Род герба САС - SAS (Украина (Україна)) - Генеалогический форум

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Олеський замок

Іван Данило́вич — типовий представник феодальної верхівки. Людина високоосвічена, чутлива до гуманістичних ідей, він, однак, не пропускає можливості поліпшити своє матеріальне становище і піднятися вгору по щаблях кар'єри. Не без розрахунку одружується з багатою нареченою Катериною Красицькою (до речі, за її придане починає розбудову замку). Другою дружиною його стала донька коронного гетьмана Жолкевського — Софія, за якою він отримав землі на Чигиринщині. Можна думати, що не без сприяння свого тестя Данилович став каштеляном львівським, а з 1614 р.-воєводою руським. Намагається неабияк влаштувати і своїх дочок. Сваволя у виборі женихів для них привела до трагічної події в замку: Адам Жолкевський, закоханий у його доньку Марціану, привселюдно кінчає життя самогубством. Другу дочку, Теофілію, Данилович віддає за старосту красноставського Якуба Собешина. В неї в 1629 р. народжується син, названий ім'ям діда, майбутній переможець турків під Віднем, польський король Ян III Собеський.

Замок за Івана Даниловича набрав майже сучасного вигляду. В 1613 р. він засновує містечко Сасів, а в Олеську будує першу школу й лікарню для селян. Звісно, все це створювалося працею і коштом селян і ремісників. Для утримання тільки одного костьолу виділялося ціле село Розваж і збиралося по десятині від доходів із селян Йосипівки, Ожидова, Кутів, Сточина і Хватова.

Данилович був представником короля на Запорозькій Січі і намагався жити в злагоді з козацтвом. Це у нього на службі в Олеську був Михайло Хмель, батько Богдана. А коли Данилович став чигиринським старостою, то своїм підстаростою зробив Михайла Хмельницького, і тоді родина майбутнього гетьмана переселилася на хутір Суботів.

Ставлення Даниловича до Хмельницьких розкривається і в прагненні викупити Михайла з турецької неволі, куди він потрапив у битві під Цецорою в 1620 р. Донедавна вважалося, що в цій битві Хмельницький Михайло загинув, та виявлені документи свідчать інше. Як сказано в судовій скарзі Даниловича, в листопаді 1627 р. із замку втікають полонені турки й татари. Одного з них, за йменням Абдурахман, погоня впіймала в селі Доброводах; Данилович якраз і збирався обміняти його на полоненого підстаросту чигиринського Михайла Хмеля, оціненого в 500 червоних золотих. Проте невідомо, відбувся обмін чи йому перешкодила смерть самого ініціатора.

Своїм спадкоємцем Данилович збирався зробити сина Станіслава, вчив його за кордоном. Повернувшись, юнак деякий час перебував при королівському дворі, але після поєдинку з вінницьким старостою Калиновським утік з Кракова на Україну. В одній із сутичок з татарами він потрапив у полон і був убитий в наметі мурзи Кантеміра. Другий син, Ян, помер ще дитиною. Отже, прямих спадкоємців не лишилося, і замок як придане Марціани переходить до Конецпольських.

Так виглядає замок

Олеський замок. Барельєф над в’їзною брамою.
Над в'їзною брамою вмонтовано різьблений з каменю великий прямокутний барельєф, пишно прикрашений портретами, символічними постатями людей, зображеннями тварин і химер. Його основу складають дві прямокутні пілястри, з'єднані у верхній частині трикутним фронтом із різьбленим зображенням Бога Отця. Під фронтоном, у верхній частині пілястрів, зображено символічні постаті Віри (ліворуч) і Справедливості (праворуч). Під барельєфами Віри і Справедливості розташовані медальйонні портрети шістьох польських королів. Пілястри і фронтон мистецьки підпирають округлі картуші, увінчані головами двох оскалених химер. У центрі барельєфа розташований круглий щит з картушевим обрамленням, який підтримують два ангели. Поле щита розділене на чотири частини, у кожну з яких вмонтовано зображення родинних гербів власників Олеського замку. У верхній частині - Сас і Топір, у нижній - Гербурт і Корчак. Ангели-хранителі, які утримують картуш гербового зображення, стоять на двох лежачих левах - символах сили і могутності. Між двома пілястрами під трикутним фронтоном, якраз над гербовим щитом, розташовані три символічні постаті амурів. Верхні частини пілястрів двома заокругленими картушами поєднані з трикутним фронтоном, головним елементом якого є зображення Бога Отця. Всевишній у лівій руці тримає яблуко - символ заповідей Божих, а піднята правиця застерігає людей від порушення їх. Зображення Всевишнього домінує в усій барельєфній композиції - такий був задум: Бог є Життя, Правда, Сила і Любов.
Барельєф над в'їзною брамою вмонтували на замовлення Івана Даниловича під час реконструкції Олеського замку в кінці XVI - на початку XVII століття. Незважаючи на те, що час і природні явища дещо згладили зображення, все одно барельєф зберігся напрочуд добре, і кожен, хто входить на подвір'я замку, мимохідь зупиняється, споглядаючи його.

фото з сайту Сергія Клименка - http://serg-klymenko.narod.ru/...haiv_2.htm

Львівська область, Олесько. Троїцкий костьол, пам`ятка архітектури XV століття.
Частини костьолу побудовані в стилі готики і ренесансу. Костьол двічі руйнувався пожежею (у 1803 та 1841 роках). Реставрувався в 1847 р. Після реставрації 1927 року набув дещо інший вигляд.
Зараз храм належить УАПЦ Київського патріархату.
В ньму поховано воєводу Івана Даниловича.
Розташована споруда прямо у автошляху Київ-Львів; саме біля нього знаходиться поворот до замку в Олесько (на огорожі храму навіть покажчик є: "Олеський замок").

У Сасові зберігся шедевр дерев'яної архітектури храм св. Миколая, на одвірках якого арабськими цифрами висічена дата "1731 рік", яку вважають датою збудування храму.

на світлині - Деревяний храм св.Миколая (1731 року) у с.Сасів, памятка архітектури

....-- Хто ж такі були Саси?

-- Це найчисельніша геральдична родина Руси та один із наймогутніших родів середньовічної Угорщини. В Х--ХІ століттях землі західних слов’ян загарбали німецькі феодали, місцеве населення, рятуючись від онімечення, переселилося на схід. Частина людей дійшла до Угорщини і за дозволом короля осіла на Мараморощині. Це нинішнє Закарпаття.

Як свідчать історичні джерела, Сасів на Галичину запросив король Данило Галицький. Із-за Карпат до його війська приєднався загін лицарів під командою жупана (воєводи) Гуйда з Мараморошу. Хоругва новоприбулого загону мала родовий знак жупана -- стрілу в польоті на тлі синього поля щита, з півмісяцем і двома золотими зірками на його ріжках.

Провівши успішні воєнні кампанії проти мазурів та ятвягів, Ґуйд здобув особливу прихильність Данила, дістав у нагороду землю та одружився з його небогою, донькою литовського князя Миндовга. Ось так з’явився перший осередок шляхтичів герба Драг-Сас у Галичині. Упродовж наступних десятиліть формувалися родини Даниловичів, Драгомирецьких, Татомирів і Княгиницьких, кожна з яких послуговувалася цим родовим знаком Стріли.

Міцнів рід Драг-Сасів і на північних схилах Карпат. Починаючи з 1359 року королівський уряд усе частіше запрошував їх до свого війська і оселяв уздовж системи прикордонних укріплень та торгових шляхів у Карпатах.

Як видно з печаток на документі Збору руської шляхти в Галичі в 1427 році, Драг-Саси і надалі користувалися родовим знаком Стріли. На той час у Червоній Русі це могутнє гніздо виставило щонайменше чверть делегатів з-поміж півтисячі шляхтичів на Збір.

Найвидатнішою Драг-Сасівською родиною тоді були нащадки Гуйда -- Даниловичі. Ще й досі їхній герб можна побачити при в’їзді до Олеського замку та на гербі містечка Сасів, що на Львівщині.

Наприклад, до герба Драг-Сасів належав Антон Ангелович -- вихователь і радник австрійського імператора Йосифа ІІ, відновлювач і митрополит Галицької метрополії. Це і коронний підскарбій Речі Посполитої Микола Данилович, який на початку ХVІІ століття карбував власну монету.

У ХVІІ столітті багато шляхтичів роду Сасів служили на Січі. До цього герба належали предки видатного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (родом з села Кульчиці), що оселилися на Самбірщині (нині Львівщина) і митрополита Андрея Шептицького, хоча згодом Конашевичі перейшли до герба Побуг, а графи Шептицькі -- до Доленги.

Належав до Драг-Сасів і Юрій Кульчицький, який прославився не лише тим, що 1683 року став героєм оборони Відня від турків. Він після перемоги відкрив у Відні першу в Європі кав’ярню. Кава по-віденськи так сподобалася, що незабаром кав’ярні з’явилися в Парижі, Римі, Мадриді, Берліні, а згодом загалом у Європі.

Починаючи з ХVІІІ століття шляхтичі герба Сас служать Батьківщині уже не тільки шаблею. Серед них -- Іван Франко, Юрій Федькович, Ольга Кобилянська, Соломія Крушельницька, Святослав Гординський та інші.

пам"ятник Юрію Кульчицькому у Відні.

книги про рід Сас

Михайла Терлецького

"Контур роду Драго-Сасів" та "Чин роду Драго-Сасів", "Драго Саси на тлі століть"

замовляти ці книжки можете у автора по електроній адресі - glemba@isr.lviv.ua

книги Михайла Терлецького

замовлення приймаються - glemba@isr.lviv.ua

Издание Киево-Могилянской академии "Скрижалi пам'ятi", опубликовало статью Николая Петрова "Воспоминания старого археолога", Киев 1913г.

...... Пребывая на службе в великороссийских епархиях, Екатеренбургской и Иркутской, архимандрит Модест Стрельбицкий всю свою археологическую добычу направлял в наш Церковно-археологический музей. В Иркутской семинарской библиотеке он отыскал несколько рукописей XVII и XVIII веков, имеющих непосредственное отношение к Киевской Академии, и сообщил нашему Обществу интересные сведения. В Иркутском Посольском монастыре он отыскал шитую золотом архиерейскую палицу, пожалованную Петром I святителю Иннокентию Кульчицкому при назначении его начальником в Пекинскую миссию, и прислал ее в дар Киевскому музею.

Вторая попытка отправить страницы о Сас из гербовника Островского

Список шляхетных фамилий, которые являются носителями герба Сас - СМОТРИТЕ В НАЧАЛЕ ТЕМЫ

Сайт товарищевтва "РУСЬКОЙ ШЛЯХТИ" - http://torush.com/index-r.html

Род герба САС - SAS

Информативная тема