На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!
1. Полкова сотня (1-а Сумська сотня) — м. Суми. 2. Бишкінська сотня — сл. Бишкінь (тепер село Лебединського р-ну). 3. Білопільська (Кризька) сотня — м. Білопілля. 4. Будилківська сотня 1-а — с. Будилки (тепер Будилка Лебединського р-ну). 5. Будилківська сотня 2-а — с. Будилки. 6. Верхньосировацька сотня — сл. Верхня Суровиця (тепер с. Верхня Сироватка Сумського р-ну). 7. Вільшанська сотня — сл. Ольшанка (тепер с. Вільшана Недри-гайлівського р-ну). 8. Ворожбянська сотня [Білопільська] — сл. Ворожба (тепер місто Білопільського р-н). 9. Ворожбянська сотня [Сумська] — сл. Сумська Ворожба (Мала Ворожба) (тепер с. Ворожба Лебединського р-ну). 10. Грязнянська сотня — сл. Грязне (тепер у складі с. Чернетчи-на Краснопільського р-ну). 11. Деркачівська сотня — сл. Деркачівка (тепер село Недригай-лівського р-ну). Станом на 1747 р. слобода вже була «селом приписним Деркачовкою», відійшовши до Недригайлівської сотні [156, С. 225]. 12. Каризька сотня — у запорізькій відомості від 25 вересня 1756 р. про вихідців з Гетьманської, Правобережної і Слобідської України, які оселилися в Кодацькій паланці значиться «Максим Хватко, полку Сумского, сотни Карижской, з села Штеповки, состоящего над речкою Мужицею» [20, С. 255]. 13. Краснопільська сотня — м. Краснопілля (тепер смт). 14. Лебединська сотня 1-а — м. Лебедин. 15. Лебединська сотня 2-а — м. Лебедин. 16. Межиріцька сотня 1-а — м. Межиріч (тепер село Лебединського р-ну). 17. Межиріцька сотня 2-а — м. Межиріч. 18. Миропільська сотня 1-а — м. Миропілля (тепер село Краснопільського р-ну). 19. Миропільська сотня 2-а — м. Миропілля. 20. Недригайлівська сотня — м. Недригайлів (тепер смт). 21. Нижньосировацька сотня — сл. Нижня Суровиця (тепер С. Нижня Сироватка Сумського р-ну). 22. Новоміська (Новомістенська) сотня — 3-я Сумська сотня («Нове місто» — у XVIII ст. — передмістя Сум на Холодній горі за р. Сумкою). 23. Пенська сотня — сл. Пена (сучасне с. Пена, колишні землі сотні — на території Курської та Білгородської обл. Російської Федерації). 24. Рибницька (Рибицька) сотня (?) — (тепер сс. Велика та Мала Рибиця Краснопільського р-ну). Із огляду на неоднозначні згадки в документах XVIII ст., можна припустити тимчасове існування сотні на цих землях. 25. Річанська сотня — сл. Річки (тепер село Білопільського р-ну). 26. Перекопська сотня — 2-а Сумська сотня. Перекопом у XVII-XVIII ст. називалася центральна частина м. Суми, обмежена річками Пслом, Сумою, Сумкою та ровом, прокопаним у 1658 р. 27. Стецьківська сотня — сл. Стецьківка (тепер село Сумського р-ну). 28. Суджанська сотня 1-а — м. Суджа (тепер Курської обл. Російської Федерації). 29. Суджанська сотня 2-а — м. Суджа. 30. Тернівська сотня — сл. Терни (тепер смт Недригайлівського р-ну). Про цю сотню збереглося вкрай мало повідомлень. Так, Філа-рет (Гумілевський) посилається на один із урядових документів кін. 60-х рр. XVII ст., згідно з яким «при сотнике Подольском слобода Терньї взята бьша в казну и состояла после того в ведений придворного правлення» [279, с. 159]. У Д. Багалія є згадка, що у слободі Тернах Сумського полку в 1702 р. у сотника Т. Москаленка не було «по-местья, отчин и никаких заводов и оброчньїх статей» [21, с. 249]. 31. Штепівська сотня — сл. Степівка (тепер с. Штепівка Лебединського р-ну). Источник: Нариси військової історії України: Сумський слобідський козацький полк 1659-1765 рр./ О.М. Корнієнко. Полковники Сумського полку (1659—1765) 1. Гарасим Кондратович Кондратьєв (1659—1701). 2. Іван Гарасимович Кондратьєв (нак. 1664—1678). 3. Григорій Гарасимович Кондратьєв (нак. 1678-1683). ; 4. Роман Гарасимович Кондратьєв (нак. 1683). 5. Андрій Гарасимович Кондратьєв (нак. з 1684, 1701—1708). 6. Дмитро Кондратьєв (1708). 7. Андрій Андрійович Кондратьєв (1709). 8. Іван Андрійович Кондратьєв (1709-1726). 9. Михайло Андрійович Кондратьєв (1726-1728). 10. Василь Данилович Перехрест(ов)-Осипов (1728-1737). 11. Надаржинський Гарасим Тимофійович (нак. 1736). 12. Дмитро Іванович Кондратьєв (1737-1743). 13. Андрій Васильович Кондратьєв (1744-1748). 14. Дмитро Григорович Кондратьєв (1746 — нак.?). 15. Михайло Михайлович Донець-Захаржевський (1748-1760). 16. Роман Романович (Іванович) Романов (1760-1764). 17. Степан Іванович Кондратьєв (?—1759, 1765?). Источник: Нариси військової історії України: Сумський слобідський козацький полк 1659-1765 рр./ О.М. Корнієнко. Коротка хроніка Сумського слобідського козацького полку 1655 — заснування м. Суми. Указ царя Олексія Михайловича про осадження переселенців на Суминому городищі з відповідними умовами. 1657 — грамота царя Олексія Михайловича про визначення меж Сумської округи, підтвердження вольностей і права займанщини, призначення пільг на промисли, за несення військової служби. 1658 — реформа помісних військ у Московському царстві. 1658—1659 — українсько-московська війна. 1659 — утворення Сумського слобідського козацького полку. 1661 — антимосковський виступ у Сумах. 1662 — заворушення в населених пунктах як відгомін московського народ ного повстання («Мідного бунту»). 1663 — штурм татарами Сум. Початок гарнізонної служби на Запорізькій Січі. 1666 — урядовий перепис населення слобідських козацьких полків. 1668 — масові заворушення, пов'язані з повстанням І. Брюховецького. Друга спроба штурму татарами Сум. Грамота царя Олексія Михайло вича з подякою за вірну службу і боротьбу проти гетьмана І. Брюховецького. 1669 — жалувана грамота Олексія Михайловича про зняття чиншу 1665 р, на винниці, броварні та шинки, про безмитний медовий промисел І списування оброчних грошей. 1670 — участь у поході урядових військ на р. Донець проти повстанці!» С. Разіна. 1673 — початок несення постійної служби на кордоні з Диким полем. 1677 — участь у 1-му Чигиринському поході. Жалувана грамота царя Федо ра Олексійовича про підтвердження права на володіння землями, угіддями, промислами, хуторами, будівлями. 1678 — участь у 2-му Чигиринському поході. 1680-1681 — роботи на будівництві Ізюмської лінії. 1681 — грамота царя Федора Олексійовича з подякою за боротьбу проти турок і татар. 1687 — участь у 1-му Кримському поході. Грамота Софії Олексіївни про підтвердження прав на володіння землею та різними угіддями. 1688 — грамота Софії Олексіївни про звільнення від оброку на млини. 1689 — участь у 2-му Кримському поході. Битва під Чорною Долиною. 1695 — участь у 1-му Дніпровському поході. Жалувана грамота царів Івана та Петра Олексійовичів про підтвердження давніх привілеїв, запровадження безмитних промислів; по судовим справам полк підпорядковано приказу Великої Росії. 1696 — охорона ділянки кордону вздовж р. Коломак. 1696—1697 — сутички з путивльськими поміщиками за присеймські села. 1697—1698 — участь у 2-му Дніпровському поході. 1700 — початок Північної війни (1700-1721). Грамота Петра І про підтвердження права займанщини та безмитних промислів, права не сплачувати митні гроші; скасовано рубльовий збір із підпомічників; установлено полковий «компут» — 1230 ос. 1701—1702 — Свейський похід до Прибалтики. 1701 — участь у рейдових операціях, у боях під Ряпіною та Ерестфером. 1702 — участь у «генеральному поході» шведським запіллям, у бою під Гумель-сгофом; жалувана грамота про підтвердження давніх пільг та володінь. 1703 — указ Петра І про відзначення бойових заслуг слобідських полків, підтвердження давніх козацьких пільг і вольностей. Наказ про збільшення чисельності виборних козаків. 1703—1706 — участь у поході урядових військ на погамування Астраханського повстання. Скасування інституту воєвод. 1705 — пільгова грамота Петра І Сумському полку про звільнення від оброку на бортництво, ліквідацію указу Інгерманландської канцелярії щодо відписки на царя посеймських полкових сіл. 1708 — Донський похід проти булавінців, поразка на р. Уразовій. Участь у бойових діях проти шведів під час Сіверсько-слобідського походу Карла XII. Лебединські катівниці. Включення полку до складу Азовської губернії. 1709 — охорона кордону з Диким полем. 1714 — запровадження стану підпрапорних. 1718 — включення полку до складу Київської губернії. 1719-1723 — відбування робіт на будівництві Ладозького каналу. 1725-1731 — участь у Персидських (Гилянських) походах. 1726 — перехід у підпорядкування Військовій колегії. 1731 — запровадження в полку регулярної роти. Источник: Нариси військової історії України: Сумський слобідський козацький полк 1659-1765 рр./ О.М. Корнієнко. СУМСКОЙ ГУСАРСКИЙ ПОЛК
Вел свое начало от Сумского слободского казачьего полка (Украина) и был переформирован в городе Сумы в гусарский Сумский полк в июне 1765 года. В 1784 году назван Сумским легко-конным, в 1796 году -- Сумским гусарским генерала от кавалерии Шевича, в 1801 году -- Сумским гусарским. В 1812 году 8 действующих эскадронов Сумского гусарского полка находились в 1-й Западной армии в 6-м пехотном корпусе генерала от инфантерии Д. С. Дохтурова, 2 запасных эскадрона состояли в во 2-м резервном корпусе генерал-лейтенанта Ф. Ф. Эртеля в городе Мозыре. Сумские гусары участвовали в боях под Островно и у Лубина. В Бородинском бою в составе бригады генерал-майора И. С. Дорохова (3-й кавалерийский корпус) они сражались у Багратионовых флешей и у батареи Раевского. В сражениях с французами в 1812-1814 годах полк заслужил три коллективных награды. В апреле 1813 года Сумский гусарский полк был награжден Георгиевскими трубами с надписью "За отличие при поражении и изгнании неприятеля из пределов России 1812 года" и названием полка. В заграничных походах русской армии он отличился во многих сражениях. 2 октября 1813 года произошел бой под Либеpтвольквицем. "Мюрат, построив колонны, состоявшие из старой коннницы, приведенной Ожеро из Испании, двинул их вперед. Граф Пален предупредил нападение, встретив французов Сумским полком". 2 часа длился кавалерийский бой, неоднократно враждующие полки в полном налете одни на других останавливались в нескольких шагах и потом бросались в рубку...". Численное превосходство неприятельской конницы, ее опыт боев в Испании не принесли французам победы. Мюрат вынужден был отвести свои войска назад. А на следующий день сумские гусары приняли участие в Лейпцигской битве, за что 30 мая 1814 года полку были присвоены знаки на кивера с надписью "За отличие". Сумские гусары участвовали также в сражении при Фер-Шампенаузе. Полк получил Георгиевские штандарты с надписью: "В воздаяние отличных подвигов, оказанных в благополучно оконченную компанию 1814 года". Шефом полка в это время был генерал-майор, затем генерал-лейтенант граф П. П. фон дер Пален, полковым командиром -- полковник Н. А. Канчиелов (сильно контужен в бою при Витебске 15 июля 1812 года), затем -- полковник Д. А. Делянов
Сумский полк имел серые ментики, доломаны и чепраки. Пояс-кушак также серый. Ташки, чакчиры, воротник и обшлага на доломане красные. Обкладка ташки белая, чепрака - красная. Прибоpный металл белый. Боевые отличия
полковой георгиевский штандарт за войну 1814 г.;
георгиевские трубы за подвиги в 1812 г.;
знаки на шапки за отличия во время войн 1812—14 гг., особенно в сражении под Лейпцигом;
петлицы за военное отличие на мундирах штаб- и обер-офицеров, пожалованные за русско-турецкую войну 1877—78 гг.
Шефы
29.11.1796 по 29.03.1799 – г-л. (с 20.03.1798 гкав.) Шевич, Георгий Иванович
29.03.1799 по 24.10.1799 – г-м. Лыкошин, Осип Иванович
24.10.1799 по 12.04.1800 – г-м. Головин, Александр Илларионович
12.04.1800 по 21.10.1800 – г-л. Кологривов, Андрей Семёнович
21.10.1800 по 01.12.1800 – плк. (с 05.11.1800 г-м.) Глебов, Пётр Фёдорович (Глебов-Стрешнев)
01.12.1800 по 20.03.1801 – г-л. гр. Зубов, Николай Александрович 3-й
20.03.1801 по “01.09.1814” – г-м. (с 10.08.1812 г-л.) гр. фон дер Пален 3-й
19.04.1853-25.04.1864 гг. - генерал-адъютант генерал от кавалерии граф фон дер Пален, Пётр Петрович
22.05.1865- 14.05.1912 гг. - Король Дании Фредерик VIII
Командиры
1797 — полковник Измайлов, Лев Дмитриевич
??? по 10.02.1799 — полковник (с 30.09.1798 генерал-майор) Обрезков, Николай Васильевич 3-й
10.02.1799 по 29.03.1799 — генерал-майор Лыкошин Осип Иванович
31.08.1799 по 28.12.1799 — полковник Хитрово, Николай Фёдорович
29.02.1800 по 28.08.1800 — полковник Чаплыгин, Никанор Александрович
12.11.1800 по 01.12.1800 — полковник Вындомский, Дмитрий Фёдорович
01.12.1800 по 27.12.1801 — генерал-майор Глебов Пётр Фёдорович
09.02.1802 по 20.05.1802 — полковник Чаликов, Антон Степанович
20.05.1802 по 04.08.1803 — полковник Дорохов, Иван Семенович
30.01.1804 по 13.01.1808 — полковник Ушаков, Алексей Александрович
17.02.1808 по 08.03.1810 — полковник барон Крейц, Киприан Антонович
16.04.1810 по 31.10.1812 — полковник Канчиялов, Николай Александрович
31.10.1812 по 01.09.1814 — полковник (с 19.11.1812 флигель-адъютант, с 15.09.1813 генерал-майор) Сеславин, Александр Никитич
01.06.1815 по 22.08.1826 — полковник Покровский, Евстафий Харитонович
1865 — 1875 — полковник (с 3.08.1874 г. — генерал-майор) Шухт, Александр Иванович
5.09—19.10.1874 — исполняющий обязанности подполковник Пезе-де-Корваль, Амедей Карлович
28.06.1890-15.04.1891 — полковник Баранов, Пётр Петрович
2.02.1904-24.09.1905 — флигель-адъютант полковник Петрово-Соколово, Борис Михайлович
11.06.1912-после 31.01.1913 — полковник Гротен, Павел Павлович
23.10.1915-после 1.01.1916 — полковник Леонтьев, Владимир Александрович
КНИГИ Книги по нашей теме
Нариси військової історії України: Сумський слобідський козацький полк 1659-1765 рр./ О.М. Корнієнко. К.: Наш час, 2008.— 488 с.. — (Сер. «Невідома Україна»). Книгу присвячено малодослідженій сторінці історії одного з п'яти слобідських полків. Утворенні на засадах полково-сотенного устрою та козацького самоврядування, слобідські полки були автономними формуваннями у складі Московської держави, що безпосередньо підпорядковувалися царському уряду. Видання приурочено до 350-річчя утворення Сумського козацького полку (1659-1765). Розраховано на істориків, студентів і всіх шанувальників військової історії. Л.П. Сапухіна, "Історія сумських козацького та гусарського полків. Короткий історичний наріс" Історичний нарис краєзнавця на музейного працівника Л.П. Сапухіної присвячений історії створення та бойового шляху Сумського козацького та Сумського гусарського полків. Для всіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
Выполняю обещанное. ЦГИАК Ф. 1578, Оп. 1, д. 2 - Сказки жителей Миропольского уезда о непередержательстве не вошедшего в перепись населения в 1714 г. 1718 г. https://drive.google.com/drive...sp=sharing Вряд ли кто-то что-то найдет для себя там интересное, скорее публикация для того, чтобы не тратить время на самостоятельный заказ этого дела в архиве, а уделить внимание другим делам. Но если кому-то будет полезно, буду только рад.
--- Интересует любая информация о Сумском слободском полке; с. Осоевка Миропольского уезда XVII - середина XVIII в.; сл. Николаевская Камышинского уезда Саратовской губ. 1740-1770 гг.; с. Синеоковка Золотоношского уезда до 1890-х гг.; с. Червленоразное (Песчанка) Царицынского уезда Саратовской губ.
Нариси військової історії України: Сумський слобідський козацький полк 1659-1765 рр./ О.М. Корнієнко. К.: Наш час, 2008.— 488 с.. — (Сер. «Невідома Україна»). Книгу присвячено малодослідженій сторінці історії одного з п'яти слобідських полків. Утворенні на засадах полково-сотенного устрою та козацького самоврядування, слобідські полки були автономними формуваннями у складі Московської держави, що безпосередньо підпорядковувалися царському уряду. Видання приурочено до 350-річчя утворення Сумського козацького полку (1659-1765). Розраховано на істориків, студентів і всіх шанувальників військової історії. Л.П. Сапухіна, "Історія сумських козацького та гусарського полків. Короткий історичний наріс" Історичний нарис краєзнавця на музейного працівника Л.П. Сапухіної присвячений історії створення та бойового шляху Сумського козацького та Сумського гусарського полків. Для всіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
[/q]
Переписна книга Сумського полку 1691 р. / Упорядники Олександр Алфьоров, Олександр Різніченко; відпов. ред. Генналій Боряк. – К.: Інститут історії України НАН України, 2019.
Еще на тему "Переписна книга Білопільської сотні 1673"
Микола Крикун. Воєводства Правобережної України у XVI-XVIII століттях: Статті і матеріали. Львів 2012. 702 с., іл., карти.
Mykola Krykun Palatinates of Right-Bank Ukraine in the Sixteenth through Eighteenth Centuries: Studies and Source Materials. Lviv 2012. 702 p., ill., maps.
ISBN 978-617-607-240-9
Пропоноване читачам видання завершує цикл опублікованих збірок статей і матеріалів його автора, присвячених невивченим і мало- вивченим питанням Правобережної України XV-XVIII ст. У першій із збірок ішлося про козацтво другої половини XVII — початку XVIII ст., в другій — про Брацлавське воєводство XVI-XVIII ст., у третій — про Подільське воєводство XV-XVIII ст. Дана збірка стосується Київського, Волинського, Брацлавського і Подільського воєводств. У ній досліджуються адміністративний поділ, земські уряди, міграції, чисельність і структура населення, торгові зв’язки, міждержавні розмежування, подимні реєстри, наведено чимало документів, виявлених в архівах і рукописних зібраннях бібліотек, зокрема невідомі універсали Богдана Хмельницького, матеріали про участь шляхти Брацлавського воєводства в Барській конфедерації, офірний реєстр того ж воєводства за 1789 р.
***
с.274
З ІСТОРІЇ МІГРАЦІЙ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТОЛІТТЯ
В історії переселень на Україні доби феодалізму помітно виділяється друга половина XVII ст., особливо 50-70-ті роки. Тогочасні міграції переважно були спричинені нескінченними війнами та їх наслідками, грабіжницькими нападами татар, окупацією частина українських земель Туреччиною тощо. Ці рухи населення згадуються в козацьких літописах та документах, части на яких опублікована протягом XIX — початку XX ст. У джерелах розповідається головним чином про переселення з правого на лівий берег Дніпра, де задніпряни (так називали вихідців з Правобережжя) знаходили притулок і порятунок від лихоліття. Рух населення на Лівобережжя був чи не визначальним у міграціях другої половини XVII ст. на Україні. Найбільше у вивченніцього питання зробив Дмитро Багалій.
Наше повідомлення доповнює відомі факти про міграції на Україні в другій половині XVII ст. Воно ґрунтується на двох документах, виявлених серед матеріалів Розрядного приказу Російського державного архіву давніх актів (РГАДА) у Москві. Один з них датовано 1673 роком [1]. Це перепис служилих і неслужилих сумських «черкас», які незадовго до того на чолі з сотником Хомою Федоровим [2] прибули в Путивльський повіт на місце давнього Вирського городища, на береги річок Вир, Ворожба, Крига, Морач і заснували там місто Кригу, пізніше назване Білопіллям, та села Річки і Ворожбу(всі ці поселення увійшли до складу Сумського полку). Перепис проведено І. В. Львовим та П. Куським за царським указом і наказом воєводи Ю. М. Борятинського у відповідь на чолобитну путивльських «всяких чинов людей», передусім поміщиків. Зміст чолобитної нам невідомий. Судячи зі вступної частини документа, значно, до речі, пошкодженої часом, у ній ішлося, мабуть, про різні шкоди, нанесені путивльцям новопоселенцями. І. В. Львов та П. Куськой на місці переписали черкас «поимянно с отцьі и с прозвищи и которьіх городов они уроженцьі и что у кого детей мужеска полу и откудьі кто пришел» [3].
Інший документ є переписом населення таких сіл Путивльського повіту: Грузьке, Бориня, Гвинтове, Духанівка (або Кротово, Кротова Діброва), Бочечки, В’язове, Козацька Діброва (або Свічки, тепер Козацьке), Черепівка [4]. Перші три села належали двом попам і диякону, які мешкали в Путивлі, село Духанівка — двадцяти путивльським козакам, а рештою володіли путивльські, рильські, чернігівські та новгород-сіверські поміщики. Датування цього джерела утруднюється тим, що в ньому відсутня вступна частина, яка б вказала на його походження. Очевидно, документ появився не раніше 1678 р. — це єдина згадана в ньому дата; саме тоді було засноване («поселено») село Духанівка [5]. Припускаємо, що цей документ складено не пізніше 1684 або 1685 року, і ось чому: Д. Багалій на основі вивчених джерел справедливо вважає 1679-1680 рр. часом останнього в другій половині XVII ст. значного пересування населення Правобережної України, переважно з Київського воєводства, на Лівобережжя [6]. Документ, що нас цікавить, поряд з відомостями про те, хто з селян звідки родом, говорить ще й про те, скільки років минуло, як жителі восьми названих сіл, тікаючи з рідних місць «от разоренья воинских людей», перейшли на лівий берег Дніпра [ * ]. Найбільше було задніпрянських сімей (112, серед них 93 з Київського воєводства), які переселилися за п’ять років до складання документа. Після «п’ятирічних» найбільшою була група задніпрян, які покинули рідні місця десять років тому (102 сім’ї, у тому числі 85 з Київського воєводства) [**], тобто приблизно в 1674-1675 рр.: на цей час припадає найбільш значний перед 1679-1680 рр. перехід населення з правого на лівий берег Дніпра [7].
Обидва документи цінні тим, що для 2 719 сімей з 2 767 подають назви місцевостей («городів»), звідки вони родом. Джерела другої половини XVII ст. з такими відомостями зустрічаються дуже рідко, до того ж вони надто фрагментарні. Як правило, в документах, що розповідають про міграції на Україні цього періоду, зазначено, з яких «городів» прийшли ті чи інші сім’ї [8]. Але слід мати на увазі, що такі «городи» дуже часто були тільки проміжними, перевалочними пунктами для тих, хто покинув рідні місця. Так, за даними документа 1673 р., у Білопіллі, Річках та Ворожбі з 1 261 сім’ї (вихідців з українських земель, з Білорусі і, в незначній кількості, з Польщі, Литви та Росії) 600 сімей, перш ніж прибути сюди, зупинялися в проміжних пунктах, причому перевалочну роль для 588 сімей відіграли «городи» Лівобережної, а для решти — Правобережної України. Про населені пункти, в яких тимчасово осідали переселенці, другий з названих документів згадує дуже рідко. Це, однак, не обов’язково означає, що насправді їх було мало.
Названі нами джерела дозволили повніше відтворити переселенський рух на Україні в другій половині XVII ст. Цей рух і показано в додатку до повідомлення. Розподіл переселенців (сімей) за землями і воєводствами, з яких вони були родом, а також інші підрахунки зроблено нами. Інколи в дужках зазначено поданий джерелами російський варіант назв населених пунктів. Це робиться в тому випадку, коли він помітно різниться від українського.
З документів видно, що основна маса населення міста Білопілля і 10 сіл — це вихідці з українських земель. 1673 р. вони становили в Білопіллі щонайменше 85,9 % (799 сімей з 930), в Річках та Ворожбі — 83,4 % (276 з 331), а у восьми селах, згідно з недатованим джерелом, — 84,2 % (1 278 з 1 506). Найбільше переселенців прийшло з Правобережної України, головним чином з Київського воєводства: у Білопіллі задніпрян було принаймні 426 сімей, у тому числі 306 з Київщини, у Ворожбі та Річках — відповідно 147 і 105, у восьми селах — 847 і 617. Решта українських поселенців походила майже виключно з Лівобережної України. Варто вказати й на те, що населення Білопілля складали вихідці з 259 «городів», Ворожби та Річок — зі 139, Борині, Бочечок, В’язового, Гвинтового, Грузького, Духанівки, Козацької Діброви і Черепівки — з 316 «городів». Найбільше для оселення означених міста й 10 сіл дав Коростишів (Київське воєводство; 117 родин); далі по низхідній ідуть: Ніжин, Прилуки, Ічня, Конотоп (Лівобережжя; відповідно 91, 61, 57, 49), Черняхів, Біла Церква, Фастів (Київське воєводство; 44, 40,40), Корець (Волинське воєводство; 40) і так далі.
Лише в Борині, В’язовому, Гвинтовому, Грузькому, Козацькій Діброві та Черепівці зафіксовано тих, хто в них народився (всього 11 родин), причому батьки у двох родин у Козацькій Діброві та Черепівці прибули «з-за Дніпра».
Слід зазначити, що частина з перелічених укладачами документів «городів» були не містами і містечками, а селами.
Деякі назви містечок та сіл зустрічаються в кількох воєводствах Правобережної України. Такі населені пункти виділені нами нижче в групу «інші поселення».
1 Российский государственньїй архив древних актов в Москве (далі — РГАДА), ф. 210 (Разрядньїй приказ), Дела разньїх городов, кн. 57, л. 137-242. 2 Комісар Білопілля Терентовський називав цього сотника Степаном Хоменком (Фоменком). Див.: Филарет. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, отд. 3. Москва 1857, с. 414. 3 РГАДА, ф. 210, Дела разннх городов, кн. 57, л. 138-139. 4 Там само, л. 262-484. 5 Там само, л. 434. Бочечки засновані «років з 15 тому», Грузьке — «років з 35 тому», а Козацька Діброва, В'язове і Черепівка — «років з 40 тому». Про час заснування Борині та Гвинтового в документі нічого не сказано. 6 Д. И. Багалей. Очерки из истории колонизации и бита степной окраини Московского государства, т. 1: История колонизации. Москва 1887, с. 433. * Таких відомостей в переписі Білопілля, Річок і Ворожби немає. ** Задніпрян, які переселилися на лівий берег Дніпра рік тому, у восьми селах було 20 сімей, два роки — 46, три — 89, чотири — 64, шість — 68, сім — 72, вісім — 47, дев'ять років тому — 11 сімей. Далі більш-менш значними є лише групи задніпрян, які прийшли на Лівобережжя 15, 20 і ЗОроків тому — відповідно 55, 50 і 36 сімей. 7 Д. И. Багалей. Очерки из истории колонизации...9т. 1, с. 433. 8 Там само, с. 412-413; Материали для истории колонизации и бита степной окраини Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в ХУІ-ХУІІІ столетиях, собранние и проредактированнш Д. И. БагалееМу т. 1. Харьков 1866, с. 45-63, 75-80; РГАДА, ф. 1209 (Поместньїй приказ), Белгородская отказная книга, No ЗО, л. 261-308.
Чертешъ города Сумска черченъ против того чертежа которої присланъ из военної Коллегии чертилъ инженерної ученикъ АлеѮандр Трегубовъ (после 1720 г.)
*Чертеж выполнен на плотной бумаге. Выполнен в цвете (границы полка), подписи на русском языке. Обозначены: города, местечки, села, деревни. Реки - подписаны, обозначен Сагайдачной шлях.
РГАДА, Ф.210, Оп.6д, Д.154 (1689/90 г.) - лл. 619-625
Имеются фотокопии указанных листов *В деле указаны только имя, фамилия и состав семьи черкас. В сметной книге только черкасы, других служилых нет
Реестр Межерицкого уезда (указал только фамилии):
WARNING: некоторые фамилии, указанные в реестре, могут быть неверно прочитаны, поэтому, если есть необходимость, могу по конкретной фамилии пересмотреть список!
Город Межирич построен на устье реки Алешанской, оставлен лесом дубовым.
WARNING: некоторые фамилии, указанные в реестре, могут быть неверно прочитаны, поэтому, если есть необходимость, могу по конкретной фамилии пересмотреть список!