БЕЛОУСКАЯ сотня - Генеалогический форум ВГД. Тема №25041

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

БІЛОУСЬКА СОТНЯ
(1663-1782 pp.).
=======================

Створена у складі Чернігівського полку наприкінці 1663 p., внаслідок адміністративної теформи, вчиненої гетьманом І. Брюховецьким. Виділена зі складу Чернігівських сотень. Весь час існування перебувала в Чернігівському полку. Ліквідована указом Катерини II у вересні 1781 p., за яким її територія включена у січні 1782 р. до відкритого таким же указом Чернігівського намісництва.
Сотенний центр: село Білоус, нині - село Новий Білоус Чернігівського району Чернігівської області.

Сотники: Болдаківський Василь (1663-1669). Товстоліс Павло (1669-1681). Ярошевицький Іван Федорович (1689). Товстоліс Андрій Романович (1694). Затиркевич Юрій (1659). Стефанович Клим (1696-1699). Стахович Андрій (1699). Красовський Михайло (1700). Стефанович Клим (1710). Стахович Андрій (1714). Красовський Михайло (1722). Олифер (1725). Богун Кирило (1723, н.). Товстоліс Іван (1725). Корсун Василь (1728-1729). Маленський Дем'ян (1740-1749). Дубовик Григорій (1753-1759). Дзвонкевич Георгій Васильович (1759-1767). Красовський Василь Дмитрович (1773-1782).

Населені пункти: Березанка, село; Березівка, село; Білоус Євтухів, село; Білоус Старий, село; Бобровиця, село; Брусилів, село; Гущин, село; Жовнинка, село; Жукотки, село; Киселівка, село; Котівка [Коти], село; Листвин, село; Лопатин, село; Мохнатин, село; Олсохівка, село; Пижівка, село; Подусівка, село; Погорілівський хутір; Погорілки, село; Протопопівка, село; Рижики, село; Рогощі, село; Рудка, село; Свиня, село; Слобода Черничина, село; Суличівка, село; Сядричі, село; Тереховець, село; Товстоліс, село; Томарівка, село; Хмельниця, село; Чартківський, хутір; Чорторийка, село; Юр'ївка, село; Юрковський млин; Янівка, село; Яцеве, село.

В „Генеральному описі Малоросії" 1765-1769 pp. до сотні долучено села Алсахівка, Бихівці, Високине, Масани, Підсусідське, Полуботки, Рябці, Ямище.
========================================
Сотники: Григор Ничипір (1658). Півень (1665-1666). Коломбецький Іван (1671). Петличний Михайло Савич (1671-1673). Давидович Кирило (1673). Полетика Василь (1674). Пекур Григорій (1676). Полетика Іван (1677). Павлович Адам (1681; 1688, н.). Войцехович Богдан (1680). Опанас (1683). Давидович Рафаїл (1688). Стахович Андрій (1691-1695). Бутович Степан Іванович (1697-1698). Стахович Андрій (1699). Фридрикевич Криштоф Самійлович (1699-1700). Домонтович Федір Павлович (1705). Войцехович Петро Богданович (1712-1723). Базилевич Федір (1723, н.). Милютинович Дмитро (1723-1725). Мокрієвич Іван (1726; 1730, н.). Римша Іван (1727-1760). Римша Федір (1760-1769). Дубовик Федір (1773-1782).

Населені пункти: Андрушицький хутір; Андруші, село; Бігач, село; Білі Берези, село; Борки, село; Боромики, село; Великі Щимлі, хутір; Дирчин, село; Дирчинські млини; Драгівка, село; Жовідь, село; Загребельна слобода; Займище, село; Здрягівка, слобода; Ілкуча, слобода; Камка, село; Клочкове, село; Кобилянка, село; Конотоп (*), село; Макишене, село; Малі Щимлі, село; Низківка, село; Нові Боровичі, село; Нові Млини, село; Петрівка, село; Рогозка, хутір; Руденка, село; Сахнівка, село; Седнів, містечко; Смяч, село; Стара Рудня, село; Старі Боровичі, село; Хотуничі, село; Хрипківка, село; Черниші, село.
У 1769 р. до сотні занесені села Богородицьке, Бугачі, Войцеховичі, Волвід, Гутище, Петрова Слобідка.

(*) Не плутати з містом Конотоп Ніжинського полку.

БЕЛОУСКАЯ СОТНЯ ЧЕРНИГОВСКОГО ПОЛКА

Список козаків,
які жили у селі Євтухів (Новий) Білоус
у ІІ пол. ХVІІІ ст.

1. Артеменко Наум

110. Юскевич Пилип.

Село Ольсохівка (Ольсох, Ольсовка) на р. Білоус. Засноване на поч. ХVІІІ ст. на куплених грунтах значковим товаришем Чернігівського полку Пантелеймоном Мокрієвичем. У 1765-67 рр. селом володів підсудок земський Василь Силич, в 1781 р. – жило 9-10 посполитих Силича .

Село Пижівка на р. Білоус, поряд з с. Рогоща. Перша згадка про село відноситься до 1675 р. У сер. ХVІІІ ст. в селі було козацьких дворів 2 і селянських – 2. Володіння П’ятницького монастиря.
У 1781 р. у Пижівці був приїжджий двір Єлецького монастиря. Жило виборних козаків 2-4, посполитих монастиря – 4-4.

Село Рижики на р. Білоус. Засноване не пізніше ІІ чв. ХVІІ ст. Належало чернігівському П’ятницькому монастирю за указом гетьмана Юрія Хмельницького 1660 р. У 1667 р. указом царя Олексія Михайловича підтверджено цю власність і віддано млин на 1 коло, що був у селі, та млин на 1 коло за селом Рижики на р. Білоус.
Універсалом гетьмана Івана Самойловича за 1673 р. млин на р. Білоус під селом Рижики було дозволено ставити дочці Івана Домонтовича, судді військового генерального. У 1781 р. у селі було посполитих чернігівського П’ятницького монастиря 3-4, посполитих любецького Антонієвського монастиря 2-2, синів хорунжого Івана Андрійовича Товстоліса (у 1725 р. – білоуський сотник) 9-12, жило козаків виборних 3-5, підпомічників 22-28, підсусідків підсудка чернігівського Силича 1-1. Хорунжий полковий Іван Товстоліс мав у селі приїжджий двір.

Село Рогоща на р. Білоус. Поселення давнє, при поляках належало до Любеча, у 1587 р. належало княгині Агаті Котурницькій. Чернігівський війт Якимович у 1680 р. розповідав про власників Рогощі, що ще перед війною Хмельницького держав село Рогощу між селом Рижиками та селом Ямищами пан Оранський, підсудок земський чернігівський.
Під час війни село належало шляхтичу Семену Болдаківському, за сином якого, козаком полку Чернігівського Василем Болдаківським (у 1671 р. – наказний полковник, у 1673 р. – суддя полковий, до 1660 р. – сотник білоуський) село це було підтверджене універсалом Юрія Хмельницького 1660 р. В універсалі написано: ”…ознаменуемъ иж Василь Семеновичъ Болдаковскій козакъ полку черньговского показовалъ намъ право полское 1587 году мъсяца марта 14 за рукою Миколая Лосятинского державци любецкого и другихъ руками виданное и грунта рогосские еще з за держави полской разграничаючое помежъ Събережъ и Хмельницею по отцу его на грунта рогоскіе доставшоеся, просячи собь на то нашого листу”.
У травні 1659 р. село Рогощу польський король Ян Казимір грамотою віддав Федору Сулимі, але ця грамота вже не мала юридичної сили. За твердженням Федора Сулими село на поч. ХVІІ ст. належало його батьку, Івану Сулимі, відомому розорителю Кодака, і називалося Городище. В акті короля село називається “Рогоща альбо Городище”. Урочище “Сулимівщина” згадується під 1587 роком.
Рогоща лишилася у володінні Василя Болдаківського та його синів Андрія, канцеляриста Генеральної військової канцелярії та значкового козака (ім’я невідоме). Оскільки сини Василя Болдаківського не згадуються серед козацької старшини, можливо, вони загинули або померли. З онукою В. Болдаківського Пелагеєю одружився дворянин гетьмана Івана Самойловича Василь Томара, після смерті якого Пелагея віддала свої володіння чоловіку своєї онуки, чернігівському полковому хорунжому Василю Івановичу Комаровському (після 1763 р. – бунчуковий товариш). У середині ХVІІІ ст. все село, крім 1-го козацького двору, належало йому. В цей час у селі діяла дерев’яна церква Успіння Богородиці. У 1781 р. в селі був будинок Василя Комаровського на дев’ять покоїв, в якому жив господар з родиною. Жили 1 церковник, козаків – підпомічників 2-2, посполитих Комаровського 18-20, бездвірних –3.

Село Рудка на р.Струга (притока р.Бичалки). Біля Рудки виявлено ряд поселень і курганів періоду Київської Русі (ІХ-ХІІІ ст.) та поселення VI-IV ст. до н.е.
Засноване село не пізніше ІІ чв. ХVІІ ст. Вперше згадується в універсалі гетьмана Юрія Хмельницького 1660 р. про пожалування сіл Мохнатина, Юр’ївки та Рудки чернігівському П’ятницькому монастирю.
У 1736 р. в селі Рудка з “деревнями” проживало 34 козацькі родини, у 1765-67 рр. – 11 козацьких родин і 28 селянських – підданих П’ятницького монастиря. В цей час (1759-64) тут збудовано дерев’яну Георгіївську церкву, існував приїжджий двір монастиря. Проживали священик, два церковники, козаків виборних 3-3, підпомічників 8-11, посполитих монастиря 38-49.

Село Рябці на р. Жабка. Засноване, вірогідно, близько сер.ХVІІ ст. Після закінчення війни Хмельницького в селі жили тільки козаки. Пізніше білоуський сотник Андрій Романович Товстоліс (сотн. в 1694, 1732 рр.) скупив частину козацьких земель, які передав своїм нащадкам. Один з них - полковий хорунжий Іван Товстоліс жив у Рябцях. У 1781 р. в селі був приїжджий двір на 4 хати судді полкового Івана Товстоліса (у книзі В.Кривошеї “Українська козацька старшина” серед суддів не згадується). Жили отаман сотенний, козаків виборних 2-5, підпомічників 4-11, підсусідків Товстоліса 1-2.

Село Свин (Свинь) на р. Мала Домаха біля озера Домаха.
Належало на уряд войта Чернігівського магістрату. Першим войтом, який володів селом, був Степан Отрохович. Село було віддане йому у 1661 р. Можна припустити, що село засноване не пізніше сер. ХVІІ ст. Згодом селом володіли війти Якимович, Болбаш, Никифор Шарий, Федір Лопата. У середині ХVІІІ ст. в селі було 13 козацьких та 13 селянських дворів, у 1781 р. – козаків виборних 1-3, підпомічників 10-20, посполитих на уряд війта 12-18, підсусідків військового товариша Михайла Доморки 1-1.

Село Слобідка на р. Суха Рудка. У 1765-67 рр. – володіння П’ятницького монастиря. В селі в цей час було 2 козацькі двори і 30 – селянських.

Село Старий Білоус на р. Білоус. Відоме з літопису під 1148 р. як Боловосъ. Під назвою Старий Білоус згадується в акті 1648 р., яким “Анастасия Ярославна, по первому браку Игната Савинкова, а по второму супруга Самуила Мощезинского, продала мельницу в Ст.Белоусе, называемую Демидовскою”. Гетьманськими універсалами 1661, 1672 рр. село затверджене за чернігівським Іллінським монастирем, як давня власність його. З 1701 р., крім монастиря, частиною села володів Іван Силич, частиною – чернігівський бурмистер.
У сер. ХVІІІ ст. в Старому Білоусі було 8 козацьких дворів. Селянські двори належали Троїцькому монастирю, бунчуковому товаришу Василю Лизогубу, що купив землі у війта Степана Отроховича, якому були дані грамотою 1690 р. Були тут і володіння військового товариша Антона Силича, які дісталися йому від Аникія Силича, полковника чернігівського (1657-1663).
У 1791 р. в Старому Білоусі жив бунчуковий товариш Антон Силич у будинку на 6 покоїв, священик (була Свято-Духівська церква), церковник, козаків виборних 2-3, підпомічників 3-5, посполитих Троїцького монастиря 11-12, посполитих бунчукового товариша Силича 10-10, посполитих надвірного радника Селецького 6-6, підсусідків різночинських 4-8. У 1790 р. в селі жили 381 чоловік та 372 жінки.

Село Суличівка на р. Глинянці. При поляках село перебувало у власності Яциничів, потім взяте у посаг ловчим новгород-сіверським Борисом Грязним. Універсалом 1657 р. гетьман Богдан Хмельницький затвердив Суличівку за удовою Грязного Катериною Борисівною Грязною, яка передала її дочці Марині при її одруженні з Костянтином Мазапетом. У них Суличівку відібрав чернігівський полковник Василь Андрійович Дунін-Борковський і віддав Павлу Товстолісу. Після смерті Товстоліса у 1682 р. село повернуте нащадку Яциничів, після смерті якого у 1696 р. полковником Яковом Лизогубом віддане зятю Яцинича, генеральному хорунжому Прокопу Семеновичу Якубенку. У 1709 р. гетьман Іван Скоропадський забрав володіння у вдови Якубенка і віддав своєму брату Павлу, але потім повернув.
У середині ХVІІІ ст. село належало Василю Добронизькому. В цей час у селі було 6 козацьких дворів, 13 бездворних хат, селян - 79 чоловік і 85 жінок.

Село Сядричі (зараз Деснянка) неподалік р.Титова Річка. Тут здавна селилися люди. Археологи відкрили у 1976 р. поселення ХІ-ХІІІ ст. на північно-східній околиці села, розрізане залізничною лінією Чернігів-Гомель на східну і західну частини. У північно-західній частині поселення відкрито 14 будівель і 10 господарських ям. Три будівлі мали виробничий характер. Тут виявлено металеві шлаки, крицю, сліди залізоплавильних горнів, ковальські зубила, пробійники, точильні бруски. Багато знайдено речового матеріалу.
Село засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Після вигнання поляків знаходилося в ранговому володінні білоуських сотників Павла Товстоліса, Юрія Затиркевича, Андрія Товстоліса, від яких було відібране полковником чернігівським Яковом Лизогубом і було у його володінні до 1701 р. Цього року Сядричі були віддані гетьманом Мазепою Василю Івановичу Томарі, сотнику вибельському (у 1715-1726 рр. – суддя полковий). У 1749 р. удова Томари Пелагея (у дівоцтві – Болдаківська) передала володіння в Сядричах чоловікові своєї онуки Катерини, чернігівському полковому хорунжому Василю Комаровському.
У 1781 р. в селі жило: козаків виборних 6-16, підпомічників 14-22, посполитих Комаровських 14-19, володіння полкового обозного Тризни 2-3, монастиря Єлецького 1-1, підсусідків 2-2.

Село Терехівка на р.Свинці. Біля села виявлено поселення епохи бронзи, ранньозалізного віку (2 тис. до н.е. – VI-III ст. до н.е.) та періоду Київської Русі (XI-XIII ст.).
Терехівка заснована не пізніше І пол. ХVІІ ст., вірогідно, Адамом Киселем. Після Визвольної війни село було віддане на ранг білоуських сотників. Ним володіли сотники Павло Товстоліс, Юрій Затиркевич, Андрій Стахович, а також значковий козак Ісайя. Після Ісайї селом володів чернігівський полковник Яків Лизогуб, який віддав свої володіння Івану Силичу, чернігівському городовому отаману.
У середині ХVІІІ ст. в селі налічувалося 17 козацьких дворів і 4 селянські. Селянські належали Силичам, якими були поселені на скуплених козацьких землях. В цей час ними володів військовий товариш Антон Силич.
У 1781 р. як власник посполитих у кількості 5-5 вказується Антон Савич (можливо помилка). В цей час у селі жили сотенний хорунжий, козаків виборних 3-5, підпомічників 14-16, їх підсусідків бездворних 2 хати.

Село Товстоліси. Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Було у володінні сотників Білоуської сотні Павла Товстоліса, Юрія Затиркевича, Андрія Стаховича. У кінці ХVІІ ст. земельними угіддями заволодів протопоп чернігівський Микола Синдаровський, який передав їх своєму сину Івану, козаку значковому. Після смерті його землі перейшли до зятя, судді полкового Каневського – Оболонського Василя Васильовича (суддя у 1727-32 рр.). У середині ХVІІІ ст. у Товстолісах було 15 козацьких дворів, в 1781 р. в селі жили осавул сотенний, син значкового товариша, козаків виборних 6-17, підпомічників 6-10, їхніх підсусідків 1-1, артилерійських служителів – 2 хати, підсусідків купця Єнки 3-5, підсусідків капітана чернігівського гарнізону Григорія Курилова 7-2, його приїжджий двір і в ньому підсусідків бездворних 2 хати.

Село Томарівка. Вірогідно, засноване на поч. ХVІІІ ст. суддею полковим Василем Івановичем Томарою. У 1765-67 рр. в селі було 10 селянських дворів. З 1749 р. селом володів чернігівський полковий хорунжий Василь Комаровський.

Село Чернеча Слобода (з 1924 р. – Селянська Слобода). Володіння чернігівського П’ятницького монастиря. Засноване, вірогідно, у І пол. ХVІІІ ст. В 1765-67 рр. у володінні монастиря було 3 селянські двори, у 1781 р. посполитих 37-47, посполитих удови бунчукового товариша Семена Полуботка Настасії 4-4, нащадків померлого значкового товариша Дмитра Красовського 5-5, підсусідків значкового товариша Сокоцького 1-1, виборних козаків 1-1.

Село Чорторийка на р. Свинці (зараз – Малинівка). Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Після війни Хмельницького – володіння білоуських сотників Павла Товстоліса, Юрія Затиркевича, Андрія Стаховича, пізніше – чернігівського полковника Якова Лизогуба. Універсалом від 1710 р. гетьман Іван Скоропадський віддав село у володіння чернігівському городовому отаману Івану Силичу.
У 1765-67 рр. в селі налічувалося 15 козацьких дворів, у 1781 р. жили осавул сотенний, козаків виборних 3-3, підпомічників 10-12, їх підсусідків бездвірних 2 хати, артилерійських служителів 3-5, посполитих судді земського Василя Силича 12-12, осавула сотенного Силича 2-4, підсусідків канцеляриста полкового Григорія Малиновського 1-1.

Село Юріївка на р. Білоус. Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Універсалом гетьмана Юрія Хмельницького 1660 року віддане у володіння чернігівському П’ятницькому монастирю.
Цікаві свідчення про одну з мешканок Юріївки Євдокію Сиропарівну, яка була заміжня за священиком села Шибиринівка Семеном Івановичем Молявкою. Отримавши у спадок від чоловіка двори в Масанах, вона у 1726 р. подарувала їх чернігівському кафедральному монастирю, а сама стала черницею П’ятницького монастиря Єлизаветою, у 1744-46 рр. – намісницею монастиря.
У 1736 р. в селі налічувалося 28 козацьких дворів, у 1765-67 рр. – 23 козацькі двори і 18 – селянських, підданих П’ятницького монастиря. У 1781 р. – діяла церква в ім’я Воскресіння Христового, жили священик та два церковники, удова військового товариша, удова отамана сотенного, відставний прапорщик, козаків виборних 5-11, підпомічників 23-28, посполитих П’ятницького монастиря 16-19, судді земського Силича 2-4. На річці Білоус була гребля і млин на 4 кола з 2-ма коморами Любецького Антоніївського монастиря.

Село Ямище – по обох берегах р. Білоус. Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Царською грамотою 1661 р. село разом з Сибережжю і Слобідкою Роїською на основі універсалів гетьманів Богдана та Юрія Хмельницьких було віддане канцеляристу Карпу Івановичу Мокрієвичу (у 1688-1690 рр. – суддя полковий). На початку ХVІІІ ст. село перейшло до Василя Івановича Томари (у 1715-1726 рр. – суддя полковий). У 1749 р. дружиною Томари Пелагеєю (у дівоцітві – Болдаківською) Ямище передане чоловікові її онуки, чернігівському хорунжому Василю Комаровському. У 1765-67 рр. у селі було 19 дворів посполитих Комаровського, 1781 р. їх налічувалося 25-31. На річці була гребля і млин на 2 кола з 2-ма коморами.

Село Янівка на р. Білоус. Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Перша згадка про село – у поземельних актах гетьмана Юрія Хмельницького під 1659 р., володіння чернігівського П’ятницького монастиря. У 1765-67 рр. в селі 1 козацький та 3 селянські двори, у 1781 р. налічувалося виборних козаків 1-3, підданих монастиря – 33. Після закриття П’ятницького монастиря у 1786 р. село перейшло до казни, а у 1797 р. було пожалуване імператором Павлом Григорію Петровичу Милорадовичу. У ньому в цей час було 44 селян.

Село Яцова (Яцов, Яцев, тепер Новоселівка). Засноване не пізніше І пол. ХVІІ ст. Після вигнання поляків село належало на ранг чернігвським полковникам, першим з яких був Іван Абрамович (1654-1657, 1661 – наказний). У 1765-67 рр. у селі налічувалося 14 козацьких дворів, у 1781 р. жило козаків виборних 1-1, підпомічників 12-16, посполитих Михайла Дуніна-Борковського 15-16, підсусідок міщанина Бардарима 1-1.
Протягом ІІ пол. ХVІІ-ХVІІІ століть козацькою старшиною та можновладцями вздовж річок, особливо р. Білоус, було поставлено багато млинів, при яких працювали і жили посполиті власників. Таким чином, утворилися маленькі хутори. Переважна більшість їх були або об’єднані з більшими селами, або переселені в 1930-ті роки.
Подається список хуторів на території Білоуської сотні за “Обозрением румянцевской описи Малороссии” О.Лазаревського, (Ч., 1866 р.) Опис проводився з 1765 до 1767 р.

Протопопівка – хутір, поселений на куплених землях протопопом Миколою Синдаровським на поч. ХVІІІ ст. Після його смерті – власність сина Івана, значкового козака, а потім – зятя, полкового судді Василя Каневського, кошового обозного Андрія Тризни, вибельського сотника Петра Андрійовича Тризни. Хутір на відстані ½ версти від с. Рогоща на р. Білоус, на якій гребля з двома коморами, на 3 кола. Посполитих 4-4.

Костин хутір судді земського Василя Силича на р. Білоус за 2 версти вгору по річці від с. Кошівки – млинів 2 на 4 кола. Посполитих 1-1.

Остріївський хутір судді полкового Івана Товстоліса на р. Білоус за 1 версту від с. Кошівки, при греблі, на якій 2 комори на 3 кола. Посполитих 1-1.
Богданівка – хутір міщанина чернігівського Дем’яна Гриба, у лісі над р. Білоус поряд із с. Євтуховським Білоусом. У ньому 1 двір, 1 хата.

Кожуховський – хутір бурмистра магістрату Чернігівського, над р. Білоусом, у ньому 1 двір, 1 хата.

Погорільський – хутір магістрату Чернігівського, поряд з х. Кожуховським. На річці Білоус – магістратська гребля на 2 комори і 3 кола. В хуторі підданих магістратських 5-5, підсусідків підкоморія Борковського 1-1, священика Маляревського 1-1.

Хутір бунчукового товариша Матвія Домонтовича при греблі на р. Білоус за 1 версту від с. Н-Білоуса. з двома коморами на 2 кола, (одне коло – нащадків Василя Томари). На хуторі посполитих 1-1.

Подусівка – хутір чернігівського купця Григорія Єнки, за 3 версти від Євтухового Білоуса, під селом Старий Білоус, при млині Романівському Троїцького монастиря на р. Білоус. У хуторі підсусідків 3-3, підданих монастиря 2-2, 3 хати.

Чирвовка – хутір удови сотника Леонтія Бакуринського, на річці Свинка, гребля з 2-ма коморами на 3 кола. Посполитих 1-1.

Рашевка – хутір удови сотника Василя Дзвонкевича Олени, на річці Свинка, гребля з 2-ма коморами на 3 кола. Підсусідків 1-1.

Хутір на острові на р. Десні за ½ версти від Яцева. Належав підкоморію Михайлові Дуніну-Борковському. Посполитих 1-1.

Неданиця – хутір Василя Борковського на р. Десна за 1 версту від Брусилова. Посполитих 1-1.

Селиський – хутір Василя Борковського на р. Десна за 1 версту від Брусилова. Посполитих 1-1.

Хутір при греблі Плоскинній, на дорозі з Чернігова у Глухів, за 5 верст від Брусилова. На річці Замглай гребля з 2-ма коморами на 2 кола. Посполитих Василя Борковського 2-2.

Плоский – хутір Василя Борковського, за 1 версту від Бобровиці. 1 двір, 1 хата.
Кошелівка – хутір Троїцького монастиря, на дорозі з Чернігова до Києва. Посполитих 1-1.

(ИСТОЧНИК: Зайченко В.В. «Село Новий Білоус та його округа")

Статистичні дані про села, які входили до складу Білоуської сотні, за 1924 р.

Назва села, центр с/Ради - Кількість госпо-дарств - Кількість мешканців -Кількість культурно-освітніх закладів
1 Бобровиця, с/Рада, Бобровицька слобода 250 115 1219 500 1. 1 шк., 1 сільбуд., 1 бібл.
2 Березанка 78 411 2. 1 шк.
3 Брусилів, с/Рада 260 1446 3. 1 шк.
4 Березівка 69 328 4. -
5 Биховець-Ольсохівка (Ольхівка) 98 538 5. -
6 Високинь 6. Відсутнє
7 Гучин, с/Рада 162 834 7. 1 шк., 1 лікнеп.
8 Гущин, с/Рада 56 247 8. -
9 Жавинка (Жолвинка) 109 609 9. 1 шк.
10 Жукотки. С/Рада 225 1043 10. -
11 Киселівка 117 550 11. 1 шк.
12 Кошівка 66 316 12. - Підпорядковане Рудківській с/Раді, Довжицького району
13 Лопатин 66 298 13. -
14 Малий Листвен, с/Рада 99 555 14. 1 шк.
15 Мохнатин, с/Рада 54 257 15. -
16 Новий Білоус, с/Рада 214 1010 16. 1 шк.,1 хата-чит., 1 лікнеп. Козлянський район
17 Пижівка 43 220 17.
18 Рижики 118 559 18.
19 Рогоща 25 128 19.
20 Рудка, с/Рада 186 1000 20.
21 Рябці 122 636 21.
22 Свинь 129 632 22.
23 Слобідка 288 1525 23.
24 Старий Білоус, с/Рада 188 867 24.
25 Суличівка, с/Рада 194 1059 25.
26 Сядричі 148 736 26. 1 шк. Підпорядковане Котівській с/Раді
27 Терехівка, с/Рада 105 534 27. 1 шк.
28 Товстоліси 104 540 28. 1 шк.
29 Томарівка 66 331 29. 1 шк.
30 Чернеча Слобода (Селянська Слобода), с/Рада 20 95 30. -
31 Чорторийка (Малинівка) 100 461 31. 1 шк, 1 колбуд, 32. 1 хата-чит.
32 Юр’ївка 135 680 33. 1 шк.,1 лікнеп, 34. 1 хата-чит.
33 Ямище 145 720 35. 1 шк., 1 лікнеп
34 Янівка (приєднане до Рудки) 44 720 36. -
35 Яцов (Яцеве) 85 381 37. 1 шк.

(ИСТОЧНИК: Зайченко В.В. «Село Новий Білоус та його округа")

Новобілоуська метрична книга та її персоналії.
Зайченко В.В.

"На основі пам'ятки із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського - метричної книги Свято-Троїцької церкви с. Новий Білоус Чернігівського району - автор розповідає про мешканців найближчої околиці Чернігова, висвітлює окремі аспекти їхнього життя, характеризує соціальні стани і прошарки населення. У додатках вміщені перелік сотенної старшини Білоуської сотні та список мешканців села, згаданих у метричній книзі.

Видання розраховане на науковців та тих, хто цікавиться історією краю XVIII - початку XX століть, генеалогією, демографією тощо."

http://historybooks.com.ua/prosmotr_podrobnuy.php?id=2010

Брусилов, Михайловская церковь

Лазаревский А. СПИСОК ВОДЯНЫХ МЕЛЬНИЦ ЧЕРНИГОВСКОГО ПОЛКА (в 1742 году)
(Записки Черниговского губернского статистического комитета. – Книга 2. – Выпуск 5-6. – Чернигов. – 1872. – С. 99-135.) Ведомость, сочиненная з сотенных рапортов, за силу указа ея И.В. сколко в полку Черниговском мелниц,
на каких реках и с которой войсковая часть собирается, и посколко в год, и куда оной употребляется и
кому войсковия части надани, и равна ль части с казачих и посполитых войсковая собиралась … 1742 года

В сотне БЕЛОУСКОЙ

57. Монастира катедралного черниговского, мелниц три, на реце Белоусе, една в деревне ЖОВНИЦЕ, о двух колах мучних; другая при футоре ПАВЛОВСКОМ, о двух же колах мучних, третая при футоре ЛГОВСКОМ, о четирох колах мучних.
Оние мелници построении того ж монастира катедралного, между землями того ж монастира, еще от владения полского от ксензов езуитов и доминеканов оставшимся, и в катедру черниговскую покойному преосвященному Лазару Барановичу стверженни.

58. В деревне ЖОВВИНЦЕ, мелница на реце Белоусе, на едной гребле з монастирем катедралним черниговским, з другого конца, о дву колах мучних, которая нине состоит во владении протопопа черниговского Григория Максимовича.
Оная мелница по силе грамоти 7183 р. априля 3 дня, надана к церкви соборной черниговской всемилостивого спаса, протопопи тогда бившему Петру Кричевскому с причетники.

59. Бунчукового товарища Василия Лизогуба, мелница на той же реце Белоусе, о дву колах мучних, при селе БЕЛОУСЕ.
Оная мелница куплена гетманшою Скоропадскою, матчехою его Лизогуба, а по разделу с сестрою своею Иулияною, досталась ему Лизогубу.

60. Бунчукового товарища Андрея Дунина-Борковского, мелниц две, една при селе ЕВТУХОВОМ БЕЛОУСЕ, на реке Белоусе, о двох колах мучних; другая при деревне СВИНЕ, при футоре его ж, Барковского, на реке Свинце, о едном коле мучном.

61. В селе ЕВТУХОВОМ БЕЛОУСЕ, на другой гребле, одна мелница, о двох колах мучних, во владении едного камня войскового канцеляриста Павла Мокриевича. Другий же камень вишпоказанной мелници удовствуючой Марии Михайловской да бунчуковой удовствуючой Любовии Ефремовой Мокриевичовой.
Оним камнем владел прадед его Карп Мокриевич, також и он, Павел Мокриевич, владеет по поссесии и по грамотам 7175 году мес. февраля 2 дня и 7198 году мес. сентября 3 дня.

62. Троецкого черниговского Илленского монастира, на реке Белоусе мелниц две, низшее гребле, прозиваемой Павловской, при оном хуторе РОМАНОВСКОМ в двох колах мучних, другая при деревне ГУЩИНЕ, о двох же колах мучних.

63. Владения маистрату Черниговского, при футоре ПОГОРЕЛКАХ, мелница на реке Белоусе, о двух колах мучних.

64. Удовствуючой судииной черниговской Пелагеи Василиевой Томариной, мелница, на той же реке Белоусе, о двох колах мучних, при деревне КОШОВКУ.
Оная мелница фундованна на их власних землях от Семена Болдаковского деда, Петраша дяде, за владения Болдаковского отца.

65. Монастиря девичого черниговского, мелниц чтири; една мелница на реке Белоусе, при деревне КАШОВЦЕ, о трох колах мучних; другая мелница об едном коле, вишше села РУДКИ, на реке Рудки; третая мелница об едном же коле мучном, в деревне ЯНОВЦЕ; четвертая мелница в селе РУДЦЕ о едном же коле мучном.
Оними мелницами владеет тот монастир девичий по наддаче от гетмана Хмелницкого.

66. Войскового канцеляриста Василия Силича, мелниц две, една на реке Белоусе о двох колах мучних, под деревню РИЖКИ; другая в деревне ТЕРЕХОВЦЕ, о двох же колах мучних, на реке Свине.
Оними владеет Василий Силич, по универсалам от гетмана Самойловича, Мазепи и Скоропадского, деду его Остапу Силичу.

67. Монастира Антониевского Любецкого, мелница, на той же реке Белоусе, в селе ЮРЕВЦЕ, о двох колах мучних.

68. Монастира Елецкого черниговского, на оной же реке Белоусе, мелница, о двох колах, под футором РОГОЖСКОМ, прозиваемий Старорижоском.
Оная мелница досталась в тот Елецкий монастир по легации от обозного Василия Борковского.

69. Бунчукового товарища Ивана Туранского, на той же реке мелница о двох колах мучних, прозиваемая Кулажинская, в слободци ПРОТОПОПОВКИ.
Оная мелница досталась ему Ивану Туранскому, от отца его Николая Синдаровского, протопопи черниговского, отцеви же его попу по купли.

70. В селе ГУЧИНЕ войсковых товарищей Ивана и Павла Мокриевичов, на реке Белоусе, мелница одна, о двух колах мучних.
Оная мелница устроеная предком их Мокриевичов, Станиславом Кохановским, по привилегиям короля польского Владислава ему, Кохановскому, данном, да по виправленном от гетмана Виговского универсале, которую мелницу он предок Кохановский зятеви своему Карпу Мокриевичу, прадеду их, писменною легациею ствердил.

71. Значкового товарища Ивана Климовича, з братами его мелница на той же реке о двох колах мучних при селе ЛИСТВЕНЕ.

72. Владения бунчукового товарища Андрея Полуботка, мелница на реке Свине, при урочище Пласкиновском.

73. В деревне БИХОВЦЯХ, владения войскового товарища канцеляриста Павла Мокриевича, мелница на реке Белоусе, о едном коле мучном.

74. При футоре ОСТРИЕВСКОМ, владения удовствуючой Остриевской, мелница одна, о двох колах мучних.

75. При футоре ЮРОВСКОМ, на реке Белоусе, мелница одна, о двох колах мучних, владения Николая Мокриевича.

76. В селе ЛИСТВЕНЕ, бунчукового товарища Григория Лизогуба, мелница една, о двух колах, на другой гребле.

77. В селе ЛОПАТИНЕ, на реке Свине, мельница одна, о двох колах мучних, владения обозного енералного Якова Лизогуба.

Модзалевский В.Л.
ОПИСЬ ЛЕСОВ И ПУЩ, НАХОДИВШИХСЯ В ЧЕРНИГОВСКОМ ПОЛКУ В 1752 ГОДУ
(ЧИОНЛ. – Кн. 19. – Вып. 4, отдел ІІІ. – Киев, 1907. – С. 105-124.)

БЕЛОУСКАЯ СОТНЯ

Белоусский сотенний писарь Федор Пясецкий доносил следующее:
«В сотне Белоуской болие, кроме соснового хвойнику, в борах стоячого в урочищи под деревнею Садричами, близ реки Белоуса, трох владений: Елецкого Чернеговского монастыря, бунчукового товарища Константия Лизогуба, да удовствуючой обозной полковой Чернеговской Молявкиной в должину на полверсты, а в ширину на версту; да в урочищи под деревнею Погорелками трох же владений: магистрата Чернеговского, городничого полкового Чернеговского Петра Григоровича да удовствуючой Ивановой Лопатиной в должину и ширину всего на полверсты, - других пущ и черных лесов не имеется. Оной же Сядрицкой бор растоянием от города Чернегова в 13, а Погорелский у 8 верстей состоит…».

Василенко Н.
ГЕНЕРАЛЬНОЕ СЛЕДСТВИЕ О МАЕТНОСТЯХ ЧЕРНИГОВСКОГО ПОЛКА 1729-1730 г.
– Чернигов, 1908. - С. 34-48.

В Белоуской сотне

І. В селе ЖУКОТКАХ – 42 двора; надлежало до полку, которым за гетмана Поповича владел черниговского полку значковый Семен Ялинский, а потом сын его, компанейского полку ротмистр Яков Ялинский, которое продал бывшего черниговского полковника Полуботка сыну его Якову в 1726 году. А на полковничий ли уряд надлежало, того не означено.
ІІ. Оное село, по сказки тамошних старожилов, издавна никому ни на який уряд не надлежало, а было во владении, по войне лядской, за шляхтичем Константином Угравецким по наследству, который потом был в Чернигове и обозным полковым; а когда оный владелец змер безнаследно, тогда оное село досталось во владение знатного полку черниговского товаришу Семену Ялинскому по жалованной грамоте; а по нем было и за сыном его, ротмистром компанейским Яковом во владении; и за оных владелцов в первого Угровицкого, в жены его покупил грунта бывший полковник Павел Полуботок и подданных; а в Якова Ялинского купил грунта и подданных сын Полуботков Яков, и по оной купли владеет.
По 8-му пункту.

І. В селе БЕЛОУСЕ - 4 двора, было полковое; владеет значковый товарищ Павел Красовский по универсалу гетмана Скоропадского, данному 1710 года отцу его, полковому асаулу, за службы его в спокойное владение; а на полковничий ли уряд надлежало, того не означено.
ІІ. В оном селе за показанным владельцем имеется во владении ныне толко 3 двора. Оного села старожилы сказкою показали, что те люди никому ни на який уряд не надлежалы, а были во владении значкового товарища Станислава Кохановского от 70 лет и больше, а по нем наследственно, по оному Кохановскому, прадеду, по деду и отцу достались во владение ему, Красовскому; а предки его по яким дачам оными людьми владели, того старожилы не показали.
По 8-му пункту.

І. Деревня ТЕРЕХОВКА – 5, ЧЕРТОРЕЙКА – 12, и того 17 дворов, принадлежащие до сотни, и владели белоуские сотники, а ныне владеет черниговский городовой атаман Иван Силич по универсалу гетмана Скоропадского, данном 1710 году в спокойное владение. Две мелницы на реке Белоусе о четырех колах мучных да о двух ступниках.
ІІ. Оные деревни ТЕРЕХОВКА и ЧЕРТОРИЙКА на якие уряды из давних лет надлежали, того старожилы не показали, а як они упомнят, от пяти десять лет з лишком владели оными деревнями сотники белоуской сотни Павел Товстолес, Юрий Затыркевич, Андрей Стахович, а по них владел значковый козак Исай годов з десять; по Исайю владел черниговский полковник Яков Лизогуб и из своего владения отдал нынешнему владельцу Ивану Силичу.
Который Силич сего 1730 году объявил на те деревни подлинные универсалы, з яких, за его рукою и за справкою, взяты копии. А в них написано: 1699 году полковник черниговский Евфим Лизогуб подтверждает его в селе ЧЕРТОРИЙЦЕ грунта купление и людей, на них оселых, и отца его Яква Лизогуба наданных, и в ТЕРЕХОВЦИ трех человек на купленных его грунтах ствержает; Мазепин универсал 1700 году на то же село ЧЕРТОРИЙКУ, до ласки войсковой; а другий Мазепин лист партикулярно до судии полкового черниговского, наказным полковником будучого, Юрия Затыркевича, писанный в 1704 году, чтобы в селе ТЕРЕХОВЦИ трех человек свободных, а трех человек на купленных силачих грунтах, небожчиком полковником Евфимом Лизогубом отнятых, привернуть ему во владение, по яких универсалах и гетман Скоропадский, ради его заслуг, утвердил ему, Силичу, тие селца, в 1710 году во владение все его купленные грунта зконфермовал своим универсалом.

І. В селе БЕЛОУСЕ СТАРОМ – 7 дворов, надлежащие до полку, а ныне владеет черниговский городовый атаман Иван Силич, по универсалу бывшого гетмана изменника Мазепы, данному 1701 года в полное владение; а на полковничий ли уряд надлежало, того не означено.
ІІ. В оном селе разных помещиков имеются люди, по сказки того ж села старожилов, которые показали, что за Иваном Силичом дворов 7 во владении, по купли его в тамошних Козаков, за бурмистром черниговским Есипом Тищенком – 7 дворов огородников, також в козаков и в мужиков купленных; за черниговским Троецким монастырем – 13, во владении от 60-и лет; а по якой дачи испрежних старых лет на який уряд те подданные надлежали и кто ими владел, того старожилы не показали.

І. Село ЕВТУХОВ БЕЛОУС – 8 дворов, принадлежащие до полку, и владел черниговский полковник, а ныне владеет черниговскогополку значкового товарища Федора Грембецкого жена его удова Мария, по жалованной грамоте, данной свекру ее 1724 года, при уряде сотничества, за службы ево. Мелница на реке Белоусе о двух колах мучных, да коло ступное.
ІІ. Оное село БЕЛОУС одно з тим, что высше сего в третий стати, во владении за Красовским прописано, где показано, что то село изстари было от 70-и лет за значковым козаком Станиславом Кохановским, который когда змер, не оставивши по себе сына, зять его Николай Грембецкий завладел наследственно, по его дочери, а своей жене, оным селом; а по нем досталось тож село во владение сыну его Федору Грембецкому, который ныне на службе в низовом походе, тому пятый год; и что за Красовским во владении три двора показано, те из владения оного ж Грембецкого, зятя Кохановского, за дочерю Грембецкого асауле Красовскому, зятю его, отцу Павлови, даны.
По 8-му пункту.

І. Деревня СЯДРИЧИ – 8 дворов, принадлежащие до белоуской сотни,а ныне владеет бывшего полкового судии Василия Томары жена его Пелагея, по универсалу гетмана Скоропадского, данному 1709 года мужу ее Василию Томари за службы его в поссесию. Мелница на реке Белоусе о двух колах мучных.
ІІ. Оная деревня, по сказки старожилов, як они упомнят, от 60-и лет, была во владении сотников белоуских Павла Товстолеса, Затиркевича и Андрея Товстолеса, а по них владел и полковник черниговский Яков Лизогуб лет з десять, потом завладел оною деревнею Василий Томара, сотником будучи вибелским , и полковым судиею будучи владел же, и ныне жена его владеет; а почему, того старожилы не показали.
По 8-му пункту.

І. Село БРУСИЛОВ – 22, БОБРОВИЦА и ЯЦОВ – 59, и того 81 двор, полковые, и владели черниговские полковники Аврамов и Василий Борковский; а ныне владеет его, Борковского, сын бунчуковый товарищ Андрей Борковский по универсалу гетмана Скоропадского, данном 1709 году за службы отца его, в полномощную поссесию и в зуполную моц. При тех селах 3 мелницы лодейные на реке Десне о шести колах мучных.
ІІ. Село БРУСИЛОВ, по сказки старожилов, было во владении, як они упомнят, в черниговских полковников Аврамовича, Гетманича до Борковского полковничества, который, ставши полковником, як оным селом, так другим БОБРОВИЦЕЮ и дер. ЯЦЕВОМ завладел; а почему, того старожилы не упомнят. И ныне за сыном его, Борковского, Андреем во владении.
По 8-му пункту.

І. Село ЖОВВИНКА – 5 дворов, владеет бывшаго значкового козака Ивана Синдаровского жена его Анастасия, по жалованной грамоте, данной свекру ея, черниговскому протопопу Николаю Синдаровскому 7200 (1692) году, данной к церкви Всемилостивого Спаса, и велено ему, протопопу, владеть вечно. Мелница на реке Белоусе о двух колах мучных. А на какой уряд та деревня и мелница надлежали, о том в жалованной грамоте не показано.
ІІ. Оная деревня ЖОВВИНКА, по сказки старожилов, от 60 лет во владении за протопопами черниговскими, и ныне церковными людьми владеет протопоп черниговский Андрей Самборович; а на уряд оная деревня никому никогда не надлежала.
А сего 1730 году полковой судья Василий Каневский отозвался в черниговскую полковую канцелярию доношением, та деревня ЖОВВИНКА жалованными грамотами 7200 (1692) и 1709 годов тестю его, протопопу, жене и наследникам отдана в вечное владение. И владел де оною сын оного протопопа Иван Синдаровский, в низовом походе умерший, а по нем и он, судия, з женою своею, по наследству. А сего де 1730 году завладел тою деревнею насильно черниговский протопопий наместник Яков, и до владения его, судии, не допускает; и чтоб о том под сееюстатею прописать. А в жалованных грамотах тестю его, протопопу Синдаровскому, данных, - в первой 7200 (1692) году подтверждает ему владение той деревни по прежней грамоте, какова дана черниговского собору церкви Всемилостивого Спаса прежнему протопопу Петру Кричевскому 7189 (1681) году.
Надлежит отдать первому владелцу, по грамотам; а отцу Якову, наместнику, отказать, понеже крепостей не явил.

І. Село РОГОЩИ – 8 дворов, владеет бывшого черниговского полку полкового судии Василия Томары жена его, вдова Пелагея, по универсалу гетмана Скоропадского, данному мужу ея Васлию Томари 1709 году в поссесию. Мелница на реке Белоусе о двух колах мучных. А на якой уряд то село надлежало, о том в универсале не показано.
ІІ. Оное село РОГОЩИ, по сказки тамошних старожилов, як они упомнят, от 50-и лет и больше было во владении сотника белоуской сотни неякогось Болдаковского; а на чин ли ему и по якой дачи надлежало, того старожилы не сказали; после владели сыны его, Андрей, другого имени не знают, Болдаковские, з которых один был войсковой енеральной канцелярии канцеляристом, а другий значковым козаком; а после их досталось во владение по наследству зятю их Василию Томаре, бывшему судии полковому, и ныне за его женою.
По 8-му пункту.

Той же сотни белоуской села монастырские.
І. Село РУДКИ – 36, дер. МОХНАТИН – 24, дер. ЮРЬЕВКА – 22, БЕРЕЗОВКА –21, СЛОБОДКА – 33, РЫЖКИ – 6, КОШОВКА – 9, ЯНУВКА – 5, и того 156 дворов; владеют девичаго черниговского Пятницкого монастыря монахини, по универсалу гетмана Юрия Хмелницкого 1660 году.
ІІ. Оное село и деревни, по сказки тамошниз старожилов, як они упомнят, от 60 лет не были ни за ким иным во владении, кроме девичого Пятницкого монастыря. А по яким дачам оный монастырь владеет, того старожилы не знают.

І. Деревня ЛОПАТИН, а в оной дворов обозного енерального купленных 8, да сотника бывшего Клима белоуского Стефанова дворов 8.
ІІ. Оной деревни обыватели, старожилы, сказками показали, что за нынешним обозным черниговским Яковом Лизогубом имеется дворов по купли его 8; а которыми 8 дворами владел умерший сотник Клим Стефанов, а по нем и ныне за женою его вдовою сотницею в владении, теми от 60 лет, як они упомнят, владели белоуской сотни сотники Павел Товстолес, Юрий Затыркевич, Андрей Товстолес и оный Клим сотник; а на чин ли сотничий и з якого определения прежние сотники владели, и оный сотник, а по нем жена его ныне владеет, - того старожилы не ведают.
А сего 1730 году показанного умершего сотника Клима жена его Евдокия, вдова, объявила два письма открытые полковников черниговских Якова и Евфима Лизогубов, с которых, за подписом ей и за справкою, взяты копии. А в тех письмах, в одном Якова Лизогуба 1696 году написано: дал он, полковник, Климу Стефановичу, сотнику белоускому, селца ЛОПАТИН и ТОВСТОЛЕС во владение, видя его до услуг войсковых годность и способность; а в другом полковничом Евфима Лизогуба письме 1699 году написано, что по той же отца своего дачи и он, полковник, помянутому сотнику белоускому Климу тими селцами, ради его уряду сотницкого, владети и от тамошних жителей всякую повинность отбирать позволяет. А по справки в канцелярии полковой с переписными книгами за показанною владелчицею в деревни ТОВСТОЛЕСЫ никаких подданных во владении не имеется.

І. Дер. БЕРЕЗАНКА – 8 дворов, дер. СВИНЬ – 12 дворов, владеет войт черниговский Федор Лопата.
ІІ. Оных деревень старожилы сказками показали, что те деревни от 60 лет и больше, як они упомнят, были во владении войтов черниговских Яхимовича, Отроховича, Болбота, и ныне Лопата, войт черниговский, владеет. А по яким дачам прежние войты и нынешний войт владеет, того старожилы неизвестны.
По 10-му пункту, на уряд войтовский.

І. Дер. КИСЕЛІОВКА – 1 двор, владеет войт черниговский Лопата.
ІІ. Оная деревня, як и выше писанная СВИНЬ, всегда была во владении войтов черниговских и за ныненшним войтом во владении.
В оной же деревне значкового козака Прокофия Остаповича имеется купленных дворов – 4, по отцу его в наследие ему оставшихся.
По 10-му пункту, на уряд войтовский.

І. Деревня ТОВСТОЛЕС – 6 огородников значкового Ивана Синдаровского.
ІІ. Оная деревня, по сказки старожилов, была во владении сотников белоуской сотник, а в прошлых годах, чему будет лет за тридцать, оной деревни жители продали свои грунта и жилища протопопу черниговскому Николаю Синдаровскому, и были за ним во владении; а по нем за сыном его Иваном, козаком значковым. А по смерти их ныне остались в наследие зятю протопоскому, судии полковому черниговскому Василию Каневскому, по его же протопоповой купли.

В той же сотни снискались села и деревни прописные, ниже изображенные:
І. Дер. ГУЩИН – 6 дворов, владеет черниговский Троицкий монастырь.
ІІ. Оная деревня, по сказки старожилов, поселена на купленной монастырской земле в козака, прозываемого Гущи, тому будет больше 30 лет. И ни была кроме оного монастыря ни за кем во владении.
А з монастыря Троецкого объявили жалованные грамоты на все маетности, в том числе и на ту деревню, 7184 (1676) и 7196 (1688) годов.

І. Село ХМЕЛНИЦА – 25 дворов, ратуши черниговской.
ІІ. Оное село, по сказки старожилов, як они упомнят, из давних лет во владении ратуши черниговской за бурмистрами, и ныне той же ратуши бурмистры владеют. А по якой дачи, того старожилы не ведают. В оном селе имеется судии нынешнего полкового Василия Каневского огородников 7 в купленных дворах в козаков тестем его протопопопм черниговским Николаем Синдаровским и ему, судии, по жене в наследство доставшихся.
По 10-му пункту, на уряд бурмистров.

І. Деревня ПОГОРЕЛКИ – 2 двора ратуши черниговской.
ІІ. Оною деревнею изстари от 70-и лет, по сказки старожилов, владели войты черниговские, и ныне во владении той же черниговской ратуши.
По 10-му пункту, на уряд войтовский.