Украинские имена и фамилии - 2014-2025

Гринцевич2 написал:

[q]

Всё это торжество дроби - от Дробный - мелкий, низкий маленький, тщедушный. Малыши, короче

[/q]

Происходит от существительного дробь, далее от праслав. *drobь, параллельно с которым отмечались *drobъ, *drebъ, от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. дроблѭ, ст.-слав. дробити (θρύπτω; Супр.), русск. дробь ж., дробить, укр. дрiб (род. п. дро́бу) «домашняя птица; мелкий домашний скот — козы, овцы», укр. дроби́ти, болг. дроб дробя́ «печень, легкие», сербохорв. дро̑б (род. п. дро̏ба), дро̀бити «внутренности», словенск. drọ̑b (drobíti) «мелочь, отбросы, внутренности», чешск. drob (drobit) «кусочек, крошка», польск. drób (род. п. drobiu), drobić, н.-луж. drobjéńca (drobiś ) «мелочь, крошка».

дробь
Происходит от праслав. *drobь, параллельно с которым отмечались *drobъ, *drebъ, от кот. в числе прочего произошли: ст.-слав. дроблѭ, ст.-слав. дробити (θρύπτω; Супр.), русск. дробь ж., дробить, укр. дрiб (род. п. дро́бу) «домашняя птица; мелкий домашний скот — козы, овцы», укр. дроби́ти, болг. дроб дробя́ «печень, легкие», сербохорв. дро̑б (род. п. дро̏ба), дро̀бити «внутренности», словенск. drọ̑b (drobíti) «мелочь, отбросы, внутренности», чешск. drob (drobit) «кусочек, крошка», польск. drób (род. п. drobiu), drobić, н.-луж. drobjéńca (drobiś ) «мелочь, крошка».Звукоподражательного происхождения как дребезг. Родственно др.-исл. draft «крошка», готск. gadraban «выдалбливать, вырубать», латышск. drapsnas «крошки, кусочки, отходы». Математически термин закрепился в XIX в. На базе др.-русск. сочетания «по дробьну» возникло нареч. «подробну» (XVIII в.) «с мелкими частями», затем под влиянием наречий на «о» (со второй половины XVIII в.) соврем. подробно.

valcha написал:

[q]

«дрофа», которое восходит к праслав. *dropъty, являющемуся словосложением основ «быстро бегать»

[/q]

Дрофа по-польски - drop, болгарски - дропла, беларуски - дроп или драфа, сербски - дропља... ср. рус. драпать, также нем. Trappe - дрофа, (грязный) след ноги.

Также, Дробн — мужское имя, см. грамоту № 181, Новгород.

Гринцевич2 написал:

[q]

Дробышевский

[/q]

А-а-а! Гран-пардон!

Kolomiets написал:

[q]

Коломий. Однако я это имя так пока нигде и не отыскал.

[/q]

нет, такого имени не было.
Коломиец - выходец или житель Коломии.
См. соседнюю ветку. Вам там уже ответили.

Soqur написал:

[q]

Во-первых, город называется Коломыя, а не Коломия,

[/q]

Ну, это не ко мне, а к "носителям" письменного украинского яз.

Коломи́я — центр Коломийського району Івано-Франківської області, адміністративний центр Коломийської районної ради, місто обласного підпорядкування, розміщене на річці Прут.
Історики й досі не мають одностайної відповіді на питання, коли і як виникла Коломия, хто був її засновником, звідки походить назва міста[2]. Ось як про це чи не вперше у XIX столітті зазначив Л. Вайґель:

« «... Коломия належить до найстаріших у Галичині міст. Дехто, захоплений схожістю вислову, вводить назву слова колонія, тобто римське поселення. Тутешній люд провадить назву міста від назви потоку Коломийка, який так звуть тому, що в нім мили кола». »
Сьогодні найпоширенішими версіями щодо походження назви міста є припущення, побудовані на основі переказів і леґенд. Зокрема, це версії, що виникли від сполучення іменника «коло» (колесо) і дієслова «миє» (мити, обмивати), від сербо-хорватського слова «коломий'я», власного чоловічого імені Коломий.

Існує також версія, що Коломию було закладено на честь галицького короля і угорського королевича Коломана (Кальмана) (1209–1241) у 1214 році, вперше висловлена у XIX столітті. Є ще варіант що назву місто отримало від назви річки Прут. Колись Прут мав назву «Мий», відповідно місто назвали «Коло Мия», цебто коло Прута.

Этимологический словарь летописных названий.
КОЛОМЫ (юс в конце слова) м. в Галицьк. землі; суч.
Коломия І.-Ф.; 1240 , Доброславоу же рекшоу вдахъ има Коломыю... держать сию Коломыю
на роздавание оуоужьникомъ ( ~ 142 5 р. , ПСРЛ, II , 1962 . Ипат. лет., 790) ; б. д. (у «Сп. руськ. міст*) Коламыя (XV I ст. , ПСРЛ, VII . Воскр. лет.,240) , за Галнчомъ подъ Коломіею (XVI I ст., ПСРЛ, 11 , 1843 . Густ, лет. , 359) ; I486 , у pryszodzy do hranic y wotosko y polozysi a w mest e zowomo m Kolomyia . Stefan ze, wojewoda woloski.. .pryiecha l d o Kolomy i (т. с , ПСРЛ, ХХХП.Хр. Быховца, 163) ; 1489 , панов теж полских и литовских велми много до Коломыи притягнули (XVII I ст., ПСРЛ, ХХХП. Хр. Лит. и Жмойтск., 93) ; 1531 , Петрило, воевода волоский... Снятии, Коломию, Тисмениц>, Отенію и иншие мЪстечка
и волости аждо Галича звоевал (т. ж. , 107) ; 1395 ,
Коломыа, замок у Галицьк. землі (ССУМ, I , 491) ,... и т.д.

Як від: 1 . д.-р. коломыя, пор. укр. діал. Коломия в значенні «глибокий вибій, наповне­ний водою» (Грінченко, II , 271 ; Гумецька, 39) ;
2 . словосп. «коло + Мия», де «Мия» — 2-ая
(? ) назва р. Прут, яку, мовляв, засвідчує польськ. поет 2-ї пол. XI X ст. В. Поль (SG , IV , 283 ; Гумецька, 39 ; Никонов, КТС, 200 ; Роспонд, Стр., 78) . Зважаючи на непідтвердженІсть свідчення І нетиповість подібних утворень для сх.-сл. топо­німії, їх слід поставити під сумнів. Л. М.
Як із: І. герм., пор.: шелом, холм; Шоломияг Коломия (Свенцицкий, 17) ; 2 . романськ., пор. рум. culme a «верх, горб» (Кордуба, 7) . В. ред.


Soqur написал:

[q]

фамилия и по-украински произносится Коломиец, а не Коломыец.

[/q]