Архитектура XVII века

[ Изображение на стороннем сайте: 340c8014d080t.jpg ]


Архитектура XVIII века

[ Изображение на стороннем сайте: da6851d4726dt.jpg ]



[ Изображение на стороннем сайте: 3474e9a1ae00t.jpg ]

Спасибо, Виктор!
Проект озвучивает, в принципе, все то, что об унии пишется и говорится. Но вот соблюдалось ли оно? Пункты 2 и 4 уж точно нет (я про статус-кво православных церквей и достоинство православного священства)... Да и 3 пункт...