Остапець (Остапец, Ostapets)

На сайте ВГД собираются люди, увлеченные генеалогией, историей, геральдикой и т.д. Здесь вы найдете собеседников, экспертов, умелых помощников в поисках предков и родственников. Вам подскажут где искать документы о павших в боях и пропавших без вести, в какой архив обратиться при исследовании родословной своей семьи, помогут определить по старой фотографии принадлежность к воинским частям, ведомствам и чину. ВГД - поиск людей в прошлом, настоящем и будущем!

Поиск через интернет - объявление на сайте "Ждем и ищем тебя (жди меня).

Остапец Георгий Демьянович и Владимир Демьянович
пол: муж Год пропажи: 1945
Ukraine Киев
Два этих человека являются родными братьями моего деда Остапец Николая Демьяновича. По рассказам деда его брат Георгий пропоал без вести во время Великой отечественной войны, по некоторым данным он находился за границей. Второй брат - Владимир исчез сразу послу войны, по рассказам их матчехи его видели и он сообщил, что перегоняет куда-то скот, больше ничего о них не известно
объявление о поиске пропавших родственников разместил http://webcache.googleusercont...=firefox-a

Року 1715 ноября 12 дня
Реестр мне сотнику потоцкому Андрею Федорову упомянутому. Много [ли] козаков Кременчуцких зреведовали [зревізували ] по указу добродей мого з оружем добрим и з конней [кіньми]

85. Левко Булах

ПОТОЦЬКА [ПОТОКІВСЬКА, ПОТІЦЬКА] СОТНЯ
(1649-1775 pp.)

Виникла у складі Чигиринського полку. У ньому ж закріплена „Реєстром" 1649 р. у складі 181 козака. Протягом 1661-1663 рр. перебувала в Кременчуцькому полку. У 1663-1667 pp. знову в Чигиринському полку. За Андрусівською угодою мала би відійти до Миргородського, але П. Дорошенко утримував її за собою до 1672 року, коли І. Самойловичу вдалося таки приєднати цю адміністративну одиницю до Миргородщини. У 1775 р. за указом Катерини II Потоцьку сотню ліквідовано, а територію включено до складу Новоросійської губернії.
Сотенний центр: містечко Потік, нині - село Потоки Кременчуцького району Полтавської області.

Сотники: Гулячка Василь (1649). Дубовицький Гаврило (1661). Вольовач Антін (1719). Крушевський Прокіп (1721, н.). Розсоха Йосип (1723-1724). Малишев Данило (1725, н.). Крушевський Трохим (1729-1731). Сахатов Юрій (1736-1750). Булах Антон (1739, н.). Шутенко Ілля (1754-1768).

Населені пункти: Дмитрівка, село; Кам'янка, село; Омельницький хутір; Потоки, місто.
В ревізії 1723 р. є дані лише по містечку Потоки.
В описі 1765-1769 pp. відсутнє село Кам'янка, проте описані 19 хуторів.
================================

Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 194.
_________________________________________________________________________________________
Список козаків, набраних для участі в Низовому поході з Кролевецької сотні (складений 22 вересня 1731 року)

[в квадратні дужки взято нерозбірливі фрагменти]

Ф. 51 Оп. 3 Спр. 3896

Реестръ коли кое число вишло козаковъ з сотнѣ Кролевецкой до походу военного и хто именно ниже сего іавствует.

Села Андрѣевки - https://forum.vgd.ru/283/25062/

Грицко Бутенко атаман курѣнний
Андрѣй Булах
Васил Ґріонский, Иван Возніакъ
Мирунъ Уласенко, Иван Тишченко
Хома Сурмачъ, Петро Назаренко
Іоско Сидоренко.

_________________________________________________________

Реєстр 1649 р. В скобках сотня.

КИЇВСьКИЙ ПОЛК

Булах Антип (Предримирського)
Булашенко Михал (Преварська)
Булашенко Павло (Білогородська)
Булох Юрко (Київська)

ЧИГИРИНСЬКИЙ ПОЛК

Булаенко Иван (Крилівська)
Булаенко Семен (Крилівська)
Булах Иван (Омельницька)

КАЛЬНИЦЬКИЙ ПОЛК

Булаевъский Иванъ (Кунянська)
Булаченко Василь (Кунянська)
_________________________________________________________

Інформація від форумчанина - Гетьманец - https://forum.vgd.ru/282/25122/

Ревизии 1738 г. по Черниговскому полку. Вот по полковой сотни.
Информиция раньше не публиковалась.
Орфография и написание букв оставил в оригинале.

И с креской - читать по российски как Ы
ћ - читать как И
Ї -читать в зависимости от впереди стоящей буквы как И и как Ы
ü (на письме как и с точкой над которой дуга) - читать как ЙИ (укр. Ї)

СЕЛА ЯНУВКÚ КОЗАКÚ
ГРУНТОВЇЕ

МАЛОГРУНТОВЇЕ
Кúрћк Поводъ Сїü всћ одúнадцат могут служúт.
-------------------------------
Стефанъ Булахъ
Семенъ Булахъ

Булах
На Чернігівщині, в Козелецькому р-ні є с.Булахівка, село 16 ст., назване по прізвищу боярина????, див.енц. "міст та сел України". Булах /булак/ - тюркського походження. Має значення -1-й сйн. В Чечні :Кара- Булак.

Миргородский полк
ПОТОЦЬКА [ПОТОКІВСЬКА, ПОТІЦЬКА] СОТНЯ - https://forum.vgd.ru/290/25159/
(1649-1775 pp.)
==========================================

Виникла у складі Чигиринського полку. У ньому ж закріплена „Реєстром" 1649 р. у складі 181 козака. Протягом 1661-1663 рр. перебувала в Кременчуцькому полку. У 1663-1667 pp. знову в Чигиринському полку. За Андрусівською угодою мала би відійти до Миргородського, але П. Дорошенко утримував її за собою до 1672 року, коли І. Самойловичу вдалося таки приєднати цю адміністративну одиницю до Миргородщини. У 1775 р. за указом Катерини II Потоцьку сотню ліквідовано, а територію включено до складу Новоросійської губернії.
Сотенний центр: містечко Потік, нині - село Потоки Кременчуцького району Полтавської області.

Сотники: Гулячка Василь (1649). Дубовицький Гаврило (1661). Вольовач Антін (1719). Крушевський Прокіп (1721, н.). Розсоха Йосип (1723-1724). Малишев Данило (1725, н.). Крушевський Трохим (1729-1731). Сахатов Юрій (1736-1750). Булах Антон (1739, н.). Шутенко Ілля (1754-1768).

Населені пункти: Дмитрівка, село; Кам'янка, село; Омельницький хутір; Потоки, місто.
В ревізії 1723 р. є дані лише по містечку Потоки.
В описі 1765-1769 pp. відсутнє село Кам'янка, проте описані 19 хуторів.
================================

Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 194.

В моєму селі Косачівка Остерської сотні, також були козаки Веремієнки

Рум'янцевській опис Малоросії 1766

Двор №1
Домов – 2, Амбаров – 2, сараев – 2.
В нем живет вдова козака Параскевия Иванова Веремеенкова, уроженка деревни Бондаров, 50 лет, здорова.

Григорий – 30
Жена Арына Григорьева – 25
Федора – 12

Денис – 19
Жена Параскевия Алексеева – 19

Петро – 15
Агафия – 12
Марина – 10

Александр Коновальчук - Супер, Дякую.
Так, це за городами, напевно наші.

Семиполки
Розташовані на древній Дуковій дорозі з Чернігова на Київ. За переказом, жителі села у 1240р. вчинили опір татаро-монголам і були знищені. Польська люстрація 1628р. називає засновником села шляхтича Богінського. З прокладанням у 1861р. Санкт-Петербурзьського шоссе утворюється Семиполківська волость. Відбувались регулярні ярмарки, село отримує статус містечка. У 1919р. за нього точились бої між петлюрівцями і щорсівцями.

Сучасний герб

Щит розтятий червоним і лазуровим. У першій частині - давньоруський воїн у кольчузі зі списом. У другій - золота булава у стовп. Щит облямований декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.

Зображення воїна - згадка про запеклий опір монголо-татарській орді, який вчинили місцеві жителі, зустрівши геройську смерть. Червоний колір символізує мужність і безстрашність. Золота булава нагадує про часи визвольних воєн, коли в Семиполках виникла невелика козацька фортеця, а також про часи гетьмана І.Мазепи, коли село процвітало.

Хоругва

Хоругва являє собою прямокутне полотнище, що складається з семи рівновеликих горизонтальних смуг - чотирьох червоних і трьох синіх. В центрі - жовтий давньоруський воїн у кольчузі зі списом. Сім кольорових смуг на прапорі Семиполок розкривають назву села - сім полів.

Княжна з Семиполок.

На розвідку у Семиполки
Чутки про те, що у Броварському районі у 18 столітті жила єдина в Україні княгиня, яка, до того ж, походила з роду Розумовських і була наближена до імператорського двору, не давали мені спокою. За деякими історичними відомостями, на цій землі гостювала навіть російська імператриця (зупинялась на ночліг в домі Дараганів, по дорозі з С-Петербургу до Києва в 1754 році). Отож, я вирушила до Семиполок, щоб з’ясувати, що з того правда.
На жаль, місцевим жителям мало що відомо про княгиню Софію Хованську. Пам’ятають лише те, що чули від своїх пращурів: «Так, жила якась там бариня»? На мої запитання, яка то була бариня, чим вона займалась, лише знизували плечима.
Хоча дещо довідалась від Володимира Андрійовича Москвича, колишнього директора Семиполківської школи. Він показав мені місцевий дендропарк, де полюбляють відпочивати місцеві мешканці. Тут зібрано рідкісні породи дерев (В другій половині 19-го ст. доглядав цей парк мій прадід Іван Потапович Остапець) . «Цю красу колись плекав зять княгині, генерал Алфер’єв, — розповідав небайдужий семиполківець. — Поки тодішні майстри не осушили поверхню, тут була звичайна болотиста місцевість».
Також ми побували на місці, де, як твердять місцеві дослідники, розташовувався маєток пані Софії. Якраз неподалік старої центральної дороги, що вела на Петербург. Нещодавно там були людські городи, а зараз ростуть бур’яни. Під час обробітку землі місцеві мешканці часто наштовхувались на рештки цегляного фундаменту 18 століття.

Факти — річ уперта
Щоб більше дізнатись про Софію Хованську, я звернулась до фахівця, який ретельно досліджував біографію княгині. Це автор книги про Броварщину «Золота очеретина» Володимир Гузій, який родом із Семиполок.
Про неординарну особистість Хованської пан Володимир чув від діда ще в дитинстві.
«Це диво, адже звичайна українська дівчина стала княгинею та найбагатшою жінкою в Україні», — розповідав Володимир Миколайович. Про красу та розум Софії складали легенди. Вона надихнула генія української писемності Тараса Шевченка до написання чудового твору «Княгиня» (за посиланням повість "Княгиня" - http://www.ukrcenter.com/Літер...ня-повість
Історичні документи подають суперечливі відомості із її біографії.
Наприклад, дуже багато незрозумілого пов’язане з її походженням. Офіційно Софія Дараган (дівоче прізвище)-Хованська по чоловіку, була племінницею неофіційного чоловіка російської імператриці Єлизавети Олексія Розумовського. До речі, він походив зі звичайної української козацької родини - Розумів.
Проте подейкували, що Софія була навіть позашлюбною донькою імператриці.

Княгиня задає тон
Через невдалий шлюб зі своїм чоловіком, заможним російським князем, Софія залишила двір та повернулась у рідне село Семиполки. Європейську освіту вона вирішила застосувати на практиці.
Княгиня одна з перших в Україні започаткувала поміщицькі економії, де за новітніми методами вирощували кращі породи свійських тварин.
Варто зазначити, що панянка не силувала людей прислужувати їй. Багатьох вона навіть звільняла від кріпацького обов’язку.
Значну увагу приділяла освіті українців. Насамперед, піклувалась про освіченість та культуру жінок. Для зведення інституту шляхетних дівчат вона навіть пожертвувала земельну ділянку в районі Печерська, що у Києві.

Валентина Ярмоленко - http://borvisti.com.ua/index.php?read=1283

"Іменная роспис Чернѣговского полку сего 1732 году генваря 31 дня сочиенная, сколко всякого чина и званія людей у присяги было и под печатними присяжними листами подписалис, явствует нижей сего".
"Сотнѣ Менской"........."Куренъ Макошинскій"......."Іванъ Остапенко" (ст.81 \ 638)
"Сотнѣ Киселювской"........."Куреня Коржового"......."Сидор Остаповъ" (ст.89 \ 641)
"Сотня Сосницкая"........."Куреня городового Івасенкового"......."Лаврѣнъ Остапенко" (ст.94 \ 643)
РГАДА. - Фонд 248. - Опис 102. - Справа 8250 - Арк. 607-666.

Strilbycki
Полтавский полк, м. Старые Санжары, 1748 год
Козак Остапец Микита с братом Хомою и братаничами Василем и Иваном.

Общая тема