Кобелякский уезд (Украина (Україна)) - Генеалогический форум

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Кобелякский уезд — административно-территориальная единица в составе Полтавской губернии Российской империи, существовавшая в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки.

В 1913 году в состав уезда входила 21 волость:

Бреусовская — с. Бреусовка,
Село возникло на базе Зинковских хуторов, известных с XVIII века, среди которых был и казачий хутор Бреусовка
В настоящее время Бреусовка (укр. Бреусівка) — село, Бреусовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область. Является административным центром Бреусовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Винники, Красноселье, Новосёловка, Александровка Вторая, Хмарино и Чечужино.

Бригадировская — с. Бригадировка,
В настоящее время Бригадировка (укр. Бригадирівка) — село, Оленовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область.

Бродщинская — с. Бродщина,
В настоящее время Бродщина (укр. Бродщина) — село, Бродщинский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Бродщинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Леваневское, Николаевка, Павловка и Самарщина.

Беликская — м. Белики,
В настоящее время Бе́лики (укр. Білики) — посёлок городского типа, Беликский поселковый совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Велико-Кобеликская — с. Столбина Долина, Давидовский хут.,
В настоящее время Столбина Долина (укр. Стовбина Долина) — село, Столбино-Долинский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Столбино-Долинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Грекопавловка, Давыдовка и Кобы.

Волчеречская — хут. Волчереч, Великий Кобелячек, с., Волчереч, хут., Морковка (Граповка), с., Попово, с., Супротивная Балка, хут.
В настоящее время Великий Кобелячек (укр. Великий Кобелячок) — село, Великокобелячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Великокобелячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Козубы, Сулимы и Шелкоплясы.
В настоящее время Супротивная Балка (укр. Супротивна Балка) — село, Супротивнобалковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Супротивнобалковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Кальницкое и Пасечное.

Китай-Городская — м. Китай-Городок, Китайгород, м., Рудчанский хут.
В настоящее время Кита́йгород (укр. Китайгород) — село, Китайгородская сельская территориальная община, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Китайгородской сельской территориальной общины, в которую входят также сёла Рудка, Кравцовка, Рыбалки и Щербиновка.

Кишенская — м. Кишенка, Куты, д., Переволочна, м.
В настоящее время Кише́ньки (укр. Кише́ньки) — село, Светлогорский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Клюсово-Зачепиловская — хут. Клюсовские, Зачепловские хут., Пологовские хут.
В настоящее время Клюсовка (укр. Клюсівка) — село, Клюсовский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область.

Кобелякская — г. Кобеляки, Волчья Речка, с., Горешние Млины, с., Заворсклянский хут., Таранушечевский хут.
С 1765 года Кобеляки входили в Екатерининскую провинцию Новороссийской губернии,
здесь дислоцировался штаб Днепровского пикинёрного полка и его 4-я рота.
В 1773—1783 годах — ротный город 4-й роты Днепровского пикинёрского полка,
с 1796 года — входили в Кременчугский уезд Малороссийской губернии.
В настоящее время Кобеляки (укр. Кобеляки) — город, административный центр Кобелякского района Полтавской области.

Куликовская — хут. Куликовские, Задовчанский хут., Михновка, с., Николаевка, д. (Мазуровка), Пащенков хут., Решетиловские хут.
Шатраевка, д.

Кустоловская — с. Кустолово, Великий Степ, хут., Дробиновка, слоб., Кустоловский хут., Солонцы, хут.,
В настоящее время Кустолово (укр. Кустолове) — село, Кустоловский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Кустоловского сельского совета, в который, кроме того, входит село Малые Солонцы.

Лашковская — с. Лашково,
В настоящее время Ля́шковка (укр. Ляшківка) — село, Ляшковский сельский совет, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Ляшковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Назаренки, Орловка и Шаровка.

Маячская — м. Маячка, Андреевка, с., Канавы, хут., Ливенское, с., Михайловка, с., Шидеева, д.
В настоящее время Маячка (укр. Маячка) — село, Маячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Маячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Губаревка и Рекуновка.

Ново-Сенжаровская — м. Ново-Сенжары, Забродки, хут., Лелюховка, с.,
В настоящее время Но́вые Санжа́ры (укр. Нові Санжари) — посёлок городского типа, Новосанжарский поселковый совет, Новосанжарский район, Полтавская область.
Лелюховка (укр. Лелюхівка) — село, Лелюховский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Лелюховского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Забродки.

Озерская — м. Озеры, Бригадировка, с., Комендантовка, д., Солошино, с.
В настоящее время Озера (укр. Озера) — село, Озерянский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Озерянского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Морозы, Поводы и Прощурады.

Орликская — м. Орлик, Заоченское, с.,Новый Орлик, м., Старый Орлик, м.
В настоящее время Орлик (укр. Орлик) — село, Орликский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Сокольская — м. Соколка, Дашковы хут., Дриждовы, хут., Лучки, с., Ханделеевка, с.
В настоящее время Левобережная Соколка (укр. Лівобережна Сокілка) — село, Ольховатский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Хорошковская — с. Хорошки, Буняковка, м., Голтва (с предместьем Горы), м., Замостье, с., Прилепка, д., Хорошковские хут., Юрки, с.
В настоящее время Хоришки́ (укр. Хорішки)— село, Хоришковский сельский совет, Козельщинский район Полтавская область. Является административным центром Хоришковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Вольное, Загребелье, Костовка, Пашеновка, Юрки и Юрочки.

Царичанская — м. Царичанка, Тарасовский хут.
Царича́нка (укр. Царичанка) — посёлок городского типа, Царичанский поселковый совет, Царичанский район, Днепропетровская область, Украина. Является административным центром Царичанского района и административным центром Царичанского поселкового совета, в который, кроме того, входят сёла Драговка, Дубовое, Калиновка, Лысковка, Пилиповка, Селяновка, Тарасовка и Турово.

Чорбовская — с. Чорбовка, Ивановка, с., Комаровка, с., Кустолова Чорбовка, с.
Чорбовка (укр. Чорбівка) — село в Кобелякском районе Полтавской области Украины. Является административным центром Чорбовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Белоконовка, Комаровка и Червоное.

КИШЕНЬКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Миколаївська церква.

Дерев’яна церква в ім’я св. Миколая у сотенному мку Кишенька Полтавського полку (тепер с. Кобеляцького рну) була збудована 1736. Згадується 1773 та 1776. У 1776 переведена з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. 1840 на кошти ген.майора кн. Сергія Баратова перенесена з правого берега р. Ворскла на лівий і перебудована. У 1886–1887 церкву поставлено на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю.

У 1773 до церковної парафії належало 53 двори та 33 бездвірних хати; 1776 – 52 двори і 42 бездвірних хати. У 1902 володіла 33 дес. ружної землі. Мала будинок для квартири священика. При церкві діяла церковна бка; у парафії – церковнопарафіяльна жіноча школа (у власному будинку, де містился й помешкання для псаломщика) та 2 школи грамоти.

До парафії входили населені пунтки: Біленки, Гречини, Сайгаки, Іваниченки, Педанівка, Вишеньки, Ульянівка. 1902 парафіян – 1374 душі чоловічої, 1349 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 10, міщан – 165, козаків – 2166, селян – 340.

Із священиків відомі: Федір Петрович Зеленський (1902, у сані з 1875, нагороджений камилавкою 1900), Василь Іоаннович Трипольський (1912), Стефан Павлович Гординський (позаштатний 1902); із псаломщиків: диякон Іоанн Данилович Тищенко (1902, у сані з 1893), диякон Гнат Микитович Колот (1912), Данило Андрійович Гончаров (1902, на посаді з 1882), Лев Іоаннович Іваницький (1912); із церковних старост: козак Андрій Онисимович Яковенко (1902), Діонісій Іоаннович Фартушний (1912).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 188; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 68.

В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

КИШЕНЬКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Михайлівська церква.

Час будівництва першої дерев’яної церкви в ім’я архангела Господнього Михаїла в сотенному мку Кишенька Полтавського полку (тепер с. Кобеляцького рну) не встановлено. Згадується 1773 та 1776. У 1776 переведена з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. Нова церква споруджена 1854. Дерев’яна, на мурованому цоколі, з прибудованою дзвіницею, холодна.

У 1773 до церковної парафії входило 39 дворів і 35 бездвірних хат; 1776 – 40 дворів і 25 хат. У 1902 володіла 33 дес. ружної землі. Мала 2 будинки для квартир причту, сторожку. Діяла церковна бка; у парафії – жіноча школа грамоти (у церковному будинку) та земське народне училище. До парафії входили хутори: Андрушкіни, Кути. 1902 парафіян – 920 душ чоловічої, 875 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 464, міщан – 22, козаків – 1128, селян – 190.

Із священиків відомі: Олександр Васильович Множинський (1902, у сані з 1892, нагороджений набедреником 1900), Григорій Іполитович Борзаковський (1912); із псаломщиків: Афанасій Никифорович Рудичев (1902, 1912, на посаді з 1872); із церковних старост: козак Стефан Данилович Квітка (1902), козак Павло Іоаннович Капінос (1912).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 189; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 6768.

В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

КИШЕНЬКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Преображенська церква.

Дерев’яна, на честь Пребраження Господнього церква в сотенному мку Кишенька Полтавського полку (тепер с. Кобеляцького рну) була збудована 1764 запорозьким козаком Степаном Самсикою. Згадується 1773 та 1776. У 1776 переведена з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. 1860 церкву поставлено на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю.

У 1773, 1776 до церковної парафії входило 20 дворів. У 1902 володіла 35 дес. 38 кв. саж. ружної, 208 кв. саж. церковної землі під погостом. Мала будинок для квартири священика. Діяла церковна бка; у парафії – церковнопарафіяльна жіноча школа та земська школа. До парафії входили н. п.: Міщенкови, Титаренкови, Антоненкови, Марченкови, Перепелицини, Бранчівка, Рудька, Дубрівка. 1902 парафіян – 1176 душ чоловічої, 1195 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 6, міщан – 15, козаків – 692, селян – 997.

Із священиків відомі: Василь Іоаннович Трипольський (1902, у сані священика з 1897, нагороджений набедреником 1901), Онисим Онисимович Яковенко (1912), Іоанн Васильович Трипольський (позаштатний 1902); із псаломщиків: Павло Захарович Перчиков (1902, на посаді з 1901), Михайло Андрійович Гончаров (1902, на посаді з 1864, стихар 1886), Григорій Олексійович Никифоров (1912); із церковних старост: козак Стефан Афанасійович Портянка (1902), козак Савва Кіндратович Каліушко (1912).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 190191; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 68.

В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник
КИШЕНЬКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Успенська церква.

Найдавніша відома церква на честь Успіння Пресвятої Богородиці церква в сотенному мку Кишенька Полтавського полку (тепер с. Кобеляцького рну) збудована 1732. Згадується 1773 та 1776. У 1776 переведена з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. Нова церква споруджена 1901 стараннями й коштом губ. секретаря Хрисанфа Якимовича Рожевського на честь коронування імператора Миколи ІІ. Дерев’яна, на мурованому фундаменті, в одному зв’язку з дзвіницею. Існувала до 1874, коли була перенесена до с. Дашкові Хутори Кобеляцького пов.

У 1773 до церковної парафії входило 29 дворів та 21 бездвірна хата; 1776 – 29 дворів і 13 бездвірних хат. У 1902 володіла 35 дес. ружної землі, у т. ч. садибної 2 дес., 28 дес. 680 кв. саж. церковної землі, з них 0,25 дес. під школою. Діяли 2 церковнопарафіяльні школи, одна з яких відкрита у пам’ять імператора Олександра ІІІ. 1912 парафіян привілейованих станів – 21, козаків – 1230, селян – 62.

Із священиків відомі: Антоній Петрович Рожевський (1902, 1912, у сані з 1901); із псаломщиків: Костянтин Михайлович Холявин (1902, у сані з 1900), Радіон Олексійович Гордієнко (1912); із церковних старост: губ. секретар Хрисанф Якимович Рожевський (1902), унтерофіцер Іоанн Стефанович Кириченко (1912).

Див. також ДАШКОВІ ХУТОРИ с., Кобеляцький пов. Успенська церква.

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 189190; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 68.

В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

ШЕДІЄВЕ с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Андріївська церква.

Церква в ім’я св. Андрія Стратилата в с. Шедієве Кобеляцького пов. (тепер Новосанжарського рну) збудована 1831 коштом колезького радника Андрія Лук’яновича в його маєтку. 1885 до церкви прибудована дзвіниця. Домова, знаходилася в мурованому будинку. Приписана до Андріївської церкви с. Андріївка.
Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 211; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 61.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.

Источник

ЧОРБІВКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви (УПЦ МП) громада. Святодухівська церква.

Дерев’яна церква в ім’я Святого Духа в с. Кустолове (КустоловеЧорбівка) Кобеляцького пов. (тепер с. Чорбівка Кобеляцького рну) збудована 1800 стараннями надвірного радника Федора Миколайовича Чорби. 1851 церква поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю. Всередині церкви знаходиться могила фундатора храму – Ф. М. Чорби.

У 1902 володіла 33 дес. ружної, 0,75 дес. садибної, 33 дес. орної землі. Мала 2 будинки для квартир священика і псаломщика. Діяли бка; у парафії – народне земське училище, церковнопарафіяльна школа.

До парафії входили ур. Сторожова Могила, Скарбова Могила, Кустолове, Касаєве Озеро, Миркалові Луки. 1902 парафіян – 1225 душ чоловічої, 1219 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 17, міщан – 88, козаків – 1485, селян – 959.

23.08.1922 органами радянської влади зареєстровано статут і списки членів релігійної громади церкви.

Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації 1942. По війні була зареєстрована органами радянської влади 19.11.1947 за № 33. Для релігійних відправ використовувала приміщення старої церкви площею 155 кв. м. Знята з державної реєстрації 1962. До 1979 будівля церкви використовувалась як склад колгоспу ім. Чапаєва.

У новітній час релігійна громада утв. як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 01.02.1998 за № 110. Кер. релігійної організації – Григорій Андрійович Кизим (2008). Для релігійних відправ використовує будівлю старої церкви.

Із священиків відомі: Лев Симеонович Войтенко (1902, у сані з 1864, нагороджений орденом св. Анни 3 ст. 1899), Іоанн Іполитович Барзаковський (1912); із псаломщиків: Яків Андрійович Правдиковський (1902, на посаді з 1877, стихар 1868), Гаврило Омелянович Молчанов (1902, на посаді з 1865, стихар 1868), Євстафій Антонович Мащенко (1912); із церковних старост: козак Іван Мартинович Соломка (1902), козак Микола Кліман (1912).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р1503. – Оп. 2. – Спр. 923. – Арк. 2; Ф. Р4085. – Оп. 16. – Спр. 24. – Арк. 41; Спр. № 206. – Арк. 173; Клировая книжка…, 1902. – С. 210211; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 71; РГПО, 2008. – Арк. 36.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.

Источник

СОКОЛОВА БАЛКА с., Новосанжарський рн. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Георгіївська церква.

[ Изображение на стороннем сайте: 965ac6ee7d99.jpg ]

Дерев’яна, на мурованому цоколі, з прибудованою дзвіницею, в ім’я св. Георгія Переможця церква у с. Соколова Балка Костянтиноградського пов. (тепер Новосанжарського рну) збудована 1880.
У 1902 володіла 33 дес. ружної землі. Мала церковну сторожку. Діяли бка; у парафії – школа грамоти, земське училище.
1902 парафіян – 1263 душі чоловічої, 1246 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 30, селян – 1699.
Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації 1942. По війні була зареєстрована органами радянської влади 03.12.1947 за № 81. Для релігійних відправ використовувала приміщення кол. церкви площею 360 кв. м. Знята з державної реєстрації 1962.
У новітній час релігійна громада була утв. як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 08.10.1998 за № 482. Кер. релігійної організації – Іван Юхимович Рубан (2008). Богослужіння проводяться у молитовному будинку.
Із священиків відомі: Іоанн Никифорович Гординський (1902, у сані з 1896), Леонід Васильович Пирський (1912); із псаломщиків: диякон Феофан Іоаннович Дроздовський (1902, у сані з 1885), Павло Афанасійович Нестеровський (1912), Олексій Федорович Письменний (позаштатний 1902); із церковних старост: селянин Іоанн Артемович Карюк (1902), селянин Даміан Іоаннович Замула (1912).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 206. – Арк. 124; Клировая книжка…, 1902. – С. 263; РГПО, 2008. – Арк. 37.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.

Источник

СОЛОНЦІ с., Кобеляцький пов. Православної Церкви громада. Петро-Павлівська церква.

Побудована 1889. Дерев’яна, в одному зв’язку з дзвіницею, холодна.
У 1902 володіла 3 дес. землі під погостом та садибою. Мала сторожку, 2 будинки для квартир причту. Діяли церковна бка; у парафії – земське училище, 2 школи грамоти, церковнопарафіяльна школа.
До парафії входили с. Ревазівка, ур. Кустолове, Мажарівка. 1902 парафіян – 964 душі чоловічої, 1008 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 32, міщан – 26, козаків– 1920, селян – 157.
Із священиків відомі: Михайло Михайлович Чубов (1902, у сані з 1899, нагороджений набедреником 1899), Микита Михайлович Черняшевський (1912), із псаломщиків: диякон Іоанн Миколайович Плохотін (1902, у сані з 1895), диякон Олексій Миколайович Плохотін (1912); із церковних старост: козак Стефан Антонович Сепітий (1902), козак Іоанн Михайлович Співак (1912).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 214; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 79.
Т. П. Пустовіт.

Источник

СОЛОШИНЕ с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Різдвяно-Богородицька церква.

Дерев’яна, на честь Різдва Пресвятої Богородиці церква в с. Солошине Кобеляцького пов. (тепер Кобеляцького рну) збудована 1782. У 1870 перебудована, 1910 поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю.
У 1902 володіла 6 дес. землі церковної, 39 дес. землі ружної. Мала сторожку, квартиру для псаломщика при церковнопарафіяльній школі. Діяли церковна бка; у парафії – церковнопарафіяльна школа, земське училище, змішана школа грамоти.
До парафії входили с.с. Мар’янське, Миколаївське, хут. Ісаївка. 1902 парафіян –1324 душі чоловічої, 1275 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 27, міщан – 128, козаків– 2537, селян – 573.
Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації 1942. По війні була зареєстрована органами державної влади 19.11.1947 за № 43. Для релігійних відправ використовувала молитовний будинок – дерев’яну споруду побудови 1947, площею 38 кв. м.
Із священиків відомі: Леонід Васильович Пирський (1902, у сані з 1898, нагороджений набедреником 1900), Іосиф Іоаннович Аврамов (1912); із псаломщиків: Павло Григорович Гординський (1902, 1912, на посаді з 1879, стихар 1881), Стефан Федорович Войнаховський (1902, на посаді з 1899); із церковних старост: козак Пилип Якович Скляр (1902), Олексій Федорович Говорун (1912).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С.193; Справочная клировая книга…, 1912. – С.79-80.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.

Источник

КОБЕЛЯКИ м., райцентр. Православної Церкви (з 1990х – УПЦ МП) громада. Миколаївська церква.

Час будівництва дерев’яної церкви в ім’я св. Миколая у сотенному мку Кобеляки Полтавського полку (тепер м., райцентр Полтавської обл.) невідомий. Згадується у письмових джерелах 1773 та 1776. У 1776 передана із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії.

У 1773 до церковної парафії належало 14 дворів і 4 бездвірні хати; 1776 – 55 дворів і 14 бездвірних хат.

У новітній час релігійна громада утв. як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 14.12.1993 за № 530 за адресою: пл. Перемоги, 1. Для релігійних відправ використовує новозбудований мурований храм.

Із священиків відомі: протоієрей Василій Сверлович (2008); із церковних старост: Володимир Петрович Залізняк (2008).

Літ.: Джерела…, 2004. – С. 163; РГПО, 2008. – Арк. 34.

В. О. Мокляк.

Источник

КОБЕЛЯКИ м., райцентр. Православної Церкви (з 1990х – УПЦ МП) громада. Покровська церква.

Час будівництва першої дерев’яної церкви на честь Покрови Пресвятої Богородиці у сотенному мку Кобеляки Полтавського полку (тепер м., райцентр Полтавської обл.) не встановлено. Найдавніші відомості про будівництво храму відносяться до 1790 (1793). Церква згадується у письмових джерелах 1773 та 1776. У 1776 передана із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. 1899 церква поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю.

У 1773 до церковної парафії належало 45 дворів і 26 бездвірних хат; 1776 – 45 дворів і 22 бездвірні хати. У 1902 володіла 0,25 дес. ріллі, 1088 кв. саж. землі при погості старої церкви, дворовим місцем. Мала будинок для квартири священика. Діяли церковна бка, церковнопарафіяльна школа (у власному будинку) та школа грамоти. До парафії входили хутори при урочищах: Лукашева Гора, р. Осьмачки, Яри, Чечужиний. 1902 парафіян – 1168 душ чоловічої, 1169 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 77, міщан – 356, козаків – 1657, селян – 100.

У новітній час громада П. ц. зареєстрована 26.05.1992 за № 47 по вул. Червоноармійська. Богослужіння проводяться у молитовному будинку.

Із священиків відомі: Євген Стефанович Тимошевський (1902, 1912; у сані з 1882, нагороджений камилавкою 1900), протоієрей Іоанн Винник (2008); із псаломщиків: диякон Олександр Порфирійович Нестеровський (1902, у сані з 1901), диякон Олексій Тимофійович Богацький (1912), Федір Васильович Яновський (1902, на посаді з 1863), Петро Стефанович Демчинський (1902, на посаді з 1901), Арсеній Федорович Лебединський (1912); із церковних старост: почесний громадянин Павло Федорович Волявський (1902), козак Трифон Васильович Галь (1912); Іван Іванович Тарасенко (2008).

Літ.: Джерела…, 2004. – С. 163; Клировая книжка…, 1902. – С. 179; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 69; РГПО, 2008. – Арк. 34.

В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

КОБЕЛЯКИ м., райцентр. Православної Церкви громада. Георгіївська церква.

Дерев’яна церква в ім’я св. Георгія Переможця у сотенному мку Кобеляки Полтавського полку (тепер м., райцентр Полтавської обл.) була збудована у 2 пол. 18 ст. Згадується у письмових джерелах 1773 та 1776. У 1776 перерахована з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. У 1858 перебудована, 1899 поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю.

У 1773 до церковної парафії належало 44 двори та 84 бездвірні хати; 1776 – 45 дворів і 60 бездвірних хат. У 1902 володіла 3 дес. 25 кв. саж. ріллі. Діяли церковна бка, церковнопарафіяльна школа. До парафії входили хутори: Пивоварови, Мохоня, Пищита, Довбня. 1902 парафіян – 939 душ чоловічої, 965 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 52, міщан – 165, козаків – 1931, селян – 48.

З священиків відомі: Микола Іоаннович Якубовський (1902, у сані з 1886, нагороджений камилавкою 1900), Гаврило Васильович Степанченко (1912); із псаломщиків: Іоанн Павлович Леусов (1902, 1912, на посаді з 1899); із церковних старост: відставний капітан Іоанн Олексійович Медянов (1902), потомственний дворянин Олександр Васильович Підгорний (1912).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 179180; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 6869.

В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

КОБЕЛЯКИ м., райцентр. Православної Церкви громада. МарієМагдалинівська церква.

Дерев’яної церква в ім’я св. Марії Магдалини у сотенному мку Кобеляки Полтавського полку (тепер м., райцентр Полтавської обл.) збудована 1778 на кошти бригадира Миколи Адабаша. Пізніше стала кладовищенською, приписною до соборної Хрестовоздвиженської церкви м. Кобеляки. 1899 поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю.

У 1902 володіла 8 дес. 2253 кв. саж. садибної землі, 1 дес. лісу, землею під міським кладовищем.

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 177; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 69.

В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

КОБЕЛЯКИ м., райцентр. Православної Церкви громада. Михайлівська церква.

Церква в ім’я архістратига Господнього Михаїла у сотенному мку Кобеляки Полтавського полку (тепер м., райцентр Полтавської обл.), вірогідно, була збудована на поч. 18 ст. Згадується у письмових джерелах 1773 та 1776. У 1776 перерахована із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. У 1866 храм було розібрано і перенесено до с. Вовчеріччя Кобеляцького пов.

У 1773 до церковної парафії належало 39 дворів і 17 бездвірних хат; 1776 – 32 двори і 17 бездвірних хат.

Літ.: Джерела…, 2004. – С. 163.

В. О. Мокляк.

Источник

КОБЕЛЯКИ м., райцентр. Православної Церкви громада. Парасковіївська церква.

Час будівництва дерев’яної церкви в ім’я св. вмц. Парасковії у сотенному мку Кобеляки Полтавського полку (тепер м., райцентр Полтавської обл.) невідомий. Згадується у письмових джерелах 1773 та 1776. У 1776 перерахована із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії.

У 1773 до церковної парафії належало 26 дворів і 40 бездвірних хат; 1776 – 29 дворів.

Літ.: Джерела…, 2004. – С. 137.

В. О. Мокляк.

Источник

КОБЕЛЯКИ м., райцентр. Православної Церкви громада. Преображенська церква.

Дерев’яна церква на честь Преображенння Господнього у сотенному мку Кобеляки Полтавського полку (тепер м., райцентр Полтавської обл.) збудована 1753. Згадується у письмових джерелах 1773 та 1776. У 1776 передана з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. 1898 церква поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю.

У 1773 до церковної парафії належало 56 дворів і 40 бездвірних хат; 1776 – 56 дворів і 33 бездвірні хати. У 1902 володіла 11 дес. 700 кв. саж. землі. Діяли церковна бка, церковнопарафіяльна змішана школа. До парафії входили хутори Тарасенкові та при урочищах р. Кобелячок, р. Ворскла, Лукашева Гора. 1902 парафіян – 996 душ чоловічої, 962 душі жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 24, міщан – 72, козаків – 1772, селян – 24.

Із священиків відомі: Федір Миколайович Варгулевич (1902, 1912, у сані з 1876, нагороджений камилавкою 1897); із псаломщиків: диякон Федір Олександрович Лебединський (1902, у сані з 1886), Григорій Петрович Сандулов (1902, 1912, стихар 1893); із церковних старост: колезький реєстратор Йосип Миколайович Шапкін (1902), козак Іоанн Мойсейович Фещенко (1912).

Літ.: Джерела…, 2004. – С. 163; Клировая книжка…, 1902. – С. 178179; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 69.

В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

КОБЕЛЯКИ м., райцентр. Православної Церкви громада. Різдвяно-Богородицька церква.

Час будівництва дерев’яної церкви на честь Різдва Пресвятої Богородиці у сотенному мку Кобеляки Полтавського полку (тепер м., райцентр Полтавської обл.) невідомий. Згадується у письмових джерелах 1773 та 1776. У 1776 передана з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії.

У 1773 до церковної парафії належали 31 двір і 12 бездвірних хат; 1776 – 29 дворів і 11 бездвірних хат.

Літ.: Джерела…, 2004. – С. 163.

В. О. Мокляк.

Источник

Кобелякский уезд

уезд по АТД в составе Полтавской губ., существовавший в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки