Казачество

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Слобідські козацькі полки У 1652 переселенці з Чернігівського та Ніжинського полків на чолі з полковником І.Дзиковським (І.Зіньковський) заснували Острогозьк та створили перший і найбільший у Слобідській Україні Острогозький (Рибинський) полк. Цього ж року переселенці з м. Ставище Білоцерківського полку на чолі з Г.Кіндратовичем (Г.Кондратьєв), заснувавши Суми, створили Сумський полк. У 1654 переселенці з Правобережної та Лівобережної України сформували Охтирський полк та, заснувавши Харків, почали формувати Харківський полк. На основі Балаклійського та частини Харківського полків у 1685 створено Ізюмський полк. Використовуючи українських переселенців для економічного освоєння краю та охорони південних кордонів царства від кримських і ногайських татар, московський уряд звільнив їх від сплати податків, дозволяв вільно займатися промислами, курити і продавати горілку. Переселенці безоплатно володіли певною кількістю вільної землі (право займанщини), за ними зберігалися козацькі привілеї і самоврядування. Всі 5 слобідських полків поділялися на сотні, яких у 1734 було 98.Полковник і полкова старшина - обозний, суддя, осавул, хорунжий, 2 писарі - становили полкове управління. Сотенне управління здійснювали сотник, отаман, осавул, хорунжий і писар. Адміністративними, судовими, військовими, фінансовими справами в полках керували полковники, в сотнях - сотники. Козацька старшина обиралася на козацьких радах.
У сер. 17 ст. слобідські полки підпорядковано Розрядному приказові, а з 1688 - Великоросійському відділу Посольського приказу. 3 1718 Охтирський, Харківський полки підпорядковуються київському, а Ізюмський і Острогозький - воронезькому військовому губернаторові. З 1726 козацькі полки передано у відання Військової колегії, в кожному полку створювалась регулярна рота.28.7(8.8.). 1765 слобідські козацькі полки були ліквідовані, а замість них створювались Харківський уланський, Сумський, Острогозький, Охтирський та Ізюмський гусарські полки. Козаків позбавлено давніх привілеїв і перетворено на військових обивателів, змушених платити подушний податок

УКРАЇНСЬКА ЛІНІЯ система прикордонних укріплень, що існували у 1730-60-х роках в Україні для оборони від нападів кримських та ногайських татар. Спорудження У.л. розпочалося за наказом імператриці Анни Іоанівни у 1731 за проектом ген. фон Вейсбаха. Передбачалося збудувати систему укріплень завдовжки 700 верст. Будівельні роботи активно велися у 1731-33. У наступні роки У.л. постійно удосконалювалася, хоча повністю не була завершена і в 1740 роках. На будівництві У.л. з 1731 щорічно працювали 20 тис. лівобережних козаків, 2 тис. слобідських козаків та 10 тис. українських посполитих. На земляні роботи вони споряджалися зі своїм продовольством, зброєю, заступами, сокирами тощо. У 1736 на лінію направлено 15 тис. лівобережних козаків для обкладення валу дерном. Система оборонних укріп-пень починалася від Дніпра, проходила по правому березі р. Орілі (Орелі) та її притоки Берестової, далі - по р.Береці до її впадання у Сіверський Дінець біля м. Ізюма. Довжина У.л. на початок російсько-турецької війни 1735-39 сягала 268,5 верст (бл. 286 км). Складалася з 16 фортець (св. Петра, Тамбовська, св. Михайла, Слобідська, св. Олексія, Єфремівська, св. Параскеви, Орловська, св. Іоанна, Білевська, св. Федора, Козловська, Ряськівська, Василівська, Лівонська, Борисоглібська) і понад 200 редутів (у т. ч. у сотенних містечках Полтавського полку Царичанці та Китайгороді), зв'язаних між собою високим суцільним земляним валом. Обороняли лінію спочатку 9 полків ландміліції, які у 1736 реформовано у 20 драгунських полків (загальна чисельність бл. 22 тис. чол.). Поглинувши величезні матеріальні та людські ресурси, У.л. жодного разу не виконала свого прямого призначення - захисту кордонів від татарсько-турецької агресії, адже будувалася не на кордоні з татарськими володіннями, а по північному контуру Вольностей Війська Запорозького Низового на межі з Гетьманщиною та Слобідською Україною (опосередковано мала виконувати також військово-поліційні функції, перешкоджаючи втечам селян на Січ і вільному пересуванню запорожців у Лівобережну Україну та Слобожанщину). Татарські загони, часто прориваючи У.л., спустошували українські землі. У 1743 Воєнна Колегія підготувала доповідь Сенату про катастрофічний стан військових поселенців уздовж У.л. Збитки держави, пов'язані з будівництвом У.л., становили 5 млн. крб. У 1760 роках російський уряд намагався реорганізувати систему оборони У.л. Зокрема, з більшої частини військ сформували три корпуси, які несли службу тилу і використовувалися до боротьби проти татарських загонів, що прорвалися у глиб України. Одночасно для оборони від нападів татар і для приборкання запорожців російський уряд створив на Півдні України військово-адміністративні одиниці -Нову Сербію і Спов'яно-Сербію. Внаслідок російсько-турецької війни 1768-74 і укладення Кючук-Кайнарджійського мирного договору 1774 кордони Російської імперії перемістилися на південь і У.л. втратила своє стратегічне значення. На Півдні України була збудована нова система прикордонних укріплень -Дніпровська лінія.

НОВА СЕРБІЯ - адміністративно-територіальна одиниця в Україні, створена російським урядом з пн-зх. частини Запоріжжя (пн. частина Кодацької і Бугогардівської паланок) офіційно для оборони Пд. України від нападу турків і татар, а фактично - для приборкання запорожців. У 1751 з Австрії в Україну емігрувало 218 сербів і угорців на чолі з полк. І. Хорватом, а згодом - болгари, волохи і греки з Туреччини, їх було поселено на території Запоріжжя від Дніпра на Сх. до р. Синюхи на Зх. від верхів'їв річок Інгулу та Інгульця на Півд. до річок Великої Висі та Омельника на Півн. У 1752 заселена територія названа Н.С. Царським указом від 23.3.1764 військові поселення у Н.С. було ліквідовано, і вона увійшла до складу створеної Новоросійської губернії. Із поселенців Н.С. було утворено два полки: Пандурський піхотний і гусарський, які стали одночасно адміністративно-територіальними одиницями. Полки об'єднувались в корпус. Штаб-квартира знаходилась у Новомиргороді. В 1754 на території Н.С. було засновано фортецю св. Єлизавети (з 1775 - м. Єлисаветград, тепер - м. Кіровоград), яка стала адміністративним центром. У 1754 у Н.С. переселено українських козаків з Лівобережної України, з яких сформували Новослобідський полк. Абсолютну більшість населення Н.С. становили українські козаки і селяни, вихідці з Правобережної і Лівобережної України.

СЛОВ'ЯНОСЕРБІЯ - адміністративно-територіальна одиниця в Україні у 1750-60-х роках. Об'єднувала ряд поселень, розташованих на берегах річок Лугані, Сіверського Донця, Бахмута (територія сучасних Луганської, Донецької обл.). Існувала 31753 по 1764. На території С.С. були розміщені сербські військові переселенці, які мали нести військову службу і охороняти південні кордони Російської імперії. З цією метою укріплювалися містечко Бахмут і Білевська фортеця. З числа новоприбулих створено два полки, кожний у складі 16 рот. Командирами військових формувань були призначені генерал-майори Іван (Живан) Шевич та Райко де Перадович. Головним керуючим органом вважалась Слов'яносербська комісія, яка знаходилась у Бахмуті (тепер м. Артемівськ, Донецька обл.). Очолювали її до 1757 генерал-майор І.Бібіков, а потім - таємний радник А.Фліверок. С.С. безпосередньо підлягала владі Військової колегії. Відповідно до планів російського уряду, в кожному з полків мало налічуватися дві тисячі чоловік, однак у 1764 загальна кількість військовослужбовців даних підрозділів становила 1264 чол. З часом сербські офіцери стали великими землевласниками (роди Штеричів, Войковичів, Прерадовичів, Шевичів). У 1764 С.С. і Нова Сербія були ліквідовані й включені до Новоросійської губ.

ДНІПРОВСЬКА ЛІНІЯ - система прикордонних укріплень, збудована в 1768-74 для оборони під. кордонів Російської імперії від нападів турків і татар. Будівництво Д.л. розпочалось у зв'язку з переміщенням кордонів Росії на південь і втратою оборонного значення Українською лінією. Простягалася через територію України майже на 200 км від Дніпра до Азовського моря вздовж річок Конки і Берди. Складалася з окремих фортець та суспільної укріпленої лінії між верхів'ями цих річок. Фортеці на Д.л. (Олександрівська, Микитинська, Григорівська. Кирилівська, Олексіївська, Захарівська, Петрівська) були розміщені на відстані бл. 30 км одна від одної. Охоронну службу в фортецях несли козаки. Після приєднання в 1783 Кримського ханства до Російської імперії Дл. втратила воєнно-стратегічне значення.

Мільчев В.І. Соціальна історія запорозького козацтва посилання

Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини посилання

Еліта Слобідської України. Списки козацької старшини 60-х років XVIII століття посилання

Пірко В. О. Оборонні споруди в межиріччі Дніпра і Сіверського Дінця (друга половина XVII - XVIII ст.).посилання

Бачинська О.А. ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ КОЗАЦЬКИХ ФОРМУВАНЬ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ КІНЦЯ XVIII-XIX ст.посилання

Українська козацька держава. Витоки та шляхи історичного розвитку (Матеріали Четвертих Всеукраїнських історичних читань) (1994) посилання

Ділова документація Гетьманщини ХVІІІ ст. / Упорядник В. Горобець. — Київ, 1993.посилання

Чорноморська минувшина. Записки Відділу історії козацтва на Півдні України Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАН України: 36. наук. пр. посилання

Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні посилання

Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии
т. I, «Стародубский полк», Киев, 1889 ссылка
т. II, «Нежинский полк», Киев, 1893 ссылка
т. ІІІ, «Прилуцкий полк», Киев, 1902 ссылка

Неоконченная рукопись Лазаревского А.М. Исторический очерк местности, составлявшей Полтавский полк Киевская старина №4,1903(на сайте статья ошибочно называется Прилуцкий полк)

Пикинерия Киевская старина, 1899 г. № 12

Козацька енциклопедія для юнацтва: Книга статей про історичне буття українського козацтва ссылка

Україна – козацька держава: Ілюстрована історія українського козацтва у 5175 фотосвітлинах торрент

Універсали Богдана Хмельницького ссылка

Універсали Івана Мазепи. Частина 2 ссылка

Універсали Павла Полуботка (1722-1723) ссылка

Лазаревский Обозрение Румянцевской описи Малороссии. библиотека Царское Село

Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 р. ссылка

Описи Лівобережної України кінця XVIII-початку XIX ст ссылка

заметки