✔ПОЛТАВСКАЯ ГУБЕРНИЯ / ОБЛАСТЬ

Виникнення Покровської церкви

Перша відома дерев’яна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці в містечку Нові Санжари Полтавського полку, за свідченням клірової книги 1838, збудована 1657. Згадується вона і в джерелах за 1737. Того року церква була пограбована татарами, про що свідчать вкладні записи на двох богослужбових книгах. Перша із них має напис: «сія книга глаголемая служебникъ церкви святопокровской Новосанжаровской куплена за деньги Петра Дегтида… по разореніи поганых татаръ 1737 года апріля 28 дня». Друга (цвітна Тріодь) має напис: «сію книгу купилъ до церкви Покровской Новосанжаровской Тимофей Яреминъ по разорении татарском 1737 года». Розібрали церкву як таку, що «по обветшалости в упадок пришедшая». Нова церква поряд була збудована 1757 коштом парафіян. Це була дерев’яна, хрестоподібна у плані, п’ятиверха споруда, з хорами над головним входом.

10 жовтня 1776 року передана із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час вона мала двох священиків та двох церковнослужителів. У 1818 з дозволу єпископа Полтавського і Переяславського Мефодія (Піснячевського) церкву обшили шалівкою, гонтову покрівлю на главах замінили на чорний метал та пофарбували в зелений колір із золотими зірками. У 1837 з дозволу єпископа Гедеона гонтову покрівлю храму зняли, вкривши його листовим металом, позолотили глави і хрести. 1842 церква була наново обшита шалівкою, основу укріпили стояками та частково замінили підвалини. Всередині церкву пофарбували олійними фарбами в білий колір, іззовні, ліквідувавши ганки, влаштували притвори, залишивши з південного боку величезну паламарню, а з північного – ризницю («скрибницю»). 1846 церква іззовні пофарбована олійними фарбами, із застосуванням в окремих місцях яскравого червоного кольору. 1846 позолочено усі глави та хрести. У 1870 поряд із церквою на кошти новосанжарського поміщика Андрія Магденка спорудили дерев’яну двоярусну дзвіницю, яка проіснувала до 1830, коли була розібрана за «ветхостью» і продана новосанжарським гончарам. Натомість спорудили нову на чотирьох стовпах. Проіснувала вона до 1854, коли на добровільні пожертви парафіян та інших церков була зведена нова дзвіниця, дерев’яна, триярусна, вкрита металом, що завершувалася шпилем, обшитим білим листовим металом з пілястрами і фронтонами. Тоді ж її пофарбували олійними фарбами. Вартість будівництва склала 1000 руб. сріблом. 1859 церкву зовні відремонтували та пофарбували білою олійною фарбою, одночасно наново позолотивши глави та хрести. Дзвіниця мала п’ять дзвонів: 52 пуди і 37 фунтів (датований 1832), 8 пудів 12 фунтів, 4 пуди 36 фунтів, 1,5 пуда, 1 пуд 22 фунти. Один із них було відлито зі старої міді в самому мку, а останній придбано 1856 козачкою Марією Дігтяркою.

Храм мав звичайного розміру вівтар з антимінсом, підписаним полтавськими єпископами Анатолієм (1815) та Гедеоном (1840). Над вівтарем знаходився балдахін, що кріпився на чотирьох різьблених позолочених стовпах. У верхній його частині було зображення Богоматері, взятої на небо. На північному боці вівтаря знаходився різьблений і позолочений жертовник із зображенням жертвоприношення Авраама, Матері Божої біля хреста, благословіння Христом п’яти хлібів. З південної сторони знаходився різьблений і позолочений жертовник із зображенням Неопалимої купини та Хоми невіруючого. Горнє місце було також різьблене і позолочене, із зображенням Ісуса Христа, що благословляє дітей, над яким знаходилося зображення Спасителя на престолі з Іоанном Предтечею справа та Скорботної Богоматері зліва. Перший, бароковий, п’ятиярусний іконостас не зберігся. Новий триярусний, невідомо коли поставлений, різьблений і золочений, писаний на дерев’яних дошках, змонтований на тридцяти різьблених позолочених колонах. Царські врата різьблені, із зображенням Благовіщення та чотирьох євангелістів. «В первом ярусе наместные иконы – по правую сторону Спаситель благословляющий; в томбе – Спаситель, беседующий с Самарянкою у колодца; на южных дверях Архангел Гавриил, в томбе явление Архангела Гавриила Захарии в храме; за южными дверьми икона Покрова Пресвятыя Богородицы в медносеребрянной ризе; внизу на томбе явление Святой Тройцы Аврааму в виде трех странников; По левую сторону царских врат Богоматерь с Предвечним Младенцем; внизу на томбе посещение Божиею Матерью Елисаветы; на северных дверях Архангел Михаил, внизу Архангел Михаил поражающий дракона; за северными дверьми Преображение Господне; внизу на томбе исцеление расслабленного, далее Воскресение Христово, внизу на томбе изображение жен мироносиц и Ангела, на камени сидящего. Во втором ярусе первая с северной стороны икона Вознесение Господне, над ней Пророк Илия; вторая – Апостол Иуда Брат Божий и Симон Зилот, над сей иконой Пророк Давид; третья – ап[остолы] Филипп и Андрей; червертая ап[остолы] Петр и Павел, пятая – над царскими вратами Тайная вечеря, шестая – ап[остолы] Иаков Брат Господень и Иоанн Богослов, седьмая – ап[остолы] Фома и Варфоломей, восьмая – ап[остолы] Матвей и Иаков Алфеев; над сей иконой царь Соломон; девятая – Рождество Христово; над сей иконой пророк Исаия. В третьем ярусе с северной стороны первая икона – Святые равноап[остольные] Кирилл и Мефодий; далее Владимир и Ольга; Богоматерь, взятая на небо; св. равноапостольный Константин и Елена; Григорий Богослов, Василий Великий и Иоанн Златоуст, над сей иконой Евангелист Иоанн». Особливою пошаною парафіян храму користувався список чудотворної ікони Пресвятої Богородиці Купятицької, яка знаходилася над царськими вратами.

У ризниці церкви зберігалося п’ять напрестольних євангелій у т. ч. Київського друку 1733, оправлене в обтягнуті червоним плисом дошки та прикрашене срібним позолоченим окладом із зображенням на верхній дошці чотирьох євангелістів та Розп’яття посередині. На нижній – невеликі срібні підставки із зображенням Воскресіння Ісуса Христа. Книга мала вкладний запис, датований 1743: «Сіе Євангеліе церкви Свято-Покровской НовоСанжаровской, сооружено 1743 года, 10 декабря, коштомъ Стефана Михайленка и Ивана Удовенка, за старательствомъ пресвитера Покровскаго Алексія Антоновича Тополницкаго». Друга книга, в срібній оправі Московського друку 1760 – «Войска Запорожскаго куреня Ірклеевскаго козакъ Петр Плохій купилъ Евангеліе сіе полку Полтавского въ местечко Новій Санжаровъ до церкви Свято-Покровской 1762 года Сентября 23 дня, ценою шестьдесятъ рублей стараніемъ іерея Алексея Тополнецкаго».


Літ.: Джерела…, 2004. – С. 162; В. Щ. Бывшая Новосенжаровская во имя Покровы пресвятыя Богородицы церковь // ПЕВ. ЧН. – 1892. – № 24. – С. 964-983.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

Указом від 27 березня/7 квітня/ 1803 року в Полтавській губернії було створено Кобеляцький повіт.

Повітовим містом стало колишнє містечко Кобеляки.

Маніфестом царя Олександра ІІ, від 1861 року було ліквідоване кріпосне право.

Селяни одержали можливість влаштовувати сільські товариства і волості та здійснювати над ними громадське управління. В цей час у складі Кобеляцького повіту виникло 12 волостей.

Пізніше, у 80-х рр. ХІХ ст. було реорганізовано старі та створено нові волості, як нижчу ступінь адміністративно-територіального поділу Російської імперії. В основу поділу на волості був покладений принцип неподільності церковних парафій. У кожну волость входили всі поселення даної церковної парафії.

За відомостями 1859 року у хуторах Великокобелячківських при річці Великий Кобелячок значилося 719 дворів, у яких проживало 3505 жителів. Після 1861 року майже всі ці поселення належали спочатку до Вовчерічинської волості Кобеляцького повіту, а в 1881 році частина з них відійшла до новоствореної Великокобелячківської волості.

Великокобелячківська волосна управа знаходилася у Стовбиній Долині, де проживало 400 жителів, діяла православна церква, школа, було 12 вітрових млинів, а також 2 маслозаводи.

В складі волості знаходилося 7 сільських общин, 18 поселень та 624 двори з населенням 5584 осіб. У володінні населення знаходилося 12,633 десятин землі, з якої оброблялося 11,382.

ticca2013, а какое отношение имеет с Полтавской губернии?

О нем есть информация в интернете:

ТИССАРЕВСКИЙ Сергей Михайлович, подполк., 302-й пех. Суражский п., ГО — ВП от 29.08.1916. Ф.400. Оп.12. Д.26988. Л.477-487 (1915); Ф.408. Оп.1. Д.15277. Л.126 об. (1914).

ГРИГОРИЙ МИХАЙЛОВИЧ ТИССАРЕВСКИЙ
Сергей Михайлович Тиссаревский (брат), Владимир Сергеевич Тиссаревский (племянник), Александр Сергеевич Тиссаревский (племянник)
Основной семейный сайт: Штакельберг-Нищенко

Тиссаревский Сергей Михайлович (1909) в 1909 поручик пехоты [Общ.сп.офиц. на 1909. См. раздел <Библиотека>]

брак - April, 1905
December 30, 1905 Александр Сергеевич Тиссаревский

Выпускницы Полтавского епархиального женского училища
Выпуск 1879 года Тиссаревская Пелагия

Полтава. Исторический очерк ее, как губернского города в эпоху управления генерал-губернаторами (1802-1856)
Первый выпуск училища был в 1803 году. Акт был очень торжественно устроен; на нем присутствовали все власти города. На этом акте учитель Тиссаревский прочитал свое стихотворение, посвященное воспоминанию полтавской битвы.

Тиссаревский Александр 513
Тиссаревский Андрей 513

Marij

Marij написал:

[q]

Подскажите, пожалуйста, существует ли список землевладельцев Полтавской губ. 17-19 в.в

[/q]

Вы сначала поинтересуйтесь, когда была образована Полтавская губерния....

BlackDolphin

BlackDolphin написал:

[q]

Nick02 я как то века пропустил

[/q]

А зачем мне ВСЕ это? Это я знаю прекрасно и без ссылки.
Да и вопрос я задавал не Вам.