Кобелякский уезд (Украина (Україна)) - Генеалогический форум

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Кобелякский уезд — административно-территориальная единица в составе Полтавской губернии Российской империи, существовавшая в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки.

В 1913 году в состав уезда входила 21 волость:

Бреусовская — с. Бреусовка,
Село возникло на базе Зинковских хуторов, известных с XVIII века, среди которых был и казачий хутор Бреусовка
В настоящее время Бреусовка (укр. Бреусівка) — село, Бреусовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область. Является административным центром Бреусовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Винники, Красноселье, Новосёловка, Александровка Вторая, Хмарино и Чечужино.

Бригадировская — с. Бригадировка,
В настоящее время Бригадировка (укр. Бригадирівка) — село, Оленовский сельский совет, Козельщинский район, Полтавская область.

Бродщинская — с. Бродщина,
В настоящее время Бродщина (укр. Бродщина) — село, Бродщинский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Бродщинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Леваневское, Николаевка, Павловка и Самарщина.

Беликская — м. Белики,
В настоящее время Бе́лики (укр. Білики) — посёлок городского типа, Беликский поселковый совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Велико-Кобеликская — с. Столбина Долина, Давидовский хут.,
В настоящее время Столбина Долина (укр. Стовбина Долина) — село, Столбино-Долинский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Столбино-Долинского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Грекопавловка, Давыдовка и Кобы.

Волчеречская — хут. Волчереч, Великий Кобелячек, с., Волчереч, хут., Морковка (Граповка), с., Попово, с., Супротивная Балка, хут.
В настоящее время Великий Кобелячек (укр. Великий Кобелячок) — село, Великокобелячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Великокобелячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Козубы, Сулимы и Шелкоплясы.
В настоящее время Супротивная Балка (укр. Супротивна Балка) — село, Супротивнобалковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Супротивнобалковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Кальницкое и Пасечное.

Китай-Городская — м. Китай-Городок, Китайгород, м., Рудчанский хут.
В настоящее время Кита́йгород (укр. Китайгород) — село, Китайгородская сельская территориальная община, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Китайгородской сельской территориальной общины, в которую входят также сёла Рудка, Кравцовка, Рыбалки и Щербиновка.

Кишенская — м. Кишенка, Куты, д., Переволочна, м.
В настоящее время Кише́ньки (укр. Кише́ньки) — село, Светлогорский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Клюсово-Зачепиловская — хут. Клюсовские, Зачепловские хут., Пологовские хут.
В настоящее время Клюсовка (укр. Клюсівка) — село, Клюсовский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область.

Кобелякская — г. Кобеляки, Волчья Речка, с., Горешние Млины, с., Заворсклянский хут., Таранушечевский хут.
С 1765 года Кобеляки входили в Екатерининскую провинцию Новороссийской губернии,
здесь дислоцировался штаб Днепровского пикинёрного полка и его 4-я рота.
В 1773—1783 годах — ротный город 4-й роты Днепровского пикинёрского полка,
с 1796 года — входили в Кременчугский уезд Малороссийской губернии.
В настоящее время Кобеляки (укр. Кобеляки) — город, административный центр Кобелякского района Полтавской области.

Куликовская — хут. Куликовские, Задовчанский хут., Михновка, с., Николаевка, д. (Мазуровка), Пащенков хут., Решетиловские хут.
Шатраевка, д.

Кустоловская — с. Кустолово, Великий Степ, хут., Дробиновка, слоб., Кустоловский хут., Солонцы, хут.,
В настоящее время Кустолово (укр. Кустолове) — село, Кустоловский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Кустоловского сельского совета, в который, кроме того, входит село Малые Солонцы.

Лашковская — с. Лашково,
В настоящее время Ля́шковка (укр. Ляшківка) — село, Ляшковский сельский совет, Царичанский район, Днепропетровская область. Является административным центром Ляшковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Назаренки, Орловка и Шаровка.

Маячская — м. Маячка, Андреевка, с., Канавы, хут., Ливенское, с., Михайловка, с., Шидеева, д.
В настоящее время Маячка (укр. Маячка) — село, Маячковский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Маячковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Губаревка и Рекуновка.

Ново-Сенжаровская — м. Ново-Сенжары, Забродки, хут., Лелюховка, с.,
В настоящее время Но́вые Санжа́ры (укр. Нові Санжари) — посёлок городского типа, Новосанжарский поселковый совет, Новосанжарский район, Полтавская область.
Лелюховка (укр. Лелюхівка) — село, Лелюховский сельский совет, Новосанжарский район, Полтавская область. Является административным центром Лелюховского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Забродки.

Озерская — м. Озеры, Бригадировка, с., Комендантовка, д., Солошино, с.
В настоящее время Озера (укр. Озера) — село, Озерянский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область. Является административным центром Озерянского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Морозы, Поводы и Прощурады.

Орликская — м. Орлик, Заоченское, с.,Новый Орлик, м., Старый Орлик, м.
В настоящее время Орлик (укр. Орлик) — село, Орликский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Сокольская — м. Соколка, Дашковы хут., Дриждовы, хут., Лучки, с., Ханделеевка, с.
В настоящее время Левобережная Соколка (укр. Лівобережна Сокілка) — село, Ольховатский сельский совет, Кобелякский район, Полтавская область.

Хорошковская — с. Хорошки, Буняковка, м., Голтва (с предместьем Горы), м., Замостье, с., Прилепка, д., Хорошковские хут., Юрки, с.
В настоящее время Хоришки́ (укр. Хорішки)— село, Хоришковский сельский совет, Козельщинский район Полтавская область. Является административным центром Хоришковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Вольное, Загребелье, Костовка, Пашеновка, Юрки и Юрочки.

Царичанская — м. Царичанка, Тарасовский хут.
Царича́нка (укр. Царичанка) — посёлок городского типа, Царичанский поселковый совет, Царичанский район, Днепропетровская область, Украина. Является административным центром Царичанского района и административным центром Царичанского поселкового совета, в который, кроме того, входят сёла Драговка, Дубовое, Калиновка, Лысковка, Пилиповка, Селяновка, Тарасовка и Турово.

Чорбовская — с. Чорбовка, Ивановка, с., Комаровка, с., Кустолова Чорбовка, с.
Чорбовка (укр. Чорбівка) — село в Кобелякском районе Полтавской области Украины. Является административным центром Чорбовского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Белоконовка, Комаровка и Червоное.

МАЛА ПЕРЕЩЕПИНА с., Новосанжарський рн. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Покровська церква.

Перша відома дерев’яна церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці в с. Мала Перещепина Костянтиноградського пов. (тепер Новосанжарського рну) збудована 1830. У 1891 церкву поставили на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудували дерев’яну дзвіницю.
У 1902 володіла 10,5 дес. церковної, 35 дес. ружної землі. Мала церковну сторожку, будинок для квартири священика. Діяли бка; у парафії – міністерське двокласне чоловіче училище, земське жіноче училище, церковнопарафіяльне попечительство.
До парафії входили с. Кущівка, Кустоловські хутори, ур. Луг. 1902 парафіян – 1581 душа чоловічої, 1498 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 17, міщан – 14, козаків – 1367, селян – 40.
У новітній час громада зареєстрована 20.03.1992 за № 60. Богослужіння проводяться у культовій споруді.
Із священиків відомі: Семен Стефанович Степанов (1902, 1912, у сані з 1886, нагороджений скуфією 1896), Іоанн Семенович Гудилов (позаштатний 1902), протоієрей Олег Дубецький (2008); із псаломщиків: Іоанн Йосипович Орловський (1902, 1912, на посаді з 1865), Василь Йосипович Хорошунов (1902, 1912, на посаді з 1891, стихар 1893), Йосип Семенович Хорошунов (позаштатний 1902); із церковних старост: козак Микита Григорович Васько (1902), козак Михайло Григорович Карнаух (1912), Наталія Харитонівна Ірза (2008).

Літ.: ПЕВ.ЧН. – 1891. – № 16; Клировая книжка…, 1902. – С. 256; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 95; РГПО, 2008. – Арк. 37.
В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

МАЛА ПЕРЕЩЕПИНА с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Миколаївська церква.

Церква в ім’я св. Миколая в с. Мала Перещепина Костянтиноградського пов. (тепер Новосанжарського рну) збудована 1844. Дерев’яна, 1884 поставлена на мурований цоколь, в одному зв’язку з дзвіницею, холодна, «очень благолепенна с изящным иконостасом».
У 1902 володіла 10,25 дес. церковної землі, у т. ч. 0,25 дес. під погостом; 33,25 дес. ружної землі, у т. ч. 0,25 дес. садибної. Мала церковну сторожку. Діяли бка, церковнопарафіяльне попечительство.
У парафії містилася Іларіонівська церква, побудована 1894. Мала торгову лавку. Діяла школа.
До парафії М. ц. входили с.с. Деркачівка, Собківка, хутори: Велике Болото, Осередка. 1902 парафіян – 1433 душі чоловічої, 1418 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 55, міщан – 61, козаків – 2412, селян – 155.
Із священиків відомі: протоієрей Орест Олександрович Срібницький (1902, позаштатний 1912, у сані з 1862, нагороджений орденом св. Анни 3 ст.), Степан Федорович Попов (1912); із псаломщиків: диякон Матвій Федорович Семіонов (1902, у сані з 1900), Стефан Афанасійович Нестерівський (1902, на посаді з 1898, стихар 1900), Пантелеймон Орестович Срібницький (1912), Іван Львович Чумаковський (1912); із церковних старост: козак Яків Маркович Марііч (1902), Йосип Іванович Демченко (1912).

Літ.: ПЕВ.ЧН. – 1891. – № 16; Клировая книжка…, 1902. – С. 256; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 95.
Т. П. Пустовіт.

источник

МАЛИЙ КОБЕЛЯЧОК с., Новосанжарський рн. Православної Церкви (з 2000-х – УПЦ КП) громада. Хрестовоздвиженська церква.

[ Изображение на стороннем сайте: 73a4a626fc3f.jpg ]

Церква на честь Воздвиження Чесного Хреста Господнього в с. Малий Кобелячок Кобеляцького пов. (тепер Новосанжарського рну) збудована 1896.
Дерев’яна, на мурованому фундаменті, у одному зв’язку із дзвіницею, холодна. У 1902 володіла 1800 кв. саж. землі під церковним погостом, 1 дес. 600 кв. саж. садибної, 33 дес. ружної землі. Мала церковну сторожку, 2 будинки для квартир причту. Діяли бка, школа грамоти (у власному будинку).
1902 парафіян – 743 душі чоловічої, 786 душ жіночої статі; 1912 парафіян козаків – 1843.
Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації 1942 у приміщенні кол. церкви. По війні була зареєстрована органами державної влади 06.12.1947 за № 99. У 1961 знята з державної реєстрації.
У новітній час громада зареєстрована 05.06.2001 за № 196. Богослужіння проводяться в орендованому приміщенні.
Із священиків відомі: Василь Йосипович Каменецький (1902, позаштатний 1912, у сані з 1892, нагороджений скуфією 1901), Гнат Микитович Красильний (1912); із псаломщиків: Георгій Андрійович Андрієвський (1902, 1912, на посаді з 1892); із церковних старост: козак Мусій Даміанович Олійник (1902), Микита Кононович Пісковий (1912), Андрій Сергійович Субота (2008).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 215; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 72; РГПО, 2008. – Арк. 39.
В. О.Мокляк, Т. П. Пустовіт.

Источник

МАРКІВКА с., Кобеляцький рн. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ КП) громада. Іоанно-Предтеченська церква.

[ Изображение на стороннем сайте: 9f4d2f7e19d9.jpg ]

Церква на честь Різдва Іоанна Предтечі в с. Марківка споруджена 1814 стараннями колезького радника, власника села, поміщика Василя Івановича Маркова. Мурована, з окремою дзвіницею, холодна, обнесена тесом. Зведена у популярному на той час стилі ампір. До масивної, квадратної в плані, майже кубічної центральної дільниці з чотирьох сторін були прибудовані квадратні в плані об’єми, але значно меншого розміру. Вони сполучалися з центральним за допомогою аркових прорізів у бічних стінах. Центральна дільниця мала 2 ряди вікон, 6 – прямокутних по першому ярусу і 4 – напівциркульних по другому ярусу. Завершувався центральний об’єм восьмигранним куполом, встановленим за допомогою парусів. Зовні на ньому встановлено декоративний дерев’яний восьмигранний ліхтарик із шоломоподібним завершенням та хрестом. Бокові притвори прикрашено спареними пілястрами та напівциркульними вікнами. На сьогодні невідомо, який вигляд мали фасади цієї незвичайної споруди, тому що на поч. 20 ст. її обшили деревом. Причиною цього була низька якість цегли, з якої зведено церкву, тому штукатурні роботи замінили на столярні. Невідомо, чи зберегли майстри первинний задум архітектора, чи пішли за спрощеним варіантом.
У 1902 володіла 3 дес. 684 кв. саж. землі, у т. ч. 2 дес. 684 кв. саж. садибної; 33 дес. ружної. Мала церковну муровану сторожку, квартири для причту. Діяли бка; у парафії – дві церковнопарафіяльні школи (одна у церковному, інша – у власному будинку).
До парафії входили с.с.: Троянівка, Шимківка, Баляснівка, Насвєтівка, хут. Чумакова Балка, ур.: Василенкова, Проскурнина, Чумакова, Кацаєва, р. Великого Кобелячка. 1902 парафіян – 2613 душ чоловічої, 2586 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів –70, міщан – 93, козаків – 2677, селян – 1765.
Під час більшовицьких гонінь на церкву храм був закритий, дзвіниця зруйнована 1922. Богослужіння відновлено 1941 за німецької окупації.
У новітній час громада зареєстрована 30.06.1992 за № 106. Богослужіння проводяться у культовій споруді. Дзвіниця відновлена 1996 стараннями парафіян і настоятеля. Рішенням парафіяльних зборів 2005 громада перейшла у підпорядкування УПЦ Київського Патріархату.
Із священиків відомі: Дмит-ро Ігнатович Судаков (1902, у сані з 1888, нагороджений скуфією 1900), Данило Васильович Савченко (1902, 1912, у сані з 1883), Митрофан Йосипович Срібний (1912), Олександр Григорович Савечко (до 28.06.1972), протоієрей Дмитро Кулічковський (2007), ієрей Георгій Степаниця (2008); із псаломщиків: диякон Костянтин Васильович Штепенко (1902, у сані з 1898), Миколай Якович Плохотін (1902, на посаді з 1860, стихар 1861), Петро Арсенійович Мотузка (1912), Сергій Павлович Леонтович (1912), Андрій Якович Ясинський (позаштатний 1902, 1912); із дияконів: Василь Іродіонович Биковський (1835–1839); із церковних старост: козак Іоанн Петрович Дрига (1902), купець Михайло Митрофанович Кирчатий (1912), Петро Гаврилович Герасименко (2008).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 217; Пирский Н. Исторический очерк поселений Кобелякского уезда вообще и исторический и церковно-статистический очерк поселений Кобелякского уезда, расположенных по реке Ворскле в частности. – Кобеляки: Типогр. З. Иога и М. Золотаревского, 1908. – С. 168; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 72-73; РГПО, 2008. – Арк. 35.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.

источник

МАЯЧКА с., Новосанжарський рн. Православної Церкви (з 1990х – УПЦ МП) громада. Михайлівська церква.

Час будівництва першої дерев’яної церкви в ім’я архангела Господнього Михаїла в сотенному мку Маячка Полтавського полку (тепер с. Маячка Новосанжарського рну) невідомий. Вірогідно, споруджена в 1670х. Згадується 1744 у зв’язку із проведенням робіт з облаштування храму. Факт проведення цих робіт засвідчується у скарзі настоятеля храму Г. К. ЛевицькогоНоса на маяцького сотника Гаврила Штепу, датованій 10.04.1746. У документі згадується, що «иконостас и прочоє» ще «споряжается». Доля цієї церкви невідома. Джерела свідчать, що 1751 на кошти сотника Василя Гаврилова та парафіян було споруджено новий дерев’яний храм. Останній неодноразово згадується у документах серед. – 2 пол. 18 ст. у зв’язку з біографією відомого українського гравера, настоятеля церкви Григорія Кириловича ЛевицькогоНоса (за переказами, похов. біля церкви, могила не збереглася). 10.10.1776 церква передана із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час у ній – один священик та два церковнослужителі. Існувала до груд. 1881, коли була розібрана і перенесена до сусіднього с. Канави.

У 1776 до церковної парафії входило 50 дворів та 14 бездвірних хат.

Див. також КАНАВИ с., Кобеляцький рн. Михайлівська церква.

Літ.: ЦДІАУ. – Ф. 94. – Оп. 1. – Спр. 7. – Арк. 58; Джерела…, 2004. – С. 163.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

Источник

МАЯЧКА с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Царице-Олександринська церква.

Кладовищенська церква в ім’я св. мц. цариці Олександри в мку Маячка Кобеляцького пов. (тепер с. Новосанжарського рну) збудована 1899. Дерев’яна, на мурованому цоколі, в одному зв’язку з дзвіницею, холодна. У 1902 існувала як приписна до Миколаївської церкви, у 1912 – як самостійний парафіяльний храм.
Із священиків відомі: Микола Антонович Ярошевський (1912); із псаломщиків: диякон Григорій Васильович Левицький (1912), Іоанн Тимофійович Минін (позаштатний 1902); із церковних старост: поселянин Роман Григорович Россоха (1902), Федір Захарович Бровко (1912).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 200-201; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 73.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.

Источник

МАЯЧКА с., Новосанжарський рн. Православної Церкви громада. Миколаївська церква.

[ Изображение на стороннем сайте: 40b0cdc45b0c.jpg ]

Час будівництва першої дерев’яної церкви в ім’я св. Миколая у сотенному мку Маячка Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського рну) невідомий. Вірогідно, споруджена 1674. Згадується 10.10.1776 у зв’язку з передачею із відомства Київської до відомства Слов’янської і Херсонської єпархії. На той час у ній – один священик та два церковнослужителі. Нова церква, дерев’яна, на мурованому цоколі, з прибудованою дзвіницею була освячена 18.10.1877.
У 1902 мала приписну кладовищенську ЦарицеОлександ-рівську церкву.
У 1776 до церковної парафії входило 48 дворів та 16 бездвірних хат. У 1902 М. ц. володіла 0,5 дес. землі під церковним погостом, 44 дес. 201 кв. саж. ружної землі. Мала три будинки для квартир священиків та псаломщиків. У парафії діяли земська школа, церковнопарафіяльна школа (містилася у власному будинку), дві школи грамоти, КирилоМефодіївське братство.
До парафії входили урочища: на горі при мку Маячка, при р. Маячка, хутори: Водолагині, Савранові, КуминаБалка. 1902 парафіян – 2380 душ чоловічої, 2238 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 20, міщан – 64, козаків – 117, селян – 2074.
У новітній час громада зареєстрована 20.03.1992 за № 60. Для релігійних відправ використовує новозбудований мурований храм.
Із священиків відомі: Костянтин Дмитрович Орлов (1902, у сані з 1889, нагороджений скуфією 1900), Олександр Антонович Смирницький (1912), Іван Єгорович Сідаш (04.05.1963–26.12.1983), протоієрей Миколай Опацький (2008); із псаломщиків: диякон Григорій Васильович Левицький (1902, у сані з 1895), Дмитро Іоаннович Євсевський (1902, 1912, на посаді з 1888, стихар 1894); із церковних старост: поселянин Іоанн Ілліч Бровко (1902), Яків Тарасович Гирман (1912), Ганна Яківна Редько (2008).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 200-201; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 73; Джерела…, 2004. – С. 163; РГПО, 2008. – Арк. 36.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.

Источник

АНДРІЇВКА с., Новосанжарський р-н. Православної Церкви громада. Андріївська церква.

Церква в ім’я ап. Андрія Первозваного в сл. Андріївка (ін. назва – Землянки) Нехворощанської сотні Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського р-ну) збудована коштом нехворощанського сотника Каленика Прокопієва 1762–1764. Перша спроба спорудження храму відноситься до 1756, коли К. Прокопієв звернувся до київського митрополита з проханням збудувати у селі капличку, але з Києва надійшла негативна відповідь. Відмова мотивувалася забороною царського уряду зводити каплиці, натомість прохачу було рекомендовано збудувати церкву. 16.12.1762 К. Прокопієв звернувся з листом до духовного правління Полтавської протопопії з проханням поклопотатися перед київським митрополитом стосовно отримання благословенної грамоти на побудову церкви. 25.02.1763, зваживши на прохання, митрополит Арсеній (Могилянський) видав відповідний документ. 10.03.1863 було підписано контракт на побудову церкви. Вартість будівельних робіт склала 38 руб. Контрактом також було передбачено забезпечення будівельників на час праці продуктами харчування («провіантом»). Будівничим церкви було обрано жителя м-ка Нехвороща Кирила Щербину. До складу будівельної бригади входили жителі Нехворощанської сотні Маркіян Марениченко та Іско Скляренко. Будувалася церква з місцевого матеріалу – лісу, заготовленого в межах Новосанжарської сотні. На поч. січ. 1764 будівельні роботи було завершено. 12.01.1764 замовник підписав контракт зі сницарем Павлом Литвиненком, жителем сл. Омельницька, вихідцем з Нехворощанської сотні, на виготовлення іконостасу та жертовника. Роботи мали бути завершені до 20.07.1764. Вірогідно, що основні роботи із виготовлення іконостасу П. Литвиненком на поч. черв. уже були виконані. 11.05.1764 підписано договір з іконописцем Іваном Яковлєвим, жителем м-ка Нехвороща на виготовлення ікон для іконостасу. Таким чином, усі роботи зі спорудження та опорядження храму були виконані місцевими майстрами. 10.10.1710, у зв’язку зі створенням Слов’янської і Херсонської єпархії, А. ц. разом з ін. храмами передано у відання новоствореної адм. одиниці. Із документів відомо, що у той час у церкві був один священик та два служителі.

У 1858 А. ц. перебудовано, вірогідно, тоді ж поставлено на мурований цоколь. 1885 із заходу було прибудовано дзвіницю. Храм був холодним, мав приписну муровану домову церкву в ім’я св. Андрія Стратилата, що знаходилася у маєтку Лук’яновичів у с. Шедієве (збудована 1831).

На час спорудження А. ц. сл. Андріївка налічувала 30 дворів, у яких було 66 жилих хати, мешкало 185 душ чоловічої та 192 душі жіночої статі. 1710 до парафії належали 21 двір та 11 бездвірних хат. У 1890 А. ц. мала три будинки для причту та церковнопарафіяльну школу (таку ж школу мала і приписна церква), володіла 33 дес. ружної та 2 дес. садибної землі. 1895 богослужіння відвідували 2328 душ обох статей. У 1902 А. ц. мала церковну б-ку, церковнопарафіяльну школу, богослужіння відвідувало 2608 душ обох статей, у парафії знаходилися с.с. Андріївка, Шедієве, Довга Пустош, Миколаївка, хут. Суха Маячка. До парафії також належали розміщені в селі земська школа та Андріївська земська нижча сільськогосподарська школа. 1912 до парафії належало 5 сіл, у яких нараховувалося 2053 парафіян обох статей.

Із священиків відомі: Василь Афанасієв (1762, переведений із м-ка Сокілка, де перебував поза штатом), Григорій Терентійович Бабирєв (1890, 1895, 1902), Костянтин Антонович Мариниченко (1912); із псаломщиків: Іван Іванович Язловський (1890, 1895, 1902), Сава Петрович Судаков (1902, 1912), Федір Михайлович Протопопов (1912); із паламарів: Сава Петрович Судаков (1890, 1895); із церковних старост: відставний солдат Іван Гнатович Безхверхий (1902), селянин Федосій Савич Личко (1912).

Літ.: Село Андреевка и построение первой в ней церкви // ПЕВ.ЧН. – 1887. – № 18. – 15 сент. – С. 614-629; Коломенский, 1890. – С. 174-175; Коломенский, 1895. – С. 130; Клировая книжка…, 1902. – С. 212; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 61; Джерела…, 2004. – С. 163.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

Источник

Васюта Федор Леонтьевич, ратник из казаков Нового Сенхара (?) может Новые Санжары Кобелякского уезда Полтавской губернии, поручители на свадьбе Григорова Василия Петровича 14.02.1897
Источник - Греки Одессы. Именной указатель по метрическим книгам Одесской Греческой Свято-Троицкой церкви. Часть V. 1891-1906 гг. / Авт. и сост.: Л.Г.Белоусова, Т.Е.Волкова, Г.Л.Малинова, В.В.Харковенко // Труды Государственного архива Одесской области. - Т. XV. - Одеса, 2006. – 320 с
http://archive.odessa.gov.ua/publikacii/seria_praci-daoo/

В Государственном архиве Полтавской области
Фонд 1011" Православные церкви Полтавской губернии"(ОАФ) 1741-1922 г.г.

Кобелякский уезд :

-с.Бригадировка (с.Землемиривка, с.Лутовинка, с.Майорщина,с.Петропавливка,с.Олександривка,с.Оленивка);
-с.Говтва (х.Глубока Долина);
-м.Кобеляки (с.Бобривка,с.Медянивка,с.Миколаевка,с.Хмарине, х.Золоторивка);
-с.Прилипка

В Государственном архиве Днепропетровской области
Фонд 193

Кобелякский уезд:

-м.Китайгород;
-с.Рудки;
-с.Ляшкивка;
-м.Царичанка.

Здравствуйте уважаемые форумчане.
Может у кого есть что нибудь по селу Великий Кобелячек? Фото, какое нибудь описание. Пока не получается найти. Мои предки имели хутор над р.Кобелячкой в 18 веке. Буду рад любой информации. Хочется увидеть как это место выглядит сейчас.
Татарский набег 1731 г .: "Данила Левченко, казак, сказал, сожгли в него Даниила татары хутор на Великом Кобелячке на Бузовой, да дом, волов десять, товара семнадцать, кобыл две, овец сто пять. Пшеницы сожгли коп десять, ячменя коп тридцать, проса коп двадцать, гречки коп пятнадцать, конопли коп пять. И то он сказал в самую сущую правду. Даниила Левченко. "
Заранее благодарен.

Кобелякский уезд

уезд по АТД в составе Полтавской губ., существовавший в 1781 — 1923 годы. Уездный город — Кобеляки