Теницкий - тема для генеалогического и биографического поиска

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

VI. Dokumenty do biografii Kochanowskiego
Archiwum Główne Akt Dawnych
Wpisy urzędowe znajdujące się niegdyś w AGAD, dziś zaginione
Acta terrestria inscriptionum et decretorum Radomiensia (skrót: Acta ter.)
Acta castrensia inscriptionum Radomiensia (skrót: Acta castr.)
Acta conventionalia Piotrcoviensia (skrót: Acta conv.)
Digitalizacja wg Cochanoviana I

78. Piotr Tynicki zaciąga poŜyczkę od Jana Kochanowskiego (Radom, 21 VI 1574).
Acta ter. XIII, f. 439
Wyd.. Plenkiewicz II, s. 288, nr 356
Reg. Cochanoviana I, nr 176

Biblioteka Czartoryskich w Krakowie
1. Ugoda między Piotrem Tynickim a Abrahamem Tymińskim; jednym z pośredników Jan
Kochanowski (Radom, 18 X 1577) (tekst pol.).
rkps sygn. 396, s. 73-76
Wyd. Cochanoviana I, nr 199
2. Testament Piotra Tynickiego; opiekunem rodziny m.in. Jan Kochanowski (Sandomierz, 12
XI 1578).
rkps sygn. 396, s. 83-86
Wyd. Cochanoviana I, nr 203

Улица Рожана (в настоящее время часть улицы Сербской) делила улицу Еврейскую Новую на две части: еврейскую и христианскую. В христианской. нижней. части улицы евреям принадлежал дом №28, так называемая каменица Клопотовских.
В 1648 г. в результате пожара Предместья и перехода оттуда евреев в город провизор Адам Тынецкий сдал этот дом внаем еврейской семье.

Евреи во львове: XIII-первая половина XX века: события, общество, люди.
Владимир Меламед

DZIENNIK
FRANCISZKA TANNERA CZECHA, DWORZANINA XIECIA
MICHALA CZARTORYSKJEGO Wdy WOLYNSKIEGO
W. POSLA DO CARA MOSKIEWSKIEGO.

R 0 Z D Z I A L V.
Przygotowania do Poselstwa.
Wyslany do Wroclawia, dla skupienia, potrzebnych zapasow do oporzedzenia poselstwa, podskarbi
xiecia, Obertynski, powrocil z brykami naladowanemi
suknami roznego rodzaju; sprowadzil
takze piekna wyzlocana karete, druga do podrozy,
i osm koni Fryzow, i wysypal na to 20,000 Zlp.
Spedzeni z Lublina, i poblizszych miasteczek krawcy,
ledwie wydolac mogli; oprocz bowicm mnostwa shluzacych, choragiew z 60 lekkiej jazdy przychodzilo
ubierac.
Po odbytyh z wielkiem nabozenstwem Swetach
Bozego Narodzenia, i danej uczcie na 24 ubogich,
dla dobrej sannej drogi, wsadzono pojazdy na
plozy; gdy juz na samym wyjeidzie, niechetne mi
osoby, zaczely nalegac na xiecia, aby mie, jako
Cudzoziemca, niebral z soba, i byliby moze, dokazali swego, gdyby dobra xiezna, juz doswiadczywszy zdatnosci mojej w ustugach, niebyla sie zamna wstawila. Wzietym wiec bylem; powierzono mi dozor nad bielizna calego poselstwa. Po rzewnem z malzonka rozstaniu, puscil Sie xiaze w droge. Sam godny tak wielkiego dostojenstwa, godnym i wspanialym otoczyl sie dworem. ile mi pamiec dozwala, poloze tu wszystkich imiona.

Poset.
J. O. xiaze Michal Czartoryski, xiaze na Klewaniu, wojewoda Wolynski, posel wielki , w karecie; siedzal z nim pan Ferendini, doktor medycyny z Lublina, Florentczyk rodem, juz to dla zdrowia, juz dla rozrywania wesoloscia swoja xiazecia, do tej drogi przybrany. Wieleboy xiadz Tomasz Zwan Dominikan, kapelan dworu, ze slugq swoim , jechal osobnym pojazdem. Za nim pan Kaznowski, dowodzca husarzow, w lekkim
parokonnym wozku; masztalerze, dwa inne konie prowadzili za nim,
Szlo za nim towarzystwo Polskie, hojnie podejmowane od xiazecia, siadajace nawet do stolu jego
Ochotnicy w niem honorowi.

Panowie:
Oborski, Olencki, Tynicki, Sokolowski, Kobylinsk,.
kazdy z nich mial szesc koni j trzech sluzacych

Dowodzcy Hussarow.
Panowie:
Chrynicki; Menzynski; Solohub; Sawicz, Portante.
Z tych, kazdy, tyle mial koni I slug, na ile go stalo.

описанные события происходят в 1676-1678 годах)

TYNICA, w. dz., d.· 20, w gruntach dobrych,
bez lasu, par. do Odechowa, m. 2 1/2
od Radomia, dziedzictwo Trebickich. Stad
wziela nazwisko familia Tynickich herbu Jastrzebiec.

KLONOW d. 21, ma grunta urodzajne,
stawy i bory; lezy na trakcie, par. do Skaryszewa,
m. 1 1/2 od Radomia. Wies ta, byla
w dziedzictwie Tynickich, Gniewoszow, Stawskich,
teraz Chociszewskich.

OPIS POWlATU RADOMSKIEGO
przez
Kl. FRANClSZKA SlARCZJYNSKIEGO
wydal
TYMOTEUSZ LIPINSKI
WARSZAWA
W DRUKARNI KOM. RZAD. SPRAWlEDLIWOSCl.
1847.

Центрами распространения этого влияния являлись Краков, Вислица и расположенный под Краковом Тынецкий бенедиктинский монастырь, в котором (как и в чешской Сазаве) в XI ст. использовалась славянская литургия 32.

Именно этот Тынецкий монастырь, по мнению А. И. Соболевского, являясь центром славянской письменности, мог служить как еще один посредник в передаче Руси кирилло-мефодиевского наследия 27.

Например, в Малой Польше Тынецкий монастырь имел 44 деревни, Меховский — 42, Копшивницкий — 29, Енджеевский — 21, Щижицкий — 15 и т. д. В Великой Польше также по нескольку десятков деревень имели монастыри

56 Tynicki Joannes XVII, 5 (стр.552)

Joannes Adami Tynicki, distr Belz (стр.5)

Album studentów Akademii Zamojskiej, 1595-1781

Замойская академия (польск. Akademia Zamojska; лат. Hippaeum Zamoscianum) — учебное учреждение в Замостье, основанное Яном Замойским в 1594 году. В этом же году папа Климент VIII утвердил создание академии своей буллой. В 1669 году академия получила статус университета.

distr. (лат.)
distributus, -a, -um - распространен
districtus - округ, уезд, район

Handbuch des Statthalterei-Gebietes in Galizien 1862 год.
Bestatigte Pfarrschuleu
In Skomorochy
Lehr. Tynicki Meliton
Zahl der Schulbesuchenden 45

теницкий написал:

[q]
Handbuch des Statthalterei-Gebietes in Galizien 1862 год.
Bestatigte Pfarrschuleu
In Skomorochy
Lehr. Tynicki Meliton
Zahl der Schulbesuchenden 45
[/q]

В книге "Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914" было найдено еще одно упоминание о Теницких.

--------------------------------------------------------------------------------
200
--------------------------------------------------------------------------------

15. Соймові вибори і друге народне віче, 1883. р.
Прикрий рік 1882, потряс цілою нашою суспільністю та вказав її, що нам годі тільки вижидати і терпіти, а треба самим братись до роботи, щоб здобути собі кращу долю.

На рік 1883, припали нові вибори до галицького сойму, та до них піднято приготовлення захо-

201
--------------------------------------------------------------------------------

дами Головного руського комітету виборчого у Львові, зложеного з обох партій, а „Рада руска" усунулась на бік і тільки заявилась загально за тими посольськими кандидатами, котрих Комітет поставить. Сей Комітет не рішав самостійно і безглядно, як се робила передше „Рада руска", але вислухував відпоручників повітів про волю населення. Тою дорогою кандидати народної партії мали спромогу увійти до Сойму, навязуючи безпосередні зносини з виборцями. Отсе був початок демократичної орґанізації виборчої акції. В сім напрямі незвичайно замітна була передвиборча акція в Калуськім повіті, де чотирох діяльних людей: о. Ігнатій Рожанський з Хотиня, Ярослав Коритовський купець в Калуші та Мелитон Теницький і Петро Боднарчук міщане в Калуші, перевели знамениту першу організацію повіту, що заявився проти польської кандидатури і проти русофільського кандидата Дениса Кулачковського, а зажадав проф. Юліяна Романчука і його перепер при виборі до сойму.

Але в цілім краю отся первісна організація не була іще в силі перебороти польської фалянґи в злуці з правительством, і тому виборча боротьба сим разом скінчилась для нас нещасливо. Тоді трівогою ударено в дзвін вічевий і спільний комітет скликав на 29. червня 1883, друге народне віче до великої салі „Народного Дому" у Львові під кличем: Нам треба зійтись і порадитись, як ратувати руську народність від заглади!

І дійсно зібралось тоді величаве віче у Львові при дуже значній участи селян і міщан з цілого краю. На сім вічу виголошено реферати: Василь Нагірний про економічні справи; Корниль Устіянович в шкільних справах; Орест Авдиковський про відобранне переданого в р. 1882, у власть Єзуiтів монастиря оо. Василіян в Добромилі, та Наталь Вахнянин в справах правно-політичних, котрий предложив головну резолюцію:

„Високе ц. к. центральне правительство зволить в отвітній дорозі постаратись о виданнє устави,

202
--------------------------------------------------------------------------------

котраби галицьким Русинам, зістаючим в меншости в репрезентації краєвій, запоручила повне рівноуправненнє у їх народно-політичнім життю і котраби на будуче творила составну часть статута краєвого"... Отсе народне віче було значно численнійше від першого віча з р. 1880, але слабше провідною думкою...

Источник http://www.ukrstor.com/ukrstor/levizkij-politdumki05-15.html

теницкий написал:

[q]
VI. Dokumenty do biografii Kochanowskiego
Archiwum Główne Akt Dawnych
Wpisy urzędowe znajdujące się niegdyś w AGAD, dziś zaginione
Acta terrestria inscriptionum et decretorum Radomiensia (skrót: Acta ter.)
Acta castrensia inscriptionum Radomiensia (skrót: Acta castr.)
Acta conventionalia Piotrcoviensia (skrót: Acta conv.)
Digitalizacja wg Cochanoviana I

78. Piotr Tynicki zaciąga poŜyczkę od Jana Kochanowskiego (Radom, 21 VI 1574).
Acta ter. XIII, f. 439
Wyd.. Plenkiewicz II, s. 288, nr 356
Reg. Cochanoviana I, nr 176
[/q]

Dziedzicem w Tynicy i Klonowie był Piotr Tynicki, syn przyrodniej siostry Poety, Druzjanny. On to pożyczał od Poety pieniądze pod zakład całych swych części w Tynicy i Klonowie. On też, jak wynika z zachowanego testamentu (12 XI 1578),

Калуш (Kalusz) — в эпоху польского владычества город русск. воевод., Галичской земли; ныне (1911) уездный город Восточной Галиции. Еще в 15 в. К. был известен своими соляными копями, которые с 16 в. арендовались евреями. По люстрации 1765 г., в К. 1147 евреев (с евреями из окрестных местностей — 1748), владевших 62 большими и 73 маленькими домами. — В 1900 г. — 4323 евр. (55% общего населения). Общинные подати уплачиваются 600 лицами. Имеются 6 синагог. В возникшей за последние годы частной польской гимназии половина учеников — евреи. — В уезде в 1900 г. 8785 евр. (10,08% общего населения). Самое значительное после К. в уезде евр. население в Войнилове (1115 из 2726 жителей).
М. Б.
Раздел5.

Замостье (Zamośс)— в эпоху Речи Посполитой сильно укрепленный город Русского воеводства, Холмской земли. Весьма трудно определить, когда евреи поселились здесь. Знаменитый гетман Ян Замойский (1541—1605) не допускал евреев в З. В страшные дни Хмельничнины в Замостье, осажденном казаками и татарами, находилось несколько тысяч евреев, беглецов из разных общин; многие из них погибли от болезней и голода. Когда казаки и татары решили за уплату 20.000 зл. снять осаду, евреи выкупили несколько сот пленных, находившихся в татарском лагере. — Под одним декретом Ярославского ваада в 1724 г. имеется подпись Лейбы, раввина Замойской «ординации» (так назывался З. округ), что указывает на выдающееся положение общины. В 18 в. она достигла численного значения; по переписи 1765 г. — 1.905 евреев (в кагальном округе). По третьему разделу Польши (1795) З. перешло к Австрии, а в 1809 г. присоединено к герцогству Варшавскому. — Из евр. ученых З. известны Элиезер Липман бен-р. Манли, автор «Lekach Tob» (Жолкиев, 1753) и р. Соломон б.-р. Моисей, автор «Mirkebet ha-Mischna» (Франкфурт-на-Одере, 1751), обладавший также светским образованием и состоявший одно время раввином общины. Мендельсоновское движение нашло живой отклик в З., которое дало несколько представителей гаскалы. — Ср.: N. Наnоwer, Jewen Mezulah; Регесты, I и II; Liczba 1765; Arch. kom. hist., VІІІ; Schifman, Masa Zamosch, Hameliz, ХІV.
B.
Раздел5.