КНИГИ по ХАРЬКОВСКОЙ губернии
Издаем и переиздаем книги по истории Харьковской губернии, Слободской Украйны
| Андрей Парамонов | Наверх ##
28 ноября 2008 19:59 Экономические примечания на Старобельский уезд 1804 г. Именной указатель Андреев Матвей Михайлович, коллежский асессор – 56 Анисимов Иван Яковлевич, капитан – 29 Анисимова Анна Васильевна, жена капитана – 29 Антонов Африкан Антонович, поручик – 134 Антонов Иван, бургомистр – 136 Бабкин Василий Алексеевич, поручик – 112 Бабкин Степан Алексеевич, прапорщик – 112 Бедрягина Анна Васильевна, капитанша – 112 Безбожный Павел – 102 Будков Андрей Иванович, прапорщик – 14 Будков Данила Иванович, подпоручик – 14 Будков Михаил Иванович, в военной службе – 14 Белозоров Василий Васильевич, поручик – 134 Великоцкий Василий – 98 Великоцкий Ефим – 98 Вергелев Иван Андреевич, поручик – 118 Вербецкий Павел – 102 Веригина Наталья Петровна, помещица, полковница – 29, 120-122 Времев Мирон Федорович, майор – 73, 75, 76 Гарцевичева Елена Осиповна, майорша – 116 Глухова Авдотья Васильевна, подполковница – 134 Гнидин Степан – 83 Головинский Александр Андреевич, коллежский регистратор – 59, 60, 65 Головинский Андрей Яковлевич, сотник – 59, 64 Головинский Василий Андреевич, поручик – 59, 60 Головинский Константин Логвинович, корнет – 61, 64 Головинский Николай Андреевич, ротмистр – 59, 60 Головинский Прокофий Яковлевич, титулярный советник – 74 Голодолинский Прокофий Дмитриевич, помещик – 11 Голодолинский Семен Дмитриевич, помещик – 11 Горбулин Иван – 100 Гризодуб Никита – 87 Гурьенко Филипп – 89 Даниленко Иван – 87 Дементьев, протоколист – 127 Дубров Данила – 89 Дьяконов Алексей Николаевич – 134 Дьяченко Исай – 91 Еманов Иван Иванович, коллежский регистратор – 67, 68 Еманов Иван Михайлович, неслужащий дворянин – 73, 75, 76 Еманова Анна Ивановна, прапорщица – 68 Еманова Анна Дмитриевна, прапорщица – 73, 75, 76 Еманова Софья Матвеевна, вахмистрша – 73, 75, 76 Журавлев Ефим – 102 Злобин Мартын – 92 Зюбин Емельян – 102 Ильинская Варвара Николаевна, помещица – 56 Ильинский Владимир Николаевич, помещик – 56 Ильинская Елизавета Ивановна, коллежская асессорша – 55 Калмыков Кирей – 102 Камисовский Петр Федорович, коллежский регистратор – 16 Катрухина Марфа Наумовна, прапорщица – 39 Кишинская Наталья Ивановна, прапорщица – 37 Ковалинский Григорий Иванович, надворный советник – 110 Коваль Филипп – 102 Колокольцев Василий Алексеевич, надворный советник – 22 Кравцов, уездный судья – 127 Куракин Александр Борисович, князь – 42 фон Лау Татьяна Петровна, поручица – 29, 120-122, 124 Ляшенко Изот – 87 Майков Иван, титулярный советник – 126 Мамацова Дарья Кузьминична, майорша – 20, 21 Марков Алексей Васильевич, коллежский асессор – 45 Матвеев Федор Иванович, коллежский асессор – 63, 65, 67 Маяцкий Иван Федорович, штаб-капитан – 21, 134 Мижур Никита – 96 Мирошниченко Кондрат – 83 Мороховский Лукьян – 96 Павлинский Семен Дорофеевич, корнет – 66 Панасенко Василий – 100 Писемский Александр Иванович, обер-провиантмейстер – 31 Писемский Михаил Иванович, капитан – 31 Петрулин Василий Васильевич, надворный советник – 57 Петрулина Анна Ивановна, надворная советница – 57 Петрулина Марья Васильевна, дочь надворного советника – 57 Погребенко Яков – 95 Погребняков Андрей – 100 Подколдин Максим Павлович, майор – 134 Подколзин Иван Павлович, ротмистр – Подколзин Максим Павлович, коллежский асессор – Римский-Корсаков Василий ?, майор – 19 Рожн Влас – 96 Романовская Ксения Ивановна, прапорщица – 134 Романовский Иван Иванович, прапорщик – 38 Репка Данил – 87 Рудич Иван Михайлович, губернский секретарь – 71 Рыбалка Максим – 87 Савельев Данила Петрович, коллежский асессор – 7, 10 Савельев Иван Михайлович, штабс-капитан – 13 Савельев Иосиф Петрович, коллежский регистратор – 7, 10 Савельев Михаил Михайлович, поручик – 13 Савельев Николай Петрович, поручик – 7, 10, 134 Савельев Петр, уездный предводитель дворянства – 127, 134 Савельев Петр Данилович, майор – 134 Семикозов Логвин – 91 Середин Василий Иванович, унтер-офицер – 62 Середин Иван Иванович, неслужащий – 62 Середин Михаил Иванович, коллежский регистратор – 62 Середин Михаил Иванович, неслужащий – 62 Середин Орест Иванович, неслужащий – 62 Середин Прокофий Осипович, губернский регистратор – 62 Синельникова Агафья Фоминична, прапорщица – 9, 11, 13 Сонцов Александр Борисович, действительный тайный советник – 59 Сорокин Иван Федорович – 83 Стенбок Катерина Алексеевна, графиня – 16, 17 Суворов Воин Угрюмович, майор – 118 Суханов Гаврила Гаврилович, надворный советник – 134 Суханова Катерина Ивановна, надворная советница – 19, 20, 22 Сухомлинов Григорий – 86 Тарабановский Кондрат – 96 Тевяшов Александр Алексеевич, поручик – 72, 73, 74 Тевяшов Андрей Алексеевич, ротмистр – 134 Тевяшов Павел Александрович, поручик – 134 Тевяшова Александра Моисеевна, поручица – 134 Тимошенков Адракс Иванович, капитан – 76-79 Тимошенков Александр Герасимович, коллежский асессор – 40 Тимошенков Виктор Иванович, коллежский асессор – 76-79 Тимошенков Христофор Иванович, подпоручик – 76-79 Толстой Петр Федорович, капитан – 68 Федоровский Федор, священник – 86 Федоров Семен Иванович, коллежский асессор – 134 Чербаков Иван Никитич, кавалер – 131 Чернышева Анна Родионовна, графиня – 18 Шабельский Андрей Иванович, поручик – 26 Шаталов Гаврила Григорьевич, поручик – 30 Шелегедин Прокофий – 92 Шидловский Евдоким Степанович, коллежский асессор – 108, 109, 115, 116-118 Шрамков Иван Иванович, титулярный советник – 79 Штенгер Кирилл Андреевич, 5 класса – 134 Шуликин Терентий – 91 Географический указатель Айдар, река – 5, 7, 8, 10, 11, 14-18, 43, 59, 61, 62, 65, 68, 69, 73, 74, 77, 79, 80, 107-111, 113, 129, 130 Александровка, деревня – 21 Александровка, сельцо – 31 Александровка, слобода – 45, 47 Алексеевка, слобода – 86 Алексеевский, хутор – 49 Анисимова, деревня – 29 Анненская, деревня – 118 Анпилов, ручей – 67 Анпилов, хутор – 66,67 Афонин Плес, сенные покосы – 72 Баранниковка, слобода – 100 Бахмут, город – 6, 79 Бахмутовка, слобода – 110 Безбожный, хутор – 103 Безгиновка, слобода – 108 Белая, речка – 7, 9, 10, 12, 13, 47, 49-53, 63, 65, 69 Белгород, город – 62, 68, 79 Беловодск, заштатный город – 3, 81, 82, 129 Белокуракино, слобода – 47, 52 Белолуцкая, слобода – 62, 63 Белый Колодезь, хутор – 59 Белянский, хутор – 10 Березовая, речка – 43, 44 Березовый Колодезь, речка – 95 Бирюч, город – 81 Бишконь, речка – 82 Бобровое, озеро – 118 Бобровый, хутор – 118 Богданов, хутор – 84 Богдановка, деревня – 26 Богдановка, слобода – 105 Богучар, город – 6, 8, 71, 89, 93 Большая Черниговка, слобода – 103 Большой Савельев, хутор – 13 Большой Суходол, овраг – 21, 22, 25 Бондарев, хутор – 93 Боровая, речка – 23-26, 28-35, 121-124 Боровенька, слобода – 23, 25 Боровой, овраг – 28 Боровская, слобода – 119 Боярское, сельцо – 22 Брусов, хутор – 92 Булгаковка, деревня – 124 Булавиновка, слобода – 79, 80 Бунчужный, хутор – 51 Бурло, речка – 59 Бурломовский, овраг – 60 Бурломовская, пустошь – 60 Бурлуцкий, хутор – 35 Бутков, хутор – 14 Быстрякова, деревня – 11 Валуйки, город – 60-63, 68, 77, 79-81, 132 Валуйская, округа – 58 Варваровка, слобода – 122 Венделевка, деревня – 18 Вербецкая, слобода – 5 Веселая, деревня – 118 Веселая, слобода – 19 Воеводовка, слобода – 122 Воеводский, хутор – 45 Волкодавов, хутор – 88 Володин, овраг – 122 Волошин, родник – 123 Воронеж, город – 6, 132 Воронежская губерния – 81,130 Высокая, деревня – 30 Высокий, овраг – 30 Гайдуков, хутор – 36 Гнидин, хутор – 84 Гнилая Плотва, речка – 7, 27, 28 Головиновка, деревня – 123 Голодов, хутор – 89 Голубов, хутор – 36 Гончаров, хутор – 93 Гордеев, хутор – 9 Гормашев, хутор – 95 Городище, слобода – 83 Гремучая, речка – 87 Гремучка речка – 89 Гремячий Колодезь, речка – 88, 90 Гриценков, хутор – 50 Данилов, хутор – 85 Деркул, река – 81, 83, 85, 92-97 Дмитровка, слобода – 79, 80 Долгаливка, слобода – 81 Донец, река – 115, 120 Донцов, хутор – 70 Дубовой, хутор – 10 Дубовый, овраг – 7 Дудников, хутор – 36 Дудниковый, овраг – 36 Евсюг, речка – 86, 89-91, 106 Евсюг, слобода – 89 Евтюхов, хутор – 46 Ельц, город – 6, 15, 17, 32, 47, 80, 89, 99 Епифановка, слобода – 24 Еремышин, хутор – 48 Ерик, речка – 19, 20, 118, 120 Ерка, слобода – 5 Жердев, овраг – 41 Журавка, проток – 94 Журавка, речка – 88 Заводянский, хутор – 54 Заерчанская, слобода – 130 Заикин, хутор – 50 Закотная, слобода – 79 Западный, лесной боерак – 76 Зеликов, хутор – 101 Зеньков, хутор – 90 Зимовая, деревня – 110 Зориков, хутор – 100 Ивановский, хутор – 38 Изюм, город – 129, 132 Кабычина, слобода – 96 Казачий, овраг– 7 Казначеевский, хутор – 28 Калиновский, лог – 41 Калиновский, овраг – 42 Калиновский, хутор – 40, 41 Калитва, город – 6 Калмыков, хутор – 37, 102 Калуга, город – 6, 17, 47 Калюжный, хутор – 46 Каменка, речка – 68, 71, 72 Каменка, слобода – 71 Каменка, хутор – 87 Каменный, боерак – 77 Каменный Колодезь, хутор – 57 Каменский, хутор – 72 Камышная, речка – 98-103 Капитанова, деревня – 116 Киселев, хутор – 51 Ковсюг, речка – 84, 103-106 Козинка, речка – 45, 47-49, 54, 55 Колядовка, слобода – 87 Кононов, хутор – 94 Константиновка, деревня – 124 Константиновский, хутор – 61 Коростев, овраг – 36 Кочин, хутор – 41 Красная, речка – 39, 40, 41 Красная, слобода – 40, 42 Краснокутский, овраг – 24 Краснянский, хутор – 40 Красюков, хутор – 35 Кривой, приток – 65 Кризской, хутор – 48 Криская, слобода – 95 Круглая, деревня – 29 Кудрявцева, деревня – 123 Курочкин, хутор – 53 Курск, город – 6, 15, 89, 99 Курячевка, слобода – 92 Курячевый, хутор – 10 Купянск, город – 129, 132 Лавров, хутор – 51 Лазарев, хутор – 43 Лавчин, хутор – 33 Лашиновка, деревня – 104 Лебедин, город – 6 Лесковая, пустошь – 13 Лесная дача – 120 Лесной Каменный, боерак – 76 Лесной Срубец, боерак – 64 Лиман, озеро – 8 Лиман, слобода – 8, 10 Литвиновка, слобода – 91 Лозная, деревня – 55 Лозная, речка – 45, 46, 55-59, 93, 94, 96, 97 Лопухова, дача – 120 Лопуховатое, озеро – 111 Лубянский, хутор – 50 Лукерьевка, деревня – 20 Лызин, хутор – 47 Лымарев, слобода –94 Малая Черниговка, деревня – 104 Манстрок, хутор – 43 Марковка, слобода – 96 Маслова, деревня – 29 Медвежий Лесной, боерак – 75 Меловая, речка – 98 Михайликов, хутор – 86, 87 Михайловка, деревня – 25 Моисеенков, хутор – 101 Мокрый Боглай, яр – 34 Морозов, хутор – 54 Морозовка, слобода – 98 Москва, город – 132 Мостки, слобода – 27, 28, 32, 37, 133 Муратово, село – 117 Мыс Доброй Надежды, деревня – 56 Набочин, хутор – 34 Наугольная, речка – 37-39 Наугольнянский, хутор – 38, 39 Несмашный, хутор – 27 Нехаев, овраг – 98 Нехаев, хутор – 98 Нещеретовка, слободка – 7, 10 Нижебаранников, хутор – 101 Николаевка, деревня – 26 Никольская, слобода –98 Никольский, хутор – 59 Новая Айдар, слобода – 107 Новая Беленькая, слободка – 67 Новая Россошь, слобода – 70 Новобелянская, слобода – 65, 66 Нововоскресенкая, слобода – 19 Новотроицкая, слобода – 24 Обиток, речка – 83, 91, 92 Оленников, хутор – 32 Ольховая, речка – 116, 117, 119 Орел, город – 6, 15, 17, 32, 80, 89 Орехова, пустошь – 115 Осинова, слобода – 67 Осинова Стенка, лес – 67 Острогожск, город – 132 Очекуров, хутор – 83 Павловка, слобода – 52 Панков, хутор – 49 Пантюхин, хутор – 66 Пантюхина, речка – 66 Певнев, хутор – 99 Первая Плотва, речка – 27, 28, 37 Перекопной, лес – 64 Песчаная, деревня – 22 Песчаная, слобода – 130 Петровенька, деревня – 116 Петропавловка, деревня – 109 Петропавловка, слобода – 106 Пещанный, овраг – 64 Плоский, овраг – 53 Плотва, речка – 26, 28, 36 Плотинная, речка – 70 Плотинной, хутор – 70 Подгородка, слободка – 7 Подпесочное, озеро – 119 Подрезанов, хутор – 33 Покровская, слобода – 40, 96 Половинкин, хутор – 8 Попов, хутор – 84 Попов, яр – 44 Поповичев, хутор – 44 Пристин, гора – 130 Проезжий, овраг – 7 Проезжий, ручей – 80 Проезжий, хутор – 80 Проказов, хутор – 10 Просяной, хутор – 97 Путнев, хутор – 44 Размазнин, хутор – 70 Райгородок, слобода – 111 Рассыпная, деревня – 56 Расщепной, боерак – 64 Рогов, хутор – 69, 74 Роговое, сельцо – 73 Роговские, сенные покосы – 73 Рождествено, село – 58 Россоховатая, деревня – 31 Ростов, город – 147 Рудев, хутор – 33 Руднев, хутор – 53 Светляков, хутор – 9 Свято-Дмитриевка, слобода – 106 Синельников, хутор – 12, 13 Скородная, речка – 91 Смольянинова, слобода – 19 Сонцов, хутор – 59 Спеваковка, деревня – 17 Средняя Лучка, сенные покосы – 64 Срубный лес – 76 Становой, отвершек – 58 Становой, хутор – 57 Старая Айдар, слобода – 113 Старицкий, хутор – 35 Старобельск, город – 3, 5, 7, 8, 60, 61, 63, 71, 74, 77, 80, 89, 93, 106, 129, 131, 133-135, 137, 139, 140, 145-149, 153 Староселье, слобода – 81 Стативкин, хутор – 55 Стеновый, овраг – 56 Степановка, деревня – 112 Степановский, хутор – 39 Стрельцовка, слобода – 102 Студенецкая, пустошь – 78 Студенецкий, хутор – 76, 77 Студенка, речка – 77, 78 Суходол, деревня – 21 Сухой, овраг – 69 Сухой, хутор – 69 Сухой Боглай, овраг – 33 Сухой Ковсюг, речка – 86 Сычев, хутор – 97 Таганрог, город – 147 Танюшевка, слобода – 42, 47 Тараканова, пустошь – 58 Таракановская, дача – 55 Татарский, хутор – 63 Трембачев, хутор – 62 Тремпольцов, хутор – 27 Третьяков, хутор – 85 Трехизбенская, слобода – 114 Тула, город – 6, 15, 17, 32, 47, 80, 99, 132 Тюцкой, хутор – 88 Фоменков, хутор – 53 Фоменковский, хутор – 54 Хамутов, хутор – 44 Харьков, город – 6, 132 Харьковская губерния – 4, 129 Холодный Плес, сенные покосы – 39 Хрипоков, хутор – 34 Царевский, хутор – 83 Целунков, хутор – 49 Чебанов, хутор – 25 Чепыгин, хутор – 34 Чистое, озеро – 111 Чугуев, город – 62, 68, 79, 129 Шарошь, хутор – 43 Шаталов, хутор – 30 Шапарской, хутор – 48 Шаповалов, хутор – 91 Шелестов, хутор – 100 Шпотин, хутор – 90 Штурмово, село – 16 Шуликин, хутор – 92 Шульгинка, речка – 15 Шульгинка, слобода – 15 Шульгинский, яр – 7 Щастье, деревня – 110 Щелкунов, хутор – 52 Ямной, хутор – 42 Ясеновый, овраг –64 Ясиновская, пустошь – 37 | | |
| Artiom Новичок
Харьков
Сообщений: 11
На сайте с 2008 г.
Рейтинг: 3 | Наверх ##
1 декабря 2008 17:24 А планируется что-нибудь издаваться по Балаклейскому р-ну? А то вроде лит-ры нету почти никакой.
И еще вопросик такой, тут Вы говорили про то, что в архиве есть карты, на мой вопрос про них там ответили:"Никаких карт у нас нету, идите в Короленко". Кому верить?
| | |
| Андрей Парамонов | Наверх ##
1 декабря 2008 23:55 Artiom
Мы издавали книгу В.Л. Маслийчука "Балаклейский полк" она есть еще в магазинах г. Харькова.
Кроме того информация о Балаклее имеется в наших изданиях Альбовского "Харьковские казаки" и Филарета Гумилевского "историко-статистичсекое описание Харьковской епархии"
В архиве есть небольшое количество карт, в основном это геометрические планы земельных дач, хранятся в Ф25 (Харьковская казенная палата) | | |
| Artiom Новичок
Харьков
Сообщений: 11
На сайте с 2008 г.
Рейтинг: 3 | Наверх ##
5 декабря 2008 19:47 [q] она есть еще в магазинах г. Харькова. [/q]
А в каких Вы не знаете, а то разъезжать, искать времени нет. ____________________________________________ И еще вопросик, не знаете, где можно найти список фондов ГАХО. Я знаю в России на сайте можно посмотреть. | | |
| Андрей Парамонов | Наверх ##
6 декабря 2008 0:36
Artiom
Книгу можно купить в магазинах: "Литера-Нова", "Books"
Реестр фондов можно посмотреть в читальном зале Государственного архива Харьковской области. | | |
| Андрей Парамонов | Наверх ##
18 декабря 2008 0:32 Родовід та найближче оточення Д.І.Яворницького
Останніми роками постать видатного дослідника Придніпровського краю Дмитра Івановича Яворницького не обділена увагою науковців. Навпаки, його біографія вивчається скрупульозно і прискіпливо. Здавалось би, що всі сторінки його життєвого шляху нам відомі. Але то лише на перший погляд. В потоці інформації про історичні, археологічні, етнографічні, лінгвістичні дослідження Д.І.Яворницького, його літературну і громадську діяльність, якось загубилося питання про його походження, родинні та дружні стосунки. Хоча останнім часом і в цих напрямках помітний певний прогрес.
В представленій на суд читача брошурі вміщено дві розвідки, в яких досить докладно подано родовід, родинне оточення та коло друзів і знайомих Дмитра Івановича. Перша з розвідок – „Біографія Д.Яворницького в родинному і дружньому контекстах” належить авторству провідного наукового співробітника Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І.Яворницького, невтомного дослідника біографії та спадщини Дмитра Івановича Світлані Вікторівні Абросимовій. Друга – „История рода Яворницких” – директору Харківського приватного музею міської садиби, головному редактору „Харківського історичного альманаху” Андрію Федоровичу Парамонову.
В дослідженні С.В.Абросимової пунктиром подано основні віхи біографії Д.І.Яворницького на тлі його родинних та дружніх стосунків. На початку подано коротку історіографію, що дозволяє зорієнтуватися в останніх напрацюваннях по питанню, яке винесено в заголовок статті.
Серед найближчих родичів Д.І.Яворницького, про кого веде мова С.В.Абросимова згадується матір – Ганна Матвіївна з роду Тарновських, батько – Іван Якимович та сестра Горпина, з якими у Д.І.Яворницького, на думку, автора були однозначно теплі стосунки. Спираючись на листування (декілька листів подано в додатках до статті), С.В.Абросимова розкриває атмосферу спілкування Дмитра Івановича зі своїми племінниками – дітьми його сестри Горпини: Борисом Івановичем Пономарьовим, Ганною Іванівною Любицькою (Пономарьовою), Тетяною Іванівною Коломієць (Пономарьовою), яким він неодмінно допомагав. Доволі конспективно розкрито стосунки Д.І.Яворницького з родичами з боку матері – Тетяною Матвіївною, Миколою Матвійовичем та Миколою Миколайовичем Тарновськими.
Досить цікаво і, я би сказав, трагедійно-романтично склалися стосунки з коханими жінками: Варварою Петрівною Фокіною, з якою Дмитро Яворницький розійшовся у 1885 р. і Єлизаветою Яківною Щеголевою, яка, за інформацією С.В.Абросимової, незважаючи на заборону батька, була супутницею Дмитра Івановича під час його роботи у Середній Азії. Спокійними і дружніми були стосунки з його другою дружиною Серафімою Дмитрівною Буряковою, яка стала його вірною подругою більше ніж на 30 років.
Більше уваги приділено друзям, товаришам та знайомим Дмитра Івановича. Звісно ж серед його перших знайомих були університетські друзі. Це Михайло Халанський та Микола Липенський. Досить тривалими та визначальними були стосунки Д.І.Яворницького з вчителями, професорами Харківського університету О.О.Потебнею і М.Ф.Сумцовим.
Взагалі з представленого матеріалу видно, що Д.І.Яворницький, напевно, володів даром притягувати до себе цікавих людей. Все своє життя він був оточений десятками знайомих, які багато в чому йому допомагали. Після того, як Д.І.Яворницькому начепили ярлик „сепаратиста”, позбавивши засобів до існування, О.О.Потебня та інші харківські знайомі (в статті не вказано) допомогли йому влаштуватися в жіночу гімназію Н.Григорцевич. Так само не обійшлося без знайомих (М.Костомаров та його оточення) під час переїзду до Петербургу, в якому Д.І.Яворницький сильно сумував за південноукраїнськими степами. Однак саме в Петербурзі у Д.І.Яворницького повною мірою розкрився талан дослідника і науковця. Тут таки в Петербурзі він зав’язав масу нових знайомств з видатними діячами кінця ХІХ ст.: М.Костомаров, І.Забєлін, В.Ключевський, І.Репін, М.Мікешин, С.Васильківський, Д.Мордовцев та інші. Це далеко не повний перелік петербурзького оточення Дмитра Івановича. Найближче він зійшовся з художником Іллею Рєпіним. Певною розрадою від холодних білих петербурзьких ночей стали відвідини гарячого запорозького степу. На Півдні України Д.І.Яворницький зупинявся у добрих своїх знайомих: Г.Алексєєва в Котовці, Ф.Міхєєва в Богодарі, М.Комстадіуса у Фаліївці.
В своїх пошуках запорозьких старожитностей Д.І.Яворницький знайшов багато однодумців. Серед них видатний громадський діяч Придніпровського краю О.М.Поль та дослідник запорозької старовини Я.П.Новицький. Якщо перший став для Дмитра Яворницького старшим більш досвідченим товаришем, то другий – справжнім другом і товаришем.
Новий поворот в житті Д.І.Яворницького пов’язаний з переходом на посаду чиновника з особливих доручень при туркестанському генерал-губернаторові. В цьому випадку теж не обійшлося без знайомих. Г.Алексєєв, В.Васютинський, П.Пєлєхін, П.Сабадилов посприяли Д.Яворницькому, внаслідок чого його заслання перетворилося на плідну історико-культурну та археологічну експедицію. До того ж з ним була його кохана Єлизавета Щоголева. У Середній Азії Д.Яворницький мав чимале коло знайомих, серед яких виділявся службовець самаркандського банку, шевченкознавець-аматор Юрій Якубовський.
Після завершення середньоазійського „відрядження” Д.Яворницький опиняється у Володимирі-на-Клязмі, де близько сходиться із зятем Г.П.Алексєєва князем М.П.Урусовим, який посприяв виходу в світ збірки документів „Источники для истории запорожских козаков”. У 1896 р. за сприянням свого старого знайомого, історика В.О.Ключевського Д.І.Яворницькому вдалося влаштуватися приват-доцентом у Московському університету.
Талант та енергія Дмитра Івановича не залишали байдужими людей, які його оточували. Довіру і допомогу, яку йому надавали друзі і знайомі він виправдовував сповна.
На переконання С.В.Абросимової, у Москві активізується громадсько-літературна діяльність Д.І.Яворницького. Можливо деякий вплив на нього мали вечори в художньо-літературному гуртку в домі Д.Тихомирова. Тут Дмитро Іванович знайомиться з В.Вересаєвим, В.Немировичем-Данченко, К.Станюковичем, Д.Маміним-Сібіряком та іншими. Найбільше серед літераторів і журналістів Д.І.Яворницький приятелював із схожим на запорожця В.О.Гіляровським, з яким вони разом шукали під Москвою сліди перебування тут П.Калнишевського.
Взагалі московський список знайомих Д.І.Яворницького просто вражає. Опріч вже згаданих, слід назвати Б.Грінченка, О.Кониського, М.Коцюбинського, М.Старицького, М.Лисенка, О.Сластьона, С.Васильківського, М.Кропивницького, П.Саксаганського, В.Леонтовича, М.Комарова, А.Кримського, Я.Новицького, Є.Чикаленко тощо.
На початку ХХ ст. стався останній переїзд Д.І.Яворницького – до Катеринослава. Тут він вже мав багато знайомих: В.Курилов, М.Урусов, М.Родзянко та інші. Також знаходить нових: А.Синявський, В.Біднов, Д.Дорошенко, В.Машуков тощо. Завдяки своїм добрим і, що важливо, впливовим знайомим М.Урусову і М.Родзянко Д.І.Яворницькому вдалося здійснити чимало корисних справ. Серед них проведення в Катеринославі ХІІІ Археологічного з’їзду і сприяння швидкому перетворенню обласного музею в найкращий музей Півдня України.
Звісно ж тут подано не весь спектр знайомств Д.І.Яворницького. В статті С.В.Абросимової він набагато ширший. Не можемо не відмітити такий момент – всі стосунки Д.І.Яворницького, у викладі автора, виглядають занадто ідилічними. Хоча відомо про досить неоднозначні відносини Дмитра Івановича з фундатором обласного історичного музею ім. О.Поля В.Куриловим та відомим українським археологом А.А.Скриленко. Про останню, до речі, в статті мова не йде, що, в принципі, зрозуміло, оскільки охопити всіх тих, кого знав Д.І.Яворницький доволі важко. Спірними є твердження Світлани Вікторівни про дату народження Дмитра Яворницького, а також епізод, пов’язаний з його „давно очікуваним” переїздом до Катеринослава у 1905 р.
Втім, доволі об’ємна розвідка С.В.Абросимової дає, хоча й не вичерпне, але вповні чітке уявлення про родинні та дружні стосунки Дмитра Івановича Яворницького. На наше переконання, пізнати і зрозуміти людину без відомостей про його родину і найближче оточення, просто неможливо. Через що дослідження С.В.Абросимової набуває неабиякої ваги, оскільки відкриває перед нами в першу чергу людину-особистість, а не науковця, літератора чи громадського діяча.
Солідним доповнення до фрески на ймення „Дмитро Іванович Яворницький” є розвідка А.Ф.Парамонова. Досліджувати рід Яворницьких А.Ф.Парамонов почав давно. Поштовхом стала відсутність родоводу Д.І.Яворницького, який є вихідцем з Харківської губернії. Ще у 2004 р. в „Харківському історичному альманасі” вищезгаданий автор вмістив статтю, в якій було представлено 29 осіб п’яти поколінь роду Яворницьких. З того часу поколінний розпис Яворницьких поповнився ще 8-ма представниками. Окрім чоловічої лінії Яворницьких в поколінному розписі фрагментарно представлена і жіноча лінія. В розвідці подано інформацію про Євдокію Яківну Любицьку – дружину родоначальника роду Олексія Яворницького, яка доводилася прапрабабкою Дмитру Івановичу Яворницькому. Як Олексій Яворницький так і його дружина Євдокія Любицька належали до козацької старшини Слобідської України. Отже, Д.І.Яворницький був дворянського походження, хоча це й навряд чи вплинуло на формування його свідомості, бо переважна більшість його предків походила з духовного стану.
Є коротка інформацію про ще одну прапрабабку Д.І.Яворницького – Катерину Лавровську, яка була дружиною священика Зміївського повіту. Її донька взяла шлюб з прадідом Дмитра Яворницького Федором Олексійовичем.
З родоводу ми дізнаємося про те, що окрім рідної сестри Горпини Дмитро Яворницький мав двоюрідних братів Миколу Федоровича, Іван та Федора Григоровичів, п’ять двоюрідних сестер, також троюрідних братів Митрофана Федоровича і Павла Михайловича.
Нажаль, інформація про деяких представників роду Яворницьких обмежується одним рядком. Однак, навіть, і тих даних, які подані у розвідці достатньо щоби скласти уяву про різні покоління роду Яворницьких, які відзначилися службою на різних церковних посадах. З родоводу стає відомо, що предки Д.І.Яворницького поступово втрачали свою вагу і значення в церковній ієрархії Харківської губернії. Якщо прапрадід Олексій Яворницький – високоосвічений шляхтич, який обіймав посаду архіпастиря в Архангело-Михайлівському храмі, який був одним з найстаріших в губернії, обслуговуючи велику парафію, то його правнук Іван Якимович – малограмотний самоучка був лише дячком в невеличкому Івано-Богословському храмі, який утримувався на кошти поміщиків Солнцевих.
Родовід яскраво ілюструє той шлях яким йшли предки Дмитра Яворницького. Його чекала схожа доля, але на те він і талант, щоби міняти свою долю. Д.І.Яворницький вирвався із замкненого поля священицької родини, увічнивши себе і свій рід в історії.
І.О.Кочергін
кандидат історичних наук
доцент кафедри історії та політично теорії
Національного гірничого університету
| | |
Vladim Ярославль Сообщений: 1543 На сайте с 2005 г. Рейтинг: 2272 | Наверх ##
25 декабря 2008 20:57 КНИГИ по ХАРЬКОВСКОЙ губернии Медицинский факультет Харьковского университета за первые 100 лет. Харьков,1906 Алфавитный указатель, большое количество портретов http://books.google.com/books?...amp;pgis=1Можно скачивать через американские прокси _________ Ищу Нееловых (всех, включая из Каменной Яруги Чугуевского района или Змиевского уезда), Трикиша (Волынская губерния, Житомирская обл.) ---
Родословные Нееловых повсеместно (включая Неёловых, Ниеловых и т.д.), жителей Ярославской губернии, г. Епифани, с. Каменная Яруга Змиевского у. Харьковской губернии и с. Хабное Радомысльского у. Киевской губернии, дворян Лодейнопольского у.
Дневник https://forum.vgd.ru/4784/ | | |
VladimЯрославль Сообщений: 1543 На сайте с 2005 г. Рейтинг: 2272 | Наверх ##
29 декабря 2008 1:21 Сборник судебных решений. состязательных бумаг, грамот, указов и других документов, относящихся к вопросу о старозаимочном землевладении в местности бывшей Слободской Украины. Харьков, 1884 http://books.google.com/books?...&hl=ruСмотреть или скачивать через американские прокси ---
Родословные Нееловых повсеместно (включая Неёловых, Ниеловых и т.д.), жителей Ярославской губернии, г. Епифани, с. Каменная Яруга Змиевского у. Харьковской губернии и с. Хабное Радомысльского у. Киевской губернии, дворян Лодейнопольского у.
Дневник https://forum.vgd.ru/4784/ | | |
desalexРазбойник-черкашенка  Sumy, Ukraine Сообщений: 300 На сайте с 2008 г. Рейтинг: 531 | Наверх ##
29 декабря 2008 8:54 Заинтересовала последняя книга. Наверное, была бы интересна любому краеведу со Слобожанщины. Нельзя ли вытащить её оттуда и выложить на более доступном файлообменнике? ---
Краеведение и генеалогия - не золотая жила. Краеведение - это способ выражения любви к своей Родине, - к той, что пишется с малой буквы. Генеалогия - это способ выражения любви к своей семье, фамилии, истории своего рода. Любовь же - чувство бескорыстное | | |
| Андрей Парамонов | Наверх ##
17 января 2009 19:54 Подумалось, а почему бы не поместить некоторые статьи из издаваемого нами ранее "Харьковского исторического альманаха"
На мой взгляд самые интересные:
Например:
К 280-летию со дня рождения Г.С. Сковороды.
Пожалуй, трудно будет перечислить все населенные пункты Харьковской губернии, где побывал Григорий Саввич Сковорода. Еще труднее составить его полное и достоверное жизнеописание. Если мы сегодня возьмем большинство таких жизнеописаний, мы увидим, что все они повторяют сведения М.И. Ковалинского, в той, или иной мере обработанные авторами – Гесс де Кальве, Вернетом, Снегиревым, Сумцовым, Данилевским, Срезневским, Ефименко, Костомаровым, Багалеем, Хоткевичем, Яворским и др. Все эти материалы породили чрезвычайное внимание к персоне Сковороды и его произведениям. Удивляет другое, сколько лет прошло, а нового достоверного исследования так и не появилось. Напротив, начиная с советского периода, появляются все новые и новые черты в произведениях Сковороды. Первым жизнеописание Сковороды изложил в виде исторического анекдота Гнат Хоткевич, правда необходимо сделать поправку на то, что сделал он это для крестьянских и рабочих масс, он же по видимому первым перевел произведения Сковороды на украинский язык (книга вышла в 1920 году в Харькове). В приведенных ниже документах за 1922 год, крестьяне приглашают через курсантов педкурсов Им. Сковороды Гната Хоткевича на празднование в Пан-Ивановку, однако по непонятным причинам в отчете руководителя курсов о Хоткевиче нет ни слова, говорится лишь о том, что на праздник нужен человек, чтобы рассказать крестьянам о жизни Сковороды. Неужели уже в 1922 году имя Сковороды становится разменной монетой?
«Законодателем» в новом отношении к произведениям Сковороды становится Д.И. Багалей, вот в докладе 1922 года уже звучит материалистический, марксистский взгляд на роль Сковороды. Неоднократно по ходу доклада он анонсирует свою будущую книгу о Сковороде, которая выходит только в 1926 году, и развивает новые коммунистические веяния и значительно отходит все дальше и дальше от статьи о Сковороде в книге «История города Харькова за 250 лет его существования. Вот где подлинное отношение к истории, в сравнении текстов мэтра – Д.И. Багалея. В том же докладе 1922 года Багалея, говорится о том, что Григорий Саввич призывал все классы к пробуждению, еще за 73 года до Карла Маркса и его «Капитала», звучат и первые слова подводящие к тому, что Сковорода атеист. В дальнейшем в образе представленном Советской исторической наукой он и есть атеист, что закончилось заменой мраморной плиты с начертанным православным крестом на могиле Сковороды на гранитный булыжник. И по сей день, мы видим символ пролетарской революции на могиле самого потрясающего воспитателя, богослова и проповедника, а подлинная могильная плита стоит в музее села Сковородиновка.
Недостоверность многих легенд породило мнение, что достаточно будет в данном вопросе ссылки на народную память, из поколения в поколение передающую рассказы о жизни Сковороды, особенно это касается села Пан-Ивановки (Сковородиновки) Харьковского уезда, где в имении Ковалевского умер Григорий Саввич, и где находится могила философа. Особенно вызывает сомнение дом, якобы в котором он жил и умер, и где долгое время в составе музея была оформлена комната Сковороды с видом на сад.
Ниже мы приводим статью Владимира Бонч-Бруевича, опубликованную в 1912 году, связанную с опубликованием подлинной рукописи любимого ученика Сковороды – М.И. Ковалинского. Данная статья показывает уровень работы с источниками в конце XIX века в Харьковском историко-филологическом обществе. А маленький тираж (500 экземпляров на всю Россию) собрания сочинений Сковороды, в которой была опубликованна статья Бонч-Бруевича и подлинная рукопись Ковалинского, говорит о том, как мало людей имело и имеет возможность прочесть такой важный материал. Возможно, что и нам стоит опубликовать подлинную рукопись М.И. Ковалинского.
Далее мы приводим документы ГАХО периода 1922 года. Тогда к 200-летнему юбилею со дня рождения Григория Саввича Научный комитет Укрглавпрофобра, в который входили Д.И. Багалей, С.Ю. Семковский, М.И. Яворский, О.Н. Синявский, было решено провести мероприятия посвященные памяти украинского философа. Ученые вместо того, чтобы самим съездить на могилу Сковороды, посредством предложений к Харьковскому Губернскому отделу народного образования, через Губпрофобр послали на могилу Сковороды курсантов Педкурсов им. Г.С. Сковороды (будущий пединститут). Из документов приведенных нами следует обратить внимание, что народные легенды 1922 года не распространялись на дом, или комнату, в которой умер Сковорода, а в опросе об открытии музея предлагается здание бывшего церковно-приходского училища. В следующем номере альманаха, мы продолжим публикацию материалов о селе Сковородиновка, многие из которых будут опубликованы впервые. А пока же хотим напомнить, что если у государства и общественности есть желание достойно отметить дату рождения Григория Саввича Сковороды, создать подлинный заповедник в селе Сковородиновка, то следует более глубоко изучить архивные документы, чтобы над нами опять не смеялась вся мировая общественность. Достойному человеку нужна достойная память! (Примечание составителей).
Владимир Бонч-Бруевич
По поводу опубликования подлинного текста рукописи М.И. Ковалинского проф. Д.И. Багалеем в издании Харьковского историко-филологического общества.
Д.И. Багалей в труде своем: «Сочинения Григория Саввича Сковороды», появившемся в 1894 году в издании Харьковского историко-филологического общества, в предпосланной им «критико-библиографической статье» пишет:
«Что касается рукописей, заключающих в себе биографию Сковороды, сочиненную М.И. Ковалинским, то они также заслуживают полного внимания. Биография Сковороды, составленная Ковалинским, является основным источником наших сведений о жизни этого писателя и даже отчасти об его мировозрении. Ею, как мы уже знаем, интересовались и пользовались многие – Снегирев, Асконченский, Данилевский. Но напечатана в качестве самостоятельного памятника она была, как мы видели, только в 1886 году на страницах «Киевской Старины» профессором Н.Ф. Сумцовым по 2-м спискам, из коих один принадлежит г. Добротворскому (в г. Курске). Г.П. Данилевский пользовался также не оригиналом «Жития», а списком его. Таким образом, мы имеем возможность в п е р в ы е [1] теперь напечатать биографию Сковороды по подлинной рукописи Ковалинского. Которая во многих случаях отступает от текста, изданного проф. Н.Ф. Сумцовым» [2].
Таким образом, из этой цитаты мы видим решительное и категорическое заявление Д.И. Багалея, что именно в его издании рукопись Ковалинского «в п е р в ы е» появляется в подлинном виде, значительно отличающимся от текста, опубликованном Н.Ф. Сумцовым. Это последнее суждение само по себе в работе Д.И. Багалея является неожиданным, так как, несколько выше, он, разбирая работу Н.Ф. Сумцова, совершенно иначе отзывается об этом же списке рукописи.
«Что касается самого издания памятника, - писал он, - то оно сделано Н.Ф. Сумцовым по списку его, присланному из Курска в ред. «Киевской Старины» г. Добротворским; недостающие места (начало рукописи оказалось несколько попорченным) Н.Ф. Сумцов пополнил по тем выпискам из «Жития», которые раньше напечатаны были в «Укр. Стар.» Данилевского. Пропусков, благодаря этому оказалось чрезвычайно мало, но они были пополнены ред. «Киев. Стар.», по совершенно полному списку «Жития», присланному г. Ястребовым из Елисаветграда».
По смыслу этого авторитетного заявления выходит так, что работа Сумцова по двойному списку, является как бы исчерпывающей в отношении точности и близости к подлиннику: «пропусков… оказалось чрезвычайно мало, но и они были пополнены ред. «Киев. Стар.», по с о в е р ш е н н о п о л н о м у с п и с к у «Ж и т и я» [3]». Нам кажется, что истолковать иначе, не внушающие ни малейшего сомнения слова эти, никак нельзя, что совершенно, конечно не согласуется с предыдущим свидетельством, где сказано, что в п е р в ы е опубликованный текст Д. И. Багалея, являясь подлинником, «во многих случаях отступает от текста, изданного проф. Н.Ф. Сумцовым». В чем же выражается тогда «совершенная полнота» списка Сумцова? Отмечая мимоходом это странное противоречие в критико-библиографических заявлениях почтенного харьковского профессора, мы перейдем к рассмотрению опубликованного им, Д.И. Багалеем, в первый раз, - по его заявлениям, - истинного подлинника рукописи Д.И. Ковалинского.
Помимо уже приведенного нами утверждения Д.И. Багалея о подлинности его списка, мы находим в ином месте его статьи другое, еще более лаконическое заявление:
«Рукопись Ковалинского, - говорит он, - представляет из себя автограф, так же точно как и большинство писем» [4] – им опубликованных.
А на странице CXII мы видим, что Д.И. Багалею хорошо известно, где хранится этот самый подлинник: «Из остальных 3-х книг, - говорит он, - 2 заключают в себе черновую и беловую биографию Гр. Сав. Сковороды, составленную его другом М.И. Ковалинским (автограф №№ 1489 и 1490) под таким заглавием: «Жизнь Григория Сковороды». Писана 1796 в древнем вкусе».
Правда и здесь мы находим ошибку, повторенную Д.И. Багалеем также и в тексте рукописи, именно у М.И. Ковалинского значится, что рукопись «писана 1794 г.», а не в 1796 г.
Приступив к изданию собрания сочинений Г.С. Сковороды, и не думая сомневаться ни в одном из заявлений харьковского профессора, мы предполагали прямо перепечатать из труда Д.И. Багалея работу М.И. Ковалинского, будучи совершенно уверены, что имеем дело с вполне точной копией подлинника. Получив однако из Румянцевского Музея подлинники сочинений Г.С. Сковороды и М.И. Ковалинского, мы на всякий случай, решили сравнить действительный подлинник рукописи с текстом, опубликованным Д.И. Багалеем. С первых же слов мы к изумлению своему, нашли целый ряд более, или менее существенных ошибок, недочетов и, наконец, пропусков, нередко нарушающих смысл. Чтобы не быть голословным, приведем здесь список главнейших отклонений от подлинника.
Далее мы сделаем выписки подлинника и соответственные места текста, опубликованного Д.И. Багалеем.
У Д.И. Багалея: В подлиннике:
1) «На сей главизне, на сем корне, на 1) «На сей главизне, корени,
сем начале…» (стр.1). начале…».
2) «Подвиг т.-е. правильное употреб- 2) Подвиг то есть правильное упот-
ление свободной воли делает разделение. ребление свободной воли, делает разделе-
Поставленный между вечностию…» ния; и сей подвиг в выборе истинного, доб-
(стр.2). рого, совершенного, есть правда воздающая
всякому свое: полная полным, и тщетная
тщетным. Почему мудрый и праведный есть
тоже.
Поставленный между вечностию…»
3) «С позволением и с помощию 3) «С позволения его и с помощию
его…» (стр.3). его…».
4) «Как бы употребить его труды с 4) «Как бы употребиться ему с поль-
пользою его и общественной…» (стр.3). зою его и общественною…»
5) «Сковорода, имея тогда уже более 5) «Сковорода, имея основательнее и
основательные и более обширные познания обширнее знания в науках…»
в науках…» (стр.3).
6) «Епископ на докладе консистории 6) «Епископ, преобретя незнание
сделал собственноручное распоряжение: не свое в непослушание его, и самомнение о
живяще…» (стр.4). учености своей в гордость и высокоумие
его, дал своеручное повеление на докладе
консистории следующее: «Не живяще…»
7) «Вслед за тем Сковорода изгнан 7) «По сему Сковорода выгнан был
был из переяславского училища…» (стр.4). из училища переяславского не с честию…»
8) «Сковорода начал раньше возде- 8) «Сковорода начал больше возде-
лывать сердце воспитанника…» (стр.4). лывать сердце молодого воспитанника…»
9) «Служители тотчас отнесли госпо- 9) «Служители тотчас донесли госпо-
же, а барыня мужу. Старик Тамара, ценя все же, что учитель называет шляхетского сына
таки учителя, но уступая жене, отказал ему свиною головою. Мать раздосадовала, раз-
от дому и должности…» (стр.5). жаловалась супругу, требовала мщения за
таковую дерзость. Старик Т., зная внутрен-
но цену учителя, но уступая настоянию
жены, отказал ему от дому и должности...»
10) «…вкушает удовольствий приро- 10) «…вкушает удовольствий приро-
ды простых, невинных…» (стр.6). ды, удовольствий простых, невинных…»
11) «…склонности природные, житей- 11) «…склонности природные, нуж-
ские звали его…» (стр.6). ды житейские звали его…»
12) «…являет в воображении бытия 12) «…являет в воображении состо-
человеческого…» (стр.7). яние бытия человеческого…»
13) «Сократ так толковал сон свой: как 13) «Как совершеннейшая музыка
совершеннейшая музыка есть философия, то есть философия, то Сократ, последуя сно-
наиболее прилежи прилежи к оной…» (При- видению, больше и больше побуждался
мечание на стр.7). прилежать к оной, обращая всю любовь
и ревность к мудрости. Так он толковал
сон свой…»
14) «Во время литургии дух проникал 14) «Во время литургии дух шибал
до самой святой трапезы…» (стр.8). до самой святой трапезы…»
15) «…при посещающих его: «о Сво 15) «…при посещающих его: (ла-
бода, о наука…» (стр.11). тынь) О свобода! О наука!»
16) «…во мне некую легкость, развяз- 16) «…во мне некую легкость, развя-
ность, свободу…» (стр.15). занность, свободу…»
17) «…ибо сии мысли ведут нас через 17) «…ибо сии мысли ведут нас яс-
волны жизни сия…» (прим. на стр.15). ным небом чрез волны жизни сея…»
18) «…разумели то, что мы называем 18) «…разумели то, что разумеем мы
ангелом хранителем. Сократ называл сего ге- под именем ангела хранителя. Сократ на-
ния демоном. Слово д е м о н есть еллинское зывал сего гения демоном, ибо д е м о н на
и значит разумеющий. Гений и демон есть еллинском языке значит р а з у м е ю щ и й,
разумная внутренняя сила человека. Некото- то есть разумная сила внутренняя человека,
рые чрез гения… (прим. на стр.17). а не значит злого духа. Некоторые через ге-
ния…»
19) «…святая лавра примет тя, аки 19) «…святая лавра приймет тя, аки
свое чадо…» (стр.21). мати свое чадо…»
20) «…что делает Сковорода?» (стр.27). 20) «…что делает в жизни Сковоро-
да?»
21) «…выходил он в поле разделять 21) «К слову «разделять» в подлин-
славословие…» (стр. 32). нике сделано примечание: «Веселие муд-
рому мужу должностию есть: безбожно бобогоязливому печалиться. Юнг. Нощь,IV.
22) «…обнажал простоту их…» (стр.38). 22) «…обнажал пустоту их…»
Мы выписали здесь только главнейшие отклонения от подлинника, опубликованного Д.И. Багалеем списка рукописи М.И. Ковалинского. Наиболее мелкие мы не приводим только потому, что их очень много. Нет страницы, где бы мы не нашли по крайней мере несколько тех, или иных отклонений от подлинника [5]. Это открытие сильно нас обескуражило, так как решительно подорвало веру в то, что и остальные рукописи напечатаны с подлинников. Помня д в а категорические заверения профессора об опубликовании рукописи по подлиннику, мы решительно отказывались понять, каким образом могло случится такое крупнейшее недоразумение , тем более неприятное, что все эти крайне печальные обстоятельства покрыты двойным авторитетом: именем профессора Д.И. Багалея и именем «Харьковского Историко-филологического общества», которое за свои «Труды» должно же нести по крайней мере равную с редактором отдельного тома, если не большую, нравственную ответственность.
Желая хоть как ни будь объяснить себе все это печальное недоразумение и убедившись бесповоротно, что к подлиннику публикация эта не имеет никакого отношения, мы принялись изучать ошибки Багалеевского списка. И мы полагаем, что он печатался или с какого то нового, нам неизвестного и весьма плохого списка, или, что вероятнее, со списка, опубликованного Н. Сумцовым [6], причем при переписке были сделаны ошибки, еще ухудшившие его. Потом может быть его и сверяли с подлинником, или плохой копией, но сверяли во всяком случае крайне поверхностно и небрежно. К этому выводу мы пришли на том основании, что многие ошибки списка Сумцова целиком, до знаков препинания и отдельных букв, перешли в багалеевскую публикацию. При чем, как это мы видим из ошибки № 9, - о ссоре Сковороды с Тамарой из за сына, - у Багалея целиком, слово в слово, перепечатано вольное изложение Данилевского, которым Сумцову пришлось воспользоваться, чтобы заместить существующий пропуск в рукописи, имевшейся у него в руках. У Сумцова это место заключено в скобки и оговорено в примечании, что оно взято у Данилевского. У Багалея скобки опущены, а примечание уничтожено. Насколько все это делалось небрежно, видно хотя бы из того, что, вводя существенную поправку, из редакционного примечания «Киевск. Стар.», помещенного после текста, сделанную Сумцовым в момент печатания рукописи по только что полученному новому списку, умудрились пропустить почти весь большой абзац – (см. ошибка № 2), а главный редактор тоже не заметил этого, и тем самым текст Сумцова в переиздании Д.И, Багалея был еще ухудшен.
Мы полагаем, что такое неисправное опубликование текстов крайне не желательно вообще, а при авторитетном утверждении, что этот весьма плохой текст есть точная копия с подлинника, - в особенности.
Подобная небрежность в научном издании, скрепленном двумя авторитетными именами, решительно недопустима и надо удивляться Харьковскому историко-филологическому обществу, как оно не заметило этих колоссальных ошибок в течении пятнадцати лет по выходе в свет своего седьмого тома. Такое невнимательное отношение научного общества к своему обширному изданию сильно подрывает доверие ко всем вообще его «Трудам», что, конечно, очень жаль.
Примечания:
1) Курсив Д.И, Багалея.
2) Д.И. Багалей. Критико-библиографическая статья, к сочинениям Г.С. Сковороды, стр.CXV.
3) Курсив мой. В.Б.Б.
4) Смотри там же, стр. CXXIV.
5) Сверенный нами текст Д.И. Багалея с подлинником рукописи в настоящее время хранится в сектантском отделе рукописного отделения Императорской Академии Наук, и значится по описи: «Сект.2843».
6) Смотри «Киевская Старина», сентябрь, 1886 г., стр.113.
Данная статья опубликованна в Собрании сочинений Г.С. Сковороды, том 1, С-Пб, 1912 год.
Документ 1
Исх. 10.037 от 1.12.1922 г.
Тов. Заведующему Харьковскими Педагогическими курсами им. Гр. Сковороды.
В свое время нами дано было поручение Вашим курсам заняться вопросом о чествовании памяти Украинского философа Г.С. Сковороды по случаю исполняющейся в нынешнем году двухсотлетней годовщины со дня его рождения (24 декабря 1922 г.) в смысле разработки программ этого чествования. Вместе с тем нами было предложено командировать кого-нибудь из взрослых курсантов на место кончины Сковороды в село Пан-Ивановку Харьковского уезда для осмотра, в каком состоянии находится могила Сковороды, с выяснением приблизительной потребности средств для указанной цели. Ныне, в виду вторичного запроса к нам Научного комитета и Укрглавпрофобра от 25/11 с.г. за № 8275, настоящим просим не отказать в сообщении, что сделано педкурсами в этом направлении.
Подписали: Завгубпрофобра, Губинспектор пед.обр., секретарь.
С пометкой Срочно.
ГАХО фр.820, оп.1, ед.хр.330, л.36.
Документ 2
Отношение от 7.12.1922 г. Харьк. Губ. Відділа Нар. Освіти и педкурсам о праздновании 200 летия со дня рождения Сковороды. 3 курсанта ездили в Пан-Ивановку, праздник педкурсов состоится перед 24 декабря вечером.
ГАХО фр.820, оп.1, ед.хр.330, л.24.
Документ 3.
Протокол загальних зборів селян с. Пан-Іванівка, Харківського повіту, 8 грудні 1922 року.
На збори прибули представники Харківських педкурсів ім. Гр. Сковороди тт. Помаленький, Анін і Шевченко, місцевий вчитель т. Просвітяне, предст. Сільради й комітету незамселян, робітники Пан-Іванівського заводу й селяне. Головою зборів обрано т. Манжаренко, секретарем Корнієнко.
Денний порядок:
Про улаштування 24 грудня с/р свята Сковороди й обрання Комітету по вшануванню пам’яти Г.С. Сковороди.
Перше слово дається т. Помаленькому, який поінформував збори про святкування Сковороди по всіх культурних центрах України й зазначив необхідність улаштування свята в тім місці, де умер великий філософ, а саме в с. Пан-Іванівці.
Далі слово дається т. Манжаренко й зазначає, що ми селяне, Сковороди не забули, що ми добре його пам’ятаєм, що ми його святкували й будем святкувати. Далі він дає інформацію про те, як до сього часу селяне святкували Сковороду. Між іншим зазначає, що в 1921 році в Пан-Іванівку прїзжав представник Харківського повітвиконкому, обіцяв багато де-чого зробити, але далі обіцянок справа не пішла. Могилу Сковороди в останній час одвідує багато учневої молоді й інше громадянство. Що ж торкається до святкування в цім році, то селяне думають святкувати, але організаціі, яка б взяла на себе ініціативу по проведенню свята майже нема, бо робота в єдиній в Пан-Іванівці культурно-освітній організаціі – “Просвіті” в останній час майже не проводиться за відсутністю сил, що ж торкається до учителів то вони не тільки не беруть участь в роботі по-за школою, а і в самій школі не можуть як слід поставити справу. Таким чином говорить т. Манжаренко, у нас школи майже немає, у нас є місце де калічуть дітей, навчаючи їх на незрозумілій до них россійській мові, до того ж сама вчителька зовсім не здатна до вчительської праці. Далі т. Манжаренко зазначає, що бажано було б, коли б нашу школу присвятити ім. Гр. Сковороди, а для цього необхідно поставити її так, щоб вона відповідала своій назві а саме щоб було прислано вкраїнського учителя, який би дійсно був учителем, щоб школа мала підручники, приладдя й паливо. Бажано б було також, щоб могила Сковороди як слід опоряджена, щоб на площі було поставлено пам’ятника Сковороді й до його могили зроблено окремий хід, а не через приватний двір, а також, щоб упорядкувати парк. Далі т. Манжаренко прохає представників педкурсів переказати в Харкові, що ми селяне, Сковороди не забули, пам’ять його шануемо й будем шанувати й вас прохаємо не забувати про цю велику людину, а також прохає звернутись куди треба за допомогою, щоби всі вище висловлені побажання були переведені в дійсність.
Т. Лінивенко зазначає, що наше село зветься іменем ката пана-Івана, що катував наших селян, а тому ми не хочемо, щоб наше село звалося цим іменем, а хочемо назвати його іменем великого філософа Гр.С. Сковороди. Дружніми словами селяне підтримують пропозицію свого односельчанина т. Лінивенко.
Т. Кравченко говорить, що ми давно бажаємо, як найкраще, вшанувати пам’ять Сковороди, але не знали стежки, не знали куди нам треба звернутись, тепер же, коли прибули до нас представники, ми цю стежку знаєм і надіємось що гуртом ми зуміємо як слід вшанувати пам’ять Сковороди. Далі т. Кравченко висловлює щиру подяку представникам педкурсів, що вони прибули в Пан-Іванівку по справі святкування роковин Сковороди.
Далі т. Манжаренко прохає представників допомогти їм дістати діапозітивів для чарівного ліхтаря, щоби можна було показати селянам різні сценки з життя Сковороди. Крім сього бажано б було на Свята мати відповідну літературу й картки Сковороди для роздачі їх учням та селянам.
Кінчаючи засідання всі селяне дуже прохають представників педкурсів, щоби вони попрохали шановного Гната Мартиновича Хоткевича прибути на свято 24 грудня в Пан-Іванівку й росказати їм про життя і вчення Сковороди, бо т. Хоткевич перший, по нашому проханню написав книжку про Сковороду.
Для проведення в цім році організованного свята т. Шевченко пропонує обрати Комітет по улаштуванню свята т. Помаленький пропонує з’організувати Комітет не тільки для улаштування свята цей рік, а для вшанування пам’яти Сковороди взагалі. Прозиція приймається одноголосно.
Комітет ухвалено з’організувати з 5 душ. З виставлених кандидатів: Манжаренко, Капустник, Лінивенко, Кравченко Л., Кравченко Я., Лінивенко Л., Чорногор Г., Дубовік, Зірка К., Корнієнко М., більшість голосів одержали: 1)Манжаренко – оногол. 2)Капустник – оногол. 3)Кравченко Л. – одногол. 4) Корнієнко – 41, 5)Дубовік – 30. Кандидати: 1)Лінивенко Панас, 2)Чорногор Г., 3)Лінивенко Павло.
Представники педкурсів прохають членів комітету тримати зв’язок з педкурсами. Зібрання закінчується співами революційних пісень.
Голова зборів – Манжаренко, секретарь – подпись, представник комнезама – подпись, представник завкома – подпись.
ГАХО фр.820, оп.1, ед.хр.330, лл.87-88.
Документ 4.
Доклад, про поїздку в с. Пан-Іванівку, Харківського повіту на могилу Сковороди представників Харківських педкурсів ім. Сковороди.
Згідно Харків Губнаросу під/від. Губпрофобр від 7/12 1922 року за № 10.037 командировано комитетом педкурсів ім. Гр. Сковороди 3-ох осіб: Помаленького, Аніна, Шевченко для того, щоб розізнати, в якому стані перебуває в сучасний момент могила Сковороди, а також дати ініциативу організуванню Комітету для святкування 200 літних роковин з дня народження Сковороди. Командировані виїхали в село Пан-Іванівку, Харківського повіту 7-го грудня вечером, а прибули 8-го грудня ранком і з головою місцевого Сельвиконкому пішли до могили Сковороди котра знаходиться в північно-східній стороні попівського саду напротив церкви поузмешкання попа. Увесь сад есть огородженний дощатим забором. До могили Сковороди идеться через двір попа. Яр, який проходить через сад, поділяє його на дві частини. В одній частині саду есть могила Сковороди на десять аршин з віддаленню від провалля. Могила обведена залізною оградою, поновленною літом місяці липнні. На могилі побудовано пам’ятника з цегли, якого літом також поштукатурено. На пам’ятнику покладено мармурову плиту з надпісю. Біля залізної оградки ріс чудовий кленок, але один піп недавно його зрубав і замість нього зостався пеньок, з якого виросло де-кілька наростів з ще не опавшим листям. Весною біля могили розробляються клумби, газони, насаджуются різні квіти, а доріжки посипаються піском, так що в літню добу могила має досить гарний вигляд. Одвідувачі прикрашають могилу вінками і живими квітами. Поуз могили находиться велика цегляна будівля – це каплиця в якій поховано як оповідають селяне попів і панів Коваленських. Двері в каплиці пошкоджені і не зачиняються. В каплиці нема ні підлоги, ні стелі а також нема вікон. По словам селян, там що року складувалось сіно, тому помітно на землі багато грязі. Дах, який вкриває каплицю, пошкожений,по належному ремонті можна переименувати цю каплицю на хату, дати стола, лавки, записну книжку, в якій записувано-би одвідувачами і свої постереження. Ця частина саду уявляе з себе велику занедбалість, дерева рідкі так, що під цім зглядом дом есть дуже багато бажань. В другій частині саду бувшого панського саду помічається кращий стан, як фруктових дерев и так і загального вигляду. В цій частині саду розрісся великий дуб на узбіччі, під яким думав Сковорода. Цей дуб має великі розміри. В середині дуба есть дупло, в якому може поміститись до 4-5 чоловіків. В цьому дуплі було зроблено лавочку, а літом висів портрет Сковороди. Тепер лавочку знищено, а портрета забрано. Десять літ тому запалено було пастухами дупло, але селяне потушили вогонь, так що дуб остався . Весною і літом роскидає свої зеленіючи віти в простори. Нище дуба, де зараз есть огороди, був штучний ставок, над берегом якого гуляв Сковорода. По угляненню усіх замітних місцевостей, з якими лучаться спомини про Сковороду; пішли командіровані до сельвиконкома. Вість що з Харкова прїхали представники для оглядення могили Сковороди, зібрання данних відносно Сковороди, рознеслась блисковкою по селі. Кімната сельвиконкому заповнено молоддю, середнього віку і старцями. І дивне явище, очі всіх присутніх іскрились жадностю почути щось нового. Нечуване захоплення пройняло усіх. Можна було зворушити до сліз, коли бачилось, що ці бідні, обідрані, зарослі старці, запалими від життевих турбот лицами так одушевленно були настроєні, незвичайним піетитом поглядало на портрети Сковороди який висів на стіні сельвиконкому. І зараз почав працювати мозок і що з цього масового колективу, який це вимовно трагічному отупінню й мовчання був погноєм для гнилої групи паразитів, і творилась грізна сила. Якою-ж радістю засяли очі бувших гельготів 20 віку, коли почули, що з центра вислано представників, щоб оглянути, в якому стані знаходиться могила того, який серед усе своє життя протестував проти катування цих несчасних людей. Того революціонера XVIII ст., який геніальною інтуіцією і прозорливостю пророка глянув в майбутнє, відкривши гниль і ходячих трупів в життю його зір одвернувся від цього поганого життя, а задивився в те, що не обмежено часом й простором – у вічність. Попрохавши голову виконкому скликати збори бажаючих селян, робітників заводу та представників його адміністрації, учителів просвітян і інш. Всі пішли в призначене для зборів місце, а саме в помешкання “Просвіти”. На зборах здивували нас селяне своєю організованістю, серйозністю відношення до справи. Видно було, що не пішло в нівіч відречення від життя Сковороди, що його світла постать в усіх присутніх в уяві, його глухи думки пірвали усіх небувалу височінь, що примір його життя есть в сучасному й буде в майбутньому зразком, провідною зіркою вихованню поколінів до кращого життя. Серед мертвої тиші забрав слово голова зборів тов. Манжаренко й зазначив, що ми, селяне Сковороди ще не забули, ми добре його пам’таємо, що ми, його святкували й будемо святкувати. Далі він дає інформації про те, як до цього часу селяне святкували Сковороду. Між іншим зазначив, що в 1921 році в Пан-Іванівку приїздив представник Харківського повітвиконкому, обіцяв багато де-чого зробити, але дальше обіцянок справа не пішла. Могилу Сковороди в останній час одвідує багато учнів, молоді й інше громодянство. Що ж торкається до святкування в цьому році, то селяне думають святкувати, але організації, яка б взяла на себе ініциативу по проведенню свята майже нема. Голова зборів торкнувся также стану шкіл в с. Пан-Іванівці. В бувшій церковній школі пусто. Комнату вжито не на шкільні цілі. Слід зазначити що її можна б перемінити в музей Сковороди де б була зібрана уся література, яка торкається Сковороди себ то влаштувати бібліотеку Сковороди. Друга місцева школа в дуже сумному стані. Вчителька не відповідає свойму завданню, також такі причини як брак топлива унеможливлюють нормальне навчання. Таким чином говорить тов. Манжаренко у нас школи май-же немає у нас місце, де калічуть дітей, навчають їх на незрозумілій для них російській мові: есть ще третя школа на заводі, яка щойно організується. Дальше тов. Манжаренко зазичає, що бажано було-б, колись нашу школу присвятити ім. Гр. Сковороди, а для цього необхідно поставити її так щоб вона відповідала своїй назві, а саме щоб було прислано вкраїнського учителя, який би був дійсним учителем, щоб школа мала підручники, приладдя, паливо. Дальше торкнувся тов. Манжаренко могили Сковороди, бажанно було б також, щоб могила Сковороди й до його могили зроблено окремий хід, а не через приватний двір, а також, щоб упорядкувати парк. Дальше тов. Манжаренко прохав представників педкурсів передати в Харкові, що ми селянє, Сковороди не забули, пам’ять його шануємо й будемо шанувати й вас прохаємо звернутись, куда треба за допомогою, щоб всі вище висловлені побажання були переведені в дійсність. Тов. Линівенко зазначає, що наше село зветься іменем ката пана Івана, що катував наших селян, а тому ми не хочемо щоб наше село звалось цим іменем, а хочемо назвати його іменем великого философа Сковороди. Дальше тов. Кравченко говорить, що ми давно бажаємо як найкраще вшанувати пам’ять Сковороди, але не знаємо стежки, не знаємо куди нам звернутись, теперколи прибули до нас представники, ми цю стежку знаємо і надіємось, що колективно як слід відсвяткуємо пам’ять Сковороди. Дальше тов. Кравченко висловлює щиру подяку представникам педкурсів, що вони прибули в Пан-Іванівку по справі святкування роковин Сковороди. Тов. Манжаренко прохає представників допомогти їм достати діапозитіви для чарівного ліхтаря щоб можно було показати робітникам і селянам різні сцени з життя Сковороди. Крім цього, баждано було б на свято мати відповідну літературу й картки Сковороди для роздачі їх учням, робітникам та селянам.
Вибрано комітет з 5-ти чоловіків не лише для влаштування свята на цей рік, а для влаштування пам’яти Сковороди взагалі. Цей комітет працюватиме на місці й триватиме зв’язок з нашими педкурсами, а через них з Губвіднаросвітом і Наросвітом. Наприкінці було висказано побажання, щоб на свято 24-го грудня з Харкова було надіслано представника, який би докладно міг росказати про Сковороду. Дня 9-го грудня було пороблено представниками педкурсів знімки з могили Сковороди і дуба. В кінці було скликане маленьке засідання комітету по влаштуванню пам’яти Сковороди, де було помічено приблизний програм святкування. Після цьго командировані повернулись до Харкова.
Зав педкурсами Ф. Вишиваний
Секретар подпись.
ГАХО фр.820, оп.1, ед.хр.330, лл25-29.
Документ 5.
Від комітету по вшануванню пам’яти Г.С. Сковороди, 14 грудня 1922 року, село Пан-Іванівка.
До Украінського Наукового Комітету.
Виконуючи постанову загальних зборів і різних організацій села Пан-Іванівка від 8-го грудня с/р и не маючи власних коштів по вшануванню пам’яти, комітет звертається з проханням дати допомогу.
1. На упорядкування могили Г.С. Сковороди 50 000 крб.
2. На влаштування свята 24-го грудня (література, портрети, папір і інше) – 50 000 крб.
3. На упорядкування хати при могилі (поміст, стеля, двері, вікна і інше) – 100 000 крб.
4. На будування воріт, огорожі і опорядження садка (800 кв. саж.) при могилі – 100 000 крб.
Крім цього Комітет прохає взяти на себе обов’язок потурбуватись про будування пам’ятника на площі перед могилою в селі Пан-Іванівці.
Покладаючи надію що наше прохання не пройде марно з пошаною Комітет.
Голова Комітету Кравченко, Секретар Капустник.
Резолюция от 18/12 1922 г. Смету считаю подлежащей утверждению и от того преувеличенной, подпись.
Резолюция от 21/12 1922 г. При ближайшем распределении средств определить сумму, подпись.
ГАХО фр.820, оп.1, ед.хр.330, лл.22-23.
Summary:
In the selection of data devoted to the 280-th anniversary of Grigory Savitch Skovoroda is also published the article by Volodimir Bonch-Bruevitch from the works of Skovoroda published in 1912 and the paper’s GAHO for 1922. In his article Bonch-Bruevitch makes a comparative analysis of the so-called “Deeds” by M.I. Kovalinsky published by History-philological society of Kharkov in 1894 and original text of the “Deeds” from Rumyantzev Museum. In GAHO papers is geiun a disccription of Skovoroda’s grave in 1924, which is in the village of Pan-Ivanovka of Kharkov district.
| | |
|
