Раскулачивание. Репрессии. Полтавская область

Головніші економічні чинники, за рахунок яких зростає міць куркульських господарств

Основною причиною до живучості кулацьких елементів на селі являється насамперед загальний характер села в цілому з його індивідуалізмом та дрібнобуржуазними тенденціями. Революція та аграрна реформа цілком знищили поміщицькі господарства, що ж торкається кулацьких господарств, то вони в тій чи іншій мірі знесилені, але залишились значно міцнішими в порівнянні з середнім господарством округи.

Розкулачування майже не торкалось господарчих та житлових будівель та сільськогосподарчого реманенту; по тим чи іншим причинам пощастило залишити норму землі за господарством більшою, чим пересічна норма; якість залишеної землі та кращий для організації господарства її розподіл - все це сприяло більш благоприємному розвитку та існуванню кулацького господарства.

Порівняння середнього господарства округи з кулацьким господарством (не менш як 12 дес. посіву) дає таку картину:

Як видно, забезпеченість головнішими засобами до виробництва дає змогу кулацьким господарствам краще обробляти свою ниву й одержувати значно вищий врожай, ніж в середняцьких та бідняцьких господарствах, вирощувати скот поліпшеної якості, особливо товарове свинарство, як найбільш рентабельне в господарстві, експлуатувати ті чи інші підприємства та складні машини, припиняти найману працю, орендувати землю на більш вигідніших умовах (за гроші 28,5 %, за частину врожаю 68,1 та інших умовах 3,4 %). Все це вкупі взяте підводить кулацьким господарствам міцну економічну базу.

Для того, щоб якнайвірніше висвітлити питання щодо економічних джерел, за рахунок яких зростає міць кулацьких господарств, треба вивчити шляхом спеціального поглибленого дослідження, якого до цього часу не проводилось. Одначе, коли розглянути прибутковість кулацьких господарств хоча б за такими матеріалами, як динамічний перепис, селянські бюджети, додаткові списки тощо, в розрізі головніших прибуткових його частин, то будемо мати таке уявлення.

Отже, як показує таблиця, досить велику прибутковість в кулацьких господарствах складають нехліборобські прибутки, як от експлуатації підприємств та складних машин 13,9 %, експлуатації найманої праці 5,1 % та від оренди землі 6,5, а разом 25,5 % в той час, як більша частина середняцьких господарств не одержує цих прибутків, а навпаки досить помітні суми грошей витрачає на найм машин, плату за переробку своєї продукції тощо.

Поруч з цим можливо відзначити, що кулацькі господарства мають певні прибутки від дачі в позику грошей на тих чи інших кабальних умовах, але ж виразити це в конкертній формі немає змоги.

Оцінка стану та діяльності радянського апарату

...Аналізуючи соціальний стан робітників радапарату необхідно зробити висновок, що за своїм соціально-класовим положенням низовий радапарат в загальному, особливо на 1928/29 p., забезпечений класовою витриманістю та впливом комуністичної частини складу Рад, і безперечно здатний до керівництва роботою на селі в справі організації навколо себе бідняцько-середняцьких мас щодо наступу на куркуля.

Проведення політично-економічних кампаній на протязі 1927/28 р. та в першій половиш 1928/29 р. (хлібозаготівлі, реалізація державних позик, самооподаткування й єдиний с/г податок) являється основним покажчиком оцінки радапарату щодо опреділення класової витриманості, готовності та вміння наступати на куркуля.

Під час проведення цих кампаній було ще більш загострено класову боротьбу на селі, й в цій роботі радапарат в загальному не розгубився, а зумів якнайшвидше згуртувати навколо себе бідняцько-середняцькі маси, тісніше з'єднати бідноту зі середняцтвом, викликавши їх активність в справі участі в проведенні зазначених вище кампаній. Безперечно, що з боку куркульської частини проводився опір, який виявлявся у різних формах, тому деяка незначна кількість робітників як сільрад, так і райвиконкомів розгубилася й здавала свої класові позиції, не доводячи боротьби до кінця.

Таких робітників приходилось негайно усувати з посад, а частину - притягати до суду. На їх місце висувались кращі робітники, класово витримані та віддані робітникам і селянам.

Разом з цим деяка частина робітників радапарату в проведенні практичної роботи підпадає під вплив куркульства, розкладається й, замість боротьби з ним, захищає його інтереси в скритній формі, а саме: а) не вживає примусових заходів в справі стягнення податків: б) не виявляє всіх об'єктів прибутковості його господарства, чому понижується й оподаткування; в) сприяє в одержанні с/г кредиту; г) не виявляє орендованої землі, що орендується куркулем у бідноті; д) не позбавляє виборчих прав та ін.

Необхідно зазначити, що це не загальне явище, а поодинокі випадки, з якими ведеться жорстока боротьба.

Форми та якість керівництва з боку радорганів проведенням міроприємств партії й радвлади щодо наступу на куркуля вживаються в щоденній роботі такі: а) позбавлення куркулів та їх сімей виборчих прав, не допускаючи їх до участі в роботі Рад, громадських організацій, кооперативних організацій та загальних зборах виборців. Це позбавляє куркулів можливості брати участь в громадському житті Й паралізує його вплив на несвідому частину населення. Якщо деякому із них пощастить залишитись непозбавленим виборчих прав, то біднота його виявляє й ставить до відому радорганів, після чого врешті-решт його позбавляють прав; б) виявлення всіх об'єктів прибутковості, що їх мають куркульські господарства та оподаткування їх в експертному порядкові, жорстока класова лінія в справі вирішення скарг про зниження їм податку, що подають куркульські господарства; своєчасне стягання податку та вживання примусово-репресивних заходів до неплатників податку; в) виявлення утайки земельних лишків у куркулів та передача таких до земельного фонду; г) виявлення орендної землі, яку орендують кулацькі господарства та оподаткування її за рахунок господарств куркулів і боротьба з кабальною орендою; д) складання трудових умов на батраків, що працюють в куркульських господарствах, боротьба з кабальними умовами та з порушенням трудумов; є) позбавлення прав куркульських господарств на одержання ними с/г кредиту та допомоги під час посівних кампаній; ж) позбавлення прав на одержання кредиту за землеустрійні роботи, вживання примусових заходів до стягнення коштів за землеустрій та недопускання їх до утворення хуторської й одрубних форм господарювання; з) під час вирішення справ по земельних суперечках, як сільради, так і судземкомісії додержуються жорстоко класової лінії, внаслідок чого справи в переважній своїй кількості вирішуються позитивно для бідноти; і) проведення самооподаткування населення за класовим принципом. Весь тягар самооподаткування лягає на заможні кола населення в той час, коли біднота зовсім звільняється. До неплатників-куркулів вживається з боку радапарату [ряд] примусових заходів; к) позбавлення куркульських господарств [права] вступати до кооперативних організацій, сільськогосподарчих об'єднань (колективи, артілі тощо) та одержання ними в кредит складних с/г машин; л) накладання адміністративним порядком штрафів на куркульські господарства в максимальному розмірі за порушення ними обов'язкових постанов; м) позбавлення куркульських господарств лісоматеріалу на пільгових умовах та випасу скота в державних лісах; н) оподаткування всіх об'єктів прибутковості заможніх господарств, особливо нетрудових та негосподарчих прибутків; о) під час реалізації держпозики така розповсюджується, головним чином, серед заможної групи господарств.

Всі перелічені чинники являються реальними заходами радапарату в щоденній його роботі в справі виконання міроприємств партії та радвлади щодо наступу на куркуля.

Безперечно, що заходами лише одного радапарату в цій справі досягти максимального ефекту неможливо, тому необхідно організувати всю бідноту й середняцтво навколо місцевих органів влади, й за їх активною допомогою можна лише здійснити в життя ті міроприємства партії й радвлади, що вони їх намітили в боротьбі з куркулем *.

Совершенно секретно

О политсостоянии Кременчугского округа в связи
с наступлением на кулака

Анализируя политическое состояние села под углом зрения растущей кулацкой активности, нужно констатировать, что проявление кулацкой враждебности начинает за последнее время принимать все более открытые формы сопротивления мероприятиям соввласти. Этому в основном способствовали прошедшие кампании (налоговая, займа, самообложения), а в особенности проводящаяся кампания по хлебозаготовке. Лозунг наступления и нажим на экономику кулацкого хозяйства в его капиталистических проявлениях толкают кулака, а с ним вместе зачастую и зажиточного середняка изыскивать методы противодействия нажиму.

Отмена чрезвычайных мер в области хлебозаготовок в ряде случаев вызвала толки кулачества, что это его победа. Это самое привело к мнению, что сопротивление может вносить те или иные коррективы в проводящиеся мероприятия. Так, во время применения экспертного обложения кулачество среди других прослоек усиленно вело агитацию, что власть своей налоговой политикой стремится загнать крестьян в коммуны, и предлагало крестьянам, платящим налог, сокращать посевную площадь с целью подрыва благосостояния государства. Учитывая что экспертное обложение, благодаря головотяпству на местах, кое-где легло на плечи середнячества, нужно признать, что антиналоговая кулацкая агитация в таких местах пользовалась известным со стороны середняка сочувствием. Здесь необходимо отметить, что налог на кулацкие хозяйства в этом 1928/29 г. был не так ощутим, поскольку хлеб этими хозяйствами реализовался на частном рынке по вольным ценам.

Кампания займа индустриализации вызвала сопротивление кулачества в виде агитации против займа среди других прослоек. С целью не попасть под бойкот или в ряды злостно уклоняющихся от покупки, кулаки покупали заем до смешного на минимальную сумму (50 коп. в ряде районов).

Кампания самообложения была принята селом по сравнению с прошлым годом спокойнее. В ряде случаев отмечались факты организованного сопротивления и поддержки кулака другими прослойками, но такие случаи в общем масштабе сел, где было проведено самообложение, незначительны.

Основное внимание мы останавливаем на кампании хлебозаготовок. На этом вопросе в настоящий момент сосредоточено все внимание села, даже нужно признать в отдельных случаях в ущерб кампании перевыборов сельсоветов. Слабое и недостаточное внимание к этой кампании сразу же после снятия урожая со стороны заготовителей привело к тому, что значительная часть излишков уплыла в руки спекулянта из других, преимущественно недородных округов.

Раскачивание заготовителей и всевозрастающий нажим на хозяйства, имеющие излишки, вызвали усиленное сопротивление этих хозяйств. Кулачество, опасаясь чрезвычайных мер, с одной стороны прячет хлеб, а с другой, стремится конспиративно реализовать его на частном рынке. Наряду с этим, с его стороны идет бешеная агитация за невывоз хлеба в кооперацию ("пусть едят гвозди... отвозят кацапам"), призывы к сокращению посевной площади (засев для себя) и т. д. Тенденции к задержке хлеба у себя в селе в некоторой степени поддерживаются работниками местных заготовительных организаций, поскольку правления кооперативных товариществ имеют в своем составе значительный контингент середнячества, а в отдельных случаях и кулаков. В таких случаях эти заготовители свою бездеятельность и слабость заготовки объясняют отсутствием в селах хлеба. Частично антизаготовительные настроения поддерживают и бедняки, опасающиеся голода и неудовлетворения их нужд (по примеру прошлой весны) в посевматериале: "Вы настраиваете нас, чтобы мы шли на штыки с кулаками в то время, как государство, забирая хлеб, не оставляет неимущим". Эти настроения, естественно будут нарастать, поскольку в ряде районов помощь нуждающимся в хлебе поставлена неудовлетворительно (что использует кулак).

Заострение общественного внимания на селе на хлебозаготовках, посылка работников дали известный результат в виде % выполнения заготовки. Особенно в положительном смысле на выполнении плана отразились репрессии по линии ГПУ, применение [их] к хлебоспекулянту и злостному агитатору против мероприятий соввласти - кулаку. Отношение к этим репрессиям бедноты и части середнячества отмечается как положительное: "Теперь мы видим, что наступление на кулака идет не только в газетах, но и проводится в жизнь" (Жовнинский и другие районы). В связи с этим в ряде районов беднота на общих собраниях, говоря, что ей в нужную минуту соввласть поможет, заявляла: "Отрываю от своего рта 2 пуда, подтяну живот, заставлю это сделать свою семью, но государству помогу" (Великокрынковский р-н); "Мы, беднота и середняки хлеб государству сдаем, а вас, кулаков, объявляем врагами сов-власти" (с. Зыбкое Онуфриевского р-на).

С такими настроениями беднота начала создавать "бедняцкие штабы" ("горбы") и начала проявлять настроения перейти к хлебозаготовке по методам чрезвычайных мер. Эти настроения в последние дни переломились в прямое избиение кулаков, имеющих излишки, беднотой и бывшими партизанами (2 случая, Великокрынковский р-н). Здесь также необходимо указать на проявление угроз кулачества хлебозаготовителям, секретарю партячейки в Онуфриевском р-не бывшими уголовниками, кулаком Чирвой (арестован ГПУ). Остановясь на терроре, нужно отметить, что вообще наш округ до сих пор в этом отношении был спокоен. 3 февраля в с. Сонино был произведен неудавшийся террористический акт в отношении активиста кооперации, комсомольца (из обреза через окно), арестовано 7 человек сыновей кулаков.

Останавливаясь непосредственно на методах кулацкого сопротивления наступлению, нужно признать, что оно идет по линии роста:

1) открытых антисоветских выступлений по вопросам политики и экономических мероприятий на селе; 2) большего внимания к антисоветской обработке других прослоек селянства, в частности, женщин ("им ничего не будет"); 3) попыток захвата звеньев советского, кооперативного и общественного аппаратов и использования их через своих приспешников для извращения нашей классовой политики. Проникновение же в ряды советского аппарата лиц нам враждебных и слабое наблюдение за ними со стороны руководителей этих аппаратов имели отражение на политической линии. Так, [было] неклассовое распределение налога в Жовнинском р-не, где зав. финчастью был бывший служащий полиции Козыдуб (кулак).

Из ошибок в наступлении на кулака нужно отметить допускаемые отдельными хлебозаготовителями методы военного коммунизма. Так, в Бригадировском р-не заготовители собрали кулаков, заставили их раздеться и заставляли женщин крутить половые органы мужчинам. Здесь уже допущена была явная дискредитация наступления, поскольку этим делом руководил председатель кооперации, бывший бандит (арестован). В Онуфриевском р-не предрай КНС, член партии, посчитав середняков за кулаков, начал ломать у них амбары и забирать хлеб за недоимки по самообложению (сообщено в Контрольную Комиссию). В Глобино нач. раймилиции с целью заготовки хлеба начал штрафовать крестьян за каждый пустяк. Штраф брал принудительно хлебом (арестован).

Таким образом, вместо наступления на кулака, наступления выдержаного, получается извращение классовой политики и обострение [борьбы] в отдельных селах середнячества и беднячества.

ЦДАЖР України, ф. 1, оп. 5, спр. 385, арк. 192-195, 205, 206, 208-210, 228 зв.- 233. Оригінал *

* Так у тексті. За підрахунками упорядників підсумок становить відповідно 1877 та 97,3 %.

* Наступна частина документа викладена російською мовою.

* Супровідний лист до звіту підписаний секретарем окрвиконкому Лянним та зав. відділом таємного листування Орленком.

Наголос на те, що «Полтавщина є батьківщиною ватажків українських націоналістів, якто Петлюра, Левицький, Карась» позначиться на ході масових операцій, проведених обласним управлінням НКВС (УНКВС). Як посилення «оперативного натиску на куркульський прошарок», з якого в минулому формувалися петлюрівські «політкримінальні банди», було сприйнято працівниками УНКВС на чолі з
А. Петерс-Здебським оперативний наказ наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова за № 00447 від 30 липня 1937 р. «Про операцію з
репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів». Прикметно, що масштаби операції планувалися згори, за рішенням політбюро ЦКВКП(б), вказівкою союзного НКВС. Відповідно до партійної настанови та оперативного наказу, 17 жовтня 1937 р. НКВС УРСР встановив для Полтавської області ліміти «ворожих елементів», які підлягали арешту і розстрілу у порядку адміністративного проведення справ через «трійку»: за 1-ю категорією (розстріл) — 300 осіб, за 2-ю (тюремне ув’язнення) — 500 осіб.
Упродовж трьох наступних днів рішення змінили. 21 жовтня 1937 р. надійшла нова вказівка від наркома внутрішніх
справ УРСР І. Леплевського щодо встановлення розмірів нових лімітів: перша категорія — 500 осіб, друга — 1500 осіб.

З листування щодо ходу операції дізнаємося, що 1 грудня 1937 р. начальник 8-го відділу НКВС УРСР Л. Мунвез здійснив «розкладку» додаткового ліміту для «трійки»: 300 осіб — 1 категорія, 700 осіб — 2 категорія. 17 грудня до УНКВС надійшла чергова телеграма, в якій
наводилась «розкладка» додаткових лімітів стосовно 1-ї категорії для обласної трійки — 400 осіб.
Бажання вислужитися перед республіканським керівництвом спонукала Петерса-Здебського 3 лютого 1938 р. звернутися Мунвеза
з проханням збільшити ліміт у 1-й категорії на 300 осіб, у 2-й — на 700.

З матеріалів фонду 42 «Оперативно-статистична звітність» Галузевого архіву Служби безпеки України довідуємось, що в ході
виконання наказу № 00447 на Полтавщині було репресовано 3377 осіб.
Синхронно з «наступом на куркулів» в області упродовж 20 серпня – 20 листопада 1937 р. здійснювалися заходи, пов’язані з
реалізацією оперативного наказу НКВС СРСР за № 00485 від 11 серпня 1937 р. та «Закритого листа про фашистсько-повстанську,
шпигунську, диверсійну, пораженську й терористичну діяльність польської розвідки в СРСР». З 1432 осіб, заарештованих на Полтавщині по «польській лінії», лише 808 були поляками за національністю. Згідно з наказом НКВС СРСР за № 00439 від 25 липня 1937 р., місцеві чекісти взялися за реалізацію «німецької операції», в ході якої за гратами опинилось 89 жителів області (70 німців,
11 українців, 8 росіян). З підписанням 20 вересня 1937 р. оперативного наказу НКВС СРСР № 00593 щодо репресування так званих
«харбінців» органи держбезпеки зосередили свої зусилля на виявленні колишніх службовців Китайсько-Східної залізниці та реемігрантів Манчжоу-Го, які можливо працювали на стратегічних об’єктах Полтавської області. Результати операції по «харбінській лінії»
на 4 січня 1938 р. виглядали так: засуджено по 1-й категорії 10 осіб; по 2-й категорії — 1 особа, за НКВС СРСР рахується 6 осіб.

Комплекс оперативних заходів застосували працівники УНКВС у проведенні восени та взимку 1937 р. операцій по ліквідації
міфічних шпигунсько-диверсійних організацій, агентів латиської (30 осіб), румунської (3 особи) та інших розвідок10.
В останній декаді листопада 1937 р. Петерс-Здебський повідомив Леплевського про ліквідацію на території Полтавської, Харківської та Дніпропетровської областей української повстанської контрреволюційної організації, до якої входили викладачі середніх
шкіл Полтави, працівники МТС, ветлікарі, бригадири колгоспів, а також «відомий націоналіст» — професор Щепотьєв (всього 203
особи, з них на 20 листопада 1937 р. заарештовано 79 чол.11).

Ретельно поставився апарат УНКВС до виконання завдань, порушених у телеграмі НКВС УРСР за № 83921 від 28 грудня
1937 р., в якій зокрема зазначалось: «Негайно переглянути всі обліки і розробки по сіоністах, заарештувавши антирадянський
сіоністський актив.» У згаданому вище «Паспорті Полтавської області» зверталась увага, що у Полтаві та Кременчуцькому, Лубенському, Кобеляцькому, Лохвицькому, Миргородському та Пирятинському районах активно діяли антирадянські сіоністські організації («Поалей-Ціон», «Гашомер-Гацоір», «Маккабі». «ЄВОСМ» та ін.), учасники яких «проводили ворожу націоналістичну діяльність та займались збором шпигунських даних на користь англійської розвідки».

Уявити масштабність різноманітних операцій, проведених за вказівками НКВС УРСР на території Полтавщини у другій половині 1937 р., дозволяють цифрові дані про оперативно-слідчу роботу УНКВС:
«1. Всього заарештовано з 1 червня 1937 р. по 10 січня 1938 р. — 6932 чол.
Число заарештованих розбивається по лініям:
Троцькістів та правих ...................................151 чол.
Учасників військово-фашистської змови ..............42 чол.
Українських націоналістів..................................1046 чол.
По польській к-р та ш/п13..................................1312 чол.
Німецькій к-р. та ш/п ....................................140 чол.
Японській к-р. та ш/п ......................................28 чол.
Грецькій к-р ..............................................37 чол.
Латиській к-р .............................................53 чол.
Церковно-сектантській к-р .............................443 чол.
Куркульській операції ...................................3377 чол.
Дружин зрадників Батьківщини .....................256 чол.
Сіоністів .......................................................27 чол.
Інші злочини ..............................................20 чол.

2. Всього засуджено з 1 червня 1937 р. по 10 січня 1938 р. — 4566 чол.
по 1-й категорії ..........................................1987 чол.
по 2-й категорії ............................................2579 чол.
а) засуджено Військовою колегією ......................30 чол.
по 1-й категорії ......................................23 чол.
по 2-й категорії ......................................7 чол.
12 ГДА СБ України. Колекція документів. 13 «Контрреволюції та шпигунству».
З них:
Троцькістів, правих та українських націоналістів ......13 чол.
По 1-й категорії .......................................9 чол.
По 2-й категорії ..............................................4 чол.
Учасників військово-фашистської змови ................17 чол.
По 1-й категорії ............................................14 чол.
По 2-й категорії ..............................................3 чол.
б) Засуджено Військовими трибуналами, спецколегією та
Особливою нарадою:
Всього ...............................................................278 чол.
По 1-й категорії ............................................29 чол.
По 2-й категорії ...........................................249 чол.
З них:
Троцькістів, правих та українських націоналістів ..95 чол.
По 1-й категорії ..............................................21 чол.
По 2-й категорії ............................................74 чол.
в) Засуджено НКВС СРСР по довідках:
Всього 1-а кат. 2-а кат.
Поляків 797 678 119
Німців 50 47 3
Харбінців 11 10 1
Разом: 858 735 123
Крім того, засуджено Трійками:
Поляків ............................................2 чол.
Рахується за НКВС СРСР нерозглянутих довідок:
По поляках .............................. 452 чол.
По німцях .............................. 94 чол.
По латишах .............................. 30 чол.
По греках .............................. 10 чол.
По румунах .............................. 3 чол.
По харбинцях .............................. 6 чол.
Разом : .............................. 595 чол.

Результати по куркульській операції:
Засуджено по наданих лімітах .................. 3400 чол.
З них: По 1-й категорії .................. 1200 чол.
По 2-й категорії .................. 2200 чол.
«Великий терор» на Полтавщині ... 115
Репресовані по куркульській операції вилучені:
По місту .................. 475 чол.
По селу .................. 2925 чол.
Всього проведено 8 відкритих процесів:
По ним засуджено ......................... 34 чол.
По 1-й категорії ......................... 14 чол.
По 2-й категорії ......................... 20 чол.
З них:
а) по шкідництву у сільському господарстві ......... 5 чол.
Засуджено: по 1-й категорії ..........………...……… 2 чол.
по 2-й категорії ...............…………. 3 чол.
б) по шкідництву в тваринництві ..........………….. 11 чол.
Засуджено: по 1-й категорії ..........………...…..… 8 чол.
по 2-й категорії ....................……… 3 чол.
в) по шкідництву в системі Заготзерно та
Комітеті заготівель ...................................... 18 чол.
Засуджено: по 1-й категорії ....................…….. 4 чол.
по 2-й категорії ...................………. 14 чол.
4. Засуджено жінок зрадників Батьківщини …………. 2 чол.»14

Соціальний стан більшості заарештованих
виглядав таким чином:
№ Соціальний стан репресованих Заарештовано осіб
1. Куркулі 2638
2. Колишні люди (дворяни, торговці, жандарми) 1761
3. Декласований елемент 467
4. Служителі релігійних культів 361
5. Кустарі 69
6. Домогосподарки, пенсіонери, утриманці 58
7. Службовці 47
8. Одноосібники 66
9. Колгоспники 31
10. Робітники 14
11. Військовослужбовці 61
12. Колишні члени ВКП(б) 81
13. Члени ВЛКСМ 21
ЗАГАЛОМ 5573

Проте результати діяльності УНКВС не влаштовували центральний апарат. На початку 1938 р. спеціально утворена комісія
виявила серйозні порушення у роботі обласного управління. Оргвисновки не забарилися. 26 лютого 1938 р. М. Єжов призначив
начальника 4-го відділу УДБ УНКВС по Київській області О. Волкова на посаду начальника Полтавського УНКВС, а наступного
дня, 27 лютого 1938 р. Петерс-Здебського було заарештовано, як учасника контрреволюційної змовницької військово-повстанської
організації. Прибувши до Полтави, новопризначений начальник відразу отримав оперативне завдання від наркома внутрішніх справ УРСР
О. Успенського, викладене у шифрограмі № 40076 від 1 березня 1938 р.: «завдати цілеспрямованого удару… по організуючих
кадрах контрреволюційного підпілля». Через 5 днів Волков інформував Київ: «на 5 березня по білогвардійській операції заарештовано — 114, з них вищий, середній комсклад білої армії 77, нижчий склад — 26… Викрито 5 ровсівських17 організацій, заарештовано — 22. Шпигунсько-повстанських резидентур — 1, заарештовано —2».

У донесенні від 8 березня 1938 р. Волков доповідав Успенському про результати проведеної «петлюрівської операції». За грати
потрапила 101 особа: «членів центральної ради — 1, середнього комскладу — 77, молодшого комскладу — 3»19. На 14 березня
1938 р. кількість заарештованих на Полтавщині в ході «петлюрівської операції» зросла до 284 осіб, які нібито входили до 8 повстанських організацій. За короткий проміжок часу слідчі обласного УНКВС просунулися у фабрикації справи «РОВС». За першу
половину березня 1938 р. було розкрито 6 осередків «білогвардійського підпілля», 308 осіб заарештовано, у справі проходило більш
як півтисячі чоловік. Березневі арешти 1938 р. послужили підґрунтям Волкову та його підлеглим для створення міфічного «Українського націоналістичного центру на Полтавщині», за участь у якому заарештовано понад 1000 осіб.

На пристрасть Волкова до створення міфічних масштабних контрреволюційних організацій звертав увагу у серпні 1939 р.
заступник наркома внутрішніх справ УРСР А. Кобулов: «Після створення оперативно-слідчих груп (в перших числах березня
1938 р. сформовано 5 міжрайонних оперативних слідчих груп в Полтаві, Кременчуці, Лубнах, Миргороді та Золотоноші.
Волков провів оперативну нараду, на якій заявив, що Україна має вже кілька сформованих повстанських армій, вказавши при
цьому, що ці формування необхідно ліквідувати та заарештувати до 30 тисяч учасників. Він попередив оперпрацівників, що антирадянських одинаків та дрібних груп не існує, та ознайомив присутніх зі схемою — діаграмою контрреволюційних повстанських
формувань з нібито існуючим центром. Після чого начальниками оперативних груп стали створюватися стрункі організації за
військовим принципом, які складалися з загонів, рот, батальйонів і навіть полків, і в такому вигляді справи надавались для
розгляду Особливій трійці УНКВС, яка заслуховувала в день більш ніж 100 справ».

Під час фабрикації в червні 1938 р. справи «Священний союз партизанів» Волкову навіть довелось стримувати своїх заповзятих
підлеглих, які вигадали надмірну кількість фіктивних контрреволюційних організацій. Він аргументував свою позицію: «фальсифікація буде надто наочною».
Прикметно, що до початку арештів у справі «Священний союз партизанів», УНКВС не мало ні агентурних, ні слідчих даних про
діяльність контрреволюційної організації серед колишніх червоних партизан. Проте Волков дав розпорядження ще раз допитати
раніше заарештованих «троцькіста» Федорченка (колишнього керівника партизанського загону) та боротьбиста Мачинського, а
також командира 75 стрілецької дивізії Тищенка з метою отримати «розгорнуті» свідчення про наявність повстанських штабів в області.
Підписані Кобуловим матеріали розслідування мали назву «Про викривлення в оперативно-слідчій роботі в УНКВС по Полтавській області». Вигадуючи «керівні» протоколи допитів, Волков припустився відвертих помилок. Так, в показах Мачинського і Федорченка
вказувалося, що Полтавський обласний штаб сформований в 1930 р., в той час, як Полтавська область була створена тільки
1937 р. У протоколах допитів Тищенка були вказані як учасники антирадянської повстанської організації колишні червоні партизани, яких він не знав. Крім того, для розгортання справи чекістами був заарештований агент «Грязнов», який дав свідчення про вербовку ним в
підпільну організацію більше 40 чоловік. Згодом провокатора «Грязнова» було виставлено як учасника антирадянського угруповання та рішенням «трійки» засуджено до вищої міри покарання. За вказівкою Волкова арешту підлягали особи, які в минулому
брали участь в партизанському русі. Тому заарештували 311 осіб, з яких 123, після перевірки в 1939 р., були звільнені з-під варти.

За допомогою провокаційних методів ведення слідства, фальсифікації слідчих документів було сконструйовано справу терористичної молодіжної організації «Молода генерація». Під прес репресивної машини потрапили працівники ЦК КП(б)У, ЦК ЛКСМУ, комсомольський актив області. В 1939 р. з 32-х заарештованих 23 особи були визнані невинними.
Незаконні арешти проводились серед співробітників Полтавського обласного управління НКВС. За період 1938 р. їх було заарештовано 79 чоловік. Чистка торкнулась як співробітників держбезпеки та міліції, так і працівників тюремних закладів області. На 2 липня 1939 р. з обласного управління НКВС звільнено 59 осіб. На початку 1938 р. для ведення слідства у справах заарештованих співробітників НКВС була створена «особлива слідча група» під керівництвом молодшого лейтенанта держбезпеки Алексєєва. В результаті застосування протиправних та провокаційних методів слідства з арештованих співробітників створили міфічну контрреволюційну право-троцькістську терористичну організацію.

Правова вакханалія спостерігалась в ході розгрому «шпигунських гнізд» національних меншин. Згідно статистичним даним про
діяльність УНКВС у січні–липні 1938 р., на Полтавщині за звинуваченнями в «польській контрреволюції та шпигунстві» було заарештовано 1152 особа, «німецькій контрреволюції та шпигунстві» —234. В області виявлено 4 особи, нібито «причетних» до антирадянської діяльності на користь Румунії, 15 осіб, запідозрених у «чеському шпигунстві», 6 чол., які розгорнули протиправну діяльність
на користь Болгарії. Упродовж зими–літа 1938 р. співробітниками УНКВС була сформована «доказова база» на 58 громадян, звинувачених у «латвійській контрреволюції та шпигунстві». З 1 січня до 1 серпня 1938 р. на Полтавщині заарештовано 6791 особу, з
них 6713 за національністю були: 5891 українців, 367 росіян, 206 євреїв, 183 поляки, 37 німців, 19 латишів, 6 болгар, 4 греки.
Одночасно репресії торкнулися служителів релігійних культів. На фронті боротьби з «церковно-сектантською контрреволюцією»
полтавські чекісти упродовж зими–літа 1938 р. зуміли «виявити» 74 представника різних конфесій, вороже налаштованих проти
радянської влади. Сигнал про припинення великої соціальної чистки, розпочатої 1937 р., сталінське керівництво подало у своєрідний спосіб — шляхом прийняття спільної постанови ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства» від 17 листопада 1938 р., яка мала на меті покласти край нехтуванню законів юриспруденції у чекістській діяльності. Обговорення постанови вищого партійно-державного керівництва країни серед оперативного складу Полтавського УНКВС відбувалось у руслі викриття жахливих порушень законності, грубих викривлень при веденні слідства. В доповідній записці від 11 січня 1939 р. на ім’я наркома внутрішніх справ СРСР Л. Берія новий заступник начальника Полтавського УНКВС С. Поляков зізнавався: «Якщо я в минулій доповідній записці вказував про наочне на практиці застосування незаконних методів слідства (побиття заарештованих, тривалі безперервні нічні та денні допити, довгочасне стояння на ногах і т.п.) і про перекручення під час допитів свідків, при організації очних ставок — то минула декада роботи над заарештованими не тільки підтвердила це, але і показала, що всі питання постали дуже гостро, і що викривлення під час слідства і застосування незаконних методів допитів мали місце в набагато більших розмірах, ніж я це підозрював… Партійні збори виявили додатково і ряд інших викривлень, що мали місце в роботі УНКВС, до них в першу чергу відносяться:
а) складання фальсифікованих, так званих «провідних» протоколів допитів по ряду справ: «РОВС», по к.-р. повстанським партизанським формуванням, по справі контрреволюційної терористичної організації «Молода Генерація», по справі диверсійношкідницької організації з лікарів у м. Кременчуці;
б) залучення, за показами заарештованих, зайвих осіб, непричетних до к.-р. діяльності допитуваних, — це особливо стосується
членів партії, керівного складу районів, співробітників УНКВС та заарештованих по справі «Молода Генерація».
Прийняті постановою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 17 листопада 1938 р. рішення про запровадження персональної відповідальності
працівників НКВС за кожний незаконний арешт викликали паніку серед оперативного складу Полтавського УНКВС. Більшість начальників райвідділів, за свідченнями начальника 3-го відділу УНКВС по Полтавській області Платонова, «міцно розгубилися і
не знали, що їм робити зі слідчими справами». Так, наприклад, начальник Нехворощанського районного відділу НКВС Варич
спробував звільняти заарештованих, які відмовились від своїх показів, на основі 20-ти хвилинного допиту. В Гельмязівському
та Шишацькому районах співробітники УНКВС зі слідчих справ заходилися викидати старі протоколи допитів. Начальник Лубенської тюрми Дамрін особисто ознайомлював заарештованих жінок з постановою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР, переконував в тому, що «незабаром багатьох заарештованих звільнять, так як слідство за справами проводилось неправильно».

Виправляти ситуацію, яка склалась під час перегляду раніше заведених слідчих справ, випало на долю нового начальника Полтавського УНКВС М. Бухтіярова (Волкова арештували 14 січня 1939 р.). 23 січня 1939 р. на оперативній нараді, присвяченій виконанню рішень РНК СРСР та ЦК ВКП(б) від 17 листопада 1938 р., Бухтіяров закликав присутніх не забувати, що «удар по ворогу в Полтавській області нанесений великий, але як видно з переглянутих агентурних справ, ще багато прийдеться попрацювати над розкриттям прихованих ворогів, які проводять свою ворожу діяльність».
Таким чином, призупинений механізм політичних репресій мав знову запрацювати. Зупинити остаточно його вдалося лише в
часи «горбачовської перебудови».