Украинские фамилии

valcha написал:

[q]

И откуда их там столько?

[/q]

Наиболее древние тюрко-славянские языковые контакты на территории Украины относятся к периодам поочередного господства в Северном Причерноморье гуннов, булгар, авар и хазар (конец IV – конец IХ вв.). Вероятно, тогда же в славянские языки проникли самые древние тюркские заимствования, примерами которых являются слова боярин, каган, кабан, кулак, лошак, товар, толмач и другие. Считается, что во время аварского периода в некоторые славянские языки попали также отдельные заимствования из монгольского языка, которые, объясняются наличием монголоязычного компонента в составе авар.
Второй этап тесных славяно-тюркских языковых контактов на территории Украины относится к IX – первой половине XIII вв., когда в Северном Причерноморье сменяли друг друга печенеги, торки и половцы, кроме этого, начиная с XI в. в южнорусских княжествах были расселены многочисленные тюркские конфедераты. В результате вышеуказанных контактов в древнерусских письменных источниках домонгольского периода фиксируются многочисленные лексические заимствования из алтайских языков: толковин, товар, сайгат (военная добыча), тартак (административная единица), жемчуг и другие. Наиболее известным источником древнерусских тюркизмов является «Слово о полку Игореве», словарный запас которого содержит около 45 слов алтайского происхождения, к которым принадлежат в частности были, боярин, бусовь, бълван, быля, ковылие, коганъ, кощии, ногата, засапожникъ, татранъ, тълковин, харалугъ, хоть, хынъ, чага, чолка, шереширъ, япнчица, яруга (тюркизмы), телега, хоругвь (монголизмы).
После монгольского вторжения начался третий этап языковых контактов, который продолжался во время существования Золотой Орды и крымскотатарско-турецкого союза. К этому периоду относится появление в украинском языке таких тюркизмов как майдан, кава, кавун, килим, тютюн, чабан и других, а также множества терминов, которые использовались украинскими козаками.

severinn
Глинские разве не в Литве были?

Strilbycki написал:

[q]

махорка

[/q]

А махорка каким боком затесалась в этот ряд?

Махорка? Наверно от неосторожного обращения с огнем французами, в памятном 1812 году, когда они дали прикурить под Бородино, да так пыхнули махорочки, что аж спалили соседний город.)))

Tino написал:

[q]

livza написал:

[q]

Тюркізми "притягуються за уші" до українських прізвищ з однією метою: показати, що є не тільки "дружба старшого брата", а й те, що ми однієї крові. А це - історична брехня Петьки і Катьки.На цьому стою, і буду стояти!

[/q]

можна стояти на чому завгодно, хоч на вухах... Ваш Кагарлик - топонім тюрського походження, південніше є велике село Карапиші, ще південніше Кеченці, прикладів тьма. На Черкащині в українцях сидять тюрські гени або монгольські. І немає тут нічого дивного. Мої предки були поголовно германцями. У моєї дружини є перське та алтайське коріння. Але це не заважає бути нам украінцями... Будьте трішки толерантнішим, пане Петре, ще невідомо який генний набір несете у своєму кровотоку Ви

[/q]

Кагарлик - від початку не топонім, а гідронім.
Для Тіно щодо гідроніму Кагарлик, а не назви населеного пункту, і назва якого перейшла на назву поселення.

З роботи П.Осипенка про походження прізвища Кагарлик (На сьогодні прізвище Кагарлик у Києві зареєстроване 21 разів; в Обухівському районі Київської області живе 4 громадяни з цим прізвищем; 2 — в Броварському районі; 2 — у Дніпродзержинську):

У пошуках типологічних відповідностей кольоропозначень у різноструктурних мовах дослідник Е.М.Мурзаєв зближує тюркське “кара” з російським “чорный” і знаходить йому відповідники в дравидській і в семіто-хамітських мовах, а також порівнює корінь kar “чорний” із старопруським kirsnan “чорний”, із староіндійським krsna, з тамільським karu, з “kara” в кушитських мовах (у західній частині Ефіопії). До цього ряду, на думку Е.М.Мурзаєва, належить і японське “куро” — “чорний”, пор. течію Куро-Сіво “чорна морська вода”. У наступних пошуках відповідників Е.М.Мурзаєв наводить турецьке Карадаг “цілком співзвучне” з японським Куродаке “Чорна гора”. [1]

Іншої думки дотримується В.В. Лучик. Він пише: … В річку Синюху впадає річка Кагарлик. У басейні річки Росі, до якого належать гідроніми Мокрий Кагарлик, Сухий Кагарлик і ріка Кагарлик притока Дніпра, “також спостерігається скупчення з основою Син-: Синиця, Синюха, Синявка” [2].

На думку В.В.Лучика, цей топонімічний контекст дозволяє вважати гідронім Кагарлик не метатезним утворенням від тюрк. основи “карг-“, яка виділяється в структурі різних апелятивів, а як семасіологічний відповідник до назви слов’янської р. Синюхи, і, таким чином, мати твірною основою тюрк. kögär “робитися синім, синіти”.

Хто ж із науковців правий? Якщо мати на увазі чисту воду, яка зором сприймається голубою, по відношенню до річки Кагарлик правий В.В.Лучик.

Заразом вчені згодні в тому, що слово складне: “кагар-лик”. Тобто, має суфікс “-лик”.

Макс Фасмер пояснює гідроніми Єгорлик ~ Ягорлик (кілька річок басейну оз.
Манич на Північному Кавказі) та Ягорлик ~ Єгорлик (ліва притока Дністра) походженням з тюркських мов: азерб., крим.-тат., чагат. ägrilik “кривина”, від ägri “кривий”. Тобто слово “кагарлик” у Фасмера виступає цілісно. Подібне семантичне значення він надає і гідроніму Орель (літописна Єрель, “его же Русь зовут Уголъ”), пояснюючи його з тюрк. *äyrili “косий, кривий”, від äyri “косий”. [3]

З М.Фасмером не погоджується дослідник В.А.Бушаков (Асканія-Нова). [4]
Як стверджує В.А.Бушаков, афікс -li в тюркських мовах утворює прикметники лише від іменників. Тому гідроніми Єгорлик ~ Ягорлик входять до ряду тюркських гідронімів з афіксом -lıq (-lik, -luq, -lük), який утворює іменники із збірним значенням, що означають місця скупчення предметів, мінералів, рослин, тварин тощо, названих вихідним іменником.

Тож і висновок: якщо брати до уваги твердження про суфікс, який утворює від іменника прикметник у значенні чогось, якого багато, тоді назва річки Кагарлик може “багато голубої води”. А прізвисько Кагарлик — “багато чорного” у людській долі…

Література
1. Мурзаев Э.М. Местные географические термины и их роль в топонимии // Вопросы географи — М.: Мысль, 1970. — Вып. 81. — С. 16-35. Мурзаев Э.М. Основные направления топонимических исследований // Принципы топонимики. — М., 1964. Мурзаев Э.М. Словарь народних географических терминов. — М.: Мысль, 1984.
2. Лучик В.В. Тюркізми в гідронімії Середнього Дніпро-Бузького межиріччя // Мовознавство. — 1996. — № 2-3. — С. 17-27.
3. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс, 1987. — Т. 2. — С. 8; Т. 4. — С. 546.
4. Українська пропріальна лексика/Матеріали наукового семінару (Київ, 13-14 вересня 2000 р.). — Київ: Кий, 2000. — С. 27-29.