КАЗАЦКИЕ Реестровые ПОЛКИ. Гетманщина (1648-1782) (Украина (Україна))

Tasha56 написал:

[q]
в каких источниках можно найти историю Ройской сотни Черниговского полка?
[/q]

Пожалуйста. Только снова на украинском, уж не обессудьте.

===========================================
РОЙСЬКА СОТНЯ

За часів Київської Русі територія майбутньої Ройської сотні являла собою щільно заселену територію з великою кількістю поселень на півночі та північному сході межиріччя нижньої течії Десни і Дніпра. Від земель радимичів її відділяли болота Паристе і Замглай, що займають дно стародавньої широкої долини Дніпра–Замглаю. Початок ці болота беруть у місці впадіння річок Вир і Сож у Дніпро і тягнуться широкою смугою у 6-8 км з півночі на схід майже до впадіння річки Замглай у Десну, відокремлюючи регіон від літописної Сновської тисячі .
Територія майбутньої Ройської сотні охоплювала басейни верхньої течії річок Стрижень і Замглай, а на заході сягаючи ріки Білоус, яка слугувала природним кордоном із любецькими землями (пізніше – територія Любецької сотні).
Однак за часів монгольського панування весь регіон практично спустів. І тільки за литовської доби, у зв’язку із стабілізацією внутрішньо-політичного становища, відбувається нова хвиля заселення краю. З другої половини ХV ст. відомі села Сибереж, Велика Вісь та Мала Вісь, Буянки, Яриловичі .
Вірогідно, процеси залюднення регіону напряму пов’язані з особливим становищем Любецького замку, який після 1471 р. стає центром волості у складі новоутвореного Київського воєводства. Тут формується прошарок військовослужбової шляхти, яка приймає на себе обов’язок захисту північно-східних кордонів спочатку Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої. Відтак до осадження більшості населених пунктів на території майбутньої Ройської сотні пряме відношення мають представники любецької шляхти .
На жаль, входження Чернігово–Сіверщини до Московської держави спричинило майже безперервні московсько-литовські війни протягом всього ХVІ ст. Внаслідок такого жорстокого і тривалого військового протистояння населені пункти північніше Чернігова постійно перебували під загрозою знищення, і навіть найбільш значні і відомі поселення час від часу безлюдніли і запустівали .
На момент включення Чернігово-Сіверщини до складу Речі Посполитої (1618 р.) збезлюдніли також Сибереж, Велика і Мала Вісь (останнє поселення більше не відновилось). На той час на території майбутньої сотні реально існували тільки Ріпки, Буянки і, можливо, більш північні Яриловичі та Пізнопали. В усякому разі саме в польську добу формується мережа населених пунктів, що надалі увійшли до складу Ройської сотні.
6 березня 1625 р. король Сигізмунд ІІІ видав привілей на осадження козацької хоругви на Великовеських грунтах біля Чернігова, для оборони Чернігівського замку . На ланові волоки була поділена практично вся земля на північ від кордонів чернігівського магістрату (по лінії село Хмільниця – річка Стрижень південніше Роїща – Луб’яний острів північніше Петрушина – річка Свинь) до лісових масивів на північний схід від Ріпок. Щоправда заселення регіону відбувалося не надто активно. Козацька шляхта вподобала північну частину ланових волок, ближче до Ріпок, натомість з півдня колонізаційну активність виявляли чернігівські міщани, які просунулись аж до середньої течії Білоуса, Стрижня, Замглаю. Зокрема, їм належить заселення Халявина, Петрушина, Ройської Слободи .
З початком Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького землі на північний захід від Чернігова опинились у складі Чернігівського полку. Можемо припустити, що вони постійно належали до Полкової сотні і лише землі на північ та північний захід від Ріпок, як здається, повинні були належати Любецькій сотні, до якої безпосередньо прилягали.
Ройська сотня вперше згадується в універсалі гетьмана І. Виговського 11 лютого 1659 року . Надання млина і дозволу на заселення слобідки Фомі Ращенку виразно свідчить про появу в регіоні нової людини, яка лише починає обживатися. А отже, виходець із м. Рашковичів тільки-но обійняв нову посаду. За місцем перебування сотника отримує назву і вся сотня – Ройська.
Поява нової сотні викликана адміністративною реформою гетьмана Івана Виговського і пов’язана зі зміною зовнішньополітичних орієнтирів, у рамках підготовки до військових дій проти Росії. Усередині Чернігівського полку, як одного з прикордонних, відбувалось певне перегрупування сил, що й спричинило утворення сотні з центром у Роїщі.
Її територія охопила практично всі землі, що були надані для чернігівської козацької хоругви, а також Ріпки. Разом з тим під контроль сотні потрапив шлях Чернігів–Гомель, аж до Яриловичів на кордоні Чернігівського воєводства та Річицького повіту, внаслідок чого її територія збільшилась у довжину ще вдвічі. Зрештою, нанесена на карту територія сотні являє собою доволі вузьку і видовжену смугу землі між Білоуською та Любецькою сотнями на заході і Городнянською та Седнівською на сході, концентрованої вздовж всієї чернігівської ділянки сучасної траси на Гомель. Західний кордон сотні мав доволі розпливчасті обрії (найчастіше – не далі найближчих до шляху поселень, розширюючись лише в районі Ріпок), через що деякі поселення зустрічаються в складі різних сотень. Натомість на сході Замглайське болото становило надійний природний кордон, переправитись через який можна було лише у кількох місцях.
Оскільки ніхто з наступників Фоми Ращенка на сотенному уряді в Роїщі не проживав (Філон Свяцький мешкав у Сибережі , Іван Рашевський – в Осняках , Степан Шихуцький – у Петрушині , Микола Грембецький – у Новому Білоусі, під Черніговом , Петро Стефанович – в Голубичах , а пізніше в Ріпках , Яків і Леонтій Бакуринські – в Ріпках ) то, як наслідок, виникла проблема з назвою сотні, і в літературі зустрічаються різні варіанти: Ройська, Сиберезька або ж Осняківська – в залежності від того, де проживав черговий сотник. Однак жодного разу ці назви не вживаються одночасно. До того ж, Роїще, Сибереж і Осняки – сусідні поселення, які розташовані на відстані 5-6 кілометрів одне від одного, тож виступати центрами різних сотень вони не могли.
Сотенна канцелярія у різний час базувалася в трьох різних поселеннях. Вірогідно, утворилася вона за сотника Свяцького (від 1664 р.) і до 1700 р. знаходилася в Сибережі, після чого була перенесена в Роїще . Саме відтоді ройські сотники майже беззмінно мешкають у Ріпках, і десь в середині ХVІІІ ст. там опиняється і сотенна канцелярія .
На середину ХVІІІ ст. до складу Ройської сотні входили: с. Буянки, с. Велика Вісь, д. Вербичі, сл. Вербівка, х. Вир, д. Глиненка, с. Голубичі, х. Голущин млин, д. Горностаївка, д. Грабів, д. Гусинка, с. Гучин, х. Гута Откильницька, с. Даничі, сл. Добрянка, д. Задеріївка, с. Звиничів, д. Каменські, д. Киселівка, х. Киселевозаймищська гута, д. Клубівка, Лизунова рудня, д. Маслаківка, д. Мойсеївка, д. Нова Папірня, д. Осняки, с. Петрушин, д. Пилипча, д. Пізнопали, д. Плехтіївка, сл. Постовбицька, д. Постовбиця, с. Ріпки, с. Роїще, д. Ройська Слобода, Рудня Стара Яриловицька, Рудня Яриловицька, д. Свинопухи, д. Седелювка, с. Сибереж, д. Стара Папірня, д. Старі Яриловичі, д. Стасі, д. Строївка, д. Суслівка, д. Футір, с. Холявин, с. Церковищі, д. Чепигівка (Стигунки), х. Чудівка, д. Ямище, Яриловицький Святомиколаївський скиток, с. Яриловичі.
Сотники Ро йської сотні :
Ращенко Хома (?–1659.02.–1660.03.–?),
Свяцький Філон (?–1669–1672–?),
Рашевський Іван (?–1676–1678),
Грембецький Микола (?–07.1679–1680.03),
Шихуцький Степан (1680.03.–?),
Грембецький Микола (1687–1693),
Гломозда (1690-і),
Стефанович Петро (?–1699.04.–1715.01.–?),
Бакуринський Яків Юрійович (1716.09.–1738),
Янушкевич Іван (1725.12., наказний),
Шихуцький Микола Степанович (1727.10., наказний),
Федосов Артем Федосович (1729, 1732, 1733.09., наказний),
Шихуцький Микола Степанович (1733.10-12., наказний),
Федосов Артем Федосович (1737.10., наказний),
Шихуцький Яків Миколайович (1738, наказний),
Бакуринський Леонтій Якович (1738–1760.04.),
Федосов Артем Федосович (1738 , 1739, наказний),
Шихуцький Степан Тимофійович (1741.07., 1747.05., наказаний),
Круп’янський Яків Олексійович (1760–1771),
Нехаєвський Іван (1771–1782).
На час скасування Гетьманщини в Ройській сотні налічувалось 47 сіл, деревень та хуторів. За ревізією 1764 р. у них налічувалось 7949 жителів .
З утворенням Чернігівського намісництва поселення сотні розділились між Чернігівським та Городянським повітами. До першого відійшло 9 населених пунктів (2988 чол. за даними 1764 р.) південного регіону сотні , серед яких – хутір Журавівка під Халявином, Звеничів, Осняки, Петрушин, Роїще, Ройська Слобода, Сибереж, Стасі, Халявин. А в складі Городянського повіту опинились 38 поселень (4957 жит. за ревізією 1764 р.) .

==================================
Это ещё не публиковалось.
Но уже вот-вот, потому выкладываю специально для форума.

КАЗАЦКИЕ Реестровые ПОЛКИ. Гетманщина (1648-1782)

✔️ Диалоговая тема, для тех, кто НЕ ЗНАЕТ ТОЧНУЮ полковую или сотенную принадлежность казацкой службы своего предка в реестровых полках Гетманщины 17-18 вв.