Раскулачивание. Репрессии. Полтавская область

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Из уголовного дела моего деда, ПОНОМАРЕНКО ИЛЬИ СТЕПАНОВИЧА, известно следующее.

Мой прадед - ПОНОМАРЕНКО СТЕПАН АЛЕКСЕЕВИЧ, в 1924 году которому был 61 год, год рождения примерно 1863, до революции был кулаком.

Имел 70 гектаров земли, 10 гектаров леса, ветряную мельницу, скот, полный сельхозинвентарь.

В хозяйстве работал сын, ПОНОМАРЕНКО ИЛЬЯ СТЕПАНОВИЧ. Использовался сезонный найм работников - по 8 человек.

В 1930 (1932 ?) году, как классово-чуждый элемент), раскулачен и выслан за границы сельского совета (со слов бабушки - в Кобеляцкий район).

Семья Пономаренко Степана Алексеевича была лишена избирательных прав как кулаки.

http://www.defree.ru/publications/p01/p40.htm

Секретная инструкция Президиума ЦИК СССР от 4 февраля 1930 года
«О выселении и расселении кулацких хозяйств»

В дополнение и разъяснение к Постановлению Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров Союза ССР о мероприятиях по укреплению социалистического переустройства сельского хозяйства в районах сплошной коллективизации и по борьбе с кулачеством, опубликованному в «Известиях» 2 февраля с/года, предлагается в районах сплошной коллективизации провести немедленно, а в остальных районах — по мере действительного массового развёртывания коллективизации, нижеследующие мероприятия:

I. Выселение и расселение кулаков

1. В целях решительного подрыва влияния кулачества на отдельные прослойки бедняцко-середняцкого крестьянства и безусловного подавления всяких попыток контрреволюционного противодействия со стороны кулаков проводимым советской властью и колхозами мероприятиям:

а) выселить кулацкий актив, наиболее богатых кулаков и полупомещиков в отдалённые местности Союза ССР и в пределах данного края — в отдалённые его районы;

б) расселить остальных кулаков в пределах района, в котором они проживают на новых, отводимых им за пределами колхозных хозяйств, участках.

Примечание. Вся организация доставки и сама доставка кулаков в отдалённые местности Союза ССР возлагается на ОГПУ. Выселение кулаков в отдалённые районы данного края возлагается на краевые (областные) исполкомы. Расселение кулаков в пределах данного района возлагается на окружные и районные исполкомы.

2. Количество выселяемых и расселяемых кулацких хозяйств должно строго дифференцироваться по районам в зависимости от фактического числа кулацких хозяйств в районе с тем, чтобы общее число ликвидируемых хозяйств по всем районам составляло бы в среднем, примерно, 3 — 5 %. Настоящее указание (3 — 5 %) имеет целью сосредоточить удар по действительно кулацким хозяйствам и безусловно предупредить распространение этих мер на какую-либо часть середняцких хозяйств.

3. Списки выселяемых кулацких хозяйств (п. «а» ст. 1-й) устанавливаются районными исполнительными комитетами на основе решений собраний колхозников и батрацко-бедняцких собраний и утверждаются окружными исполнительными комитетами в соответствии с указаниями вышестоящих органов. Порядок расселения остальных кулацких хозяйств (пункт «б» ст. 1-й) устанавливается окружными исполнительными комитетами.

4. Члены семей выселяемых кулаков могут при своём желании и при согласии на это районных исполнительных комитетов оставаться временно или постоянно в прежнем районе (округе).

http://www.defree.ru/publications/p01/p40.htm

Постановление ЦИК и СНК СССР от 13 ноября 1930 года «О недопущении кулаков и лишенцев в кооперацию»

Центральный Исполнительный Комитет СССР N 48
Совет Народных Комиссаров СССР N 90

Центральный исполнительный комитет и Совет народных комиссаров Союза ССР постановляют:

1. Членами колхозов и других сельскохозяйственных кооперативов, а также промысловых кооперативных товариществ (артелей) и потребительских обществ не могут быть кулаки и другие лица, лишённые права выбирать в советы.

Примечание. Изъятие из этого правила допускается для членов тех семейств, в составе которых имеются преданные советской власти красные партизаны, красноармейцы и краснофлотцы (рядового и начальствующего состава), сельские учителя и учительницы и агрономы — при условии, если они поручатся за членов своей семьи.

Правительства союзных республик могут допускать членство в сельскохозяйственной и промысловой кооперации для отдельных категорий из бывших мелких торговцев, ремесленников и кустарей, которые по своим занятиям в прошлом не имеют права выбирать в советы.

Лица, принятые на этом основании в состав сельскохозяйственных и промысловых кооперативов, вместе с тем могут вступать и в потребительские общества. Однако, лица, указанные в настоящем примечании, не могут быть учредителями кооперативных организаций и не могут выбирать и быть выбранными в органы управления и ревизии.

2. Союзу союзов сельскохозяйственной кооперации, Всесоюзному совету промысловой кооперации и Центральному союзу потребительских обществ Союза ССР поручается в месячный срок внести на утверждение Совета народных комиссаров Союза ССР изменения действующего законодательства, вытекающие из настоящего Постановления.

3. Правительствам союзных республик предлагается внести в законодательство союзных республик изменения, вытекающие из настоящего Постановления.

Председатель ЦИК Союза ССР М. КАЛИНИН
Заместитель Председателя СНК Союза ССР В. ШМИДТ
Секретарь ЦИК Союза ССР А. ЕНУКИДЗЕ

http://www.defree.ru/publications/p01/p40.htm

Инструкция всем партийно-советским работникам и всем органам ОГПУ, суда и прокуратуры (8 мая 1933 года)

Секретно. Не для печати

Отчаянное сопротивление кулачества колхозному движению трудящихся крестьян, развернувшееся еще в конце 1929 года и принявшее форму поджогов и террористических актов против колхозных деятелей, создало необходимость применения советской властью массовых арестов и острых форм репрессий в виде массового выселения кулаков и подкулачников в северные дальние края.

Дальнейшее сопротивление кулацких элементов, вредительство в колхозах и совхозах, вскрытое в 1932 году, широко распространившиеся массовые хищения колхозного и совхозного имущества потребовали дальнейшего усиления репрессивных мер против кулацких элементов, воров и всякого рода саботажников.

Таким образом, три последних года нашей работы в деревне были годами борьбы за ликвидацию кулачества и победу колхозов.

http://www.defree.ru/publications/p01/p40.htm

Постановление Политбюро ЦК ВКП(б) от 2 июля 1937 года «Об антисоветских элементах»

Послать секретарям обкомов, крайкомов, ЦК нацкомпартий следующую телеграмму:

«Замечено, что большая часть бывших кулаков и уголовников, высланных одно время из разных областей в северные и сибирские районы, а потом по истечении срока высылки, вернувшихся в свои области, — являются главными зачинщиками всякого рода антисоветских и диверсионных преступлений, как в колхозах и совхозах, так и на транспорте и в некоторых областях промышленности.

ЦК ВКП(б) предлагает всем секретарям областных и краевых организаций и всем областным, краевым и республиканским представителям НКВД взять на учёт всех возвратившихся на родину кулаков и уголовников с тем, чтобы наиболее враждебные из них были немедленно арестованы и были расстреляны в порядке административного проведения их дел через тройки, а остальные менее активные, но всё же враждебные элементы были бы переписаны и высланы в районы по указанию НКВД.

ЦК ВКП(б) предлагает в пятидневный срок представить в ЦК состав троек, а также количество подлежащих расстрелу, равно как и количество подлежащих высылке».

http://www.defree.ru/publications/p01/p40.htm

Оперативный приказ Народного Комиссара Внутренних Дел СССР. № 00447 от 30 июля 1937 года «Об операции по репрессированию бывших кулаков, уголовников и других антисоветских элементов»

г. Москва

Материалами следствия по делам антисоветских формирований устанавливается, что в деревне осело значительное количество бывших кулаков, ранее репрессированных, скрывшихся от репрессий, бежавших из лагерей, ссылки и трудпосёлков. Осело много, в прошлом репрессированных церковников и сектантов, бывших активных участников антисоветских вооружённых выступлений. Остались почти нетронутыми в деревне значительные кадры антисоветских политических партий (эсеров, грузмеков, дашнаков, муссаватистов, иттихадистов и др.), а также кадры бывших активных участников бандитских восстаний, белых, карателей, репатриантов и т.п.

Часть перечисленных выше элементов, уйдя из деревни в города, проникла на предприятия промышленности, транспорт и на строительства.

Кроме того, в деревне и городе до сих пор ещё гнездятся значительные кадры уголовных преступников — скотоконокрадов, воров-рецидивистов, грабителей и др., отбывавших наказание, бежавших из мест заключения и скрывающихся от репрессий. Недостаточность борьбы с этими уголовными контингентами создала для них условия безнаказанности, способствующие их преступной деятельности.

Как установлено, все эти антисоветские элементы являются главными зачинщиками всякого рода антисоветских и диверсионных преступлений, как в колхозах и совхозах, так и на транспорте и в некоторых областях промышленности.

Перед органами государственной безопасности стоит задача — самым беспощадным образом разгромить всю эту банду антисоветских элементов, защитить трудящийся советский народ от их контрреволюционных происков и, наконец, раз и навсегда покончить с их подлой подрывной работой против основ советского государства.

В соответствии с этим

ПРИКАЗЫВАЮ

с 5 августа 1937 года во всех республиках, краях и областях начать операцию по репрессированию бывших кулаков, активных антисоветских элементов и уголовников. В Узбекской, Туркменской, Таджикской и Киргизской ССР операцию начать с 10 августа с.г., а в Дальневосточном и Красноярском краях и Восточно-Сибирской области — с 15-го августа с.г.

http://www.archives.gov.ua/Sec...php#nom-11

№ 14.
З ЗВІТУ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ОКРВИКОНКОМУ ВУЦВКу
ПРО ХЛІБОЗАГОТІВЛІ, ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ Й ПОЛІТИЧНІ НАСТРОЇ СЕЛЯНСТВА ТА РОБОТУ РАДЯНСЬКОГО АПАРАТУ

20 лютого 1929 р.
Таємно

Хлібозаготівля

В першому півріччі минулої хлібозаготовчої кампанії засобів утиску до здачі хліба державним та кооперативним хлібозаготувачам взагалі не вживалось і лише з січня 1928 p., коли розмір хлібозаготівлі занадто зменшився, виникла необхідність форсувати роботу, піднявши рішучу боротьбу та натиск проти злосних хлібодержавців, які затримували лишки хліба з метою спекуляції, взявши на увагу труднощі загального товарообігу та значну загибель озимини.

Вживані в цьому напрямку засоби примусу були подвійного характеру - як посереднього, так і прямого. До посередніх засобів натиску належить: а) мобілізація коштів по лінії всіх податків та страхвнесків; б) розповсюдження селянської позики та проведення самообкладання за попередніми постановами в межах даних йому контрольних цифр з тим, щоб основний тягар зазначених операцій поліг на кулацтво та заможне селянство взагалі; в) стягнення заборгованості по всіх видах кредитування, а також стягнення кооперативного пая, збільшеного з 5 до 10 крб.; г) маневрування хлібним фондом промкраму в напрямку посилення хлібозаготівлі; д) значна знижка заготовчих цін на всі продукти животництва для попередження. масового збуту їх замість хліба.

Засоби прямого примусу: а) постанови громадян всього села про обов'язкову здачу лишків хліба на державні та кооперативні зсипища як індивідуально, так і колективно; б) постанови села про самоперевірку, що давало фактичну змогу повного обшуку хліба в господарстві виключно до захованого в землі, або захованого в інший спосіб; в) широке використання засобів сурової боротьби адміністративним та судовим чином- з переховуванням та спекуляцією хлібом (арт. 127-й КК); г) зажим на млинах та олійницях (натурплатня за помол, заборона високообробного помолу, обмеження норм помолу - в одні руки 10 - 15 пуд.).

Внаслідок проведення в життя відмічених міроприємств хлібозаготівля значно піднялась в другому півріччі кампанії всупереч тому, що звичайно в цей період вона підупадає. Про це свідчать нижченаведені дані про заготівлю по місяцях (в т. ч.):

липень - 72,7; серпень-112,3; вересень - 1553,1; жовтень - 917,4; листопад - 506,5; грудень - 529,0; січень-1120,5; лютий - 1519,5; березень- 976,6; квітень - 197,5; травень - 241,5; червень - 82,0.

Добре організована в хлібозаготівлі участь радянського та партійного апарату, профорганізацій та всього суспільства забезпечила майже повне надходження хліба виключно на зсипища державного значення, минаючи приватні руки.

По колії земвідносин проведено відібрання зайвин [землі] куркульських господарств. Всього внаслідок перевірки великих землекористувань відібрано зайвин по окрузі - 961 га, які розподілені між червоно армійцями та бідняцькими дворами.

http://www.archives.gov.ua/Sec...php#nom-11

№ 25
СКАРГА ПРО РОЗКУРКУЛЕННЯ СЕЛЯНКИ ХУТ. ПЛАВЛІ ОСТАПІВСЬКОЇ СІЛЬРАДИ ЛУБЕНСЬКОГО ОКРУГУ Т. В. ПОЛТАВЕЦЬ ДО ВУЦВКу

7 червня 1929 р.

Голові Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету тов. Петровському

Гр-ки хут. Плавлі Остапівської сільради Остапівського р-ну Лубенської округи Полтавець Тетяни Василівни

Скарга

В послідніх числах травня місяця 1929 р. Остапівська сільрада наклала на моє господарство 40 пудів хліба, вивезти які я не мала змоги, позаяк в мене такої кількості хліба не було. 6 червня б. р. голова Остапівської сільради тов. Дударевський продав все наше господарство, рухоме й нерухоме. Також продав всю будівлю й хату, в якій я мешкала із сім'єю, пропонував мені і моїй сім'ї протягом 24 годин залишити хату. Продаж всього майна проводився нібито з прилюдних торгів. Але на прикладеному до цього списку Вам самим буде видно, як все продано17.

Моє господарство згідно з записом в окладному листі має: ріллі 7,25 дес, сіножаті - 0,80 дес, коней 1, корів 1, свиней 1, бджіл - 38 колод, їдців 8. Платила, державі податку в 1928/29 р. 246 крб. 15 коп., здане лишків хліба в кооперацію 50 пудів. З свого боку, вчинок голови Остапівської сільради тов. Дударевського лічу незаконним і прохаю Вас зробити належне розпорядження, аби все те, що незаконно взято і продане, було мені повернуто, позаяк я, знаходжусь у такому скрутному стані, що із сім'єю ніде ночувати, бо в нас продано все аж до хати, на що не було постанови суду.

Також звертаю Вашу увагу на те, що в мене взято весь реманент і робочу худобу, то надалі я не маю змоги існувати, обробляти землю, на підставі чого я і прохаю од Вас лише закону, одного закону.

7.VI.1929 р.

Прохачі: Полтавець Тетяна Василівна,
неписьменна, а за неї розписавсь Полтавець Олександр

Список речей, взятих головою сільради тов. Дударевським і проданих
Назва забраних і проданих речей Кількість Ціна [крб., коп.] Сума Примітка
Хата (нова), повітка, погрібник, садиби 2 дес. 1 15-10 15-10
Сарай рублений 1 8-00 8-00
Комора рублена 1 16-00 16-00
Хлів для свиней рублений 1 0-70 0-70
Саж для свиней рублений 1 1-60 1-60
Жолоб для коня 1 0-50 0-50
Жолоб для ко[рови] 1 0-75 0-75
Віз дерев'яний 1 0-50 0-50
Сани 2 0-70 1-40
Бочонки 5 0-50 2-50
Скринь 3 0-50 1-50
Сундуки малі 2 0-20 0-40
Кровать 1 0-60 0-60
Стіл 1 0-35 0-40
Дзеркало 1 0-70 0-70
Бджоли (вулики) 38 0-50 19-00
Клуня 1 0-50 0-55
Кінь 1 бесплатна
Віз залізний 1 "
Борoна 1 "
Буккер 1 "
Сівалка 1 "
Волові сані 1 "
Часи 1 "
Різак 1 "
Подушки 5 "
Кожух білий 1 "
Ботинки 2 "
Піджак суконний 1 "
Спідниць 4 "
Полотна 100 арш. "
47 крб. 70 коп. 70 крб. 20 коп.

ЦДАЖР України, ф. 1, оп, 5, спр. 534, арк, 7. Копія.

17 Частину майна було конфісковано без врахування вартості.- Док. № 25.

http://www.archives.gov.ua/Sec...php#nom-11

№ 33
ПОСТАНОВА РАДНАРКОМУ УСРР ПРО ОЗНАКИ, ЯКІ ВИЗНАЧАЛИ СЕЛЯНСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ЯК КУРКУЛЬСЬКЕ

13 серпня 1929 р.

[I]

Підтвердити нижчезазначену постанову, ухвалену Головою РНК УСРР тов. Чубарем: (умовно)

"Постанова РНК УСРР "Про ознаки куркульських господарств, на які ширяться правила Кодексу законів про працю УСРР".

Рада Народних Комісарів УСРР постановила:

1. Встановлюючи ознаки куркульських господарств, що на них шириться Кодекс законів про працю УСРР зі змінами та додатками, що їх передбачено постановою ЦВК і РНК СРСР з 20 лютого 1929 р. "Про порядок прикладання Кодексу законів про працю в куркульських господарствах" (36. зак. СРСР 1929 р. № 16, арт. 117), визнати, що до куркульських господарств відносяться всі селянські господарства при наявності в господарстві одної з нижчеперелічених ознак:

а) якщо в господарстві систематично вживається наймана праця для сільськогосподарських робіт, або в кустарних промислах та підприємствах в такому розмірі, що тягне за собою позбавлення виборчих прав за арт. 4-м постанови ВУЦВК і РНК УСРР з 3 жовтня 1928 р. "Про вибори до Рад" (3б. Уз. УСРР за 1928 р. № 27, арт. 238);

б) якщо в господарстві є млин, олійниця, круподерня, просорушка, вовночухральня, шаповальня, терковий заклад, сушарня, шкіряний завод, цегельня або інше промислове підприємство - під умовою вживання в перелічених підприємствах живої тяглової сили та механічних двигунів, а так само, якщо в господарстві є вітряк, або водяний млин з двома й більш поставами;

в) коли господарство систематично здає в найм сільськогосподарські машини з механічними двигунами;

г) коли господарство здає в найм постійно або на сезон окремі устатковані помешкання під житло або підприємство;

д) коли члени господарства займаються торгівлею, лихварством, комерційним посередництвом або мають інші нетрудові прибутки (в тому числі служники релігійних культів), а також, коли будь-хто з членів господарства вибирає реєстраційне посвідчення на ведення промислового підприємства.

2. Господарства, що їх перелічено у п. "в" і "г" арт. 1-го, вважаються за куркульські в тому разі, коли при вирахуванні прибутку, що його оподатковується сільськогосподарським податком, до них застосовано відсоткові надвишки і якщо прибуток від здачі в найм складних сільськогосподарських машин та помешкань перевищує 250 крб. на місяць, ураховуючи сезонність роботи.

3. Селянські господарства, в яких немає ознак, перелічених у арт. 1-му відносяться до куркульських, коли до них застосовано індивідуальний порядок визначення прибутку, що його оподатковується єдиним с/г податком.

4. Кодекс законів про працю повністю прикладається на ці господарства, що підпадають під одну з ознак, зазначених в арт. 1-му цієї постанови і в яких розмір прибутку, що його вираховано для оподаткування єдиним с/г податком, становить більш як 300 крб. на їдця, але неменш як 1500 крб. на господарство.

5. Облік та складання списків господарств, що їх зазначено в арт. 1-4-му цієї постанови, покладається на сільські Ради. Списки складаються окремо як для господарств куркульського, так і підприємницького типу.

6. Доручити РНК АМСРР і округовим виконавчим комітетам вжити заходів до негайного запровадження цієї постанови до життя.

7. Доручити НКПраці УСРР, за погодженням з ВУРПС та НКЗемсправ УСРР видати інструкцію на підставі цієї постанови.

II

8. Ця постанова видається на підставі постанови РНК СРСР з 21 травня 1929 р. "Про ознаки куркульських господарств, на яких повинно прикладати Кодекс законів про працю" (3б. Зак. СРСР 1929 р. № 34, арт. 301) і на скасування своєї постанови з 19 червня 1928 р. "Про селянські господарства, що вживають найману працю, на які ширяться правила Кодексу законів про працю УСРР" (3б. Уз. УСРР 1928 р. № 15, арт. 138).

Голова Ради Народних Комісарів УСРР Чубар В. Я.
Секретар Ради Народних Комісарів УСРР Яворсъкий Ю. Є.

ЦДАЖР України, ф. 539, оп. 7, спр, 71, apк. 139. Друк. прим.

http://win.mail.ru/cgi-bin/msglist?folder=0&51701608

№ 38
ПРОХАННЯ СЕРЕДНЯКА П. Я. ПЕТЕЛЬКИ 3 ХУТ. ВОСКОБІЙНИКИ ГРАДИЗЬКОГО Р-НУ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ОКРУГУ ДО ВУЦВКу
ПРО СКАСУВАННЯ ДОДАТКОВОГО ПЛАНУ ХЛІБОЗАГОТІВЛІ І САНКЦІЙ ЗА ЙОГО НЕВИКОНАННЯ

16 серпня 1929 р.

Голові ВУЦВК Г. І. Петровському
Селянина Павла Яковлевича Петельки, який мешкає
на хуторі Воскобійники Пухальської сільради
Градизького р-ну Кременчуцької округи

Прохання

Я, селянин Павло Яковлевич Петелько, інвалід імперіалістичної війни, прав виборчих не позбавлений, наділу маю 9 дес. землі, сімейства маю 8 душ, із яких я єдиний робітник. Ні в яких злочинствах замішаний не був, крім хліборобства ніяких прибутків не маю, весь час вважався за середняка.

До травня місяця цього року виконав хлібозаготівлю і здав 27 пуд. зерна. У травні з мене знову затребували ЗО пуд. зерна з доставкою в 48 год. З приводу того, що моє озиме пропало, і мені на пересів самому довелося купувати, я не зміг дати нічого. За невиконання цього наказу весь мій живий та мертвий інвентар запродано, та ще передали до суду, а суд присудив мені оштрафувати на 400 крб.

Не дивлячись на те, що у мене конфіскований живий і мертвий інвентар, на мене налічили продналогу 186 крб. 75 коп. і, крім того, зазначили за куркуля, бо батько покійний мав 40 дес. землі. Прошу звернути на мене увагу й повернути мені виборчі права *, конфісковане утримання і зняти з мене штраф 400 крб., зменшити продналог, бо я інвалід і єдиний робітник у своєму господарстві27.

16.VIII.1929 р.

Селянин Петелька

ЦДАЖР України, ф. 1, оп. 5, спр. 357, арк. 15. Оригінал. Рукопис.

Олег Бажан (Київ)
«Великий терор» на Полтавщині (за матеріалами Галузевого державного архіву Служби безпеки України)

Для характеристики масштабності й жорстокості політичних репресій у СРСР в серпні 1937 – листопаді 1938 рр. світова історіографія використовує термін «Великий терор» (за назвою книги Роберта Конверта, якій увів цю дефініцію до наукового ужитку).
Попри велику кількість літератури, присвяченої дослідженню політичних репресій доби радянського тоталітарного режиму, серед
вчених тривають дискусії щодо справжніх мотивів Й. Сталіна у розгортанні масових каральних акцій. Осмислюючи природу «Великого терору», частина дослідників шукає причини чекістських операцій по «вичищенню» населення Радянського Союзу від «ворожого елементу» у підготовці сталінського керівництва до Другої світової війни. Інші — прагнуть пояснити здійснення терористичних акцій бажанням радянських лідерів остаточно позбутися класових ворогів в умовах нової Конституції (5 грудня 1936 р.), яка
проголошувала побудову соціалізму в СРСР. На думку С. Кульчицького, загроза вільних виборів, викликана радикальними змінами процедури формування радянських органів влади на основі прийнятої Конституції, дозволила Сталіну отримати від партійно-радянського апарату «карт-бланш» на застосування державного терору.

Серед фахівців, які вивчають специфіку радянської епохи довоєнного періоду, побутує думка, що каталізатором політичних
репресій в СРСР, і в Україні зокрема, у 1937 р. могло стати не завжди виправдане поширення стаханівського руху у різних галузях народного господарства. Аварії, вимушені простої, дезорганізація виробництва, спричинені гонитвою за рекордами, партійне керівництво перекладало на «саботажників стаханівського руху», «шкідників», яких заповзято стали виявляти органи державної безпеки серед інженерно-технічних працівників шахт, фабрик та заводів.
Таким чином, аналіз сучасних наукових досліджень проблем сталінських репресій, дає можливість стверджувати, що в другій
половині 1930-х рр. масовий терор у Радянському Союзі мав не тільки попереджувальний характер, але й до нього спричиняли
глибинні економічні й політичні чинники. Архіви центральних органів влади СРСР переконливо свідчать, що в добу «Великого терору» в епіцентрі репресій перебувала Україна. На її території за період «Великого терору» арештували 198918 осіб,
з них до розстрілу — 123421 особу.

Зловісний смерч «Тридцять сьомого» не оминув Полтавщини. Уявлення чекістів про «засміченість» класовими ворогами утвореної у вересні 1937 р. Полтавської області демонструє віднайдений автором документ «Паспорт Полтавської області» (він мав гриф
«Для службового користування» — О. Б.). В ньому зазначалося: «Місто Полтава до 1937 року було місцем вислання білогвардійських, контрабандистських та інших антирадянських елементів… В роки існування «української директорії» на чолі з авантюристом Петлюрою (уродженець міста Полтави — О. Б.) у всіх повітах Полтавської губернії були створені націоналістичні організації:
«Просвіта», «Українська партія боротьбистів» і «Українська партія соціалістів революціонерів», які організували і очолили українськонаціоналістичні банди для боротьби з молодою Радянською республікою… Після розгрому цих банд їх ватажки та натхненники Петлюра, Левицький, Шелухін та інші втекли за кордон. На території Полтавської області, в теперішній час проживає значна кількість
їх родичів та організаційних зв’язків…»

Источник

Раскулачивание. Репрессии. Полтавская область

поиски документов о моих раскулаченных