Униатство, униаты (грекокатолики)

У вёсцы Стайкі, што ў Невельскім раёне Пскоўскай вобласці, у руінах былога ўніяцкага храма захаваліся ўнікальныя роспісы.
Аднак яны могуць знікнуць ужо ў бліжэйшыя месяцы.
http://nn.by/?c=ar&i=80096

РГИА 824-2-364
Расписки греко-униатского духовенства о переходе в православие по Минскому благочинию (1837-38 гг.).

Именная роспись духовным давшим подписки:
1.Благочинный протоиерей Шишко.
2. Вице-Благочинный Маньковский.
3. Наст. Свержанской Цер. быв.Благочин. Ненадкевич.
4. Вице-Благочин. Петр Лавецкий.
5. Наблюдатель Папернянской ц. Стефан Боболович.
6. Наст. Заславской ц. Игнатий Зданович.
7. Наст. Старо-Свержанской ц.Игнатий Янковский.
8. Наст. Тоново-Слободзкой ц. Симеон Сущинский.
9. Наст. Горуциской(?) ц. Феодор Трусковский.
10. Наблюд. Киовецкой ц. Виконтий Трацевский.
11. Наст. Буцевицкой ц. Михаил Рыдзевский.
12. Наст. Городыской ц. Порфирий Яцевич.
13. Наст. Замостоцкой ц. Андрей Мацкевич.
14. Наблюд. Пяциовской ц. Мартин Верниковский.
15. Наст. Станьковской ц. Симеон Зальцевич.
16. Священ. Литвянской ц. Василий Новаковский.
17. Наст. Кайдановской ц. Михаил Заусцинский.
18. Налюд. Рудницкой ц. Павел Чудинович.
19. Наст. Засульской ц. Лев Верниковский.
20. Священ.Столпецкой ц. Сильвестр Домниковский.
21. Диакон Степанковской ц. Франц Буднелович.
22. Наблюд. Ойценевской ц. Иоанн Рудковский.
23. Наст. Гатовской ц. Василий Варсаба.
24. Наб. Сенницкой ц.Амвросий Яцевич.
25. Священ. Старосельской ц. Игнатий Верниковский.
26. Наблюд. Раковской ц. Антоний Трусковский.
27. Наст. Самохваловицкой ц. Феодор Ситкевич.
28. Викар. Пржиленской ц. Емилиан Белинович.
29. Наст. Тарасовской ц. Иоанн Балевич.
30. Наст. Новосадской ц. Михаил Пархимович.
31. Наст. Исзиорской(?) ц. Иоанн Билинович.
32. Наб. Пржилецкой ц. Павел Ситкевич.
33. Наст. Городецкой ц. Иоанн Шишко.
34. Священ. Выгоницкой ц. Иоанн Горбацевич.
35. Наблюд. Дорской ц. Александр Савиновский.

Расписки однотипные, такого содержания:

«Убежденный в православии Греко-Восточной Церкви не только сам готов во всякое время присоединиться к оной но и прихожан моих стараться буду всеми возможностями и благоразумными мерами в том убеждать, с тем только, чтобы мне позволено было брить бороду и носить прежнее одеяние».

«Убежденный в православии Греко-Российской Церкви буду содействовать к присоединении к оной церкви Греко-Российской и сам желаю присоединиться с тем дабы был уволен от ношения брады и рясы, полагая совершенно на благоразумии правительства и моих пастырей, в отношении мер, какие будут предприняты к таковому присоединению».

Уніяцтва на Навагрудчыне ў ХІХ ст.
У гісторыі царкоўнага жыцця на Беларусі г. Навагрудак адыгрываў значную ролю. У пачатку XIV ст. ён быў цэнтрам праваслаўнай мітраполіі. 3 другой паловы XVI ст. для праваслаўных мітрапалітаў з''яўляўся ix рэзідэнцыяй разам з Вільняй. Тут знаходзіўся мітрапалічы двор i палац. Кафедральным храмам з''яуляуся Барысаглебскі сабор, заснаваны яшчэ у XII ст. (1)
Такі ж высокі статус захоўваў Навагрудак i пры першых мітрапалітах - уніятах. (2)
Пасля трэцяга падзелу Рэчы Паспалггай Навагрудак, уключаны у склад Расійскай імперыі, страціў свой ваяводскі статус, стаўшы звычайным павятовым горадам. Аднак у адносінах да уніяцкага жыцця яшчэ некаторы час захоўваў пэўную адметнасць. Да 1810г. тут знаходзілася рэзідэнцыя Брэсцкага уніяцкага епіскапа Ігнація Булгака, перанесеная потым у Жыровічы. На тэрыторыі Навагрудскага павета працавала найбольшая ў Гродзенскай губерні колькасць храмаў - 56, якія мелі, згодна тагачаснай статыстыкі, каля 95 тысяч прыхаджан. http://www.gaiba.narod.ru/uniaty.html

В научной литературе опубликован проект унии для Киево-Галицкой православной церкви на Руси, что разработал князь Восилий-Константин Острожский. Выкладываю здесь тезисы князя об унии, его виденье воссоединения Христовой Церкви западного и восточного обрядов.

Вот что пишется об проекте Острожского в книге: http://www.history.org.ua/?litera&id=8131&navStart=3 Василь Уляновський. Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у галереї предків та нащадків. Київ. Видавничий дім «Простір» 2012 р.]С. 1051 разділ: Унія в теорії та практичних заходах Острозького: pro et contra.

[q]

У 1593 р. князь виступив уже безпосереднім ініціатором і організатором власного унійного процесу. Однак при цьому він прагнув підтримки та освячення Синодом єпископів, які й мали б фактично втілити весь проект. Острозький розумів, що світські особи не можуть брати на себе таку високу відповідальність за Церкву, - це прераготивою виключно єпископів (як і визначав сам Господь у Новому Завіті), а він в усьму цьому відіграватиме лише другорядну роль. 849 (Melnzk M. Zagadnienia soteriologiczne... S.105)
:До розглянутого "інструктивного" листа Острозький долучив свої пункти щодо унії. Тут варто зберегти їхню послідовність, що вказує на пріорітети в унійній програмі Острозького.
:По-перше, зазначалася потреба збереження всіх східних обрядів.
:По-друге, вимагався статус-кво православних церков та їхніх надань.
:По-третє, православним були заборонені переходи в католицизм як із власної волі, так і з примусу; змішані шлюби ж слід укладати за старою традицією (тобто за конфесією чоловіка, а дітей хрестити почергово - хлопчиків за батьковим, дівчат за мотериним віровизнанням).
:По-четверте, гідність православного священства не має відрізнятися від католицького, зокрема щодо участі митрополита і єпископів у Раді, сенаті та сеймах.
:По-п'яте, задля надання законності унії потрібно отримати згоду Східних Патріархів: «жебы се до згоды склонили жебысьми единым сердцем и едиными усты пана Бога хвали».
:По-шосте, таку згоду мали б дати також московський цар і волоський господар, задля чого за погодженням із митрополитом та Синодом єпископів, а також із дозволу королівської влади (це варто підкреслити) відрядити до Москви єпископа Іпатія Потія, а до Молдови - Гедеона Балобана. Особливу увагу Острозький акцентував на посольстві до Москвського царства, де Потій мав оповісти про плачевне становище Київської митрополії, переслування і ураження православних, образу руських обрядів, канонів і церемоній. Потій мав закликати царя (''далі по тексту - фактичного голову московської церкви'' та Патріарха підтримати ідею єдності, аби Церква Христова роздерта не була та її галузки не ворогували. (Дослідники підкреслюють, що Острозький не мав уявлення, яким чином вести переговори з підсултанським Вселенським Патріархом 850(Ibid. S. 109)).
:По-сьоме, князь указував на необхідність «поправы некоторых речей в церквах наших, а звлаща около вымыслов людских».
:По-восьме, підкреслювалася нагальна необхідність «закладанья школ и наук вольных, а звлаща для цвиченья духовным пильно потреба, жебыхмо мели учоные презвитеры и казнодеи добрые, бо за тым, иж наук нет, великое грубиянство в наших духовных умножилося»851 (СПб. ИРИ. Архив. К. 52, оп. 1, ед. 48-акты, л. 1-4; АЗР.СПб.,1851.Т.4.№45.С.64-65;РИБ.СПБ.,1878.Т.4.Стб.274-278;СПб.,1903.Т.XIX.С582-588;DUB.№.P.17-20;Monumenta confraternitatis Stauropigianae Leopoliensis. T1.N287.P.471-474.

[/q]

Как видно из проекта князя Острожского он имел свой собственный проект унии и активно участвовал в унийных процессах, он был противником присоединения Киево-Галицкой Церкви Руси (после чего собственно и выступил в Бресте), он был сторонником унии на равноправных началах, за сохранение древних прав и вольностей.

Дзяніс Васільевіч Лісейчыкаў, Уніяцкія парафіі Мінска ў XVII–XIX стст.[1] http://niab.by/stat/lisejczyk_unijaminsk/