Теницкий

TYNICA, w. dz., d.· 20, w gruntach dobrych,
bez lasu, par. do Odechowa, m. 2 1/2
od Radomia, dziedzictwo Trebickich. Stad
wziela nazwisko familia Tynickich herbu Jastrzebiec.


KLONOW d. 21, ma grunta urodzajne,
stawy i bory; lezy na trakcie, par. do Skaryszewa,
m. 1 1/2 od Radomia. Wies ta, byla
w dziedzictwie Tynickich, Gniewoszow, Stawskich,
teraz Chociszewskich.

OPIS POWlATU RADOMSKIEGO
przez
Kl. FRANClSZKA SlARCZJYNSKIEGO
wydal
TYMOTEUSZ LIPINSKI
WARSZAWA
W DRUKARNI KOM. RZAD. SPRAWlEDLIWOSCl.
1847.

56 Tynicki Joannes XVII, 5 (стр.552)

Joannes Adami Tynicki, distr Belz (стр.5)

Album studentów Akademii Zamojskiej, 1595-1781

Замойская академия (польск. Akademia Zamojska; лат. Hippaeum Zamoscianum) — учебное учреждение в Замостье, основанное Яном Замойским в 1594 году. В этом же году папа Климент VIII утвердил создание академии своей буллой. В 1669 году академия получила статус университета.

distr. (лат.)
distributus, -a, -um - распространен
districtus - округ, уезд, район

теницкий написал:

[q]

Handbuch des Statthalterei-Gebietes in Galizien 1862 год.
Bestatigte Pfarrschuleu
In Skomorochy
Lehr. Tynicki Meliton
Zahl der Schulbesuchenden 45

[/q]

В книге "Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914" было найдено еще одно упоминание о Теницких.

--------------------------------------------------------------------------------
200
--------------------------------------------------------------------------------


15. Соймові вибори і друге народне віче, 1883. р.
Прикрий рік 1882, потряс цілою нашою суспільністю та вказав її, що нам годі тільки вижидати і терпіти, а треба самим братись до роботи, щоб здобути собі кращу долю.

На рік 1883, припали нові вибори до галицького сойму, та до них піднято приготовлення захо-

201
--------------------------------------------------------------------------------

дами Головного руського комітету виборчого у Львові, зложеного з обох партій, а „Рада руска" усунулась на бік і тільки заявилась загально за тими посольськими кандидатами, котрих Комітет поставить. Сей Комітет не рішав самостійно і безглядно, як се робила передше „Рада руска", але вислухував відпоручників повітів про волю населення. Тою дорогою кандидати народної партії мали спромогу увійти до Сойму, навязуючи безпосередні зносини з виборцями. Отсе був початок демократичної орґанізації виборчої акції. В сім напрямі незвичайно замітна була передвиборча акція в Калуськім повіті, де чотирох діяльних людей: о. Ігнатій Рожанський з Хотиня, Ярослав Коритовський купець в Калуші та Мелитон Теницький і Петро Боднарчук міщане в Калуші, перевели знамениту першу організацію повіту, що заявився проти польської кандидатури і проти русофільського кандидата Дениса Кулачковського, а зажадав проф. Юліяна Романчука і його перепер при виборі до сойму.

Але в цілім краю отся первісна організація не була іще в силі перебороти польської фалянґи в злуці з правительством, і тому виборча боротьба сим разом скінчилась для нас нещасливо. Тоді трівогою ударено в дзвін вічевий і спільний комітет скликав на 29. червня 1883, друге народне віче до великої салі „Народного Дому" у Львові під кличем: Нам треба зійтись і порадитись, як ратувати руську народність від заглади!

І дійсно зібралось тоді величаве віче у Львові при дуже значній участи селян і міщан з цілого краю. На сім вічу виголошено реферати: Василь Нагірний про економічні справи; Корниль Устіянович в шкільних справах; Орест Авдиковський про відобранне переданого в р. 1882, у власть Єзуiтів монастиря оо. Василіян в Добромилі, та Наталь Вахнянин в справах правно-політичних, котрий предложив головну резолюцію:

„Високе ц. к. центральне правительство зволить в отвітній дорозі постаратись о виданнє устави,

202
--------------------------------------------------------------------------------

котраби галицьким Русинам, зістаючим в меншости в репрезентації краєвій, запоручила повне рівноуправненнє у їх народно-політичнім життю і котраби на будуче творила составну часть статута краєвого"... Отсе народне віче було значно численнійше від першого віча з р. 1880, але слабше провідною думкою...

Источник http://www.ukrstor.com/ukrstor/levizkij-politdumki05-15.html

Калуш (Kalusz) — в эпоху польского владычества город русск. воевод., Галичской земли; ныне (1911) уездный город Восточной Галиции. Еще в 15 в. К. был известен своими соляными копями, которые с 16 в. арендовались евреями. По люстрации 1765 г., в К. 1147 евреев (с евреями из окрестных местностей — 1748), владевших 62 большими и 73 маленькими домами. — В 1900 г. — 4323 евр. (55% общего населения). Общинные подати уплачиваются 600 лицами. Имеются 6 синагог. В возникшей за последние годы частной польской гимназии половина учеников — евреи. — В уезде в 1900 г. 8785 евр. (10,08% общего населения). Самое значительное после К. в уезде евр. население в Войнилове (1115 из 2726 жителей).
М. Б.
Раздел5.

Замостье (Zamośс)— в эпоху Речи Посполитой сильно укрепленный город Русского воеводства, Холмской земли. Весьма трудно определить, когда евреи поселились здесь. Знаменитый гетман Ян Замойский (1541—1605) не допускал евреев в З. В страшные дни Хмельничнины в Замостье, осажденном казаками и татарами, находилось несколько тысяч евреев, беглецов из разных общин; многие из них погибли от болезней и голода. Когда казаки и татары решили за уплату 20.000 зл. снять осаду, евреи выкупили несколько сот пленных, находившихся в татарском лагере. — Под одним декретом Ярославского ваада в 1724 г. имеется подпись Лейбы, раввина Замойской «ординации» (так назывался З. округ), что указывает на выдающееся положение общины. В 18 в. она достигла численного значения; по переписи 1765 г. — 1.905 евреев (в кагальном округе). По третьему разделу Польши (1795) З. перешло к Австрии, а в 1809 г. присоединено к герцогству Варшавскому. — Из евр. ученых З. известны Элиезер Липман бен-р. Манли, автор «Lekach Tob» (Жолкиев, 1753) и р. Соломон б.-р. Моисей, автор «Mirkebet ha-Mischna» (Франкфурт-на-Одере, 1751), обладавший также светским образованием и состоявший одно время раввином общины. Мендельсоновское движение нашло живой отклик в З., которое дало несколько представителей гаскалы. — Ср.: N. Наnоwer, Jewen Mezulah; Регесты, I и II; Liczba 1765; Arch. kom. hist., VІІІ; Schifman, Masa Zamosch, Hameliz, ХІV.
B.
Раздел5.

теницкий написал:

[q]

VI. Dokumenty do biografii Kochanowskiego
Archiwum Główne Akt Dawnych
Wpisy urzędowe znajdujące się niegdyś w AGAD, dziś zaginione
Acta terrestria inscriptionum et decretorum Radomiensia (skrót: Acta ter.)
Acta castrensia inscriptionum Radomiensia (skrót: Acta castr.)
Acta conventionalia Piotrcoviensia (skrót: Acta conv.)
Digitalizacja wg Cochanoviana I

78. Piotr Tynicki zaciąga poŜyczkę od Jana Kochanowskiego (Radom, 21 VI 1574).
Acta ter. XIII, f. 439
Wyd.. Plenkiewicz II, s. 288, nr 356
Reg. Cochanoviana I, nr 176

Biblioteka Czartoryskich w Krakowie
1. Ugoda między Piotrem Tynickim a Abrahamem Tymińskim; jednym z pośredników Jan
Kochanowski (Radom, 18 X 1577) (tekst pol.).
rkps sygn. 396, s. 73-76
Wyd. Cochanoviana I, nr 199
2. Testament Piotra Tynickiego; opiekunem rodziny m.in. Jan Kochanowski (Sandomierz, 12
XI 1578).
rkps sygn. 396, s. 83-86
Wyd. Cochanoviana I, nr 203

[/q]

Biblioteka Czartoryskich w Krakowie
1. Ugoda między Piotrem Tynickim a Abrahamem Tymińskim; jednym z pośredników Jan
Kochanowski (Radom, 18 X 1577) (tekst pol.).
rkps sygn. 396, s. 73-76
Wyd. Cochanoviana I, nr 199
2. Testament Piotra Tynickiego; opiekunem rodziny m.in. Jan Kochanowski (Sandomierz, 12
XI 1578).
rkps sygn. 396, s. 83-86
Wyd. Cochanoviana I, nr 203