Киево-Подольский патрициат
патриціат - багаті купці, що утворювали замкнену групу з родинних «кланів» та відігравали вирішальну роль в управлінні та економіці міста. їх представники протягом кількох поколінь обіймали керівні посади у міському уряді та накопичували родинну нерухоміс
PlatoМодератор раздела  Миккели, Финляндия Сообщений: 4276 На сайте с 2014 г. Рейтинг: 943 | Наверх ##
21 июня 2024 6:40 26 апреля 9:03 Артемиха https://www.familysearch.org/en/tree/person/details/PSWY-TQFБагата мішанка Софія Романівна Артем’єва, або Артемиха (1708-1811 рр.), прожила довге життя. Історик B. І.Щербина зазначав, шо вона як родичка Тупталів успадкувала їхні «грунти», сіножаті, заміське Чернече озеро, хутір на Пріорці. Один з дерев’яних будинків Тупталів її нащадки продали Печерському монастирю на дрова. До Софії А. перейшла і рухомість Тупталів12. Срібна чарка із зображенням герба Тупталів (схрещені шабля та спис під зіркою) у XIX ст. потрапила до збирача українських старожитностей В.В.Тарновського13. Софія А. прославилася тим, що ще до заснування відомого підприємства Балабух виготовляла для імператорського двору «сухе київське варення» (цукати), яке відзначалося якістю серед подібних виробів подільських міщан, що також претендували на отримання урядового замовлення на постачання солодощів до столиці. Ця жінка, як свідчить М.В.Закревський, вижила під час епідемії чуми 1771—1772 рр.14 Ім’я А. ввійшло в історію Києва завдяки її двоповерховому цегляному будинку, зображеному на літографії 1848 р.15, яким М.В.Закревський помилково вважав будівлю біля Житнього ринку. Однак В.С.Іконников правильно визначив «кам’яницю А.» як споруду на розі вулиць Межигірської та Хоривої, що існувала до початку XX ст.16 У XVIII ст. біля церкви Миколи Притиска існувала «вулиця Артемихина», названа від її будинку, розташованого там17. Спадкоємиця А., її племінниця Пелагея, була дружиною архітектора А.І.Меленського. Софья Романовна - дочь Романа Артемьева и Прасковьи Саввичны Туптало, сестры митрополита Дмитрия Ростовского. Савичи, род : Кн. 96. Л. 801-804. РГАДА, ф.286 Герольдмейстерская контора. On. 2. Именной указатель Меленский вики https://ru.wikipedia.org/wiki/...0%B8%D1%87https://www.familysearch.org/en/tree/person/details/LRMR-HZW ---
Предки жили в Баре, Киеве, Москве, Мозыре, сельце Малино Тульской губ., Егорьевао Рязанской губ., селах, сельцах и дер. Тверской губернии: Красном, Славково, Бакланово, Воробьево, Подберезье, Подъелье, Прокунино, Дубье, Поляна, Муравиха, Дубово, Коляково, Борисково, Горбуново, Пантелеево, Рычково, О | | |
PlatoМодератор раздела Миккели, Финляндия Сообщений: 4276 На сайте с 2014 г. Рейтинг: 943 | Наверх ##
21 июня 2024 7:01 Балики
Уперше прізвище Павла Б. серед «замкових міщан» зазначає «Опис київського замку» 1552 р. Його нащадок, Яцько (Іоакінф або Яків) Б., власник шляхетського герба «Абданк з одмінами», у 1592—1613 рр. — київський війт24. Йому належали кілька великих «плаців» у центрі Подолу, один — на Святодухівській вулиці, проти «плацу» його сина, бургомістра Созона Б.25 Його синами також були купці Богдан (Божко) і Олександр. Зятя Созона Б., бургомістра Себастіана Брачі (архітектора, автора проектів нового Успінського собору та Миколаївського домініканського костелу) джерела початку XVII ст. називали «майстром з волох». У 1612 р. брати Б. у складі королівського війська разом з іншими киянами брали участь в поході на Москву26. Созону Б. належав «плац Созонівський» проти Успінського собору, розташований поряд садиби, яка у другій половині XVII ст. перейшла у власність кушнірського цеху (на плані 1803 р. — № 2179). Олександр Б., київський війт27, володів «плацом» у парафії церкви Миколи Доброго, розташованим поряд «плацу» Йосипа Ходики. Один з Баликів фундував Києво-Печерській лаврі дзвін «Балик»п. Балики мали тісні родинні стосунки з представниками інших київських фамілій, що очолювали міську «верхівку». Дружиною Михайла Б. була Марія Ходичанка, а війт А.Ходика був одружений з Баличанкою.
---
Предки жили в Баре, Киеве, Москве, Мозыре, сельце Малино Тульской губ., Егорьевао Рязанской губ., селах, сельцах и дер. Тверской губернии: Красном, Славково, Бакланово, Воробьево, Подберезье, Подъелье, Прокунино, Дубье, Поляна, Муравиха, Дубово, Коляково, Борисково, Горбуново, Пантелеево, Рычково, О | | |
PlatoМодератор раздела Миккели, Финляндия Сообщений: 4276 На сайте с 2014 г. Рейтинг: 943 | Наверх ##
21 июня 2024 7:06 21 июня 2024 17:21 Барські (Григоровичі-Барські) мои предки. http://golubinski.ru/grigorovich/index.htmlСвоїм предком родина Б. вважала Григоровича, відзначеного шляхетством і гербом «Любеч» за перемогу над прусами у 1195 р. У 1650-х рр. Іван Б. з синами Кирилом та Григорієм перебрався з-під Бару до київського «Печерського містечка». Після 1710 р. Григорій Б. переселився на Поділ, у садибу проти Успінського собору, де мешкали і його сини — вихованці Київської академії Василь (1701—1747 рр.) та Іван (1713-1791 рр.). Перший з братів уславився як мандрівник по країнах Сходу, автор ілюстрованих мемуарів. Як почесний вихованець Київської академії, Василь Б. був похований біля стіни Богоявленського собору. Його брат, Іван Б., купець, райця магістрату і міський архітектор є автором проектів багатьох архітектурних пам’яток Подолу: фонтана «Феліціал», Покровської та Набережно-Микільської церков, «старого» Гостиного двору; дзвіниць Катериненської, Петропавловської, Успінської та Царекостянтинівської церков; келій Грецького монастиря, «академічної» бурси, «хлібного магазину» та ін.29 У 1770-х рр. у родинному дворі біля Успінської церкви (у «Відомості обліку дворів...» 1784 р. - Ns 976) Іван Б. за власним проектом збудував «кам’яницю», яка на межі XVIII-XIX ст. перейшла у власність І.Хотяновського (його садиба на плані 1803 р. - № 2175). Він також спорудив цегляний будинок купця Ю.Дранчева (на плані 1803 р. - № 2182)30. Поховано Івана Б. біля Успінської церкви, відбудовою якої він свого часу керував. Спадкоємцями Івана Б. стали сини, Григорій, Іван та Олександр. Григорій у 1799 р. був надвірним радником, Олександр у 1790 р. - Головою Управи київських ремісничих цехів..«Цегельні» Івана Б. на Подолі та на річці Либіді успадкував його син Яким - власник садиби з «.мурованим» будинком на розі вулиці Флорівської та «провулку Барського» (на плані 1803 р. — № 2168) У Попельницкой ошибка. Сына Григория у Ивана Григорьевича не было. Надворным советником стал Иван Иванович. Яким Иванович - не сын Ивана Ивановича, а его старший брат, средний сын Ивана Григорьевича - мой 4-прадед. ---
Предки жили в Баре, Киеве, Москве, Мозыре, сельце Малино Тульской губ., Егорьевао Рязанской губ., селах, сельцах и дер. Тверской губернии: Красном, Славково, Бакланово, Воробьево, Подберезье, Подъелье, Прокунино, Дубье, Поляна, Муравиха, Дубово, Коляково, Борисково, Горбуново, Пантелеево, Рычково, О | | |
PlatoМодератор раздела Миккели, Финляндия Сообщений: 4276 На сайте с 2014 г. Рейтинг: 943 | Наверх ##
21 июня 2024 7:36 21 июня 2024 9:32 БарщевськіУперше прізвище Уласа Борщенка (1729—? рр.) зазначав «Сповідальний розпис» Воскресенської церкви за 1762 р.32 У 1784 р. купцю Б., члену «Золотої корогви» (кавалерії збройних сил магістрату), за «Відомостю обліку дворів... », належала садиба № 684. У 1803 р. купець Б. володів трьома садибами (на плані 1803 р. - № 253, 338 та 385); остання - «постоялий двір». Третьяков. "Купцы Киева". Барщевский Андрей Денисович (1803-?) - купец 3-й гильдии. Барщевский Василий Гаврилович (1821-1915) - купец 2-й гильдии, писатель, нотариус. На Крещатике, 18 была нотариальная контора. Открыл в Киеве в 1859 году книжную торговлю и библиотеку. Член Комитетов по созданию публичных библиотек и народных чтений в Киеве. Издавал собственные воспоминания о Киеве68. Барщевский Гавриил Петрович (1787-1862) - купец 3-й гильдии (с 1858 г.). Из киевских мещан. Его жена - Мария Филипповна Лакерда. Отец В. Г. Барщевского. Похоронен на Щекавицком кладбище69. Барщевский Григорий Денисович (1815-?) - купец 1-й гильдии. Вначале состоял в купцах 3-й гильдии (1841 г.). Член учетно-ссудного комитета Киевской конторы Госбанка70. Член Киевского биржевого комитета. Его жена - Мария (1823-?). Барщевский Денис Иванович (1769-1846) - купец 3-й гильдии. Первая жена Ирина Григорьевна Хотяновская (1776). Вторая жена -Мария Семеновна (1791 (1794)-?), дети: Иван (1794-?), Андрей (1800-?), Семен (1801-?, его жена Матрона Артемовна (1820-?)); Елена (1801-?), Наталия (1803-?), Григорий (1807-?), Павел (1808 (1809)-?), Федор (1810-?)71. Мой 4-прадед Семен Миславский - поручитель на его втором браке, с Марией Семеновной. Прихожанин Киево-Подольской Рождественской церкви. Барщевский Петр Иванович (1758-?) - купец 3-й гильдии. Его жена - Ирина Семеновна (1768-?), дети: Александр, Тимофей, Гавриил (1787-?, его жена Мария Филиповна (1802-?), их дети: Петр (1823-?), Василий (1825-?)); Тимофей (1794-?), Афонасий (1800-?), Василий (1803)72. Прихож Киево-Подольский Набережно-Никольский. Барщевский Семен Денисович (1801-1851) - купец 3-й гильдии. Его жена - Матрона Артемовна (1820-?)73 Борщевский Иван Никитин - владелец хутора, упом. в РС 1782. сн. 4. https://www.familysearch.org/tree/person/details/GTQ7-3PZБорщевский Ефим Матвеев (1711) - цехмистр бондарский сн. 109. ---
Предки жили в Баре, Киеве, Москве, Мозыре, сельце Малино Тульской губ., Егорьевао Рязанской губ., селах, сельцах и дер. Тверской губернии: Красном, Славково, Бакланово, Воробьево, Подберезье, Подъелье, Прокунино, Дубье, Поляна, Муравиха, Дубово, Коляково, Борисково, Горбуново, Пантелеево, Рычково, О | | |
PlatoМодератор раздела Миккели, Финляндия Сообщений: 4276 На сайте с 2014 г. Рейтинг: 943 | Наверх ##
21 июня 2024 9:47 Биковські
Перші документальні згадки шляхтичів Биковських Тишів походять з першої половини XVI ст. У 1566—1573 рр. Федір Григорович Тиша-Биковський — київський земський підсудок. Відповідно до «Подимного (податкового) тарифу» 1640 р. родині Тишів-Биковських на Київщині належали 953 «дими»33. Про двір міських «тузів» (багатіїв) Биковських на одній з найбільших подільських вулиць у 1640-х рр. згадує Г.Л. де Боплан. Ян Демидович Б., київський війт (в 1686-1699 рр.), придбав у слободі Нижній Кудрявець двадцять дев’ять дворів, кілька городів та хутір, в якому заснував шинок. Він також узяв в оренду млин зі ставком на Кудрявському ручаї, від чого місцевість у його верхів’ях дістала назву Биковщина, зафіксована на міських планах початку XIX ст. У 1668, 1674 та 1686 рр. Ян Б. придбав на Подолі три незабудовані «плаци» та садибу міщанина Микитовича34.
Нащадками Яна Б. були син Федір та онуки Василь, Леонтій та Лев. Двоє останніх перейшли до козацького стану: Леонтій став опішнянським, а Лев - галицьким сотниками. У 1780 р. брати Б. продали родинну нерухомість (двадцять дев’ять дворів на Кудрявці, сім крамниць і чотири садиби на Подолі) магістрату. Зокрема, у муніципальну власність перейшов і недобудований десятикімнатний «будинок Биковський» (більш відомий як
«будинок Петра І»), спорудження якого, згідно з «Рум’янцевським описом», почалося до 1766 р. і було завершене у кінці XVIII ст. за проектом І.Григоровича Барського коштом міста35. ---
Предки жили в Баре, Киеве, Москве, Мозыре, сельце Малино Тульской губ., Егорьевао Рязанской губ., селах, сельцах и дер. Тверской губернии: Красном, Славково, Бакланово, Воробьево, Подберезье, Подъелье, Прокунино, Дубье, Поляна, Муравиха, Дубово, Коляково, Борисково, Горбуново, Пантелеево, Рычково, О | | |
PlatoМодератор раздела Миккели, Финляндия Сообщений: 4276 На сайте с 2014 г. Рейтинг: 943 | Наверх ##
21 июня 2024 16:58 Борецькі
Уперше двір священика Воскресенської церкви Івана Б. (майбутнього київського митрополита Йова) у документах згадується у 1617 р., коли він придбав у А.Черкасенка «плац Черкашенніковський» з будинком36. Дружина Івана Б. згодом стала ігуменею Богословського монастиря у Верхньому місті. Іван Б. мав також дочку Євпраксію, брата Андрія, сестру та племінницю. За заповітом Йова Б. 1631 р. «плац Черкашенніковський», розташований поряд подвір’я Межигірського монастиря, мали успадкувати ченці за умови, що дочка і племінниця митрополита стануть черницями Богословського монастиря37. Певно, цю угоду не було дотримано, бо у
1637 р. дочка Йова Б. судилася з Межигірським монастирем за «плац Черкашенніковський»”1. Представники родини Б. продовжували мешкати на Подолі і у другій половині XVII ст. У 1667 р. на Межигірській вулиці мала садибу Ї.Сомковичева, другим чоловіком якої був Роман Б.39 ---
Предки жили в Баре, Киеве, Москве, Мозыре, сельце Малино Тульской губ., Егорьевао Рязанской губ., селах, сельцах и дер. Тверской губернии: Красном, Славково, Бакланово, Воробьево, Подберезье, Подъелье, Прокунино, Дубье, Поляна, Муравиха, Дубово, Коляково, Борисково, Горбуново, Пантелеево, Рычково, О | | |
PlatoМодератор раздела Миккели, Финляндия Сообщений: 4276 На сайте с 2014 г. Рейтинг: 943 | Наверх ##
21 июня 2024 17:00 Виговські
У 1640-х рр. шляхтич герба «Абданк» Євстафій В. був писарем в уряді київського каштеляна А.Киселя-. Перші згадки шляхетської родини В. сягають ще середини XVI ст.40 Син Євстафія В., майбутній гетьман Іван В.,
намісник підстарости Луцька (у 1626—1640 рр.) і підписок київської канцелярії (у 1640-1648 рр.), одружився зі шляхтянкою з «сенаторської» родини Оленою Статкевичівною41. Крім містечка Бородянки з селами42, йому
належав великий «плац Виговський», обмежений двома узвозами, що з’єднували Верхнє місто з Подолом. Передачу урядом цього «плацу» Братському монастирю43 можна пояснити тим, що, після поразки гетьмана
Івана В., Ю.Хмельницький конфіскував маєтності свого політичного противника і передав церкві.
---
Предки жили в Баре, Киеве, Москве, Мозыре, сельце Малино Тульской губ., Егорьевао Рязанской губ., селах, сельцах и дер. Тверской губернии: Красном, Славково, Бакланово, Воробьево, Подберезье, Подъелье, Прокунино, Дубье, Поляна, Муравиха, Дубово, Коляково, Борисково, Горбуново, Пантелеево, Рычково, О | | |
PlatoМодератор раздела Миккели, Финляндия Сообщений: 4276 На сайте с 2014 г. Рейтинг: 943 | Наверх ##
21 июня 2024 17:20 21 июня 2024 19:11 Власенки-Чишиничі Мои предки. Даниил Власенко-Чишинич - 6-прадед, тесть Ивана Григорьевича Григоровича-Барского. Уперше прізвище згадується у 1761 р. ( Попельницкая не права - метрические записи есть с 1724 года, исповедные с 1737 г.). Тоді садиба покійного бургомістра Данила В.-Ч., удовою якого була Анастасы Тихонович, була розташована на Спаській вулиці в оточенні дворів урядовців магістрату - бургомістра М.Редуцького, лавника Ф.Ризенка і райці Д.Величка. Синами Данила були Іван, Федот та Роман. Останньому належали три садиби. Одна, успадкована від батька (№ 1661 у «Відомості обліку дворів...» 1784 р.), розташовувалася у Воскресенській парафії. Друга (№ 1510 за «Відомосте» обліку дворів...» 1784 р. та № 382 - на плані 1803 р.) у Спаській парафії йому дісталася від дядька - бургомістра П.Тихоновича. Найбільшим був двір у Притиско-Микільській парафії (№ 1788 за «Відомостю обліку дворів...»). Удовою одного-з братів Романа В.-Ч. була Марфа - дочка купця С.Киселівського. Її садиба (№ 1138) також зазначена у «Відомості обліку дворів...» 1784 р. Вдовой Романа была не Марфа, как пишет Попельницкая, а Меланья Стефановна! Причем, согласно РС фамилия ее брата Андрея - Чирский. http://golubinski.ru/ap/daniil.htmlВ 19 в. трое из Чишиничей стали генералами - Иван Иванович, Василий Григорьевич и Георгий Васильевич. ---
Предки жили в Баре, Киеве, Москве, Мозыре, сельце Малино Тульской губ., Егорьевао Рязанской губ., селах, сельцах и дер. Тверской губернии: Красном, Славково, Бакланово, Воробьево, Подберезье, Подъелье, Прокунино, Дубье, Поляна, Муравиха, Дубово, Коляково, Борисково, Горбуново, Пантелеево, Рычково, О | | |
PlatoМодератор раздела Миккели, Финляндия Сообщений: 4276 На сайте с 2014 г. Рейтинг: 943 | Наверх ##
21 июня 2024 17:24 27 июня 2024 9:56 ВойничіПерша згадка садиби бургомістра Богдана В., розташованої на Межигірській вулиці - проти Межигірського подвір’я поряд подвір’я Лубенського Мгарського монастиря, датована 1693 р. Не виключено, що його предками були князі Войничі-Воронецькі, серед яких — Матеуш Войнич (Война), київський підвоєводій (у 1584-1592 рр.) і київський стольник (з 1592 р.), що у шлюбі з Анастасією Гуревич мав сина Стефана45. ■ Нащадком Богдана В., можливо, був Павло В. - київський війт (у 1734—1751 рр.). Він, хоч і мешкав у Воскресенській парафії, заповів поховати себе на цвинтарі церкви Миколи Набережного. Нерухомість померлого (будинок, дві комори на ринку, хутір), за відсутності «прямих» спадкоємців (дочка Павла В. — дружина бургомістра П.Тихоновича, померла бездітною), успадкували його двоюрідні племінники: Підгурські та Москаленки, Федор та Стефан Киселівські46. Останній успадкував двір Павла В. з «хоромним будуванням», який у 1764 р. продав військовому канцеляристу І.Калинечу47. Колишній двір Павла В. на плані 1803 р. - велика садиба № 386 поряд колишнього подвір’я Лубенського монастиря та садиби Киселівських. Павел Онисимович Войнич (1678- октябрь 1751) https://www.familysearch.org/tree/person/details/GR4W-C33в Исповедке Николы Набережного за 1745 год https://www.familysearch.org/r...eView=trueУ Македонова назван Павлом Ивановичем. Метрическая книга Киевоподольского Борисоглебского прихода. ЦДIАК. Ф. 127, о. 1012, д. 14, л. 2. 1723 г.. У пана Василя Гудименка и жены его Агафии законобрачных родися сын младенец Иосиф. Восприемники: пан Алексей Звонник, парафянин Свято-Борисо-Глебский и панна Елена, дщерь Вуйничовна, бурмистровна, парафянка Св. Николы Набережного. У Попельницкой ошибка и жена Петра Васильевича Тихоновича не Агрипина, а Елена Павловна Войнич (как, предположительно, указано в ИР церкви Николы Притиска в 1737 г. ). Также именно Елена названа невесткой пана Василия Тихоновича в МК 1726! ---
Предки жили в Баре, Киеве, Москве, Мозыре, сельце Малино Тульской губ., Егорьевао Рязанской губ., селах, сельцах и дер. Тверской губернии: Красном, Славково, Бакланово, Воробьево, Подберезье, Подъелье, Прокунино, Дубье, Поляна, Муравиха, Дубово, Коляково, Борисково, Горбуново, Пантелеево, Рычково, О | | |
PlatoМодератор раздела Миккели, Финляндия Сообщений: 4276 На сайте с 2014 г. Рейтинг: 943 | Наверх ##
21 июня 2024 19:14 Голуби
Підписи шляхтича Данила Г. присутні на київських документах з 1630-х рр. Згідно з «Подимним (податковим) тарифом» 1640 р., родина Голубів на Київщині володіла 618 «димами». На Подолі, на Хрещатицькій вулиці - проти церкви Миколи Доброго, Данилу Г. належав «Голубовський плац» з будинком48. Після 1649 р., коли Данила Г. вбила його челядь49, «плац Голубовський» його удова(?), Петронелла Голубовська, продала
Братському монастирю50
---
Предки жили в Баре, Киеве, Москве, Мозыре, сельце Малино Тульской губ., Егорьевао Рязанской губ., селах, сельцах и дер. Тверской губернии: Красном, Славково, Бакланово, Воробьево, Подберезье, Подъелье, Прокунино, Дубье, Поляна, Муравиха, Дубово, Коляково, Борисково, Горбуново, Пантелеево, Рычково, О | | |
|
