Кобелякский уезд

ПРАВОБЕРЕЖНА СОКІЛКА с., Кобеляцький р-н. Православної церкви громада. Іоанно-Богословська церква.

Перша відома дерев’яна, в ім’я св. Іоанна Богослова церква в сотенному м-ку Сокілка Полтавсько-го полку (тепер с. Правобережна Сокілка Кобеляцького р-ну) збудована 1730. Згадується 10.10.1776 у зв’язку з передачею з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. В той час мала одного священика та двох церковнослужителів. У 1870 до церкви прибудовано дерев’яну дзвіницю, 1884 храм поставили на мурований цоколь. Мала приписну Спаса Нерукотворного Образу церкву.
У 1773 до церковної парафії входило 34 двори і 9 бездвірних хат; 1776 – 22 двори. У 1902 володіла 10 дес. землі церковної, 33 дес. ружної. Мала будинок для квартири псаломщика, амбар. Діяли це-рковна б-ка, церковнопарафіяльна школа (у церковному будинку) школа грамоти.
До парафії входили хутори: Морозові, Довганевий, Вобловий, Гамаєвий; деревні Перегонівка, Су-хе.
1902 парафіян – 1000 душ чоловічої, 945 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 1, міщан – 43, козаків– 441, селян – 641.
Із священиків відомі: Яків Львович Прихожий (1902, у сані священика з 1884, нагороджений ску-фією у 1900), Андрій Якович Трипольський (1912); із псаломщиків: Андрій Якович Трипольський (1902, на посаді з 1894), Григорій Васильович Лось (1912); із церковних старост: ст. фейерверкер Іларіон Самсонович Воблий (1902), козак Іоанн Авраамович Репешко (1912); із позаштатних: Єв-сигній Симонович Гамагін (1902).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С.188; Справочная клировая книга…, 1912. – С.78-79; ДАПО. – Ф. Р-1503. – Оп. 2. – Спр. 106. – Арк. 7; Джерела…, 2004. – С. 163.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.

Источник

ПРАВОБЕРЕЖНА СОКІЛКА с., Кобеляцький р-н. Православної церкви громада. Миколаївська церква.

Дерев’яна, в ім’я св. Миколая церква в сотенному м-ку Сокілка Полтавського полку (тепер с. Пра-вобережна Сокілка Кобеляцького р-ну) збудована 1766. У 1776 клопотанням священика Якова Смирницького зведено бокові притвори. 10.10.1776 передана із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. В той час мала двох священиків та трьох церковнослужителів. 1851 відремонтована, 1869 поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю.
У 1773 до церковної парафії входило 48 дворів і 10 бездвірних хат; 1776 – 63 двори і 20 бездвірних хат. У 1902 володіла 1203 кв. саж. церковної лісної, 1 дес. 2222 кв. саж. садибної, 33 дес. ружної землі. Мала 2 будинки для квартир священика та псаломщика, дерев’яну комору. Діяли церковна б-ка; у парафії – жіноча церковнопарафіяльна школа та земське народне училище.
До парафії належали хутори: Кибиний, Трайновий, Деркачовий, Морозовий, Мозулякіний, Моро-ховський, Горбенковий, Темченковий, Ковалевий, Мальований, Немудровий, Шенгуровий, Іщен-ковий, Гуслистовий, Пурасовий, Варяниковий, Бутовий-Яр. 1902 парафіян – 1104 душі чоловічої, 1103 душі жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 36, міщан – 46, козаків– 453, селян – 1282.
М. ц. загинула 1972 під час пожежі.
Із священиків відомі: Яків Смирницький (1776), Михайло Ананійович Трегубов (11.1863–1878), Терентій Черемхович (1894); із паламарів: Гаврило Гаврилович Кущинський (1800–1804), Терен-тій Черемхович (1902, у сані з 1888, нагороджений скуфією 1900), Іоанн Никифорович Гординсь-кий (1912); із псаломщиків: Антоній Львович Смирницький (1902, на посаді з 1869, стихар 1870), Олександр Іоаннович Пінчуков (1902, на посаді з 1893), Борис Федорович Гамалія (1912); із цер-ковних старост: козак Григорій Романович Алексенко (1902, 1912).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-1503. – Оп. 2. – Спр. 106. – 7 арк.; Клировая книжка…, 1902. – С.186; Пирский Н. Исторический очерк поселений Кобелякского уезда вообще и исторический и церковно-статистический очерк поселений Кобелякского уезда, расположенніх по реке Ворскле в частности. – Кобеляки: Типогр. З. Иога и М. Золотаревского, 1908. – С. С. 167, 168; Джерела…, 2004. – С. 163; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 78-79.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т.П. Пустовіт.

Источник

ОЗЕРА с., Кобеляцький р­н. Православної Церкви громада. Хрестовоздвиженська церква.

Перша відома дерев’яна церква на честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього в с. Озера Катеринославського намісництва (тепер Кобеляцького р­ну) була збудована 1788. У 1836 храм перебудували, 1846 відремонтували на кошти поміщика Василя Потоцького. Новий ремонт церкви відбувся 1858. У 1885 на кошти вдови камер­юнкера Гавриленкова Олександри дерев’яну церкву поставлено на мурований цоколь, 1891 до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю.
У 1902 володіла 89 дес. 1116 кв. саж. ружної, 3 дес. садибної землі. Мала церковну сторожку. Діяли б­ка, церковнопарафіяльна школа (містилася у власному будинку).
До парафії входили с.с. Гординщина, Павлівка, Генералівка, Кринична, Просяниківка, Чайківщина, Драбинівка, хутори Порубаї, Колесники, Пелипенки, Козари, Шапки, Перепелициний. 1902 парафіян – 1607 душ чоловічої, 1505 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 63, міщан – 78, козаків – 844, селян – 2674.
Із священиків відомі: Афанасій Георгійович Затворницький (1902, у сані з 1886, нагороджений скуфією 1897), Яків Терентійович Горонович (1912); із псаломщиків: диякон Павло Стефанович Кирилов (1902, у сані з 1887), диякон Іоанн Васильович Корнєєв (1912), Трофим Андрійович Ярещенко (1902, на посаді з 1880, стихар 1893), Микола Митрофанович Авраменко (1912); із церковних старост: козак Андрій Якович Козар (1902), козак Павло Федорович Порубай (1912).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 192; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 75.
В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Исмточник

ОРЛИК с., Кобеляцький р­н. Православної Церкви громада. Троїцька церква.

Побудована 1900 Дерев’яна, в одному зв’язку з дзвіницею, холодна. У 1912 володіла 33 дес. ружної землі. Діяла церковнопарафіяльна школа. Парафіян селян – 2191.
Із священиків відомі: Лавро Іоаннович Симоновський (1902, у сані з 1867, нагороджений камилавкою 1900); із псаломщиків: Олександр Зіновійович Дацевич (1912); із церковних старост: Яків Костянтинович Кочерга (1912).

Літ.: Справочная клировая книга…, 1912. – С. 75.
Т. П. Пустовіт.

источник

ОРЛИК с., Кобеляцький р­н. Православної Церкви громада. Успенська церква.


[ Изображение на стороннем сайте: e37934797a44.jpg ]


Час будівництва першої, дерев’яної, на честь Преображення Господнього церкви в сотенному м­ку Орель Полтавського полку (тепер с. Орлик Кобеляцького р­ну) невідомий. Єдина письмова згадка про неї датується 10.10.1776, коли храм було передано із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час мала одного священика та трьох церковнослужителів. Існувала до 1790, коли було споруджено нову дерев’яну церкву. 1869 її поставили на мурований цоколь та прибудували дерев’яну дзвіницю.
У 1776 до церковної парафії входило 44 двори і 9 бездвірних хат. У 1902 володіла 150 кв. саж. землі під церковним погостом, 33 дес. руги. Діяли б­ка, жіноча церковнопарафіяльна школа (містилася у церковному будинку).
До парафії входили хутори: Крамаревий, Кабакові, Карпенкові. 1902 парафіян – 1645 душ чоловічої, 1651 душа жіночої статі; 1912 парафіян міщан – 33, козаків – 14, селян – 2760.
Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації у верес. 1941. По війні 19.11.1947 була зареєстрована органами радянської влади за № 35. Для релігійних відправ використовувала глинобитний будинок побудови 1912, площею 42 кв. м.
Із священиків відомі: Лавро Симоновський (1902, у сані з 1867, нагороджений камилавкою 1900), Григорій Лаврович Симоновський (1912); із псаломщиків: диякон Григорій Васильович Капінос (1902, у сані з 1896), Дмитро Іоаннович Гончаров (1902, на посаді з 1899), Аполоній Онисифорович Ілляшевич (1912), Симон Феодосійович Неводник (1912), Іоанн Андрійович Гончаров (позаштатний 1902); із церковних старост: військовий поселянин Тит Васильович Шевченко (1902), поселянин Давид Павлович Козюра (1912).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 201; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 75; Джерела…, 2004. – С. 163.
В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

НЕХВОРОЩА с., Новосанжарський р­н. Православної Церкви громада. Михайлівська церква.

Перша відома дерев’яна церква в ім’я архангела Господнього Михаїла в сотенному м­ку Нехвороща Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського р­ну) була збудована 1691. Виходячи з того, що двохсотлітній ювілей храму святкувався 02.06.1891, можна припустити, що 02.06. було датою освячення першого храму. Згадується церква 10.10.1776 у зв’язку із передачею її із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час вона мала одного священика та двох церковнослужителів. Нова церква збудована 1878. Дерев’яна, на мурованому фундаменті, в одному зв’язку з дзвіницею, холодна.
У 1776 до церковної парафії входило 47 дворів та 42 бездвірних хати. У 1902 володіла 1/3 дес. землі під погостом, 1260 кв. саж. кладовищенської з садком, 80 дес. ружної. Мала церковну сторожку. Діяли б­ка, 2 церковнопарафіяльних школи (чоловіча та жіноча), церковнопарафіяльне попечительство (відкрите 05.12.1865).
1902 парафіян – 1489 душ чоловічої, 1451 душа жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 21, міщан – 127, селян – 3177.
Із священиків відомі: Лаврентій Яновський (1787), Мойсей Лучник (1894), Сергій Васильович Мачулін­Заборський (1902, 1912, у сані з 1898); із псаломщиків: диякон Іоанн Стефанович Богацький (1902, у сані з 1898), Іоанн Григорович Войтенко (1902, на посаді з 1862), диякон Елевферій Іоаннович Гамагін (1912), Іоанн Олександрович Хилецький (1912); із церковних старост: селянин Афанасій Захарович Жорняк (1902), міщанин Олексій Гаврилович Мачурін (1912).

Літ.: ПЕВ.ЧН. – 1891. – № 16; Смирницкий П. Преображенская церковь местечка Нефорощи Константиноградского уезда // ПЕВ.ЧН. – 1892. – № 3. – С. 87-118; Клировая книжка…, 1902. – С. 259; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 97; Джерела…, 2004. – С. 163.
В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

НЕХВОРОЩА с., Новосанжарський р­н. Православної Церкви громада. Преображенська церква.

Час будівництва першої церкви на честь Преображення Господнього у сотенному м­ку Нехвороща Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського р­ну) невідомий. Вірогідно, її спорудили в серед. 17 ст., оскільки 1716 вона була уже досить старою і «приходила в ветхость». Того року храму було подароване напрестольне євангеліє Львівського друку 1690 із вкладним записом: «Року 1716 надалъ сію книгу святую Евангеліе друку Львовскаго Григорій Великолудный въ Нехворищи, до храму Преображенія Господня на вhчние часи за отпущение греховъ своихъ и сродниковъ его.., если бы того не дай Боже якои руини то повинна всегда … а не повиненъ до оной сей святой книги втрачатися не ноне и неприятеле его ближни и дальнии такови жъ штобъ недождали то да проклятъ будетъ и на страшнимъ суде Христовомъ тамъ расправится зо оною… на которое то сіей книги подписание устно упрошений честний отец Климентий попъ Нефорощанскій пресвитеръ святаго Преображения и ктиторивъ храму Харька Василенка Панька Рыбалки Романа Погребного подписовалъ Романъ Прокопенко дякъ тоего храма рукою властною месяца апреля». Книга була багато прикрашена. Дошки, обтягнуті темно­зеленим оксамитом, по кутам мали срібні дробниці із зображеннями євангелістів, у центрі – срібне Розп’яття. Нижня дошка прикрашена срібною накладкою із зображенням св. Іоанна Милостивого. Як існуюча церква згадується у 1739–1749. У церковному архіві 1892 зберігалася «Книга приходная и расходная Полтавского полку местечка Нефорощи церкви Преображения Господня и проч. С 1739 по 1749 год». Згадується також 09.07.1751. Існувала до 1752, коли з дозволу київського митрополита Арсенія (Могилянського) на старому місці коштом парафіян було споруджено новий дерев’яний храм. Нова церква була тридільною, триверхою, мала центральний восьмигранний об’єм, до якого зі східного боку був прибудований вівтар, а до західного – бабинець. У берез. 1756 проведено ремонт дерев’яної дзвіниці. Згадується церква 10.10.1776 у зв’язку з передачею її із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час церква мала одного священика та двох церковнослужителів. У 1821 з дозволу єпископа полтавського Мефодія (Піснячевського) церкву перебудували коштом поміщика Олександра Синьогубова, зробивши її одноверхою та прибудувавши північний і південний притвори, що перетворило споруду на хрестовидну в плані. 1822 коштом поміщика О. Синьогубова та парафіян окремо від храму спорудили дерев’яну двоярусну дзвіницю. 1859 коштом Нехворощанської громади та парафіян церкву поставили на мурований цоколь. Існувала до 1880, коли через незадовільний технічний стан («вследствие обветшалости») з дозволу архієпископа Полтавського і Переяславського Іоанна була розібрана разом із фундаментами та дзвіницею. На старому місці за проектом і під наглядом арх. Семена Гавриловича Григораша спорудили нову церкву, дерев’яну, на мурованому фундаменті, в одному зв’язку із дзвіницею. Це була хрестовидна в плані споруда, на зведення якої витратили 1000 руб. Роботи були проведені зусиллями церковнопарафіяльного попечительства та настоятеля храму Павла Смирницького.
1776 до церковної парафії належало 39 дворів та 38 бездвірних хат. У 1902 П. ц. володіла 83 дес. 762 кв. саж. ружної землі. Мала церковну сторожку. Діяли б­ка, жіноча церковнопарафіяльна школа, церковнопарафіяльне попечительство (відкрите 05.12.1865).
1902 парафіян – 1124 душі чоловічої, 1074 душі жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 22, міщан – 11, селян – 1626.
Біля церкви існувало кладовище. З південно-східного боку від храму було поховано священика О. П. Висоцького (?–05.03.1876), на схід від його могили – священика С. О. Висоцького (?–23.03.1864).
Із священиків відомі: Климентій (1716), Федір Семенович Ріпченко (Мартиновський; 1745, пом. 1762 ?), Афанасій Федорович Мартинович (Мартиновський; ?–1787, 1878–?), Семен Михайлович Биковський (?–1793–1799–?), Дмитро Стефанович Хилецький (до 1802), Пилип Микитович Висоцький (1802–13.04.1820), Олександр Пилипович Висоцький (1820–1860, позаштатний 1860–1876), Стефан Олександрович Висоцький (22.09.1860–23.03.1864), Павло Пантелеймонович Смирницький (1864 – після 1892), Андрій Іоаннович Трипольський (1902, 1912, у сані з 1893, нагороджений набедреником 1900); із псаломщиків: Миколай Митрофанович Авраменко (1902, на посаді з 1901), Іоанн Васильович Дейнека (1912); із дяків: Роман Прокопенко (1716); із ктиторів: Харко Василенко (1716), Панько Рибалко (1716), Роман Погрібний (1716); із церковних старост: поселянин Родіон Сидорович Лещенко (1902), селянин Федот Юхимович Пелипенко (1912).

Літ.: Смирницкий П. Преображенская церковь местечка Нефорощи Константиноградского уезда // ПЕВ. ЧН. – 1892. – № 3. – С. 92; Клировая книжка…, 1902. – С. 258; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 98; Джерела…, 2004. – С. 163;
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.

Источник

НОВІ САНЖАРИ смт, райцентр. Каплиця (1).

Дерев’яна, невеликого розміру каплиця в пам’ять Миколаївської церкви в м­ку Нові Санжари Кобеляцького пов. (тепер смт, райцентр) була збудована, вірогідно, на поч. 19 ст. на території кол. Новосанжарської фортеці, на місці старої Миколаївської церкви. Існувала у 1820-х. До 1850-х на цьому місці знаходилися два великих камені. Пізніше ця територія належала до садиби пана Волкова.
Див. також НОВІ САНЖАРИ смт, райцентр. Миколаївська церква.
Літ.: В. Щ. Новосенжаровский храм во имя Святителя и чудотворца Николая // ПЕВ.ЧН. – 1892. – № 15. – С. 537.
В. О. Мокляк.

источник

НОВІ САНЖАРИ смт, райцентр. Каплиця (2).

Дерев’яна, споруджена в м­ку Нові Санжари Кобеляцького пов. (тепер смт, райцентр) після 1870 на місці кол. Покровської церкви. Знаходилася на території старовинного кладовища. Навколо каплиці зберігалися могили кол. благодійників новосанжарських церков панів Іщенків, поховання яких були означені чавунними плитами.
Див. також НОВІ САНЖАРИ смт., райцентр. Покровська церква.
Літ.: В. Щ. Бывшая Новосенжаровская во имя Покровы пресвятыя Богородицы церковь // ПЕВ.ЧН. – 1892. – № 24. – С. 964-965.
В. О. Мокляк.

источник

НОВІ САНЖАРИ смт, райцентр. Каплиця (3).

Дерев’яна, «глуха», з тонким металевим хрестом каплиця в м­ку Нові Санжари Кобеляцького пов. (тепер смт, райцентр) знаходилася в 50 м від південного притвору Успенської церкви. Споруджена, вірогідно, у 2 пол. 18 ст. на місці розібраної старої Успенської церкви в пам’ять про неї. У 1892 ще існувала.
Див. також НОВІ САНЖАРИ смт, райцентр. Успенська церква.
Літ.: В. Щ. Ново­Сенжаровская Успенская церковь // ПЕВ. ЧН. – 1892. – № 8. – С. 309.
В. О. Мокляк.

источник