Кобелякский уезд (Украина (Україна)) - Генеалогический форум

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Кобелякский уезд — административно-территориальная единица в составе Полтавской губернии Российской империи, существовавшая в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки.

В 1913 году в состав уезда входила 21 волость:

Бреусовская — с. Бреусовка,
Село возникло на базе Зинковских хуторов, известных с XVIII века, среди которых был и казачий хутор Бреусовка
В настоящее время Бреусовка (укр. Бреусівка) — село, Бреусовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область. Является административным центром Бреусовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Винники, Красноселье, Новосёловка, Александровка Вторая, Хмарино и Чечужино.

Бригадировская — с. Бригадировка,
В настоящее время Бригадировка (укр. Бригадирівка) — село, Оленовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область.

Бродщинская — с. Бродщина,
В настоящее время Бродщина (укр. Бродщина) — село, Бродщинский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Бродщинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Леваневское, Николаевка, Павловка и Самарщина.

Беликская — м. Белики,
В настоящее время Бе́лики (укр. Білики) — посёлок городского типа, Беликский поселковый совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Велико-Кобеликская — с. Столбина Долина, Давидовский хут.,
В настоящее время Столбина Долина (укр. Стовбина Долина) — село, Столбино-Долинский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Столбино-Долинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Грекопавловка, Давыдовка и Кобы.

Волчеречская — хут. Волчереч, Великий Кобелячек, с., Волчереч, хут., Морковка (Граповка), с., Попово, с., Супротивная Балка, хут.
В настоящее время Великий Кобелячек (укр. Великий Кобелячок) — село, Великокобелячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Великокобелячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Козубы, Сулимы и Шелкоплясы.
В настоящее время Супротивная Балка (укр. Супротивна Балка) — село, Супротивнобалковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Супротивнобалковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Кальницкое и Пасечное.

Китай-Городская — м. Китай-Городок, Китайгород, м., Рудчанский хут.
В настоящее время Кита́йгород (укр. Китайгород) — село, Китайгородская сельская территориальная община, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Китайгородской сельской территориальной общины, в которую входят также сёла Рудка, Кравцовка, Рыбалки и Щербиновка.

Кишенская — м. Кишенка, Куты, д., Переволочна, м.
В настоящее время Кише́ньки (укр. Кише́ньки) — село, Светлогорский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Клюсово-Зачепиловская — хут. Клюсовские, Зачепловские хут., Пологовские хут.
В настоящее время Клюсовка (укр. Клюсівка) — село, Клюсовский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область.

Кобелякская — г. Кобеляки, Волчья Речка, с., Горешние Млины, с., Заворсклянский хут., Таранушечевский хут.
С 1765 года Кобеляки входили в Екатерининскую провинцию Новороссийской губернии,
здесь дислоцировался штаб Днепровского пикинёрного полка и его 4-я рота.
В 1773—1783 годах — ротный город 4-й роты Днепровского пикинёрского полка,
с 1796 года — входили в Кременчугский уезд Малороссийской губернии.
В настоящее время Кобеляки (укр. Кобеляки) — город, административный центр Кобелякского района Полтавской области.

Куликовская — хут. Куликовские, Задовчанский хут., Михновка, с., Николаевка, д. (Мазуровка), Пащенков хут., Решетиловские хут.
Шатраевка, д.

Кустоловская — с. Кустолово, Великий Степ, хут., Дробиновка, слоб., Кустоловский хут., Солонцы, хут.,
В настоящее время Кустолово (укр. Кустолове) — село, Кустоловский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Кустоловского сельского совета, в который, кроме того, входит село Малые Солонцы.

Лашковская — с. Лашково,
В настоящее время Ля́шковка (укр. Ляшківка) — село, Ляшковский сельский совет, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Ляшковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Назаренки, Орловка и Шаровка.

Маячская — м. Маячка, Андреевка, с., Канавы, хут., Ливенское, с., Михайловка, с., Шидеева, д.
В настоящее время Маячка (укр. Маячка) — село, Маячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Маячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Губаревка и Рекуновка.

Ново-Сенжаровская — м. Ново-Сенжары, Забродки, хут., Лелюховка, с.,
В настоящее время Но́вые Санжа́ры (укр. Нові Санжари) — посёлок городского типа, Новосанжарский поселковый совет, Новосанжарский район, Полтавская область.
Лелюховка (укр. Лелюхівка) — село, Лелюховский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Лелюховского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Забродки.

Озерская — м. Озеры, Бригадировка, с., Комендантовка, д., Солошино, с.
В настоящее время Озера (укр. Озера) — село, Озерянский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Озерянского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Морозы, Поводы и Прощурады.

Орликская — м. Орлик, Заоченское, с.,Новый Орлик, м., Старый Орлик, м.
В настоящее время Орлик (укр. Орлик) — село, Орликский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Сокольская — м. Соколка, Дашковы хут., Дриждовы, хут., Лучки, с., Ханделеевка, с.
В настоящее время Левобережная Соколка (укр. Лівобережна Сокілка) — село, Ольховатский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Хорошковская — с. Хорошки, Буняковка, м., Голтва (с предместьем Горы), м., Замостье, с., Прилепка, д., Хорошковские хут., Юрки, с.
В настоящее время Хоришки́ (укр. Хорішки)— село, Хоришковский сельский совет, Козельщинский район Полтавская область. Является административным центром Хоришковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Вольное, Загребелье, Костовка, Пашеновка, Юрки и Юрочки.

Царичанская — м. Царичанка, Тарасовский хут.
Царича́нка (укр. Царичанка) — посёлок городского типа, Царичанский поселковый совет, Царичанский район, Днепропетровская область, Украина. Является административным центром Царичанского района и административным центром Царичанского поселкового совета, в который, кроме того, входят сёла Драговка, Дубовое, Калиновка, Лысковка, Пилиповка, Селяновка, Тарасовка и Турово.

Чорбовская — с. Чорбовка, Ивановка, с., Комаровка, с., Кустолова Чорбовка, с.
Чорбовка (укр. Чорбівка) — село в Кобелякском районе Полтавской области Украины. Является административным центром Чорбовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Белоконовка, Комаровка и Червоное.

ВІЛЬХУВАТКА с., Кобеляцький р-н. Православної Церкви (УПЦ МП) громада. Покровська церква.

[ Изображение на стороннем сайте: e0630cda3e7c.jpg ]

Перша церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці у с. Хандаліївка Полтавського полку (тепер с. Вільхуватка Кобеляцького р-ну) була збудована у центрі села, коли воно розташовувалося на правому березі р. Ворскла. Про час її спорудження ніяких свідчень не збереглося. Найдавніша відома згадка відноситься до 1740, коли існуюча церква згоріла з невідомих причин, саме ж місце, де вона знаходилася, було змите розливами річки. Невдовзі село поступово перемістилося на лівий берег. Уже в 1743 на території нового села коштом секунд-майора кн. Стефана Сергійовича Баратова було зведено нову, трибанну дерев’яну церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Споруда була вкрита білим металом та обшита шалівкою, мала два дзвони, один з яких мав назву «Халабудовський». У такому вигляді церква проіснувала до 1813, коли з благословіння єпископа Полтавського Анатолія її реконструювали і розширили, прибудувавши три притвори; з правого боку розмістилися ризниця і паламарня. 1823 з дозволу єпископа Полтавського Мефодія поряд збудували двоярусну дерев’яну, з критим білим металом куполом, дзвіницю, на якій встановили замість старих двох чотири нових дзвони вагою 9 пудів 37 фунтів, 5,5, 3 та 2 пуди. 1834 проведено нову реконструкцію, під час якої демонтовано дві бані, а нижні вінці, що згнили, замінено новими. 1839 баню церкви перекрили новим металом, а 1854 перекрили і притвори. Тоді ж було замінено шалівку та пофарбовано її у досить незвичні кольори: стіни мали жовтий, покрівля притворів – червоний, восьмерик і фронтони притворів – білий, а купол – зелений кольори. На фронтонах помістили виконані на полотні зображення: на фронтоні східного притвору – Бога Отця, західного – Покров Пресвятої Богородиці, північного – Іоанна Предтечі, південного – вмч. Георгія Переможця. 1866 з дозволу єпископа Полтавського Іоанна стара церква була розібрана, а на її місці звели нову дерев’яну, однобанну, хрещату в плані, на мурованому цоколі з прибудованою дзвіницею. Стіни було пофарбовано олійною фарбою у білий колір, дах і купол – у зелений. Дзвіниця, розташована окремо на церковному подвір’ї, мала чотири дзвони, три з яких мали вагу 9 пудів 37 фунтів, 1 пуд, 33 фунти та 27 фунтів. Новий, чотириярусний, з визолоченим різьбленням іконостас встановлили лише 1875, витративши на нього зібрані парафіянами 3000 руб.

Церква мала дерев’яний престол із антимінсом, виданим єпископом Полтавським і Переяславським Ієремією 28.06.1851. У центрі горнього місця знаходилася ікона Коронування Діви Марії. У північній частині вівтаря розташовувася дерев’яний, з позолоченим різьбленням жертовник. Горнє місце та жертовник були влаштовані 1857 коштом колезького реєстратора Никанора Захаровича Цалого. Церква мала два кіоти, один з яких – на честь ікони Охтирської Божої Матері – був споруджений 1821 коштом козака Никифора Григоровича Лося, другий – в ім’я св. Іоанна Воїна – споруджений 1846 коштом парафіян та священика Димитрія Миколайовича Аврамова. Обидва кіоти були поновлені у 1891.

Із начиння П. ц. мала п’ять напрестольних євангелій, у т. ч. Московського друку 1688 у позолоченій оправі, на передній кришці якого в центрі зображено Спасителя на повен зріст, а по кутах – євангелістів. Мала також вісім напрестольних хрестів – у т. ч. срібний позолочений на підставці з вкладним записом: «Року 1753 пожертованъ козакомъ Сечи Запорожской куреня Ктиторовского Никитою Мотфеевымъ Сыномъ Халабудою». Один із напрестольних хрестів подарований церкві 1891 підпоручиком Семеном Масловським, інший – 1892 дворянкою Мотроною Федорівною Олексієнковою. Дві із трьох чаш також мали вкладні записи. Перша: «Року 1753 пожертвован Сечи Запорожской куреня Ктиторовского козакомъ Никитою Матвhевымъ Сыномъ Халабудою». Виготовлена чаша зі срібла, внутрішня поверхня позолочена. Іззовні прикрашена чеканними зображеннями двох хрестів та чотирьох ангелів. Друга: «1807 года пожертована Маіоромъ Иваномъ Григорьевичемъ Собецкимъ» – срібна, позолочена, прикрашена чеканними зображеннями Спасителя, Божої Матері та Іоанна Предтечі. Третя – срібна позолочена, прикрашена зображенннями Спасителя, Божої Матері, Іоанна Предтечі та Животворящого Хреста Господнього, подарована 1885 козаком Михайлом Даниловичем Климовичем. Один із двох срібних позолочених дискосів «1792 года пожертованъ подполковником Иваномъ Онуфріевичемъ Курысемъ», другий – 1750 «Куреня Кущинского знатнымъ козакомъ Димитріем Тимошенкомъ». Серед ін. предметів: «сосуд для теплоты», подарований 1811 священиком Григорієм Кущинським та срібна, позолочена дарохранильниця – вклад 1792 полковника Івана Онуфрійовича Курися. Ризниця мала 11 риз, 8 підризників, 8 епітрахілей, два дияконські облачіння, кілька пар воздухів та поручів. Бібліотека церкви складалася із повного кола богослужбових книг та журналів духовного змісту і нараховувала 152 одиниці. Дослідники поч. 20 ст. відмічали наявність у книжковому зібранні великої кількості видань 18 ст., як то: Тріодь пісна київського друку 1727, Служебник київського друку 1735, Требник київського друку 1735, Мінеї місячні київського друку 1750, Устав церковний московського друку 1752, Акафісник київського друку 1754, Тріодь цвітна київського друку 1765, Октоїх московського друку 1765, Книга діянь і послань Апостольських київського друку 1772, Бесіда св. Іоанна Золотоуста на книгу Буття київського друку 1773, Зібрання повчань на недільні і святкові дні київського друку 1776, Ірмологій київського друку 1778, Книга про церкву московського друку 1793, Мінея загальна київського друку 1796, Слова Макарія Єгипетського московського друку 1798, Служба з акафістом св. вмц. Варварі Київського друку 1798.

У 1822 П. ц. церква отримала за заповітом від козака Івана Шані 1 дес. 730 кв. саж. садибної землі та 0,5 дес. лісу. Ним же було подаровано в урочищі «Красна течія» 6 дес. 566 кв. саж. Серед ін. земельних володінь – 1 дес. 497 кв. саж. та ліс при урочищі «Ведмеже озеро» в кількості 12542 кв. саж.; 2 дес. 199 кв. саж. орної землі в урочищі «Кумина балка»; 958 кв. саж. орної землі в ур. «Малого Росоховця»; 1 дес. 831 кв. саж. орної землі в урочищі «Мала гора» – усі три наділи подаровані 1827 козаками сільської громади; 2285 кв. саж. орної землі в урочищі «Старе селище», подаровані козаком Андрієм Козюкою; 234 кв. саж. городу в межах села, подаровані священиком Гаврилом Кущинським. У 1873 усі ці володіння були зараховані до складу ружної землі, кількість якої станом на цей рік становила 32 дес. У 1880 при храмі було відкрито церковнопарафіяльну школу. 1890 У. ц. володіла церковним капіталом у сумі 1450 руб., 1/3 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, діяла церковнопарафіяльна школа. 1895 володіла церковним капіталом у сумі 1500 руб., 1/3 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 мала 33 дес. 1983 кв. саж. ружної, у т. ч. 1 дес. 731 кв. саж. садибної землі, церковну сторожку, будинок для церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа та школа грамоти. 1908 побудовано новий будинок для церковнопарафіяльної школи. 1912 мала 33 дес. ружної землі, діяла однокласна церковнопарафіяльна школа.

У 1813 до церковної парафії належало 800 душ, у 1860-х – 2300 душ обох статей. 1895 службу відвідувало 1229 душ обох статей. 1902 до парафії входили с. Хандаліївка та хутори Старе Селище, Грицаїв, при Красній Течії, Деменків, біля Очеретяної Могили, Войтанник-Біленків та Колотилів; загальна кількість парафіян – 2269 душ обох статей, 1912 – 2318 душ різних станів.

У 1906 П. ц. виступила одним із фундаторів колекції Полтавського єпархіального давньосховища, передавши до зібрання верхню частину старовинного олов’яного потира, прикрашену різьбленою Голгофою, два хрестовидних покрови із французького шовку, прикрашені нашитими срібними витонченими хрестами, та великий вишитий покров.

П. ц. загинула в роки революції та громадянської війни.

У новітній час релігійна громада відновила свою діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 30.07.1998 за № 374. Для релігійних відправ використовує молитовний будинок.

Із священиків відомі: Гаврило Іванович Кущинський (1786–1808), Іоанн Гаврилович Кущинський (1807–1817), Гаврило Гаврилович Кущинський (1818–1833), Василь Іродіонович Биковський (1839–1941), Дмитро Миколайович Аврамов (1841–1856), Михайло Ананійович Трегубов (2.02.1857–11.1863), Павло Якович Ткаченко (01.12.1863–23.09.1874), Маркіян Андрійович Каменецький (23.11.1874 – після 1908), Петро Симеонович Снігуровський (1902, 1912); із дияконів: Іоанн Гаврилович Кущинський (1806–1809), Гаврило Гаврилович Кущинський (1810–1818), Іван Іванович Кущинський (1825–1836), Іван Онисимович Савицький (1839–1878), Дмитро Миколайович Аврамов (19.12.1841–21.12.1841), Павло Якович Ткаченко (30.11.1863–01.12.1863), Маркіян Андрійович Каменецький (23.11.1874–24.11.1874), Ілля Макарович Яновський (1894 – після 1908); із дячків: Прокіп Пантелеймонович Усенко (1786–1805), Олександр Гаврилович Кущинський (1806–1809), Василь Михайлович Дігтярьов (1810–1818), Лев Іванович Кущинський (1819–1824), Павло Іванович Кущинський (1825–1828), Лев Іванович Кущинський (1829–1862), Микола Іванович Савицький (1869–1886), Микола Макарович Яновський (1879–1886), Іван Васильович Сокологорський (1888), Георгій Стефанович Андрієвський (1889), Микола Семенович Данилевський (1890), Василь Петрович Кущинський (1891), Микола Петрович Суботін (1891), Василь Григорович Гординський (1892), Костянтин Михайлович Халява (1893); із псаломщиків: Іван Васильович Сокологорський (1890), Ілля Маркович Яновський (1895), Олексій Тимофійович Богацький (1902), Микола Львович Кущинський (1902), Михайло Гаврилович Головко (1912), Володимир Миколайович Климович (1912); із паламарів: Олексій Матвійович Бурма (1786–1791), Іван Гаврилович Кущинський (1796–1805), Гаврило Іванович Кущинський (1806–1809), Гаврило Гаврилович Кущинський (1804–1810), Павло Іванович Кущинський (1820–1824), Никифор Андрійович Буряк(ов) (1825–1842), Арсеній Васильович Гординський (1843–1848), Михайло Іванович Савицький (1849–1851), Іларіон Львович Кущинський (1862–1863), Микола Львович Кущинський (1864 – після 1908); із церковних старост: Іван Михайлович Курись (1902), козак Григорій Михайлович Малик (1912), Микола Кіндратович Полішко (2008).

Літ.: Коломенский, 1890. – С. 158-161; Коломенский, 1895. – С. 120; Клировая книжка…, 1902. – С. 191 – 192; Пирский Н. Исторический очерк поселений Кобелякского уезда вообще и исторический и церковно-статистический очерк поселений Кобелякского уезда, расположенніх по реке Ворскле в частности. – Кобеляки: Типогр. З. Иога и М. Золотаревского, 1908. – С. 159-170; Трипольский, 1909. – С. 82, 109, 111; Справочная клировая книга…, 1912. – С.80-81; РГПО, 2008. – Арк. 36; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

Источник

ВОВЧЕРІЧЧЯ с., Кобеляцький пов. (тепер не існує). Православної Церкви громада. Михайлівська церква.

Церква на Вовчеріцьких хуторах Кобеляцького пов. (згодом с. Вовча, тепер не існує, знаходилося на межі сучасних Кобеляцького та Новосанжарського р-нів) існувала з 1866. Це була дерев’яна, тридільна споруда, збудована на поч. 18 ст. у м. Кобеляки й перенесена до села. 1870 з дозволу Полтавської духовної консисторії церкву було реконструйовано – «переустроена вновь». З північної та південної сторін до центральної дільниці прибудували притвори, після чого спроруда стала п’ятидільною, хрещатою у плані та більш просторою. Між гілками хреста та вівтарною східною частиною прибудували квадратні у плані ризницю та паламарню. 1892 храм поставили на мурований цоколь та прибудували до західної стіни двоярусну дерев’яну, з наметовим покриттям, що завершувалося маківкою з хрестом, дзвіницю.

У 1890 М. ц. володіла церковним капіталом у сумі 1150 руб., 1 дес. садибної, 2 дес. лісу та 32 дес. ружної землі, мала три будинки для причту, діяли земське училище та церковнопарафіяльна школа. 1895 володіла церковним капіталом у сумі 500 руб., 0,75 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, мала три будинки для причту, діяли земське училище та церковнопарафіяльна школа. 1902 мала 36 дес. 1167 кв. саж. ружної землі, церковну сторожку, три будинки для причту та один для церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка, земська народна школа, жіноча та чоловіча церковнопарафіяльні школи, дві школи грамоти. 1912 мала 35 дес. 1327 кв. саж. ружної землі, квартири для священика, диякона та псаломщика, діяли чоловіча й жіноча церковнопарафіяльні школи.

У 1895 службу відвідувало 2758 душ парафіян обох статей. 1902 до церковної парафії входили с.с. Вовчеріччя, Галагурівка, Вороніна, Уханівка, Драбинівка, Григорівка та хутори Славні, Касянові, Телятникові, загальна кількість мешканців налічувала 3042 душі парафіян обох статей, 1912 – 2707 душ різних станів.

У 1906 М. ц. церква виступила одним із фундаторів колекції Полтавського єпархіального давньосховища передавши до нього кілька речей, що відносилися до кобеляцького періоду її історії.

М. ц. проіснувала до 1935, коли релігійну громаду було ліквідовано, а саму споруду розібрано. Релігійна громада відновила свою діяльність 25.09.1943 в арендованому ? приміщенні. Зареєстрована органами радянської влади 30.02.1946. 1946 експедиція Полтавського обл. відділу у справах будівництва та архітектури, завданням якої було виявлення та взяття на облік пам’яток архітектури, зафіксувала на місці, де стояв храм, лише кілька гранітних брил, що раніше знаходилися у його цоколі.

Наприкінці 1953 громада підняла перед уповноваженим Ради у справах релігії в Полтавській обл. питання про купівлю приміщення для обладнання молитовного будинку, на що отримала відповідний дозвіл. Однак, у черв. 1954 завдяки листу-протесту гр. Косяк дозвіл було анульовано. Релігійна громада ліквідована після 1958.

Із священиків відомі: Дмитро Олекс. Полянський (1890, 1895), Полієвкт Михайлович Голобородько (1902, 1912), Іван Андрійович Гриневич (27.10.1944–16.07.1952), протоієрей Василь Дружинін (1948), А. Шенгур (1948), Олексій Олексійович Уманцев (08.09.1949–13.05.1952), Тихін Прокопович Школяренко (11.06.1952–30.06.1958), Андрій Семенович Костенко (15.08.1958–?); із дияконів: Костянтин Висота (1895), Іван Михайлович Пашутинський (1902, 1912); із псаломщиків: Петро Петрович Левицький (1890), Павло Миколайович Ващинський (1890), Данило Лащинський (1890), Полієвкт Голобородько (1895), Данило Федорович Кущинський (Кущинський-Домонтович) (1902, позаштатний 1912), Павло Іванович Іванов (1902), Григорій Костянтинович Списовський (1912); із церковних старост: козак Яків Олексійович Онищенко (1912), козак Юхим Іванович Федчук (1912).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 147; Коломенский, 1890. – С. 152-155; Коломенский, 1895. – С. 117; Клировая книжка…, 1902. – С. 184-185; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 63-64; Трипольский, 1909. – С. 61, 72, 111; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

Источник

ГОВТВА с., Козельщинський р-н. Православної Церкви (УПЦ МП) громада. Петро-Павлівська церква.
ГОВТВА с., Козельщинський р-н. Православної Церкви громада. Богоявленська церква.
ГОВТВА с., Козельщинський р-н. Православної Церкви громада. Всіхсвятська церква.
ГОВТВА с., Козельщинський р-н. Православної Церкви громада. Миколаївська церква.
ГОВТВА с., Козельщинський р-н. Православної Церкви громада. Преображенська церква.
ГОВТВА с., Козельщинський р-н. Православної Церкви громада. Успенська церква.
ГОВТВА с., Козельщинський р-н. Православної Церкви церква. Михайлівська церква.

Источник

ГРИГОРО-БРИГАДИРІВКА с., Кобеляцький р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Тимофіївська церква.

[ Изображение на стороннем сайте: 811817924ff5.jpg ]

Найдавніші письмові свідчення про церкву в ім’я св. ап. Тимофія в с. Григорівка (Бригадирівка) Полтавського полку (тепер с. Григоро-Бригадирівка Кобеляцького р-ну) відносяться до 1773. У 1788 на кошти поміщика Якова Васильовича Тимофієва було збудовано нову дерев’яну церкву. Двохвівтарна – другий вівтар в ім’я Всіх Святих. 1894 поставлена на мурований цоколь, тоді ж до церкви прибудована дерев’яна дзвіниця.

У 1890 володіла церковним капіталом у сумі 3172 руб., 0,5 дес. садибної та 37,5 дес. ружної землі, мала два будинки для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1895 володіла церковним капіталом у сумі 3170 руб., 0,5 дес. садибної, 37,5 дес. ружної землі, мала два будинки для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 володіла 731 кв. саж. церковної під кладовищем, 1536 кв. саж. садибної та 37 дес. 1680 кв. саж. ружної землі, мала церковну сторожку, два будинки для квартир причту, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа. 1912 володіла 37 дес. 1680 кв. саж. ружної землі, мала квартири для священика і псаломщика, діяла церковнопарафіяльна школа.

У 1773 до церковної парафії належало 22 двори, 1776 – 26 дворів. 1895 службу відвідувало 1816 душ парафіян обох статей. 1902 до церковної парафії входили с.с. Григорівка (Бригадирівка), Мотрине, Корніївка, хутори Семівка, Небоги, Овчаренки, Носулі, у яких нараховувалося 2026 душ парафіян обох статей; 1912 – 2333 душ парафіян різних станів.

У новітній час пелігійна громада відновила діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 25.12.1992 за № 462. Для релігійних відправ використовує збережену культову споруду.

Із священиків відомі: Яків Львович Прихожий (1890), Афанасій Сокологорський (1895), Іоанн Стефанович Орда (1902), Микола Іванович Лебединський (1912), ієрей Ігор Титаренко (2008); із дияконів: Кіндрат Євсевійович Тимофєєв (1902, 1912); із псаломщиків: Вавила Захарович Запорожченко (1890, 1895), Петро Симеонович Гончаров (позаштатний 1902); із церковних старост: селянин-власник Митрофан Стефанович Ткач (1902), козак Сильвестр Павлович Овчаренко (1912), Марія Семенівна Небога (2008).

Літ.: Коломенский, 1890. – С. 160-161; Коломенский, 1895. – С. 121-122; Клировая книжка…, 1902. – С. 193-194; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 65; РГПО, 2008. – Арк. 35; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

Источник

ДАШКІВКА с., Кобеляцький р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Успенська церква.

Церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці 1874 перенесено в с. Дашкові Хутори Кобеляцького пов. (тепер с. Дашківка Кобеляцького р-ну) з м-ка Кишенька, де вона була побудована 1732. Чин освячення відбувся 25.12.1875. Дерев’яна. 1896 поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю.

У 1895 володіла 2 дес. садибної, 33 дес. ружної землі, мала два будинки для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 володіла 2,5 дес. землі під погостом і садибою, 33 дес. руги, мала церковну сторожку, будинок для церковнопарафіяльної школи, комору на погості для зсипки зерна, два будинки для квартир священика і псаломщика, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа, школа грамоти, парафіяльне «Богородицьке братство». 1912 володіла 33 дес. ружної землі, мала квартири для священика і псаломщика, діяла однокласна церковнопарафіяльна школа.

У 1895 службу відвідувало 2467 душ парафіян обох статей. 1902 до парафії входили с.с. Дашкові Хутори, Соколівщина, Григорівка, Котівка, Паливодівка, сл. Карлівка, хутори Китайгородські, Твердохлібові, Фартушні, Баранникові, Краснощокові, Какурівка, Шаніні, Чуйкові, Соляникові, Воронівські, Черкаські, Шапчині, Ясенкові, у яких нараховувалося 2783 душі парафіян обох статей; 1912 – 2235 душ парафіян різних станів.

18.05.1922 органами місцевої влади зареєстровано статут і списки членів церковної громади.

Релігійна громада відновила свою діяльність під час тимчасової німецької окупації села у храмовому приміщенні. Зареєстрована органами радянської влади 19.11.1947 за № 37. У 1961 знята з державної реєстрації. До 1979 будівля церкви використовувалася як склад колгоспу ім. Калініна.

У новітній час релігійна громада У. ц. відновила діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 30.07.1998 за № 374. Для релігійних відправ використовує молитовний будинок.

Із священиків відомі: Василь Федорович Сокологорський (1895), Іван Григорович Никифоров (1902, 1912); із дияконів: Симеон Олександрович Хилецький (1895, 1902), Іван Васильович Рудичев (1912); із псаломщиків: Віктор Никифорович Гординський (1895), Данило Андрійович Ребрик (1902), Петро Данилович Рожевський (позаштатний 1902), Олександр Колядинський (1912); із церковних старост: козак Іван Мокійович Самокиша (1902), козак Трохим Гаврилович Самокиша (1912), Любов Йосипівна Самокиша (2008).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-1503. – Оп. 2. – Спр. 96. – Арк. 8; Коломенский, 1895. – С. 125; Клировая книжка…, 1902. – С. 195; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 65; РГПО, 2008. – Арк. 36; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. О. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

Источник

ДРАБИНІВКА с., Новосанжарський р-н. Православної Церкви громада. Пантелеймонівська церква.

Церква в ім’я св. цілителя Пантелеймона в с. Дробинівка Кобеляцького пов. (тепер с. Драбинівка Новосанжарського р-ну), дерев’яна, на мурованому цоколі, з прибудованою дзвіницею, споруджена 1884. Мала приписну Іоанно-Предтеченську церкву в с. Дудкин Гай.

У 1890, 1895 володіла 1 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, мала три будинки для причту. 1902 володіла 1 дес. 1688 кв. саж. садибної та 33 дес. ружної землі, мала будинок для церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа. 1912 володіла 33 дес. саж. ружної землі, мала квартири для священика і псаломщика, діяла однокласна двокомплектна церковнопарафіяльна школа.

У 1895 службу відвідувало 2466 душ парафіян обох статей. 1902 до парафії входили с. Драбинівка, ур. Великий Степ, у яких налічувалося 2855 душ парафіян обох статей; 1912 – 3104 душі парафіян різних станів.

У роки радянської влади перед знищенням храму частина його майна була передана до церкви Різдва Іоанна Предтечі с. Дудкин Гай Новосанжарського р-ну.

Із священиків відомі: Іоанн Євстигнійович Гамагін (1890, 1895), Іван Іванович Клепачевський (1902, 1912); із псаломщиків: Пантелеймон Гаврилович Головков (1890, 1895), Федір Іванович Рудичев (1890, 1895, 1902), Дмитро Григорович Гординський (1902), Пантелеймон Гаврилович Головко (1902), Георгій Васильович Коропов (1912); із церковних старост: козак Микола Якович Нездойминога (1902), козак Михайло Кузьмич Материнський (1912).

Див. також ДУДКИН ГАЙ с., Новосанжарський р-н. Іоанно-Предтеченська церква.

Літ.: Коломенский, 1890. – С. 176-177; Коломенский, 1895. – С. 131-132.; Клировая книжка…, 1902. – С. 213-214; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 65.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

Источник

ДРИЖИНА ГРЕБЛЯ с., Кобеляцький р-н. Православної Церкви (УПЦ МП) громада. Преображенська церква.

[ Изображение на стороннем сайте: 1a1e5e63db6d.jpg ]

Церква на честь Преображення Господнього в с. Дрижина Гребля Кобеляцького пов. (тепер Кобеляцького р-ну) збудована 1868–1869. Дерев’яна, з прибудованою дзвіницею, на мурованому цоколі. Двохвівтарна – другий вівтар на честь Казанської Божої Матері. У день св. Пантелеймона навколо церкви відбувався хресний хід.

У 1890, 1895 володіла 1 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, мала три будинки для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 володіла 33 дес. 1322 кв. саж. садибної та ружної землі, мала церковну сторожку, комору для зберігання церковних речей, будинок для церковнопарафіяльної школи, три будинки для причту, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа. 1912 володіла 30 дес. 987 кв. саж. ружної землі, мала квартиру для священика і псаломщика, діяла однокласна церковнопарафіяльна школа.

У 1895 службу відвідувало 2506 душ парафіян обох статей. 1902 до церковної парафії входили с. Дрижина Гребля, хутори Скрильників, Могили, Зубків, Хоманьків, Мусієнків, Михайликів, Балкових-Ладатків, Бібині, Гудимів, Різників, Гайдеберині, Галиків, Стогніїв, Чумаків, Бабенків, у яких налічувалося 2657 парафіян душ обох статей; 1912 – 2722 душі парафіян різних станів.

29.06.1922 органами радянської влади зареєстровано статут і списки членів релігійної громади церкви.

У новітній час релігійна громада відновила діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 06.09.2001 за № 299. На поч. 2000-х зусиллями тодішнього гол. Центральної виборчої комісії України М. М. Рябця збудовано нову церкву, муровану, одноверху, з окремою дзвіницею та каплицею. 02.10.2002 єпископом Полтавським і Кременчуцьким Филипом освячено дзвони, а 25.11.2007 єпископом Мукачівським і Ужгородським Агапітом – настінні розписи храму.

Із священиків відомі: Микола Іванович Ващинський (1890, 1895, позаштатний 1902), Костянтин Прохорович Сулятицький (1902, 1912), ієрей Георгій Степаниця (2008); із дияконів: Яків Васильович Сокологорський (1895, 1902), Григорій Федорович Клепачевський (1912); із псаломщиків: Федір Гнатович Раєвський (1890, 1895, 1902, позаштатний 1912), Яків Васильович Сокологорський (1890), Іван Самсонович Байов (1912); із церковних старост: козак Григорій Васильович Бажан (1902), козак Стефан Григорович Могила (1912), Марія Михайлівна Брехочко (2008).

Літ.: Коломенский, 1890. – С. 180-181; Коломенский, 1895. – С. 133; Клировая книжка…, 1902. – С. 217; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 65; ВПЄ. – 2002. – № 10. – Жовт. – С. 2: 2007. – № 11 (71). – Лист. – С. 5; РГПО, 2008. – Арк. 37.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

Источник

ІВАНІВКА с., Кобеляцький р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Преображенська церква.

Найдавніша відома дерев’яна церква в с. Миркалівка Катеринославського намісництва (тепер с. Іванівка Кобеляцького р-ну) була збудована 1796 на кошти поміщика Івана Кириловича Миркалова. 1879 її поставили на мурований цоколь та прибудували дерев’яну дзвіницю, після чого 11.09.1879 наново освятили.

У 1890 володіла 3 дес. садибної та 35 дес. ружної землі, мала три будинки для причту, діяла школа грамоти. 1895 володіла церковним капіталом у сумі 500 руб., 3 дес. садибної і 33 дес. ружної землі, мала два будинки для причту, комору, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 володіла 38 дес. ружної (у т. ч. 3 дес. садибної) землі, мала три будинки для причту, будинок для церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа, школа грамоти. 1912 володіла 35 дес. ружної землі, мала квартири для священика і псаломщика, діяла жіноча церковнопарафіяльна школа.

У 1895 службу відвідувало 2585 душ парафіян обох статей. 1902 до церковної парафії входили с.с. Іванівка, Антонівка, Бровківка, Вовнянщина, Войнівка, Глинщина, Зеленівка, Рубанівка, Сухинівка, хутори Омельниченкові, Василенкові, Бубрунові, Горголині, Халявині, ур. Кучугури, у яких налічувалося 2836 душ парафіян обох статей; 1912 – 2473 душі парафіян різних станів.

06.09.1922 органами радянської влади зареєстровано статут і списки членів релігійної громади П. ц.

У новітній час релігійна громада відновила діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 08.10.1998 за № 482. Для релігійних відправ використовує молитовний будинок.

Із священиків відомі: Григорій Якович Сичов (1890), Василій Іванович Гординський (Гордієнко) (1895, 1902), Мойсей Стефанович Більченко (1912); із псаломщиків: Стефан Якович Дінісієв (1890, 1895), Федір Михайлович Протопопов (1895), Василь Якович Сокольський (1902), Даміан Якович Рашкевич (1902), Мойсей Миколайович Дубина (1912), Яків Кирилович Брухань (1912); із паламарів: Симеон Григорович Гординський (1890); із церковних старост: селянин Прокіп Іванович Дикун (1912), Василь Сергійович Кіяніченко (2008).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-1503. – Оп. 2. – Спр. 19. – Арк. 17; Коломенский, 1890. – С. 172-173; Коломенский, 1895. – С. 129; Клировая книжка…, 1902. – С. 204; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 89; РГПО, 2008. – Арк. 36; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

Источник

КАНАВИ с., Кобеляцький р-н. Православної Церкви громада. Михайлівська церква.

Дерев’яна церква в ім’я архангела Господнього Михаїла в с. Канави Кобеляцького пов. (тепер Кобеляцький район) була перенесена у груд. 1781 із сусіднього с. Маячка, де вона існувала з 1751. У 1882 її звели на новому місці, попередньо спорудивши мурований цоколь. Одночасно до церкви добудували дерев’яну дзвіницю.

У 1902 володіла 34 дес. ружної землі. Діяли б-ка, однокласна церковнопарафіяльна школа (у власному будинку). До парафії входили с.с. Андріївка, Лозоватка, хутори Савронові, Смолововк при Рудовій Балці, ур. Гора. 1902 парафіян – 1478 душ чоловічої, 1389 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 5, селян – 3191.

Із священиків відомі: Петро Васильович Мацков (1902, 1912, у сані з 1878, нагороджений скуфією 1896); із псаломщиків: Василь Іоаннович Ракович (1902, на посаді з 1900), Арсеній Хрисанфович (1902, на посаді з 1862), Лев Петрович Мацков (1912); із церковних старост: поселянин Василь Никифорович Кот (1902), поселянин Роман Никифорович Кот (1912).

Розібрана 1935.

Див. також МАЯЧКА с., Новосанжарський р-н. Архангеломихайлівська церква.

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 200; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 66-67.

В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

КИШЕНЬКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Миколаївська церква.

Дерев’яна церква в ім’я св. Миколая у сотенному мку Кишенька Полтавського полку (тепер с. Кобеляцького рну) була збудована 1736. Згадується 1773 та 1776. У 1776 переведена з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. 1840 на кошти ген.майора кн. Сергія Баратова перенесена з правого берега р. Ворскла на лівий і перебудована. У 1886–1887 церкву поставлено на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудовано дерев’яну дзвіницю.

У 1773 до церковної парафії належало 53 двори та 33 бездвірних хати; 1776 – 52 двори і 42 бездвірних хати. У 1902 володіла 33 дес. ружної землі. Мала будинок для квартири священика. При церкві діяла церковна бка; у парафії – церковнопарафіяльна жіноча школа (у власному будинку, де містился й помешкання для псаломщика) та 2 школи грамоти.

До парафії входили населені пунтки: Біленки, Гречини, Сайгаки, Іваниченки, Педанівка, Вишеньки, Ульянівка. 1902 парафіян – 1374 душі чоловічої, 1349 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 10, міщан – 165, козаків – 2166, селян – 340.

Із священиків відомі: Федір Петрович Зеленський (1902, у сані з 1875, нагороджений камилавкою 1900), Василь Іоаннович Трипольський (1912), Стефан Павлович Гординський (позаштатний 1902); із псаломщиків: диякон Іоанн Данилович Тищенко (1902, у сані з 1893), диякон Гнат Микитович Колот (1912), Данило Андрійович Гончаров (1902, на посаді з 1882), Лев Іоаннович Іваницький (1912); із церковних старост: козак Андрій Онисимович Яковенко (1902), Діонісій Іоаннович Фартушний (1912).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 188; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 68.

В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

КИШЕНЬКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви громада. Михайлівська церква.

Час будівництва першої дерев’яної церкви в ім’я архангела Господнього Михаїла в сотенному мку Кишенька Полтавського полку (тепер с. Кобеляцького рну) не встановлено. Згадується 1773 та 1776. У 1776 переведена з відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. Нова церква споруджена 1854. Дерев’яна, на мурованому цоколі, з прибудованою дзвіницею, холодна.

У 1773 до церковної парафії входило 39 дворів і 35 бездвірних хат; 1776 – 40 дворів і 25 хат. У 1902 володіла 33 дес. ружної землі. Мала 2 будинки для квартир причту, сторожку. Діяла церковна бка; у парафії – жіноча школа грамоти (у церковному будинку) та земське народне училище. До парафії входили хутори: Андрушкіни, Кути. 1902 парафіян – 920 душ чоловічої, 875 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 464, міщан – 22, козаків – 1128, селян – 190.

Із священиків відомі: Олександр Васильович Множинський (1902, у сані з 1892, нагороджений набедреником 1900), Григорій Іполитович Борзаковський (1912); із псаломщиків: Афанасій Никифорович Рудичев (1902, 1912, на посаді з 1872); із церковних старост: козак Стефан Данилович Квітка (1902), козак Павло Іоаннович Капінос (1912).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 189; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 6768.

В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

Кобелякский уезд

уезд по АТД в составе Полтавской губ., существовавший в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки