✔СУМСКАЯ ОБЛАСТЬ (Украина (Україна))

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

[q]
Сумская область образована на основе Сумского уезда, ранее входившего в Харьковскую губернию, после упразднения последней в 1923 году.
Территория Сумской области относится к исторической области Слобожанщина, древняя история которой берёт своё начало в далёком прошлом.

В VII—X веках часть будущей Сумской области входила в состав Хазарского каганата (см. Битицкое городище). Новотроицкое городище VIII—IX веков принадлежало представителям роменско-борщёвской культуры (северяне).
[/q]

Сумская область (укр. Сумська́ о́бласть) — область на северо-востоке Украины. Граничит на западе с Черниговской областью Украины, на севере и востоке — с Российской Федерацией, на юго-востоке — с Харьковской, на юге — с Полтавской областями Украины. Область образована 10 января 1939 года Указом Президиума Верховного совета СССР.

Карта Сумского уезда 1917 года Перепост
История сел и городов УССР. Сумская область Том 19 Книга

http://our-travels.sumy.ua/ost...ec.php#r20
ЯРОСЛАВЕЦ (укр. Ярославець) – село, центр Ярославецкого сельского совета, в который, кроме того, входит село Покровское.
Расположено в 18 км от райцентра у истоков реки Реть. Рядом с селом озеро Ракита.
Население – 1130 чел. (2001 г.)
Достопримечательности.
Свято-Михайловский храм.
Происхождение названия
Название села связано с именем знаменитого черниговского князя Ярослава.
История.
Вблизи села обнаружены городища времен Киевской Руси.
Основано в первой половине XVII ст.
Уроженцы села – актер и педагог П.Т.Коваленко и поэт Ф.О. Моргун.

Ярославец — с. Черниговской губ., Глуховского уезда, у р. Ворглы., в 25 в. от уездн. гор. Земская больница, земская школа. Жит. 3500 … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона

http://www.kozatstvo.net.ua/ru...amp;i=1114
В Ярославец, к гетману
Глядя на этот хотя и полуразрушенный, но еще крепкий домик, можно лишь вообразить, какой бурной жизнью жили его обитатели во времена украинского казачества. В окружающем парке, кажется, еще звучит казацкий марш, он помнит удивительную музыку клавесинов и яркие краски древних хоругвей.
Здесь, в самом сердце Северского края, в знаменитом селе Ярославец Кролевецкого района на Сумщине, чудом сохранился Кочубеевский парк казацкой поры, дом-флигель – остатки имения Кочубея, где в свое время была светлица гетмана Украины Ивана Мазепы. Сюда, к гетману, со свитой приезжали запорожские атаманы. А возле Медведевского колодца он встретил свою любовь – Мотрону. Ныне все это покрыто печалью запустения. Хотя разрушительный ход времени можно остановить: отремонтировать еще крепкие столетние стены, восстановить, реконструировать старинный парк. И оживут эти места, потянется сюда люд, прежде всего молодежь. Ведь это не просто территория – это место славы украинской, сокровищница казацкого духа, которого, согласитесь, нам сейчас не хватает.
Давнее мое родное село Ярославец... История его названия связана с именем знаменитого черниговского князя Ярослава. Время Киевской Руси засвидетельствовано городищем из земляных валов в урочище Яндола.
А урочище Сухой лес хранит гостя из Вселенной – метеорит. История здесь на каждом шагу. Как сделать это достояние доступным и интересным для современников? Думаю, целесообразно было бы присоединить село Ярославец как филиал к недавно созданному Батуринскому заповеднику. В свое время эту идею поддержало руководство Сумщины, актив землячества области.
Сохранить эту жемчужину для потомков – дело нашей чести и совести.
Село наше осталось в истории благодаря Кочубею Александру Васильевичу.
старый садик, уже разваленный в настоящее время был усадьбой Кочубеев. Панский сад, Картини, и еще много много чего принадлежало им. если кто помнит ходила некая легенда что их драгоценные вещи где-то закопаны. многие их пытались откопать.

Если б было кому и на какие средства восстановить все это ведь Ярославец - все таки историческое место, и на моей памяти приезжал в село праправнук Кочубея что-то там хотел, то ли восстановить, то ли построить этого не помню, но все таки жителей волновал его приезд.
из истории:

"Кочубей, Александр Васильевич
— действительный тайный советник, член Государственного Совета, род. 23 августа 1788 г., ум. 23 февраля 1866 г. Родной правнук Василия Леонтьевича Кочубея. Образование получил домашнее, в семье своей, проживавшей в с. Ярославец, Глуховского уезда Черниговской губернии; руководителем его и его братьев был аббат Фроман, присланный к ним по выбору В. П. Кочубея, который близко интересовался воспитанием этих своих троюродных братьев. Службу начал, определившись в 1802 г. юнкером в Коллегию Иностранных Дел; в 1818—1831 г. был обер-прокурором в разных отделениях 3-го департамента Сената, затем сенатором, и наконец с 1846 г., членом Государственного Совета
Деятельность А. В. Кочубея, не богатая внешними крупными фактами, была, тем не менее, замечательна и плодотворна. Она была отмечена необыкновенно сильным и живым чувством правомерности, определявшим собой все его поступки и в общественной деятельности, и в частной жизни. Вся деятельность его одинаково и постоянно проникнута была широким, великодушным пониманием гражданских и человеческих прав каждого лица, постоянным и неизменным сочувствием и стремлением содействовать всему, что водворяет в человеческих отношениях начала законности.
В своих принципах А. В. Кочубей являлся человеком твердым и непоколебимым, в частной жизни отличаясь замечательной мягкостью и уступчивостью. Постоянно следя за всем выдающимся в области искусства, литературы и науки, А. В. Кочубей обладал обширными сведениями и большой начитанностью; после него осталась обширная библиотека; реформы Александра II встретили в его лице горячего и убежденного сторонника. При своих сравнительно небольших средствах А. В. Кочубей, как это стало известно только после его смерти, широко благотворил нуждающимся."

"Северная Почта", 1866, № 45.
{Половцов}

http://istoriya.sumy.ua/index....1%86%D1%8C

Исторія
Давні часи
Є підстави вважати, що люди жили на території Ярославця ще в часи пізнього кам"яного віку( знайдено камя"ну сокиру). За народними переказами, які передаються з покоління в покоління, які підтверджуються посиланнями на Київський літопис (в "Историко-статистическом описании Черниговской епархии", кн.7), Ярославець дістав свою назву від імені Чернігівського князя Ярослава Всеволодовича. Літопис розповідає про те, що в 1196р. Чернігову загрожував з одного боку Київський князь Рюрик, а з другого - Владимирський князь Всеволодв союзі з князем Рязанським. Ярослав, залишивши в Чернігові Олега і Гліба та укріпивши інші міста проти Рюрика, виступив з братами проти Всеволода. Готуючись до зустрічі з ворогами,Ярослав побудував два укріплених городки: один на вершині високого пагорба в урочищі Яндола, а другий - на крутому урвистому березі озера Бичок. Потім послав своїх людей до Всеволода з пропозицією миру. Як відбувались переговори і на яких умовах було укладено мир - про це літопис не повідомляє. Відомо, що в кінцевому підсумку Всеволод погодився на мир. Ярослав на відзнаку такої безкровної перемоги будує в одному з городків дерев"яну церкву. З часом довкола цього городка і озера Бичок (нині - Панський ставок) виросло село із іменем Ярослава у назві - Ярославець. В 1239 р. монголо- татари розорили Чернігів і вчинили вепике спустошення у нашому краї. Ярославові городки прислужилися тоді людям і стали прихистком від завойовників. Населення підтримувало їх доти, поки мало у тому потребу. Населення, що вціліло, відбудувало поселення і зберегло його назву. В результаті монголо-татарського нашестя, Чернігово-Сівервське князівство розпалося. Відомо, що у Глухові князював Семен, син убитого в Золотій Орді князя Михайла. Ярославець входив тоді, очевидно, до складу Глухівського князівства. Близько 1356 року Чернігово-Сіверщиною заволодів литовський князь Ольгерд. Посилення зазіхань Польщі на украінські володіння Литви спонукало руську еліту звертати погляди на Москву. У 1500р. чернігово-сіверські князі "со многими волостями" і містами перейшли на сторону Москви. У 1552р.в казанський похід разом з "боярськими дітьми" Новгород-Сіверського і Путивля були призначені також і "боярські діти Ярославця малого". Цей факт свідчить про те, що Ярославець в той час був значним населеним пунктом і належав якомусь з московських бояр.--Білик Наталія Миколаївна 15:58, 16 лютого 2013 (EET)
Новий час
Після Деулінського перемир"я наш край увійшов до складу Речі Посполитої.Ярославцем володів пан Ярославський. Історик О.Лазаревський припускає, що саме в той час було й засноване село, а його назва походить від імені пана. При цьому ніяких доказів і пояснень не надає. Тож, на нашу думку, правильним буде вважати, вищеописану точку зору, яку, крім усього названого, підтверджують ще й народні перекази, що передаються з покоління в покоління корінними ярославчанами. А згадане прізвище пан міг запозичити від назви населеного пункту, яким володів. В ході визвольної війни під проводом Б.Хмельницького ярославчани вигнали пана, а багато з селян покозачились, були приписані до Глухівської сотні Ніжинського полку і брали участь в боях проти Речі Посполитої. По закінченні війни Ярославець входив у число "ратушних сіл". Селяни поступово відбудовували зруйноване війною господарство. Та радість свободи була недовгою. 20 листопада універсалом гетьмана Мазепи Ярославець було передано у рангове володіння генеральному судді Василю Леонтійовичу Кочубею.

28 квітня 1688р. він отримав царську грамоту на це володіння. Він та його нащадки володіли Ярославцем рівно 230 років (до відомих подій 1917 р.). У Ярославці закріпилася та гілка великого Кочубеївського роду, яка пішла від Василя Васильовича Кочубея, внука Василя Леонтійовича, та його сина, теж Василя Васильовича. Перший був одружений на Марфі Дем"янівні Оболонській - дочці генерального судді, другий - на Олені Василівні Туманській, дочці останнього генерального писаря. Вони постійно жили в Ярославці, дуже його любили і багато зробили для його розбудови. Маєток Кочубеїв знаходився довкола "Ярославового городка", в оточенні величезного ландшафного 20-ти гектарного парку в англійському стилі.Окрасою маєтку і села була побудована в 70-х роках ХVІІІст. на місці Ярославового храму Благовіщенська церква з Михайлівським приділом, де зберігалися подаровані Кочубеями коштовності і родинна реліквія - скривавлена сорочка В.Л.Кочубея, у якій він був скараний на смерть.
Маєток був прибутковим завдяки господарській хватці господарів. Діяли 2 тваринницькі ферми, ряд промислових підприємств, які отримали свій розвиток після відміни кріпосного права: сушарка, маслобійня, цегельний, цукровий та спиртовий заводи, які знаходились в хуторі Покровському. Ярославецьким Кочубеям належала також най більша на лівобережжі паперова фабрика в Ретику, заснована в 1842р. Селяни мали роботу і заробіток. Адже землі в селянських господарствах було мало: в ході реформи 1861року вони отримали по 4 десятини землі на душу чоловічої статі.Тим більше, що ділянки дробилися в процесі спадкування. Тому мусили орендувати землю у поміщика, деякі селяни вирушали на заробітки, на сезонні роботи. Під час революції 1905-1907р.р. почувши про виступи селян, ярославецькі також вирішили "робити революцію". Прийшовши з червоним "прапором" до економії, стали вимагати аудієнції з поміщицею (це була Марія Олексіївна Кочубей - Капніст). Коли вона вийшла і ніяких вимог від селян не послідувало, вона сама запропонувала підвищити плату. І на цьому селяни розійшлися, революція в Ярославці закінчилася. Кочубеї намагалися будувати відносини із селянами на засадах добросусідства, хоч ,звісно без інцидентів не обходилося. Налякана поміщиця найняла загін інгушів і вони охороняли маєток до самого 1917р. З іменем Кочубеїв повязано зародження соціально-культурної сфери у Ярославці. За Василя Аркадійовича Кочубея відкрито церковно-приходську школу для жлопців(1887), та школу для дівчат(1895).Відоме ім"я першого вчителя у Ярославці - Міна Пилипович Гагін. Незадовго до смерті (1897) В.А.Кочубей побудував дерев"яне приміщення земської школи. У 1893р. ним же на околиці села було побудоване приміщення і відкрито лікарню. В ній працював один лікар, який обслуглвував кілька довколишніх сіл. Цю справу продовжила після смерті чоловіка Марія Олексіївна Кочубей. За власні кошти вона побудувала нове цегляне приміщення земської школи у 1912 р., від імені земства сама контролювала навчально-виховний процес. В школі навчалось понад 100 учнів із Ярославця і сусідніх сіл, працювало 3 вчителі.

Фамилии из метрических книг села Ярославец за 1896, 1905, 1909 гг.:
Авсеенко
Андрусенко
Анохин
Артюх
Балабка
Балыка
Баран
Безуглый
Белых
Бодня
Бойко
Боровик
Бороденко (село Тулиголово)
Быковец
Вакула
Василенко
Василько
Васильченко
Ващук
Вдовиченко
Воловик
Гавриш
Гагин
Гасюк
Голоскок
Горбач
Грицун
Грищенко
Давиденко
Дворник
Демиденко
Добровольский
Дундук
Еременко
Ермоленко
Журид
Закроец
Знобей
Зуй
Иваней
Ивченко
Ильяшенко
Каливер
Карабка
Квасник
Кищенко
Клименко
Кобзар
Коваленко
Коваль
Коверник
Коздря
Козем
Козя
Колода
Кондыба
Корниенко
Косенко
Костюк
Кравченко
Краснопольский
Красношапка
Красноштан
Красовский
Кривонос
Кузуб
Кулеш
Лагута
Левченко
Литвин
Литвиненко
Литвинец
Луговик
Лупач
Ляшенко
Маруха
Маслюк
Махновец
Мозленко
Моисеенко
Моргун
Назаренко
Неменьший
Нескородько (Нискородько)
Новиченко
Овсеенко
Овчар
Олейник
Очкал
Павленко
Папка
Пашко
Петровский
Петрусенко
Пискун
Прилуцкий
Приходькин
Пух
Рубан
Рыбалка
Саенко
Сакал
Сашко
Серга
Сидоренко
Скоробогатый
Скоропад
Сподин
Старосельский
Старченко
Татарин
Терещенко
Тимченко
Троян
Тюльченко
Усик
Ушкал
Федько
Цимбал
Цинько
Чернец
Черняк
Чумак
Шалуха
Швайко
Шеремет
Шерстюк
Шкамерда
Шпилек
Шуба
Шугалей
Шумейко
Шутенко
Щербак
Щербина
Якименко
Ярмоленко
Ященко
Жирным шрифтом выделены фамилии, присутствующие в моем древе.

Здравствуйте! Очень нужно найти информацию о моих предках, в частности - Банный Григорий Григорьевич , Банный Семен Григорьевич и Банная Аграфена Григорьевна, уроженцы села Гавриловская Слобода, Середино Будского района

Нужно - ищите. Кроме Вас, они никому не нужны.
Какие шаги уже были предприняты в попытке найти? Написано это сообщение на форуме?

Ljelka написал:

[q]
[/q]

Ольга, добро пожаловать на форум!

Если Вы еще не ознакомились, то это советы начинающим генеалогам https://vgd.ru/generes.htm
Там говорится о том, из каких архивных документов можно получить информацию о предках, и еще много интересного и нужного.

Всем привет!

Друзья, к какому приходу относилась нанешнее с. Антоновка, Ямпольского р-на, Сумской обл.? Может, к с. Шатрищи?

Спасибо!

и с. Ивот рядом..

Подскажите пжл является ли село Пяткино возле Олешни бывшим хутором Розиньки, а также что есть сегодня хутор Здоровцов Яр возле Чупаховки? Заранее спасибо!

✔СУМСКАЯ ОБЛАСТЬ

▶ ДИАЛОГОВАЯ тема