Фотоателье

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Сын фотографа Кордиша

Кордиш Леон Йосипович (22.07.1878, м. Київ – 11.07.1932), д-р фіз-мат. наук, проф. 1900 закінчив фізико-математичний факультет Ун-ту св.Володимира. 1904 відряджений до Берліну, де працював під кер. М.Планка. В Ун-ті св. Володимира: 1910 приват-доц. теорет. та експерим. фізики. У 1911-12 перебував у наук. відрядженні до Паризького ун-ту з метою дослідження вторинних коливань, працював під кер. А.Пуанкаре. 1913 - наук. стажування в Німеччині у А.Зомме Росіяельда та в лаб. електричних коливань Політехнічного ін-ту в Мюнхені, де розробляв загал. теорію ефекту Зеємана. 1921 обраний проф. теорет. фізики Київ. ун-ту. 1922-32 очолював каф.теоретичної фізики Київ.ІНО. Докт. дис. “Аномальные явления Зеемана” (1916). Під його кер на каф. досліджувались закономірності смугастих спектрів, явище Зеємана, розвивалася теорія відносності, теорія рентгенівського випромінювання, квантова механіка.. Автор понад 60 наук. праць. Чл.-кор. ВУАН (1926). Літ-ра: Очерки по истории математики и физики на Украине. К., 1978. Розвиток науки в Київському університеті за сто років. К., 1935.

ПІОНЕРИ КАМ’ЯНЕЦЬКОЇ ФОТОГРАФІЇ

У День міста тисячі кам’янчан і приїжджих гостей вийдуть на святкові вулиці та майдани з фотоапаратами в руках. І невдовзі зроблені знімки заполонять численні сайти, з’являться на шпальтах газет чи просто поповнять папки фотографій у домашніх комп’ютерах… А хто ж був піонером кам’янецької фотографії? Щоб з’ясувати це, перенесемося в другу половину XIX ст., коли в місті стали відкриватися перші фотосалони.
Найвідомішим фотомайстром тих часів, безумовно, був Михайло ГРЕЙМ. Але чи був він першим серед тих, хто почав фотографувати кам’янчан і місцеві краєвиди? Подільський адрес-календар, укладений секретарем Подільського губернського статистичного комітету Віктором ГУЛЬДМАНОМ і розтиражований 1895 р. друкарнею Подільського губернського правління, засвідчує, що тоді в місті діяло п’ять фотографій. Найдавнішою з них, відкритою ще 1870 р., була фотографія прусського підданого Августа Карловича ЕНГЕЛЯ. Через рік, тобто 1871 р., розпочав діяльність як фотограф громадянин Михайло Йосипович ГРЕЙМ. 1889 р. одеський міщанин Михайло Григорович МОЛЧАНОВ відкрив фотографію на Підзамчі. Дві останні фотомайстерні з’явилися в місті 1893 р. - дворянина Адама ЖИЛІНСЬКОГО та колоніста Франца КОДЕША.
Отже, бачимо, що Август ЕНГЕЛЬ на рік випередив Михайла ГРЕЙМА. Фотосалон ЕНГЕЛЯ розташовувався в Старому місті, на Центральній площі (нині майдан Польський ринок), у будинку ЛАСТА. Дві фотографії ЕНГЕЛЯ (вигляд Кам’янця з боку Польських фільварків і вигляд Кам’янця з південно-східного боку) використав Юхим СІЦІНСЬКИЙ для ілюстрування книги «Місто Кам’янець-Подільський. Історичний опис» (Київ, 1895).
Якщо Август Карлович залишився по суті кам’янецьким фотографом, то його рідний брат Олександр ЕНГЕЛЬ (1848-1918) зажив всеросійської слави. Перш ніж стати фотографом, він був художником пейзажу. Працював у Центральній Азії та на Північному Кавказі. 1879 р. отримав срібну медаль Географічного Санкт-Петербурзького товариства, 1881 р. був дипломований від Міжнародного конгресу географів. Від 1879 р. Олександр ЕНГЕЛЬ - член Російського Імператорського географічного товариства. Автор альбому закаспійських пейзажів. У грудні 1890 р. Олександр Карлович відкрив студію фотографії в Тифлісі, 1895 р. створив студію літографованої фотографії. Від 1896 р. працював як фотограф Транскавказької залізниці.
І все ж, виявляється, що не Август ЕНГЕЛЬ був піонером кам’янецької фотографії. А хто ж? З’ясувати це ім’я нам допоміг польський дослідник Юліуш ГАРЖТЕЦЬКИЙ, який видав книги «Позабутий майстер. Про Михайла Грейма з Кам’янця» (Краків, 1972) та (у співавторстві з Гражиною ПЛУТЕЦЬКОЮ) «Нетипові фотографи» (Краків, 1987). З цих досліджень випливає, що піонером фотографічної справи в Кам’янці-Подільському був Юзеф КОРДИШ (1824-1896). Він працював фотографом в Одесі, Кам’янці-Подільському, а надалі осів у Києві, залишивши кам’янецьку філію на опіку свого довголітнього помічника Влодзімежа ЗАГУРСЬКОГО. Але в того справи не пішли, тож КОРДИШ надумав продати нерентабельну філію. Наприкінці 1871 р. її придбав на виплат за 1200 рублів Михайло ГРЕЙМ.
Юзеф КОРДИШ писав із Києва новому власникові: «Маю велику надію, що у Вас справи підуть краще, ніж у пана ЗАГУРСЬКОГО. Дай то, Боже. Обіцяю завжди панові допомагати як помічників, так і ретушерів підшуковувати». А ще КОРДИШ радив новому колезі остаточно розв’язатися з улюбленою друкарнею (як відомо, ГРЕЙМ у 1856-1872 рр. був директором губернської друкарні), натомість увесь час віддавати фотографічній справі, щоб самому все добре знати і не особливо покладатися на помічників.
Як зазначав дослідник історичної топографії Кам’янця-Подільського Микола ПЕТРОВ, фотографії Кам’янця, зроблені Юзефом КОРДИШЕМ у 1860-х рр., мають особливу цінність. Так, на одній з таких фотографій ми бачимо велику башту Святої Анни на західному кінці Замкового мосту (з боку Старого замку). 1876 р. для розширення дороги її розібрали, тож пізніші фотографи, які охоче знімали міські краєвиди, вже не змогли її зафіксувати.
Нотатки КОРДИША, зроблені 1865 р. в Кам’янці-Подільському, зберігалися в Олександра ПРУСЕВИЧА, який у 1907-1915 рр. працював головним охоронцем Кам’янецького давньосховища (історичного музею). Олександр Миколайович використав їх при написанні історико-топографічного нарису «Кам’янець-Подільський», виданого 1915 р. польською мовою.

Юзеф КОРДИШ, живучи в Києві, постійно листувався з Михайлом ГРЕЙМОМ, що продовжував його справу в Кам’янці-Подільському. В листі від 8 грудня 1887 р. КОРДИШ цікавиться: «Як там ЕНГЕЛЬ поживає?», - і повідомляє: «Його брат Олександр пропонує мені купити один чи два фотографічні заклади у Владикавказі. Один даватиме 6 тисяч річного прибутку, а другий - три, бо тільки чотири місяці, під час приїзду на води, там є робота. Хоче 4 тисячі».
1894 р., за два роки до смерті, Юзеф КОРДИШ втратив старшого сина. Його розпач долинув у листі до Кам’янця: «Ось чого я дочекався у 70 років свого життя, аби такого сина, на якого великі надії покладав, поховати в 26 років 2 місяці та 16 днів його життя…О, Боже, змилуйся над нами! КОРДИШ». Надію батька виправдав молодший син Леон. Він став фізиком-теоретиком, професором Київського університету та Київської політехніки.
Підсумовуючи, скажемо, що не так уже важливо, хто з них раніше - Юзеф КОРДИШ, Август ЕНГЕЛЬ чи Михайло ГРЕЙМ - започаткував фотосправу на кам’янецькій землі. Усіх цих трьох майстрів із повним правом можна назвати піонерами кам’янецької фотографії.

Источник

Каменец-Подольский: вокруг Старого города по реке Смотрич
111 дореволюционных открыток и фотографий
http://q12.be/kamenets-podolskiy.html

Фотографи давнього Кам’янця
Додано Дмитро Бабюк 05.03.2013

Фотограф минулого століття
Сьогодні майже кожен, в кого є фотокамера, вважає себе фотографом. Варто тільки натиснути кнопку, а потім, якщо потрібно, підправити дещо в комп’ютерних програмах і вуаля – готово! Звичайно, це не камінь в грядку тим, хто займається фотографією. Я веду до того, що зробити фотографію сьогодні не представляє жодних труднощів, дякуючи розвитку техніки. В епоху розквіту цифрового фото ми можемо ще до друку переглянути світлину і, в разі чого, перефотографувати об’єкт.
А уявіть як було в епоху негативів. Після натискання кнопки ти до проявки плівки не знаєш, яким саме вийде фото. Весь цей час тебе ріжуть думки, типу:«А чи я не моргнув часом?» і таке інше. А вийти все має з першого разу. Тим більше що ще сто років тому фотографія була настільки рідкісним явищем, що, переважно фотографуючись один раз, люди відносили цю подію до знакових у своєму житті. Спеціально до цього дня вдягали найкращий одяг, робили дорогі зачіски. У той час людина могла зробити декілька особистих чи сімейних фотографій, або взагалі жодної за все своє життя. Все залежало від статків. Особисту фотокамеру могли мати тільки найбагатші люди, а ті, хто її не мав, мали ходити у спеціальні фотоательє. Сьогодні, правда, вони теж існують, але звертаються туди вже менше, переважно віддаючи перевагу власним силам і майстерності.
Але повернемось до давніх часів. Коли задати людям питання, яких фотографів давнього Кам’янця вони знають, більшість взагалі промовчать і тільки деякі називають таких, як Михайло Грейм і… все. Виявляється, що ця тема досить мало досліджена. Ще менше вона висвітлена у різних виданнях. Найбільше публікацій ми зустрінемо саме про Михайла Грейма. Звичайно, він був унікальний своїм талантом, робив багато фотографій нашого краю, по яких зараз вивчають минуле міста і не тільки, він приймав участь у багатьох виставках, був відзначений нагородами, медалями і т.д. Але крім нього були і інші фотомитці, які теж мали власні фотоательє і теж діяли на території нашого міста. І не менш важливим є той факт, що вони теж фіксували красу нашого краю. Щоправда, сьогодні в силу недостатньої дослідженості, або через звичайну неуважність багатьом фотографіям помилково приписується авторство М. Грейма. Звичайно, я не хочу применшувати його майстерність, але ми повинні пам’ятати, що окрім нього теж були фотографи, які теж залишили свій слід в історії міста.
Вашій увазі я представляю список цих фотографів, їхню адресу і власне їхні фотографії, на які вони ставили свою фірмову печатку. Список розроблений харківським дослідником С. Володарським.

Фотографи Кам’янця-Подільського:

Вассерман Герш Хаимович «Парижская художественная фотография»
Гиллер С.. (Поштова вулиця., буд.Раковського) (Петропавловский пер., д.Студница)
Голеневич Станислав
Грейм Михаил Осипович (д.Ядловского)
Жилинский А.
Кодеш Франц Алозиевич (Центральна площа, буд.Новаковського) (д.Студница)
Кордыш Иосиф
Розенберг Казимир Романович
Энгель Август Кириллович (д.Ласта; Главная пл., д.Белецкой)

Цікавим є той факт, що адреса вказується не так, як ми звикли бачити. Тоді будинки переважно носили не номер, а ім’я його власника, так само, як і назви деяких кварталів міста, типу Шарлотка (від власниці магазину капелюшків на ім’я Шарлотта), Журавльовка (від власника Журавльова) та інші. Звичайно, деякі фотографи могли мати свої представництва і в інших містах, наприклад С. Голеневич і Й. Кордиш мали фотоательє в Києві, Г. Вассерман – в Сороках і Могилеві-Подільському, К. Розенберг – в Летичеві.

P.S.Щиро дякуємо Юрію Савіну за надані фото.
Источник

http://kphistory.com.ua/kamyanetskyj-fotohraf-avhust-enhel/

Миха́йло Йо́сипович Грейм (пол. Michał Greim; * 15 вересня 1828, м. Желехув Привіслянського краю, Польща — † 2 січня (15 січня) 1911, Кам'янець-Подільський) — художник-фотограф, нумізмат. Батько художника Яна Грейма.Продолжение...

Міхал Грейм став засновником першого професійного фотоательє у місті. [4, с.66] У свій час він вважався найкращим професійним фотографом. У його світлинах відбилось практично життя міста тієї епохи: люди, події, історичні та культурні пам’ятки Кам’янця-Подільського – усе, що потрапляло у його об’єктив. Міхал багато подорожував і зробив величезну кількість світлин інших замків на території України. Але, окрім того, він ще був збирачем етнографії та нумізматики.

Сам фотограф родом із Польщі, адже народився в м. Желехові Привіслянського краю, потім навчався друкарської і фотографічної справи у Варшаві. [1] Але з 1852 року оселився у нашому місті. Воно надзвичайно привабило його своїми мальовничими краєвидами. Він працював старшим складачем у губернській друкарні, а в 1857-1872 рр. Був її директором. Потім Міхал залишив службу і відкрив власну фотодрукарню, першу в місті, яка й знаходилась у буднику № 12 по сучасній вул.Татарській з 1872 р. по 1911 р. Там він прибудував фотографічний павільйон, там же мешкала його велика сім’я на першому поверсі. [3] Варто також зазначити, що його син був талановитим художником, отже, безцінний талант батька вловлювати і відтворювати прекрасне, що навколо, передався Янові в певній мірі по спадковості.

У 1880 р. він видав два альбоми з видами Кам’янця-Подільського. Пізніше, коли стало можливим видавати ілюстровані листівки, він та такі видавці як В.Вінярський, Г.Шпізман та ін. опублікували чимало видів міста. Багато листівок було зроблено на замовлення магазину Варгафтінга. [2, 360] Неодноразово М. Грейм експонував свої знімки на виставках у Львові, Києві, Варшаві, і на кожній з них був нагороджений срібними медалями. Багато негативів і альбом знімків він подарував музею, що організувався в 1890 poці. В історичному музеї-заповіднику зберігається єдиний примірник фотоальбома, який був випущений у 1893 році, в якому 26 фотографій з видами Кам’янця авторства Грейма. [1]
Світлини фотографа Грейма, що збереглись у фондах музею є безцінними, тому що багато пам’яток архітектури, які сфотографував пан Міхал, зруйновані, деякі змінили свій зовнішній вигляд завдяки перебудовам та реставраціям. Якщо бажаєте здійснити подорож до Кам’янця на зламі XIX і XX століть, Вам варто звернутися до творінь цього фотомитця дореволюційного часу.

Список використаної літератури
1. Козлова Н. Об’єктивом Грейма // Прапор Жовтня, 1990. – 7 липня.
2. Макарова Л.В. Документальні поштові листівки кінця XIX – початку XX ст. – важливе джерело вивчення культури та побуту подолян / Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. — Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2009. — Т.13: Присвячено 90-річчю Кам’янецької доби УНР. — 524 с. [Електронний ресурс]. – Код доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/...arowa.htm.
3. Осетрова Г. Вулиця Карла Маркса, 12 // Прапор Жовтня, 1986. – 28 грудня.
4. Расщупкін О.І. Кам’янець на Поділлі [Текст]/О.І. Расщупкін, С.В. Трубчанінов; [літ. ред. О.Будзей; худож. А. Затварницька, О. Комарова, Г.Якубовський; перекл. на польську А.Оліх; фот.: О. Макарова, А Затварницька, С.Трубчанінов, В. Невинний ]. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2008. – 112 с.
http://kphistory.com.ua/pershoklasnyj-fotohraf-mihal-hrejm/

Три світлини Тараса Шевченка

Київський фотограф Тараса Шевченка

Вечір 23 лютого 1861 року, Санкт-Петербург, кімнатка-майстерня в Академії мистецтв. Наближався день народження Тараса Григоровича Шевченка. Приятелі знали про хворобу поета, надсилали листи із побажанням здоров'я. Навідався й приятель - російський письменник Микола Семенович Лєсков (1831 - 1895). Тарас сидів за столом, на підлозі та підвіконні лежали незавершені художні роботи, Шевченко зізнався, що здоров'я значно покращало, наступного тижня неодмінно завітає в гості, але пожалівся на біль у грудях і на жорстоку ядуху. «Пропаду», - тяжко зітхнув Тарас і кинув на стіл ложку, з якої тільки-но проковтнув ліки. Лєсков намагався його заспокоїти звичайними у таких випадках фразами. «Годі про мене, - тихо одмовив поет, - розкажіть краще, що доброго в Україні? Чи бачилися з Іваном Гудовським, знаю, він хворий і йому також непереливки».

Хто ж цей «благородніший Гудовський», про якого в хвилини розпачу й хвороби згадує Тарас Шевченко? Іван Васильович Гудовський (? - 1860, Київ) родом із полтавського містечка Пирятин, художник-портретист, фотограф. Його добре знав Микола Лєсков, бо разом у Києві знімали кімнатку в будинку, що виходив на Софійську вулицю. Микола Семенович про Гудовського відгукувався якнайкраще, називав його чоловіком здорового і гострого розуму, до того ж Іван був майстер своєї справи і дуже добрий, чесний і прямий, правдивий юнак, кожному слову якого можна було сміливо і безсумнівно вірити.

Майстерності живопису Іван Гудовський навчався у Києво-Печерській лаврі, у школі отця Іринарха. А згодом подався «удосконалюватися» до Санкт-Петербургу в Академію мистецтв (з 1844 по 1849), там і познайомився з Шевченком, більше того, вони мешкали в одній кімнатці у колишньої звенигородської міщанки Фейт, у будинку купця Є.Л.Бема на 2-й лінії Васильєвського острова. Тарасову Григоровичу відразу сподобався цей полтавський весельчак, майстер на всі руки, компанійський хлопець, з яким можна були випити, закусити й заспівати українських пісень. Тут доречно привести спомини художника Академії, приятеля Кобзаря Віктора Васильовича Ковальова (1822 - 1894), який прояснює не тільки атмосферу того часу, а й доповнює образ цікавими деталями із життя в столиці й Гудовського: «1844 року я вступив до Академії мистецтв, як і чимало наших земляків, що прагнуть до художньої освіти, приїхав до столиці з мізерними коштами. У такому становищі звичайно сходишся з подібними ж до себе товаришами і влаштовуєш життя своє спільно, якомога простіше; і от, зійшовшись із такими ж трьома юнаками - Карпом, Гудовським та Роговим, - ми найняли в будинку Бема на Васильєвському острові, на 1-й лінії (нині 2-а лінія, буд. № 3), досить скромне приміщення, що складалося з однієї прохідної кімнати з перегородкою. За перегородкою жили ми четверо, а ліворуч, не доходячи до перегородки, вели двері до другої кімнати, яку займав Шевченко... Траплялося, що Тарас Григорович, коли, бувало, схочеться розважити душу народною піснею, виходив до нас за перегородку, сідав на єдиний у кімнаті дерев'яний диван і казав: «Анумо, хлопці, заспіваймо!» Карпо брав свою скрипку, Гудовський тримав баса - і за допомогою наших молодих тоді голосів лунала пісня, і ми забували наші тяжкі злидні. Найчастіше співали пісню на слова Тараса Григоровича: «Ой повій, вітре, з великого лугу та розвій нашу тугу», цю пісню він і співав з нами, і керував співом; і мотив до неї був підібраний ним же, співали, певна річ, без нот».

Коли ж приходили канікули, як водиться в студентів, хлопці поспішали додому, в рідні краї - хто відразу, а кому випадала доля «відробляти хвости». Шевченко 1845 року першим вибрався із столиці в Україну, залишивши «на господарстві» Івана й доручив Гудовському організацію друкування естампів «Живописной Украины» та розсилати замовникам, хоч матеріальні та фінансові труднощі не дозволили Іванові Васильовичу в повній мірі реалізувати побажання товариша-художника.

Мандруючи рідним краєм, Шевченко навідався і в Пирятин, до рідних Гудовського, за що Іван листовно 22 вересня дякував поета: «Спасибі Вам, що не забули побачитися з моєю матусею і сестричкою». 18 листопада 1845 року загальні збори Академії мистецтв постановили присвоїти Шевченкові звання некласного художника, таке ж звання Гудовський одержав 10 грудня. У зв'язку з тим, що Кобзаря зарахували співробітником Київської археографічної комісії і він не міг покинути місто над Дніпром, Шевченко доручає Гудовському одержати його атестат і переслати до Києва. До речі, на прохання Тараса, Іван зберігав і картини поетового приятеля Василя Івановича Штернберга (1818-1845) - українського живописця-пейзажиста.

На початку січня 1846 року дипломований художник Гудовський добирається Києва й орендує квартиру в купця Василя Назаровича Смирнова. Про місце перебування він сповіщає у листі до Шевченка: «Моя адреса: художнику І. В. Гудовському в Київ, на Хрещатик, в будинок купця Смирнова». Отже, «будинку Гудовського», як стверджують окремі києвознавці, не було - Іван Васильович винаймав «хороми», як зізнавався, в «знайомого купця». Про це детально написав і Петро Жур у книжці «Шевченківський Київ». Доречно нагадати, що Гудовський неспроста зупинився у Смирнова - це був тесть його приятеля Миколи Лєскова, за якого вийшла заміж донька Василя Назаровича - Ольга. На той час будинок Смирнова стояв на Хрещатицькій (нині майдан Незалежності) базарній площі, виходячи боковим фасадом на вулиці Житомирську (нині Мала Житомирська) та Михайлівську. На жаль, будинок купця Смирнова, відомий під іменем «будинку Гудовського», не зберігся - 1979 року його знесено під час реставраційних робіт площі. Не залишилося на мапі міста й готелів, куди навідувався Шевченко та Гудовський - «Європейського» (на початку Хрещатика), архітектора Беретті, та "Зеленого трактиру" (вул.Московська, 30), де мешкав Кобзар.

Судячи за вивіскою фотографії, помешкання Гудовського, у якого переночовував Шевченко 1859 року, було на другому поверсі кам'яного будинку Смирнова. Верхній поверх складали шість кімнат та передпокій, які добре освітлювалися тринадцятьма вікнами й опалювалися трьома голландськими печами в білих полив'яних кахлях. У кімнатах були настелені дощані підлоги, а вітальня мала паркетну підлогу. На Хрещатицьку площу виходив балкон з металевою решіткою й ну-ну підлогою - на верхній поверх з Житомирської вулиці вели кам'яні східці. Частину кімнат Іван Гудовський облаштував під друкарню та літографію - тоді в Києві багато художників-портретистів опановували мистецтво фотографування.
Про Київ середини минулого століття та «королів фотографії» детально розповів києвознавець Михайло Олександрович Рибаков у статті «Вони зберегли нам обличчя рідного міста». Нагадаю, що того часу Контрактовий ярмарок на Подолі був центром торговельно-промислового життя України. Сюди вже з кінця 40-х років приїздять не тільки торговий люд, дагеротипісти-іноземці, деякі залишаються на постійне проживання. Вони й стали вчителями київських фотографів -любителів. Відомо, що перші видові знімки Києва зроблено 1853 року, коли будівник Ланцюгового мосту Чарльз де Віньоль запросив іноземця Джона Борна зробити знімок відкриття найкрасивішого в Європі мосту.

Початок фотографії в Україні пов'язаний з розповсюдженням дагеротипів саме у Києві (проясень: дагеротипія - спосіб безпосереднього отримання при фотографуванні позитивного зображення, винайдений французьким художником Луї Дагером 1839 року. Є першим практичним способом фотографування).

В 1858 році відкрилася майстерня К. Ф. Гербста на Подолі, потім на Хрещатику Гудовським. Учень Івана Васильовича - Ф. І. Левдик в газеті «Киевский телеграф» назвав Гудовського «знаменитим київським фотографом», а його майстерню - «найкращою та наймоднішою» в місті.
60-70-ті роки - час розквіту київської видової фотографії, яка є найціннішим джерелом вивчення минувшини Києва. Окрім портретів, майстри світла і тіні знімали панорами міста, історичні місця, будинки, церкви та монастирі, базари, вулиці, учбові заклади, театри, мости, пам'ятники, побутові сценки - вони зберегли нам історію, як писав Шевченко « святого, золотоверхого і великого» Києва. Саме в Києві місцеві майстри - фотограф В.Воюцький та фотограф-художник О.Рудковський склали перший в Російській імперії фотографічний календар.

Наприкінці 60-х років, за даними М. Рибакова, у Києві нараховувалося близько 20 фотомайстерень і серед них найпопулярніші - Франца Казимировича Мезера (?-1922, Хрещатик,25), В. Воюцького, О. Воюцького, Волховського, «спеціальна фотографія» О. Тілло, Й. Кордиша, М. Пастернака, учня Ф. Левдика - Єгора Каркози; військова фотографія інженерно-навчальної майстерні київської фортеці. Відомими були фотоаматор генерал П. С. Коп'єв, Володимир Вікентійович Висоцький (1846-1894), а також фотомайстерня Тимофія Єгоровича Маркова, дружина якого, В. В. Маркова, була родичкою українського вченого, ректора Київського університету св.Володимира Михайла Олександровича Максимовича (1804-1873), а син - Д. Т. Марков, перейнявши від батька мистецтво фотографії, з травня 1895 року відкрив ательє на Хрещатику,41 і став щорічно випускати 30-36 тисяч листівок з краєвидами Києва. Д. Марков - перший фотограф Києва, який став друкувати фоторепродукції з картин видатних художників - Рафаеля, Васнєцова. Королем видової фотографії Києва початку 60-х років називають дослідники фотографа-аматора, начальника Київського окружного інженерного управління генерала Д. Г. Біркина. Його знімки - Хрещатицька площа, Аскольдова могила, Подільська частина міста, Ланцюговий міст, дача князя І. І. Васильчикова та інші - ставлять його в перший ряд видатних майстрів київської фотографії.

В кінці липня 1859 року арештованого Т.Шевченко під конвоєм доставляють до Києва в розпорядження генерал-губернатора І. І. Васильчикова (1805 - 1862), який, не вбачаючи в діях поета на Канівщині «крамоли», наказав Кобзаря звільнити, але «тримати під наглядом», зобов'язавши чиновника для особливих доручень Андрієвського допитати поета, «стараясь удостоверится в образе мыслей его».

На початку серпня Т. Шевченка на кілька днів забирає до себе Іван Гудовський, на Хрещатик - приятелі весело проводять час, відвідують Володимирську гірку, набережну Дніпра, завітали й до Києво-Печерської лаври - Шевченко надумав змалювати краєвид Дальніх печер і Надвірну браму, а Іван зробив кілька фотосвітлин. Зазначу, що нарівні з портретами, Гудовський практикував видові та жанрові знімки. Одну з жанрових робіт -знімок музиканта-єврея, який грає на цимбалах - Іван Васильович подарував Т. Шевченкові.

Під час перебування у Києві 1859 року поет тричі, як ні в кого, фотографувався у Івана Гудовського. На першому знімку Шевченко сидить на стільці у білій сорочці з темною краваткою і темному піджаку (за цією фотографією художник Г. Цисс 1929 року виконав портрет олією). На другому - Тарас Григорович сидить на стільці біля столу в білому полотняному костюмі з палицею в руках. На третьому фото (погрудне) кобзар також у білому костюмі з нахиленою вліво головою - з цієї світлини Шевченко 1860 року виконав офортний автопортрет. Приятель поета, лікар із Переяслава Андрій Йосипович Козачковський (1812 - 1889), якому художник подарував цей портрет, відзначив «вражаючи подібність з оригіналом».

Чимало портретних фотографій Т. Шевченка художники та видавці використовували для репродукцій та розміщували на поштових листівках. Із десяти відомих Шевченкових світлин, знятих з натури в Петербурзі та Києві 1858-1860 років, на поштових відтворено лише вісім. На більш як третині із загальної кількості видань репродукований відомий портрет поета роботи німецького фотографа Іогана Федоровича Досса (1835-1881, покоїться на Лютеранському кладовищі С.-Петербурга), виконаний у Петербурзі 1860 року. Щодо Досса, то слід уточнити ось що: зустрічається його різне ім'я - Іван, Микола, що це - російський художник, така ж неточність і в «Шевченківському словнику». Насправді Іоган приїхав на навчання до Петербурзької академії наук із Німеччини, став некласним художником і відкрив у С.-Петербурзі ательє «Час», його стали називати «Иваном», хто «Николаем», тому й в літературі з'являється подвійність імені «Іван-Микола». Досс виконав не «один» портрет Т.Шевченка, як засвідчує словник, а кілька, з якого репродукували на поштові листівки свої портрети з Кобзарем художники І. Рєпін, Ф. Красицький, Г. Коваленко та ще з десяток малярів і графіків.

На кількох листівках, як дослідив шевченкознавець В. Яцюк, виданих у різний час, представлено світлини за 1859 рік Петера Генріха (Івана Андрійовича; 1820-1892) Деньєра та невідомого фотографа (1858). Лише по разу репродукувалися на поштових картках Шевченкові портрети О. Шпаковського (Петербург, 1858-1859), Миколи Досса (Шевченко з Честахівським, 1860) і дві світлини Генріха Деньєра (Шевченко серед приятелів, 1859; Шевченко з ціпком у руці, 1859). Окрім того, ще за життя Т. Шевченка і невдовзі по смерті набули популярності гравюри, створені за його фотопортретом (офортні самозображення поета, літографії Адольфа Мульєрона, Петра Бореля, Хачадура Гусикова, Фотія Красицького німецької фірми Брокгауза та ін.), світлини Кобзаря стали доступними для видавців листівок і були зручними для чорно-білого відтворення.

...Ми маємо бути завдячні Іванові Гудовському за оригінальні фотосвітлини Тараса Шевченка, які правдиво відображають образ українського поета і художника.

Список використаної літератури
Жур П. Третя зустріч. - К., 1970. - С. 53;
Жур П. Шевченківський Київ.-К.,1991.-С.214-218;
Ковалинський В. Київські мініатюри. Книга друга.-К.,2003.-С.71-84;
Ковальов В. Спогади про Тараса Шевченка. - К.: Дніпро, 1982. - С. 85-90;
Листи до Т. Г. Шевченка. 1840-1861. - К, 1962. - С. 46;
Лесков М. Мелочи архиерейской жизни // Собр. соч.: В 11т.-Т6. -М,1957.-С. 315,455,450;
Національний музей Тараса Шевченка. - К., 2002. - С. 11;
Паравійчук А. Невідомий фотопортрет Великого Кобзаря // Народна творчість та етнографія. - № 2. - 1980. - С. 95;
Рибаков М. Хрещатик. Відомий і невідомий.-К.,2003.-С.150163;
Яцюк В. Таїна Шевченкових світлин. - К., 1998. - С. 52.
Яцюк В. Шевченківська листівка як памятка історії та культури. 1890-1940.-К.,2008.-С. 50-67.
http://photospilka.com/istoriy...henka.html

ЦИКЛ «СНЫ О СТАРОЙ ТЮМЕНИ». ЧАСТЬ II ДИНАСТИЯ ФОТОГРАФОВ РОДИОНОВЫХ

В преддверии Дня города интернет-журнал egojournal.ru публикует цикл статей о Тюмени и тюменцах, подготовленных журналом "Коктейль".

Вам все еще снятся сны о старом городе? Если вы готовы, продолжим наши сомнамбулические путешествия в прошлое… и перенесемся ровно на сто лет назад, чтобы узнать, каким видели наш город фотографы начала ХХ века.

В Тюмени, как и в других губернских городах России, в этот период интенсивно развивался фотографический бизнес. В 1913 году, согласно «Адрес-календарю по Тюмени» Т.Ф. Калугина, в городе существовало несколько частных фотографий. В собственных домах размещались фотоателье Т.К. Огибенина, С.С. Бровцына, В.И. Маргина. В доме Колмогорова работало ателье А. Антонова, на углу Спасской и Садовой – братьев Козловых, в доме Воробейчиковой – художественная фотография А. Шустер. А на улице Садовой была открыта общедоступная фотография Луки Ивановича Родионова.

Лука Иванович Родионов (1860-1922) – глава семьи, основатель династии тюменских фотографов Родионовых. Выходец с Урала, из крестьян села Троицкого Константиновской волости Оренбургской губернии. До 1903 года работал на винокуренном заводе Поклевского-Козелла в селе Падун Ялуторовского округа, состоял членом охотничьего клуба завода. Кроме охоты и рыбалки увлекся фотографией, стал фотографом-любителем, а в 1904 году перебравшись с семьей на постоянное местожительство в Тюмень, открыл собственное заведение «Фотографию Л.И. Родионова». Кто обучил его искусству фотографии – неизвестно. В 1906 году получил от городских властей разрешение на строительство по улице Садовой «деревянного одноэтажного фотографического павильона». В 1910-х годах фотоателье Родионова располагалось на улице Садовой в доме Рубцовой (Дзержинского, 34). Старый снимок сохранил облик этого здания, ныне не существующего – одноэтажного деревянного здания с вывеской «Фотография Л.И. Родионова». Сам Лука Иванович с семьей жил на улице Серебряковской, ныне Советская, в собственной усадьбе.

С 1906 по 1918 год Лука Иванович практически ежедневно выполнял заказы – работал во всех жанрах портретной фотографии, павильонной и выездной съемки. Автор большого количества групповых – семейных и служебных фотографий, выработал свой индивидуальный стиль. Фотография Родионова слыла в Тюмени самой демократической – выгодно отличаясь низкими ценами на услуги от «Американского фотопавильона Т.К. Огибенина» и фотоателье других мастеров. Выходец из крестьян, Родионов чаще других фотографов снимал представителей крестьянского сословия и бедных горожан. Снимал и пейзажи Тюмени.

В первые послереволюционные годы ателье Луки Родионова было национализировано. Со сносом в 1960-е годы дома Родионовых на улице Советской, как считалось, полностью погибло фотографическое наследие мастера, в том числе сотни стеклянных негативов, складированных на чердаке сарая в усадьбе Луки Ивановича, где была лаборатория фотографа. На фирменном бланке ателье Луки Ивановича было написано: «негативы хранятся год», но на самом деле хранились они дольше. Родственница Родионовых Ирина Подуровская уверяет, что архив был огромным. Будучи детьми, Ирина с братом обнаружили на крыше сарая коробку фотопластин с эротическими композициями. Можно себе представить неподдельный интерес, с которым дети бросились разглядывать запретные сюжеты. Но подобного рода съемки, конечно, были побочным заработком или увлечением Луки Ивановича. Как мы знаем, этому жанру не чужды и некоторые фотомастера нашего времени. Занимался Лука Иванович и рекламой, делая наборы открыток для торгового дома И. Брандта.

В последние годы жизни проживал в арендованном охотничьем домике на озере Умер в 1922 году от тифа. Похоронен на городском «Текутьевском» кладбище.

Сын Луки Родионова Константин (1891 – 1974) пошел по стопам отца, и как говорят знатоки фотодела, превзошел его. Учился Костя в Александровском реальном училище, с 1904 по 1910-11 год. Под руководством отца постигал тайны фотомастерства. Лука Иванович обучил сына технике изготовления и проявления фотографий, технологии оформления фотоснимков, также Костя освоил профессии копировщика, ретушера. Впоследствии Константин помогал отцу в качестве ассистента и второго фотографа, многие из снимков «Фотографии Л.И. Родионова» сделаны именно им.

Костя был творчески одаренной натурой. С юности увлекался живописью, резьбой по дереву, любовь к рисованию ему привил учитель графических искусств Александровского Реального училища – талантливый художник Николай Васильевич Кузьмин.

В 1910-е годы, после окончания Реального училища, Константин Родионов начал свою профессиональную деятельность как фотограф. Работал вместе с отцом над заказными павильонными портретами, принимал участие в выездных натурных съемках. Одновременно экспериментировал в художественной фотографии – делал опыты с освещением, пробовал разные сорта бумаги, проявителей; обращался к жанру фотоколлажа. Много снимал членов семьи, родственников. Излюбленным его жанром был автопортрет. В поисках выгодного ракурса Константин много времени проводил у зеркала, стремился подать свою внешность в выгодном свете. Многие снимки постановочны – то он в костюме клоуна, то играет сам с собой в шахматы. Лишь один снимок, 1930 года, показывает, каким Константин Лукич был в жизни – фотография работы его маленького сына Вадима: он в шлепанцах на босу ногу во дворе своего дома с женой пьет чай из самовара.

30 мая 1914 года Константин Лукич женился на Серафиме Никитичне Поспеловой, вскоре родился сын Вадим, что позволило добиться отсрочки от призыва в действующую армию. В 1916 году он все же попадает на фронт, вернее на службу в штаб 124-й пехотной дивизии. Но и там не расстается с фотоаппаратом – создает галерею образов молдавских крестьян, сослуживцев на отдыхе. Историки должны быть ему благодарны за серию фотоснимков о выборах на фронте в Учредительное собрание. И спасибо судьбе, что Константин вернулся к семье живым и здоровым, продолжив трудиться фотографом.

В 1920-е годы после закрытия частного павильона отца Константин продолжил работу сначала в частном ателье Соломона Кардонского, а в 30-х годах, под руководством все того же Кардонского, – в фотоателье артели «Бытовик». После выхода на пенсию занимался резьбой по дереву – изготовлял игрушки, рамки для фотографий. Умер в 1974 году в Тюмени.

Вадим Константинович Родионов (1915-2010) – любимый внук Луки Ивановича, единственный сын Константина Лукича. Окончил тюменскую школу имени Серова, после седьмого класса устроился на завод «Механик». Был фотографом-любителем, снимал переносной отцовской камерой «Фотокор», особенно много снимков сделал в 1930-50-х годах. Прошел войну, воевал с 1941 по 1947 год, участвовал в боях под Сталинградом, на Курской дуге, был ранен, контужен. После войны работал бухгалтером Вагонного депо станции Тюмень. В 1984 году подарил Тюменскому краеведческому музею альбом видов Тюмени, а в 2004-м – комплект «картин для волшебного фонаря» (так назывались слайды для диапроектора). А еще были «туманные картины» – когда те же слайды проецировались на стену водяного пара, выпускаемого из специального устройства, тогда «картины» оживали, приобретали объем.

Вадим Константинович прожил почти сто лет и до самой смерти отличался завидным здоровьем, прекрасным зрением, слухом, памятью. В 1984 году он говорил сотрудникам музея – «передаю вам семейные реликвии, потому что подвожу жизненные итоги», а в 2004-м позвонил и сказал: «Я передумал умирать», и предложил организовать в Тюмени выставку фотографов Родионовых.

Сосед - Фото Вадима Родионова 1930 г.

Эта выставка состоялась в филиале областного музея «Дом Машарова», проходила она с 9 февраля 2006 по 10 февраля 2007 года, под названием «Мастера светописи: династия фотографов Родионовых». Выставку открывал сам 90-летний Вадим Константинович. А в конце года Родионовых ждал еще один сюрприз – издательский отдел благотворительного фонда «Возрождение Тобольска» выпустил фотоальбом «Вся Тюмень: портреты горожан начала ХХ века в фотографиях Л.И. и К.Л. Родионовых». Оказалось, что часть негативов Родионовых не пропала, а была вывезена из Сибири коллекционером И.С. Абрамовым. Более сотни стеклянных пластин с портретами горожан путешествовали из коллекции в коллекцию, пройдя путь Россия – Украина – Польша (Киев – Лодзь – Белосток) и, наконец, вернулись в Тюмень. Теперь архив Родионовых подарен фондом «Возрождение Тобольска» городу Тюмени и обрел свое вечное пристанище в фондохранилище Музейного комплекса Тюменской области.

Благодарю за помощь искусствоведа и хранителя музея изобразительных искусств, Наталью Ивановну Сезёву.

Текст: Лев Боярский

Источник: Журнал "Коктейль"
Источник

http://www.antik-invest.ru/blog/?page_id=3738

Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Величества (Е.И.В.)
---------------------------------------------------------------
1856 Гиллис Юлиус /Julius Gillis/, владелец книжного магазина под фирмой "Шмицдорф" /"H. Schmitzdorff"/ книгопродавец
1857 Гиллис Юлиус /Julius Gillis/, владелец книжного магазина под фирмой "Шмицдорф" /"H. Schmitzdorff"/ книгопродавец
- Минглос (Минлос) Эдуард, преемник владельца книжного магазина под фирмой "Шмицдорф" /"H.Schmitzdorff"/ Ю. Гиллиса книгопродавец
1859 Клодт, барон, подполковник, фотограф императорской Академии художеств
(с правом на герб Академии художеств) фотограф
1860 Гогенфельден Егор, комиссионер императорской Академии художеств гравер и содержатель типографии
- Деньер Генрих Иванович фотограф
1862 Рудольфи Эдуард фотограф
1863 Бюро Фердинанд фотограф
- Петигинский (Петичинский) Иван, коллежский секретарь. фотографические работы
- Федоровец Родольф фотограф
1864 Бюро Фердинанд фотограф
- Гоферс Евгений, прусский подданный фотограф
1865 Алберт Иосиф фотограф
- Бутримович Людвиг Иванович фотограф императорских театров
1867 Шерер Мартин, фирма "Шерер, Набгольц и Ко" фотограф
1868 Канарский Мариан фотограф императорских театров
- Клох, барон и Душкевич фотограф
- Мечковский Иван фотограф
1869 Добровольский Николай Флорианович (с правом на государственный герб) фотограф императорской Академии художеств
- Канарский Мариан фотограф императорских театров
1870 Бранденбург фотограф императорской Академии художеств
- Канарский Мариан фотограф императорских театров
1871 Базунов книги
1872 Дьяговченко Иван фотограф императорских театров
1875 Мартенс Федор переплетчик
- Брандель Конрад фотограф
1876 Розенгаген Иван переплетчик
- Вейдле Вильгельм Леонтьевич и Иоган-Людвиг переплетчики
- Карелин фотограф императорской Академии художеств (без прав на государственный герб ) фотограф
- Минден фон, Ив. фотограф
1877 Левицкие , Сергей Львович (коллежский секретарь) и его сын Лев фотографы
1878 Панов Михаил Михайлович фотограф
1880 Александровский Иван Федорович фотограф
1881 Дьяговченко Иван фотограф императорских театров
- Классен Василий Ефимович фотограф императорского Эрмитажа
- Колпакчиев Константин фотограф
- Мигурский фотограф
- Настюков Михаил фотограф
- Науман А. и Шредер фотограф
- Рыльский Александр фотограф
1882 Мей Альберт Генрих, фирма "Шерер, Набгольц и Ко" фотограф
- Науман А. и Шредер фотограф
- Шмидт Адольф фотограф
1883 Треймут А. переплетчик
1884 Брандель Конрад фотограф
1885 Кантор Адольф переплетчик
- Панов Михаил Михайлович, фотограф Императорских московских театров, с правом на лиру фотограф
- Шильдкнехт Эрнст фотограф
1886 Орлов Федор Павлович фотограф
1888 Колков фон, Юлий, нидерландский подданный фотограф
Ярыгин Владимир Павлович фотограф
1889 Ясвоин Раиса фотограф
1891 Иваницкий А.М. фотограф
1892 Ганзен Георгий фотограф
- Лазовский Генрих Гр. фотограф
- Ришар Жорж фотограф
- Тржецецкий Адам фотограф
1893 Лазовский Генрих Гр. фотограф
- Мей Альберт Генрих, фирма "Шерер, Набгольц и Ко" фотограф
1894 Камюс Ж. фотограф
- Ришар Жорж фотограф
- Тржецецкий Адам фотограф
1895 "Леман О.И." словолитня
- Мерлин К. фотограф
- Пазетти фотограф
- Сковен Мортимер фотограф
1896 Каминский Николай фотограф
- Орлов Федор Павлович фотограф
- Пель Роберт,владелец фо тографии "Депьер" фотография
1897 DOWNEY W. & D. фотографы
- Пазетти Акаклет фотограф
1898 Печаткина наследников, товарищество Красносельской писчебумажной фабрики бумага
- Орлов Федор Павлович фотограф
1899 "Ган и Ко" фотографические снимки
- Карпов Илья фотографические принадлежности
- Тираспольский Яков фотограф
- Чернов Афанасий фотограф
1900 Вильборг Артур, купец 2 гильдии художественная фототипия и цинкография
- Кирхнер Отто, германский подданный переплетные работы
- Скамони Иосиф,купец бумага
- Чернов Афанасий фотограф
1901 Здобнов Дмитрий фотограф
- Зембинский Людвиг И., купец 2 гильдии, владелец художественного и писчебумажного магазина канцелярские принадлежности, картины
1902 "Вильборг А., и Голике Р.", товарищество типолитография, фототипия, цинкография
- "Letts Charles & Co", фирма художественные изделия, книги
- Кудрявцев Александр, потомственный почетный гражданин, торгующий под фирмой "Торговый дом "Е.К. Кудрявцев"" канцелярские принадлежности, нотная бумага, папки, картон
- Островский Петр фотограф
- Полити Иван фотограф
- Тираспольский Яков фотограф
1903 Petrenz Oscar & Topp Wilhelm, владельцы фирмы "Mueller und Ruehle" книги и торговля произведениями искусства
- Schlapp Ernst-Rudolf книжная торговля и антиквариат
- Лазовский Генрих Гр. фотограф
- Leuthner S.Ph. придворная торговля бумагой
- Ковальский Леонард фотограф
- Кудрявцевы,Александр и Василий, потомственные почетные граждане, торгующие под фирмой "Торговый дом "Е.К. Кудрявцев"" писчебумажный товар
1904 PACZKOWSKI J., фотографии
1905 Ковальский Леонард фотограф
- Кудрявцев Александр, потомственный почетный гражданин, торгующий под фирмой "Торговый дом "Е.К. Кудрявцев"" канцелярские принадлежности, нотная бумага, папки, картон
1906 Белоцерковский Яков фотограф
- Бем Франц Иосиф (Franz Josef Bohm) фотограф
- Земан Бернард (B. Zeman) фотограф
- Чернов Афанасий фотограф
1907 Гаевский Николай, потомственный дворянин, коммерции советник, владелец переплетной мастерской и типографии канцелярские принадлежности и переплетные работы
- Бем Франц Иосиф (Franz Josef Bohm) фотограф
- Гершуни Давид фотограф
- Райниш Станислав фотограф
1908 Гаевский Николай, потомственный дворянин, коммерции советник, владелец переплетной мастерской и типографии канцелярские принадлежности и переплетные работы
- Белоцерковский Яков фотограф
- Бем Франц Иосиф (Franz Josef Bohm) фотограф
1909 Лупандина Надежда, вдова титулярного советника, владелица типографии типографские работы
- Нейман Зелик и Клячко Самуил, владельцы типографии книги, бланки, типографские работы
- Шнель Александр, переплетный фабрикант, австрийский подданный переплетные работы
1910 Лупандина Надежда, вдова титулярного советника, владелица типографии типографские работы
- Баскаковы ,Василий и Александр, ремесленники переплетные работы
- Ануфриев Николай , потомственный почетный гражданин фотограф
- Пржедецкий Даниил фотограф
1911 Лупандина Надежда, вдова титулярного советника, владелица типографии типографские работы
- "Бертгольд", петербургская словолитня (звание поставщика императорской Академии наук, с правом пользоваться изображением ее герба) типографские работы
- Сойкин Петр,потомственный почетный гражданин, владелец типографии типографские работы
- Гаевский Николай, потомственный дворянин, коммерции советник, владелец переплетной мастерской и типографии - (27.10.1911 -звание поставщика снято в виду несостоятельности Гаевского ) канцелярские принадлежности и переплетные работы
- Зембинский Людвиг И., купец 2 гильдии, владелец художественного и писчебумажного магазина канцелярские принадлежности, картины
- Кауфман,Вальтер, германский подданный, владелец фотографического заведения под фирмой "Э. фон Эггерт" фотограф
- Керер Фридрих /Fr. Kehrer/, фотограф фотографии
- Оцуп Александр А.,потомственный почетный гражданин фотограф
- Ягельский Александр,потомственный почетный гражданин ,владелец фир мы "Тан и Ко"(пожаловано звание "фотограф е.и.в.") фотографические работы
1912 Кирхнер Карл, германский подданный, торгующий под фирмой "Отто Кирхнер" переплетные работы
- Лапин Илья издательская фирма
- Семенов Иван фотограф
- Ульянина Мария,дворянка, владелица фотографии "Г.Деньер" фотограф
- Эгглер Федор,владелец фотографии под фирмой "Буассона и Эгглер" фотографические работы
1913 Лупандина Надежда, вдова титулярного советника, владелица типографии типографские работы
- Бернштейн Фридрих, владелец художественного заведения "Унион" клише
- Гольдфайн Вульф фотограф
- Губанов Иван, купец издательская фирма
- Дынкин Самуил фотограф
- Коноваловы Евдокия, Владимир и Александр,( мещане, личные почетные граждане) владельцы фирмы "Торговый дом "Евдокия Коновалова и Ко"" издательская фирма
- Коносевич Леонтий, личный почетный гражданин (с 22.06.1913 - звание "придворного фотографа е.и.в.") фотограф
- "Науман А. и Ко", товарищество картонно-тольного производства картон и толь
- Пржедецкий Даниил фотограф
- Штреккер Оттон /Dr.Otto g.Strесkеr/,владелец фирмы "Генрих Эльберт" (сохранено) писчебумажные принадлежности
1915 "Левенсон,А.А.", товарищество скоропечатни (о разрешении сохранить звание поставщика Двора е.и.в. в случае, если товарищество на некоторых изданиях будет именовать себя: "Московская художественная печатня") типографские работы
===============================================================
Поставщики Двора Императрицы Марии Александровны
------------------------------------------------------
1856 Бараш (Барош) Петр Романович, купец 3 гильдии футлярный и переплетный мастер
================================================================
Поставщики Двора Императрицы Александры Федоровны
-----------------------------------------------------
1901 "John & E. Bumpus Lim-td", фирма книги
1915 Мячков Антон, личный почетный гражданин, владелец типолитографии письменные принадлежности и т. п
================================================================
Поставщики Двора Императрицы Марии Федоровны
-----------------------------------------------
1895 Ясвоин Вольф фотограф
1900 Гейзер /J. Geiser/ фотограф
- Легоньков Василий, временно цеховой мастер переплетного цеха переплетные работы
1905 Пономарев Иван,потомственный почетный гражданин фотограф
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) наследника цесаревича и великого князя Георгия Александровича
--------------------------------------------------------------
1895 Бегичев Константин, отставной подпоручик книги
1897 Гейзер /J. Geiser/ фотограф
1899 Бегичев Константин, отставной подпоручик книги

================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества великого князя Николая Николаевича
--------------------------------------------------------------
1863 Бергамаско Карл Иванович фотограф
1865 Бергамаско Карл Иванович фотограф
1879 Бергамаско Карл Иванович фотограф
1881 Бергамаско Карл Иванович фотограф
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества великого князя Алексея Александровича
--------------------------------------------------------------
1875 Терехов Иван фотограф
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Сергея Александровича и великой княгини Елизаветы Федоровны
-------------------------------------------------------
1896 Левенсон Александр, колежский советник, директор товарищества скоропечатни
"А.А. Левенсон" типолитографские работы
1910 Фишер Карл,германский подданный. фотограф
1912 Фишер Карл,германский подданный. фотограф
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Владимира Александровича и великой княгини Марии Павловны
--------------------------------------------------------------
1866 Давыдов Алексей, купец 2 гильдии книжный магазин
1883 Пиларц Яков фотограф
1891 Шапиро Константин фотограф
1894 Городецкий Люциан, дворянин фотограф
1901 Пазетти Александр, классный художник, потомственный почетный гражданин фотограф
1903 Оцуп Александр А.,потомственный почетный гражданин фотограф
1904 Жуков Павел, торгующий под фирмой "К. Шапиро и П. Жуков" фотограф
- Булла Карл, потомственный почетный гражданин фотограф
1908 Оцуп Александр А.,потомственный почетный гражданин фотограф
1909 Оцуп Александр А.,потомственный почетный гражданин фотограф
1910 Городецкий Люциан, дворянин фотограф
1911 Оцуп Александр А.,потомственный почетный гражданин фотограф
1912 Булла Карл, потомственный почетный гражданин фотограф
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества великого князя Павла Александровича
---------------------------------------------------------------
1893 Пазетти Анаклетий (Анаклето) Анаклетович фотограф
1896 Пазетти Анаклетий (Анаклето) Анаклетович фотограф
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества великого князя Алексея Александровича
---------------------------------------------------------------
1866 Давыдов Алексей, купец 2 гильдии книжный магазин
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Михаила Александровича
---------------------------------------------------------------
1911 Вареник Иван, роменский мещанин фотографии
Эрдман Борис фотографии
1913 Суров С.И., фотограф фотографические принадлежности
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Николая Михайловича
---------------------------------------------------------------
1884 Киммель Николай, потомственный почетный гражданин книги
1906 Клар Эдуард, преемник фотографа Владимира Барканова фотограф
1910 Фишер Карл. германский поданный фотограф
1912 Фишер Карл. германский поданный фотограф
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Константина Николаевича и великой княгини Александры Иосифовны
--------------------------------------------------------------
1858 Борнгардт переплетных и футлярных дел мастер
1877 Борнгардт Шарлотта-Регина, вдова купца 2 гильдии переплетные и футлярные изделия
1896 Борнгард Ида переплетные и футлярные изделия
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Михаила Николаевича
-----------------------------------------------------------
1863 Петигинский (Петичинский) Иван, коллежский секретарь. фотографические работы
1864 Вестли Эдуард, великобританский подданный фотографические работы
1881 Барканов Владимир фотографические работы
- Витте,Герман фотографические работы
1883 Вестли Эдуард, великобританский подданный фотографические работы
- Вестли Елизавета фотографические работы
1885 Вестли Елизавета фотографические работы
1891 Беренштамм Густав, потомственный почетный гражданин книги
1892 Барканова Екатерина фотографические работы
1898 Клар Эдуард, преемник фотографа Владимира Барканова фотограф
1904 Букаты Б.А., владелец типолитографии - 13.02.1904 ("дело прекратить") типолитография
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Александра Михайловича
-------------------------------------------------------
1896 Исаков Иван, купец 1 гильдии бумага,канцелярские принадлежности
1899 Исаков Иван, купец 1 гильдии бумага, канцелярские принадлежности
1904 Исаков Иван, купец 1 гильдии бумага, канцелярские принадлежности
- Мазур Михаил фотограф
1905 Исаков Иван, купец 1 гильдии бумага, канцелярские принадлежности
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Георгия Михайловича
-------------------------------------------------------
1896 Исаков Иван, купец 1 гильдии бумага, канцелярские принадлежности
1899 Исаков Иван, купец 1 гильдии бумага, канцелярские принадлежности
1904 Исаков Иван, купец 1 гильдии бумага, канцелярские принадлежности
1905 Исаков Иван, купец 1 гильдии бумага, канцелярские принадлежности
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Михаила Михайловича
-------------------------------------------------------
1907 RUMBLER SOFIE фотографии
1910 PHILLIPS HARRY фотографии
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Константина Константиновича
------------------------------------------------------
1893 Пазетти Анаклетий (Анаклето) Анаклетович фотограф
1896 Пазетти Анаклетий (Анаклето) Анаклетович фотограф
1911 Трухачев Николай, запасной ефрейтор л.-гв. Преображенского полка переплетный мастер
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Дмитрия Константиновича
------------------------------------------------------
1895 Ясвоин Вольф фотограф
1913 Хомяк Александр фотограф
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Бориса Владимировича
-----------------------------------------------------
1910 Шамис Зейцик фотограф
1911 Борнгардт Иоанна переплетная мастерская
1912 Шефтель У.В. фотограф
================================================================
Поставщики Двора Его ИМПЕРАТОРСКОГО Высочества (Е.И.В.) великого князя Дмитрия Павловича
----------------------------------------------------------
1911 Иструбцов Михаил, мещанин переплетный мастер
================================================================
Поставщики Двора принца Александра Петровича и принцессы Евгении Максимилиановны Ольденбургской
-------------------------------------------------------
1900 Штуде Константин, 2 гильдии купец переплетные изделия
1904 Пилартц фотографии
1907 Елецкий Иван фотографические работы
================================================================
Поставщики Двора князя Георгия Максимилиановича Романовского, герцога Лейхтенбергского
---------------------------------------------------------------
1906 Нилов Георгий, кронштадтский мещанин фотограф
============================================================

Уважаемая Натаниэлла!
У меня к Вам просьба: не поможете ли определить место и время фотографирования?
Мои попытки указывают на Одессу 1894 г., но в этом вопросе я полный дилетант и просто ориентировался на фотографии с похожими атрибутами и скудные доступные сведения о фотоателье Тираспольского в Одессе.
Буду признателен за комментарий!
Андрей.

Биографии фотохудожников