Голубы

Решил я и Вас, доне Аллесандро, чем-нибудь порадовать:


ББК63.3(4УКР)46
Я 77
Рекомендовано до друку
вченою радою Інституту історії України
Національної академії наук України
(протокол № 11 від 26 жовтня 2004 p.);
вченою радою Науково-дослідного інституту українознавства
Міністерства освіти і науки України
(протокол № 11 від 16 листопада 2004 р.)
Рецензенти:
доктор історичних наук, професор, академік
Української академії історичних наук B.C. Степанков
доктор історичних наук, професор ЮЛ Пінчук
кандидат історичних наук Т.В. Чухліб
Відповідальний редактор
доктор історичних наук О.І. Гуржій
Ярошинський О.Б.
Я 77
Волинь у роки Української національної революції середи¬ни XVII ст. - К: Видавничий дім «Стилос», 2005. - 460 с.; 3 карти.
ISBN 966-8518-22-5
У книзі на основі аналізу комплексу наявних історичних джерел та історіографічних здобутків досліджено історію Волині в період націо¬нально-визвольної та антифеодальної боротьби її жителів - складової частини Української національної революції середини XVII ст. Автором проаналізовано зв'язок активної участі волинян у визвольних процесах з політичними, економічними, соціальними і національно-релігійними передумовами й із загальноукраїнським національним рухом. Дослідже¬но хід, основні етапи, зміст, характерні особливості, організаційні фор¬ми, озброєння, характер і наслідки визвольної боротьби 1648-1652 pp. у Волинському воєводстві та перебіг подій на Волині в 1653-1659 pp.
Книга розширює знання про регіональні особливості визвольних змагань українського народу й може бути корисною науковцям, викладачам, краєзнавцям, студентам, учням.
ББК63.3(4УКР)46
© О.Б. Ярошинський, 2005 © Видавничий дім «Стилос», видання, 2005
ISBN 966-8518-22-5

82 О.Б. Ярошинський. Волинь у роки Української національної революції
роз'їзд хорунжого новгородського М. Киселя мав сутичку в Гощі з кількома сотнями повстанців під керівництвом місцевого шляхти¬ча Красносельського. У рукопашному бою, за свідченням А. Киселя, жовніри «майже всіх їх [повстанців] висікли, ледве ЗО вершників втекло в ліс»46. У комісарському ж щоденнику він вказав лише, що козаки перенесли табір до лісу й боліт, після чого жовніри «не могли нічого вдіяти». Польський загін, втративши кілька десятків вояків, продовжував переслідувати повстанців до Городниці Корецької, а згодом пройшов за ними частину шляху в напрямку до Полонного й повернувся назад47.
Перебування повстанського загону в Гощі стимулювало покоза-чення (до 14 серпня) міщан та селян навколишніх сіл: Воскодавів, Чудниці, Мнішина, Красносельців, Терентієва. Гощанські повстанці розгромили маєтки в Дулібах і Симонові48. У серпні покозачилися селяни Річиці (біля Олександрії). Було знищено межові знаки в Ко-товській пущі між с. Любитовом (Рудня) і Начихівкою (Луцький повіт), захоплено і спалено маєток литовського канцлера А. Радзи-вілла49. Селяни Чехова і Клесова на чолі з війтом Кузьмою захопили майно євреїв-утікачів50. Жителі Кубраківки з передмістя Дубна, під керівництвом Грицька, Хілімона й жінки Чопіги брали участь у ко¬зацькому нападі на Дубно51. «Покозачені» селяни Ільківців і Ворони-чів Кременецького повіту під керівництвом шляхтича Й. Кодлу-бицького розгромили маєток у с. Ільківцях52. На сесії Сенату Речі Посполитої 22 серпня повідомлялось про захоплення повстанцями Чарториї, Полонного, Любара, Острополя, Лабуні, Грицева, Старо-костянтинова, Бабина, Острожця, Луцька, Олики, Рівного53. Джерела свідчать, що в Красилові відбулася сутичка повстанців з польським розвідковим загоном54. Польські розвідники бідкались, що під Ост-рополем зібралось ЗО тис. українців - «така їх взялася сила»$\ 24 серпня в Гощі польський роз'їзд комісії сейму отримав повідом¬лення про захоплення козаками Острога та знищення там шляхти, ксьондзів, кількох десятків євреїв. За одними джерелами. Острог тоді захопив козацький загін полку Петра Головацького56, за іншими, -місто було здобуте загоном Гараська (можливо, ішлося про Герасима (Гераська) Яскевича, лубенського полковника 1648-1649 РР-)57-
26 серпня під Острог прибув полк охорони комісії А. Киселя. Ко¬зацький загін чисельністю близько 3 тис. осіб вийшов із міста, готуючись до бою. А. Кисіль домовився з козаками про можливість

Розділ 3- Волинь в Українській національної революції

83

виконання ним мирної місії за умови взаємообміну десятьма заручни¬ками. Комісари послали заручниками 10 шляхтичів (Братковського, Мальзенського, Верещака, Сосницького, Орачевського, Трипольсько-го, Трачовського, Красовського, Трабінського, прізвище 10-го невідо¬ме). На перебіг подій вплинуло прибуття сюди одного із загонів І. Вишневецького у складі 7 корогов під командуванням Я. Сокола. Ви¬конуючи завдання князя І. Вишневецького щодо знищення козацької залоги в Острозі й не знаючи про домовленість козаків з польськими комісарами, цей загін здійснив збройний напад. Козаки сприйняли ці дії як прояв підступності польських комісарів. Семеро польських заручників було ними страчено, троє (Верещака, Братковський, Сос-ницький) лишилися живими завдяки заступництву козацької стар¬шини. Загін Я. Сокола відступив. Козаки повідомили комісарів, що за¬лишають трьох шляхтичів-заручників до свого повернення у військо Б. Хмельницького та про втрату чинності домовленостей58. А. Кисіль, вирушивши до Кунева й Ляхівців в обхід Острога, 28 серпня зустрів по дорозі інший загін жовнірів князя І. Вишневецького, посланий ним із польського обозу. Цей півторатисячний підрозділ, що складав¬ся з 19 корогов під керівництвом Голуба й Аксака, 29 серпня спалив передмістя Острога й завдав козакам відчутних втрат. Жовніри зни¬щили під Острогом «безліч селян і привели 24 полонених», «порубали вщент» мешканців Межиріча59. Проте опір козаків змусив жовнірсь¬кий загін у ніч на ЗО серпня повернутися до основного обозу.Таким чином, обидві спроби загонів І. Вишневецького захопи¬ти м. Острог завершилися невдачею6". Сам І. Вишневецький поясню¬вав це тим, що завдання щодо захоплення міста він не ставив, а лише прагнув не допустити ймовірного походу козаків на Луцьк61.
А. Кисіль скаржився з-під Острога Б. Хмельницькому на дії коза¬ків. Український гетьман у листі з Куманівців від 28 серпня запевняв комісара сейму, що перешкоди чинили не за його наказом, та й «кіль¬касот людей з нашого війська (хоч без нашої волі) заскочили в Острог не для того, щоб воювати, а шукаючи борошна для прого¬дування». Висловивши обурення з приводу розправ князя І. Вишне¬вецького над мирним населенням, він пообіцяв послати канівського полковника Семена Савича для виведення «з Острога та інших місць всіх цих свавільників до нас, до війська» й запрошував комісарів для переговорів під Старокостянтинів62. Незважаючи на це, як повідом¬ляв 3 вересня М. Остророг, «в Острозі козаки по-старому


Это Ваш родственник так над бедными украинскими селянами зверствовал?

Гетьманец

Саша, а эту версию вы принимаете?
Розуміння усього цього пояснює, чому, власне, на Запорожжя так багато
тікало іноземців - від іспанців і французів до греків і турків.

- А їх там справді було багато?

- А ви хіба не знаєте, що етнічних українців серед козацької старшини ХVІІ
століття було відсотків двадцять - не більше? Решта - найманці: французи,
іспанці. Вони міняли імена на руські, приймали руську віру. Козацька
старшина - це етнічна мішанина. Яскраве свідчення тому - родовід Лариси
Петрівни Косач. Гречин, який служив перекладачем при уряді Хмельницького і
одержав козацьке назвисько "драгоман", став потім засновником роду
Драгоманових.

Оліварій Марконес, коли йому "прищемили хвоста", бо він був тамплієром, а
тамплієрів Папа переслідував, сідає на коня і їде на схід - через Карпати
на Запорожжя, поступає тут на службу, стає Олифером Голубом (близький
соратник гетьмана Сагайдачного, після його смерті - козацький гетьман (1622-
1623). - Авт.).
І, знову ж таки, "нє верьтє всєму, чєму учіла совєтская власть", яка
активно нав'язувала словосполучення "селянсько-козацьке повстання". Це
взагалі нісенітниця, бо ще Михайло Брайчевський писав, що на той час 46
відсотків населення жило в містах, а селяни становили дуже вузенький і
малопомітний прошарок суспільства. Те, що повстання під проводом
Хмельницького збурило все українське суспільство, - це безперечно. Є студії
з цього приводу, є історичні праці, є, зрештою, роботи В'ячеслава
Липинського про роль шляхти у Хмельниччині. "Українська релігійність, за
Драгомановим, є богумильською"

С сайта - сохраненная копия

http://hghltd.yandex.net/yandb...E%EB%F3%E1

РоманС
Романе дякую за таке велике посилання))). Да, тот Голуб был герой...

valcha2006
Ну это я видел - написано Оксаной Забужко. Ее концепции я воспринимаю - в глобальном она говорит правду.
Вот только ей не хватает исторической ясности в таких щепетильных моментах. Конечно про процент старшины, она перегнула. Иностранцы были, но не такой большой процент - может процентов 5 во время Хмельницкого, и % 25 во время Мазепы.

Спасибо за ссылку на Голуба и за Якова Острянина (кстати сейчас по нашим архивам я изучаю его судьбинушку и его казачков)

valcha2006
Спасибо Валерия. В свое время, о.Юрий Мыцык мне диктовал эти строки тоже по телефону!!!! Как сейчас помню - после этого шел драться за даму сердца

Передавайте сестре пламенный привет и огромное спасибо! Трехтомник у меня вот перед носом.
Иван Горушкевич??? Видно что фамилия искажена. Мне кажеться корень и значение в ней отсутствует. Очень может что где-то близко к Хорошкевичам и лежит - Хорушкевич с учетом что о и у могли заменит друг-друга как Скоропадский и Шкуропадский. Я дамаю поиграть с фамилией стоит!

valcha2006
Да в реестре 1649 г. его нет (какие только буквы не меняй). Возможна в этом Реестре он записан не под фамилией, а под патронимом - по-отчеству. К сожалению, но пока историки не нашли реестров 1618, 1620-1, 1622, 1623 итд итд итд (почти ежегодные). Нам известны лиш списки с этих реестров - имя полковника, количество в нем козаков и формулировка etc, etc, etc. То есть продолжения списков где-то в Варшаве или еще где. Надеемся на наших современных историков! Слава Богу за изучение казацкого периода теперь из кандидатов наук учителем в вечерние школы не отправляют)))) да и архивы открыли!