 Пожалуйста, по своим личным поискам (по фамилиям рода) и отдельным населенным местам
открывайте фамильные или дневниковые темы.
Географический раздел по Полтавской губернии разбит на уезды/волости.
Придерживайтесь, пожалуйста, выбранной схемы, открывая новые темы.
Пользуйтесь папками с микрофильмами, которые собрали участники форума -
Украинские архивы https://drive.google.com/drive...X3RUrhN9eb
https://drive.google.com/drive...DMzy5gXNvs
ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ на то, что
ВСЕ украинские разделы и темы закрыты для редактирования...
Напечатав свое сообщение, не поленитесь проверить его на предмет грамматических ошибок и неточностей в изложении
через опцию "Предварительный просмотр"...и только потом отправляйте на форум через опцию "Отправить"..
________ Не забывайте из цитат участников в Ваших постах удалить лишнее, оставив только ту часть, на которую даете ответ
или задаете вопрос.
Коллеги, просьба не забалтывать ИНФОРМАТИВНЫЕ темы, которые (без вопросов/ответов).
Ведем дискуссии в рамках приличия, не нанося друг другу взаимных обид и оскорблений.
Взвешенно и аргументировано обсуждаем вопросы/ответы участников, работающих по регионам раздела. |
Кобелякский уезд
уезд по АТД в составе Полтавской губ., существовавший в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки
PElena Луганск Сообщений: 6780 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 5921 | Наверх ##
1 ноября 2009 19:24 12 декабря 2010 9:14 Кобелякский уезд — административно-территориальная единица в составе Полтавской губернии Российской империи, существовавшая в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки.
В 1913 году в состав уезда входила 21 волость:
Бреусовская — с. Бреусовка,
Село возникло на базе Зинковских хуторов, известных с XVIII века, среди которых был и казачий хутор Бреусовка
В настоящее время Бреусовка (укр. Бреусівка) — село, Бреусовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область. Является административным центром Бреусовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Винники, Красноселье, Новосёловка, Александровка Вторая, Хмарино и Чечужино.
Бригадировская — с. Бригадировка,
В настоящее время Бригадировка (укр. Бригадирівка) — село, Оленовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область.
Бродщинская — с. Бродщина,
В настоящее время Бродщина (укр. Бродщина) — село, Бродщинский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Бродщинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Леваневское, Николаевка, Павловка и Самарщина.
Беликская — м. Белики,
В настоящее время Бе́лики (укр. Білики) — посёлок городского типа, Беликский поселковый совет, Кобелякский район, Полтавская область.
Велико-Кобеликская — с. Столбина Долина, Давидовский хут.,
В настоящее время Столбина Долина (укр. Стовбина Долина) — село, Столбино-Долинский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Столбино-Долинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Грекопавловка, Давыдовка и Кобы.
Волчеречская — хут. Волчереч, Великий Кобелячек, с., Волчереч, хут., Морковка (Граповка), с., Попово, с., Супротивная Балка, хут.
В настоящее время Великий Кобелячек (укр. Великий Кобелячок) — село, Великокобелячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Великокобелячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Козубы, Сулимы и Шелкоплясы.
В настоящее время Супротивная Балка (укр. Супротивна Балка) — село, Супротивнобалковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Супротивнобалковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Кальницкое и Пасечное.
Китай-Городская — м. Китай-Городок, Китайгород, м., Рудчанский хут.
В настоящее время Кита́йгород (укр. Китайгород) — село, Китайгородская сельская территориальная община, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Китайгородской сельской территориальной общины, в которую входят также сёла Рудка, Кравцовка, Рыбалки и Щербиновка.
Кишенская — м. Кишенка, Куты, д., Переволочна, м.
В настоящее время Кише́ньки (укр. Кише́ньки) — село, Светлогорский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.
Клюсово-Зачепиловская — хут. Клюсовские, Зачепловские хут., Пологовские хут.
В настоящее время Клюсовка (укр. Клюсівка) — село, Клюсовский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область.
Кобелякская — г. Кобеляки, Волчья Речка, с., Горешние Млины, с., Заворсклянский хут., Таранушечевский хут.
С 1765 года Кобеляки входили в Екатерининскую провинцию Новороссийской губернии,
здесь дислоцировался штаб Днепровского пикинёрного полка и его 4-я рота.
В 1773—1783 годах — ротный город 4-й роты Днепровского пикинёрского полка,
с 1796 года — входили в Кременчугский уезд Малороссийской губернии.
В настоящее время Кобеляки (укр. Кобеляки) — город, административный центр Кобелякского района Полтавской области.
Куликовская — хут. Куликовские, Задовчанский хут., Михновка, с., Николаевка, д. (Мазуровка), Пащенков хут., Решетиловские хут.
Шатраевка, д.
Кустоловская — с. Кустолово, Великий Степ, хут., Дробиновка, слоб., Кустоловский хут., Солонцы, хут.,
В настоящее время Кустолово (укр. Кустолове) — село, Кустоловский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Кустоловского сельского совета, в который, кроме того, входит село Малые Солонцы.
Лашковская — с. Лашково,
В настоящее время Ля́шковка (укр. Ляшківка) — село, Ляшковский сельский совет, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Ляшковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Назаренки, Орловка и Шаровка.
Маячская — м. Маячка, Андреевка, с., Канавы, хут., Ливенское, с., Михайловка, с., Шидеева, д.
В настоящее время Маячка (укр. Маячка) — село, Маячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Маячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Губаревка и Рекуновка.
Ново-Сенжаровская — м. Ново-Сенжары, Забродки, хут., Лелюховка, с.,
В настоящее время Но́вые Санжа́ры (укр. Нові Санжари) — посёлок городского типа, Новосанжарский поселковый совет, Новосанжарский район, Полтавская область.
Лелюховка (укр. Лелюхівка) — село, Лелюховский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Лелюховского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Забродки.
Озерская — м. Озеры, Бригадировка, с., Комендантовка, д., Солошино, с.
В настоящее время Озера (укр. Озера) — село, Озерянский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Озерянского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Морозы, Поводы и Прощурады.
Орликская — м. Орлик, Заоченское, с.,Новый Орлик, м., Старый Орлик, м.
В настоящее время Орлик (укр. Орлик) — село, Орликский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.
Сокольская — м. Соколка, Дашковы хут., Дриждовы, хут., Лучки, с., Ханделеевка, с.
В настоящее время Левобережная Соколка (укр. Лівобережна Сокілка) — село, Ольховатский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.
Хорошковская — с. Хорошки, Буняковка, м., Голтва (с предместьем Горы), м., Замостье, с., Прилепка, д., Хорошковские хут., Юрки, с.
В настоящее время Хоришки́ (укр. Хорішки)— село, Хоришковский сельский совет, Козельщинский район Полтавская область. Является административным центром Хоришковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Вольное, Загребелье, Костовка, Пашеновка, Юрки и Юрочки.
Царичанская — м. Царичанка, Тарасовский хут.
Царича́нка (укр. Царичанка) — посёлок городского типа, Царичанский поселковый совет, Царичанский район, Днепропетровская область, Украина. Является административным центром Царичанского района и административным центром Царичанского поселкового совета, в который, кроме того, входят сёла Драговка, Дубовое, Калиновка, Лысковка, Пилиповка, Селяновка, Тарасовка и Турово.
Чорбовская — с. Чорбовка, Ивановка, с., Комаровка, с., Кустолова Чорбовка, с.
Чорбовка (укр. Чорбівка) — село в Кобелякском районе Полтавской области Украины. Является административным центром Чорбовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Белоконовка, Комаровка и Червоное. --- Пономаренко, Пасечные /Полтавская/, Береговые, Вервейко /Курская, Белгородская/
Мой дневник | | Лайк (5) |
PElenaЛуганск Сообщений: 6780 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 5921 | Наверх ##
29 января 2020 12:56 КОБЕЛЯКИ м., райцентр. Православної Церкви громада. Хрестовоздвиженська соборна церква.
Час будівництва першої дерев’яної церкви на честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього церква у сотенному мку Кобеляки Полтавського полку (тепер м., райцентр Полтавської обл.) невідомий. Нова побудована на місці старої Миколаївської церкви 1800 (1838 ?), ремонтувалася 1899. Мурована, в одному зв’язку з дзвіницею, тепла. Мала три вівтарі: головний – на честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього, бокові – в ім’я Всіх Святих та св. Миколая. У 1902 володіла 13,5 дес. ружної землі. Мала мурований будинок, у якому містилася сторожка та склад для свічок. Діяли церковна бка; у парафії – дві церковнопарафіяльні школи та школа грамоти. До парафії входили: с.с. Хмарино, Золотарівка, урочища на лівому березі р. Ворскла, при р. Кобелячок, Лісове Озеро, Данковий Яр, Куп’євате Озеро, Проскур, Горб. 1902 парафіян – 1776 душ чоловічої, 1709 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 363, міщан – 127, козаків – 1187, селян – 398. Мала приписну кладовищенську церкву св. Марії Магдалини, дерев’яну, на мурованому фундаменті, в одному зв’язку з дзвіницею, побудовану 1778 стараннями та коштом бригадира Миколи Адабаша; володіла 8 дес. 2253 кв. саж. землі під міським кладовищем, 1 дес. лісу; мала 2 будинки, сторожку, церковну бку. Закрита, вірогідно, у кін. 1920х – на поч. 1930х. Достеменно відомо, що на поч. 1930х споруда храму використовувалася в якості слідчого ізолятору для утримання «розкуркулених» селян. Із священиків відомі: протоієрей Микола Васильович Пірський (1902, 1912, у сані з 1880, нагороджений камилавкою 1897), Євфросиній Іоаннович Зерницький (1902, 1912, у сані з 1900), Василь Вікентійович Слухаєвський (1902, 1912, у сані з 1898, нагороджений набедреником 1900), Симеон Лаврентійович Юзефович (позаштатний 1902); із дияконів: Лев Симеонович Жильцов (1902, у сані священика з 1899), Еміліан Митрофанович Мильгевський (1912); із псаломщиків: Петро Петрович Левицький (1902, на посаді з 1881, стихар 1889), Петро Іоаннович Дроба (1902, 1912, на посаді з 1895), Стефан Васильович Дейнека (1912), Вікентій Іоаннович Слухаєвський (позаштатний 1902, 1912); із церковних старост: губ. секретар Афанасій Федорович Федотов (1902), купець Костянтин Сампсонійович Лифар (1912). Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 177178; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 69. В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт. ИсточникКОВАЛЕНКІВКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Миколаївська церква.Церква в ім’я св. Миколая у с. Коваленківські хутори Кобеляцького пов. (тепер с. Коваленківка Кобеляцького рну), дерев’яна, на мурованому цоколі, з прибудованою дзвіницею, споруджена 1904. У 1912 володіла 33 дес. ружної землі. Діяли церковнопарафіяльна школа. Парафіян привілейованих станів – 14, козаків – 1227, селян – 445. Із священиків відомі: Яків Львович Прихожий (1912); із псаломщиків: Пилип Саввин Заворотній (1912); із церковних старост: козак Афанасій Максимович Коваленко (1912). Літ.: Справочная клировая книга…, 1912. – С.70. В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт. Источник --- Пономаренко, Пасечные /Полтавская/, Береговые, Вервейко /Курская, Белгородская/
Мой дневник | | |
PElenaЛуганск Сообщений: 6780 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 5921 | Наверх ##
29 января 2020 12:59 КОМАРІВКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Михайлівська церква.Час будівництва церкви в ім’я архангела Господнього Михаїла в с. Комарівка Кобеляцького пов. (тепер Кобеляцького рну) невідомий. Найдавніша згадка про храм відноситься до 1776. Нова мурована церква зведена 1816–1818. У 1862 поряд із нею споруджено дерев’яну дзвіницю. У 1879 влаштовано другий вівтар на честь Різдва Іоанна Предтечі. У 1776 до церковної парафії входило 55 дворів. У 1902 володіла 33 дес. ружної землі. Мала 3 будинки для квартир причту. Діяли бка, однокласна церковнопарафіяльна жіноча школа (у власному будинку). До парафії входили хутори: Ляхове озеро, Миркалові Луки, Маяцька Межа. 1902 парафіян – 1116 душ чоловічої, 1162 душі жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 5, міщан – 68, селян – 1928. Із священиків відомі: Іоанн Григорович Яременко (1902, у сані з 1898), Йосип Васильович Пясецький (1912), Олександр Григорович Насвєтов (позаштатний 1902); із псаломщиків: Михайло Григорович Верховський (1902, на посаді з 1871), Григорій Іоаннович Срібницький (1902, на посаді з 1862, стихар 1868), Михайло Григорович Верховський (1912); із церковних старост: міщанин Василь Венедиктович Гирський (1902), козак Петро Андрійович Литвин (1912). Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 180181; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 70. В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт. Источник --- Пономаренко, Пасечные /Полтавская/, Береговые, Вервейко /Курская, Белгородская/
Мой дневник | | |
PElenaЛуганск Сообщений: 6780 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 5921 | Наверх ##
29 января 2020 13:04 КОМЕНДАНТІВКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Софіївська церква.Будівництво дерев’яної, одноверхої, на мурованому цоколі церкви в ім’я св. Софії в с. Комендантівка розпочалося 1884. Церква споруджувалася на кошти місцевих поміщиків Білевичів та жителів навколишніх сіл. Освячення відбулося у верес. 1885. С. ц. вважалася приписною до Покровської церкви с. Кобелячок Кременчуцького пов. Поряд з нею знаходився будинок для причту, де з родиною проживав псаломщик Степан Михайлович Лук’янов, учасник російськотурецької війни 1877–1878, кавалер двох георгіївських хрестів. Службу в храмі правили священики Дмитро Степанович Сокологірський та Іван Кипрійович Базилевич. С. ц. проіснувала до 1900, коли з невідомих причин згоріла. Щоб парафіяни (616 осіб) не залишилися без храму, власник села Олександр Дмитрович Білевич (1844–1916) дав згоду на добудову до родинної каплиціусипальні приміщення, до якого перенесли престол С. ц. Новий храм почав діяти з 1901. Див. КОМЕНДАТІВКА с., Кобеляцький рн. Софіївська церква-усипальня. Літ.: Коломенский, 1890. – С. 212213; Коломенский, 1895. – С. 153154. В. О. Мокляк, В. А. Павленко. Источник КОМЕНДАТІВКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Софіївська церква-усипальня.15метрова споруда збудована у формі піраміди власником села, морським офіцером Олександром Дмитровичем Білевичем (1844–1916). Під час служби на флоті у 1860х він побував у Єгипті, де був вражений пам’ятками давньої цивілізації, зокрема, величними пірамідами в Гізі. Повернувшись у рідні місця, О. Д. Білевич збудував у своєму маєтку власну пірамідуусипальню. Гол. інж. будови став товариш О. Д. Білевича, майбутній герой російськотурецької війни 1877–1878 Степан Михайлович Лук’янов. Будівництво, розпочате 1864, розтяглося на тривалий час. Первісно споруда складалася з чотиригранної піраміди, що у своїй основі мала прямокутник розміром 8,0х9,2 м і була складена з природного тесаного ззовні і бутового зсередини каменю. Гранітні блоки привозили на возах із місцевого кар’єру, обробляли на місці й канатами по дерев’яних жолобах піднімали нагору. Товщина стін споруди досягає 1,5 м. За переказами, вапняковий розчин робили на крові свіжозабитої худоби з додаванням яєчних білків. Три погребальні камери сполучалися підземними ходами. На рівні землі розміщувалася зала першого поверху з двома продовгуватими вікнами, вище знаходилося практично відкрите приміщення другого поверху. Завдяки майстерно укладеним гранітним блокам різного кольору – від світлосірого до коричневочервонуватого, пам’ятка мала дуже мальовничий вигляд. У рік початку російськотурецької війни раптово померла дружина фундатора Софія Михайлівна Білевич (1846–1877). Після того, як над її поховальною камерою зімкнулися важкі гранітні плити, всередині великої зали піраміди було зведено православний вівтар з імпровізованим іконостасом, освяченим 1877, а сама споруда перетворена на каплицю. Того ж 1877 на вершині піраміди встановлено металевий позолочений хрест, а підкупольну частину перетворено на дзвіницю. Головний вхід у західній стороні піраміди було прикрашено порталом із рожевого шліфованого граніту. Над порталом знаходилася плита з вибитим написом «1877» – рік смерті покійної та хрест. Вхід до каплиці закривали масивні ковані металеві двері. З західного боку споруда також мала невеликі металеві двері. На північній стіні з камінців викладено напис: «София Михайловна Белевич – родилась 1846 г. упокоилась 1877 г.». Після того, як 1900 у с. Комендатівка згоріла дерев’яна Софіївська церква, О. Д. Білевич дав згоду на добудову до родинного склепу приміщення з метою перетворення його на парафіяльну церкву. Благодійник виділив кошти на закупівлю будівельних матеріалів, а жителі села своїми підводами возили цеглу з Кременчука. Новий храм почав діяти вже 1901 і був освячений, як і попередній, в ім’я св. вмц. Софії. Складався він із двох об’ємів: пірамідиусипальні, яка фактично використовувалася як вівтар, та прибудованого притвору розмірами 7х9 м із двома вікнами, перекритого двосхилою покрівлею з дерев’яним барабаном, увінчаним маківкою та позолоченим хрестом. Вхід до нововлаштованої церкви прикрашав портал, який перенесли з усипальні і встановили на новобудові. Водночас поряд з церквою була збудована сторожка. Церковним старостою жителі села одностайно обрали О. Д. Білевича. У роки громадянської війни пірамідаусипальня, як найвища споруда села, використовувалася в якості спостережного пункту та кулеметної точки. Підтвердженням цьому є вибоїни в гранітові на вершині піраміди. Наприкінці 1920х церкву закрили. Було знято хрести, розібрано баню, зруйновано східці, знищено і засипано склеп, вивезено церковне начиння, а приміщення використовувалося для різних господарських потреб. Під час Другої світової війни у 1943 поряд із церквою розірвався снаряд, і від струсу землі у прибудові по стінах пішли численні тріщини, що унеможливило її використання. Проте після ремонту покрівлі споруду знову почали використовувати для потреб місцевого колгоспу. У кін. 1970х у ній було влаштовано склад отрутохімікатів та мінеральних добрив, і лише після численних скарг жителів села (кол. церква знаходилася на діючому кладовищі) його перевезли в ін. місце. Борцем за збереження пам’ятки у 1980х став киянин Андрій Федорович Кочубей, уродж. с. Дабинівка Кобеляцького рну. Однак його численні звернення в різні інстанції не принесли результату. У кін. 1984 було прийняте рішення розібрати церквуприбудову, а на звільненому місці розмістити ритуальний майданчик. Усипальницюпіраміду рішенням Полтавської обл. ради 04.12.1984 за № 456 включено до списку пам’ятників архітектури місцевого значення. Релігійна громада С. ц. відновила діяльність у трав. 1997. Зареєстрована 15.05.1997 за № 171 як громада УПЦ МП. Кер. релігійної організації – Ніна Яківна Артюх (2008). У 2006 почалися роботи з відбудови церковної споруди. Див. також БЕРЕЗОВА РУДКА с., Пирятинський рн. Каплиця. Літ.: Коломенский, 1890. – С. 212213; Коломенский, 1895. – С. 153154; Справочная клировая книга…, 1901. – С. 294; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 112; Історія міст і сіл України: Полтавська область. – К.: УРЕ АН УРСР, 1967. – С. 411; Памятники градостроительства, Т.2, 1985 – С. 334; Полтавщина: Енц. довід., 1992. – С. 370; 200 років Кобеляцькому повіту. – Полтава: «Артополіграфсервіс», 2003. – С. 8081; Бобрищев К. Отчий край. – Кн. 2. – Полтава: Сімон, 2004. – С. 7582; РГПО, 2008. В. А. Павленко. Источник --- Пономаренко, Пасечные /Полтавская/, Береговые, Вервейко /Курская, Белгородская/
Мой дневник | | |
PElenaЛуганск Сообщений: 6780 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 5921 | Наверх ##
29 января 2020 13:05 КРАСНЕ с., Кобеляцький рн. Православної Церкви (з 2000х – УПЦ МП) громада. Парасковіївська церква.Дерев’яна церква в ім’я св. вмц. Парасковії в с. Письменні Хутори Кобеляцького пов. (тепер с. Красне Кобеляцького рну) була збудована 1866. У 1898 церква поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудована дерев’яна дзвіниця. У 1902 володіла 34 дес. ружної землі. Мала будинки для квартир причту. Діяли бка; у парафії – церковнопарафіяльна школа (містилася у власному будинку). До парафії входили с. Медянівка, хутори Браславцеві, Радеві, Кибині, Скорикові, Масичеві, Паліївцеві, Горбаневі, Гармашеві, КозисьКобилкині, Тараненкові, Каганкаві, Горбулівські. 1902 парафіян – 1144 душі чоловічої, 1091 душа жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 16, міщан – 51, козаків – 1968, селян – 104. У новітній час релігійна громада відновила діяльність як громада УПЦ МП. Зарєстрована органами державної влади 06.09.2001 за № 299. Для богослужінь використовує молитовний будинок. Кер. релігійної організації – Зінаїда Леонтіївна Копилець (2008). Священик –ієрей Михаїл Куцик (2008). Із священиків відомі: Лев Андрійович Сокологорський (1902, 1912, у сані з 1885, нагороджений камилавкою 1900); із псаломщиків: диякон Стефан Васильович Чесний (1902, у сані з 1900), диякон Михайло Іоаннович Редькін (1912), Онисим Михайлович Павлин (1902, 1912, на посаді з 1898, стихар 1898); із паламарів: Іларіон Львович Кущинський (1902, 1912); із церковних старост: козак Пантелеймон Львович Джевела (1902), козак Єрмолай Іоаннович Санжаровець (1912). Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 181; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 77; РГПО, 2008. – Арк. 37. В. О. Мокляк, В. А. Павленко, Т. П. Пустовіт. Источник --- Пономаренко, Пасечные /Полтавская/, Береговые, Вервейко /Курская, Белгородская/
Мой дневник | | |
PElenaЛуганск Сообщений: 6780 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 5921 | Наверх ##
29 января 2020 13:07 КРУТА БАЛКА с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Миколаївська церква.
Церква в ім’я св. Миколая в с. Крута Балка Костянтиноградського пов. (тепер Новосанжарського рну) збудована 1859. Дерев’яна, на мурованому цоколі, в одному зв’язку з дзвіницею. Мала приписну церкву на честь Різдва Іоанна Предтечі на хуторах Дудківський Гай. У 1902 володіла 0,5 дес. землі під церковним погостом, 32,5 дес. ружної, у т. ч. 2,5 дес. садибної землі. Мала церковну сторожку, будинки для квартир причту, комору для хліба. Діяли бка; у парафії – жіноча школа грамоти (містилася у власному будинку), земська школа, церковнопарафіяльне попечительство. До парафії входили с. Секретарівка, ур. Великий Степ, Близнюки. 1902 парафіян – 995 душ чол. статі, 988 душ жін. статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 23, міщан – 7, козаків – 1378, селян – 168. Із священиків відомі: протоієрей Григорій Матвійович Головков (1902, позаштатний 1912, у сані з 1868, нагороджений наперсним хрестом 1896), Стефан Самуїлович Самойлов (1912); із псаломщиківі: Сава Петрович Ільяшевич (1902, 1912; на посаді з 1894), Григорій Антонович Іваненко (1902, 19124; на посаді з 1870); із церковних старост: Пантелеймон Якович Калниболоцький (1902), Федір Павлович Павелко (1912). Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 257; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 9293. В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт. Источник --- Пономаренко, Пасечные /Полтавская/, Береговые, Вервейко /Курская, Белгородская/
Мой дневник | | |
PElenaЛуганск Сообщений: 6780 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 5921 | Наверх ##
29 января 2020 13:09 КУНІВКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Вознесенська церква.
Час будівництва дерев’яної церкви на честь Вознесіння Господнього в с. Горішні Млини Полтавського полку (тепер с. Кунівка Кобеляцького рну) не встановлено. Найдавніша письмова згадка про храм відноситься до 1773. До церковної парафії тоді належало 11 дворів. Нову церкву на честь Вознесіння Господнього у с. Горішні Млини Катеринославського намісництва (тепер с. Кунівка Кобеляцького рну) збудовано 1800–1801 стараннями колезького радника Лева Йосиповича Ганжі. Тривівтарна: крім основного вівтаря на честь Вознесіння Господнього мала другий – в ім’я св. Йосифа Обручника та третій – в ім’я св. мц. Анастасії. Дерев’яна, холодна, з окремо збудованою дерев’яною дзвіницею. 1902 церкву й дзвіницю поставлено на мурований цоколь. У 1890 володіла церковним капіталом у сумі 300 руб., 0,5 дес. садибної та 32,5 дес. ружної землі, мала будинок для причту. 1895 володіла церковним капіталом у сумі 300 руб., 0,5 дес. садибної та 32,5 дес. ружної землі, мала будинок для причту. 1902 володіла 33 дес. ружної землі, діяли церковна бка і дві школи грамоти. 1912 володіла 33 дес. ружної землі, мала квартири для священика і псаломщика, діяли однокласна церковнопарафіяльна школа і школа грамоти. У 1895 службу відвідувало 988 душ парафіян обох статей. 1902 до церковної парафії входили с.с. Горішні Млини, Ганжівка, Колесниківка, у яких нараховувалося 1076 душ парафіян обох статей; 1912 – 897 душ парафіян різних станів. 22.08.1922 органами радянської влади було зареєстровано статут і списки членів релігійної громади. Із священиків відомі: Іоанн Васильович Топольницький (1890, 1895, позаштатний 1902), Іван Васильович Романовський (1902), Василь Григорович Грановський (1912); із дияконів: Іван Андрійович Кучеров (1890, 1895); із дячків: Василь Іродіонович Биковський (1827–1835), Федір Сергійович Штанько (1912); із псаломщиків: Ілля Петрович Левицький (1902); із церковних старост: міщанин Іван Тимофійович Дяченко (1902), селянин Федір Іванович Пронженко (1912). Літ.: ДАПО. – Ф. Р1503. – Оп. 2. – Спр. 95. – Арк. 23; Коломенский, 1890. – С. 150151; Коломенский, 1895. – С. 115; Клировая книжка…, 1902. – С. 180; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 64; Пирский Н. Исторический очерк поселений Кобелякского уезда вообще и исторический и церковностатистический очерк поселений Кобелякского уезда, расположенніх по реке Ворскле в частности. – Кобеляки: Типогр. З. Иога и М. Золотаревского, 1908. – С. 168. В. О. Мокляк, В. А. Павленко. ИсточникКУСТОЛОВЕ с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Святодухівська церква.Побудована 1800 стараннями і коштом надвірного радника Федора Миколайовича Чорби. Дерев’яна, у одному зв’язку з дзвіницею, холодна. У 1912 володіла 33 дес. ружної, 0,75 дес. садибної, 33 дес. орної землі. Мала два будинки для квартир священика та псаломщиків. Діяли: бка, у парафії – народне земське училище, церковнопарафіяльна школа. До парафії входили хутори: Сторожова Могила, Скарбова Могила, Кустолове, Касаєве Озеро, Миркалові Луки. 1902 парафіян – 1225 душ чоловічої, 1219 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 17, міщан – 88, козаків – 1485, селян – 959. Із священиків відомі: Лев Семенович Войтенко (1902, у сані з 1864, нагороджений орденом св. Анни 3 ст. 1899), Іоанн Іполитович Борзаковський (1912); із псаломщиків: Яків Андрійович Правдиковський (1902, на посаді з 1877, стихар 1889), Гаврило Омелянович Молчанов (1902, на посаді з 1865, стихар 1868), Євстафій Антонович Мащенко (1912); із церковних старост: козак Іоанн Мартинович Соломка (1902), Микола Климан (1912). Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 210211; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 71. Т. П. Пустовіт. Источник --- Пономаренко, Пасечные /Полтавская/, Береговые, Вервейко /Курская, Белгородская/
Мой дневник | | |
PElenaЛуганск Сообщений: 6780 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 5921 | Наверх ##
29 января 2020 13:15 КУСТОЛОВЕ с., Новосанжарський рн. Православної Церкви (з 1990х – УПЦ МП) громада. Миколаївська церква..Церква в ім’я св. Миколая на Кустолових хуторах Кобеляцького пов. (тепер с. Кустолове Новосанжарського рну) була збудована 1861. Дерев’яна, на мурованому фундаменті, в одному зв’язку з дзвіницею. У 1902 володіла 33 дес. ружної землі, 3 дес. 1000 кв. саж. землі під церковними погостами й садибами причту. Мала два будинки для квартир причту. Діяли бка, церковнопарафіяльна школа (містилася у власному будинку), земська школа. До парафії входили села та хутори: Варварівка, Кущівка, Мар’янівка, МизаБлагодатна, Солонці, Кучугури, Великий Степ, Материна Балка, Кустоловське. 1902 парафіян – 1437 душ чоловічої, 1429 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 59, міщан – 21, козаків – 2650, селян – 486. Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації. По війні була зареєстрована органами радянської влади. 1960 знята з державної реєстрації. У новітній час громада зареєстрована 27.04.1998 за № 193. Богослужіння проводяться у культовій споруді. Із священиків відомі: Андрій Микитович Лебединський (1902, 1912, у сані з 1882, нагороджений скуфією 1897); із псаломщиків: Данило Іоаннович Правдиковський (1902, 1912, на посаді з 1899), Тимофій Васильович Педашенко (1902, 1912, на посаді з 1899), Григорій Йосипович Григоренко (1902, на посаді з 1865), Григорій Йосипович Григоренко (позаштатний 1912); із церковних старост: козак Яків Максимович Дігтяр (1902, 1912), Анастасія Павлівна Піддубна (2008). Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 212; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 71; РГПО, 2008. В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт. ИсточникЛІВЕНСЬКЕ с., Новосанжарський рн. Громада Православної Церкви. Покровська церква.Дерев’яна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці в с. Лівенське Кобеляцького пов. (тепер Новосанжарського рну) була збудована 1770. Перебудовувалася 1895. Станом на 1912 існувала як дерев’яна, в одному зв’язку з дзвіницею, холодна. У 1902 володіла 1/8 дес. землі під погостом, 120 дес. руги. Мала будинок для квартири псаломщика, церковну сторожку. Діяли церковна бка, церковнопарафіяльна школа (містилася у церковному будинку, в якому також знаходилася квартира псаломщика). До парафії входило с. Губарівка. 1902 парафіян – 1370 душ чоловічої, 1224 душі жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 35, міщан – 22, селян – 2942. Із священиків відомі: Іоанн Павлович Ракович (1902, у сані з 1864, нагороджений камилавкою 1898), Костянтин Іларіонович Дмитровський (1912); із псаломщиків: диякон Яків Іоаннович Симоновський (1902, 1912, у сані з 1898), Андрій Тихонович Хорошунов (1902, 1912, на посаді з 1893), Іван Павлович Ракович (позаштатний 1912); із церковних старост: селянин Іоанн Якович Павловський (1902), Олександр Трохимович Дзюба (1912). Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 202; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 210. В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт. Источник --- Пономаренко, Пасечные /Полтавская/, Береговые, Вервейко /Курская, Белгородская/
Мой дневник | | |
PElenaЛуганск Сообщений: 6780 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 5921 | Наверх ##
29 января 2020 19:07 СТАРІ САНЖАРИ с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Миколаївська церква.Дерев’яна, в ім’я св. Миколая церква в мку Старі Санжари Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського рну) збудована 1761. 10.10.1776 передана з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час мала одного священика та двох церковнослужителів. У 1857 церква поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудована дерев’яна дзвіниця. У 1776 до церковної парафії входило 50 дворів та 13 бездвірних хат. У 1912 володіла 32 дес. ружної землі. Мала будинок для квартири священика. Діяла бка. До парафії входив хут. Кунцевий. 1902 парафіян – 771 душа чоловічої, 803 душі жіночої статі; 1912 парафіян міщан – 18, козаків– 1691, селян – 82. Із священиків відомі: Іоанн Симонович Яновський (1902, у сані з 1896); із псаломщиків: Симон Тимофійович Грудницький (1902, позаштатний 1912, на посаді з 1858, стихар 1862), Петро Олександрович Клепачевський (1912); із церковних старост: козак Симон Олексійович Головня (1902), Євстафій Григорович Івка (1912). Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 13; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 238-239; Джерела…, 2004. – С. 162. В. О. Мокляк, В. А. Павленко, Т. П. Пустовіт. ИсточникСТАРІ САНЖАРИ с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Михайлівська церква.
Дерев’яна, п’ятиверха, в ім’я св. архангела Михаїла церква в сотенному мку Старі Санжари Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського рну) споруджена 1701. 10.10.1776 передана із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час мала одного священика та трьох церковно-служителів. У 1866 перенесена до Полузірських хуторів Полтавського пов. У 1776 до церковної парафії входило 46 дворів. Літ.: Джерела…, 2004. – С. 162. В. О. Мокляк, В. А. Павленко. Источник --- Пономаренко, Пасечные /Полтавская/, Береговые, Вервейко /Курская, Белгородская/
Мой дневник | | |
PElenaЛуганск Сообщений: 6780 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 5921 | Наверх ##
29 января 2020 19:10 СТАРІ САНЖАРИ с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Покровська церква.
Дерев’яна, триверха, на честь Покрови Пресвятої Богородиці церква в сотенному мку Старі Санжари Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського рну) збудована 1736. 10.10.1776 передана із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час мала двох священиків, одного дяка та трьох церковнослужителів. У 1814 до церкви прибудували дерев’яну дзвіницю. Новий дерев’яний храм освятили 03.12.1868. У 1877 церква поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудована дерев’яна дзвіниця. У 1776 до церковної парафії входило 66 дворів та 18 бездвірних хат. У 1902 володіла 11 дес. землі церковної, 31,5 ружної. Мала будинок для квартири священика. До парафії входив хут. Калантаївка. 1902 парафіян – 637 душ чоловічої, 663 душі жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 22, міщан – 44, козаків– 1206, селян – 74. Із священиків відомі: Василь Христофорович Сокологорський (1902, 1912, у сані з 1866, нагороджений набедреником 1895); із псаломщиків: Полікарп Олександрович Булдовський (1902, 1912, на посаді з 1868, стихар 1870); із церковних старост: селянинвласник Дмитро Михайлович Джепа (1902), козак Яків Стефанович Маджар (1912). Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 20; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 238-239; Джерела…, 2004. – С. 162. В. О. Мокляк, В. А. Павленко, Т. П. Пустовіт. ИсточникСТАРІ САНЖАРИ с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Преображенська церква.Перша відома дерев’яна церква на честь Преображення Господнього в сотенному мку Старі Санжари Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського рну) збудована 1710. 10.10.1776 передана із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час мала одного священика та трьох церковнослужителів. У 1880 храм розібрали, а на його місці звели нову дерев’яну церкву, яка проіснувала до 1885. Нова, мурована, з прибудованою дзвіницею, церква була споруджена 1887 коштом козака Гната Бублія (5805 руб.) та парафіян. 1899 влаштований новий іконостас. У 1776 до церковної парафії входило 57 дворів та 18 бездвірних хат. У 1902 володіла 476 кв. саж. церковної, 66 дес. ружної землі. Мала муровану сторожку, будинок для квартири священика. Діяли бка, церковнопарафіяльна школа (містилася у власному будинку). 1902 парафіян – 522 душі чоловічої, 546 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 19, міщан – 40, козаків– 1012, селян – 111. Із священиків відомі: Мефодій Васильович Храпков (1902, у сані з 1896), Іоанн Андрійович Сокологорський (1912); із псаломщиків: Стефан Іоаннович Животков (1902), Костянтин Васильович Заруський (1912), Леонтій Федорович Леонтович (позаштатний 1902, 1912); із церковних старост: селянинвласник Парфеній Федорович Дудник (1902, 1912). Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С.14; Справочная клировая книга…, 1912. – С.238-239; Джерела…, 2004. – С. 162. В. О. Мокляк, В. А. Павленко, Т. П. Пустовіт. Источник --- Пономаренко, Пасечные /Полтавская/, Береговые, Вервейко /Курская, Белгородская/
Мой дневник | | |
PElenaЛуганск Сообщений: 6780 На сайте с 2009 г. Рейтинг: 5921 | Наверх ##
29 января 2020 19:13 СТАРІ САНЖАРИ с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Троїцька церква.Дерев’яна, на честь Святої Живоначальної Трійці церква в сотенному мку Старі Санжари Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського рну) збудована бл. 1732, розібрана 1772. Поряд, у 6 саж., була збудована нова дерев’яна церква, яка проіснувала до 1860. 10.10.1776 була передана із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час мала одного священика, одного дяка та двох церковнослужителів. Нова, дерев’яна, на мурованому цоколі, з прибудованою дзвіницею церква була збудована 1861 (освячена 16.02.1861) коштом колезького асесора Івана Яковича КобищановаОсипова та сина священика Палладія Степановича Осипова. У 1776 до церковної парафії входило 50 дворів та 7 бездвірних хат. У 1902 володіла 10,25 дес. землі церковної, 33 дес. ружної. Мала церковну сторожку, будинок для квартири священика. Діяла бка. 1902 парафіян – 757 душ чоловічої, 779 душ жіночої статі; 1912 парафіян міщан – 43, козаків– 1355, селян – 26. Із священиків відомі: протоієрей Яків Стефанович Осипов (1902, 1912, у сані з 1857, нагороджений орденом св. Анни 3 ст. 1899); із псаломщиків: диякон Павло Павлович Григоренко (1902, 1912, на посаді з 1883, стихар 1897); із церковних старост: козак Симон Якович Руденко (1902), селянин Гнат Іванович Толочко (1912). Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С.14; Справочная клировая книга…, 1912. – С.238-239; Джерела…, 2004. – С. 162. В. О. Мокляк, В. А. Павленко, Т. П. Пустовіт. ИсточникСТАРІ САНЖАРИ с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Христоріздвяна церква.
Дата будівництва церкви на честь Різдва Христового в сотенному мку Старі Санжари Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського рну) не встановлена. Єдина віднайдена письмова згадка про неї датована 1776. 10.10.1776 передана із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час мала одного священика та одного церковнослужителя. У 1776 до церковної парафії входило 35 дворів та 6 бездвірних хат. Літ.: Джерела…, 2004. – С. 162. В. О. Мокляк, В. А. Павленко. Источник --- Пономаренко, Пасечные /Полтавская/, Береговые, Вервейко /Курская, Белгородская/
Мой дневник | | |
|
