яна мама написал:
[q]
Не могу найти ни одной метрики церкви села Устье Каменецкого уезда первой половины 19 века.
Есть они вообще? Встречал ли кто в описях?[/q]
Вы здесь: Главная страница Подольская губерния Каменецкий уезд Гавриловецкая волость
Гавриловецкая (укр. Гавриловецька) волость Каменецкого уезда Подольской губернии
....Сокіл с.
Устя с....
У́стя — село в Україні, у Слобідсько-Кульчієвецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Біля Устя проходить Траянів вал Подністров'я.
Устя вперше згадується в історичних документах 14 жовтня[1] 1403 року: король Владислав II Ягайло надав Устя шляхтичу Пйотру Качоркові. Умовою надання було постійне проживання шляхтича в Поділлі.[1] В 1493 році село Устя знищене татарами.
За Дністром лежав один з основних татарських шляхів, яким татари йшли на Покуття, а звідти на Червону Русь. Тут в Усті була найкраща з 7 дністровських переправ. Тому Устя і ближні поселення в першу чергу руйнувались татарами і тут часто робили засідки на татар, які йшли через переправу.
У 1575 році в Усті проживав подільський воєвода Миколай Мелецький, який безупинно воював з татарськими загонами, які приходили на Поділля майже щороку.
В 1599 році Мелецький продав Устя Костянтину Могилі — сину валаського господаря Єремії, так Костянтин Могила став дідичом Устя. Сестри К. Могили були одружені з князями (Раїна — Михайлом Вишневецьким, Катерина — Самійлом Корецьким) дві інші — з поляками (Анна з Максиміліаном Пшерембським, Марія — Стефаном Потоцьким) і, коли батько його помер, він зайняв валаський трон за допомогою своїх зятів. Правління видалося недовгим — і Могила повернувся до Устя[2].
4 червня 1629 під Устям відбувся бій, у якому воєвода Станіслав Любомирський розгромив війська сина Кантемира Мурзи, Мамбет-султана, його самого було вбито, було взято в полон племіника Кантеміра та багато мурз. 1637 року тут з військом чекав на татар коронний гетьман Миколай Потоцький-«ведмежа лаба».
1694 під Устям вудбувся бій між військами гетьмана Яна Собеського, Сапеги, та німецьких генералів Тотвіна та Бранта з татарами, яких було 30.000, не рахуючи турків та волохів. У 18 столітті Устя належало Потоцькому, а пізніше Стажинському.
В XIX столітті в Усті були привіз, поромна переправа, корчма, маєток швейцарської архітектури та церква св. Параскеви (1866), збудована на місці старої відомої в 1565.
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій.
1923 року в Усті створено сільськогосподарську артіль «Сніп».
В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.
За одержання в 1937–1939 роках високого урожаю (15 центнерів зернових із гектара) місцевий колгосп «Червоний Жовтень» був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 та 1940 років.
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.
1970 року в Усті, де розміщувалася центральна садиба колгоспу «Україна», завершилося будівництво автоматизованого комплексу для відгодівлі 8 тисяч свиней на рік.
22 червня 1986 року в селі відкрито меморіальний комплекс Миколи Будняка (1961 — 1981) — односельця, який загинув в Афганістані.
З 1991 року село у складі незалежної України.
14 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Слобідсько-Кульчієвецької сільської громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Хмельницкий архив
1. Подільська губернія
2. Подільська духовна консисторія
3. Свято-Параскевинська церква, с. У стя Кам’янецького пов. Гавриловецької
вол.
4. Села: Кізя, Слобода Цвіклівецька, Цвіклівці Кам’янецького пов. Гаврило-
вецької вол.
5. Народження: 1796: ф. 315, оп. 1, спр. 6672; 1796: ф. 315, оп. 1, спр. 6682;
1806–1807: ф. 315, оп. 1, спр. 7047; 1806: ф. 315, оп. 1, спр. 6864; 1807: ф. 315, оп. 1,
спр. 6883; 1812: ф. 315, оп. 1, спр. 6959; 1826: ф. 315, оп. 1, спр. 7272; 1827: ф. 315,
оп. 1, спр. 7295; 1841: ф. 315, оп. 1, спр. 7570; 1855: ф. 315, оп. 2, спр. 300; 1858:
ф. 315, оп. 1, спр. 8457; 1859: ф. 315, оп. 1, спр. 8356; 1869: ф. 315, оп. 1, спр. 8829;
1878, 1883–1891: ф. 18, оп. 1, спр. 1845; 1893–1897: ф. 18, оп. 1, спр. 1846; 1900–1905:
ф. 18, оп. 1, спр. 1847; 1907–1915, 1918: ф. 18, оп. 1, спр. 1784
6. Шлюб: 1796: ф. 315, оп. 1, спр. 6672; 1796: ф. 315, оп. 1, спр. 6682; 1806–1807:
ф. 315, оп. 1, спр. 7047; 1806: ф. 315, оп. 1, спр. 6864; 1807: ф. 315, оп. 1, спр. 6883;
1812: ф. 315, оп. 1, спр. 6959; 1826: ф. 315, оп. 1, спр. 7272; 1827: ф. 315, оп. 1,
спр. 7295; 1841: ф. 315, оп. 1, спр. 7570; 1855: ф. 315, оп. 2, спр. 300; 1858: ф. 315,
оп. 1, спр. 8457; 1859: ф. 315, оп. 1, спр. 8356; 1869: ф. 315, оп. 1, спр. 8829; 1878,
1883–1891: ф. 18, оп. 1, спр. 1845; 1893–1896, 1898: ф. 18, оп. 1, спр. 1846; 1900–1905:
ф. 18, оп. 1, спр. 1847; 1909–1915, 1918: ф. 18, оп. 1, спр. 1784
7. –
8. Смерть: 1796: ф. 315, оп. 1, спр. 6672; 1796: ф. 315, оп. 1, спр. 6682;
1806–1807: ф. 315, оп. 1, спр. 7047; 1806: ф. 315, оп. 1, спр. 6864; 1807: ф. 315, оп. 1,
спр. 6883; 1812: ф. 315, оп. 1, спр. 6959; 1826: ф. 315, оп. 1, спр. 7272; 1827: ф. 315,
оп. 1, спр. 7295; 1841: ф. 315, оп. 1, спр. 7570; 1855: ф. 315, оп. 2, спр. 300; 1858:
ф. 315, оп. 1, спр. 8457; 1859: ф. 315, оп. 1, спр. 8356; 1869: ф. 315, оп. 1, спр. 8829;
1877–1878, 1883–1887, 1889–1890, 1898: ф. 18, оп. 1, спр. 1845; 1893–1896, 1898:
ф. 18, оп. 1, спр. 1846; 1900–1905: ф. 18, оп. 1, спр. 1847; 1909, 1911–1914, 1919:
ф. 18, оп. 1, спр. 1784
9. Сповідальні відомості: 1801: ф. 315, оп. 1, спр. 6795; 1819: ф. 315, оп. 1,
спр. 7059; 1844: ф. 315, оп. 1, спр. 7709; 1866: ф. 315, оп. 1, спр. 8738
10. –
сохранность прекрасная...
кое-что есть оцифрованное
https://uk.wikisource.org/wiki/Архів:ДАХмО/315/1 
