Теницкий - тема для генеалогического и биографического поиска

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Бежівська ікона Божої матері.
25 липня 2009

Точний час заснування села Бежева невідомий. Відомо лише, що в стародавніх актах воно згадується під назвами „Бижев", „Бежов", „Безов", а саме під 1611 роком у скарзі до межового судді князя Стефана Немирича, власника Черняхова, про розбій, вчинений керуючим бежівським маєтком князя Іоахіма Корецького Григорієм Пашковським). Церква Успення Пресвятої Богородиці в стилі українського бароко, збудована 1647 року за кошти благочестивого хрис-тиянина Захарія (за фінансової підтримки місцевого землевласника Венедикта Лемеха), котрий 11 квітня 1645 року зцілився у молитві до Чудотворної ікони Богоматері, у червні 1645 року. Богоматір постала перед ним уві сні. (І.П.Теодорович. Історико - статистичний опис церков і приходів Волинської єпархії).
До речі, Бежівська ікона Божої матері є однією з найдревніших святинь Житомирської єпар-хії. За народними переказами, ікона явилась на дереві (на дубі чи груші), біля якого протікав струмок. Двічі ікону намагались вивезти в Житомир, але кожного разу ікона дивним чином вер-талась на дерево. Коли ж третього разу намагались зняти цю ікону, вона стала настільки важ¬кою, що її не змогли зрушити з місця.
Як вже згадувалось вище 11 квітня 1645 року в п'ятницю світлої седлищі благочестивий християнин Захарія після усередненої молитви перед іконою Божої Матері, яка до того часу знаходилась в каплиці, зцілився від багатолітньої хвороби. В пам'ять про своє зцілення Заха¬рія разом з поміщиком В.Лемешем і при допомозі інших благодійників в 1647 році побудував новий храм в честь Успення Богоматері, куди і була перенесена чудотворна ікона.
Зображення відноситься до типу поясної Одигітрії з маленьким Христом. Ікона написана на темному фоні, її ширина 71,12 см, а висота - 88,92 см.
На жаль, не збереглись детальні описи благодатної допомоги від чудотворного образу, так як в XVII-XVIIІ ст. житомирська земля була під гнітом іновірців і уніатів. І лише тільки в 19 ст., під час правління православних монархів ікона була оздоблена, і були записані факти зцілення від чудотворного образу. Ось один із них: житель села Кирилівки Гавриїл Іванович Тишкевич мучився хворобою божевілля і на одужання втратив усяку надію, але коли він відвідав Бежівську церкву і щиросердно помолився перед іконою, відразу „прозрів розумом". Цими і ін¬шими подібними зціленнями Пресвята Богородиця приводила до себе великі маси народу.
Ікона увінчувалась 11 квітня (за старим стилем) і в десяту п'ятницю після Великодня (десятуха - престольне свято в с.Бежеві) і нині.
І кожного року її урочисто, переносили в Житомирський Спасо-Преображенський собор, для поклоніння їй житомирян.
В 1914 р. її перебування в Житомирі випало на початок Вітчизняної війни, і Архіпастир Волині благословив нею війська, що йшли за віру, Царя і Вітчизну.
В XX столітті під час експропріації церковних цінностей з чудотворного образу було знято срібну з позолотою ризу з дорогоцінним камінням і лампаду з позолоченого срібла - дар ім-ператриці Марії Олександрівни (1864 р.) разом з бояринами Ланськими, Зінов'євими, Орло¬вою, Мацерською, Мансуровою та княгині Тетяни Потьомкіної. В 1936р. храм закрили, а в 1937 році - розібрали. Православним християнам вдалось винести чудотворний образ з храму і збе¬регти. Під час Великої Вітчизняної війни в с.Бежеві знову був відкритий храм - в приміщенні школи. Назвали його в честь святої великомучениці Варвари. По закінченню війни в окремому приміщенні була облаштована церква, де вона знаходиться і нині.
І сьогодні жителі с.Бежева і навколишніх сіл оберігають свою святиню.
Станом на 1611 рік село Бежів - володіння князя Іоахіма Корецького. У XVIII ст. належало поміщику Людвіку Кіровському. На початку XIX ст. Бежів було розділено між п'ятьма власни-ками, найбільшим з яких була дружина київського повітового маршалка (сподвижник дво-рянства) Магдалина Харлинська (249 ревізьких душ). На 1913 р. найбільшим землевласником був Адольф Тиницький, який мав 952 десятини землі. Станом на 1888 рік - Юлія Мичульського. Дворів 284.
" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл

Источник сайт http://www.city.zt.ua/istoriya...ateri.html

tensys написал:

[q]

Теницкий написал:
[q]
Получено подтверждение, что Теницкие переехали в г. Изюм, Харьковской области из. с. Речки, Белопольского района, Сумской области в 1985 году.
[/q]

Уточните, пожалуйста, год
[/q]

На данный момент эта информация касается только одной семьи Теницких, т.е. 1985 год - это года "завершения" переезда. К детям перебрались родители. Более подробно смогу написать только несколько позднее.

Есть хорошая новость из Харьковского архива, обработа на ревизия 1811 года по с. Речки.

Получен ответ из РГВИА

ФЕДЕРАЛЬНОЕ

АРХИВНОЕ АГЕНТСТВО

_______________ x _______________

ГОСУДАРСТВЕННОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ

РОССИЙСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ

ВОЕННО-ИСТОРИЧЕСКИЙ АРХИВ

(РГВИА)

105005, Москва, ул. 2-я Бауманская, д. 3

тел. (499) 261-20-70

факс (499) 267-18-66

e-mail: rgviarchives@mtu-net.ru

от 02.12.2009 № 2727 .

на № _______________ от ____________________

Уважаемый господин Теницкий!

На Ваш запрос сообщаем, что в фонде 2-го Кавказского стрелкового полка (до 1910г. – батальона) документов за период службы Якова Тиницкого не имеется. Сведений о нем по данным научно – справочного аппарата не обнаружено.
Одновременно сообщаем, что сводные данные о награждении нижних чинов Георгиевскими крестами за период Русско – турецкой войны 1877 – 1878гг. хранятся в Российском государственном историческом архиве по адресу: 195112, г. Санкт – Петербург, Заневский пр., 36.

Заместитель директор архива Е.Г.Мачикин

Начальник отдела информационного

обеспечения и публикации документов В.М.Шабанов

Исп. Б.Б.Давыдов

Т. 8(499)267-30-04

будем искать дальше)

Хорошая новость, найдено упоминание о Теницких в Переписи Сумского слободского казачьего полка, 1732 года.

Теницкий написал:

[q]

Вот такие данные о селе Тиница удалось найти в Генеральном следствии о маетностях Нежинского полка 1729-1730 г. Исходя из этой информации с.Тиница существовало во время гетмана Многогрешного, т.е по состоянию на 60 года 17 века оно существовало, следовательно оно было основанно или одновременно с селом Речки или ранее его.Демьян Игнатьевич Многогрешный — гетман Войска Запорожского с 6 марта 1669 года по 1672 год, преемник гетмана Брюховецкого.Участник казацкого восстания 1648 года. С 1649 года войсковой есаул. Заключил с царем Алексеем Михайловичем Глуховские статьи, единственный документ, который после смерти Богдана Хмельницкого обеспечивал реальную автономию Левобережной Украины в составе Российского государства. Пытался не вступать в открытую конфронтацию с гетманом Правобережной Украины Петром Дорошенко, принявшим турецкий вассалитет. По не вполне обоснованным подозрениям в связях с Турцией низложен и сослан в Сибирь, где отбывал заключение в Иркутской тюрьме. В 1688 года освобождён. В 1696 году(?) постригся в монахи.Демьян Многогрешный умер в Селенгинске в 1703 году. Похоронен на кладбище Старого Селенгинска. Плита с могилы Демьяна Многогрешного использовалась при строительстве Спасского собора. Строительство собора началось в 1784 году. Могильная плита была уложена в каменный пол. Могила Многогрешного утеряна[1].
[/q]

А в Историко-статистическое описание Черниговской епархии о селе Тиница написано следующее:

Еще одна страничка из данного описания

и последняя страничка из того же описания

Найден еще один, документально подтвержденный вариант написания фамилии, Тинецкий.

Данные с сайта obd-memorial.ru

Номер записи 54086012
Фамилия Тинецкий
Имя Никифор
Отчество Федорович
Дата рождения __.__.1900
Место рождения Сумская обл., Белопольский р-н, с. Речки
Дата и место призыва Белопольский РВК, Украинская ССР, Сумская обл., Белопольский р-н
Последнее место службы 136 сд
Воинское звание рядовой
Должность и специальность: пулеметчик
Партийность: без партийный
Причина выбытия убит, под д.Возрождение, Кагарлыкского района, Киевской области.
Дата выбытия 08.01.1944
Похоронен 09.01.1944, д.Возрождение, Кагарлыкского района, Киевской области
Родственники: жена Тинецкая М.А., Сумская обл., Белопольский р-н, с. Речки
Название источника информации ЦАМО
Номер фонда источника информации 58
Номер описи источника информации 18002
Номер дела источника информации 302

Еще о Тинецких, с того же сайта

Номер записи 51438240
Фамилия Тинецкий
Имя Павел
Отчество Петрович
Дата рождения __.__.1924
Место рождения Краснодарский край, ст. Удобная
Дата и место призыва Удобинский РВК, Краснодарский край, Удобинский р-н
Последнее место службы 317 сд
Воинское звание красноармеец
Причина выбытия пропал без вести
Дата выбытия 15.11.1942
Название источника информации ЦАМО
Номер фонда источника информации 58
Номер описи источника информации 818883
Номер дела источника информации 1227

Доступ к донесению о безвозвратных потерях закрыт.

Сообщаем, что с 28 января 2010 доступ к части информации о защитниках Отечества, погибших и пропавших без вести в Великую Отечественную войну и послевоенный период ограничен в связи со вступлением в силу Федеральных законов от 27 июня 2006 г. № 152-ФЗ «О персональных данных» (в ред., ст.9 и ст.19), а также от 22 октября 2004 г. № 125-ФЗ «Об архивном деле в Российской Федерации» (в ред. ст.25). В связи с этим в ОБД «Мемориал» информация, которая может послужить поводом для умаления достоинства личности, чести и репутации воинов, заменена на общие формулировки (отправлен на передовую и иная причина выбытия, смерти). Также ограничен доступ к просмотру оцифрованных и размещенных в ОБД «Мемориал» электронных копий документов, на которых, помимо конкретно разыскиваемого воина можно увидеть информацию на других людей с указанными выше причинами выбытия. Донесения о потерях (документы, уточняющие причины выбытия), создавались в сложной боевой обстановке, которая не всегда позволяла вносить достоверные уточняющие сведения. В ряде случаев отсутствие достоверной информации (бездоказательность) может послужить поводом для умаления достоинства личности, чести и репутации воинов. Если в результате поиска вы не получите доступ к образу документа, пожалуйста, обращайтесь с запросами в Управление МО РФ по увековечению памяти погибших при защите Отечества (vmcvsrf@front.ru)