⮉
 | На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем! |
| VGD.ru | РЕГИСТРАЦИЯ | Войти | Поиск |
ШОВКОПЛЯС (-енко), Шелкопляс (-енко) История рода, представители фамилии с 1649 по 1880 гг. Ведет потомок Шовкоплясов из Сумского уезда Полтавской (позднее - Харьковской) губ.
|
| ← Назад Вперед → | Страницы: 1 * 2 3 Вперед → Модераторы: N_Volga, Asmodeika, Радомир |
| realdozor Мюнхен Сообщений: 507 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 810 | РЕЕСТР Войска Запорожского, XVII век Paul3 написал: В реестре Войска Запорожскогj встречаются несколько фамилий ШОВКОПЛЯС (1649 г.) в Прилуцком, Полтавском, Переяславском полках, ШОВКОПЛЯСЕНКО в Уманском полку (в 1771), ШОЛКОПЛЯС, т.е. на территории большей частью Полтавской, Черкасской, Черниговской, Сумской областей. - ССЫЛКА Реєстр війська Запорозького 1649 року Васил Шовкопляс, Коаснянсая сотня, Брацлавський полк (с. Тивров) Иванъ Шовкопляс, Баришська сотня, Переяславський полк Олешко Шовкопляс, Лукомская сотня, Полтавский (затем - Лубенский) полк Алєксей Шовкопляс, Варвинская сотня, Прилуцкий полк - ССЫЛКА Таким образом, можно предположить, что брацлавские Шовкоплясы — это потомки тивровского казака Василия, полтавские — Олешка из Лукомской сотни (скорее всего, это его потомки, или сотника Голтвянской сотни в 1656 году — основатели хутора Шовкоплясы, до которого каких-то 30 км), прилуцкие — Олексы из Варвинской сотни (тот же реестр 1649 г.). А переяславский Семен Шовкопляс из Гелмязовской сотни в 1732 году — возможно потомок Ивана Шокопляса из Баришской сотни Переяславского полка (реестр 1649 г.)? Кто знает... 1. Полтавский полк Лукомская сотня (в 1658-1661/1663-1782 гг. эта сотня входила в состав Лубенского полка) 1649 г. Центр Генеалогических Исследований написал: Шовкопляс Алешко — козак Лукомской сотни Полтавского полка Войска Запорожского по реестру 1649 г. - ИСТОЧНИК Фамилию Шовкопляс также находим среди мещан в компуте Полтавского полка 1654 года ИСТОЧНИК: Реєстри Полтавського полку 1654 р. / Упорядники Олександр Алфьоров, Олексій Монькін; відпов. ред. Геннадій Буряк. – К.: Інститут історії України НАН України, 2017. С. 112): Старо Санджарова сотня 1654 гг. Мещане 4 зв. – 5 зв. ... Иван Шовкопляс --------- 2. Миргородский (=>Чигиринський/Полтавський) полк Голтвянская сотня 1656 год Історія України написал: Луку Сухину було послано на початку 1656 р. на Дон, щоб звідти підбурити калмиків проти кримського хана. Після повернення продовжував очолювати Бужинську сотню. --------- 3. Нежинский полк Салтиково-Дiвицька сотня, с. Ковчин Присяжна книга 1654 г. ... Арк. 32 (Источник: с. 136) Иван Шолкопляс --------- 4. Черкасский полк Золотоношская сотня 1649 г. ... Корней Шовкоплясенко --------- 5. Переяславский полк Баришевская сотня 1649 год ... Иван Шовкопляс 1676 год, присяжная книга (складена без розподілу на сотні, після полкової та сотенних старшин приведена списком невелика частина рядового козацтва - т.з. уповноважені представники, РГАДА ф.229. оп.2. д. 42. л.297об.) Иван Шовкоплясенко --------- 6. Брацлавский полк Краснянская сотня, с. Тивров 1649 год СТОКРАТ написал: Шовкопляс Василь - ССЫЛКА --------- 7. Прилукский полк Варвинская сотня 1649 год Алексей Шовкопляс --------- 8. Сумской полк (реестр) Перша Межирицька сотня 1691 год Арк. 297 Сотник Василь Штепа ... Арк.303. Самые скудные пєшие и безоружные ... Арк. 305 зв. Дмитро Шовкопляс Вільшанська сотня 1691 год Арк. 277 Сотник Павєл Ігнатієв ... Арк. 284. Данко Шовкопляс - у нєго два брати Іван да Грицко у возрастєх да зять єго Грицко Стєпанов ================== XVIII вв. 1.Лубенский полк (позднее - уезд) 1.1.Роменская сотня (c. Бацманов) 1732 год Huginn написал:
1723, 1780 гг. 2. Кстати: 1743-44 гг. helen_ka написал:
1774 год Nick02 написал: Laurell 1.2. Глинская сотня (позднее - уезд Черниговского наместничества; с. Перекоповка) 1771 год Nick02 написал: Глинская сотня, село Перекоповка 1784 год, декабрь yurik_vd, erayza1980 написал: , 1796 год Paul3 написал: По документам Симферопольского архива в 1796 г было переселение козаков из Глинского уезда Черниговского наместничества в Днепровский уезд Таврической губ, среди них имеется и фамилия Шовкопляс. Имеется ли у кого либо список жителей с. Перекоповка Глинского уезда Черниговского наместничества 1780-1790-х. гг. (или других сел этого уезда). Интересует фамилия ШОВКОПЛЯС Иван, Григорий, Кирилл. Ссылка 1.3. Село Воронинцы 1787-1900 гг. Ольден написал: Известный исследователь В.Милорадович в своем труде "Средняя Лубенщина" (1904 г., Киевская старина) описывает такие сведения: "За Приймовщиной с холма, зайнятого обширной усадьбой Ф.И.Дейкуна, бывшего председателя лубенской земской управы, открывается вид на долину Слепорода, перерезанную с длинной греблей, с рядами верб, с кустами лозы и очерета, и на мело Воронинцы, расположенное на невысоких берегах реки. По местным преданиям, село основано (осадчим?) Вороною, одновременно с другими осадчими: Черевком, оселившим Черевки, и Лазарем, основателем Лазорок... 1790 год Lara написал: 2.Церковь Рождества Пресвятой Богородицы местечка Воронкова (Ф.127, оп.1015, д.99)Шовкопляс С.64 - ССЫЛКА 2. Полтавський полк 2.1. Белицкая сотня 1726 г. Пипенко написал: Ревизия 1726 г. Полтавского полка, Сотня Белицкая: 2.2.Переволочанської сотня 1752 рік Поселення задніпровських місць до утворення Нової Сербії 2.3. Новосанжарская (также Старосанжарская или Кобеляцкая) сотня 1771 г. (?) С_Санжаренко написал: Моя родина - село Шовкоплясы Полтавской области, и на карте Шуберта хутора на месте этого села обозначены как хутора Шакоплясы. Не могло ли туда занести казака из Острогожского полка (хутора казачьи, кстати)? john1 написал: Маленькое село Шовкоплясы относится к сельсовету Велыкий Кобелячек, расположено вдоль второстепенной дороги, соединяющей Велыкий Кобелячек с Малым Кобелячком и Новыми Санжарами. 2.4. Орлянская сотня 1771-75 гг. Paul3 написал: Имеется упоминание фамилии Шовколяс в документах местечка Орлик Кобелякского повета Полтавской губернии в 1821 году. -------- 3. Миргородский полк (позднее => Чигиринський/Полтавский полк) 1718 г. 1. Юско Шовкопляс, с. Ерки 2. Иван Шовкопляс, Шишацкая сотня 3. Петро Шовкоплясенко, Говтвянская сотня Компут и ревизия 1723 г. 1. Село Поповка (Голтвянская сотня) до города Голтвы прилеглое товариство рядовое можнийшее с діда з отца козаки Атаман Петро Шовкопляс, у него брат Гаврило. На едном дворе живут, очередную службу отбувают. 2. Сотня Шишацкая. Пешие ж и весьма зубожалие, з діда и отца козаки Иван Шовкопляс; 3. С. Ярмаки моетности Ивана Ломиковского (сотня полковая Миргородская), люде посполитие можнійшіе Юско Шовкопляс 4. Сотня Голтвянская, люди посполитые можнейшии - Есиф Шовкопляс. 5. Сотня Голтвянская, пешие и весьма зубожалие - Павло Шовкопляс. -------- 4.Переяславский полк Гелмязовская сотня 1732 г. (генваря 28 дня) Huginn написал: В ведение сотне Гелмязовской козаков, которие на верность Ея Императорского Величества в присяги были, а именно; --------- 5. Белгородский уезд (переселенцы с Коломака Харьковской губ). РоманС написал: Мне известен потомок Шовкоплясов (в современной версии - Шелкоплясовых), чьи корни идут с Белгородчины, а сама семья проживает в Москве. Семья Шовкопляс, согласно Ревизии 1720-го года Нижегольского уезда, пришла в начале 18-го века из местечка Коломак. Полагаю, они и положили начало Белгородской ветке рода Шовкоплясов (Шелкоплясовых) - ССЫЛКА ----------- РЕЗЮМЕ Что мы в итоге имеем по Шовкоплясам (Шелкоплясам) после первой ревизии 1720 года? - семья Шовкопляс в Нижегольском уезде (по первой РС1720-го), которая пришла после того как дважды сожгли сотенное местечко Коломак - пешие Панас Шовкопляс из посполитых и Самойло Шовкоплас из ткачей (к населенному пункту не привязанные, предположительно - село Комаровка, 1726 год) из Белицкой сотни Полтавского полка; - из села Бацманова Лубенского полку Яков Максимов Шовкопляс (с сыновьями Семеном и Аврамом) в 1743 году переселился в слободу Шульгинку Бахмутской провинции, а Василий Яковлев Шовкопляс (очевидно, старший его сын) в 1744 году переселился в слободу Шульгинку Бахмутской провинции. - из того же села Бацманова козаки-братья Шовкопляс Яким и Стефан Кириловы (1774 год) и (видимо) отец их - Кирик с Роменской сотни (1732 год). - Шовкопляс из Полтавского полка - с местечка Орлик, исповедки в 1771 года; - в том же 1771 году - Шовкоплясенко в Уманском полку; - козаки Яков Шовкопляс (1784г) и Шовкопляс Федор Федоров из Глинской сотни (село Перекоповка, 1771 год) Лубенского карабинерного полка с большим своим семейством и семействами своих братьев; Какое отношение все они имеют к моим Шовкоплясам из с. Ястребиного Сумского полка? Пересекаясь на уровне пра-пра-...прадедов, они могут вывести на возможного первопредка(-ов), которых сегодня прослеживается 3-4: в Брацлавском полку, Лубянском, Полтавском и Сумском. До речі. Прізвище Шовкопляс — 2512-е за поширеністю прізвище в Україні, налічує 1845 носіїв (Шелкопляс - 57867-е, 72 носія). Найчастіше - на Слобожанщині (1 з 6 444, Шелкопляс - 1 з 141 764). Найпопулярніші імена: Олександр, Тетяна. Транслітерація латиницею: Shovkoplyas. Російський відповідник: Шелкопляс (-ов, -енко). МЕТЯ написал: Щодо походження прізвища Шовкопляс. Достеменно, шо утворилося воно з козацького прізвиська. Шовкові шаровари носили, мабуть, заможні козаки. А ходити у таких шароварах, неначе по свадьбі, щодня - "приплясовувати". Шовкоплясом козаки могли прозвати сірому, ледве чи не без штанів. Тоді такий був звичай "обзивати": наприклад, малого зростом могли назвати якимось словом-синонімом до високого, або навпаки. Ще могли так назвати гоноритого, який ходить як у шовкових шароварах по свадьбі, із "задертою" головою. Все це лише мої версії. Однозначної науково підтвердженої відповіді щодо виникнення цього прізвиська - немає. 3) Документы на с. Ястребенное (Связка 4). Подлинники: 1747 года ноября 27. Купчая отъ рѣчанскаго казака Ивана Турчина на сѣнокосъ близъ хутора Морочи. 1749 года апрѣля 18. Отъ рѣчанскаго казака Семена Супрунова на землю надъ рѣчкою Морочою съ пасѣчнымъ мѣстомъ. 1749 года декабря 7. Отъ полковаго писаря Ивана Рубана на сѣнокосъ близъ хутора Морочи, дуброву съ лѣсомъ и пахатное поле. 1751 года октября 22. Отъ рѣчанскихъ козаковъ Афанасія Евченка и Осипа Лазебнаго на сѣнные покосы близъ Кульбацкаго шляху. 1759 года марта 30. Села Стецковки жителя Павла Костенка Андрею Савичу на рощу съ пахотнымъ полемъ. Таким образом, дети Романа Швокопляса из Сум жили на землях, что принадлежади до выкупа их козацкой старшиной (а именно - полковником Кондратьевым) на территории Стецьковской или Речанской сотен. |
| realdozor Мюнхен Сообщений: 507 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 810 | realdozor написал: В исследовании родословной я дошёл до 7-го колена, коим является, в частности, мой предок Григорий, Касьянов сын (1726 г.р.). Его отца, от которого, по сути, происходит все наше поколение Касьянов и Касьяненко звали: Касьян (Кассiянъ) Романов(ич) Шелкоплясенко Согласно ревизии 1744 года (фонд 350 в РГАДА, опись 2, д.3457), Касьяну Романов(ич)у Шовкоплясу - 50 лет (т.е. он примерно 1694 г.р.), его детям Трофиму - 25, Моисей - 20, Григорию - 18, Петр - 16, Пархому - 10. Если по средним детям все сходится, то со старшим есть вопрос: или ему в предыдущей ревизии уменьшили воозраст, или здесь накинули пару лет. Аналогично и с младшим: ему не может быть всего 10 лет, ибо 12 лет назад ему уже было 2 (таким образом, в 1744-м ему не 10, а примерно 13-14). Впрочем, это никак не приблизило нас к главному вопросу: Кто был отцом Касьяна Шовкопляса, и откуда Шовкоплясы появились в селе Ястребенном? |
| realdozor Мюнхен Сообщений: 507 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 810 | Откопали в РГАДА ценнейший документ (фонд 350, опись 2, дело 3456): Сказки о пришлом населении (пришлых вольных черкасах); сказки церковнослужителей Белопольского, Недригайловского, Сумского, Краснопольского, Суджинского, Межиричинского, Лебединского, Миропольского уездов 1720 г. Читаем: л.25 В 1720 году июня в 1-й день Царского Величества по именному указу и по присланным сенатским печатным листам (каковые получены в Сумах о переписке дворового числа и о взятую о душах мужеска полу сказок Сумская …?)... Полковница Елена Михайловна сказала вправду... Во владетельстве за мною в Сумском уезде на отчиной земле село Кровная… л.35 В Сумском же уезде на отчиной земле село Ястробенное да в том же селе вольные пришли черкасы … Как интересно: значит, мои предки таки из вольных черкас! На л.38 находим в РС Касьяна Шовкопляса , которому около 20 лет, старшим в семье (во вдоре) по состоянию на 1720-й год был Василий: Во дворе Василь Шовкопляс сорока, сын (его) Матвей полугоду По ревизии 1744 года Касьяну было 50 (думается, что в 1720-м возраст все же приблизительный, а в 1744-м более точный), то есть все сходится!  Сразу предположим, что Василий, Остап, Касьян и Федор Шовкоплясы - братья. Продолжаем читать ревизскую сказку: Сусед Игнат Давиденко - 40, сын (его) Тишко - 5, Семен - 1 году. У них наемные работники: Яков - 30, Мыкола - 20, Мартын 15. Сосед Тишко - 25, сын (его) Трофим - 10, наемний работник Дмитро - 11 лет (далее идёт другой двор). Ну что сказать: зажиточные были братья Шовкоплясы, раз имели наёмных работников взрослых мужиков! |
| realdozor Мюнхен Сообщений: 507 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 810 | Сумно. Подивився, як вимирають села на Сумщинi: https://www.youtube.com/watch?v=XXFU0_jM9vY Что касается фондов Полтавского и Лубенского полка. Полтавский. 1. Старосанжарская сотня: Старосанжарская сотня Полтавского полка Центральный государственный исторический архив, г. Киев Фонд 51 Опись 3 т. 8 Дело 11368 Матеріали про ремонт укріплень Української лінії пошкоджених худобою жителів м.м. Нехворощі, Царичанки, Маячки та Китайгорода Полтавського полку; матеріали про спір Полтавського полку з Військом Запорозьким за старосамарські землі. Екстракти та супровідні донесення комісії по перевірці козаків Нехворощанської, Маяцької та Старосанжарівської сотень Полтавського полку, записаних до козацького стану після 1729 р. 1752-1759, 1752-1764, 1747 рр. 2. Новосанжарская сотня 3. Орлянская сотня 4. Переволочанская сотня 5. Решетиловская сотня 6. Кобеляцкая сотня 7. Келебердянская сотня 8. Белицкая сотня Первая Полтавская сотня Вторая Полтавская сотня Третья Полтавская сотня Характеризуючи основні групи джерел до селянської генеалогії Поділля, він зазначив, що найдавнішим, але, на жаль, єдиним за значний відтінок часу (з середини XVI і до початку XVIII ст.) вартим уваги генеалогічним джерелом щодо селянства Поділля є акти люстрації подільських староств від 1565 р., в яких по кожному селу зазначалися імена та прізвища (якщо такі були), а також соціальний стан голів усіх селянських родин. Але найкращим масовим джерелом до селянської генеалогії Поділля першої половини ХІХ ст., на думку дослідника, є ревізькі казки, укладені внаслідок загальноросійських ревізьких переписів оподаткованого населення4 ____________________________ Лобко Наталія Вікторівна - асистент Сумського державного університету СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №IV-V. 2008 79 Цікавими для проведення різноманітних досліджень є і матеріали Генерального (Румянцевського) опису Лівобережної України (1765-1769 рр.). Початок його дослідженню був покладений О.Лазаревським, який у 1866 р. відшукав частину Румянцевського опису і почав друкувати знайдені матеріали на сторінках “Черниговских губернских ведомостей” 7 . Це сприяло появі низки праць і статей, автори яких використовували матеріали опису при дослідженні соціальноекономічного становища різних верств населення Гетьманщини8 . Питання організації та проведення опису по всіх десяти полках досліджували Д.Багалій, Н.Василенко, а пізніше Г.Максимович9 . Починаючи з середини XVI ст. на території України проводилися різноманітні переписи населення. Перші вірогідні згадки про обліки населення на території України зустрічаємо вже у літописах ХІІІ ст., де, зокрема, було зафіксовано, що у 1245 р. в Києві татари усіх жителів “сочтоша … в число и почаша на них дань имать” 18 . Тоді з наказу Батия було пораховано населення у Київському і Чернігівському князівствах, для чого були прислані спеціальні “численці із татар”, або як їх ще називали, “баскаки”. Такі обліки також були проведені у 1257, 1259, 1273 і 1287 рр.19Матеріали цих переписів не збереглися. Найдавнішими є матеріали люстрацій. Люстрації (польс. lustracja - перевірка, від лат. lustrum - податний або фіскальний період) - періодичні описи державних маєтків, міст, замків, які проводилися у Речі Посполитій з метою оцінки господарськофінансового стану королівських маєтностей для встановлення державного податку - кварти. Вони проводилися протягом XVI-XVIІІ ст. спеціальними комісіями за ухвалою сейму Речі Посполитої на спеціально розроблених формулярах; спочатку без певної періодичності (1523, 1548, 1558 рр.), а з 1562 р. - один раз на п’ять років20 . Матеріали люстрацій дають уявлення про категорії населення, стан міст і сіл, промисли, забезпечення населення землею. Вони містять відомості про ліси, ставки, млини, сіножаті, проведення ярмарок тощо. Найчастіше ці матеріали використовують при вирішенні питань генеалогії окремих магнатсько-шляхетських родів21. Адже, як правило, у матеріалах люстрацій подавалася докладна інформація про привілеї, надані містам, цехам та окремим особам. У багатьох випадках люстратори у люстраційному протоколі подавали у повному вигляді різного роду привілеї, декрети, а також скарги, протести цехів, сільських громад та окремих осіб. Щодо інших верств населення з матеріалів люстрацій можна тільки дізнатися імена, прізвища та місце проживання їх представників у рік проведення люстрації22. Подібну інформацію містять і подимні реєстри Київського воєводства за 1628-1631, 1640 рр.23 Справу оприлюднення матеріалів люстрацій розпочали Київська археографічна комісія і Наукове товариство ім.Т.Шевченка. Так, у сьомій частині “Архива ЮгоЗападной России” вміщено ревізії королівщин руських земель Корони за 1570 р.24 Ця робота була продовжена Інститутом української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України. У 1999 р. був випущений довідник, до якого увійшли реєстр рукописних текстів люстрацій та інших пов’язаних з ними архівних матеріалів, алфавітний покажчик видань, що містять тексти люстрацій та фрагменти з них, хронологічний перелік публікацій матеріалів люстрацій, відомості про українські староства, які описувалися під час люстрацій25 У 1649 р. урядом Б.Хмельницького була складена унікальна пам’ятка історії українського народу XVII ст. - Реєстр Війська Запорізького. Як зазначив Я.І.Дзира, це 82 СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №IV-V. 2008 - “національний паспорт 40 тис. голів родин, тобто понад чверть міліонного населення, якщо рахувати українську середньовічну родину п’ятидітною” 26. Нині Реєстр Війська Запорізького 1649 р. зберігається у Російському державному архіві давніх актів у Москві (РДАДА) (Рукописне зібрання Ф.Ф.Мазуріна, ф.196, оп.1, спр.1691, арк.1- 449) у вигляді рукописної книги. Вперше цей реєстр був виданий Осипом Бодянським спочатку в “Чтениях в императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете” (1874, кн.2, 3), а згодом у 1875 р. окремою книгою. Але, незважаючи на те, що ця публікація О.Бодянського вже давно перетворилася на раритет, науковці вважають її неповною і такою, що не зовсім відповідає оригіналові27. У середині 1990-х років ці матеріали були перевидані28 . Даний Реєстр є переліком імен та прізвищ представників козацького стану із зазначенням полку, в якому несли військову службу. Це джерело, як зазначає Ю.Мицик, дає достатньо чіткі критерії для визначення соціального походження ядра українського війська, прояснює біографії багатьох чільних керівників Війська Запорозького, врешті, є незамінним при дослідженні генеалогії29. Матеріали Реєстру досить активно використовували при складанні родоводів такі відомі генеалоги, як О.Лазаревський, В.Модзалевський, О.Оглоблин. Звертаються до них і сучасні дослідники30 Дійшли до нашого часу і так звані присяжні або записні книги 1654 р. Створення цих книг було пов’язане з рішенням Переяславської ради про укладення російськоукраїнського військово-політичного союзу, згідно з яким козаки та міщани Гетьманщини мали присягати на вірність цареві Олексію І. Імена і прізвища тих, хто присягнув записували у присяжні (записні) книги, які дійшли до нас у фрагментарному вигляді. З 18 книг збереглося тільки 2. Це присяжні книги Білоцерківського та Ніжинського полків (зберігаються у РДАДА, ф.124, оп.1, 1654, №3)32 . Як і Реєстр Війська Запорізького, присяжні книги 1654 р. представляють собою список з іменами та прізвищами полкової і сотенної старшини, міської верхівки (війти, отамани, бурмистри), козаків та міщан Гетьманщини, які присяглися на вірність цареві Олексію І. Таким чином, матеріали люстрацій, реєстр Війська Запорізького, присяжні книги містять незначну генеалогічну інформацію, тільки ім’я та прізвище людини. Тому, використовуючи ці джерела, слід обережно підходити до наявних у них даних. Їх можна використати як допоміжні джерела для підтвердження проживання родини на певній території в той час, коли створювався даний документ, а також для з’ясування біографічних фактів (наприклад, в якому полку і в якому званні відбували військову службу представники роду). Більш інформативними, з точки зору генеалогічної інформації, є документи, що складають другу групу обліково-статистичних джерел - компути і ревізії козацьких полків, які проводилися на території Гетьманщини з початку XVIII ст. й до Румянцевського опису Малоросії 1765-1769 рр.36 Це були різноманітні за формою і призначенням переписи, що відображали різний обсяг інформації про населення та його господарство. Спочатку для позначення перепису козацьких дворів і козаків як військових людей вживався термін “компут” (від польс. komput - визначений владою чисельний склад війська, реєстр, список). Але поступово він був витіснений більш загальним терміном “ревізія” (від лат. revisio - перегляд). До наших часів збереглося небагато книг компутів і ревізій козацьких полків. У повному або частковому вигляді вони нині зберігаються у фондах ЦДІАК України37 та у фонді О.Лазаревського в Інституті рукопису НБУВ38 , у бібліотеці ім.В.І.Леніна та Центральному державному архіві давніх актів у Москві. Одним з перших, хто познайомив загал з цими документами, був О.Лазаревський, який у 1892 р. видав найдавніший перепис козаків “Опис Конотопської сотні 1711 р.” 39. Через десять років побачила світ праця М.Астряба “Население Малороссии по ревизиям 1729 и 1764 гг.” 40. У 2004 р. Г.Швидько підготувала до друку матеріали ревізії Миргородського полку 1723 р.41 Компути і ревізії складалися з воєнною або фіскальною метою. До першої групи відносяться списки козаків, яких відправляли на роботи з будівництва каналів та укріплень далеко за межами України. Від поставленої мети залежав формуляр перепису. Книги компутів і ревізій створювалися у полкових канцеляріях на основі списків сотенних канцелярій, магістратів і ратуш. Звідси вони відправлялися до Генеральної Військової Канцелярії для контролю. Книги складалися у двох або трьох примірниках42 . Кожна книга мала свій заголовок, в якому зазначалося де і коли проводилася ревізія. Складалися вони з двох частин - ревізії козаків і ревізії міщан та посполитих. Записували тільки імена та прізвища чоловіків. З жінок до ревізії заносили імена та прізвища вдів. Але зустрічаються записи з вказівкою інших членів родини. Наведемо декілька прикладів таких записів. ________________________________________ 1Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К., 1992. - С.21. 2Лазаревський О. Малороссийские переписные книги 1661 г. // Чтения Общества Нестора Летописца. - Кн.XIII. - С.35-139; Швидько Г. Наукова цінність джерел економічно-статистичного характеру (на прикладі ревізьких книг) // Українська археографія: сучасний стан та перспективи розвитку. Тези доповідей републ. наради, грудень 1988 р. - К., 1988. - С.89-91; Крикун М. Масові статистичні джерела до історії Правобережної України XVII-XVIII ст. // Там само. - С.75-80; Кабузан В.М. Материалы ревизий как источник по истории населения России XVIII - первой половины XIX в. (1718-1858): Дисс. … канд. истор. наук. - М., 1959; Атаманенко В. Джерела вивчення демографії Волині XVI - пер.пол. XVII ст. // Український історик. - 2004. - №1-2 (161-162). - С.187-201 та інш. 3Див.: Юрченко Н.Л. Некоторые проблемы использования ревизских сказок как источника по исторической демографии // Вспомогательные исторические дисциплины. - Т.XXIV. - СПб., 1993. - С.184-185. 4Любченко В. До селянської генеалогії Поділля: можливість дослідження, джерела та їх інтерпретація // Українська генеалогія: теорія, методологія, історія та практика. - К., 1996. - С.152-153. 5Легун Ю. Ревізійні переписи кінця XVIII - сер. ХІХ ст. як джерело інформації щодо генеалогії селянських родин Подільської губернії // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. У 2 ч. - К., 2003. - №10. - Ч.1. - С.169-184; Легун Ю., Петренко О. Ревізійний перепис населення 1795 р.: Брацлавська губернія. - Вінниця, 2003. - 282 с.; Вони ж. Матеріали ревізійного перепису населення 1795- 1796 рр. у фондах Державного архіву Вінницької області. Навчальний посібник. - Вінниця, 2005. - 72 с.; Легун Ю. В. Генеалогія селян Подільської губернії: джерела. - Вінниця, 2005. - 515 с. 6Легун Ю.В. Генеалогія селян Подільської губернії: джерела. - С.225, 169. 7Лазаревский А. Обозрение Румянцевской описи // Черниговские губернские ведомости. - 1867. - №408, 12-14, 16, 22, 24, 25, 28-33, 36, 40, 42, 43, 46, 49; 1868. - №4; 1873. - №14-19, 21-26, 34-51; 1886. - №33, 35-37, 44-46. 8Рклицкий М.В. Козаки Золотоношского уезда по данным Румянцевской описи 1767 г. // Статистический ежегодник Полтавского губернского земства на 1909 г. - Полтава, 1910. - С.91-347; Ткаченко М. Канівська сотня Переяславського полку за Румянцевською ревізією. - К., 1926. - 26 с. та інш. 9Багалей Д. Генеральная опись Малороссии // Киевская старина. - 1883. - №7. - С.402-432; Василенко Н. К вопросу о децентрализации наших исторических архивов. Судьба Румянцевской описи Малороссии // Там же. - 1892. - №12. - С.458-461; Максимович Г.А. Деятельность Румянцева-Задунайского по управлению Малороссией. - Нежин, 1913. - С.198-400. 10Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. - Ф.5361. - Оп.1. - Спр.270. - Арк.44-47. 11Мадзюк І. Гоголівська сотня Переяславського полку за Румянцевською ревізією // Студії науководослідної кафедри історії України. - Вип.І. - К., 1929; Ковальський І.С. Генеральний опис 1765-69 рр. - джерело для вивчення соціально-економічних відносин на Лівобережній Україні // Український історичний журнал. - 1962. - №2 та інш. 12Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр. Покажчик населених пунктів. - К., 1959. - 184 с. СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №IV-V. 2008 85 13Волошин Ю. Старовіри Гетьманщини в Генеральному описі Лівобережної України 1765-1769 рр. // Київська старовина. - 2002. - №2. - С.117-142. 14Див.: Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Полк Нежинский. - К., 1893. - С.ІІ. 15Оглоблин О. Люди Старої України. - Мюнхен: Вид-во “Дніпрова хвиля”, 1959. - С.289. 16Інститут рукопису НБУВ (далі - ІР НБУВ). - Ф.133. - №55. - Арк.1-120зв. 17Центральний державний історичний архів України, м.Київ (далі - ЦДІАК України). - Ф.57. 18Софийский временник. - М., 1820. - Т.І. - С.261. 19Энциклопедический словарь / Ф.А.Брокгауз, И.А.Ефрон. - СПб, 1896. - Т.ХХIII. - С.241. 20Див.: Люстрації королівщин українських земель XVI-XVIII ст.: Матеріали до реєстру рукописних та друкованих текстів. - К., 1999. 21Див.: Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XVI - до середини XVII ст.: (Волинь і Центральна Україна). - К., 1993. - 416 с.; Зазуляк Ю.П. Шляхта руського воєводства у XV ст.: Дис. ... канд. істор. наук: 07.00.01. - Львів, 2004. - 192 с. 22Див.: Люстрация Барского староства 1565 г. // Архив Юго-Западной России. - К., 1890. - Ч.7. - Т.2. - С.128-363. 23Компан О. До питання про заселеність України в XVII ст. // Український історичний журнал. - №1. - С.65-77. 24Архив Юго-Западной России. - К., 1886. - Ч.7. - Т.1.; К., 1890. - Т.2. - С.128-363; К., 1905. - Т.3. 25Люстрації королівщин українських земель XVI-XVIII ст.: Матеріали до реєстру рукописних та друкованих текстів. - К., 1999. 26Дзира Я. Палеографія “Реєстру всього війська Запорозького 1649 року” - видатної пам’ятки живої української мови середини XVII ст. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. - К., 2000. - С.54. 27Див.: Реєстр Війська Запорізького 1649 року / Підгот. до друку О.В.Тодійчук (голов. упоряд.) та інш. - К., 1995. - С.17. 28Реєстр Війська Запорізького 1649 року... - 592 с. 29Див.: Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. / Редкол.: В.А.Смолій (відп. ред.) та інш. - К., 2007. - Т.2. - С.556. 30Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Нарис історії козацьких полків. - К., 2002. - С.51. 31Алфьоров О. Генеалогія роду Голубів за матеріалами Реєстру Війська Запорозького 1649 р. // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. - Вип.IV. - Львів, 2004. - С.17. 32Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы. - М., 1954. - Т.3. - №226; Акти Юго-Западной России. - Т.Х. - С.339-240. 33Див.: Кравець М., Мицик Ю. З присяжних книг Ніжинського полку 1654 р. (Батурин) // Сіверянський літопис. - 2001. - №5. - С.22; Вони ж. З присяжних книг Ніжинського полку 1654 р. (Мена) // Там само. - 2002. - №1. - С.10. 34Див.: Реєстр … - С.505. 35Див.: Франко І.Я. Причинки до української ономастики // Франко І.Я. Зібрання творів: У 50 т. - К., 1982. - Т.36. - С.393-394. 36Максимович Г.А. Указ. соч. - С.220-221; Кривошея В. Вказ. праця. - С.52-53. 37ЦДІАК України. - Ф.167. - Оп.1. - Спр.174-а, 384, 3204, 4898. 38ІР НБУВ. - Ф.І. - Спр.54336, 54337, 54479. 39Опись Конотопской сотни 1711 г. / Изд. А.Лазаревского. - Чернигов, 1892. - 30 с. 40Астряб М. Население Малороссии по ревизиям 1729 и 1764 гг. - Полтава, 1912. - 22 с. 41Швидько Г.К. Компут і ревізія Миргородського полку 1723 р. - Дніпропетровськ, 2004. - 335 с. 42Там само. - С.3. 43ІР НБУВ. - Ф.І. - Спр.54479. - Арк.8. 44Там само. - Арк.8зв. 45Там само. - Арк.10. http://dspace.nbuv.gov.ua/bits...sequence=1 Том I. КОМПУТИ ТА РЕВІЗІЇ ПОЛТАВСЬКОГО ПОЛКУ Компут 1649 р. Компут 1718 р. Упорядкування,підготовка до друку та передмова: В.О. Мокляка Полтава АСМІ 2007 Компути Полтавського полку. Компути - або інакше поіменні реєстри козацького війська є досить важливим джерелом для вивчення історії українського козацтва. З'явилися вони очевидно після того, як козацькі загони офіційно були взяті на державну службу в Речі Посполитій. На жаль, їх значення, як історичного джерела досьогодні не поціноване належною мірою. Не маємо ми також і їх повного реєстру. Найдавніший з компутів, що дійшов до нашого часу датується 1581 роком [1]. Однак він не стосується історії Полтавського полку, оскільки останній на той час ще не існував. Першим таким полковим документом з часу утворення Полтавського полку став Реєстр 1649 p., укладений після підписання Зборівського договору. Знаходиться він у складі «Реєстру всього Війська Запорозького» укладеного урядом Богдана Хмельницького після підписання Зборівської угоди з королем Яном Казимиром. Первісно, як зазначали давніші його дослідники, існувало кілька примірників Реєстру 1649 р. До нашого часу дійшов той з них, який призначався для передачі на зберігання до Варшави [2] Сьогодні він знаходиться в Державному архіві давніх актів Російської Федерації (м. Москва) у складі зібрання Ф. Ф. Мазуріна [3]. |
| vital33 Сообщений: 528 На сайте с 2017 г. Рейтинг: 321 | добрых дел. есть фамилия Касьянов - вроде основная (для моего дерева), по записям иногда пишут в МК Касьян, Касяненко и др. Ещё не дошёл до нормального поиска по этой фамилии. В МК за 1781 - в войсковой слободе Мохнач, обнаружился Проценко и Касяненко, хотя искал рядышком в с.Скрипаи... ... с Уважением. https://forum.vgd.ru/1246/84328/#last |
| vital33 Сообщений: 528 На сайте с 2017 г. Рейтинг: 321 | 1. Харьковское наместничество, с 1796 г. Слободско-Украинская губерния, с 1835 г. Харьковская губерния. 2. Белгородская епархия, с 1799 г. Харьковская епархия. войсковая слобода Мохнач Украина, дупликаты метрич...ой консистории, 1734-1930 Харьков Змиев Мохначево, Николаевская церковь 1771 г. Исповедные ведомо...и (Ф. 1987, о. 1, д. 123) "Україна, дуплікати метричних книг Київської Православної консисторії, 1734-1930," database with images, FamilySearch (https://familysearch.org/ark:/61903/3:1:33SQ-GGYS-22L?cc=1503045&wc=CMMH-N38%3A1588786376%2C1588699076%2C1598172586%2C1598182771 : 14 March 2018), Харьков > Змиев > Мохначево, Николаевская церковь > 1771 г. Исповедные ведомости (Ф. 1987, о. 1, д. 123) > image 1 of 16; Центральном Историческом Архиве Украины, Киеве (Central Historical Archive of Ukraine), Kiev. двор 84. - ....дочъ Касянка двор 85. - Иванъ Касіановъ сын Касяненко 1771г. Николаевская церковь войсковая слобода Мохнач |
Лайк (1) |
| realdozor Мюнхен Сообщений: 507 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 810 | vital33 написал: двор 84. - ....дочъ Касянка Как я уже писал, мой предок Григорий, Касьянов сын (1726 г.р.) происходит от Касьяна (Кассiянъ) Романов(ич)а Шелкоплясенко. От его отца, по сути, и происходит все наше поколение Касьянов и Касьяненко. Здесь, по ходу, такая же история - Касьянов сын Иван стал носить фамилию Касьяненко, как и наш Григорий. А вот Касьянка (Касянка) - очень интересно, ни разу не слышал - очевидно, дочь того же Касьяна. И если фамилию Касьяненко ей носить пришлось недолго, до замужества, то прозвище могло и остаться. Если, конечно, отец был именит и авторитетен на селе. |
| realdozor Мюнхен Сообщений: 507 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 810 | realdozor написал: Откопали в РГАДА ценнейший документ (фонд 350, опись 2, дело 3456): Село Ястребиное (укр. "Яструбынэ") не было сотенным селом, а лишь рядовым для одной из козацких сотен - Сумской, Речанской, Крыгской или другой. Полковым центром был город Сумы. Ближайшее к Ястребиному сотенное село Сумского слободского полка - это с.Речки Белопольского района, оно - всего в нескольких километрах от Ястребиное. Вполне возможно, что часть его черкасов была приписана к Речанской сотне. Это следует проверить по фонду 350 РГАДА (оп.2): - д. 3459а - Книга переписная казаков полковой и Перекопской сотни Сумского полка г. Сум и уезда - д. 34558 - Книга переписная (снимки с 130 828 по 130 931) - д. 3457 Соратники тут подогнали сокращенный список Речанской сотни. valdissumy написал: Село Речки Реченской сотни: Косенков, Супрунов, Ахоня, Цмакало, Холява, Марих (Марич?), Винниченко, Поддубный, Козолуп, Чечель, Забарин, Козолупов, Амельянов, Дашенков, Бражищев, Нестеренко, Турчинов, Титоров, Турчин, Седенков, Отенко, Любывой, Хоруженков, Хорощенков, Проценко, Гресченко, Трудня, Косенков, Полюляхов, Полюлях, Лысенков, Лысенко, Демиденков, Демиденко, Бондарченков, Бондарченко, Михненко, Горкавенков, Сердюков, Бенбера, Борзяница, Болобанов, Зарков, Борзяниченков, Баженков, Баженко, Бугаенков, Тиницкой, Теницкой, Тютюнников, Литвиненков, Гопенко, Жеребцов, Беенков, Остапенков, Пугач, Луценков, Саенко, Сметанин, Лапенков, Шпаков, Мисенков, Тестов, Иванея, Иванеев, Хрущенков, Хорошков, Дяденков, Дяденко, Шевченков, Саиченков, Никоненков, Косьяненко, Демченко, Ивченков, Ивченко, Титарев, Сологуб, Лазебний, Басанцов, Белоусенков, Зарков, Шевченко, Салогуб, Галин, Зарудный, Ленков, Брижащев, Ревенков, Ярошенков, Радченков, Варавчин, Балабин, Григорев, Демяненко, Кривоносенков, Бугаев, Лотишев, Лотиш, Михайленков, Михайленко, Веретюнник, Кобрин, Лютенков, Лутенков, Самотоев, Самотой, Тинченков, Ольховиков, Булавинов, Твердохлеб, Якименков, Капутанов, Солодовников, Коровка, Гузенко, Воронин, Грицаев, Нестаров, Слюсарь, Кириченков, Кириченко. Шокопляса нет  В любом случае село должно было подчиняться какому-то центру, независимо от того, кто там жил: козаки, подпомощники или просто подданные.Ну, правильно же? Когда край заселялся вольными черкасами, они откуда-то прибывали. Хотя чтобы так повезло, как ЗДЕСЬ пишет Микола Крикун: "2 719 сімей з 2 767 подають назви місцевостей" — это надо ооочень постараться)) P.S. Вот - еще вектор для раздумий: За Зборівським договором 1649 року є наступны носії прізвища Шовкопляс: --- Ястребиное основано в конце 17 века, так что более ранних переписей может просто физически не существовать. appoliner написал: Вам надо искать по более крупным населенным пунктам. Мои предки, например, переселились в село из Ахтырки. Ваши — также могли прийти из Лебедина. Еще один коллега пишет: "Если бы ваши предки были казаками, они бы были в переписи 1691 г. по Сумскому полку, но там указаны только военные (т.е. казаки, а не подданные). Если категория ваших предков - подданные черкасы их искать в этой переписи бесполезно. Казаки, подпомощники, подсуседки и т.п. - это "сумские полковые черкасы". Ваши - подданные насколько я понимаю (крепостные), раз живут на "вотчинной земле владельца". Вероятнее всего - это конец поиска". В общем, пессимистично. И тем не менее, хочу отработать такую версию. Когда край заселялся вольными черкасами, они откуда-то прибывали. И переселенцы обычно фиксировались в списках прибывших в полковой канцелярии (если это козаки) или "приказной избе" (обычные крестьяне - посполитие). В случае с Сумским полком таковой была, видимо, Путивльская приказная изба. |
| realdozor Мюнхен Сообщений: 507 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 810 | realdozor написал: Село Ястребиное (укр. "Яструбынэ") не было сотенным селом, а лишь рядовым для одной из козацких сотен - Сумской, Речанской, Крыгской или другой. Полковым центром был город Сумы. Ближайшее к Ястребиному сотенное село Сумского слободского полка - это с.Речки Белопольского района, оно - всего в нескольких километрах от Ястребиное. Вполне возможно, что часть его черкасов была приписана к Речанской сотне. Это следует проверить по фонду 350 РГАДА (оп.2): Интересно, стоит поискать вольного черкаса, первопредка-переселенца Романа Шовкопляса в более ранние года в селах - сотенным центрах? Или все же по более крупным населенным пунктам. Например, Ахтырка или Лебедин В любом случае село должно было подчиняться какому-то центру, независимо от того, кто там жил: казаки или посполитие... Но оно основано в конце 17 века, так что более ранних переписей может просто физически не существовать. Согласно описи Хрущовской переписи населения 1732 г. (ЦГИАК ф380 оп2 ед.хр.7), список жителей этого села располагался на стр.360-379 этой переписи. Материалы Хрущевской переписи удивительно корреспондируются в моем случае с записями 1-й (1720) и 2й (1748) РС РГАДА. Есть ли шанс найти что-то по Ястробенному в реестрах? Ибо сказок до 1720 года более нет... Как следует из "Исторического календаря Сумской епархии Украинской Православной Церкви": 1683 год – построен первый Васильевский храм в селе Ястребином. Таким образом, само село было основано в 1678-1680 гг. ... На Слобожанщине КРЕПОСТНОЕ право было утверждено аж в 1785 г. Екатериной 2. То есть "крепосных" в 17-м веке веке не было - были "работники", вольные, живующие "во дворе" козака или подпомощника. Но они зафиксированы в переписях, как все "нормальные люди", поимённо. Откуда брались "работники"? Это такие же "пришлые вольные черкасы", которые прибыли сюда на заселение. Но, со временем, не смогли сохранить своё право на займанщину (занятые наделы земли и дом) потому, что вынуждены были (добровольно или по принуждению) продать (отдать) их более сильным. Продав свой надел и дом, они оставались при хозяине, жили в его (уже) дворе (а куда им деваться?), работали за пищу и кров. А с 1785 г. стали настоящими крепосными. Также к козакам могли "прибиться" просто праздношатающиеся переселенцы-единоличники, не имеющие средств для нормального сущесвования. Конечно, позволить себе иметь таких "работников" могли только зажиточные козаки и подпомощники. Как и где искать - тут я не помощник... Кстати, в дополнение тезиса о "вольных" или "живущих во дворе" - цитирую 1ю РС (РГАДА, ф. 350, оп. 2, д. 3456): "Сказки о пришлом населении (пришлых вольных черкасах); Сказки церковнослужителей Белопольского, Недригайловского, Сумского, Краснопольского, Суджинского, Межиричинского, Лебединского, Миропольского уездов", 1720 г. На л.25 читаем: В 1720 году июня в 1-й день Царского Величества по именному указу и по присланным сенатским печатным листам (каковые получены в Сумах о переписке дворового числа и о взятую о душах мужеска полу сказок Сумская …?)... Полковница Елена Михайловна сказала вправду... Во владетельстве за мною в Сумском уезде на отчиной земле село Кровная… На л.35: В Сумском же уезде на отчиной земле село Ястробенное да в том же селе вольные пришли черкасы … На л.38 находим в РС Касьяна Шовкопляса, которому около 20 лет, старшим в семье (во вдоре) по состоянию на 1720-й год был Василий (40 лет) Во дворе Василь Шовкопляс сорока, сын (его) Матвей полугоду Предполагаю, что Василий, Остап, Касьян и Федор Шовкоплясы - братья. Продолжаем читать ревизскую сказку: Сусед Игнат Давиденко - 40, сын (его) Тишко - 5, Семен - 1 году. У них наемные работники: Яков - 30, Мыкола - 20, Мартын 15. Сосед Тишко - 25, сын (его) Трофим - 10, наемний работник Дмитро - 11 лет (далее идёт другой двор). Можно ли из этой записи сказать, что братья Шовкоплясы были зажиточные? Раз могли позволить себе иметь наёмных работников взрослых мужиков - значит, скорее, это все же казаки или подпомощники. Значит можно продолжать поиски - в реестрах ближайших полковых или сотенных сел. Аж крылья выросли))) применительно к козакам - фиксацией переселенцев, скорее, полковые канцелярии занимались, а не приказные избы (по Сумскому полку - это Ф.380 ЦГИАКа). Насколько я понимаю, черкасами в этом случае ведали их полковники, которые подчинялись Белгородскому Разряду (минуя приказную избу), а русские люди - действительно, воеводам на местах и приказным избам. На примере того же Ахтырского полка - было сотенное местечко Алешня, где проживало примерно поровну - 50% русского населения и 50% черкасского. Черкасы не подчинялись воеводе, а только своему сотнику (и полковнику - через него). Так что в пределах одного города было по-сути две власти для каждой категории... Что касается Старобельской сотни - это Острогожский полк (по которому, насколько мне известно, перепись 1732 г. не сохранилась, но есть перепись 1744-48 г.г. для подданных). Списки полковых канцелярий - это, видимо, только РГАДА. На Слобожанщина в том же Ахтырском полку были и великороссийские и малороссийские селения. В этой связи в документах Разрядного приказа (Ф.210) или Поместного приказа (Ф.1209) Ахтырский полк часто писался в XVII веке Ахтырским уездом - с существованием прикрепления к владельческой земле (что мы сейчас условно называем "крепостным правом"). Да и казачество было очень крупным землевладельческим сословием, имевшем и своих работников, и своих подданных. Ведь что такое, по большому счету, казачество в XVII веке? По аналогии с великороссийскими однодворцами - служивое сословие со своими льготами. desalex написал: Полковники и сотники были заинтересованы "В анархии" - чтобы ничего нигде не числилось и можно было жить, как хочется, а не в каких-то рамках. Поэтому переписей не производили. Москве же наоборот - нужен был строгий учёт, чтобы сдирать налоги и принуждать к службе. Поэтому делались переписи и ревизские сказки. Все переписи, письменные фиксации - дело рук административной системы (Белгородского разряда). Административная система делила слободские полки на уезды, полковая (козацкая) - на сотни. Поэтому есть путаница, от этого двойного подчинения, ещё и рамки его довольно размыты - в одном и том же документе может идти речь и о сотне, и о уезде. Уезд же крупнее - в нём может быть несколько сотен. |
| realdozor Мюнхен Сообщений: 507 На сайте с 2018 г. Рейтинг: 810 | Пишет Владимир, также потомок Шовкоплясов из Сумщины: FomichevVA написал: Являюсь потомком этой фамилии. Ищу корни. Конечно же, Шовкоплясов в Яструбином (Ястребинном) хватает - только у нашого предка в 1720 году было три брата с этой фамилией, а у каждого - сыновья, внуки... В начале 18-го века или конце 17-го: в нашей семье произошло разделение между линиями Касьянов и Шовкоплясов, нужно разбираться. Пока вероятность пересечения наших Шовкоплясов с теми, что обитали в Перекоповке (несмотря на то, что и те, и другие жили в рамках территории нынешней Сумской области), не велика: между Перекоповкой, которая под Ромнами, и Ястребиным (за Сумами, под границей с Курской областью) - километров 200 и 2.5 часа езды. Гигантское по тем временам расстояние. |
| ← Назад Вперед → | Страницы: 1 * 2 3 Вперед → Модераторы: N_Volga, Asmodeika, Радомир |
Генеалогический форум » Фамильные темы » Поиск предков, родичей и/или однофамильцев » Ш » Ша - Ше » ШОВКОПЛЯС (-енко), Шелкопляс (-енко) [тема №92450] | Вверх ⇈ |
|
|
| Сайт использует cookie и данные об IP-адресе пользователей, если Вы не хотите, чтобы эти данные обрабатывались - покиньте сайт. Политика персональных данных Содержимое страницы доступно через RSS. Пользуясь сайтом вы принимаете условия пользовательского соглашения © 1998-2024, Всероссийское генеалогическое древо 16+ Правообладателям |