Гложики (Hlozyk)

Розпочинаємо дослідження родоводу родини Гложик (Hlozyk) з сел Гийско (пол. Hujsko, укр. Військо або Вісько, деканат Доброміль; з 1957 року - Новосади, пол. Nowe Sady) та Сиракізці, гміна Фредрополь, Підкарпатське воєводство (Польша).

Наші предки Михайло Гложик (1854-29.03.1915) та його дружина Катерина Гложикова (з родини Швець) є греко-католиками та долинянами — селянами з території у долинах рік від Дністра до Сяна, та їх приток: Стрвяж, Танви чи Вігора. Існує навіть оригінальний надсянський/долінський говір. Саме звідти, "над Вягром" (Вігором), бере початок рід Гложиків (Терешків) та Сподариків (Богоносів).

Батьки Михайла Гложика народилися у селі Сиракізці (пол. Sierakośce, в 1977-1981 - Kalinowice) Підкарпатського воєводства, Перемишльскій повіт, гміна Фредрополь у Польщі. І батько, і мамця були греко-католиками та вже наприкінці XIX ст. мешкали у сусідньому селі Військо (укр. також: Вісько або Гійсько, пол. Hujsko), зараз це — польське село Нові Сади (Nowe Sady). Це була територія українського Надсяння, яка після Другої Світової війни внаслідок операції "Вісла" (1945-48 рр.) відійшла до Польщі.

Михайло Гложик проходить під №1526 в "Алфавитном указателе жертв австро-мадьярского террора во время первой мировой войны 1914-1918 гг. в областях Галицкой и Буковинской Руси":
ГЛОЖИК Михаил, 61 год, крестьянин с. Гийско — арестован в 1914 году, умер в Талергофе 29.03.1915 от тифа. Могила № 1253, Официальный список; список К.О.Марковой, позиция №1371.ЛІНК:

В предисловии к третьей, дополненной редакции «Алфавитного указателя жертв австро-мадьярского террора во время первой мировой войны 1914 – 1918 гг. на землях Галицкой и Буковинской Руси» (Львов, 1971) говорится, что русское население Прикарпатья в это роковое время преследовалось австро-мадьярскими властями зачастую без всякого повода, когда «стоило только назвать себя русским именем, заявить свою кровную принадлежность русскому народу, чтобы повиснуть на первом встречном придорожном дереве или получить смертоносную пулю от любого австрийского жандарма или мадьярского гонведа»...
По словам составителя «Алфавитного указателя…» Романа Мировича, у солдат австро-мадьярской армии и их союзников немцев была неограниченная безответственная власть расправляться без суда и допроса с «неблагонадёжными», по их собственному усмотрению, гражданами своего же государства.
«В лучшем случае они могли попасть за крепостные стены Терезина, за колючую проволоку Талергофа и других концентрационных лагерей смерти, где узники обречены были на бесчеловечные издевательства, голод, холод, эпидемические заболевания и в премногих случаях ожидала эти жертвы произвола сырая, безымянная могила на чужой земле», — пишет он.

То есть, нам не известна конкретная причина, почему из 150 мужчин-жителей с. Гийско был арестован именно наш прадед Михаил Гложик и (в разное время) арестованы или убиты еще 5 человек.

Родина
Дружина: Катерина (пол. Катаржина) Гложикова з родини Швець (Szwiec).
Сестра (?): Рідною сестрою Михайла Гложика, вочевидь, була Мокрина (Макарина) Гложик. Взявши шлюб, вона стала відомою нам, як Мокрина Особа. Так само може бути, що мамця Катерини Гложиковой (Швець) походила з дому Особи, тобто це - її дівоче прізвище. Саме тому Особи подарували Михайлу та Катерині свою зімельну ділянку у Війську.*
Діти:
1. Іван Михайлович Гложик (1887-1965). Під час Першої Світової війни воював за цисаря у лавах Австро-угорської армії, потрапив у полон до росіян. Полоненим працював на пана у Єлісавєтграді (нині - Кропивницький) - доглядав за його садом. Господар його поважав, нерідко пив з ним чай, вів бесіди та годував білим хлібом — не хотів відпускати, бо той був дуже грамотним.
Наприклад, коли той хворів, Михайло Гложик читав йому газети.
Після 1917 р., коли більшовики забрали господарський дім, Іван Гложик повернувся до рідного села Гийсько (Військо). Йшов пішки — майже пів року.
Свою частину земельної дялянки відписав брату Михайлові. Дружина-1 - Гложикова Анна (рано померла), донька — так само Анна. У шлюбі з дружиною-2, яку також звали Гложикова Анна (Михайлівна, 1890-1958) було 6 дітей. Окрім Катерини, що напередодні війни поїхала на заробітки до Франціїї, а згодом емігравала звідти до Канади, вся родина після операції "Вісла" та виселення з с. Військо, мешкала у с.Боршевичи Старосамбірського району.

2. Василь Гложик (родина ані Марії Михайлівни, ані Івана Михайловича не мали контактів (принаймні після операції "Вісла") з цією гілкою — нащадками Василя Михайловича. Проте, ймовірно, це вони: ЛІНК

3. Михайло Гложик — мав над Віром (В'яром), ближче до лісу, чи не кращій маєток, ніж у Марії Михайлівни (можливо, це був батьківський двір).
Зі слів Іри Семашко, під час війни там була розташована краївка УПА, про що дізнались Совєти, тому на його доньку чекала дуже сувора доля. Дітей було двоє:
- донька Стефа Михайлівна (була вислана в Комі АРСР на 25 років);
- син Михайло(?) Михайлович молодший (І.Семашко вважає, що він пішов разом з упівцями за кордон та, завдяки цьому, опинився у Лондоні) присилав свойому двоюрідному брату Володимиру Івановичу Гложику вишиту сорочку (чи просто нейлонову сорочку?) з Англії; а сестрі Стефі він допоміг грошима, по які вона приїхала разом з дітьми у 80-ті роки з Сибіру до Львову.

4. Марія Михайлівна (з Гложиків) Сподарик (Maria Hlozyk) народилася в Сирокізцях (1895-1979)
- померла у с. Волиця Львівскої обл. (після переселення родини з Перемышлю)


Також є близькі родини:
1. Мама цьоці Ірени Біян — у шлюбі: Подоляк (дів. Андрух) - похована у Війську на німецькому цвинтарі біля кірхи.
Старші сестри Марії Миколаївни Сподарик (з дому Гложик) товаришували з мамою ц. Ірени — Андрух (Подоляк).
А мамін батько Андрух — це вже покоління батьків Маріх Миколаївни — Миколи Івановича Сподарика та Марії Михайливни Гложик.
2. Ще одна сестра - цьоця Геля (Гелена) живе у Вроцлаві (з Андрухами чи Сподариками)
3. Нащадки Єлени Назарової з дому Зелик, що виїхала до Франції у 1937-39 рр.
4. Косюри (живуть у Львові).

Марія Михайлівна Гложик мала 8 дітей від шлюбу з Миколою Івановичем Сподариком (весь родовід — ТУТ) з Трушевичів (пол. Truszowice), села у Старосамборському районі Львівщини.

Івана Михайловича Гложика діти:
2.1. Старша донька (від першого шлюбу): Ганна Іванівна Сидір (Гложик, ~1907-1992) — донька від 1-го шлюбу, зведена сестра до інших дітей. У шлюбі з Сидором* мала сина та доньку:
- Сидір Олег (нар. 1952, помер - в Нижанковичах)
- Сидір Галина (за паспортом вона - Олена, проте це знала тільки мамця) - одногодка Лесі (тобто 1943 р.н. = 78 р.) з 1964 р. після розподілу в інституті живе у Харкові (обидва з братом - бездітні).
* Батько Теодор Сидір був багатим та мав 30 га землі у Сракізцях.

У Івана Мих. (пом. 1967-68) також у шлюбі з другою дружиною Анною Михайлівною (пом. 1956), було 6 дітей:
2.2. Марія Іванівна Гложик (нар. 12 квітня 1912/13, «Особа»* - 1992) — мама вуйка Романа Слюсара з Нижинковичів (тітка Іри Семашко) у шлюбі з Володимиром Ільковичем Слюсарем (син Ілька Тимофійовича Слюсара та Анни) мала 6 дітей:
2.2.1. Старша донька - Ольга Мельник (20.03.1931 р.н.), живе зараз у Львові на пр. Чорновола (вул. Петра Панча) у шлюбі з Тарасом Мальником - два близнюки-сина: Володя та Сергій (22.04.1953), 3 онука, 4 праонуків. Згадує, як у дитинстві в Сирокізцях батько відправляв іі у 10 років щомісяця підписувати міль-карту за 3 км у сусіднє село (10 кг зерна). У них рцзниця з вуйком Іваном Івановичем - 2 роки, разом ходили до технікума, перед тим - до школи у Сиракізцях.
Зробила кар'єру через комсомол, чоловік був партійний діяч (допомогав знайти роботу Б.Мировичу), але рано пішов - десь у 47 років.
Діти:
2.2.1.1. Мельник Володимир Тарасович (1953. 22.04) у шлюбі з дружиною Іриною (зі Львова; батьки - професори у Львівській Політехніці, батько викладав до 92 років) - син Денис (дружина Люба, або Ірина?)
- Володимир будує сауни, живе під Одесою
- торгує: 10 років продава Китай, зараз - Німецччина, Польща; магазини: Миколаїв, Чернівці, Одеса.
2.2.1.2. Мельник Сергій Тарасович (1953. 22.04) - влітку живуть у Ланівцях (Тернопільська обл.), у садибі дружини Лариса (вона звідти) - ловить рибу; у них доньки-близнючки (1976 ок.) - живуть у Львові — одна на колишній вул. Леніна, друга біля аеропорту.
- донька Соломія (14 р. або 2014 р.н.)

2.2.2. Вуйко Роман Володимирович Слюсар (15.03.1934 р.н., тато вуйка Ромки - Володимир Ількович Слюсар (1905-1991), дід - Ілько Тимофійович, також є на фото!) живе у Львові на вул. Піша-4
- Василь Теодорович Слюсар (хто такий?)
2.2.3. Донька - Даниїла Володимирівна (16.03.1938 - 11.11.2009) - 2 сина: Олександр (ок. 1961) і Сергій (1965) - живуть у м.Стебнику (біля Трускавця).
2.2.4. Маленький син Євген (1940 р.н., помер у 8 міс.: мати перемерзла, нагодувала і він захворів; похований у Сиракізцях).
2.2.5. Леся (Олександра) Володимирівна (26.09.1943 р.н.) живе у Москві (працювала на заводі, зараз на пенсії). Має доньку Марину Ломоносову (~1964-65 р.н.), онука Олексія (~1990 р.н.), праонуків.
2.2.6. Любомир Володимирович (01.10.1946 р.н.) живе у Львові з сином Ярославом (50),
2.2.7. Тьоця Ірина Володимирівна (26.05.1953 р.н.) у шлюбі з Анатолієм Левинець з Києва (1949) має двох доньок: Тетяну (18.05.1975 р.н.) та Ольгу (17.04.1982 р.н.), всі живуть у Києві.
2.2.7.1. Тетяна у шлюбі з Михайлом Осипчуком (11.07.1978) має двох синів - Іван (21.04.2009) та Данило (04.06.2013).

Родина жила у Ходорові спочатку. Батьківські молитви допомогли.

2.3. Катерина Іванівна Марко (з родини Гложик, 19.02.1914 - †26.01.2010; 95 років) з Канади.
Ще до Другої Світової війни, у 1937-38 рр. виїхала до Франціі на заробітки. Працювала дояркою на фермі у якомусь селі. Спекла хліба селянам і взявши буханку, пішла з села вночі (втративши надію отримати будь-які документи). Село вночі було знищено німецьким бомбардувальником. Добралася до Парижу, де мешкав хотсь із знайомих з України (напевно, це могла бути, наприклад, пані Єлена Назарова з дому Зелик, див. нижче). Після війни, коли почали йти цивільні транспорти через Атлантіку, емігрувала до Канади (Regina Sask, центральне місто землі Саскачевань).

Чоловік Катерини - галицький емігрант Микола Марко (за легендою родини Гложик, його батько був українець, воював за УПА та емігрував до Канади) мав сестру у Львові, на вул. Ярослава Мудрого у 1980-ті. Загинув у 1960-ті в автокатастрофі.
У шлюбі з Миколою у 1954 році Катерина народила сина — Маркіяна Івана Марко (1954-2017). У 1972 р. Катерина приїзжала до Львова, до неї потім їздила сестра Марія Іванівна.
У Маркіяна Івана в першому шлюбі є син Доріан (онук Катерини Гложик), який живе в Канаді. Про це детальніше — ТУТ
З Катериною також листувалася цьоця Зося Гложик, через яку є фото Катерини з чоловіком (таке саме є і у Ольги, дочки Марії). Саме вона отримувала фото та листи від Катерини з Канади, бо її брат Іван Гложик не міг того робити, працюючи директором школи.
Померла вона у віці 95 років, перед смертю їй відрізали ногу (можливо, хворіла на діабет)

Згадує онук її брата Володимира, Юко Семашко:
"Пам"ятаю, як 2001 році (як раз в тому році Іван Павел ІІ завітав до Львова) ми отримали від канадської бабці Катерини величезний бокс-посидку з купою подарунків. Було багато одягу, мені серед усього дісталася цікавий шерстяний капелюх - таких тут ще ні у кого не було, декілька років ходив у ньому до школи. Також були набори звірів, наприклад - сови. Вони були з цінниками на різних мовах, тобто бабця Катерина привозила їх собі на згадку про подорожі з різних міст світу. А потім на 88 році життя раптом вирішила подарувати нам".
***
2.4. Володимир Іванович Гложик (нар. 23.02.1921-2003) - батько Іри Семашко (дядько Романа Слюсара). Одружився в Сирокізцях на Ганні Василівні (19.07.1924 - 2006) - теж з родини Гложик («Перці»)*. Жили в Нижанковичах (пов. Перемишль) з 1947. Під час війни вчився на "есесів".
- * Вочевидь Перець - прізвище мами Ганни Василівни (або бабці)
Володимира Івановича Гложика діти:
2.4.1. Любомир Володимирович Гложик (27.03.1950 р.н.) з Нижанковичів Старосамбірського р-ну Львівської обл. У нього дві доньки:
- Оксана Любомирівна Гложик (28.11.1974 р.н.), мешкає: с. Нижанковичі, вул. Шкільна, д.18
- Галина Любомирівна Гложик (26.03.1977 р.н.), мешкає: с. Нижанковичі, вул. Січових Стрільців, д.11.

2.4.2. Ірина Володимирівна Семашко (05.08.1957 р.н., з дому Гложик) з чоловіком Олександром Едуардовичем Семашко (зі Львову, нар. 1 квітня 1960, батьки з Хмельнитчини, с. Красний Цвєт) живуть у м/р Рясне-2 у Львові. У шлюбі мають двох дітей:
2.4.2.1. Юрій Семашко (06 травня 1991 р.)
2.4.2.2. Олеся Бонар (дів. Семашко, нар. 11 грудня 1995 р.) одруджилася з Віталєм Бонаром (1995 р. ?) з Хмельницької обл. у 2021 р.

2.5. Софія Іванівна Гложик (1923-2004) була одинока та бездітна, після Сирокізців також жила і померла в Нижанковичах. Зі слів Іри Семашко (Гложик), старшу сестру Зосю доглядала сестра Ольга Іванівна та Олег — син Ганни Сидір, "проте він пив сильно — від того, врешті, і помер".

2.6. Ольга Іванівна Підганяк (з родини Гложик, 1925-2011). Померла у 86 років, останні 3 роки була прикута до ліжка. За словами Іри Семашко (Гложик), коли вони жили в Нижанковичах і мама Ганна Василівна вже була стара, то Ольга пішла на пенсію і її доглядала (?). Сама Ольга мала у шлюбі з чоловіком на прізвище Підганяк 3 дітей:
2.6.1. Підганяк Олег - помер; залишились діті:
- дочка Люда Підганяк - живе у Львові;
- дочка Світлана Підганяк - у Нижанковичах
2.6.2. Підганяк Людмила (! контактує Ира) - у Нижанковичах, на пенсії, живе одна (? - чоловік, укр.)
- найстарший син загинув в авто з дитиною;
- дочка Ярина, розумна, живе у Львові;
- 3 сини — один тут, двоє живуть в Італії.
2.6.3. Підганяк Андрій (помер?) у Нижанковичах; 2 дітей (молодший помер) вони жили у м. Немирів - Люда розкаже.

2.7. Вуйко Іван Іванович Гложик (1929-2007) був був дуже розумний - працював вчителем, навіть директором сільської школи, яку сам побудува в с. Погірці, що біля с. Рудки та с. Чайковичи (з останнього, зокрема, походить український письменник та галицький адвокат Андрій Якович Чайковський, відомий по шкільній програмі, завдяки твору «Олюнька» про боротьбу українців з польською шляхтою).
Дружина — Грицик Стефанія Миколвївна (1933-2016). У шлюбі зі Стефанією у Івана Івановича Гложика — 3 доньки:
2.7.1. Старша - Ірина Іванівна Гонсьор (1957 р.н., з дому Гложик), у шлюбі з Гонсьором Романом Михайловичом (1954 р.н., прабатьки чоловіка - зі шляхти) мають двох синів:
2.7.1.1. Гонсьор Ігор Романович (1980 р.н.) у шлюбі з Гонсьор (з дому Шалко) Оксаною Йосипівною, діти:
- Гонсьор Юрій Ігорович (2003 р.н.)
- Гонсьор Уляна Ігорівна (2009 р.н.)
- Гонсьор Соломія Ігорівна (2017 р.н.)
2.7.1.2 Гонсьор Олег Романович (1989 р.н.) одружився у серпні 2020 року на Лілі з Хмельниччини.

Ірина Гонсьор згадує про батька:
Пропрацювавши 40 років директором школи, батько жодного дня не був комуністом. То були страшні часи, коли кожен крок відслідковувався КГБ. Було чимало сексотів - навіть в школі, які на батька регулярно писали доноси. Тато їх всіх вирахував, бо був дуже обережний. Тато розказував, що його неодноразово викликали телефоном на бесіди і кожен раз попереджали: "Іван Іванович, будьте обережним. Ми знаємо, що то неправда, але мусимо реагувати". І коли Украіна стала незалежною, тато плакав, що нарешті позбувся нагляду. Всі, хто був на керівних посадах, були змушені бути комуністами, відслідковувалися. А тато, ще й до того, не вступав у партію.

Оля Мельник, донька Марії Іванівни Гложик згадує про родину Грицик:
Батько Стефанії Грицик - Микола, їздив на заробітки до Франції. Повернувшись, на зароблені гроші він побудував собі заміжний дім. Коли прийшли совєти, то вирішили, що він куркуль. Разом з родиною його, начебто, було відправлено до Сибиру.

Ірина Гонсьор уточнює:
Насправді, у Францію перед самою війною виїхала тьоця Єлена Назарова з родини Зелик — є її оригінальне фото 1937-39 років (напевно, саме у неї зупинилася перед подорожжю до Канади баба Марко Гложик - Авт.). Натомість Андрій Грицик (тато Миколи Андрійовича та дід Стефанії) їздив на заробітки у США. Там він, за сімейною легендою, працював вдень на шахті, а ввечорі (щоб розрахуватися за аренду житла) — скрипалем у ресторані. Втім воно було того варто: заробивши, як кажуть, "мішок доларів", він повернувся до Нижанковичів. Після чого поїхав до землевласниці-графіні у Відень, у якої купив не аби яку земельну ділянку під Старим Самбуром. Андрій Грицик також відклав частину грошей та, найнявши будівельну компанію з Нижанковичів, побудував в Боршевичах файний дим. Грицики походять не з Боршевичів, а з села Боржава (це у Польші), а також з села Библо, що у Старому-Самбірському районі.

За словами Стефи Миколаївни, коли їх виселили з рідної хати, як куркулів, то її батька, пана Миколу Грицика, відразу ж відокремили від родини та кинули до тюрми (достеменно невідомо, якої саме), з якої він вже до рідних не повернувся. Найстаршу доньку (шосту дитину) мамі вдалося в останню мить приховати перед від'їздом у знайомих.

Коли совєти вивезли та викинули їх у чистому полі, спочатку жили у якомусь бараку, розділеному на маленьки клітиночки, як купе у потязі. Пізніше Стефа Миколаїівна разом з дідом та бабцею, старшою і ще одною сестрою були змушені рити поруч з бараком землянку та будувати хату у той час, як мати по 20 годин на добу з іншими жінками валила ліс. Стефа Миколаївна розповідала, що мати завжди збирала пайок, що їм видавали на лісоповалі, у бідончик та приносила їжу дітям та діду з бабцею — сама їла лише тоді, коли від голоду вже пухли ноги. В таких нелюдських умовах старий Андрій Грицик з дружиною невдовзі померли. Ближче до осени діти збирали ягоди та гриби, брат у 14 років вже найнявся до людей у селі поруч пасти їх худобу.

2.7.2. Середня - Галина Іванівна Шуберт (з дому Гложик, 1959 р.н.) - живе у селі, працює у Львові в лабораторії Єврейского шпиталю (на вул. Рапопорта). У неї діти:
2.7.2.1. Венгринович Уляна Ігорівна (1982 р.н., від першого шлюбу з Ігорем) у шлюбі з Венгриновичом Ігорем Ярославовичом має доньку Венгринович Христину Ігорівну (2005р.н.);
2.7.2.2. Шуберт Микола Іванович (1990 р.н., від другого шлюбу) - має сина Шуберт Богдана Миколайовича (2018).

2.7.3. Молодша - Оксана Іванівна Гунчик (1965 р.н. з дому Гложик) - працювала в Італії, вийшла заміж за Джермінаріо Леонардо. Має доньку та сина з попереднього шлюбу.
2.7.3.1. Донька - Мигулович Марта Орестівна (1984 р.н.) у шлюбі з Мигулович Олегом Ігоровичом має трьох дітей:
- доька Мигулович Богдана Олегівна (2007 р.н.)
- син - Мигулович Максим Олегович (2009 р.н.)
- син - Мигулович Назар Олегович (2013 р.н.)
2.7.3.2. Син - Гунчик Іван Анатолійович (1990 р.н.) - наразі неодружений.

На фото:
1. Сучасні нащадки родини Гложик:
Сидять: Євген Сюч (син Анни Сюч, онук Марії Миколаївни Сподарик-Гложик), Роман Слюсар (син Марії Іванівни Слюсар-Гложик, онук Івана Михайловича Гложика), Ірина Гонсьор-Гложик (донька Івана Івановича Гложика, онука Івана Михайловича Гложика).
Стоять: Роман Гонсьор (чоловік Ірини Гонсьор-Гложик), Діна Ярова (онука Стефи Миколаївни Сподарик-Гложик), Ростислав Касьяненко (чоловік Анни Сюч), Анна Сюч (онука Марії Михайлівни Гложик), Ірина Володимирівна Семашко-Гложик (донька Володимира Івановича Гложика, онука Івана Мих
айловича Гложика), Олександр Семашко (чоловік Ірини Семашко), Олеся Семашко (донька Ірини Семашко, онука Володимира Івановича Гложика)

1а. Ті самі, а також:
Сидить (у центрі): Марія Михайлівна Сподарик-Гложик (донька Марії Михайлівни Гложик, онука Михайла Дмитровича Гложика)
Стоїть (у центрі): Надія Ярова (мамця Діни Ярової, донька Стефи Миколаївни Сподарик-Гложик, онука Марії Михайлівни Гложик)

2. Гложик Іван Іванович з дружиною Гложик (Грицик) Стефанією Миколаівною (колір)
3. Катерина Іванівна Марко-Гложик з чоловіком Миколаєм Марко (ч/б)
4. Прадід Гложик Михайло Дмитрович (1854-29.03.1915), Кальварія (ч/б, 1904)


Ольга Гложик
Коли після операції "Вісла" осіли в Боршевичах, зустріла в училищі зустріла майбутнього чоловіка Івана Мельника
В Комі ССР / в Сибір - на говдах недалеко від Сподариків
Бджоляр - вуйна кормила медом
Ночували на чердаку
Хтось доложив - вистріляли всю хату

Война до Доброміля, кинули у тюрму, катували / маму вбили
Маму Стефи докатували
В Сибіру вийшла заміж
У тюрмі, 1991-93 рік - порадити - ніхто не відважився, раз так суджено - поїду доживати назад