✔СУМСКАЯ ОБЛАСТЬ (Украина (Україна))

http://istoriya.sumy.ua/index....1%86%D1%8C

Исторія
Давні часи
Є підстави вважати, що люди жили на території Ярославця ще в часи пізнього кам"яного віку( знайдено камя"ну сокиру). За народними переказами, які передаються з покоління в покоління, які підтверджуються посиланнями на Київський літопис (в "Историко-статистическом описании Черниговской епархии", кн.7), Ярославець дістав свою назву від імені Чернігівського князя Ярослава Всеволодовича. Літопис розповідає про те, що в 1196р. Чернігову загрожував з одного боку Київський князь Рюрик, а з другого - Владимирський князь Всеволодв союзі з князем Рязанським. Ярослав, залишивши в Чернігові Олега і Гліба та укріпивши інші міста проти Рюрика, виступив з братами проти Всеволода. Готуючись до зустрічі з ворогами,Ярослав побудував два укріплених городки: один на вершині високого пагорба в урочищі Яндола, а другий - на крутому урвистому березі озера Бичок. Потім послав своїх людей до Всеволода з пропозицією миру. Як відбувались переговори і на яких умовах було укладено мир - про це літопис не повідомляє. Відомо, що в кінцевому підсумку Всеволод погодився на мир. Ярослав на відзнаку такої безкровної перемоги будує в одному з городків дерев"яну церкву. З часом довкола цього городка і озера Бичок (нині - Панський ставок) виросло село із іменем Ярослава у назві - Ярославець. В 1239 р. монголо- татари розорили Чернігів і вчинили вепике спустошення у нашому краї. Ярославові городки прислужилися тоді людям і стали прихистком від завойовників. Населення підтримувало їх доти, поки мало у тому потребу. Населення, що вціліло, відбудувало поселення і зберегло його назву. В результаті монголо-татарського нашестя, Чернігово-Сівервське князівство розпалося. Відомо, що у Глухові князював Семен, син убитого в Золотій Орді князя Михайла. Ярославець входив тоді, очевидно, до складу Глухівського князівства. Близько 1356 року Чернігово-Сіверщиною заволодів литовський князь Ольгерд. Посилення зазіхань Польщі на украінські володіння Литви спонукало руську еліту звертати погляди на Москву. У 1500р. чернігово-сіверські князі "со многими волостями" і містами перейшли на сторону Москви. У 1552р.в казанський похід разом з "боярськими дітьми" Новгород-Сіверського і Путивля були призначені також і "боярські діти Ярославця малого". Цей факт свідчить про те, що Ярославець в той час був значним населеним пунктом і належав якомусь з московських бояр.--Білик Наталія Миколаївна 15:58, 16 лютого 2013 (EET)
Новий час
Після Деулінського перемир"я наш край увійшов до складу Речі Посполитої.Ярославцем володів пан Ярославський. Історик О.Лазаревський припускає, що саме в той час було й засноване село, а його назва походить від імені пана. При цьому ніяких доказів і пояснень не надає. Тож, на нашу думку, правильним буде вважати, вищеописану точку зору, яку, крім усього названого, підтверджують ще й народні перекази, що передаються з покоління в покоління корінними ярославчанами. А згадане прізвище пан міг запозичити від назви населеного пункту, яким володів. В ході визвольної війни під проводом Б.Хмельницького ярославчани вигнали пана, а багато з селян покозачились, були приписані до Глухівської сотні Ніжинського полку і брали участь в боях проти Речі Посполитої. По закінченні війни Ярославець входив у число "ратушних сіл". Селяни поступово відбудовували зруйноване війною господарство. Та радість свободи була недовгою. 20 листопада універсалом гетьмана Мазепи Ярославець було передано у рангове володіння генеральному судді Василю Леонтійовичу Кочубею.

28 квітня 1688р. він отримав царську грамоту на це володіння. Він та його нащадки володіли Ярославцем рівно 230 років (до відомих подій 1917 р.). У Ярославці закріпилася та гілка великого Кочубеївського роду, яка пішла від Василя Васильовича Кочубея, внука Василя Леонтійовича, та його сина, теж Василя Васильовича. Перший був одружений на Марфі Дем"янівні Оболонській - дочці генерального судді, другий - на Олені Василівні Туманській, дочці останнього генерального писаря. Вони постійно жили в Ярославці, дуже його любили і багато зробили для його розбудови. Маєток Кочубеїв знаходився довкола "Ярославового городка", в оточенні величезного ландшафного 20-ти гектарного парку в англійському стилі.Окрасою маєтку і села була побудована в 70-х роках ХVІІІст. на місці Ярославового храму Благовіщенська церква з Михайлівським приділом, де зберігалися подаровані Кочубеями коштовності і родинна реліквія - скривавлена сорочка В.Л.Кочубея, у якій він був скараний на смерть.
Маєток був прибутковим завдяки господарській хватці господарів. Діяли 2 тваринницькі ферми, ряд промислових підприємств, які отримали свій розвиток після відміни кріпосного права: сушарка, маслобійня, цегельний, цукровий та спиртовий заводи, які знаходились в хуторі Покровському. Ярославецьким Кочубеям належала також най більша на лівобережжі паперова фабрика в Ретику, заснована в 1842р. Селяни мали роботу і заробіток. Адже землі в селянських господарствах було мало: в ході реформи 1861року вони отримали по 4 десятини землі на душу чоловічої статі.Тим більше, що ділянки дробилися в процесі спадкування. Тому мусили орендувати землю у поміщика, деякі селяни вирушали на заробітки, на сезонні роботи. Під час революції 1905-1907р.р. почувши про виступи селян, ярославецькі також вирішили "робити революцію". Прийшовши з червоним "прапором" до економії, стали вимагати аудієнції з поміщицею (це була Марія Олексіївна Кочубей - Капніст). Коли вона вийшла і ніяких вимог від селян не послідувало, вона сама запропонувала підвищити плату. І на цьому селяни розійшлися, революція в Ярославці закінчилася. Кочубеї намагалися будувати відносини із селянами на засадах добросусідства, хоч ,звісно без інцидентів не обходилося. Налякана поміщиця найняла загін інгушів і вони охороняли маєток до самого 1917р. З іменем Кочубеїв повязано зародження соціально-культурної сфери у Ярославці. За Василя Аркадійовича Кочубея відкрито церковно-приходську школу для жлопців(1887), та школу для дівчат(1895).Відоме ім"я першого вчителя у Ярославці - Міна Пилипович Гагін. Незадовго до смерті (1897) В.А.Кочубей побудував дерев"яне приміщення земської школи. У 1893р. ним же на околиці села було побудоване приміщення і відкрито лікарню. В ній працював один лікар, який обслуглвував кілька довколишніх сіл. Цю справу продовжила після смерті чоловіка Марія Олексіївна Кочубей. За власні кошти вона побудувала нове цегляне приміщення земської школи у 1912 р., від імені земства сама контролювала навчально-виховний процес. В школі навчалось понад 100 учнів із Ярославця і сусідніх сіл, працювало 3 вчителі.

✔СУМСКАЯ ОБЛАСТЬ

▶ ДИАЛОГОВАЯ тема