Волынская Губерния

Iceberg_2517 написал:

[q]

А может это какая-то ошибка?

[/q]

Может, конечно. Но еще в "Реабилитированных историей" есть одна странная запись. Без года рождения и без отчества, видимо там в оригинале только строка в списке. Поэтому проверить архивы ФСБ и МВД российские не мешает. И украинские тоже. Из записи не понятно, кто и куда выселял некоего Гайдучика Федора без года рождения.

ГАЙДУЧИК Федір, мешк. у с. Ситниця Маневицького р-ну, українець, селянин, п/парт. Перебував на нелегальному становищі. У 1945 р. виселений. Подальша доля невідома. (Держархів Волинської обл., ф. 4666, оп. 2, спр. 239, арк. 21)
http://www.reabit.org.ua/files/store/Lutck-3.pdf

Iceberg_2517
Но он мог быть призван и где-то в другом месте. Ситница освобождена в феврале 1944. Обычно призывали сразу после освобождения. А тут почему-то до 1945 года растянулось.

САХА написал:

[q]

нашли и выслали.

[/q]

Через пересыльные пункты воинских частей выслали.... Разве это была обычная практика?

Yana_Koroleva написал:

[q]

Здравсвуйте!
Подскажите, где можно поискать архивы села Вербы Емильчинского района Житомирской области. Архив ответил, что у них данных нет.
Спасибо.

[/q]

Здравствуйте!
Вербы, Емильчинский район, Википедия

Слобода Вербє була створена в 1839 році. Свою назву отримала від великої кількості верболозу в тій місцевості.

Першу згадку про слободу находимо в метричному свідоцтві про народження 18.11.1839 року хлопчика Романа, сина дворянина Григорія Петрова Гамського та його дружини Анни Іванівни.

У 1906 році слобода вже називається Верби і згідно адміністративно-територіальному устрою Волинської губернії входить до складу Барашівської волості Житомирського повіту. На той час в слободі було 28 дворів загальною кількістю мешканців 175 душ.[4]

Слобода була своєрідним анклавом збіднілої української та польської шляхти. Це родини Валенкевичів, Ваховських, Весельских, Гарбовських, Гонгалів, Грозовських, Жигадлів, Коржовських, Кричковських, Лосів, Мошковських, Оржишків, Поляновських, Скоцелясів, Хамських і Шуляківських. В основному всі займалися тваринництвом і лісництвом в казенному лісі. Деякі працювали в артілі князя Баратова Б. Ф. на хуторі Рудокопи по видобуванню з болота залізної руди.

До 1917 року жителі слободи вільно здійснювали свої релігійні обряди в різних культових закладах. Православні в церкві Різдва Богородиці с. Андрієвичі, а римо-католики в костелі Воздвиження Святого Христа міста Новоград-Волинська.

aaaskir написал:

[q]

>> Ответ на сообщение пользователя aaaskir от 11 сентября 2020 8:46

Житомирский архив, Каталог метрических книг, том 2
с. 301-302 Андриевичи

[/q]

Житомирский архив, Каталог метрических книг, том 1
с. 20