И это все о них. ШТЕЙНГЕЛИ.

... Нарешті, до п’ятої групи документів належать ті, що стосуються участі Ф. Штейнгеля у відкритті жіночої гімназії в м. Рівному. 26 квітня 1900 р. відбулося зібрання гласних Рівненської міської думи з даного питання. Міський голова заявив, що від попечителя Київського учбового округу надійшов лист, в якому повідомлялося: на влаштування приміщення необхідно 52 тис. руб., на утримання закладу — 11 тис. руб. щорічно. Міністр народної освіти повідомив Управління Київського учбового округу, що відкрити такий учбовий заклад немає можливості й запропонував натомість обмежитися утворенням жіночої прогімназії90. На засіданні було вирішено просити про відкриття такого закладу на таких підставах: а) місто бере жіночу гімназію під свою опіку й утримання; б) плата за навчання, 60 руб. з учениці, надходитиме в міські кошти на утримання гімназії; в) до побудови власної будівлі жіноча гімназія буде розташовуватися в орендованому приміщенні91. Цього ж дня на доповнення постанови міська дума ухвалила "уповноважити барона Федора Штейнгеля прийняти на себе клопотання про прискорення заснування в м. Рівному жіночої гімназії"92.
Обрана загальними зборами гласних Рівненської міської думи комісія вирішила пристосувати для гімназії будинок поблизу тюремного замку, який був переданий волинському військовому начальнику під збірний пункт на випадок мобілізації. Після огляду будинку комісія визнала його придатним за умови певного ремонту й просила міського голову звернутися до начальника губернії з клопотанням про тимчасову передачу цього будинку на влаштування там жіночої гімназії93. Було розглянуто також навчальну програму та включено до обов’язкового списку два додаткові уроки малювання в кожному класі. Було вирішено просити дозволу на відкриття з початку 1900–1901 навчального року трьох підготовчих класів, а при наявності охочих (не менше 20 осіб) – ще одного. Кошторис витрат на утримання школи та зарплатню педагогам склав 6,8 тис. руб. Враховуючи те, що в кожному з перших трьох класів в середньому планувалося навчати по 30 учениць, а в підготовчому – 40, передбачалося отримати за навчання дівчаток 7,8 тис. руб.94
Довіреність на ведення цієї справи була видана Федору Штейнгелю. Збереглася чернетка листа, адресованого попечителю Київського учбового округу, щодо виконаної роботи. Повідомлялося, зокрема, що барон Ф. Штейнгель як уповноважений від міста Рівного особисто звернувся зі словесним клопотанням до міністра народної освіти під час відвідин останнім міста. Той погодився дати дозвіл на відкриття гімназії, але за умови надання в Київський учбовий округ статистичних даних, які доведуть необхідність створення подібного навчального закладу. На виконання цієї умови було розіслано 900 запитальних листів особам, які проживали в м. Рівному та повітових містах Волинської губернії, – чиновникам різних відомств, військовим, землевласникам, духовенству, купцям, управляючим, бухгалтерам, лікарям, технікам, архітекторам, адвокатам, аптекарям, агентам, домовласникам та ін.95 Федір Рудольфович так обґрунтовував необхідність побудови гімназії: "в усій Волинській губернії є тільки одна жіноча гімназія в м. Житомирі, то звичайна річ, що друга гімназія в краї повинна цікавити не одних тільки жителів цього міста, де будується нова гімназія. Рівне як центральний пункт губернії, вузол залізничних доріг, військовий центр і торгове місто є найбільш зручним містом для гімназії"96. Оскільки відкриття планувалося на осінь 1900 р., термін надання відповідей обмежувався початком червня97.
Кошти на влаштування гімназії жертвували різні люди, хто скільки міг. Щоб зібрати необхідну суму, було проведено два аматорських спектаклі, на яких було зібрано 2752 руб.98
У вересні 1900 р. Рівненський міський голова повідомив Ф. Штейнгеля про те, що міністр народної освіти та попечитель Київського учбового округу дозволили відкриття гімназії й запропонували підшукати для неї відповідне приміщення99. Це відбулося в грудні 1900 р. Для гімназії було орендовано будинок, що містився поруч із в’язницею. Найбільший вклад у її відкриття поряд із міським головою О. Буховичем був зроблений бароном Ф. Штейнгелем, який прагнув, щоб якомога більше дітей отримали ґрунтовні знання та застосували їх у власному житті100.
Отже, дослідницький особистий фонд містить матеріали, які дають можливість історику істотно доповнити уявлення про життя та діяльність однієї з ключових осіб української національної революції 1917–1920 рр. – Федора Штейнгеля, а також є цінним джерелом з вивчення особливостей поміщицького господарства й повсякденного життя сільської глибинки українського Правобережжя в пореформену добу.

90. Держархів Рівненської обл., Ф. 366. Оп. 1. Спр. 41. Арк. 11 – 11 зв.
91. Там само.
92. Там само, Арк. 7.
93. Там само, Арк. 15.
94. Там само, Арк. 15 зв., 16.
95. Там само, Арк. 2 – 3.
96. Там само, Арк. 3.
97. Там само, Арк. 3 – 3 зв.
98. Там само, Арк. арк. 10 – 10 зв.
99. Там само, Спр. 42. Арк. 1.
100. Прищепа О. Вулицями Рівного: погляд у минуле. – Рівне, 2006. – С. 155.

Джерело:
Кузьміна І.В. Особовий фонд Федора Штейнгеля в державному архіві Рівненської області як історичне джерело // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. – К.: НАН України, Інститут історії України, 2015. Число 26 – 27. С. 70 – 72.

Жизнедеятельность баронов Штейнгель с их взлетами и падениями.