Жертвы голода 1932-33 годов на Украине

Groza-rain написал:

[q]

Здравствуйте!
Если Вас не затруднит, можно ли узнать, есть ли что-то о людях с фамилиями Опанасенко и Коломоец, Запорожская область?
[/q]

Список ПОМЕРЛИХ ВІД ГОЛОДУ в Запорізькій області
за свідченнями очевидців

Коломоєць Анастасія Софронівна
Коломоєць Марія не вказ.
Коломоєць Микола не вказ.
Коломоєць Олександр Демидович

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

-Коломієць Семен Прохорович 854

Коломієць Семен Прохорович
1916 р.н. житель с. Привільне Вільнянського р-ну
(запис 2008 р. Криворучко В.О., вчителя історії; Курносенко Н.О., педагога-організатора; Заєць В.,
учениці)
Народився Семен Прохорович у с. Рожнівка
Чернігівської області. Переїхав у с. Привільне в
1923 році. Співбесідник свідчить про те, що в сім’ї
була корова, два бика і кінь. Утримували 15 га
землі. Доведений план до двору вони виконува-
ли, і в той же час ще залишалося зерно для хар-
чування, їли кукурудзяну кашу, пшоно. До куку-
рудзяного борошна додавали магар (багаторічна
трава, зерно якої нагадує просо) і пекли млинці.
У сім’ї всі вижили, і він не пам’ятає, щоб хтось із
сусідів помер від голоду у ці роки.
(поточний архів редколегії)

-Коломоец Н.В. 772

№ 187
Протокол засідання Трійки Василівського району з розгляду справи про одноосібні госпо-
дарства, що відмовляються від виконання плану весняної сівби
25 квітня 1933 р.
ПРОТОКОЛ
Заседания Тройки Васильевского района[,] состоявшей[ся] 25/IV 1933 [г.] по рассмотрению
единоличных хозяйств[,] отказывающихся от выполнения плана по весеннему севу.
Присутствовали: секретарь РПК Литвиненко. Председат[ель] РИКа Тищенко.
Райуполномоч[енный] ГПУ Коробцов.
Слушали: I. Список единоличных хозяйств[,] отказывающихся от проведения весеннего сева.
(Коробцов).
Постановили: Представленный список райуполномоченным ГПУ тов. Коробцовым единолич-
ников[,] отказывающихся от выполнения плана данного им по весенней посевкампании определить
для высылки следующих единоличных хозяйств с их семьями:
По селу Норово:
а) Визиренко Г.С. б) Крошка А.К. в) Дурняк Н.Т. г) Полторацкий д) Цинкуш И.И.
е) Писклич В.Е.
По селу Юренталь:
а) Коломоец Н.В.

-Коломоєць Анастасія Софронівна 830
-Коломоєць Дарина 830
-Коломоєць Демид Григорович 830
-Коломоєць Марія 830,
-Коломоєць Микола 830
-Коломоєць Олександр Демидович 830
-Коломоєць Семен 830
-Коломоєць Олексій Олександрович 830

Коломоєць Олексій Олександрович
1921 р.н. житель с. Мала Білозерка Василівського р-ну
(запис 1996 р.)
«Я розповім про ці події, бо особисто сам пе-
режив цей голод. Мені на той час було одинадць
років. Дід мій – Коломоєць Демид Григорович
– був середняком. Сім’я була велика: сім до-
чок, п’ять синів. І щоб не розкуркулили, не
відібрали господарство і не вислали на Соловки,
дід добровільно написав заяву до колгоспу. В
господарстві були корови, коні, велика пасіка. Мій
батько Коломоєць Олександр Демидович теж мав
велику сім’ю, я був найстаршим – 1921 р.н., се-
стра Дарина – 1923 р.н., сестра Марія – 1925 р.н.,
брат Микола – 1927 р.н., брат Семен – 1929 р.н.
Свого часу батько брав участь у громадянській
війні, воював в партизанському загоні односель-
ця Григорія Чайки і, коли почалося будівництво
Дніпрогесу, поїхав працювати столяром і тес-
лею. Мати з дітьми залишилася разом з дідом та
меншими батьковими ще незаміжніми сестрами.
Почувши, що в селі створена комісія по вилучен-
ню продуктів харчування та зерна, яка ходить по
хатах і забирає все, що є їстівне, дід почав хо-
вати зерно на городі, в ямі, в комірчині мішечки
з сочевицею, квасолею, солоне сало в скрині
з ганчір’ям. Ходили уповноважені по троє, без
зброї, документів не пред’являли, бо всі їх знали.
Хто такі були, я вже не пам’ятаю, бо був малий.
Родичі почали пухнути від голоду вже в січні місяці
1933 р. Їсти страшенно хотілося. Батько, почув-
ши, що сім’я голодує, прийшов з Запоріжжя, щоб
якось допомогти, але і це не врятувало, бо нічим
таку велику сім’ю не нагодуєш. Померли від го-
лоду батько Коломоєць Олександр Демидович,
мати Коломоєць Анастасія Софронівна, сестра
Марія та брат Микола в 1933 році. Дід нас і вряту-
вав тим мішечком сочевиці, старезним шматком
сала, вощиною, яку потроху жували. Сало ділили
на малесенькі шматочки і то, тільки посмоктати,
бо нічого було й жувати нічим, зуби хиталися. Дід
розповідав, що «поховальники» звозили людей на
кладовище і там ховали в загальну яму, і щоб не
забутися, де поховання, встромлювали палички з
бузку, які навесні прийнялися і розрослися вели-
кими кущами. Померлих пам’ятаємо і згадуємо
на всі свята. Весною, коли з’явилася зелень, їли
лободу, калачики, грицики, пекли коржики з ло-
боди. Взимку в степу розривали нори ховраків та
їли. Розказували, що сиріт відправляли в дитбу-
динок, багатьох забирали до себе жити родичі».
(Матеріали музейного фонду музею-заповідника
«Садиба Попова»)

-Коломоєць Леся 900
-Коломоєць Федір Григорович 900

Народилася в 1918 році в с. Вершина. Батьки:
Луценко Свирид Вакулович та Марія Тихонівна
(дівоче прізвище Дементій). У їхній сім’ї були
діти: Іван, Катерина, Семен, Петро, Федір.
Батько Катерини був інвалідом з дитинства, од-
нак господарював на землі. В частині села, яку
люди старшого покоління називають за номером
земельної ділянки «25-й», створювалася комуна і
Свирид Вакулович вступив до комуни. Комунари
усуспільнили худобу і реманент. С.В. Луценко
привів до комуни лоша, яке було хворе. Це лоша
хотіли забити, але Свирид Вакулович попросив-
ся працювати на конюшню і виходив лоша. Через
декілька місяців, разом з дідом Прядкою С.В.
Луценко на «своєму» молодому коні обробляв
землю. В роки колективізації батьки вступили в
колгосп.
У 1932-1933 роках сім’я страждала від голо-
ду. Батьки послали Катерину Свиридівну разом
з сусідом Монастирним за «кінським» щавлем,
який ріс за околицею села. Сусід запряг в гарбу
корів і вони поїхали. Вони нарвали чотири мішки
вже хотіли їхати додому, аж тут до них на «бєдкі»
підскочив бригадир. Він забрав мішки і велів їхати
Монастирному в контору. По дорозі в село вони
зустріли дівчинку, яка сиділа в кущах і плакала.
Виявилося, що вона пішла за щавлем і заблукала,
де живуть батьки і хто вони, вона не могла сказа-
ти. Вони забрали дитину з собою і Монастирний
заспокоїв її: «Якщо не знайдемо твоїх батьків, бу-
деш жити у моїй сім’ї – в мене немає дочки». На
одному з полів вони зустріли колгоспників і одна
з жінок впізнала свою дочку.
Після повернення додому Монастирний пішов
у колгоспну контору – його вилаяли за щавель.
Виявилося, що колгоспу належали не тільки поля,
а і балки і все, що росло на них. Щавель віддали
в колгоспну їдальню. Колгоспникам видавали з
комори по 5 кг макухи на двір, бо головою кол-
госпу був Медвідь Василь – хороший чоловік,
після нього головою колгоспу був Карпій Василь.
Допомогло вижити і те, що ночами майже всі
жителі села ходили зрізати колоски, а діти деяких
жителів села робили це навіть вдень. Об’їзники
охороняли поля, ганяли дітей, але робили це,
здебільшого, формально, розуміючи тяжке ста-
новище своїх земляків. Зрізані колоски сушили
у печі, вимолоне зерно мололи кам’яними жор-
нами. В 30-х роках Катерина Свиридівна ходила
у Вершинську школу. Вчителювали в ній Федір
Григорович Коломоєць та його дружина Леся,
приїжджа Василина Карпівна (прізвищ їх не
пам’ятає), Панас Якович Півень.
(поточний архів редколегії)

Опанасенко 658

№ 58
Витяг з постанови бюро Запорізького міського комітету кп(б)у про перебіг хлібозаготівель у
Запорізькому районі
10 листопада 1932 р.
...
5. Попередити всіх секретарів партосередків, голів сільрад та колгоспів, директорів МТС і упо-
вноважених МПК, персонально [–] секретарів партосередків т.т. Гузенка, Кузьміна, Зубкова і Совкова,
голів сільрад т.т. Криворучка, Нейман, Книш, Цепцура, Височина, Ковбасу, Литвиненка, Чаковського,
Спицю, голову артілі ім. Леніна тов. Опанасенка, «Багера» – Майорова, К.-Маркса – т. Клименка,
«Українець» – тов. Потапова і уповноважених МПК т.т. Урбановича, Ризера, Гука, Селезньова,
Сиромятникова, Волкова, Сілакова, Кантора, що в разі протягом трьох п’ятиденок не буде досягнуто
рішучого зламу в хлібозаготівлі, МПК буде розцінювати це як небажання боротися за виконання плану
хлібозаготівель.

gelene написал:

[q]

Vitaly
Если не трудно, посмотрите ГЕРАСИМЕНКО Полтавская область.
[/q]

ГЕРАСИМЕНКО Андрій Дмитрович, 1890 р., с.Мала Нехвороща Машівського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта нижча. Проживав у с.Мала Нехвороща. Селянин-одноосібник. Активний член місцевої громади УАПЦ. Заарештований 6 березня 1929 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ОДПУ 26 липня 1929 р. за ст.58-10 КК РСФРР до позбавлення права проживання у визначених містах і районах України та прикріплення до певного місця проживання за її межами терміном на 3 роки. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 24 січня 1990 р.

ГЕРАСИМЕНКО Андрій Якович, 1891 р., с. Великі Сорочинці Миргородського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Великі Сорочинці. Працівник педтехнікуму. Заарештований 27 лютого 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 2 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-2, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 22 травня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 23 січня 1959 р.

ГЕРАСИМЕНКО Артамон Вікторович, 1897 р., м. Глобине Полтавської обл., українець, із селян, малописьменний. Проживав у м. Глобине. Вантажник елеватора. Заарештований 10 лютого 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 7 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу. Вирок виконано 27 травня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 17 лютого 1958 р.

ГЕРАСИМЕНКО Григорій Іванович, 1917 р., с. Оболонь Семенівського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта неповна середня. Проживав у с. Оболонь. Учень СШ. Заарештований 23 червня 1936 р. Засуджений Харківським обласним судом 25-29 вересня 1936 р. за ст. ст. 54-10 ч. 2, 54-11 КК УСРР до 5 років позбавлення волі. Помер 16 лютого 1938 р. Реабілітований Прокуратурою УРСР 24 серпня 1991 р.

ГЕРАСИМЕНКО Данило Григорович, 1895 р., с. Первозванівка Чутівського р-ну Полтавської обл., , українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Первозванівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 17 жовтня 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 7 грудня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 3 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 15 травня 1995 р.

ГЕРАСИМЕНКО Дмитро Тимофійович, 1875 р., с. Василівка Чутівського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Василівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 11 листопада 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 27 грудня 1930 р. за ст. ст. 54-10, 54-13 КК УСРР до 3 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 15 січня 1990 р.

ГЕРАСИМЕНКО Дмитро Федорович, 1886 р., с. Сагайдак Шишацького р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Червонозаводське Лохвицького р-ну Полтавської обл. Робітник залізничної станції. Заарештований 6 грудня 1937 р. Засуджений Лінійним судом Південної залізниці 15 серпня 1938 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 6 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років. Реабілітований Полтавським обласним судом 27 серпня 1990 р.

ГЕРАСИМЕНКО Іван Миколайович, 1895 р., м. Козлів Тернопільської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Баранівка Шишацького р-ну Полтавської обл. Колгоспник. Заарештований 23 квітня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 22 вересня 1938 р. за ст. ст. 54-6, 54-9 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією особистого майна. Вирок виконано 28 вересня 1938 р. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 30 червня 1989 р.

ГЕРАСИМЕНКО Іван Петрович, 1905 р., с. Великі Сорочинці Миргородського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Великі Сорочинці. Служитель української автокефальної церкви. Заарештований 28 лютого 1929 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ОДПУ 1 жовтня 1929 р. за ст. ст. 58-2, 58-11 КК РРФСР до розстрілу. Відомості про виконання вироку відсутні. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 29 листопада 1989 р.

ГЕРАСИМЕНКО Кирило Якович, 1898 р., смт Чорнухи Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у смт Чорнухи. Без певних занять. Заарештований 21 вересня 1943 р. Засуджений Військовим трибуналом військ НКВС Полтавської обл. 13 квітня 1944 р. за ст. 54-1 "а" КК УРСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років та з конфіскацією майна. Реабілітований Верховним Судом УРСР 18 грудня 1945 р.

ГЕРАСИМЕНКО Марія Тимофіївна, 1920 р., с. Яцини Пирятинського р-ну Полтавської обл., українка, із селян, освіта не вказана. Проживала у с. Яцини. Секретар сільради. Заарештована 27 грудня 1945 р. Засуджена Особливою нарадою при МДБ СРСР 11 грудня 1946 р. (стаття КК не вказана) до 5 років заслання у Талди-Курганську обл. (Казахстан). Реабілітована Полтавською обласною прокуратурою 6 липня 1990 р.

ГЕРАСИМЕНКО Матвій Степанович, 1898 р., м. Миргород Полтавської обл., українець, із селян, освіта середня. Проживав у с. Марченки Миргородського р-ну. Завуч неповної СШ. Заарештований 25 березня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 31 березня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-6, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 20 травня 1938 р. Реабілітований Військовим трибуналом КВО 27 лютого 1959 р.

ГЕРАСИМЕНКО Микита Федорович, 1911 р., х. Осередок Новосанжарського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проповідник громади п’ятидесятників. Засуджений 1933 р. до 1 року позбавлення волі за відмову брати в руки зброю під час служби в Червоній Армії. Після відбуття покарання проживав на х.Осередок. Заарештований 22 листопада 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 30 листопада 1937 р. за ст.54-10 ч.1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Термін покарання відбував у Бурлазі НКВС СРСР ст. Ізвесткова Далекосхідної залізниці. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 5 жовтня 1989 р.

ГЕРАСИМЕНКО Микола Андрійович, 1887 р., с. Василівка Полтавського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Черкасівка Полтавського р-ну. Кондуктор залізничної ст. Полтава-Південна. Заарештований 8 вересня 1937 р. Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 14 грудня 1937 р. (стаття КК не вказана) до розстрілу. Вирок виконано 22 грудня 1937 р. Реабілітований Верховним Судом СРСР 10 березня 1956 р.

ГЕРАСИМЕНКО Микола Павлович, 1905 р., с. Мала Перещепина Новосанжарського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Крута Балка Новосанжарського р-ну. Колгоспник. Заарештований 15 грудня 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 27 грудня 1937 р. за ст. 54-10 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 30 грудня 1937 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 17 жовтня 1963 р.

ГЕРАСИМЕНКО Михайло Іович, 1887 р., с. Потеряйки Горові Решетилівського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у смт Решетилівка. Селянин-одноосібник. Заарештований 9 квітня 1938 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 11 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Вирок виконано 25 травня 1938 р. Реабілітований Полтавським обласним судом 16 жовтня 1957 р.

ГЕРАСИМЕНКО Олександр Антонович, 1913 р., с. Білогородка Київського р-ну Київської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у м. Миргород Полтавської обл. Червоноармієць. Заарештований 30 липня 1941 р. Засуджений Військовим трибуналом гарнізону м. Полтави 13 серпня 1941 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією особистого майна. Вбитий при спробі втечі 14 серпня 1941 р. Реабілітований Військовим трибуналом КВО 10 вересня 1991 р.

ГЕРАСИМЕНКО Олексій Тимофійович, 1918 р., с. Дем'янівка Семенівського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта середня спеціальна. Фельдшер. Заарештований 8 травня 1950 р. Засуджений Військовим трибуналом Полтавського гарнізону 23 серпня 1950 р. за ст. 54-1 "б" КК УРСР до 25 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років. Звільнений 8 січня 1955 р. Реабілітований Верховним Судом СРСР 11 грудня 1954 р.

ГЕРАСИМЕНКО Олексій Федорович, 1900 р., с. Мала Перещепина Новосанжарського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Мала Перещепина. Колгоспник. Заарештований 22 листопада 1937 р. Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 30 листопада 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 8 років позбавлення волі. Термін покарання відбував у таборах НКВС м. Свободний Амурської обл. (Російська Федерація). З-під варти звільнений у 1945 р. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 17 березня 1965 р.

ГЕРАСИМЕНКО Петро Іванович, 1903 р., с. Мала Нехвороща Машівського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта початкова. Проживав у с. Мала Нехвороща. Селянин-одноосібник. Заарештований 21 березня 1930 р. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 15 квітня 1930 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР до 3 років заслання у Північний край. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 11 березня 1990 р.

Жертвы голода 1932-33 годов на Украине - Книга Памяти

Обсуждение вышедшей в 2008 году книги, вопросы и справки по содержанию