КАНЕВСКИЙ ПОЛК (1648-1712)

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

КАНІВСЬКИЙ ПОЛК
(1648-1678; 1702-1712)
==========================

Один з найстаріших, ще реєстрових козацьких полків Речі Посполитої, який мав охороняти переправи через Дніпро в районі Стайок, Трахтемирова, Іржищева та Канева.
Полковий центр - місто Канів над Дніпром. Нині це районне місто Черкаської області. За відомими реєстрами полків 30-х pp. XVII ст. ми знаємо про таких канівських полковників, як Кулага Іван (1630), Данило (1632-1634), Лагода Андрій (1637), Боярин Іван Іванович (1638), Сікиринський Амвросій (1638), Голуб Юрій (1644-1646).

Від початку 1648 р. полк став складовою армії Б. Хмельницького, а після Зборівської угоди 8 серпня 1649 року і адміністративною одиницею Війська Запорозького. Межі полку були дотичні до кордонів Київського, Білоцерківського, Корсунського, Черкаського, Кропивнянського та Переяславського полків на лівому і правому березі Дніпра.
А до 1648 р. - це була територія Київського воєводства, Переяславського, Черкаського та Канівського староств.

За Зборівським реєстром Канівський полк мав 3167 козаків особового складу та 16 сотень - одну полкову, дев'ять іменних та по сотні у Межирічі, Трахтемирові, Ржищеві, Стайках, Михайлівці, Масловому Ставі [Маслівці].
А саме:
1. Стародуба - Стародуб Іван;
2. Волинця - Волинець Павло;
3. Кулаги - Кулага Яким;
4. Богданенка - Богданенко Фесько;
5. Гуняка - Гуляк Федір;
6. Рощенка - Рощенко Петро;
7. Климова - Малашенко Клим;
8. Юхимова - Рощенко Юхим;
9. Андрійова - Андрій;
10. Межиріцька (147 козаків) - Супрун Михайлович;
11. Трахтемирівська (167 козаків) - Цепковський;
12. Ржищівська (222 козаки) - Чугун;
13. Стаєцька (170 козаків) - Шеремет Тарас;
14. Михайлівська (98 козаків) - Данило Юхимович;
15. Маслівська (100 козаків) - Євлашенко Семен;
16. Канівська полкова - Іван Голота.
Полковим писарем у реєстрі значиться Герасим Савич, а полковим осавулом – Богдан Шабельниченко.

В цілому Канівський полк за кількістю особового складу і стратегічним значенням займав третє місце у Війську Запорозькому після Корсунського та Чигиринського полків. В одному лише Каневі концентрувалося десять сотень і 2263 козаки.
Від Білоцерківського миру 18 (28) вересня 1651 р. і до Переяславської ради 8 січня 1654 р. адміністративний склад полку зазнав змін. Були ліквідовані Маслівська та Трахтемирівська сотні, скоротилася кількість Канівських сотень до п'яти, а також з'явилися дві нові сотні - Бубнівська (на Лівобережжі) та Конончанська (створена, ймовірно, з однієї Канівської та з Маслоставської сотень). Всього ж у 1654 році Канівський полк нараховував 11 сотень, з яких 9 тих, що виникли 1649 року, та 3152 реєстрових козаки.

У період Руїни полк зазнав нових значних змін, часто переходячи із рук одного гетьмана до іншого.
Підчас бувало по два, а то й по три полковники, мінявся сотенний склад. За Андрусівським перемир'ям 1667 р. полк мав відійти до Речі Посполитої. Від 1668 р. він входив до вілаєта П. Дорошенка і з його здачею у 1676 році фактично припинив існування, за винятком вузенької придніпровської смуги із сотнями у Ржищеві, Трахтемирові та Каневі, які очолював полковник Давид Пушкаренко. Після Чигиринських походів 1677 і 1678 pp. за умовами Бахчисарайського миру 1681 р. полк було остаточно ліквідовано. Козаки перейшли на Лівобережжя і розселилися у Переяславському полку.

Відроджений у кінці 80-х pp. XVII ст. як зійськовий підрозділ правобережного козацтва С. Палієм. Центр полку розмістився у місті Богуславі (нині райцентр Київської області), тому його в цей період іменують Богуславським, а 1702 р. створюють окремий Канівський полк. Проте спроба приєднати Правобережну Україну до Гетьманщини тоді не вдалася і Канівсько-Богуславський полк був остаточно ліквідований 1712 року за Прутським миром.
====================================

Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 52-53.

Metallist написал:

[q]

3-я СОТНЯ КАНІВСЬКОГО ПОЛКУ (КОСТЕНЕЦЬКА)
-------------------------------------------------------------------------------
Роман БОРОВИК - в 1741 р. продав у Липляві свій плец.
[/q]

Здравствуйте.
Подскажите, пожалуйста, где ещё можно найти информацию по этому человеку. Он также был атаманом Леплявской сотни в 1739-1740г.

Vospitalka написал:

[q]
Здравствуйте.
Подскажите, пожалуйста, где ещё можно найти информацию по этому человеку. Он также был атаманом Леплявской сотни в 1739-1740г.
[/q]

Здравствуйте!
В том же источнике имеется сноска:

Роман Боровик – у 1741 р. продав у Липляві свій плец21.

21. ІР НБУ. – Ф. 28. – № 762. – Арк. 8.

Vospitalka написал:

[q]
Klim2018 спасибо большое
[/q]

Здравствуйте.
Посмотрите пожалуйста в книге
В. Кривошея. Генеалогія українського козацтва: Канівський полк. – Київ: Центр учбової літератури, 2019.
Фамилию Дараганы.

Присяга Федору Алексеевичу 1676 [РГАДА ф. 229 оп. 2 д. 42]

Каневский Полковникъ Іванъ Гурский на присяги
был і крест целоѵал а вмѣсто его руку подписал
Феѡдор Мартиноѵич писар мѣский по его
велению
Логѵинъ Бутко обозний полкоѵий
Кузма Тросчинъ судия полкоѵий
Даѵид Пушкаренко атаманъ городоѵий
Степанъ Самоколъ асаулъ полкоѵий
Михайло Булаѵка писар полкоѵий
Яцко Меняйленко хоружий полкоѵий
Іѵанъ Семенча доѵбыш полкоѵий
Матѵѣй Стародѣдъ сотникъ
Михайло Харланъ сотникъ
Якоѵъ Ѵекгера сотникъ
Прохор Шинъкаренко сотникъ
Пилипъ Ракѣда сотникъ
Данило Румкѡѵский сотникъ

Матѵѣй Тоѵкоѵий; Иванъ Костено;
Микита Ѵоѵкъ; Іѵанъ Боѵдир;
Еѵдоким Малишъ; Федор Лопата;
Корнѣй Писанка; Іляшъ Дорошенко;
Бакум Почотирко; Улас Царенко;
Сашко Дюгтяренко; Іѵанъ Шинъкаренко;
Тарасъ Пограбѣцъ; Галатъ Лебеденко;
Федор Панъченъко; Михайло Грушецкий;
Сила Реутъ; Михайло Сябро;
Дорош Костенский; Омелко Янъченъко;
Іѵанъ Гололобъ; Марко Ловѣцъ;
Якоѵ Томаненко; Іѵанъ Коханъ;
Грицко Кабанец; Хѵедор Малец;
Матѵѣй Дащенко; Леско Криштопенко;
Ілко Старий; Іѵанъ Панасенко;
Кирикъ Бутъко; Еѵлаш Грицко;
Данило Лесненко; Леско Богатий;
Хѵенко Романенко; Аѵрам Дахненко;
Сидор Шарий; Паѵло Макарский;

Матѵѣй Лотишний; Андрѣй Симоноѵъ;
Іѵанъ Буракоѵский; Іѵанъ Ѵербецкий;
Андрѣй Ігнатенко; Юрко Булаѵкинъ;
Остапъ Мякота; Троцикъ Телещенко;
Грицко Тересченко; Сомко Яцкоѵичъ;
Ѵасил Іоѵенко; Богданъ Коптерий;
Яцко Зорка; Тишко Корженъко;
Грицко Еѵсѣенъко; Ѵасил Кракоѵский;
Процикъ Коѵал; Яцко Марченъко;
Ѵасил Бурдюгъ; Степанъ Слинко;
Маѯим Кондратенко; Богдан Яѵурко;
Тимош Колесникъ; Паѵел Данченко;
Гапонъ Пискуненко; Олешко Шабелникъ;
Гришко Тисченъко; Онтонъ Саѵченъко;
Пархомъ Птуха; Антонъ Коѵаленъко;
Карпъ Іѵаноѵичъ; Хѵеско Сененко;
Сепронъ Хѵедяенко; Іоѵъ Ігнатоѵич;
Хѵеско Назаренко; Семенъ Краѵченко;
Хома Бубликъ; Федор Некрашъ;
Данко Грекъ; А ѵмѣсто тех ѵсѣх козакоѵъ
которие ѵ сей книге писаны руку подписал
Михайло Булаѵка писар полкоѵий

Присяга Федору Алексеевичу 1676 [РГАДА ф. 229 оп. 2 д. 42]

Кирило Мужилоѵский протопопа Канеѵсъкий руку
сѵою подписах
Ѽнфоръ Іѡаноѵич священикъ Ѵасилиеѵский
Артемий Есееѵич Священик Свято Никольский руку подписалъ
Кондратий священик Бобрицкий руку подписалъ
Іякоѵъ Козареѵский священик Михайлоѵский
руку приложил
Данело Макоѵский руку подписал
Назарий священик Конунеѵский руку подписал яж
ѵмѣсто егож
… Судъбѣцкий священик Сахноѵский руку подписал
Іѡан Дугинский…
руку подписал
Смиреный Іеромонах Іероним Грудина
Игуменъ Успения Пресвятыя Богородицы
монастыра Канеѵского и вместо
братии своей я руку сѵою подписал

Присяга Федору Алексеевичу 1676 [РГАДА ф. 229 оп. 2 д. 42]

Того ж города Канеѵа мещане крест целоѵали
Паѵъло Поцѣкайленко вуйтъ Канеѵский;
Саѵа Пѣскуненко; Іѵан Зубко бурмистри Канеѵские;
Стефан Ѵолхоѵский; Ярема Іѵаноѵич;
Іванъ Игнатенко; Леско Крамар;
Григорий Куницъкий; Богдан Попоѵич;
Іѵан Бережецкий; Яцъко Пѣрникъ;
Тимко Полуяноѵич; Хѵедор Тоѵкунъ;
Омелянъ Климоѵич цехмистръ кушнѣрский;
Юрий цехмистръ шеѵъский;
Стефан цехмистръ ткацкий;
Матѵѣй цехмистръ резницкий;
Грицко Плеха цехмистръ коѵалский;
Михайло Дорошеѵич Ткач; Сидор Крамар;
Демко Крамар; Самуйло Крамар;
Тимко Заяцъ; Гаѵърило Еѵлампоѵич;
Гаѵърило Рудякоѵич; Іѵан Пригода;
Васил Вуйтко; Марко Котляр;
Михайло Калачник; Васил Чумакъ;
Ѳеѡдор Шапочник; Вакула Шѵец;
Анъдрѣй Ковтунъ; Анъдрѣй Пѣщанский;
Ѳеѡдор Чумак; Іѵанъ Перужукъ;
Паѵло зять Гарбаров; Іѵанъ Кратъ;

Иѵанъ Лобозний; Іѵанъ Коѵътунъ;
Іѵанъ зять Середин; Улас Шѵецъ;
Хѵедорец Малий; Стефан Шапочник
Никон Кушнѣръ; Гарасим Коѵал;
Харко Коѵал; Ігнатъ Коѵал;
Юхим Шѵец; Пилипъ Малий;
Леско Резникъ; Ярушъ Столпъникъ;
Іѵанъ Ѽбух; Мартин Горбикъ;
Тышко Сымоноѵич; Роман Кушнѣр;
Пархумъ Ткач; Паѵло Деревянка;
Ѳеѡдор Кушнѣр; Мартинъ Глумъ;
Ігнат Кременецкий; Юрко Слѣпчичъ;
Ѳома Чумакъ; Костя Старий;
Паѵло Лисий; Юско Коѵал;
Васил Чумакъ; Карпъ Крамар;
Петро Уласич; Леско Мелник;
Харко Шѵец; Карпъ Шеѵецъ;
Панко Шѵец; Яцъко Кушнѣр;
Іѵанъ Паѵлоѵич; Ігнат Неѣжъкалач;
Яско Коѵал; Ничипор Краѵецъ;
Мойсѣй Краѵецъ; Іванъ Гренка;
А ѵмѣсто их всѣхъ мещан Канеѵских которие
имена в сей книге писано по их велению меский
писар я Ѳеѡдор Мартиноѵич руку
подписал

Присяга Федору Алексеевичу 1676 [РГАДА ф. 229 оп. 2 д. 42]

Того Канеѵского полку крест целоѵали началние козаки
Харко Приходко; Яско Янченъко;
Ѵаско Ігнатушко; Мартин Козинец;
Семенъ Козинецъ; Ярмола Бубликъ;
Зѣнъко Кобзистий; Антонъ Литѵинъ;
Корнѣй Дудар; Хѵедор Шадура;
Михайло Дудар; Гараско Сѣдий;
Миско Шарко; Яско Пѣщалникъ;
Юѵхим Мисченъко; Леско Мурза;
Панко Аѵраменъко; Степанъ Рябко;
Богданъ Пѣроѵец; Сергий Деркач;
Анъдрѣй Ігнатенко; Юрко Булаѵкинъ;
Юрко Симоноѵъ; Степанъ Деркачъ;
Степанъ Остапенко; Леско Довгал;
Михайло Куликъ; Матѵѣй Остапенко;
Ѵанко Лазарский; Ѵасил Пархоменко;
Процикъ Тимошенко; Іѵанъ Яценко;
Демко Яценко; Марко Грабоѵний;
Ѵакула Булъгаринъ; Артемъ Мартиненко;
Богданъ Кушнеренко; Паѵло Берестоѵский;
Степанъ Багрило; Маѯимъ Багрило;
Омелко Доброскокъ; Еѵхим Ѵасиленко;
Пархом Лазоренко; Ѵасил Денисенко;
Анъдрѣй Скоробогатий; Огѣй Костенко;
Тишко Скиба; Данило Теличенко;

Данко Божко; Остапъ Сладкий;
Тимошъ Чирѵа; Степанъ Вакай;
Супрунъ Кузменко; Процикъ Костенко;
Улас Хочин; Хѵедор Шкурка;
Данко Дякъ; Антонъ Божко;
Демко Хѵедоренко; Клим Шарченъко;
Жаданъ Мурза; Остапъ Тижненъко;
Леско Столяр; Хѵедор Ященко;
Іѵанъ Гусакъ; Степанъ Ѣпанченъко;
Гришко Степаноѵичъ; Гарасим Дацченко;
Гаѵрило Маѯимоѵичъ; Ѵаско Коѵал;
Антонъ Хѵедоренко; Іляшъ Семеноѵичъ;
Ісакъ Силченъко; Ігнатъ Роздобарский;
Процикъ Кузменко; Степанъ Хѵещенко;
Мартинъ Юрченко; Ярмола Чичканъ;
Паѵел Устименко; Костя Ракѣда;
Іѵанъ Патрушко; Анъдрѣй Ѵодорѣзъ;
Ѵасил Скиданъ; Демко Карпенъко;
Сеѵеринъ Тимошенко; Леско Кушманинъ;
Тишко Балаенко; Яско Литѵинъ;
Маѯим Остапенко; Миско Федоренко;
Гарасим Шостакъ; Якоѵ Колодяжний;
Іѵанъ Пригода; Данило Тоѵкачъ;
Ониско Тобенъко; Ѵасил Рубанъ;

Грицко Кугал; Ѵасил Москал;
Лукянъ Аѵраменко; Ѵасил Кгранатъ;
Трохим Шарпило; Яким Шарпило;
Лазар Михайлоѵский; Клим Рябец;
Іѵанъ Науменко; Хѵдор Наймишинъ;
Леѵко Бутъченко; Леско Дейнека;
Хѵедор Котъ; Андрей Щепай;
Демянъ Краѵченъко; Остапъ Бобина;
Степанъ Бойко; Кирикъ Боброѵникъ;
Степанъ Ханенчикъ; Іѵанъ Корзунъ;
Андрей Макаренко; Юско Шабелникъ;
Леско Солоѵѣй; Офанасѣй Крутька;
Яким Стоѵпникъ; Ничипор Нижникъ;
Омелянъ Бондареѵ; Корнѣй Асаулец;
Саѵка Сторожъ; Омелко Безрукий;
Семенъ Салец; Андрей Стопка;
Юрко Симоноѵъ; Юрко Салец;
Хѵенко Іѵаноѵъ; Радко Гаѵрилоѵ;
Самойло Подробишъ; Трохим Кирдода;
Анъдрѣй Мандичъ; Клим Дахненко;
Радко Стикоѵъ; Петро Рибалка;
Кондрат Колоша; Шулга Колоша;
Гаѵрило Неѵѣрко; Леско Блешня;

Леско Ходько; Ѵасил Ходко;
Хѵедор Корнѣенъко; Еѵхим Паеѵский;
Іѵанъ Лютий; Семенъ Реутъ;
Шулга Реутъ; Семенъ Полѣшко;
Мартин Кошоѵец; Іляш Сахненко;
Іѵанъ Олюша; Антипъ Карас;
Ѵакула; Іѵанъ Бобир;
Ярмола Киржокъ; Семенъ Бутъ;
Демянъ Третякъ; Роман Хатченко;
Степанъ Носенъко; Михайло Грушецкий;
Панко Маслоѵский; Іѵанъ Падалъка;
Іѵанъ Панасенко; Романъ Махначъ;
Хѵилонъ Ісаенъко; Грицко Безлуский;
Маѯим Роѵба; Паѵелъ Дубницкий;
Денис Бутъ; Микита Березняцкий;
Хѵедор Дудченъко; Клим Маслоѵский;
Трохим Горъбъ; А ѵмѣсто тех ѵсѣхък
козакоѵ которие ѵ сей книге имена писаны
руку подписалъ по их ѵелению Михайло
Булаѵка писар полкоѵий.

... пропонуємо дослідження про козацьких урядників Канівського полку.

Андрій – сотник Канівського полку (? – 1649 – ?).

Богданенко Фесько – сотник келебердинський Канівського полку (? – 1658 – ?).

Борисенко Яцько – отаман у Канівському полку (1638 – ?), козак сотні Волинцова Канівського полку (1649)

Боярин Іван Іванович – козацький старшина (1637), полковник канівський (? – 1638), сотник канівський (1638 – ?).

Булавка Михайло Миколайович (? – 1654 – 1689 – ран. 1719) – з молодих років козакував, писар полковий канівський (1674 – 1677), городовий отаман чернігівський (1688 – 1689). В 1688 р. купив у чернігівського війта Степана Отроховича фольварок в с. Бобровиця за 400 золотих [1, с. 19]. Отаман городовий чернігівський Михайло Булавка отримав від полковника села Стара Рудня і Кобилянка в Седнівському ключі, а також млин Юрков в чотири кола на Седнівській греблі [2, с. 161]. 9 червня 1689 р. отримав гетьманський універсал підтвердив надання на сс. Стару Рудню і Кобилянки в Седнівському ключі та два млини: Гната Мельника на р. Смячі в с. Стара Рудня, млин Юрків на р. Снові на Седнівській греблі [2, с. 161].

Бурий Тиміш Іванович – козак полкової сотні Канівського полку (1649), сотник Канівського полку (раніше 1651), осавул полковий канівський (? – ран. 1651), обозний полковий канівський (? – 1663.01.[3, арк. 191] – ?). В січні 1663 р. разом з сотником канівським Степаном Носачем потрапив у полон до Сомка. Той його відпустив, а Носача залишив [3, арк. 191]. Генеральний осавул (? – 1665.04. – ? у Брюховецького), "будучи начальным войсковым человеком" [4, с. 21]. Запорожець, у 1666 р. був у Москві [5, с. 291].

Бут Ілько – сотник у Канівському полку (1638 – ?)

Бут Левко Іванович (? – 1600 – 1674 – ?) – козацький старшина з Канева (? – 1625 – 1637 – ?). Козацький гетьман. Відомий як ніжинський сотник у 1658 р., потім став полковим осавулом (? – 1660 – 1663). наказний полковник ніжинський, у червні 1659 р., обороняючи Глухів, заявив російським воєводам: "чтоб твоих ратных людей к городу Глухову и в глуховский уезд войной не посылать и сел и деревень не жечь до твоего указу, а они де…из Глухова к Путивлю и к Севску и в уезды войною черкас посылать не учнут". У березні 1660 р. подав чолобитну царю з проханням надати йому сс. Киселівку і Адамівку, його підтримував у цьому ніжинський полковник Василь Золотаренко [6, арк. 1;7, арк. 1]. У 1662 р. деякий час був наказним ніжинським полковником. наказний полковник ніжинський (2.07.1662)[8, арк. 121]. Засланий до Сибіру і в 1669 р. ще знаходився в Єнисейську [9, арк. 54]. 21 липня 1670 р. указ про повернення з заслання [10, арк. 240], повернувся до Ніжина і став знову полковим осавулом (1670). Наказний полковник ніжинський (1674).

Бутенко Андрій – козак осавульського куреня в Чигирині (1649), полковник канівський (? – 1655.01. – 1657),. Склав присягу послів 10.06.1659 р. у Варшаві [11, арк. 214]. Був заарештований як прибічник Ю. Хмельницького, який перейшов на бік Речі Посполитої [8, арк 121]. У травні 1661 р. відпущений царем

Бутенко Андрій – козак Терехтемирівської (1649), сотник терехтемирівський Канівського полку (? – 1659 [12, с. 179] – ?).

Бутенко Стефан – покозачений шляхтич, старшина канівського полку. 18 жовтня 1669 р. отримав королівський привілей на два млини, однин названий Ойчистий під Каневом, другий під Масловкою.
...

1. Обозрение Румянцевской описи Малороссии / А. Лазаревский. – Чернигов, 1866.
2. Універсали Івана Мазепи. 1687 – 1709. Впорядкування Івана Бутича. – К., 2002.
3. ІР НБУ. – Ф. ІІ. – № 15412.
4. Стороженки. Фамильный архив. – Т. VI. – К., 1908.
5. Окіншевич Л. Центральні установи України–Гетьманщини XVII – XVIII ст. Ч. 2: Рада старшин / Лев Окіншевич // Праці Комісії для виучування західньо–руського та українського права. – К., 1930. – Вип. 8. – 349 с.
6. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі – ЦДІАУК). – КМФ–7. – Оп. 3. – Спр. 97.
7. ЦДІАУК. – Ф. КМФ–7. – Оп. 3. – Спр. 101.
8. Акты ЮЗР. – Т. V. – Спб, 1867.
9. Акты ЮЗР. – Т. VIIІ. – Спб., 1873.
10. Акты ЮЗР. – Т. ІХ. – Спб., 1877.
11. Акты ЮЗР. – Т. ІV. – Спб., 1873.
12. Маркевич Н. История Малороссии. – Т. ІІІ. – М., 1842

Джерело:
Кривошея В.В. Козацька старшина Канівського полку доби Національної революції середини ХVІІ ст. // Ґілея: наук. вісн.: зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Укр. акад. наук; [голов. ред.: Вашкевич В. М.]. – Київ : ВІР УАН 2010. № 39. С. 5 – 6.

Верещака Семен Савич
полковник канівський (? – 1648.07. – 1649.10. – ?), (? – 1651.05. – 12. – ?).

Волинець Павло
сотник пекарський Канівського полку (? – 1649 – ?).

Гладкий–Козаченко Гнат Матвійович
(? – 1650 – ран. 1676) – син миргородського полковника.
Військовий товариш і обиватель канівський,
отримав універсал гетьмана Івана Брюховецького від 8 січня 1668 р. на побудовані ним самим млини на р. Циблі в Липлявах і Келеберді [13, с. 352].
У 1673 – 1675 рр. сотник леплявський.
Д.: Пелагея Іванівна Лизогуб (? – 1655 – 1698 – ?),
у 1691 р. Мазепа на прохання чернігівського полковника Якова Лизогуба ствердив універсалом право володіння млином на р. Циблі вдові і дітям сотника Гната Гладкого (кревного Якова Лизогуба)[14, арк. 6].

Гладкий–Козаченко Матвій
(? – 1610 – 1652) – сотник стояцький Канівському полку (1638 – ?),
полковник миргородський (? – 1649.04. – 1650.12. – ?), (? – 1651.09. – 1652.05.).
Виконував дипломатичні доручення Б. Хмельницького.
Перебував у складі посольства, що на елекційному сеймі (осінь 1648) у Варшаві підтримало кандидата на королівський трон Яна II Казимира Командував корпусом козаків, що взимку і навесні 1649 р. діяли у Білорусі.
15 грудня 1650 р. сповіщав білгородського воєводу Б. Рєпніна про відсутність у нього повноважень від гетьмана розбирати прикордонні справи [15, с. 211].
Очолював делегацію на переговорах з поляками під Берестечком (червень 1651).
Під час Берестейської битви наказний гетьман [16, с. 271].
28 вересня 1651 р. підписав Білоцерківський трактат [17, с. 602].
У 1652 р. полковник очолив повтстання проти поляків на Лівобережжі.
Розстріляний за наказом Богдана Хмельницького і похований 7 травня 1652 р. [18, с. 756].
Д.: Уляна NN [19, с. 115].

Глуд Матвій
отаман у Канівському полку (1638 – ?)

Гнатович Остап
писар полковий канівський (? – 1658.10. – ?).
...

Григорович – Потапович Микита
козак полкового товариства канівського (1649 [22, с. 97]).

Гриськович Олексій
отаман (Стояцький?) Канівському полку(1638 – ?).

Грудина Гаврило
отаман (Межиріцький?) Канівському полку (1638 – ?).

Гунко Андрій
сотник клепачівський Канівського полку (1638 – ?).

Гуня Дмитро Тимошович
(? – 1607 – 1640 – ?) – навесні 1637 був обраний канівським полковником регіменту гетьмана П. Бута.
Після поразки під Кумейками 6 грудня 1637 р. і полону П. Бута, Гуня, на чолі козацького загону прорвався на Запоріжжя.
У січні 1638 р. його обрали кошовим отаманом.
На початку 1638 р. запорожці, очолені Гунею, розгромили каральний загін ротмістра Мелецького. 1638 р. взяв участь у повстанні під проводом К. Скидана і Я. Остряниці. У другій половині березня він з запорожцями вирушили із Запоріжжя з метою захопити переправи через Дніпро. Розгромивши окремі польські гарнізони, козаки взяли під свій контроль русло Дніпра від Кременчука до Трипілля. Після битви під Лубнами загін Гуні приєдналися до основних сил козацького війська. Після невдач частина повстанців на чолі з Я. Остряницею, вважаючи, що повстання зазнало невдачі, відступила до Слобідської України. Козаків, що залишилися, очолив Гуня. У червні–серпні 1638 р. оточені козаки, кілька тижнів запекло відбивали штурми. Поляки відхилили пропозицію повстанців про укладення перемир’я. Побоюючись зради, Гуня на чолі невеликого загону в ніч на 28 липня 1638 р. прорвався з оточеного табору на Запоріжжя.
Навесні 1640 р. Гуня керував спільним походом донських і запорізьких козаків проти Туреччини.

Гуняка Федір
сотник клепачівський Канівського полку (? – 1649 – ?).

Гурський
з середини до кінця 1651 р., по час коли він був страчений, був генеральним осавулом [23, с. 62]. Стяли у 1651 р в Києві неначе за зраду під Берестечком [24, с. 156] (чи не він Войцех Гурський).

Гурський Войцех
нобілітували серед трьох вірних канівських сотників 5 грудня 1650 р.

Гурський Іван
козак полкової сотні Канівського полку (1649).
Під Почепом в бою взятий, нині на дворі у князя Костянтина Осиповича Щербатово (1669). Архієписком Баранович 20 листопада 1669 р. просив царя його відпустити [10, арк. 139]. Втік від Щербатова, але цар пообіцяв, що коли знайдуть, то звільнять [10, арк. 143].
Полковник канівський (? – 1674.02. – 1676.01. – ?).
Склав присягу царю ще 19 лютого 1675 р. Разом з ним на бік Самойловича перейшов полк сердюків Харитона Щуренка, Ладижинська і Вербицька сотні Уманського полку, Синицька сотня Корсунського полку.
Російський канівський воєвода князь Волконський заарештував його за те, що ніби то полковник приймав дорошенківських розвідників. Закував його в кайдани і тримав, не звертаючи уваги на кроки по його звільненню гетьмана Самойловича. Значний військовий товариш в Переяславі (1683), власник с. Слободки Бубнівської сотні [25, с. 12].
У Межигірському монастирі поминався рід Гурських з Канева: Матвій, Ірина, Мартин, Федір, Василь, Семен, Гнат, Яків, Іван, Марія, Іван, Іван, Кирило, Йосип, Михайло, Федір, Матвій, Федір, Марко, Олена, Федір [26, арк. 272].
...

13. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657 – 1687). – К. – Львів: НТШ, 2004. – 1086 с.
14. ЦДІАУК. – Ф. 57. – Оп. 1. – Спр. 274.
15. Матеріали до документальної виставки "Україна і Росія. Історія XVII – XVIII ст." // Архіви України. – 2003. – № 1 – 3.
16. Кравець М. Польський хроніст Й. Єрлич про Визвольну війну українського народу // Українська козацька держава: Витоки та шляхи історичного розвитку. – К., 2000. – Вип. 7.
17. Памятники, изданные Киевской временной комиссией для разбора древних актов. – Т. І. – К., 1898.
18. Петровський М. Нариси історії України XVII – початку XVIII ст. (Досліди над літописом Самовидця). – Харків, 1930.
19. Інститут рукописів НБУ ім. В.І. Вернадського (далі – ІР НБУ). – Ф. Петров. – № 538/1744.
22. Реєстр Війська Запорозького 1649: транслітерація тексту / О.В. Тодійчук (голов. упоряд.); редкол.: Ф.П. Шевченко (відп. ред.) та ін. – К.: Наукова думка, 1995. – 592 с.
23. Dabrowski J. Pochodzenie spoleczne i drogi kariery wyzszej starszyzny kozackiej w latach 1648 – 1657 // Zeszyty naukowe uniwersytetu Jagiellonskiego. – 1993. – MХLIХ. – Prace historyczne. – Z. 101.
24. Липинський В. Україна на переломі 1657 – 1659: замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім століттю / В’ячеслав Липинський. – Репринтне видання. – К.: Дніпро, 1997. – 320 с.
25. Мякотин В. Генеральное следствие о маетностях Переяславского полка (1729 – 1731 гг.). – Харьков, 1896. – 45 с.
26. ІР НБУ. – Ф. Петров. – № 375/374 С.

Джерело:
Кривошея В.В. Козацька старшина Канівського полку доби Національної революції середини ХVІІ ст. // Ґілея: наук. вісн.: зб. наук. пр. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Укр. акад. наук; [голов. ред.: Вашкевич В. М.]. – Київ : ВІР УАН 2010. № 39. С. 6 – 9.

Общие вопросы