Denis Plyushch№ 81
1688 липня 17. – Борзна. –
Дарча борзенського козака
Гаврила ПлющаМаксаківському монастирю на ліс «Року 1688 мсця июля 17 в ндлю.
Я, Гавриїл Симеонович Плющ, обывател борзненский, чиню відомо, иж з доброй своїй волі власный свой ліс, котрий маю за власниї свої гроши куплений у Сухомлина красноставского, в ґрунтах лежачий монастирских, ту теж еще ціло офірую и Галкувщину свтой обытели Всемлстивого Спаса вічними часи монастиру Максаковскому, за которий той будучий даток повинні блгати, ежели не забудут Бга, за тою дшу и всіх моїх кревних.
Діялося в Борзні в дому его млсти гспдина отца Григория Величковского, протопопи бывшого борзненского, при бытности отца Андрея Середи, попа
николского борзненского, и при битности гспдна отца Иосифа Григориевича свто Троицкого вікария.
В подлинном подписанно. (НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ, № 255 М. / 154. – Арк. 104. Опубліковано: Мицик Ю.
З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ- ХVІІІ ст. // СЛ. – 2013. – № 1. – С. 17).
№ 83
1697, липня 17 (7). – Борзна. – Дарчий запис на третю частину
млина жительки Борзни
Олени ПлющМаксаківському монастирю
«Я, Елена Якубовая Плющовна, жителка борзненская, явне, значне и доброволне так тепер, яко и на потомние часи відомо чиню сим моїм юж повторним записом, иж ні з якого примусу, але самоохотне з доброй воли своеї млин тот свой бувший в Ядутах на ріці Борзні стоячий, которий еще за живота свого прежде небіжчик, малжонок мой, на обител стую, то ест до монастира Максаковского за спсение свое вічисто лекговал. А любо и мні полецил был третею частю з оного пожиткувати, яко в первом моем записі превелебному его млсти гспдну отцу Калисту Меновскому, игумену монастира Максаковского, поданом, еднак же тепер я, видячи себе престарелую в літех, в которих сподіваючися щоденного себі з того мизерного світа зейстя и тых же слов властних, хотячи наслідовати небожчика малжонка моего, тепер и своей части тоей, то ест третини з млина того вічистою ж уступивши, а превелебному его млсти гсдну отцу Каллисту Меновскому, игумену монастыра Максаковского, из братиею его той обители стой монастиру Максаковскому за дшевное спсение свое и на памят вічную себі вічисто в посессию оного до ужиткованя зо всім вцалі попускаю. До которого юж от сего часу так я, яко и кревние мои, близкие и далекие, жадное належитости не повинни будем міти. Але яко вишей наменилося
доброю моею волею моею той обители свтой за спсение мое при спокойном уживаню вічисто в них и кголдовати мает. На що для ліпшое віри и певности при вряде ншом міском борзенском и повторе сим записом моим упевнивши так з написом имений их и притисненем печати городовий ствердивши, подаю.
Діялос в Борзні року 1697 мсця июля 7 дня.
Петро Макарович, сотник наказний борзенский.
Иван Наумович Тихий, атаман городовий.
Иван Ярмолович, войт з бурмистром борзенские.
(ЦДІАУК. – Ф. 143. – Оп. 1. – № 29. – Оригінал, завірений печаткою.
Запис на звороті: «Уступка от оной же Елени на помянутий млин, в Ядутах стоячий». Копія зберігається НБУ. – ІР. – Ф. VІІІ, № 255 М. / 154. –
Арк. 97. Опубліковано: Мицик Ю. З документації Максаківського Спасо-Преображенського монастиря ХVІІ-ХVІІІ ст. // СЛ. – 2013. – № 1. – С. 18-19).
http://history.org.ua/LiberUA/...7552-2.pdf 
Пожалуйста, по своим личным поискам (по фамилиям рода) и отдельным населенным местам