ШОВКОПЛЯС (-енко), Шелкопляс (-енко)

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

realdozor написал:

[q]
Предка по мужской линии, от которого происходит все наше поколение Касьянов и Касьяненко звали: Касьян (Кассiянъ) Романов(ич) Шелкоплясенко.
Нам известно, что Касьяну Шелкоплясенко в 1732 году было 25 лет (хотя, возможно и все 35, ибо переписчик ошибся - об этом "вопиет" возраст его детей: старшему — 10 лет, а нашему предку Григорию — 6 лет). Но по этой версии, которую необходимо проверить, Касьян Романович родился в 1707 году в семье Романа Шелкопляса (или Шовкопляса?). Тот, в свою очередь, родился, примерно в 1670-90 гг.

Кто был отцом Романа, и откуда они появились в селе Ястребенном - нам и предстоит узнать.
[/q]

Как утверждает Википедия, в Украине есть два села с названием Шелкоплясы, одно из них — в Полтавской области, второе — на Харьковщине, в Дергачевском районе, неподалеку от райцентра. Название, мягко говоря, уникальное, поэтому интересно: какое из двух сел — «дубль», а где оно первично? С другой стороны, непонятно: что здесь первично - казацкая фамилия, а точнее прозвище Шелкопляс (Шовкопляс), или топоним?

В первом случае, например, все могло быть так. Сотник Шовкопляс с казаками основали хутор или деревню, которая получила название по имени казака. Во втором случае - в Ястребенное переехал (сам или уже с семейством) казак с деревни Шовкоплясы, которого так и стали называть: Роман (или его отец либо дед) с Шовкоплясов. Так за ним это прозвище и закрепилось, а потом переросло в фамилию.

Откуда же "растут ноги" у прозвища казака, самого первого в роду Шовкоплясов?

Традиция давать человеку индивидуальное прозвище в дополнение к имени, полученному при крещении, издревле существовала на Руси и сохранялась вплоть до XVII века. Это объясняется тем, что из тысяч крестильных имён, записанных в святцах и месяцесловах, на практике использовалось чуть более двухсот церковных именований. Зато неисчерпаем был запас прозвищ, позволявших легко выделить человека среди других носителей того же имени.

Фамилия Шовкопляс представляет собой закрепившееся в качестве фамилии прозвище Шовкопляс, которое состоит из двух смысловых основ: существительного «шовк» и глагола «плясать» или «плясти» (представляющего собой диалектный фонетический вариант глагола «плести»).

В украинском языке словом «шовк» обозначали натуральный материал для ткани, который в старину приравнивался к золоту и драгоценным камням. Следовательно, прозвище Шовкопляс могло принадлежать человеку, который «плясал» шелк, то есть продавал его или доставлял издалека своим покупателям.

Более интересной, впрочем, представляется другая версия. Именем Шовкопляс в народе могли наделить человека, обладавшего особым даром красноречия, умевшего «плести шелковые речи», то есть мягко и ловко играть словами, лукавить, плутовать.

Подобные прозвища часто получали казаки, причем уже в зрелом возрасте. Основная часть казачества в целях безопасности скрывала свое происхождение и крестильное имя. В результате возникло огромное количество разнообразных прозваний.

В XV–XVI веках на Руси в среде представителей привилегированных сословий начали появляться первые фамилии как особые наследуемые родовые именования. Общепринятая модель русских родовых именований сложилась не сразу, однако уже к началу XVII века большинство фамилий образовывалось прибавлением к основе – имени или прозвищу отца – суффиксов -ов/-ев и -ин, постепенно ставших типичными показателями русских семейных имен. Но иногда, в редких случаях, фамилией становилось имя или прозвище отца, не оформляемое фамильным суффиксом. Это было характерно для самых ранних времен возникновения фамилий, когда традиционные фамильные суффиксы еще не оформились. Для украинских и белорусских фамилий, которые начали образовываться столетием раньше русских, например, образование семейных именований без оформления каким-то специальным суффиксом было частым явлением. Примером подобного явления, очевидно, является фамилия Шовкопляс.

Поскольку процесс формирования фамилий был достаточно длительным, о точном месте и времени возникновения фамилии Шовкопляс в настоящее время говорить сложно. Однако, так как прозвание Шовкопляс закрепилось в качестве фамилии без изменений, то, несомненно, можно предположить, что оно имеет очень старинное происхождение.

Источники: Унбегаун Б.О. Русские фамилии. Тупиков Н.М. Словарь древнерусских личных имен. Суперанская А.В. Словарь русских личных имен. Толковый словарь В. Даля, в 4-х т. Редько Ю.К. Справочник по украинским фамилиям.

То, что накопал по Шовкоплясам в других темах.

XIX вв.

1.Полтавская губерния
1.1. Лубенский уезд (с. Хорошки)
1809-11 гг.

VitAlex написал: написал:

[q]
Список фамилий (и места их исхода из Левобережной Украины), переселенцев в Менской курень в 1809-1811 годах (на основе дела о переселенцах из Малороссийских губерний (ГАКК, ф. 250, оп. 2, д. 199) и ревизской сказки 1811 г. (ГАКК, ф. 250, оп. 2, д. 201). Ссылка
Фамилия | Село (деревня, местечко) | Уезд | Губерния
Шовкопляс, село Хорошки, Лубенский у., Полтавская губ.
(Луб. уезд Полтавской губ., знаходиться на лівому березі річки Сула)
[/q]

1.2. Лубенский уезд (Лазорская волость)
1873 год

Valenti написал:

[q]
Приемная роспись Лубянского Рекрутского Присутствия всех сословий поступивших в рекруты по общему с обеих полос империи набору с 15 января по 15 февраля 1873г. 254 листа (Фонд 986 Д 47)
Мещане города Лубен
№ п\п Имя, отч, прозвание; лета; росту аршины/вершки; решение членов рекрутского присутствия
Очередные рекруты: Лазорская волость
71. Григорий Савин Шовкопляс (21); 2, 6 2/8; годен - ССЫЛКА
[/q]

1.3. Малороссийские полки №1 и 2 из Полтавской и Черниговской губ.
1838 г.

gelene написал:

[q]
База по переселенцам Кавказской, Кубанской и Терской областей, составленной на основе документов РГВИА.
Сейчас в ней более 20 000 семей и будет пополняться по мере обнаружения и обработки документов.
В БАЗЕ показаны только ГЛАВЫ СЕМЕЙСТВ Ссылка-1
В Базу добавлены первопоселенцы станиц Архонской, Ардонской, Пришибской и Урухской, составивших Владикавказский казачий полк. 1838г.
В эти станицы были переведены нижние чины Малороссийских №1 и№2 полков из Полтавской и Черниговской губерний.
Ссылка-2
Шовкопляс Емельян Полтавская губ.
[/q]

2. Запорожская обл. (выходцы с Запорожской Сечи):

bog74 написал:

[q]

Когда изучал метрические книги по Васильевке (місто в Запорізькій області, адміністративний центр Василівського району), Карачекраку (річка в Україні, в межах Токмацького і Василівського районів Запорізької області), Янчекраку (річка та колишня назва села Кам'янське Василівському районі Запорізької області) фамилию Шовкопляс встречал достаточно часто.
Ссылка
[/q]

3. Екатеринославская губерния
3.1. Лычковская волость, Новомоск. уезда:

[q]
Крестьяне Лычковского Сельского общества, Лычковской волости,
7 земского участка Новомосковского уезда,
Екатеринославской* губернии 22 февраля 1903 года:
(* Днiпровська обл. Укр.)
1. Афанасий Воловода
2. Иван Шовкопляс
3. Иван Бут
... Ссылка
[/q]

3.2. Переселенцы (Казахстан и проч.)

Paul3 написал:

[q]

Ищу сведения о моем деде и бабушке - ШЕВКОПЛЯСЕ Герасиме Коновиче, (1894 г. - 1941 г) и ШЕВКОПЛЯС (ТАРАСЕНКО) Марфе Ивановне (1896-1966 г). Во время столыпинской реформы семья деда (предположительно братья Артем, Игнат, Иван) и бабушки перехала, предположительно, из с. Веселая Екатеринославской (возможно, Таврической?) губернии в Казахстан. Предположительно, одну зиму семья прожила в Акмолинской области, а потом переехала в с. Московка (Маяк) нынешнего Кокпектинского (Самарского) района Восточно-Казахстанской области.
Дед был участником 1-й Мировой войны, находился в австрийском плену. Ссылка
[/q]

4. Киевщина
4.1. Ныне — Васильковский уезд:

Yulita написал:

[q]

И на Киевщине! Фамилии, что мне встречались здесь: Отченашенко, Пидопрыгора, Пересунько, Перечепа, Жовкопляс, Козохват, Майборода, Наливайченко, Пожованый, Портянка, Притула, Семирозум, Скороход, Стороженко, Штыка, Шушваль Ссылка
[/q]

IAA написал:

[q]

Вероятно, не Жовкопляс, а Шовкопляс (Шелкопляс) ! Налицо или ошибка в документах, или смешение староукраинской (малороссийской) мовы с промежуточными казацкорусскими говорами. «...С шелками он пляску тоже не мог вести...» Видимо тут диалектное или письменное изменение, а прозвище было Шовкоплес (Шёлкоплес, Шёлкоплёс?) - кто умел мягко заплетать языком, сплетничать, науськивать, лукавить, т.е. так всё заплести, что и фома-неверущий поверит. Есть такие люди. Боже упаси от них. - Ссылка
[/q]

Yulita написал:

[q]
IAA, я тоже думала сначала, что Шовкопляс, но в метрическх книгах за 16 лет эта фамилия пишется именно как Жовкопляс (почерк разборчивый) Ссылка Мне эта фамилия попалась в деревне Глыбочка, была приписана к церкви села Пилипча Васильковского уезда Киевской губернии (эта фамилия также встречалась в селе Лосятин Васильковского уезда). К сожалению, самые ранние документы по ней сохранились лишь за 1794 год, более ранних нет ни метрик, ни исповедок, самая первая ревизия - 1795 год. Документы по ней - ЦГИАК и ДАКО. Временные рамки 1795-1805 года. Фамилия писалась то Шовкопляс, то Жовкопляс, в зависимости от дьячка, что вел записи.
Самый ранний известный представитель этого семейства - Шовкопляс Иван (1718-1798).
[/q]

4.2. Ныне — Черкащина

Jasminka написал:

[q]
Фонд 703, опись 1, дело 2
ФОРМУЛЯРНЫЙ СПИСОК
о рекрутах, принятых в Звенигородском уездном рекрутском присутствии,
из разных сословий Звенигородского уезда*
1863 года — Ссылка-1,Ссылка-2
№ Имя Отчество Фамилия Нас. пункт
265. Мефтодий Никитов Шовкопляс село Вербовец (Катеринопільський район Черкаської області)
* Киевская губерния, ныне - Черкасская область
[/q]

4.Харьковская губ.
4.1. Сумской уезд.

Vitaly написал:

[q]
Данная фамилия довольно часто встречается по Харьковской губ. в т.ч по Сумскому уезду.
Землевладельцы Российской империи 1870-1918 гг. - Первоисточник
(Фонды Харьковского банка (у которого совладельцем был Алчевский) находятся в Госархиве Харьковской обл. - ГАХО) -Ссылка
Шовкопляк(с) Матвей Павлович
[/q]

4.2. Старобельский уезд.

helen_ka написал:
[q]

Фамилии жителей Шульгинки, которые встречаются в метрических записях о Юрченках
(как восприемники и брачные свидетели) за 1849-1918гг - Ссылка
Шовкопляс
«Шульгинка (Бахмутской провинции) расположена на левом берегу р.Айдари и по обеим сторонам р. Шульги (почему и получила название Шульгинки) и находится в 15 в. от г. Старобельска. Берега Айдара и Шульги покрыты богатой растительностью и представляют местность красивую и живописную. Речкою Шульгою слобода делится на две части: на восточную , возвышенную, черноземную и западную, низменную, песчаную…». Е.И. Будянской. Сл. Шульгинка, Харьковский календарь. 1895 г. Материалы для этнографического изучения Харьковской губернии. Старобельский уезд.
*Примечание: см. 1743-44 гг. — в Роменской сотне (с. Бацманова козаки)
Яков Максимов Шовкопляс, сыновья Семен, Аврам в 1743 году переселился в слободу Шульгинку Бахмутской провинции.
Василий Яковлев Шовкопляс в 1744 году переселился в слободу Шульгинку Бахмутской провинции.
[/q]

syngach написал:
[q]
Деревня Вяземское. Основана в 1904 г. В списке домохозяев: Шевкопляс Пётр 1 мужчина и 1 женщина + Фамилия Шовкопляс встречается среди жителей села Бельмановка Уссурийского края. Это конечно не реестр казаков, но все же упоминание в документе - ССЫЛКА
[/q]

Людмила М написал:
[q]
Фамилия Шовкопляс встречалась (в 1970-2000 гг., до массового исхода некоренных национальностей) у жителей с.Ново-Николаевка (с. Петропавловка), куда переселялись в 1909-1916 г.г. выходцы из Полтавской и др. губерний.
[/q]

Полтавский полк
Первая Полтавская сотня
Вторая Полтавская сотня
Третья Полтавская сотня
Белицкая сотня

Будищенская сотня
Келебердянская сотня
Китайгородская сотня
Кишенская сотня

Кобеляцкая сотня
Маяцкая сотня
Нехворощанская сотня
Новосанжарская сотня

Орлянская сотня
Переволочанская сотня

Решетиловская сотня
Сокольская сотня
Старосанжарская сотня
Царичанская сотня

Лубенский полк с. Бацманов
Яков Максимов Шовкопляс, сыновья Семен, Аврам в 1743 году переселился в слободу Шульгинку Бахмутской провинции.
Василий Яковлев Шовкопляс в 1744 году переселился в слободу Шульгинку Бахмутской провинции.

XVIII вв.

1.Лубенский полк (позднее - уезд)
1.1.Роменская сотня (c. Бацманов)
1732 год

Huginn написал:

[q]

1.Сотни Роменской старшина и городовие козаки:
Сотник Роменский Семен Евстафиев
Иван Лаврентиев атаман городовий
Петр Яновский писар сотенний
Михайло Данилов писар городовий
Села Бацманов козаки
Кирик Шовкопляс — Ссылка
[/q]

1723, 1780 гг.

[q]
2. Кстати:
а) Реєстри козаків Роменської сотні Лубенського полку, готових до походу та козаків, нездатних вести військову службу від 23.08.1723 (ЦДІАК, ф51 оп3 спр 1186, арк 1-8) и
б) Исповедные ведомости Роменской протопопии за 1780 год (1226 листов в отличном состоянии), есть все церкви г. Ромны, Смиле, Хмелив, сел Евлаши, Берестиве и др. (ЦГИАК: 127 \1015 \ 76)
[/q]

1743-44 гг.

helen_ka написал:

[q]

3. Сотни Роменской (с. Бацманов)
Яков Максимов Шовкопляс, сыновья Семен, Аврам в 1743 году переселился в слободу Шульгинку Бахмутской провинции.
Василий Яковлев Шовкопляc в 1744 году переселился в слободу Шульгинку Бахмутской провинции.
[/q]

1774 год

Nick02 написал:

[q]
Laurell
3. Сотни Роменской (с. Бацманов)
Шовкопляс Яким Кирилов, 51 год вдов.
Зять его Гавриил Романов Сидоренко, 28 лет
Жена его Агафия Якимова, 28 лет
Дочь их Параскева, 1 год
Шовкопляс Стефан Кирилов, 37 лет брат
Жена его Евдокия Данилова, 30 лет
Дети их:
- Павел, 8 лет
- Татьяна, 6 лет
- Иван, 2 года
- Терентий, 4 года[
[/q]

1.2. Глинская сотня (позднее - уезд Черниговского наместничества; с. Перекоповка)
1771 год

Nick02 написал:

[q]
Глинская сотня, село Перекоповка
Козак Шовкопляс Федор Федоров, 64 года с большим своим семейством и семействами своих братьев
[/q]

1784 год, декабрь

yurik_vd, erayza1980 написал:

[q]
,
2.Ведомость, сколько в Лубенском Карабинерном полку действительно служащих и в домах своих хозяевами почитающимися козаков находитца (сочинена 1784 года, декабра “…” дня)
Ссылка, Ссылка-аналог + otkudarodom.com.ua/Ludny_1784.html
Показание людей - в своих ли домах или где жительствуют:
В сотне Глинской
...
Шовкопляс Яков, в своем доме хозяин
[/q]

1796 год

Paul3 написал:

[q]
По документам Симферопольского архива в 1796 г было переселение козаков из Глинского уезда Черниговского наместничества в Днепровский уезд Таврической губ, среди них имеется и фамилия Шовкопляс. Имеется ли у кого либо список жителей с. Перекоповка Глинского уезда Черниговского наместничества 1780-1790-х. гг. (или других сел этого уезда). Интересует фамилия ШОВКОПЛЯС Иван, Григорий, Кирилл. Ссылка
[/q]

1.3. Село Воронинцы
1787-1900 гг.

Ольден написал:

[q]
Известный исследователь В.Милорадович в своем труде "Средняя Лубенщина" (1904 г., Киевская старина) описывает такие сведения: "За Приймовщиной с холма, зайнятого обширной усадьбой Ф.И.Дейкуна, бывшего председателя лубенской земской управы, открывается вид на долину Слепорода, перерезанную с длинной греблей, с рядами верб, с кустами лозы и очерета, и на мело Воронинцы, расположенное на невысоких берегах реки. По местным преданиям, село основано (осадчим?) Вороною, одновременно с другими осадчими: Черевком, оселившим Черевки, и Лазарем, основателем Лазорок...
Начало села предполагается у плотины, у которой издавна был колодязь.
Здесь живут козаки: Васильченки, Гришки, Колесники, Кононовские, Макаренки, Слипченки, Шовкоплясы. ... (приводится выборка фамилий — более трёхсот).
Местная церковь в честь Рождества Пресвятой Богородицы основана в 1725 г., а в 1765 г. перестроена "коштом и старанием священника Т.В.Костырки и козака Сечи Запорожской Кондрата Горкуши". ...Воронинцы — средней величины село. В конце 18 века в приходе числилось 1200 душ, в 40-х гг. 19 века более 1500 душ, в 70-х - около 1900, теперь - 2800..."
Милорадович В. Степная Лубенщина / В. Милорадович // Киев. старина. —
1904. — Янв.-март. — С. 179–200, 348–382. — Апр.–июнь. — С. 36–72.
На след Воронинец нас вывел корнет Иван Емельянович Макаренко, в Свидетельстве о службе за 1787 г., которого указано, что он дворянин и служил вахмистром в Лубенском карабинерном полку и по состоянию здоровья уволен со службы корнетом и направляется в родной дом Киевского намесничества Лубенского уезда в с. Воронинцы. Ссылка
(РГИА: Фонд 1343. Оп. 25. Д. 297)
[/q]

1790 год

Lara написал:

[q]
2.Церковь Рождества Пресвятой Богородицы местечка Воронкова (Ф.127, оп.1015, д.99)
Военные и их домашние:
Шовкопляс
[/q]

Шовкопляс С.64 - ССЫЛКА

[/q]

2. Полтавський полк
2.1. Белицкая сотня
1726 г.

Пипенко написал:

[q]
Ревизия 1726 г. Полтавского полка, Сотня Белицкая:
стр.223 посполитые пешие Панас Шовкоплас
стр. 229 ткачи пешие Самойло Шовкоплас
Стр 223 и 229 к населенному пункту не привязаны, но далее на стр.230 упоминается село Комаровка*
*Село Комаровка Білицької сотні Полтавського полку (1648-1775), тепер село Комарівка - Чорбівської сільської ради Кобеляцького району.
Ссылка
[/q]

2.2.Переволочанської сотня
1752 рік

[q]
Поселення задніпровських місць до утворення Нової Сербії
5. Відомості Келебердянської та Переволочанської сотень до опису задніпрських поселень Полтавського полку 1752 р/
Cотни Переволочанской село Мишурин Рог при урощище речки Днепру/
В оном жительством найдуючие переволочанские козаки старожилые:
атаман Грицко Святодух (...)
запорожские козаки якие в оном Мишурином Рогу живут:
Остап Слюсар
Максим Вечерний
Гаврило Шовкопляс
Козма Самарец з суседом Павлом Бутком (...)
[/q]

2.3. Новосанжарская (также Старосанжарская или Кобеляцкая) сотня
1771 г. (?)

С_Санжаренко написал:

[q]
Моя родина - село Шовкоплясы Полтавской области, и на карте Шуберта хутора на месте этого села обозначены как хутора Шакоплясы. Не могло ли туда занести казака из Острогожского полка (хутора казачьи, кстати)?
Примечание. Село Шовкоплясы находится в зоне Новосанжарской (а также Старосанжарской или Кобеляцкой) сотни Полтавского полка. Аремя основания села выяснить пока не удалось, предположительно - 2я полвина 18-го или 1-я половина 19-го века.
[/q]

john1 написал:

[q]
Маленькое село Шовкоплясы относится к сельсовету Велыкий Кобелячек, расположено вдоль второстепенной дороги, соединяющей Велыкий Кобелячек с Малым Кобелячком и Новыми Санжарами.
[/q]

2.4. Орлянская сотня
1771-75 гг.

Paul3 написал:

[q]
Имеется упоминание фамилии Шовколяс в документах местечка Орлик Кобелякского повета Полтавской губернии в 1821 году.
Так, в "Прошении на имя Императора от Кобелякского повета местечка Орлика воинских поселян..." от 24.05.1821 гг. среди прочих указан Григорий Кириллов Шовкопляс, 37 лет, с семьей, который переселился с односельчанами в Мелитопольский уезд Екатеринославской губернии и основал село Веселое. В исповедной росписи церкви Архангела Михаила в Орлике за 1771 г. среди «пикинерных подпомощников и их домашних» значатся мой Назар Шовкопляс, 35 лет с семьей. В ИР за 1775 год среди «военных и их домашних» (я так понимаю, что речь идет о козаках) — тот же Назар с семьей. В более ранних исповедных росписях за 1754 год Назар Шовкопляс не отслеживается. То есть с Орлик он откуда-то прибыл — откуда и когда не известно. Вопрос, встречается ли эта фамилия в иных списках Орлянской (Переволочанской, Кобелякской) сотни Полтавского полка в 1730-1760-е гг. — пока без ответа - Ссылка
[/q]

--------
3. Миргородский полк (позднее => Чигиринський/Полтавский полк)
1718 г.
1. Юско Шовкопляс, с. Ерки (у 1781 р. село належало до першої Миргородської сотні Миргородського полку.)
2. Иван Шовкопляс, Шишацкая сотня
3. Петро Шовкоплясенко, Говтвянская сотня
Компут и ревизия 1723 г.
1. Село Поповка (Голтвянская сотня) до города Голтвы прилеглое товариство рядовое можнийшее с діда з отца козаки Атаман Петро Шовкопляс, у него брат Гаврило. На едном дворе живут, очередную службу отбувают.
2. Сотня Шишацкая. Пешие ж и весьма зубожалие, з діда и отца козаки Иван Шовкопляс;
3. С. Ярмаки моетности Ивана Ломиковского (сотня полковая Миргородская), люде посполитие можнійшіе Юско Шовкопляс
4. Сотня Голтвянская, люди посполитые можнейшии - Есиф Шовкопляс.
5. Сотня Голтвянская, пешие и весьма зубожалие - Павло Шовкопляс.
--------
4.Переяславский полк
Гелмязовская сотня
1732 г. (генваря 28 дня)

Huginn написал:

[q]
В ведение сотне Гелмязовской козаков, которие на верность Ея Императорского Величества в присяги были, а именно;
Сотник Гелмязовский Сава Федорович Тоцкий
Григорий Андрусенко атаман городовий
Писар сотенный Григорий Косинский
Сотенний хоружий Иван Вертипорох
Рядовое товариство
Семен ШовкоплясССЫЛКА
P.S. Гелмязівська сотня (1648-1782): центр у містечку Гельмязів — тепер село Золотоніського району Черкаської області)
[/q]

---------
5. Белгородский уезд (переселенцы с Коломака Харьковской губ).

РоманС написал:

[q]
Мне известен потомок Шовкоплясов (в современной версии - Шелкоплясовых), чьи корни идут с Белгородчины, а сама семья проживает в Москве. Семья Шовкопляс, согласно Ревизии 1720-го года Нижегольского уезда, пришла в начале 18-го века из местечка Коломак. Полагаю, они и положили начало Белгородской ветке рода Шовкоплясов (Шелкоплясовых) - ССЫЛКА
Комментарий
Нежегольский стан Белгородского уезда заселялся в основном служивыми людьми Белгородской засечной черты. Однако, как видим, не исключением были и пришлые черкасы из соседней Харьковской губ.
Селение Коломак основано в середине XVII века - возможно, в 1668 году) как острог на границе Русского государства. С 1680 года - сотенное местечко Ахтырского полка.
25 июля 1687 года здесь состоялись выборы гетмана Украины. По свидетельствам современников, на большой низине около казацкого лагеря была собрана рада. Место выборов было окружено тесным кругом российского войска. Вокруг казаков расставлены были стрелки и рейтары. На совете присутствовали 800 конных и 1200 пеших казаков. Старшина выкрикнул имя Мазепы, а когда кое-кто попробовал назвать имя другого, их «вмить угамували». Иван Мазепа был избран гетманом Украины и здесь же были подписаны Коломакские статьи. «Мазепу избрали в гетманы, главным образом оттого, что так хотелось любившему его Голицыну».
В ходе Северной войны в феврале 1709 года Коломак был сожжен шведскими войсками, но в 1711 восстановленную слободу сожгли и разрушили крымские татары, которые захватили и увели в плен многих жителей. В 1773 году в слободе проживало 3546 человек, из них казаков и крестьян — 3385 человек.
[/q]

-----------
РЕЗЮМЕ
Что мы в итоге имеем по Шовкоплясам (Шелкоплясам) после первой ревизии 1720 года?
- семья Шовкопляс в Нижегольском уезде (по первой РС1720-го), которая пришла после того как дважды сожгли сотенное местечко Коломак
- пешие Панас Шовкопляс из посполитых и Самойло Шовкоплас из ткачей (к населенному пункту не привязанные, предположительно - село Комаровка, 1726 год) из Белицкой сотни Полтавского полка;
- из села Бацманова Лубенского полку Яков Максимов Шовкопляс (с сыновьями Семеном и Аврамом) в 1743 году переселился в слободу Шульгинку Бахмутской провинции, а Василий Яковлев Шовкопляс (очевидно, старший его сын) в 1744 году переселился в слободу Шульгинку Бахмутской провинции.
- из того же села Бацманова козаки-братья Шовкопляс Яким и Стефан Кириловы (1774 год) и (видимо) отец их - Кирик с Роменской сотни (1732 год).
- Шовкопляс из Полтавского полка - с местечка Орлик, исповедки в 1771 года;
- в том же 1771 году - Шовкоплясенко в Уманском полку;
- козаки Яков Шовкопляс (1784г) и Шовкопляс Федор Федоров из Глинской сотни (село Перекоповка, 1771 год) Лубенского карабинерного полка с большим своим семейством и семействами своих братьев;

Какое отношение все они имеют к моим Шовкоплясам из с. Ястребиного Сумского полка? Пересекаясь на уровне пра-пра-...прадедов, они могут вывести на возможного первопредка(-ов), которых сегодня прослеживается 3-4: в Брацлавском полку, Лубянском, Полтавском и Сумском.

До речі. Прізвище Шовкопляс — 2512-е за поширеністю прізвище в Україні, налічує 1845 носіїв (Шелкопляс - 57867-е, 72 носія).
Найчастіше - на Слобожанщині (1 з 6 444, Шелкопляс - 1 з 141 764).
Найпопулярніші імена: Олександр, Тетяна.
Транслітерація латиницею: Shovkoplyas.
Російський відповідник: Шелкопляс (-ов, -енко).

МЕТЯ написал:

[q]
Щодо походження прізвища Шовкопляс. Достеменно, шо утворилося воно з козацького прізвиська. Шовкові шаровари носили, мабуть, заможні козаки. А ходити у таких шароварах, неначе по свадьбі, щодня - "приплясовувати". Шовкоплясом козаки могли прозвати сірому, ледве чи не без штанів. Тоді такий був звичай "обзивати": наприклад, малого зростом могли назвати якимось словом-синонімом до високого, або навпаки. Ще могли так назвати гоноритого, який ходить як у шовкових шароварах по свадьбі, із "задертою" головою. Все це лише мої версії. Однозначної науково підтвердженої відповіді щодо виникнення цього прізвиська - немає.
[/q]

3) Документы на с. Ястребенное (Связка 4).
Подлинники:
1747 года ноября 27. Купчая отъ рѣчанскаго казака Ивана Турчина на сѣнокосъ близъ хутора Морочи.
1749 года апрѣля 18. Отъ рѣчанскаго казака Семена Супрунова на землю надъ рѣчкою Морочою съ пасѣчнымъ мѣстомъ.
1749 года декабря 7. Отъ полковаго писаря Ивана Рубана на сѣнокосъ близъ хутора Морочи, дуброву съ лѣсомъ и пахатное поле.
1751 года октября 22. Отъ рѣчанскихъ козаковъ Афанасія Евченка и Осипа Лазебнаго на сѣнные покосы близъ Кульбацкаго шляху.
1759 года марта 30. Села Стецковки жителя Павла Костенка Андрею Савичу на рощу съ пахотнымъ полемъ.

Таким образом, дети Романа Швокопляса из Сум жили на землях, что принадлежади до выкупа их козацкой старшиной (а именно - полковником Кондратьевым) на территории Стецьковской или Речанской сотен.

РЕЕСТР Войска Запорожского, XVII век

Paul3 написал:

[q]
В реестре Войска Запорожскогj встречаются несколько фамилий ШОВКОПЛЯС (1649 г.) в Прилуцком, Полтавском, Переяславском полках, ШОВКОПЛЯСЕНКО в Уманском полку (в 1771), ШОЛКОПЛЯС, т.е. на территории большей частью Полтавской, Черкасской, Черниговской, Сумской областей. - ССЫЛКА
[/q]

Реєстр війська Запорозького 1649 року
Васил Шовкопляс, Коаснянсая сотня, Брацлавський полк (с. Тивров)
Иванъ Шовкопляс, Баришська сотня, Переяславський полк
Олешко Шовкопляс, Лукомская сотня, Полтавский (затем - Лубенский) полк
Алєксей Шовкопляс, Варвинская сотня, Прилуцкий полк - ССЫЛКА
Таким образом, можно предположить, что брацлавские Шовкоплясы — это потомки тивровского казака Василия, полтавские — Олешка из Лукомской сотни (скорее всего, это его потомки, или сотника Голтвянской сотни в 1656 году — основатели хутора Шовкоплясы, до которого каких-то 30 км), прилуцкие — Олексы из Варвинской сотни (тот же реестр 1649 г.). А переяславский Семен Шовкопляс из Гелмязовской сотни в 1732 году — возможно потомок Ивана Шокопляса из Баришской сотни Переяславского полка (реестр 1649 г.)? Кто знает...
1. Полтавский полк
Лукомская сотня (в 1658-1661/1663-1782 гг. эта сотня входила в состав Лубенского полка)
1649 г.

Центр Генеалогических Исследований написал:

[q]
Шовкопляс Алешко — козак Лукомской сотни Полтавского полка Войска Запорожского по реестру 1649 г. - ИСТОЧНИК
[/q]

Фамилию Шовкопляс также находим среди мещан в компуте Полтавского полка 1654 года ИСТОЧНИК: Реєстри Полтавського полку 1654 р. / Упорядники Олександр Алфьоров, Олексій Монькін; відпов. ред. Геннадій Буряк. – К.: Інститут історії України НАН України, 2017. С. 112):
Старо Санджарова сотня
1654 гг.
Мещане
4 зв. – 5 зв.
...
Иван Шовкопляс
---------
2. Миргородский (=>Чигиринський/Полтавський) полк
Голтвянская сотня
1656 год

Історія України написал:

[q]
Луку Сухину було послано на початку 1656 р. на Дон, щоб звідти підбурити калмиків проти кримського хана. Після повернення продовжував очолювати Бужинську сотню.
У Говтві (*сотенне містечко Говтвянської сотні Миргородського=>Чигиринського=> Полтавського=>Миргородського полку)сотником згаданий Шовкопляс, у Жовнині — Степан Матвійович Зощенко. До Запорозької Січі тяжів сотник сміловський Чигиринського полку старий запорожець Михайло Іванович Стринжа, який з Остряницею ще «во время Чугуевщины меж своевольников был» (Реєстр Війська Запорізького 1649 року. — К.: Наукова думка, 1995. — 592 с. — (Джерела з історії українського козацтва), с. 41.
Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50 х років ХVII століття. Причини і початок руїни. — К.: Основи, 1998. — 447 с., 132.)
[/q]

---------
3. Нежинский полк
Салтиково-Дiвицька сотня, с. Ковчин
Присяжна книга 1654 г.
...
Арк. 32 (Источник: с. 136)
Иван Шолкопляс
---------
4. Білоцерківський полк
Сотня м. Черной Каменецъ, на реке Тикич
Присяжна книга 1654 г.
Йосип Шовкопляс
Чорна Кам'янка у 17 ст. — полкове сотенне містечко, пізніше належало до Ма́ньківського р-ну Черкасчини (нині територія району увійшла до складу Уманського району. Черкаської обл.) У 17 ст. Маньківська волость входила до Уманського повіту Киевской губ.
---------

5. Черкаський полк
Золотоношская сотня
1649 г.
...
Корней Шовкоплясенко
---------
6. Переяславский полк
Баришевская сотня
1649 год
...
Иван Шовкопляс

1676 год, присяжная книга (складена без розподілу на сотні, після полкової та сотенних старшин приведена списком невелика частина рядового козацтва - т.з. уповноважені представники, РГАДА ф.229. оп.2. д. 42. л.297об.)
Иван Шовкоплясенко
---------
7. Брацлавский полк
Краснянская сотня, с. Тивров
1649 год

СТОКРАТ написал:

[q]
Шовкопляс Василь - ССЫЛКА
[/q]

---------
8. Прилукский полк
Варвинская сотня
1649 год
Алексей Шовкопляс
---------
9. Сумской полк (реестр)
Перша Межирицька сотня
1691 год
Арк. 297 Сотник Василь Штепа
...
Арк.303. Самые скудные пєшие и безоружные
...
Арк. 305 зв. Дмитро Шовкопляс

Вільшанська сотня
1691 год
Арк. 277 Сотник Павєл Ігнатієв
...
Арк. 284. Данко Шовкопляс
- у нєго два брати Іван да Грицко у возрастєх да зять єго Грицко Стєпанов

==================

Откопали в РГАДА ценнейший документ (фонд 350, опись 2, дело 3456):
Сказки о пришлом населении (пришлых вольных черкасах); сказки церковнослужителей Белопольского, Недригайловского, Сумского, Краснопольского, Суджинского, Межиричинского, Лебединского, Миропольского уездов 1720 г.

Читаем:
л.25
В 1720 году июня в 1-й день Царского Величества по именному указу и по присланным сенатским печатным листам (каковые получены в Сумах о переписке дворового числа и о взятую о душах мужеска полу сказок Сумская …?)... Полковница Елена Михайловна сказала вправду...
Во владетельстве за мною в Сумском уезде на отчиной земле село Кровная…
л.35
В Сумском же уезде на отчиной земле село Ястробенное да в том же селе вольные пришли черкасы …
Как интересно: значит, мои предки таки из вольных черкас! На л.38 находим в РС Касьяна Шовкопляса , которому около 20 лет, старшим в семье (во вдоре) по состоянию на 1720-й год был Василий:

[q]
Во дворе Василь Шовкопляс сорока, сын (его) Матвей полугоду
с ним брат Остап тридцати, сын (его) Игнат полугоду, Касьян двадцати, Федор - пятнадцати
[/q]

По ревизии 1744 года Касьяну было 50 (думается, что в 1720-м возраст все же приблизительный, а в 1744-м более точный), то есть все сходится!

Сразу предположим, что Василий, Остап, Касьян и Федор Шовкоплясы - братья.
Продолжаем читать ревизскую сказку:
Сусед Игнат Давиденко - 40, сын (его) Тишко - 5, Семен - 1 году. У них наемные работники: Яков - 30, Мыкола - 20, Мартын 15. Сосед Тишко - 25, сын (его) Трофим - 10, наемний работник Дмитро - 11 лет (далее идёт другой двор).

Ну что сказать: зажиточные были братья Шовкоплясы, раз имели наёмных работников взрослых мужиков!
Здесь уместно будет процитироватьс тарожила форума - Дядо Миколу из Евсуга:

dyado-mykola написал:

[q]
В те времена существовала подкатегория "підсусідки" — люди, снаряжающие хозяина (черкаса) в войско. Было четко определено сколько підсусідків положено рядовому козаку, сколько писарю, сколько сотнику и т.д. Система была разрушена в конце 18-го века, но многие так и оставались жить при прежнем дворе. С начала 19-го века мы видим, что в слободе-селе-хуторе прекращается рост количества дворов, зато сами дворы укрупняются от 3-10 до 5-40 душ, и там живет несколько семей.
[/q]

realdozor написал:

[q]
В исследовании родословной я дошёл до 7-го колена, коим является, в частности, мой предок Григорий, Касьянов сын (1726 г.р.). Его отца, от которого, по сути, происходит все наше поколение Касьянов и Касьяненко звали: Касьян (Кассiянъ) Романов(ич) Шелкоплясенко
[/q]

Согласно ревизии 1744 года (фонд 350 в РГАДА, опись 2, д.3457), Касьяну Романов(ич)у Шовкоплясу - 50 лет (т.е. он примерно 1694 г.р.), его детям Трофиму - 25, Моисей - 20, Григорию - 18, Петр - 16, Пархому - 10. Если по средним детям все сходится, то со старшим есть вопрос: или ему в предыдущей ревизии уменьшили воозраст, или здесь накинули пару лет. Аналогично и с младшим: ему не может быть всего 10 лет, ибо 12 лет назад ему уже было 2 (таким образом, в 1744-м ему не 10, а примерно 13-14).

Сумно. Подивився, як вимирають села на Сумщинi:
https://www.youtube.com/watch?v=XXFU0_jM9vY

Что касается фондов Полтавского и Лубенского полка.

Полтавский.
1. Старосанжарская сотня:
Старосанжарская сотня Полтавского полка
Центральный государственный исторический архив, г. Киев
Фонд 51 Опись 3 т. 8 Дело 11368
Матеріали про ремонт укріплень Української лінії пошкоджених худобою жителів м.м. Нехворощі, Царичанки, Маячки та Китайгорода Полтавського полку; матеріали про спір Полтавського полку з Військом Запорозьким за старосамарські землі. Екстракти та супровідні донесення комісії по перевірці козаків Нехворощанської, Маяцької та Старосанжарівської сотень Полтавського полку, записаних до козацького стану після 1729 р. 1752-1759, 1752-1764, 1747 рр.

2. Новосанжарская сотня
3. Орлянская сотня
4. Переволочанская сотня
5. Решетиловская сотня
6. Кобеляцкая сотня
7. Келебердянская сотня
8. Белицкая сотня
Первая Полтавская сотня
Вторая Полтавская сотня
Третья Полтавская сотня

Характеризуючи основні групи джерел до
селянської генеалогії Поділля, він зазначив, що найдавнішим, але, на жаль, єдиним за значний відтінок часу (з середини XVI і до початку XVIII ст.) вартим уваги
генеалогічним джерелом щодо селянства Поділля є акти люстрації подільських
староств від 1565 р., в яких по кожному селу зазначалися імена та прізвища (якщо такі
були), а також соціальний стан голів усіх селянських родин. Але найкращим масовим
джерелом до селянської генеалогії Поділля першої половини ХІХ ст., на думку
дослідника, є ревізькі казки, укладені внаслідок загальноросійських ревізьких переписів
оподаткованого населення4
____________________________
Лобко Наталія Вікторівна - асистент Сумського державного університету

СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №IV-V. 2008 79

Цікавими для проведення різноманітних досліджень є і матеріали Генерального
(Румянцевського) опису Лівобережної України (1765-1769 рр.). Початок його
дослідженню був покладений О.Лазаревським, який у 1866 р. відшукав частину
Румянцевського опису і почав друкувати знайдені матеріали на сторінках
“Черниговских губернских ведомостей”
7
. Це сприяло появі низки праць і статей,
автори яких використовували матеріали опису при дослідженні соціальноекономічного становища різних верств населення Гетьманщини8
. Питання організації
та проведення опису по всіх десяти полках досліджували Д.Багалій, Н.Василенко, а
пізніше Г.Максимович9
.

Починаючи з середини XVI ст. на території України проводилися різноманітні
переписи населення. Перші вірогідні згадки про обліки населення на території України
зустрічаємо вже у літописах ХІІІ ст., де, зокрема, було зафіксовано, що у 1245 р. в
Києві татари усіх жителів “сочтоша … в число и почаша на них дань имать”
18
. Тоді з наказу Батия було пораховано населення у Київському і Чернігівському князівствах,
для чого були прислані спеціальні “численці із татар”, або як їх ще називали, “баскаки”.
Такі обліки також були проведені у 1257, 1259, 1273 і 1287 рр.19Матеріали цих
переписів не збереглися.

Найдавнішими є матеріали люстрацій. Люстрації (польс. lustracja - перевірка,
від лат. lustrum - податний або фіскальний період) - періодичні описи державних
маєтків, міст, замків, які проводилися у Речі Посполитій з метою оцінки господарськофінансового стану королівських маєтностей для встановлення державного податку -
кварти. Вони проводилися протягом XVI-XVIІІ ст. спеціальними комісіями за ухвалою
сейму Речі Посполитої на спеціально розроблених формулярах; спочатку без певної
періодичності (1523, 1548, 1558 рр.), а з 1562 р. - один раз на п’ять років20
.
Матеріали люстрацій дають уявлення про категорії населення, стан міст і сіл,
промисли, забезпечення населення землею. Вони містять відомості про ліси, ставки,
млини, сіножаті, проведення ярмарок тощо. Найчастіше ці матеріали використовують
при вирішенні питань генеалогії окремих магнатсько-шляхетських родів21. Адже, як
правило, у матеріалах люстрацій подавалася докладна інформація про привілеї, надані
містам, цехам та окремим особам. У багатьох випадках люстратори у люстраційному
протоколі подавали у повному вигляді різного роду привілеї, декрети, а також скарги,
протести цехів, сільських громад та окремих осіб.
Щодо інших верств населення з матеріалів люстрацій можна тільки дізнатися імена,
прізвища та місце проживання їх представників у рік проведення люстрації22. Подібну
інформацію містять і подимні реєстри Київського воєводства за 1628-1631, 1640 рр.23
Справу оприлюднення матеріалів люстрацій розпочали Київська археографічна
комісія і Наукове товариство ім.Т.Шевченка. Так, у сьомій частині “Архива ЮгоЗападной России” вміщено ревізії королівщин руських земель Корони за 1570 р.24 Ця
робота була продовжена Інститутом української археографії та джерелознавства
ім.М.С.Грушевського НАН України. У 1999 р. був випущений довідник, до якого
увійшли реєстр рукописних текстів люстрацій та інших пов’язаних з ними архівних
матеріалів, алфавітний покажчик видань, що містять тексти люстрацій та фрагменти
з них, хронологічний перелік публікацій матеріалів люстрацій, відомості про українські
староства, які описувалися під час люстрацій25

У 1649 р. урядом Б.Хмельницького була складена унікальна пам’ятка історії
українського народу XVII ст. - Реєстр Війська Запорізького. Як зазначив Я.І.Дзира, це
82 СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №IV-V. 2008
- “національний паспорт 40 тис. голів родин, тобто понад чверть міліонного
населення, якщо рахувати українську середньовічну родину п’ятидітною”
26. Нині
Реєстр Війська Запорізького 1649 р. зберігається у Російському державному архіві давніх
актів у Москві (РДАДА) (Рукописне зібрання Ф.Ф.Мазуріна, ф.196, оп.1, спр.1691,
арк.1- 449) у вигляді рукописної книги. Вперше цей реєстр був виданий Осипом
Бодянським спочатку в “Чтениях в императорском Обществе истории и древностей
российских при Московском университете” (1874, кн.2, 3), а згодом у 1875 р. окремою
книгою. Але, незважаючи на те, що ця публікація О.Бодянського вже давно
перетворилася на раритет, науковці вважають її неповною і такою, що не зовсім
відповідає оригіналові27. У середині 1990-х років ці матеріали були перевидані28
.
Даний Реєстр є переліком імен та прізвищ представників козацького стану із
зазначенням полку, в якому несли військову службу. Це джерело, як зазначає Ю.Мицик,
дає достатньо чіткі критерії для визначення соціального походження ядра українського
війська, прояснює біографії багатьох чільних керівників Війська Запорозького, врешті,
є незамінним при дослідженні генеалогії29. Матеріали Реєстру досить активно
використовували при складанні родоводів такі відомі генеалоги, як О.Лазаревський,
В.Модзалевський, О.Оглоблин. Звертаються до них і сучасні дослідники30

Дійшли до нашого часу і так звані присяжні або записні книги 1654 р. Створення
цих книг було пов’язане з рішенням Переяславської ради про укладення російськоукраїнського військово-політичного союзу, згідно з яким козаки та міщани
Гетьманщини мали присягати на вірність цареві Олексію І. Імена і прізвища тих, хто
присягнув записували у присяжні (записні) книги, які дійшли до нас у фрагментарному
вигляді. З 18 книг збереглося тільки 2. Це присяжні книги Білоцерківського та
Ніжинського полків (зберігаються у РДАДА, ф.124, оп.1, 1654, №3)32
.
Як і Реєстр Війська Запорізького, присяжні книги 1654 р. представляють собою
список з іменами та прізвищами полкової і сотенної старшини, міської верхівки (війти,
отамани, бурмистри), козаків та міщан Гетьманщини, які присяглися на вірність цареві
Олексію І.

Таким чином, матеріали люстрацій, реєстр Війська Запорізького, присяжні книги
містять незначну генеалогічну інформацію, тільки ім’я та прізвище людини. Тому,
використовуючи ці джерела, слід обережно підходити до наявних у них даних. Їх
можна використати як допоміжні джерела для підтвердження проживання родини
на певній території в той час, коли створювався даний документ, а також для
з’ясування біографічних фактів (наприклад, в якому полку і в якому званні відбували
військову службу представники роду).
Більш інформативними, з точки зору генеалогічної інформації, є документи, що
складають другу групу обліково-статистичних джерел - компути і ревізії козацьких
полків, які проводилися на території Гетьманщини з початку XVIII ст. й до
Румянцевського опису Малоросії 1765-1769 рр.36
Це були різноманітні за формою і призначенням переписи, що відображали різний
обсяг інформації про населення та його господарство. Спочатку для позначення перепису
козацьких дворів і козаків як військових людей вживався термін “компут” (від польс. komput
- визначений владою чисельний склад війська, реєстр, список). Але поступово він був
витіснений більш загальним терміном “ревізія” (від лат. revisio - перегляд).

До наших часів збереглося небагато книг компутів і ревізій козацьких полків. У
повному або частковому вигляді вони нині зберігаються у фондах ЦДІАК України37
та у фонді О.Лазаревського в Інституті рукопису НБУВ38
, у бібліотеці ім.В.І.Леніна та
Центральному державному архіві давніх актів у Москві.
Одним з перших, хто познайомив загал з цими документами, був
О.Лазаревський, який у 1892 р. видав найдавніший перепис козаків “Опис
Конотопської сотні 1711 р.”
39. Через десять років побачила світ праця М.Астряба
“Население Малороссии по ревизиям 1729 и 1764 гг.”
40. У 2004 р. Г.Швидько підготувала
до друку матеріали ревізії Миргородського полку 1723 р.41

Компути і ревізії складалися з воєнною або фіскальною метою. До першої групи
відносяться списки козаків, яких відправляли на роботи з будівництва каналів та
укріплень далеко за межами України. Від поставленої мети залежав формуляр перепису.
Книги компутів і ревізій створювалися у полкових канцеляріях на основі списків
сотенних канцелярій, магістратів і ратуш. Звідси вони відправлялися до Генеральної
Військової Канцелярії для контролю. Книги складалися у двох або трьох примірниках42
.
Кожна книга мала свій заголовок, в якому зазначалося де і коли проводилася
ревізія. Складалися вони з двох частин - ревізії козаків і ревізії міщан та посполитих.
Записували тільки імена та прізвища чоловіків. З жінок до ревізії заносили імена та
прізвища вдів. Але зустрічаються записи з вказівкою інших членів родини. Наведемо
декілька прикладів таких записів.

________________________________________
1Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. - К., 1992. - С.21.
2Лазаревський О. Малороссийские переписные книги 1661 г. // Чтения Общества Нестора
Летописца. - Кн.XIII. - С.35-139; Швидько Г. Наукова цінність джерел економічно-статистичного характеру
(на прикладі ревізьких книг) // Українська археографія: сучасний стан та перспективи розвитку. Тези
доповідей републ. наради, грудень 1988 р. - К., 1988. - С.89-91; Крикун М. Масові статистичні джерела до
історії Правобережної України XVII-XVIII ст. // Там само. - С.75-80; Кабузан В.М. Материалы ревизий
как источник по истории населения России XVIII - первой половины XIX в. (1718-1858): Дисс. … канд.
истор. наук. - М., 1959; Атаманенко В. Джерела вивчення демографії Волині XVI - пер.пол. XVII ст. //
Український історик. - 2004. - №1-2 (161-162). - С.187-201 та інш.
3Див.: Юрченко Н.Л. Некоторые проблемы использования ревизских сказок как источника по
исторической демографии // Вспомогательные исторические дисциплины. - Т.XXIV. - СПб., 1993. -
С.184-185.
4Любченко В. До селянської генеалогії Поділля: можливість дослідження, джерела та їх
інтерпретація // Українська генеалогія: теорія, методологія, історія та практика. - К., 1996. - С.152-153.
5Легун Ю. Ревізійні переписи кінця XVIII - сер. ХІХ ст. як джерело інформації щодо генеалогії
селянських родин Подільської губернії // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. У
2 ч. - К., 2003. - №10. - Ч.1. - С.169-184; Легун Ю., Петренко О. Ревізійний перепис населення 1795 р.:
Брацлавська губернія. - Вінниця, 2003. - 282 с.; Вони ж. Матеріали ревізійного перепису населення 1795-
1796 рр. у фондах Державного архіву Вінницької області. Навчальний посібник. - Вінниця, 2005. - 72 с.;
Легун Ю. В. Генеалогія селян Подільської губернії: джерела. - Вінниця, 2005. - 515 с.
6Легун Ю.В. Генеалогія селян Подільської губернії: джерела. - С.225, 169.
7Лазаревский А. Обозрение Румянцевской описи // Черниговские губернские ведомости. - 1867.
- №408, 12-14, 16, 22, 24, 25, 28-33, 36, 40, 42, 43, 46, 49; 1868. - №4; 1873. - №14-19, 21-26, 34-51; 1886. - №33,
35-37, 44-46.
8Рклицкий М.В. Козаки Золотоношского уезда по данным Румянцевской описи 1767 г. //
Статистический ежегодник Полтавского губернского земства на 1909 г. - Полтава, 1910. - С.91-347; Ткаченко
М. Канівська сотня Переяславського полку за Румянцевською ревізією. - К., 1926. - 26 с. та інш.
9Багалей Д. Генеральная опись Малороссии // Киевская старина. - 1883. - №7. - С.402-432; Василенко
Н. К вопросу о децентрализации наших исторических архивов. Судьба Румянцевской описи Малороссии
// Там же. - 1892. - №12. - С.458-461; Максимович Г.А. Деятельность Румянцева-Задунайского по
управлению Малороссией. - Нежин, 1913. - С.198-400.
10Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. - Ф.5361. - Оп.1. -
Спр.270. - Арк.44-47.
11Мадзюк І. Гоголівська сотня Переяславського полку за Румянцевською ревізією // Студії науководослідної кафедри історії України. - Вип.І. - К., 1929; Ковальський І.С. Генеральний опис 1765-69 рр. -
джерело для вивчення соціально-економічних відносин на Лівобережній Україні // Український
історичний журнал. - 1962. - №2 та інш.
12Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр. Покажчик населених пунктів. - К., 1959. - 184 с.
СУМСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХІВНИЙ ЖУРНАЛ. №IV-V. 2008 85
13Волошин Ю. Старовіри Гетьманщини в Генеральному описі Лівобережної України 1765-1769
рр. // Київська старовина. - 2002. - №2. - С.117-142.
14Див.: Лазаревский А. Описание Старой Малороссии. Полк Нежинский. - К., 1893. - С.ІІ.
15Оглоблин О. Люди Старої України. - Мюнхен: Вид-во “Дніпрова хвиля”, 1959. - С.289.
16Інститут рукопису НБУВ (далі - ІР НБУВ). - Ф.133. - №55. - Арк.1-120зв.
17Центральний державний історичний архів України, м.Київ (далі - ЦДІАК України). - Ф.57.
18Софийский временник. - М., 1820. - Т.І. - С.261.
19Энциклопедический словарь / Ф.А.Брокгауз, И.А.Ефрон. - СПб, 1896. - Т.ХХIII. - С.241.
20Див.: Люстрації королівщин українських земель XVI-XVIII ст.: Матеріали до реєстру рукописних
та друкованих текстів. - К., 1999.
21Див.: Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XVI - до середини XVII ст.: (Волинь і Центральна
Україна). - К., 1993. - 416 с.; Зазуляк Ю.П. Шляхта руського воєводства у XV ст.: Дис. ... канд. істор. наук:
07.00.01. - Львів, 2004. - 192 с.
22Див.: Люстрация Барского староства 1565 г. // Архив Юго-Западной России. - К., 1890. - Ч.7. - Т.2.
- С.128-363.
23Компан О. До питання про заселеність України в XVII ст. // Український історичний журнал. -
№1. - С.65-77.
24Архив Юго-Западной России. - К., 1886. - Ч.7. - Т.1.; К., 1890. - Т.2. - С.128-363; К., 1905. - Т.3.
25Люстрації королівщин українських земель XVI-XVIII ст.: Матеріали до реєстру рукописних та
друкованих текстів. - К., 1999.
26Дзира Я. Палеографія “Реєстру всього війська Запорозького 1649 року” - видатної пам’ятки
живої української мови середини XVII ст. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики.
- К., 2000. - С.54.
27Див.: Реєстр Війська Запорізького 1649 року / Підгот. до друку О.В.Тодійчук (голов. упоряд.) та
інш. - К., 1995. - С.17.
28Реєстр Війська Запорізького 1649 року... - 592 с.
29Див.: Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. / Редкол.: В.А.Смолій (відп. ред.) та інш. - К.,
2007. - Т.2. - С.556.
30Кривошея В. Генеалогія українського козацтва: Нарис історії козацьких полків. - К., 2002. - С.51.
31Алфьоров О. Генеалогія роду Голубів за матеріалами Реєстру Війська Запорозького 1649 р. //
Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства. - Вип.IV. - Львів, 2004. - С.17.
32Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы. - М., 1954. - Т.3. - №226; Акти
Юго-Западной России. - Т.Х. - С.339-240.
33Див.: Кравець М., Мицик Ю. З присяжних книг Ніжинського полку 1654 р. (Батурин) //
Сіверянський літопис. - 2001. - №5. - С.22; Вони ж. З присяжних книг Ніжинського полку 1654 р. (Мена)
// Там само. - 2002. - №1. - С.10.
34Див.: Реєстр … - С.505.
35Див.: Франко І.Я. Причинки до української ономастики // Франко І.Я. Зібрання творів: У 50 т. -
К., 1982. - Т.36. - С.393-394.
36Максимович Г.А. Указ. соч. - С.220-221; Кривошея В. Вказ. праця. - С.52-53.
37ЦДІАК України. - Ф.167. - Оп.1. - Спр.174-а, 384, 3204, 4898.
38ІР НБУВ. - Ф.І. - Спр.54336, 54337, 54479.
39Опись Конотопской сотни 1711 г. / Изд. А.Лазаревского. - Чернигов, 1892. - 30 с.
40Астряб М. Население Малороссии по ревизиям 1729 и 1764 гг. - Полтава, 1912. - 22 с.
41Швидько Г.К. Компут і ревізія Миргородського полку 1723 р. - Дніпропетровськ, 2004. - 335 с.
42Там само. - С.3.
43ІР НБУВ. - Ф.І. - Спр.54479. - Арк.8.
44Там само. - Арк.8зв.
45Там само. - Арк.10.

http://dspace.nbuv.gov.ua/bits...sequence=1

Том I.
КОМПУТИ ТА РЕВІЗІЇ ПОЛТАВСЬКОГО ПОЛКУ
Компут 1649 р. Компут 1718 р.
Упорядкування,підготовка до друку та передмова: В.О. Мокляка
Полтава АСМІ 2007

Компути Полтавського полку.

Компути - або інакше поіменні реєстри козацького війська є досить важливим джерелом для вивчення історії українського козацтва. З'явилися вони очевидно після того, як козацькі загони офіційно були взяті на державну службу в Речі Посполитій. На жаль, їх значення, як історичного джерела досьогодні не поціноване належною мірою. Не маємо ми також і їх повного реєстру.

Найдавніший з компутів, що дійшов до нашого часу датується 1581 роком [1]. Однак він не стосується історії Полтавського полку, оскільки останній на той час ще не існував.

Першим таким полковим документом з часу утворення Полтавського полку став Реєстр 1649 p., укладений після підписання Зборівського договору. Знаходиться він у складі «Реєстру всього Війська Запорозького» укладеного урядом Богдана Хмельницького після підписання Зборівської угоди з королем Яном Казимиром. Первісно, як зазначали давніші його дослідники, існувало кілька примірників Реєстру 1649 р. До нашого часу дійшов той з них, який призначався для передачі на зберігання до Варшави [2] Сьогодні він знаходиться в Державному архіві давніх актів Російської Федерації (м. Москва) у складі зібрання Ф. Ф. Мазуріна [3].

добрых дел. есть фамилия Касьянов - вроде основная (для моего дерева), по записям иногда пишут в МК Касьян, Касяненко и др. Ещё не дошёл до нормального поиска по этой фамилии.
В МК за 1781 - в войсковой слободе Мохнач, обнаружился Проценко и Касяненко, хотя искал рядышком в с.Скрипаи... ...
с Уважением. https://forum.vgd.ru/1246/84328/#last

1. Харьковское наместничество, с 1796 г. Слободско-Украинская губерния, с 1835 г. Харьковская губерния.
2. Белгородская епархия, с 1799 г. Харьковская епархия.
войсковая слобода Мохнач

Украина, дупликаты метрич...ой консистории, 1734-1930 Харьков Змиев Мохначево, Николаевская церковь 1771 г. Исповедные ведомо...и (Ф. 1987, о. 1, д. 123)
"Україна, дуплікати метричних книг Київської Православної консисторії, 1734-1930," database with images, FamilySearch (https://familysearch.org/ark:/61903/3:1:33SQ-GGYS-22L?cc=1503045&wc=CMMH-N38%3A1588786376%2C1588699076%2C1598172586%2C1598182771 : 14 March 2018), Харьков > Змиев > Мохначево, Николаевская церковь > 1771 г. Исповедные ведомости (Ф. 1987, о. 1, д. 123) > image 1 of 16; Центральном Историческом Архиве Украины, Киеве (Central Historical Archive of Ukraine), Kiev.

двор 84. - ....дочъ Касянка
двор 85. - Иванъ Касіановъ сын Касяненко 1771г. Николаевская церковь войсковая слобода Мохнач

vital33 написал:

[q]
двор 84. - ....дочъ Касянка
двор 85. - Иванъ Касіановъ сын Касяненко 1771г. Николаевская церковь войсковая слобода Мохнач
[/q]

Как я уже писал, мой предок Григорий, Касьянов сын (1726 г.р.) происходит от Касьяна (Кассiянъ) Романов(ич)а Шелкоплясенко. От его отца, по сути, и происходит все наше поколение Касьянов и Касьяненко.
Здесь, по ходу, такая же история - Касьянов сын Иван стал носить фамилию Касьяненко, как и наш Григорий.
А вот Касьянка (Касянка) - очень интересно, ни разу не слышал - очевидно, дочь того же Касьяна. И если фамилию Касьяненко ей носить пришлось недолго, до замужества, то прозвище могло и остаться.
Если, конечно, отец был именит и авторитетен на селе.

История рода, представители фамилии с 1649 по 1880 гг. Ведет потомок Шовкоплясов из Сумского уезда Полтавской (позднее - Харьковской) губ.