На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!
В ауле Тулга (старая Нельговка близ современной Гирсовки) расположились 73 семьи украинцев колонистов (очевидно, из колонии Кирнички).
[/q]
можно у Вас узнать, слово очевидно - это означает Ваше предположение насчет украинцев или слово очевидно было в тексте? Мне это очень важно узнать, т.к. по моим сведениям, село Кирнички было болгарским, за редким исключением украинских семей было лишь несколько, но не 73!
170500 я не путаю, мною подробно изучены все метрики колонии Кирнички с 1822 по 1858 гг. почти до переселения болгар в Приазовье в 1861 г.
Наоборот, я прошу, если имеются таковые, у Вас списки переселившихся в Приазовье болгар из Кирничек
На рубежі 50 – 60 х рр. ХIХ ст. вільний земельний фонд у Північній Таврії – головна умова для масового переселення – виник завдяки еміграції приазовських ногайців у Туреччину в 1860 р. Переселення болгарських колоністів відбувалося двома потоками – з Бесарабії й безпосередньо з Болгарії. Воно стало частиною широкого переселенського руху, спрямованого як із центральних російських і українських губерній, так і через кордон.
За підсумками Кримської війни Росія втратила частину Бесарабії, при цьому 40 з 83 болгарських колоній (виникли наприкінці ХУІІІ – початку ХІХ ст.) опинилися в Молдавії. Тиск з боку молдавського уряду послужив поштовхом для масового переселення болгар у Північне Приазов'я.
У квітні 1861 р. болгарські депутати оглянули землі в Бердянському, Мелітопольському і Дніпровському повітах. Переселення спочатку викликало перепони з боку молдавського уряду. В серпні - жовтні 1861 р. переселенці змушені були переходити кордон нелегально. Лише у жовтні їм стали видавати паспорти, але зручний для переселення сезон був упущений. В 1861 р. до Таврійської губернії були відправлені лише ті переселенці, які встигли перейти кордон до жовтня, всього шість партій (853 родини).
У Приазов'ї частина болгар розмістилися на зимівлю в німецьких і менонітських поселеннях у будинках колоністів, але більшість оселилася в покинутих ногайських аулах у відремонтованих саклях, нерідко по дві родини в одному будинку. В аулі Улькон - Сосиктогун (нині - Ботієве) навіть вдалося облаштувати тимчасову церкву й школу. Ті болгари, яких до настання холодів не встигли відправити в Приазов'я, на зимівлю були розміщені в російській частині Бесарабії й Херсонській губернії.
Рух переселенців окремими родинами не припинявся й у зимові місяці. Масове переселення відновилося лише навесні й до осені 1862 року в основному завершилося. В результаті цього процесу в Північному Приазов'ї болгари з Бесарабії (разом з гагаузами) заснували 34 колонії у Бердянському та Мелітопольському повітах.
Переселення так званих "відінців" (болгар з Відінського краю) стало останньою масовою міграцією з Болгарії в Україну, причому основну масу склали жителі не східних (як колись), а північно - західних районів країни - Білоградського, Ломського, Берковського й Відінського округів.
Підготовка переселення відбувалася поспіхом, було дуже мало часу для заготівлі продуктів, медикаментів, одягу, продажу майна. Переселення виявилося важким і тривалим: на баржах вниз по Дунаю до Сулина, де вони пересаджувалися на морські кораблі. Часто пересадка розтягувалася на кілька тижнів.
Далі морем їх перевозили в порти Криму і російськими та іноземними військовими кораблями ("Бомбари", "Воїн", "Кречет", "Зубр", "Рик", "Тигр"); пароплавами "Ельборус" (Росія), "Чемпіон" і "Бларні" (Англія). Перевезення тривало з липня по листопад. Відповідно до звіту А. Ф. Гюне*, в 1861 р. у Російську імперію прибуло 1560 родин відінських болгар у складі 10388 осіб, з них 8076 - прибули до Феодосії і 2312 - до Євпаторії).
Восени 1861 р. відінців розквартирували на зимівлю в різних населених пунктах
Таврійської губернії: близько 8 тис. - у північних повітах, а інших - у Криму. У місцях зимівлі серед переселенців спостерігалася висока смертність: з моменту прибуття до весни 1862 р. у Росії вмерло 2129 відінських переселенців (майже 20 %).
Навесні 1862 р. переважна більшість відінців повернулися на батьківщину. У Таврійській губернії їх залишилося лише 790 чоловік. Вони заснували в Мелітопольскому та Бердянському повітах дві колонії: Тернівка (с. Велика Тернівка Якимівського району) і Царицина (нині не існує). Дмитрий Петков
ищу информацию о составе семьи , метриках : ЯНЕВА ВАРВАРА ГАВРИЛОВНА 1915-09-17 с. БОГДАНІВКА Янева Мария Степановна Родилась в 1915 ЯНЕВА АННА САВВОВНА 1917-04-05 с. ЗОРЯ 28-ГО ЧЕРВНЯ Янев Гаврило Михайлович 1910 г.р. с. Богданiвка Приазовського р-н Запорiзькоi обл.
Прошу помощи в поисках списков болгарских семей репрессированных и осужденных в 1936-37 г с Богдановка Приазовского р-н Запорожской обл.
Болгарские колонии в Приазовье появились и заселились, в основном, в 1861 - 1862 гг., а самые ранние метрические книги по церквям этих колоний, хранящиеся в Запорожском областном госархиве, начинаются по Бановке с 1862 года, по Преславу - с 1863 года, по остальным колониям - позже. Например, по интересующим меня селениям Зеленовка - с ноября 1868 года, Вячеславка - с 1873 года, т.е. отсутствует информация за 10 лет, и именно в этот период заключались браки между моими предками. И если по мужским фамилиям связь между поколениями прослеживается легко, то с новыми женскими фамилиями возникли проблемы. 170500, как Вы думаете, церковные книги за этот период не сохранились? или поселенцы , при отсутствии церкви в своем селе, посещали другие в близлежащих селах? (посмотрела по карте: и Бановка, и Преслав находятся далеченько от Вячеславки, а тем более от Зеленовки )
--- Ищу сведения о: Торсуновы, Сырвачевы, Печеницыны, Вековшинины, Мельниковы, Голдыревы - Пермский край, Кунгурский р-н ; Маврешко, Сербиновы, Кара, Дымковы - Приазовье, Крым, 19 - начало 20 века, Хмелевские, Пожидаевы, Тютеревы - Щигровский уезд Курско
Ботиево: Ботиево (прежние названия — Дермендерн-1, Цареводаровка) — село, центр сельского Совета. Расположено на правом берегу реки Корсак, в 20 км от районного центра, в 7 км от автодороги Ростов — Одесса — Рени и от побережья Азовского моря. Население — 2129 человек. Сельсовету подчинены села Бабановка, Строгановка.
На территории села находится центральная усадьба колхоза «Азовец», за которым закреплено 8912 га сельскохозяйственных угодий, в т. ч. 8220 га пахотной земли. Основное направление хозяйства — производство зерна, мяса и молока. Развиваются также садоводство и овощеводство. Подсобные предприятия — 2 пилорамы. В селе размещены цех районного межхозяйственного предприятия по производству продуктов птицеводства и отделение производственного объединения райсельхозтехники с машинно-тракторной ремонтной мастерской, Приазовский хлебоприемный пункт. Имеются 3 пруда с водным зеркалом 120 га, принадлежащие рыбоколхозу «Победа» (с. Мироновка). 103 местных жителя, в т. ч. 87 тружеников колхоза, удостоены орденов и медалей Союза ССР, из них 8 человек — ордена Трудового Красного Знамени. Есть средняя школа, где 35 учителей обучают 465 учеников, консультационный пункт районной заочной средней школы, дом культуры с залом на 450 мест, 2 библиотеки, имеющие 27 105 экземпляров книг, участковая больница на 45 коек (23 медработника, в т. ч. 4 врача), аптека, ясли-сад, 8 магазинов, кафе, дом быта, отделение связи, сберкасса, АТС. Вблизи села, на побережье Азовского моря, размещены 3 пионерских лагеря. В честь XVI съезда ВЛКСМ заложен парк. Пять партийных организаций объединяют 103 коммуниста, четыре комсомольские—269 членов ВЛКСМ. Партийная и комсомольская ячейки образованы в 1919 году. Село основали в 1862 г. на месте ногайского поселения Улькон-Сосыктогун болгары из Молдавии. Советская власть установлена в январе 1918 г. В период гражданской войны на территории Бердянского уезда, куда входила и Цареводаровка, действовал Ногайский партизанский отряд под командованием Г. З. Голика, где комиссаром был А. Д. Леванисов. На фронтах Великой Отечественной войны защищали Родину 550 ботиевцев, 160 из них удостоены орденов и медалей Союза ССР. Уроженцу села летчику Г. С. Холодному, совершившему 138 боевых вылетов и уничтожившему 16 вражеских самолетов, присвоено звание Героя Советского Союза. В честь 186 воинов-односельчан, погибших на полях сражений, установлен памятник. В Ботиево находятся две братские могилы 18 героев гражданской войны, 13 воинов-освободителей села от гитлеровцев в 1943 г., а также могила комиссара Ногайского партизанского отряда А. Д. Леванисова (на ней установлен памятник). Уроженцем Ботиева является живописец и график, член Союза художников СССР Ю. В. Балановский. Вблизи Ботиева обнаружены остатки двух поселений эпохи бронзы (III—II тысячелетия до н. э.). В одном из них найдены остатки поселения скифского времени (VII—III вв. до н. э.). Рядом находятся 10 курганов. На территории села Бабановки имеются богатые подземные источники (изготавливается 4 млн. условных бутылок в год минеральной воды «Запорожская»).
Информация с сайта о НП Украины. Сейчас я этот сайт не нашел.
А это из книги Князьков Ю.П. Запорожская область. Историко-географический и топонимический словарь. - Вып.2 (Бердянский, Веселовский, Мелитопольский, Приазовский, Приморский, Черниговсккий, Акимовский районы)- М.: «Тандем-У», 2009.
)