Надежда
село Надежда, Диканьский район, Полтавская область Эта тема на карте: Сохань, Кальник, Панчоха, Негляд, Холодний, Литвин, Андрущенко, Яценко (1763-1985)
borisovichiМодератор раздела  Сообщений: 454 На сайте с 2011 г. Рейтинг: 1156 | Наверх ##
15 января 2013 1:44 17 января 2013 21:47Список жителей Надежды, 1942 Список (неполный) граждан с. Надежды за 1942 год. ГАПО, Ф.Р-2646, оп.1, д.1, арк.37 [q] Староста С-управи. ХХХХХХХ
До 16-VI-42року. ви повинні зібрати. штрах за нездачу вовни державі. і уручити оцим. громадянам повістки — гроші. 16/VI 42року приставити в поліцію Балясне для одправки в жандармерію. Хто здаст гроші то записати. На цих. повідомленнях,а хто не здасть. То нехай розпишіця под низом. з правої сторони ,а злівої напишіте що відмовив
ХХХХХХХ Балясне. /Подпись/ 14/VI 42року —
———————————
За здачу штраху. Зробити список за такою формою .
Прізвище / Номер повідомлення. / Сума грошій
[/q]
арк.37 обр. [q] Андрущенко Іван. 2. Сопільняк Параска Задорожній Юрій ————— Токарь Сашко Миколаец Максим Коваленко Лука . 2. ————— Жила Палажка Негляд Параска. 2. Панчоха Марія відве[…] ————— Харченко Кост. Шоя М[…]ка . 2. Куришко Вустим ————— Плужник Ганна Колодий Микола Поламаренко Векла . 2. ————— Довгопол Настя Бровенко Христя Горяшко Оришка . 2. ————— Коваленко Петро Коваленко Андрій Терещенко Федір ————— Сохань Трохим . Городницка Гана . 2. Литвин Іосиф – одви[…] ————— Карнаух Карпо . 2. Карнаух Кирило Задорожня Явдоха – одве[…]
[/q] | | |
borisovichiМодератор раздела  Сообщений: 454 На сайте с 2011 г. Рейтинг: 1156 | Наверх ##
19 января 2013 0:54 19 января 2013 1:01с.Надежда, одруження, 1942 ГАПО, Ф.Р-2646, оп.1, д.1, арк.51 [q] Старості Надеждівської С/управи
Згідно постанови Райхскомісара України "Про тимчасові правила,щодо одруження та розлучень " від II травня 1942 року, – наказую :
1. Реєстрацію подружжя по Диканському району вести зав. відділом Актів Громадського стану ХХХХХХХ., а реєстра- ція смертності і народження залишається при сільуправах.
2. Всім секретарям С/управ здати у відділ Загс"у до 20/XI-1942 року всю реєстрацію подружжя по даній сільупра- ві та заиві акти про реєстрацію подружжя.
3. Згідно Ст. 8 Постанови Рейхскомісара,щоб узяти шлюб потрібна особиста та одночасова явка до уповноваженого на складання актів громадського стану / Загс"у / обох молодих та їх обопільна ЗАЯВА про бажання одружитися.
Голова району Підпис /Прізвище /
[/q] ГАПО, Ф.Р-2646, оп.1, д.1, арк.73 [q] Старості Надеждівської С/управи
Згідно постанови Райхскомісара " Про одружен- ня та розлучення " від II травня 1942року , зазна- чається,що кожна пара,яка одружується мусять пода- вати до відділу ЗАГС"у заяву про бажання одруження, а також оголошувати про своє одруження, так,щоб виявити чи ці особи не одружені, а коли були одруже- ні то щоб був розвод оформлений, а також щоб не були між собою родичами.
Одже,щоб проти одруження нижче зазначених осіб не було заперечень і прошу дати письмово свої висновки до відділу ЗАГС"у до 24/XII - 42р про таких осіб пар:
1. Назаренко Віктор Марков. (192*1р) а вона Климко Ганна Микол. (1919р).
2. Миколаєць Кирило Павл. (1905). і вона Задорожня Явдоха Семенів. (1910)
Зав. відділом ЗАГС"у Підпис / Прізвище /
[/q] | | |
borisovichiМодератор раздела  Сообщений: 454 На сайте с 2011 г. Рейтинг: 1156 | Наверх ##
9 февраля 2013 23:42 18 февраля 2013 1:11Парасковіївка Старое название села Надежда – Парасковеевка. Впервые прочитав на сайте Наши путешествия, что старое название села Надежда – Парасковеевка, захотелось узнать откуда информация и ее первоисточник. Авторы сайта ответили, что информация взята из "Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Полтавська область". Благодаря любезной помощи Valenti я увидел скан странички, но к сожалению выяснить из какого первоисточника следует, что старое название села Парасковеевка не удалось… Летом 2012 во время поездки в село Надежда, старожилы подтвердили старое название – Парасковеевка, но откуда оно не знали. Моя бабушка, также уроженка Надежды, тоже подтвердила о существовании названия Парасковеевка. Тогда я предположил, что раз Надежда за материалами Генеральной описи Левобережной Украины в 1765-1769 принадлежала С.В.Кочубею, а села Демидовка и Пещаное из той же Решетиловской сотни по документам 1710, 1718 гг тоже принадлежали С.В.Кочубею, то и Надежда могла принадлежать по тем же документам. А раз так, то и название могло быть связано с Прасковией Васильевной Кочубей (ум.1726), дочкой Василия Леонтиевича. Следует отметить, что появление селения Парасковеевка/Надежда в документах надо искать где-то между 1730 (Генеральне слідство про маєтності Полтавського полку) и 1764 (Ревизия Решетиловской сотне). В 1729-1730 в Решетиловской сотне значились только сама Решетиловка, село Демидовка (владения В.В.Кочубея) и еще несколько фольварков, втч Стефана Пещанского, в котором жил Нечипор Литвин (Ревизия Полтавского полку, 1726). Важно также, что хоть село Надежда и перешло к Надежде Семеновне Потемкиной после смерти ее отца Семена Васильевича в 1779, но называлось Надеждой уже как минимум с 1764 при жизни Семена Васильевича. Название, за словами старожилов, село получило (основано) именно от некой помещицы Надежды. Изучение родословной Кочубеев ( Малороссийский Родословник Модзалевского), универсалов и царских грамот на владения Кочубеев (Генеральне слідство про маєтності Полтавського полку 1729–1730), а также сопоставление с информацией Генерального опису Малоросии 1765-1769 о том, что Демидовка и Пещаное принадлежали С.В.Кочубею на основании царских грамот 1710, 1718 приводит к следующему выводу: Прасковья Васильевна Кочубей (Сулима) владела млином на р. Сейме, на гребле Озарицкой, с двором и грунтами, что было совсем в другом полку и вряд ли ее имя могло быть связано с Парасковеевкой/Надеждой. Демидовкой и другими "грунтами" по речке Голтве (Ольховой Голтве) "подлинною границами обведенными" до Кочубеев владела Параскева Искрина – Параскева Федоровна (Жученко), жена казненного Ивана Искры. Географически Надежда находится выше от Демидовки по течению р.Ольховой Говтвы до впадения в нее р.Средняя Говтва. Один из хуторов "на грунтах" мог быть осажен еще Параскевой Искриной и в "народной памяти" дойти до наших дней, как селение Парасковеевка. В Полтавском областном архиве в фонде Р-8661 хранятся материалы Полтавской областной редколлегии "Історія міст і сіл Української РСР". Я воспользовался случаем чтобы посмотреть материалы про село Надежда Диканського р-ну (почато 1964р. – закінчено 1966 р.). А вдруг там будет раскрыта тайна старого названия Парасковеевка. Раз уж мне позволено писать все какие ни есть версии и предположения, приведу здесь и "оригинальные записки" авторов/соавторов статьи о Надежде. ГАПО, Ф.Р-8661, оп., д.611, арк.4 [q] Сучасна назва села -НАДЕЖДА. Давня назва- Парасков11вка. історичні дані про виникнення назви села такі: Коли Катерина 11 приблизила до себе Потьомкіна, то останній вислав свою дружину з Петербурга в це село. З того часу село стало називатися НАДЕЖДА /ім"ям дружини Потьомкіна/. [/q] [q] Першими посиленцями були козаки, які за Катерини 11 покріпаче- ні і віддані Потьомкіну… [/q] ГАПО, Ф.Р-8661, оп., д.611, арк.8 [q] ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО НАСЕЛЕННИЙ ПУНКТ Колишні жителі с.Надежда були кріпаками і належали, нібіто, предкам Кочубея,які проживали в селищі Д и к а н ь к а . [/q] [q] Обговорено на зборах активу, де було присутні 15 чол.
Секретар парторганізації к-пу "Червоний партизан" Підпис /Прізвище/
Голова Надеждівської сільської Ради Підпис /Прізвище/
Секретар Надеждівської сільської Ради Підпис /Прізвище/
Директор Надеждівської восьмирічної школи Підпис /Прізвище/ [/q] Не все видомости и воспоминания были включены в официальную, опубликованную статью о селе Надежда в издании "Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Полтавська область, 1967 р." Но зато для нас сохранили историю о том, что раньше село Надежда называлась Парасковиевка. | | |
borisovichiМодератор раздела  Сообщений: 454 На сайте с 2011 г. Рейтинг: 1156 | Наверх ##
21 июня 2013 22:13 16 сентября 2013 18:17Піщане Как я уже упоминал в предыдущем сообщении есть в ГАПО замечательный фонд Р-8661 "Полтавська обласна редколегiя "Історiї мiст i сiл Української РСР". По географическому принципу материалы о каждом населенном пункте собраны в отдельные дела. Дело по с.Песчаное - образец должного порядка при собирании комисией материалов для написания статьи о селе… И так: ГАПО, Ф.Р-8661, оп.1, д.675 Полтавська обласна редколегiя "Історiї мiст i сiл Української РСР" м. Полтава, Полтавська обл. Матеріали про с. Піщане Решетилівського районуПочато: 1963 р. Закінчено: 1966 р. На 26 аркушах арк.1 [q] Село П І Щ А Н Е Решетилівського району, Полтавської області ( Документальний нарис ) ––––––– оооо ––––––– Матеріали зібрані і оброблені для нарису к о м і с і є ю в складі: 1. ВАСИЛЕНКО Павло Гигорович - директор школи ( голова комісії) 2. МОСКОВЕЦЬ Петро Олексійович - учитель історії Піщанської середньої школи, член комісії . 3. ПЕРЕВАЛ Ольга Мемнонівна - учителька геогра- фії Піщанської середньої школи, член комісії. 4. ПОГРІБНЯК Павло Іванович - учитель природознавства Піщанської середньої школи, член комісії. 5. ГОРДІЄНКО Ганна Никифорівна - бухгалтер колгоспу імені СВЕРДЛОВА, член комісії. 6. СЬОМАК Олександра Олексієвна - учителька української мови Піщанської середньої школи, член комісії. 7. КОЗАР Юрій Павлович - агроном колгоспу імені СВЕРД - ЛОВА, член комісії. –––––––
І. ТОПОНОМІЧНІ, ГЕОГРАФІЧНІ ДАНІ, ВІДОМОСТІ ПРО ТВАРИННИЙ І РОС- ЛИННИЙ СВІТ ТА ПРИРОДНІ БАГАТСТВА. Село Піща́не ( Піща́ного, Піща́нське.) Офіційна назва не змінювалася. Неофіційної назви село не має. Походження назви села з‘ясовується легендою про те, що в давнину село носило назву " Карнаухова балка " за прізвищем поміщика, якому належало село, в центрі якого і зараз проходить глибока витягнута балка. Потім, нібито, село перейшло у володіння поміщика, якого назива- ли Піщан, а інші розповідають, що селом володіла пані Піщана, звідки і село дістало назву Піщане. (за переказом колгоспника Славка Сергія Івановича, 75 років. ) Село Піщане належить до поселень сільського типу. Село Піщане Піщанської сільради Решетилівського району Полтавської області. Згідно переказів село Піщане було засноване десь у XVII ст. в час розширення поміщицького землеволодіння. У XVIII ст. село перейшло у володіння родовитих російських поміщиків Кочубеїв. Першими поселенцями села були панські селяни. За переказами відомо, що в давнину в центрі села знаходилася
[/q]
арк.2 [q] панська економія. Розміщалася вона в західній частині теперішнього села, в районі Старосілля. Пізніше село розширилося на схід і пів- нічний схід. Утворилися його нові частини: Новоселівка, Вилки, Бо- чанівка. На Бочанівці, де тепер знаходиться сільській клуб, була по- будована церква. Тут же знаходилися сільска управа і шинок. Частини села тепер звуться так: Старосілля, Село, Бебківка, Вил- ка, Новоселівка. Вулиці в селі назв не мають. Чотири рази на рік в селі були ярмарки, які влаштовувались на східній окрайні села, недалеко від центрального шляху ( вигін біля теперішнього господарчого магазина ). Прилеглі до села ліси називаються: Петраський [Петрашівський?] , Ковбасівський ( тепер Піщанський ), Очканівський ( тепер Надеждівський ). Прилеглі до села поля звалися: Дачі ( на схід від села) і пансь- ке ( на північ від села, до хутора Степового ). Село Піщане розташоване на злегка згорбованій рівнині. Серединою села проходить неглибока балка в найбільших заглибинах якої є два ставки. В західній частині §§§§§ села балка переходить в ярок. На прилеглих до села поляхгрунти в основному чорноземні ( туч- ний ), лісостепові. В лісах водяться тварини: лисиці, зайці, єноти, зрідка вовки, дикі кози і кабани. В степу є численні гризуни: ховрашки, зайці-тушкан- чики, миші, кроти. З птахів є соловей, зозуля, сойка, одуд, сорока, ворона, галка, степовий орел, качки, горобці, лелека, ракша, горлиця, ластівки, шпаки, перепел, дрохви, синиця, болотний бугай ( жабоїд ), деркач. В лісах ростуть дуб, берест, осика, клен, тополя, липа, вільха, верба. Чагарники - ліщина, терен, орішина, крушина, шипшина. На лугах переважають трави: клевер, осока, типчак, пирій, спориш. На полях зустрічаються бур‘яни: осот, свиріпа, вівсюг, полин, бу- дяки. Найбільш поширені лісові ягоди: полуниці, ожина, шипшина, глід. За останні 10 років клімат місцевості був переважно помірним. Середня річна температура становить +6° +8° по С. Середня річна температура липня становить +20°, +23° . Протягом року випадає від 381 мм до 458 мм опадів. Сніговий покрив буває від 20 до 47 см. Влітку зрідка бувають помірні грози§ зливи. Вітри переважають північно-східні - східні. Село Піщане знаходиться за 12 км. від залізничної станції Решети- лівка, до районного центра – селища Решетилівка - 20 км, до облас- ного центра - м. Полтави – 35 км. Місто Полтава – найближчий значний економічний центр. Село Піщане межує на сході з с. Надежда, 4 км, на заході з
[/q]
арк.3 [q] с. Молодиківщина, 4 км, на південному-заході з с. Шляхове, 3 км, на південному-сході з с. Славки, 6 км. Близько від села Піщаного знаходять- ся хутори, які економічно тяготіють до села Піщаного: на півдні, за 2 км хутір Житниківка, на північ від села, за 2 км, хутір Степове. Більшість населення села працює в колгоспі імені Свердлова. ІІ. ВІДОМОСТІ ПРО НАСЕЛЕННЯ. За переказами ( колгоспник Славко Сергій Іванович ) 75 років та інш.) в 1897 році в селі Піщаному населення становило 1220 осіб, з них 566 чоловіків і 654 жінок. В 1913 році населення становило 1520 осіб, з них чоловіків 670, жінок 850. В 1920 році в селі жило 1467 осіб, з них чоловіків 640, жінок 827. В 1926 році населення становило 1280 осіб, з них чоловіків 570, жінок 710. В 1939 році чисельність населення ста- новила 920 осіб, з них чоловіків 409, жінок 511. За даними архіву Піщанської сільради в 1959 році в селі Піщаному мешкало 810 осіб, з них чоловіків 243, жінок 567. За станом на 1 січня 1962 року в селі Піщано- му було 256 дворів, населення становило 693 особи, з них 440 жінок, 253 чоловіки. В селі Піщаному всього працездатного населення 282 особи. В зв‘язку з механізацією сільськогосподарського виробництва вивіль- нилась значна частина робочої сили, зокрема з рослинництва, але в кол- госпі різко зросло поголів‘я тварин. Вивільнена робоча сила перейшла працювати в тваринництво. З певного часу почався посилений відплив робочої сили з села в місто, в промисловість, на транспорт, в торгівлю. Нестача робочої си- ли в сільському господарстві заміняється тепер механізмами; проведено значне скорочення адміністративно-управлінського персоналу; крім цього останнім часом робоча сила переміщається в колгосп із західних областей нашої республіки, де її надлишок. Н а с е л е н н я с. Піщаного працює: в сільському господарстві — 180 осіб, в торгівлі 12 осіб, в галузі освіти і культури 31 особа, в адміністративному апараті 20 осіб, в медичних установах 39 осіб. Новими професіями в селі стали: а) . механізатори ( трактористи, комбайнери, причіплювачі ), б) . водії автомашин, в) . спеціалісти сільського господарства ( агрономи, зоотехніки, ветеринарні лікарі, ветсанітари, техніки по штучному осеменінні, садоводи ), г) . праців- ники культурно-освітних та дошкільних установ ( працівники клубів, бібліотек, дитячих садків, дитясел ). Серед мешканців села П [/q]
арк.4 [q] Серед мешканців села Піщаного є українці, росіяни і білоруси. Біло- руси переселилися в останні роки з західних областей України. Характерний місцевий одяг – модний, за останніми модами. Всі люди одягаються, просто, різноманітно, але красиво. Чоловіки і жінки, в біль- шості випадків, носять костюми, пальто з дорогих, якісних тканин. Особливостями побуту і звичаїв є відзначати революційні свята. В переважній більшості випадків кожній людині відзначають урочисто день народження, так звані " хрестини ", хоч дітей у попа, як правило, ніхто з жителів села не хрестить. В традиційному народному стилі дуже поши- рені весілля при одруженні; рідко, але справляють "поминки", в старому релігійно-християнскому стилі, в селі не відзначають колядок, щедрівок, " христосання ", " посипання ". Хоронять померлих за новим звичаєм, як правило без попа, з духовим оркестром. ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО ГОСПОДАРСТВО. Село Піщане має транспортний автобусний зв‘язок з райцентром – селищем Решетилівкою. В селі є відділення зв‘язку, село має телефонний зв‘язок, одинте- левізійний приймач. На території населенного пункту знаходиться колгосп імені Свердлова. Село Піщане є центром колгоспу. До колгоспу належать інші населенні пунк- ти: Степове, Житниківка, Славки, Лифарі, Дроти, Гаврилки, Токарі, Пет- раші, Перчі, Старосілля. В колгоспі є 5576 га земельних угідь, з них: лісів - - - 169,5 га, чагарників - - - 7,9 га, орної землі - - - 4215 га, сіножаті - - - 365,5 га, непридатної землі - - 8,8 га, інші угіддя - 810 га В колгоспі вирощуються такі основні культури ( дані за 1962 рік ): озима пшениця . . . . . . . . . 1140 га : жито . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 га : ячмінь . . . . . . . . . . . . . . . . . 146 га : овес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 га : кукурудза . . . . . . . . . . . . . . 675 га : просо . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 га : гречка . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36 га : горох . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151 га : вика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 га : цукрові буряки . . . . . . . . . . . 250 га : соняшник . . . . . . . . . . . . . . . 220 га : картопля . . . . . . . . . . . . . . . . 40 га : огірки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 га : помідори . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 га : цибуля . . . . . . . . . . . . . . . . . 1,7 га : морква . . . . . . . . . . . . . . . . . 0,8 га : столові буряки . . . . . . . . . . . 1,1 га : капуста . . . . . . . . . . . . . . . . . 3,3 га : баштанні . . . . . . . . . . . . . . . . 10 га : кормові культури . . . . . . . . 1000 га :
в тому чисоі цукрові буряки на корма -99 га
[/q]
арк.5 [q] інші корнеплоди . . . . . . . 16 га. В р о ж а й н і с т ь ( за 1962 рік ) жито . . . . . . . . . . . . . . . 12,1 цнт з га : озима пшениця . . . . . . . 17,5 " " " " : ячмінь . . . . . . . . . . . . . . 14,7 " " " " : овес . . . . . . . . . . . . . . . . 19, 5 " " " " : кукурудза . . . . . . . . . . . . 18,7 " " " " : просо . . . . . . . . . . . . . . . 14,3 " " " " : гречка . . . . . . . . . . . . . . . 7,5 цнт з га горох . . . . . . . . . . . . . . . . 16 " " цукрові буряки . . . . . . . . . 82,6 " " соняшник . . . . . . . . . . . . . 11, 8 " " овочеві . . . . . . . . . . . . . . 112 " " картопля . . . . . . . . . . . . . . 36,3 " " баштанні культури . . . . . 48,8 цнт. з га. Переважаючі грунти в колгоспі – чорноземи, які становлять 92 % усієї землі колгоспу. Спідзолені грунти становлять 5 % усієї площі, 3 % становлять луки та болота. Дослідження грунтів проводилося Полтавським сільськогосподарським інститутом в 1960 році. З метою поліпшення грунтів щороку в поановому порядку проводиться внесення органічних і мінеральних добрив, розорювання і окультурення малопродуктивних лук і пасовищ. Чисельність основних видів продуктивної худоби і птиці в колгоспі ( за 1962 рік ) : Великої рогатої худоби . . . . . . . . . . . . . . . 2612 голова в т. ч. корів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 882 голів свиней . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3120 " в т. ч. основні свиноматки . . . . . . . . . . . . . 410 " курей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2501 голова качок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 490 голів Поголів‘я худоби на 100 га угідь ( 1962 р.) Великої рогатої худоби . . . . . . . . . . . . . . . 55,4 голів в т. ч. корів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18,6 " свиней . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76,1 " птиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119,5 " В колгоспі є 100 бджолосімей, в індивідуальному користуванні 93. П р и б у т о к колгоспного господарства ( за 1962 рік ) : від рільництва . . . . . . . . . . 254032 крб. від тваринництва . . . . . . . . 332978 крб. від цукрового буряка . . . . . . . 8940 крб. від допоміжних підприємств . 54100 крб. р а з о м . . . . . . . . . . . . . . . 650050 крб. Колгосп має 4 електростанції загальною потужністю в 108 квт. Колгосп має 20 тракторів, в тому числі : Т - 75 . . . . . . . . . . . . 1 шт. ДТ - 54 . . . . . . . . . . . 4 шт. Т-74 . . . . . . . . . . . . . 3 шт. Т - 38 . . . . . . . . . . . . 2 шт. [/q]
арк.8 [q] До пам‘ятника прилягає спортивна площа з біговими дорожками, футбольним полем, волейбольними і баскетбольними площадками, тир. В час Великої Вітчизняної війни в селі було знищено до 97 % усіх буді- вель. Після війни село відбудовано. Ще й зараз в селі збереглася невелика час- тка наспіх збудованих будинків. Але за останні 15 років жителі села побу- дували добротні дерев‘яні,або цегляні будинки. З‘явились красиві фінські будиночки. Тепер найчастіше будуються нові будинки на три кімнати. В багатьох бу- динків є веранди і кладові. Хати біляться білою крейдою або вапном, часто злегка підсинені. Задні стіни мажуть червоною глиною. Більшість хат мають електричне освітлення. Для побутового обслуговування населення в селі є швейна і взуттєва май- стерні.
УІ. ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО НАСЕЛЕНИЙ ПУНКТ.
До реформи 1861 року с Піщане належало великому родовитому російсько- му поміщикові Кочубею. Всі жителі села були кріпаками поміщика. В селі була поміщицька економія, до якої належали кріпаки. Після реформи 1861 року економію Кочубей переніс у Дячкове, а один з відділів її побудував на х. Степове. На передодні Великої Жовтневої соці- алістичної революції земля належала також Кочубеям. Перед Великою Жовтневою Соціалістичною революцією в с. Піщаному нара- ховувалось коло 360 дворів, до 2,5 тис. жителів. Вони мали коло 1 тис.га надільної землі. З них 300 га належало місцевим куркулям і попові / Шу- бенку Ф.Г. - 60 га, Плужнику Р.Н. - 40 га, попові - 30 га і інш./ , а реш- та 700 га ділилася на 2500 чоловік селян. Селяни жиди в найтяжчих умовах, а всіма привілеями користувалися поміщики і куркулі, земля яких знаходи- лась біля самих дворів селян. Природно, що в таких умовах виникали труд-
нощі затруднення для селян в користуванні своїми ділянками землі. За про- їзди і прогін худоби по поміщицькій землі треба було платити штрафи і по- датки. Із 360 селянських дворів до 80 дворів були зовсім безземельні, а 150 дворів безкінні і безінвентарні. Більша частина селян повинна була шукати собі засоби для існування. 80 % землі належало середнякам. Революція 1905 - 1907 років знайшла відгук середжителів села Піщане. В Піщаному існував підпільний революційний гурток, яким керував Лифар Степан Федорович. Сам він був зв‘язаним з полтавським більшовицьким під- піллям і звідти одержував нелегальну літературу. Активними учасниками цього гуртка і його однодумцями були Богодюк Михайло Якович, Плужник Михайло Максимович, Славко Максим Омелькович, Шпіка Дмитро та інш. В гурт-
ку читали твори М
[/q] арк.9 [q] В гуртку читали твори Маркса, Леніна, Шевченка. Підкреслювалась ідея відчуження землі в багатіїв і передача її тому, хто її обробляє. Гурток набрав більш революційного характеру, коли в Піщане за револю- ційну діяльність був висланий лікар Соболев Микола Васильович, який ско- ро зійшовся з гуртківцями ікерівництво гуртком взяв на себе. Відкритих революційних виступів в 1905 році в Піщаному не було. Го- вався виступ у Дячковому, який закінчився страйком строкових. Вони ви- сунули економічні вимоги: скорочення робочого дня, підвищення оплати, пок ращення харчування тощо. В 1906 р. був факт страйку протесту строкових робітників економії Кочубея у відділенні Степового у відповідь на спробу дати для харчуван- ня борщ з тухлим м‘ясом. Строкові не вийшли на роботу до того часу, по- ки не видали для їжі інших харчів – оселедці. Після поразки революції 1905 – 1907 рр. в країні всюди бродили караль- ні експедиції. За найменшу участь в революції її учасників переслідували. Була спроба жандармів знайти привід розправитисяіз керівником рево- люційного гуртка в Піщаному — Соболевим. Проте, до прибуття жандармів Соболев був попереджений одним з ліберальних чиновників —Агеевим. При- бувші жандарми вчинили повальний обшук не лише на квартирі Соболева, а й в лікарні. Навіть подушки були порозпоровані, але будь-що знайти так і не пощастило. Обшуку були піддані і деякі члени гуртка. Так, Славка Максима Омельяновича, після безцільного обшуку, було побито лише за те, що в кишені його піджака було знайдено огризок олівця. ( Із слів Солов‘я Макара С. і Славка Сергія І. ) В роки громадянської війни село Піщане було місцем формування червоних партизан. Організатором партизанського загону був Федорченко Іван Мефо- дійович, яким був сформованийпартизанський загін в 100 чоловік ( 50 чол. с. Піщане, 50 чол. с. Надежда ). За вказівками з центра в 1918 році загін був направлений в місто Пол- таву для боротьби з німецькими окупантами. Під Полтавою загін брав участь у розгромі німецьких окупантів. Потім загін одержав завдання іти на Опішне, Зіньків для розгрому петлюрівців , що і було зроблено. Потім загін влився в регулярні частини Червоної Армії у 5 кавалерій- ський полк, який підійшов на цей час до Зінькова. Ця військова частина брала участь у наступі на м. Київ. ( Зоря Полтавщини, 1/XI = 1957 р. ) Вперше Радянська влада була встановлена десь в кінці 1917 року. Ініціаторами створення нових органів влади були СлавкоМаксим Омельянович, Плужник Михайло Максимович, [/q] арк.10 [q] Перший ревком складався: 1. Михно Ілько Ісакович – голова 2. Федорченко Степан Сидорович – воєнком 3. Славко Максим Омелькович 4. Плужник Михайло Максимович 5. Сохань Андріян Васильович 6. Завгородній Клим. Славко Сергій Іванович був делегатом II Всеукраїнського з‘їзду Рад, який відбувся в березні 1918 р. в м. Катеринославі. Вдруге Радянська влада була встановлена після вигнання німецьких окупантів десь на початку 1919 року. В новий ревком входили: 1. Федорченко Максим Сидорович 2. Славко Максим Омелькович 3. Плужник Максим Михайло Максимович 4. Лукашенко . . . . . . . ( Із слів Славка Сергія Ів., Солов‘я Макара Степанов. Зразу ж після проголошення Радянської влади поміщицька земля і зем- лі куркулів були конфісковані. Для цього був створений земельний ко- мітет, який очолював Плужник Максим. Спочатку куркулям залишили по 7,5 га, а решту відібрали. В 1929 році куркульство було ліквідовано, як клас. ( Соловей Макар Степанович ) В 1927 було організовано СОЗ за ініціативою Федорченка Захарія Мифодійовича, в 1928 році був організований колгосп " Червоний бо- рець ", головю колгоспу був обраний Федорченко Захарій Мефодійович. В 1930 році почалася суцільна колективізація. ( Із слів Федорченка З.М. ) В 1922 році була створена партійна організація двох сіл ( Надежда і Піщане ) . Спочатку було 5 членів: Федій Григорій, Федій Федір, Славко Кирило, Антонець Семен, Сохань Андріян Васильович, а в 1930 році в селі Піщаному була створена самостійна партійна організація. Зараз партійна організація колгоспу ім. Свердлова нараховує 31 член ( Із слів Соханя А.В. ) К о м с о м о л ь с ь к а організація в с. Піщаному була створена в 1923 році і складалася з 8 членів : 1. Федорченко Олександр Іванович 2. Наража Василь Якимович 3. Федорченко Захарій Мефодійович 4. Дерев‘янко Афанасій Михайлович 5. Заєць Сергій Васильович 6. Крайко Олександр Васильович
[/q] арк.11 [q] 7. Федорченко Сергій Дмитрович 8. Остапенко Ілля Першим секретарем комсомольської організації був Федорченко Олександр Іванович, який був убитий кулацькими елементами при виконанні комсомо- льського доручення 29 квітня 1923 року. Після смерті Федорченка О. І. організація поповнилася , а секретарем вибраний був Терещенко Данило Вісаріонович. Зараз комсомольська організація с. Піщане нараховує 42 комсомольці. ( із слів Федорченка З.М. )
Комнезам був створений в 1920 році під керівництвом партійної орга- нізації. В 1928 р. був створений перший колгосп " Червоний борець " , а вже десь в 1930 році завершено колективізацію і на території Піщаного було створено чотири колгоспи : ім. Челюскіна, " Червоний борець " , ім. Островського та ім. Свердлова. В 1950 році здійснено укрупнення колгоспів. Створено один колгосп ім. Свердлова, до складу якого ввійшли, крім чотирьох колгоспів с. Піща- ного, два колгоспи Славківської с/Ради: колгосп " Спартак " та колгосп ім. Молотова. Зараз колгосп охоплює 1071 член колгоспу. В колгоспі 5 рільничих комплексних бригад та дві тракторні бригади. Мирна творча праця радянських людей була перервана війною. У вересні місяці 1941 року в с. Піщане вдерлися німецькі окупанти, які хотіли народи нашої країни перетворити у своїх рабів. Але під ударами Радянської Армії не могла встояти гітлерівська Німеч- чина. 23 вересня 1943 року с. Піщане було звільнено від німецько-фашист- ських окупантів. Невпізнаним є с. Піщане сьогодні. За період лише з 1946 року по 1958 рік побудовано $$$$$$$$$ млин, який переробляє за добу більше 20 тонн зерна, в колгоспі побудовано ряд громадських будов: гараж для автомашин, майстерня, сушарка, десятки приміщень для худоби тощо, всього площею понад 3000 кв.м.
––––––– ОООО ––––––––– [/q] арк. – 14 – [q] УІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО ДЖЕРЕЛА, ЯКІ БУЛИ ВИКОРИСТАНІ. АНКЕТИ-ДОВІТКИ ТА ВІДОМОСТІ ПРО ОСІБ, ЩО ЗАПОВНЮВАЛИ ЇЇ.
Для заповнення анкети - довідки були
[/q] | | |
grishina Москва Сообщений: 1254 На сайте с 2011 г. Рейтинг: 2308
| Наверх ##
13 декабря 2020 16:13 | | |
grishina Москва Сообщений: 1254 На сайте с 2011 г. Рейтинг: 2308
| Наверх ##
27 декабря 2020 10:58 Сообщение форумчанки Zabellisa https://forum.vgd.ru/post/174/15765/p261789.htm#pp261789РГВИА ф.395 Инспекторский департамент, оп. 311, д.47 Полтавское ополчениестр.36 - Список 9-го Полтавского конно-казачьего полка .. стр.192 - № 594 - Олеференко Петр Корнеев - 31 - г.д.с.с. Сем.Мих.Кочубея селения Надежды жена Зинаида Степанова, дочь Анна - 2 | | |
|