Ровенская область

Русислав написал:

[q]

lisajkina написал:

[q]

Добрый день, ищу информацию о советском периоде, особенного военном времени села Хочин, Дубровицкого района.
Работал ли кто-то с этим селом?
Церковные документы не нужны, именно советский период, может кто-то встречал похозяйственные книги либо документы чрезвычайной комисси об оккупационном периоде?

[/q]

Здравствуйте. А что именно по Хочину ищете, какую семью изучаете?

[/q]

Здравствуйте! Ищу Лозицких, они переехали в 30-х годах, ищу информацию о том как пережила семья оккупационный период (пережила не вся), на фронте не были

>> Ответ на сообщение пользователя Русислав от 14 июля 2024 13:41

Я допускаю, что у нас неточные данные исходные, и Лозицкие переехали раньше (из Пинского уезда).
Искомые люди - Степан (Стефан) Иосифович и Анна Федоровна Лозицкие, оба 1898 года рождения, поженились в 1915 году.
Подскажите, пожалуйста, по коллаборантам - это дела в Ровенском архиве или Киеве?

Здравствуйте, интересует ревизская сказка за 1795 год по населенным пунктам: Сарны и Люхча. На сайте Викиджерела в разделе, посвященном ревизским сказкам Волынской губернии, пересмотрел все дела Житомирского и Ровненского архивов, но, к сожалению, интересующих меня н.п. не нашел. Подскажите, где искать?

Я, Семенюк Филймон Олександрович, 1912 року народження, працюю пастором Рівненської громади Української Євангельсько-Реформованої Церкви. За більшовицької Влади був засуджений на десять років таборів та п'ять років позбавлення прав. Покарання та висилку відбував у Сибірі, там же перебувала і моя родина,
Окупація більшовиками західних областей України в 1939 році була несподіваною і багатьом порушила життєві плани. Принесла вона багате лиха і Українській Євангельсько-Реформованій Церкві, яка була молодою і ще нечисленною, бо нараховувала 35 громад, обезпечених душпастирськими кадрами, і мала консисторію в Коломиї.
Із приходом більшовицької влади уже 20 жовтня 1939 року в містечку Олександрії на Рівненщині пройшли арешти пасторів та церковного активу. Зокрема, тоді заарештували пасторів Теодосія Довгалюка, Теодосія Семенюка, брата Т. Довгалюка – Хому та ще вісьмох інших. У скорому часі пішли арешти молодих прихильників нашої Церкви – членів товариства "КУЄМ" (Кружки Української Євангельської Молоді) в Олександрії та громаді села Кустин. Навесні було проведено депортацію родин арештованих.
У 1941 році при відступі більшовики розстріляли у Дубенській в'язниці двох молодих дівчат із числа "куємівців" – Любу Рудакову та Віру Заборовську. Тоді ж розстрілювали і проповідника Потана Чирву, але у поспіху насмерть не вбили і він вижив, хоч і залишився калікою на все життя.
Більшовики постійно переслідували нашу Церкву, особливо після свого повернення в 1944 році. Так, в 1945 році в Олександрії була закатована на слідстві сестра пастора Володимира Боровського – Віра. Того ж року в громаді Тучина був прилюдно повішений Федір Осипчук, а в Рівному — член нашої громади тучинської Степан Трохимчук разом з іншими жертвами.
Репресували багатьох і багатьох. Всі депортовані та засуджені відбували визначене їм, безвинним, покарання в областях та краях Сибіру, Далекого Сходу та в районах Півночі. Дуже малий процент їх повернувся на рідні землі, переважна більшість загинула. Серед них – і відомий церковний та громадський діяч пастор Теодосій Довгалюк, мученицький шлях якого обірвався в 1943 році в одному із радянських концентраційних таборів.
Оцінку наслідків більшовицького панування у нашому краї можна зробити із того факту, що з відродженням української державності нині відновили свою діяльність лише дві наші церковні громади із колишніх тридцяти п'яти.


Джерело:
Семенюк Ф.О. Так нищилася наша церква // Рівненщина репресована, депортована, мордована. 1939 – 1041. Матеріали громадських історико-правових слухань у Рівному 9 червня 1996 року / Серія книг "Реабілітовані історією". – Рівне: Азалія, 1997. С. 50 – 51.